Україна знову опинилася у точці біфуркації, вірніше, не сама країна, а її політичне життя. Замість
того, щоб розвиватися у сферах культури, економіки, науки, освіти, техніки,
спорту, мистецтва тощо, ми спостерігаємо нескінченний спектакль на політичній
сцені: одні горе-діячі змінюють інших, борючись за посади, що забезпечують
безбідне життя. Здавалося, період Майдану і війна мали б перевести країну на
реї прагматичного розвитку, але куди там, деякі не можуть відмовитись від
бажання сидіти вище за інших. А все тому, що ці посади в умовах України дають
можливість заробляти, забувши про відповідальність за те, що вони мають робити
згідно з їх призначеннями. Це призвело до того, що в Україні утворилася
немаленька когорта пристосуванців (така собі хмарка), які концентруються
навколо головних центрів влади. А це, в першу чергу, Київ і крупні міста з
великою перевагою першого - чисто радянська система. Думаю, що саме у цьому
полягає головна проблема України, причому за останні п’ять років вона суттєво
загострилася, бо топ-чиновники отримали чималі зарплати, тепер є за що
гризтися. А там, де гроші, там і кримінал. На посади підбирають не
висококласних професіоналів, а лояльних до президента (як головного пупка
держави), готових виконувати всі його бажання (як це робила, наприклад,
Гонтарева).