22 січня 2018 р.

ЗАХИСТ КІЛІНСЬКОЇ К.Й. ВІДБУВСЯ, ТА ЧИ БУЛА ДОКТОРСЬКА ДИСЕРТАЦІЯ?

АКАДЕМІЧНА НЕДОБРОЧЕСНІСТЬ У НАУКОВІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ Є ОЗНАКОЮ КОРУПЦІЇ!

ЗАХИСТ КІЛІНСЬКОЇ К.Й. ВІДБУВСЯ,
ТА ЧИ БУЛА ДОКТОРСЬКА ДИСЕРТАЦІЯ?

СТАВИТЬСЯ ПІД СУМНІВ ФАКТ, ЩО У 2008 РОЦІ ПАНІ КІЛІНСЬКА К.Й. ЗАХИЩАЛА ДОКТОРСЬКУ У СПЕЦІАЛІЗОВАНІЙ РАДІ У КИЇВСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ім. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Подивившись автореферати начебто кандидатських дисертацій, написаних у Чернівецькому національному університеті ім. Юрія Федьковича під керівництвом професора Кілінської К.Й., я вирішив познайомитись з дисертацією, з якою пройшла захист сама докторша. Подивимось автореферат.

Робота виконана на кафедрі фізичної географії та раціонального природокористування Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Науковий консультант: Шищенко Петро Григорович, доктор географічних наук, професор кафедри географії України, член-кореспондент АПН України, заслужений діяч науки і техніки України, Київський національний університет імені Тараса Шевченка.
Офіційні опоненти:
Денисик Григорій Іванович, доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри фізичної географії, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського;
Ковальчук Іван Платонович, доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри геодезії та картографії, Національний аграрний університет;
Мельник Анатолій Васильович, доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри фізичної географії, Львівський національний університет імені Івана Франка.

Захист відбувся “21” квітня 2008 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради
Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка


Тема дисертації: Еколого-прогнозна оцінка природно-господарської різноманітності Карпато-Подільського регіону України.
Мій коментар: Будь-яка оцінка дається експертами (наприклад, екологами, якщо це екологічна оцінка) на основі відпрацьованої методики і, відповідно, не є видом наукової діяльності. Тому дивно, що така робота була прийнята і пройшла захист у спеціалізованій вченій раді Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Дивує і те, що йдеться про екологічну оцінку, отже робота мала екологічне, а не географічне спрямування. Ще один момент – прогнозна оцінка. Без сумніву, прогноз базується на характеристиках стану, але що таке прогнозна оцінка, важко зрозуміти. Може йдеться про оцінку можливості прогнозування?
Оскільки пані Кілінська пише про навколишнє природне середовище, вводячи абревіатуру НПС, я буду писати просто ПС, бо природне середовище не може бути не навколишнім, а зайві слова заважають сприймати текст.
Дисертація йшла за спеціальністю 11.00.11 – Конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів.
Актуальність. Пані Кілінська пише, що конструктивна географія пов’язана з використанням середовища, що не зовсім так, бо предметом її розгляду є конструювання нових організаційних форм у контексті існуючого ПС.
Прочитавши розділ, я так і не знайшов те, з чим можна було б пов’язати актуальність – цими питаннями фахівці займаються дуже давно, в першу чергу питаннями екології, але екологія – це не географія (робота в сфері екології вимагає наявності біологічної освіти), і, думаю, саме це пані незрозуміла.
Об’єкт дослідження: територія Карпато-Подільського регіону України.
Мій коментар: Це вказує на безграмотність авторки, бо територія, як така, не може бути об’єктом дослідження, таким може бути тільки те, що знаходиться у межах певної території, а це – величезна кількість утворень. Отже об’єкт дослідження визначений некоректно!
Предмет дослідження: теоретико-методологічні та методичні вимі­ри екологічного стану природно-господарської різноманітності.
Мій коментар: Зверну увагу на некомпетентність дисертантки, бо предмет дослідження – це певний аспект об’єкта дослідження, а не будь що. Ніяких «теоретико-методологічних та методичних вимі­рів» не існує, це – фантазія авторки - виміри вводяться тоді, коли є можливість ввести міру, певні одиниці виміру. Більше того, таким чином визначений предмет взагалі не має відношення до географії. Дивно, що на це ніхто з членів спеціалізованої ради і опонентів не звернув увагу.
Мета дослідження: розробка теоретико-методологічних і методичних підходів до аналізу природно-господарської різноманітності та еколого-прогнозної оцін­ки Карпато-Подільського регіону.
Мій коментар: Мета дослідження визначена некоректно! Мета має бути пов’язана з дослідженням виділеного для дослідження феномену (об’єкту дослідження), якого в роботі немає, натомість, є територія, а «теоретико-методологічні і методичні підходи» вводяться для проведення дослідження. Це не може не вражати!
Завдання дослідження:
поглиблення теоретико-методологічних засад еколого-прогнозної оцін­ки природно-господарської різноманітності шляхом виявлення а) мето­дологічних підходів до оцінки стану НПС, б) оцінки як по­казника сучас­ного стану природно-господарської різноманітності; ви­значення важли­вості просторового аналізу природно-господарської різноманіт­нос­ті; окреслення основних підходів до вивчення екологіч­ного стану території;
Мій коментар: Важко зрозуміти, як людина, що претендує на докторський статус, могла поставити завдання «поглиблення теоретико-методологічних засад», наукове дослідження не займається поглибленнями засад. 
ü виявлення сутності прогнозу, як методу дослідження природно-гос­подарської різноманітності;
Мій коментар: Тут написані дивні речі, бо сутність прогнозу давно всім відома, а методом дослідження прогноз бути не може в принципі, бо він робиться на основі вже проведеного дослідження!
ü узасадження погляду про регіональність природно-господарської різ­но­манітності та проведення її ретроспективної характеристики – основи до прогнозування господарських процесів;
Мій коментар: немає ніякої потреби узасаджувати погляд «про регіональність природно-господарської різ­но­манітності», бо ніхто не сумнівається у можливості такого варіанту регіональності. До речі, слово «узасадити» я розумію, як «вдовбасити».
ü виявлення геокомпонентних властивостей КПР та природно-госпо­дар­ської різноманітності;
Мій коментар: Не може не вражати те, що авторка у тисячний раз вирішила виявити геокомпонентні властивості, не розуміючи, що таке «геокомпоненти» - такими можуть бути тільки утворення, що відповідають критеріям географічності.
ü проведення еколого-географічного аналізу сучасного природокорис­тування КПР;
Мій коментар: Пані демонструє абсолютну некомпетентність, з’єднавши екологічний і географічний «аналіз». По-перше, області дослідження екології і географії є різними, по-друге, говорити про екологічний і географічний аналізи просто некоректно, можна говорити тільки про аналіз об’єктів, процесів екології та географії.
ü створення перспективної моделі природно-господарської різноманіт­ності КПР в контексті державних та регіональних інтересів.
Мій коментар: Дивно, сама різноманітність є характеристикою, навіщо створювати її модель, та ще й перспективну. Це дуже схоже на наукоподібну тріскотню.
Методи дослідження: Вражає те, що ця маячня потім повторюється у дисертаціях аспірантів авторки, тепер вже професорші.
Наукова новизна:
Одержано вперше:
ü визначено предметну сутність еколого-прогнозної оцінки природно-господарської різноманітності (ПГР), сформований апарат дослід­ження, запропонована математична модель екологічного стану території; роз­крито зміст і сутність просторового аналізу, як основного методо­логіч­ного підходу до вивчення природно-господарських процесів КПР.
Мій коментар: Просто вражає безграмотність і навішування локшини на вуха. Робота йде за спеціальністю «конструктивна географія», а визначається предметна сутність «еколого-прогнозної оцінки», вражає заява про те, що «сформований апарат дослід­ження» (це що, наукова новизна?), «математичну модель екологічного стану території» взагалі важко уявити. Зміст так званого просторового аналізу (насправді, аналізу просторово розподілених даних) був відомий задовго до того, як авторка отримала вищу освіту.    
ü апробовано метод автопрогнозу для вирішення питань дуаліс­тичного спрямування, власне аналізу зміни компонентної структури та гос­по­дарської діяльності як предтечі виникнення та формування природно-господарських ландшафтів;
Мій коментар: Апробація методу не є науковою новизною, ніякого дуалістичного спрямування тут немає, бо господарська діяльність є всього тільки антропізацією середовища (людина є частиною Природи, про що не варто забувати).
ü представлено погляд на регіональні особливості геокомпонентної та господарської ПГР, проведено її ретроспективну характеристику;
Мій коментар: Представлений погляд ще не є науковою новизною, таким він може стати тільки, якщо фахівці визнають його оригінальним і коректним!
ü виявлено просторово-компонентні властивості території КПР;
Мій коментар: Фраза «просторово-компонентні властивості» є свідченням безграмотності авторки, бо всі компоненти розміщуються у просторі.
ü проведено еколого-географічний аналіз сучасного природокористу­вання КПР;
Мій коментар: Проведення «еколого-географічного аналізу сучасного природокористу­вання» не є науковою новизною, такою може бути тільки наявність результатів аналізу, а про це нічого не написано, що викликає сумнів у їх наявності!
ü на основі аналізу процесів природокористування створено перспектив­ну модель ПГР КПР в контексті державних та регіональних інтересів.
Мій коментар: Створення моделі не може бути науковою новизною, такою може бути тільки результати, отримані на її основі, а про такі тут нічого не пишеться.
В дисертації не було наукової новизни, але вона пройшла захист і дисертантка отримала диплом доктора наук! Як таке могло статися?

Основний зміст роботи
   У першому розділі «Теоретико-методологічні засади еколого-прогнозної оцінки природно-господарської різноманітності» - «пред­ставлений авторський підхід до питання про оцінку, її ознаки, зробле­ний акцент на оцінку екологічного стану, запропонований просто­ровий підхід до проведення досліджень оцінкового характеру, сфор­му­льовано сутність природно-господарської різноманітності, представлена класифікація при­род­но-господарських ландшафтів».
Мій коментар: Почну з оцінки. Дисертантка заявляє, що це – складна суб’єктивна субстанція, що дивує, бо оцінка субстанцією бути не може, це – думка про щось, на відміну від визначення, яке може бути субстанціональним. Дивує те, що авторка акцентує увагу на оцінці екологічного стану, хоча робота начебто географічна. Важко зрозуміти, що таке «просто­ровий підхід до проведення досліджень оцінкового характеру», бо географи мають справу саме з об’єктами просторового характеру (простір виступає як важливий параметр), як і «сутність природно-господарської різноманітності», бо йдеться про різноманіття взагалі, а що це таке, зрозуміло всім. Вислів «природно-господарський» не є вдалим, бо господарювання завжди відбувається у межах природного середовища, що є процесом його антропізації. Природно-господарські ландшафти – це надумане висловлювання. У тексті бачимо теоретичне і практичне протиставлення, що є зайвим філософствуванням. Не менш дивним виглядає фраза: «Основним мотиватором оцінки є природні, соціальні, еконо­мічні, при­родоохоронні та інші суспільні аспекти». Це просто словоблуддя! Якщо говорити про мотиватора, то це – людська діяльність. В результаті маємо приклад звичайного наукоподібного словоблуддя та некомпетентності дисертантки, що, однак, цілком влаштувало членів спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
Читаємо: «За її об’єкт у нашому дослідженні слугує ландшафтний ком­плекс, що наділений природно-господарськими властивостями. На його тере­ні прослідковується диференціація геокомпонентних ознак».
Мій коментар: Я не буду писати про оскомність поняття «ландшафтний комплекс», мене дивує те, що таке казна що наділене «природно-господарськими властивостями». Таким висловлюванням авторка показала нерозуміння того, що таке «властивість», бо властивість – це те, що проявляється внаслідок взаємодії, а не те, що лежить на «поверхні». Думаю, тут авторка плутає «характеристику» і «властивість». Що таке «геокомпонентні ознаки», важко зрозуміти, бо авторка, схоже, базується на допотопних уявленнях про геокомпоненти. Не може не дивувати наступний фрагмент: «Су­б'єктом оцінки виступає людина та окремі види її господарської діяльності. Предметом (завданням) є питання, які ві­дображають реальні взаємозв'язки і взаємну обумовленість при­родно-гос­подарських явищ і процесів НПС. За характер оцінки обра­на абсолютна і по­рівняльна властивості, що встановлюють пріори­тетність цінності одного яви­ща чи процесу над іншим». Навіщо писати, що суб’єктом оцінки виступає людина? А ось як суб’єктом оцінки можуть бути «окремі види її господарської діяльності», зрозуміти важко, виходить, що ці види здійснюють оцінку. Викликають подив «характер оцінки», «абсолютна і порівняльна властивості», це схоже на маячню. Я би спитав про це, але знаю, що маю справу з непорядністю.
Нарешті знайшлося значення слова «узасадження», виявляється, це - підґрунтя. Читаємо: «Узасадженням (підґрунтям) оцінки слугує реалія НПС, що стимулює суб'єкта до прийняття відповідних рішень». Це – пусте брязкання термінами! Реалія прихована від нас, а так зване природне середовище розкривається під час взаємодії з ним, у тому числі – у вигляді господарювання.
Дисертантка пише про властивості оцінки, але таких у оцінки немає, бо оцінка – не річ, це певне значення, тому ніяких «оцінкових ніш» немає – це вигадка авторки.
Те, що написано далі – суцільне на-вуха-навішування: «Оператор оцінки узасаджений на використанні конструктивного та еко­логічного підходів до виявлення особливостей функціонування природної та господарської складових НПС і здійснюється за схемою “зміна-наслідки-реабілітація-перспектива”. Оцінка дозволяє терито­ріаль­но виявити, просто­рово проаналізувати та розрахувати існуючий і перспективний стан НПС». Черговий приклад псевдонаукового словоблуддя. Стосовно схеми – першою має йти не «зміна», а «дія», а «зміна» є її наслідком. Про яку реабілітацію йдеться, незрозуміло. Що таке «терито­ріаль­но виявити», зрозуміти важко, це просто нашарування науковості там, де її немає.
Пані описує свою модель екологічної оцінки, хоча оцінка не потребує моделювання – це не об’єкт, і це вказує на некомпетентність дисертантки. Крім того, моделі не формуються групами питань. Коли з’являються висловлювання на кшталт «визначення сутнісних екологічних питань», я згадую радянську педагогіку, де тільки йшлося про сутнісні питання. Незрозумілим є й те, що до схеми оцінки авторка включила «виявлення та аналіз методів і підходів до прогнозування стану НПС», бо прогнозування – це зовсім інша задача. Абсолютно безграмотно виглядає фраза: «а) історичної та сучасної просторово-територіальної організації»: що таке «історична організація», зрозуміти неможливо. Тут ми бачимо чистої води словоблуддя. Цей вислів є свідченням загальнонаукової некомпетентності авторки.
Авторка наводить своє бачення екологічної оцінки: «Екологічна оцінка – це комплексна (охоплює всю сукупність при­род­них і господарських проблем), просторово-адаптаційна (виконується в межах фізико-географічних і адміністративно-господарських утворів), прогнозна (враховує тенденції і варіанти можливого розвитку) система показників, за допомогою якої визначається ПГР, створюється підґрун­тя до виявлення узгодженості природи і господарства, формується (на основі ретро­спективного, нинішнього і майбутнього аналізу) погляд на функ­ціонування НПС». Воно вражає! Людина захищала «дисертацію» у географічній раді, а базувалася на екологічній оцінці, сенс якої, до речі, давно визначений. Оцінка не може бути прогнозною (а оцінка прогнозу бути може), бо це – оцінка стану, але у дисертантки йдеться про різноманіття, а не стан. Що стосується прогнозу, він формується на моделі динаміки того чи іншого утворення, а це – зовсім інша задача. Вражає фраза – «створюється підґрун­тя до виявлення узгодженості природи і господарства», бо узгодженість (а це також риса стану) досягається шляхом розвитку культури. Що стосується «оцінкових робіт», як це називає авторка, які базуються на «на просторовому, структурному, історичному, порівняльно-географічному, статистич­ному, карто­графічному, екс­пертному, прогнозному методах, що поступово та логічно допо­магають виявити екологічну природно-господарську ситуа­цію», то це чиста демагогія. На це вказують і такі вислови, як «оператор оцінки», «територіально-операційна одиниця» тощо. Такі фрази додають псевдонауковості. І мені дуже подобається ось таке висловлювання: «ландшафтний район – тло про­сто­рового розміщення об'єктів господарської діяльності». При цьому авторка навіть не обговорює питання, а що таке «ландшафтний район» (насправді, це повна маячня!), а ландшафт слід пов’язувати з місцевістю, і ніякі райони ландшафти не формують. Думаю, що авторка знаходилась під впливом свого наукового консультанта.
Вражає визначення природно-господарської різноманітності, це – «історично сформоване взаємообумовлене та взаємопов’язане речовинно-енергетичними потока­ми співіснування на тлі природних умов об’єктів господарської діяль­ності, що сформо­вані історичними процесами розвитку НПС та сучас­ними функціональ­ними видами природокористування». Воно дуже нагадує визначення, які давали географи радянських часів. Якщо щось сформоване, то це вже має історію, і про це не варто писати. Зверніть увагу, що йдеться про природно-господарську різноманітність, яка, однак, виникає на «тлі природних умов об’єктів господарської діяль­ності». А те, що написано далі, просто жахає. Вислів «функціональні види природокористування» авторка не обговорює, до речі, достатньо було написати «види природокористування», але це виглядало би менш науково. Але питання навіть не в цьому. Виходить так, що авторка розглядає різноманітність як фізичний об’єкт, а це – всього тільки характеристика, основу якої складають розбіжності, про що авторка не пише.
Ну, а далі ... так званий «алгоритм», що включає «просторово-територіальне розміщення», «визначення коефіцієнта територіальної концентрації». Це – повна безграмотність! Якщо йдеться про розміщення, то ніяких варіантів, крім розміщення у просторі, немає, і вказувати це немає сенсу. Територіальність тут недоречна, але авторка пише, бо їй здається, що так виглядатиме більш науково. Коефіцієнт концентрації -
- таким не є, бо ця формула дає тільки величину площі, що приходиться на один об’єкт, тобто це не концентрація.
Так звана ПГР вводилася авторкою так:  
– абсолютно довільна формула, яку авторка не пояснює (хоча це її головний показник), але 1/К більше схожа на концентрацію. Але питання у тому, що різноманіття не пов’язане з концентрацією, бо воно базується на розбіжностях, чого концентрація не містить. Більше того, авторка пише про дивну випадкову різноманітність, не пояснюючи, що це таке, отже, має бути ще й невипадкова різноманітність, то що це таке? Різниця між ними вкрита туманом. Отже, дисертантка і тут продемонструвала безграмотність.
Подивіться, якого рівню текст міститься у авторефераті: «При виявленні показників концентрації об'єктів господарювання та ПГР використовувалися топографічні карти. Основним оператором слу­гував метод підрахунку загальної кількості об'єктів господарювання, їх площа та видовий склад». Уявляєте, яким «методом» користувалася авторка при написанні своєї «докторської» - порахувала кількість об’єктів, їх площу і видовий склад, ось і готова псевдонаукова робота! Або ось це: «Поселенські комплекси групувалися за ха­рак­тером площинно-просторового розміщення» - що таке «площинно-просторового розміщення», можуть зрозуміти тільки Нобелівські лауреати.
А ось наступний шедевр: «сумарний коефіцієнт ПГР (Rpr) – це відношення (Rn) за­галь­ної кількості досліджуваних об’єктів, що розміщуються в межах ланд­шафтного району, (кому поставив я) до площі (Sn) ландшафтного району: Rpr = R1 + R2 + R3 +...+Rn / Sn. Він (Rpr) дозволяє виявити сумарну просторово-територіальну різно­манітність об’єктів господарювання». При цьому авторка так і не зрозуміла, що вона розрахувала не різноманіття, а дещо інше, а різноманіттям тут і не пахне!
Те, що написано далі, просто жахає. Авторка пише про сумарний коефіцієнт екологічного стану, наче коефіцієнт може бути сумарним. Отже, це робиться так: «а) рангування території за показниками здатності НПС до самовіднов­лення. Показник рангу коливається від 1 до 2 балів. Один бал при­своює­ться видам господарської діяльності, що мають здатність до само­віднов­лення. Самовідновлення є тривалим процесом і часто відбувається на протязі десятків і сотень років. Однак природні (віднов­лення водних ресурсів, біоти) і господарські (меліоративні заходи) чинники сприяють відродженню сільськогоспо­дар­ських, лісо- та водно­господарських проце­сів. Два бали присвоюються поселенським та рекреа­ційним об’єктам гос­подарювання». Причому нічого не пишеться про те, як розраховується показник «здатності НПС до самовіднов­лення» (а це дещо інше, ніж екологічний стан). І далі: «б) визначення сумарного коефіцієнта екологічного стану території. Сумарний коефіцієнт екологічного стану території (Kest) визначається як відношення суми земельних, лісових, водних, сільськогосподар­ських і поселенських об'єктів (Sn) та індексу здатності до само­відновлення (Is) до площі (Slr) ландшафтного району: Kest = Sn * Is / Slr.;».
У мене питання до студентів, яким викладає ця «докторша»: Шановні студенти, хто з вас може мені пояснити, яким чином екологічний стан може бути представлений коефіцієнтом?
Мій коментар: Почнемо з того, що таке «коефіцієнт». Це просто числовий множник при буквеному виразі, тобто коефіцієнту стану, у тому числі екологічного, просто не може бути. Маємо ознаки повної безграмотності авторки. Можна говорити про показник, але не коефіцієнт. Крім того, авторка так і не зрозуміла, що так званий екологічний стан є організмо-орієнтованим (тому частіше говорять про екологічну ситуацію), що та сама обстановка (наприклад, забруднення хімічними сполуками, кількість опадів, вітри тощо) сприймається різними організмами по-різному і т. і., а це означає, що екологічний стан має вираховуватись з використанням параметрів, від яких залежить життєдіяльність, тобто тих, що і при визначенні екологічної ніші, причому є певний оптимум. Відхилення умов життєдіяльності від оптимуму можна розглядати як рівень напруження (викликає потребу адаптуватися), і це стосується, в тому числі, площі території, на якій проживає організм чи спільнота, або якесь інше утворення. А те, що запропонувала авторка, є демонстрацією невігластва!
А тепер уявляєте собі, що ця дама «захищала» у спеціалізованій вченій раді Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка!

У другому розділі «Прогноз як метод дослідження природно-господарської різноманітності» - «розгляда­ються ретроспектив­ні та сучасні засади прогнозування, конструктивний прог­ноз, авто­прогноз». Складається враження, що членам спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка що не підсунь, приймуть все, у тому числі ось цю маячню – «прогноз як метод дослідження». Розумієте, прогноз стає можливим тільки тоді, коли стає зрозумілим, так би мовити, механізм дії того, що збираються прогнозувати, особливості його реакції на зовнішні зміни, а це досягається шляхом його дослідження. Далі створюється модель, і на її основі здійснюється прогнозування. Тому ні за яких обставин прогноз не може бути методом дослідження. Це відразу переводить авторку до когорти невігласів, і не тільки її, але й всю ту компанію, яка спокійно це проковтнула під час захисту! Подивіться, що видала авторка – «ретроспектив­ні та сучасні засади прогнозування, конструктивний прог­ноз, авто­прогноз»! Які розумні слова, що, начебто, містять сенс, насправді це – наукоподібна абракадабра. Ретроспекція (виявлення станів у минулому) є подібною до прогнозування і не може бути його засадою. Що таке «конструктивний прог­ноз» та «автопрогноз», відомо тільки авторці.
Читаємо: «Сутність прогнозування екологічного стану НПС укладена в: а) наяв­ності бази даних за чітко визначений часовий відтинок; б) використанні головного методу, що є результативним в процесі аналізу (а); в) вико­рис­танні результативного методу що прой­шов апробацію на конкретній території і безпо­середньо призначений для визначення окремих складо­вих еколо­гічного стану».
Мій коментар: Сутність прогнозування всім відома, це – пошук можливих станів об’єкта у майбутньому при встановленому діапазоні змін середовища, зазвичай він робиться шляхом виявлення тренду і його продовження у майбутнє. А те, що видала авторка – це маячня! Що це за «головний» і «результативний» методи? А що це за «ста­тистичні показни­ки, що характеризують процеси природо­користування»? Коли йдеться про природокористування, це не процеси, а режими. Перепрошую, те, що авторка видала далі, неможливо читати. Ми маємо справу з надзвичайно складним, динамічним, нелінійним середовищем, яке не можна прогнозувати простими методами математичної статистики. А це означає, що весь розділ – це туфта, навішування локшини на вуха. Над цими питаннями працюють дуже серйозні інститути, а тут, на тобі, якась дама показала, як можна прогнозувати динаміку надскладного утворення, у якому у будь-який момент може статися те, що не піддається ніякому прогнозу, і докорінно змінить траєкторію руху.

Третій розділ «Узасадження погляду про регіональність природно-господарської різноманітності та її ретроспективна харак­терис­тика» - «присвячений виявленню спільних ознак ПГР КПР і ретроспектив­ному аналізу процесів господарської діяльності, що узасадилися на його терені».
Мій коментар: Тут я можу сказати тільки одне – авторка остаточно узасадилася! Ніякої потреби узасаджувати погляд про регіональність немає, бо всі географи сходяться до виділення регіонів. Виникає питання, які спільні ознаки у «природно-господарського різноманіття» та «Карпато-Подільського регіону» можуть бути, якщо перше - це показник, друге – це конкретний об’єкт? Чи читали члени спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка цю писульку до захисту? Схоже, що не читали. Виявляється, що можна було (як і сьогодні) писати будь-яку маячню, все одно пропустять.
Читаємо: «Беручи за основну тезу, що межі регіонів задаються властивостями геокомпонентної структури, переважанням однакових видів господар­ської діяльності ...».
Мій коментар: Ні, мадам, регіони виділяються на основі функціональної єдності, а не фізіографічної (чи якоїсь іншої) однорідності! А що стосується Вашої «геокомпонентної структури», то Вам слід було захищати цю писанину років так п’ятдесят тому. І мені цікаво, чи показала авторка, як відбувається речовинно-енергетичний обмін між рівнинною і гірською територіями? Якщо вона про це написала, треба було показати!
А ось і рятувальний заповнювач, який вводиться, коли немає, про що писати. У цій роботі це Таблиця 1. Фізико-географічні райони Карпато-Подільського регіону України. Авторка пише, що їх 70, отже всі вони представлені у таблиці. Уявляєте собі докторську, у авторефераті якої переписані 70 районів (у скороченому варіанті автореферату вони відсутні)!
Вражають фрази на кшталт «загаль­не просторово-територіальне простягання структур» (наче простягання може бути іншим), «горизонтально-вертикальна спо­рідненість гео­ком­понентної структури (замість просто «спорідненість» - О.К.) ... визна­чається характером контактної геокомпонентної структури і ступе­нем її геосинергетичної однорідності», «об’єктивно існуючі природні умови», «при­род­но-географічного ра­йону­вання» тощо. Тут особливо цінним, з псевдонаукової точки зору, є «геосинергетична однорідність», і це при тому, що синергетикою в роботі і не пахне, а таку собі геосинергетичну однорідність слід було визначати. 
Я не можу входити з авторкою у дискусію стосовно розуміння ландшафту (тут все ясно – все визначав її науковий консультант), але подивіться, що вона видала: «три узагальнені ландшафтоформуючі чинники – приземну атмосферу, континентальну гідросферу і поверхневу літосферу, а також два вхідних структурно-функціональних показники ландшафту – первинну біопродуктивність і ґрунтові ознаки». Що таке «узагальнені ландшафтоформуючі чинники», відомо тільки Нобелівським лауреатам в області когнітивної психології, але авторка дає трохи зрозуміти: «приземну атмосферу, континентальну гідросферу і поверхневу літосферу, а також два вхідних структурно-функціональних показники ландшафту – первинну біопродуктивність і ґрунтові ознаки». Розумієте, не процеси, не режими, а шмат атмосфери, континентальна гідросфера і поверхнева (а хто знає, що це таке?) літосфера! А далі ще краще – є «вхідні структурно-функціональні показники» (це ті, що чергують з кулеметом на вході до «ландшафту» авторки) – «первинна біопродуктивність і ґрунтові ознаки», причому (не сплутайте), саме ознаки, а не ґрунти! А ця фраза взагалі піднімається над Нобеліадою: «графи міри однаковості між векторами інтеграції геокомпонентних блоків різних видів ландшафтів усіх зональних просторів»! Уявляєте, як це розширює географічний тезаурус! Я зараз спробую уявити собі вектор інтеграції блоків ... ні, не виходить. А може цей вектор направлений від меншої інтеграції до більшої? Цікаво, а як авторка вираховувала інтеграцію блоків, бо в авторефераті про це нічого не сказано – простір автореферату заповнений 70-ю районами! Цікаво, а можна вирахувати вектор інтеграції глав дисертації авторки?
 На основі своїх векторів авторка зробила висновки стосовно ступеню спільності показників-ознак моносистемної (???) організації (???). А те, що я бачу далі, просто вражає, бо, виявляється, в одній купі знаходяться «річна сумарна радіація; радіаційний баланс; річна витрата тепла на ви­паровування; витрата тепла на випаро­вування теплої пори року; витрата тепла на випаровування холодної пори року, температура січ­ня; річний поверх­невий стік; річний підземний стік; ізо­сейс­ти землетрусів; ано­мальне магнітне поле; нормальне маг­ніт­не поле; су­мар­на амплітуда нео­тек­тонічних рухів; запа­си про­дуктивної вологи в ґрунті навесні; за­па­си продуктивної воло­ги в ґрунті восени; ме­ха­нічний склад ґрун­тів; еро­до­ва­ність; залісне­ність»! Тут навіть образ суміші мопсика з тарганчиком не підійде, бо інтегруються температура січня ... з аномальним і нормальним магнітним полем, та ще й з механічним складом ґрунтів. Оце так моносистемна організація! І це ще не все, бо авторка додає «суми актив­них темпе­ратур вище 100С; глибина розчленування рельєфу; густота роз­чле­ну­ва­ння рельєфу; швид­кість су­час­них вертикаль­них рухів; абсо­лют­на висота території; се­редня висота снігового покриву; від­соток лісо­вих куль­тур у загальній площі лісу», при цьому вона так і не зрозуміла, що розчленовується не рельєф  (бо це патерн конфігурації поверхні), а поверхня (верхня межа гірських порід, включаючи лід та ґрунти), і тоді ми кажемо про рельєф розчленованої поверхні. Ось чому кажуть про ерозію не рельєфу, а ґрунтів. Авторка просто мавпувала оскомні уявлення геоморфології радянських часів. Все було б нічого, але вона не врахувала деякі дуже важливі складові її «ландшафту», у тому числі – кулемети, що сховані горянами у їх городах, без чого і район – не район!
Цікаво, а хто з учнів авторки зможе мені пояснити, що таке «просторово близькі те­ри­торії»? Може пані Смик, або пані Павлюк? Але ситуацію рятує ось цей шедевр: «Власне ця ро­бота є підтверд­жен­ням права на існування нашого об’єкта дослід­ження – території КПР і розгляду його як регіо­ну зі своєрідною при­род­но-господарською різ­нома­ніт­ністю». Вражає, авторка порахувала якусь фігню, і зробила висновок, що тепер до неї ніхто не причепиться, бо її об’єкт дослідження має право на існування! Це просто здорово. Так, молодь, терміново заганяйте у комп’ютери всі дані, що у вас є, можна додати вік, зріст і вагу жителів (авторка зовсім про них забула), наявність чи відсутність домашніх цуциків та рахуйте вектори інтеграції моносистемної організації! Цікаво, чи може бути просторово-територіально-історично-моносистемна організація домашніх цуциків з вектором інтеграції з членами спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка?   
Може варто було б розглянути і «автор­ський погляд на алго­ритм вивчення те­ри­торії», але, думаю, і так все ясно, бо вивчається не територія, вивчаються утворення (утвори), які мають певну територію! Хоча – ось момент, що вказує на некомпетентність авторки – «функціональний аналіз». Я хочу, щоб всі зрозуміли, що це не математичний функціональний аналіз, а це той, що «дозволяє встановити часові зміни і влас­тивості компонентної структури»! При цьому авторка не знає, що та чи інша функція реалізується протягом тривалого часу в умовах незмінності чи незначної мінливості контексту. Мені також хотілося б подивитися, як авторка реалізувала своє картографо-математичне моделювання.

У четвертому розділі «Природно-господарська різноманітність Карпато-Подільського регіону» - «представлена характеристика природної складової ПГР, основних видів природокористування як основного чинника господарської різноманітності, сумарного коефіцієнта просто­рової природно-господар­ської різноманітності (Rpr)».
Мій коментар: Знаєте, коли в авторефераті «докторської» наводяться площі об’єктів, я кажу, що це – максимум бакалаврська. Так воно і є! А ось і видатний за своїм «науковим» рівнем висновок, зроблений авторкою: «чим менша площа району тим менша кількість водних об'єктів у ньому»! Уявляєте, якого рівню «вчену» пропустили у доктори наук члени спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка! Так, молодь, терміново починайте штампувати закони на кшталт: чим менша площа населеного пункту, тим менше там проживає людей; чим менший об’єм озера, тим менше там риби, чим більша площа лісових масивів, тим менше там дерев, чим менше дерев, тим менше листя, чим менше листя, тим менше гусені ... . І подивіться, як авторка «підтверджує» так звану «реальність» свого висновку: «Для підтвердження реальності висновків були проведені аналогічні розрахунки за територіально-адмініст­ратив­ними районами»! Розумієте, один раз порахувала для «ландшафтних» районів, а потім те саме – для адміністративних: справжня трюкача! Ну а цей висновок просто вражає: «Таким чином підтверджує(ться – О.К.) теза про густо заліснену власне гірську частину Україн­ських Карпат»!
Уявляєте, якого рівню «вчену» пропустили у доктори наук члени спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка!
«Територіально-просторовий аналіз ПГР сільськогосподарської різноманітності», який йде наступним після попередньої маячні, я вже просто не читав, але «висновок» авторки наведу: «За висновок приймаємо наступну інформацію: сільськогосподарські ландшафти піддані рівномірному розподілу на території Подільської височинної області», бо «висновок» такого рівню має аналоги тільки у цій «дисертації». Далі йде такий же матеріал рівню курсової роботи стосовно «поселенської різноманітності» та «рекреаційної різноманітності». Вражає, що в основі, з дозволу сказати, різноманітності лежить площа об’єктів. Завершується цей розділ так: «сумарний коефіцієнт просторової ПГР засвідчує реалії історико-географічної сутності господарської діяльності людини на терені КПР. Його аналіз підсилює погляд про регіо­нальність території КПР. Ланд­шафтні райони виступають носіями при­род­ної та господарської складо­вих. Однак ця думка повинна базува­тися на більш точній географічній інформації про власне сучасний екологіч­ний стан ландшафтних районів».
У мене питання до студентів, яким викладає ця докторша: Шановні студенти, хто з вас може мені пояснити, що таке «реалії історико-географічної сутності господарської діяльності людини»? Як «його аналіз підсилює погляд про регіо­нальність території КПР»? Що таке «географічна інформація» і чи існує біологічна, соціологічна, хімічна тощо різновиди інформації? Чому «ця думка повинна базува­тися на більш точній географічній інформації про власне сучасний екологіч­ний стан ландшафтних районів»? В останньому випадку – чому йдеться саме про «екологіч­ний стан ландшафтних районів»? 
Уявляєте, якого рівню «вчену» пропустили у доктори наук члени спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка!

У п‘ятому розділі «Еколого-географічний аналіз сучасного при­родо­користування території Карпато-Подільського регіону» - «проаналізо­вані процеси при­родо­корис­тування, визначена оцінка екологічного стану (Kest), представлене природно-госпо­дар­ське районування, приведена апробація методу головних компонентів».
Тут мені немає, що сказати, бо авторка першою у світі провела апробацію методу головних компонентів (може вона є розробником)!
Читаємо: «Коефіцієнт екологічного стану території ...» - я вже висловився з приводу так званого «коефіцієнту екологічного стану», це повна безграмотність! І ось подивіться на цей шедевр: «при переважанні двох видів при­родо­користування рівень екологічного стану зростає».
У мене питання до студентів, яким викладає ця «докторша»: Шановні студенти, хто з вас може мені пояснити, як може зростати екологічний стан, і що означає «низький, пересічний і високий екологічний стан», та ще й «дуже високий»?
 Мій коментар: Екологічний стан зростати не може, а вкрай негативне враження від цієї «дисертації», як і про всіх, хто був задіяний у протягуванні авторки у доктори наук, зростає! Але це ще не все.
У мене питання до студентів, яким викладає ця «докторша»: Шановні студенти, хто з вас може мені пояснити, що таке «лісове використання» в рамках природокористування, та як розуміти, що показники «є вектором до виявлення екологічного стану»?
Тепер стосовно «автопрогнозу», про який пише авторка: ніякого автопрогнозу не існує, це муть рожева. Прогноз ситуації залежить не тільки від стану даного об’єкту, але й від стану його оточення, що вкрай ускладнює таку операцію. А якщо йдеться про «прогноз» (наприклад, стану лісових масивів) на п’ять років, то це іграшка, бо за цей час ліс, наданий самому собі, навряд чи суттєво зміниться – характерний час його існування складає тисячі років. Все, що стосується перспектив природокористування, подано в роботі на рівні, максимум, бакалаврської роботи з використанням загальних джерел.

У шостому розділі «Перспективна модель природно-господарської різноманітності території Карпато-Подільського регіону в кон­тексті державних та регіональних інтересів» - «виявлена перспективна модель ПГР території КПР, основними складовими якої є інвестиційний, сільсько-, водно-, лісогосподарський, поселенський, рекреаційний види господарювання».
 У мене питання до студентів, яким викладає ця «докторша»: Шановні студенти, хто з вас може мені пояснити, що таке «перспективна модель» і як її можна виявити?
Мій коментар: Перспективна модель – це така модель, яка дозволяє, при відсутності необхідного наукового рівню і досліджень, отримати диплом доктора наук, пройшовши «захист» у спеціалізованій вченій раді Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка!
Я продивися шостий розділ і подумав: Якби мої дипломники свого часу подали свої дипломи до спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка як хоча б кандидатські, вони б всі НЕ пройшли, бо їх рівень був набагато вищий, ніж ця «докторська», а на більш високий рівень робіт спеціалізована вчена рада Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка не розрахована.

ВИСНОВКИ  
Я не думаю, що варто аналізувати ці «висновки», достатньо навести перше речення першого з них, і все стане ясно, бо характер не міняється: «Концепція екологічної оцінки узасаджена на виборі загально­наукових підходів, які розкривають сутність та процедуру її реалізації»
Мій коментар: В роботі немає жодного висновку, це – псевдонаукова балачка. Отже, лишається тільки поставити питання членам спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка: як можна було так низько пасти?

Я не буду писати свій остаточний висновок, він зрозумілий: не було дослідження, не було роботи, не було справжнього захисту! Десять років тому К.Й. Кілінську зробили штучним доктором наук, і ось вже десять років вона викладає студентам маячню, отримуючи від держави професорську зарплату.

20.01.2018
Доктор географічних наук                        О.П. Ковальов


1 коментар:

  1. Олекса Ковальов (Номад)23 січня 2018 р. о 15:07

    Такі "захисти" вражають своєю безсоромністю як з боку претендентів, так і тих, хто мав би давати професійну оцінку. А є ще державна верхівка, яка мала б контролювати процес. А ми чуємо, що цю верхівку бентежить величезна кількість захистів і вони починають здогадуватись (це ж треба, всі знають, а вони - здогадуються), що все це відбувається за гроші. І не знають, що робити. А робити слід наступне: закрити спеціалізовані ради і провести їх аудит за участю громадськості.

    ВідповістиВидалити