31 серпня 2013 р.

Общая география: геосреда как процесс

Irreducibility and complementarity are not properties of reality but of our symbolic descriptions of reality.
Howard H. Pattee
The term ‘material thinking’ is difficult and exciting for me – both in how it might be used and, in how it may mean.
    T.E. Rosenberg

Ведение. Мы продолжаем разговор об общей географии. На протяжении длительного времени в географии господствовали деконтекстуализация, дифференциация и фрагментация как следствие структуралистического подхода к природе вместо видения её как процесса. В результате было акцентировано внимание на пространстве, которое, как предполагалось, существует само по себе (как объективная реальность), на самом же деле конструируется благодаря улавливанию отношений одновременно сосуществующих вещей. Так в географии появились псевдо-фации, псевдо-урочища, псевдо-местности (с явным искажением исходных смыслов этих терминов) и другие структурные составляющие, которые догматически уверенно выделялись в природной среде, и которые можно было считать продуктами некоего процесса (ведь структура является следствием действий). Появился даже термин «пространственный процесс» и «географически распределённые явления» (что не может не удивлять)[1]. Эта позиция была вызвана необходимостью обоснования господства человека над Природой, её трансформации в хозяйственных целях, требовавших чёткого разделения среды на функционально стабильные фрагменты – своего рода раскладывание по полочкам. При этом забыли о том, что Природа функционирует согласно иным принципам, что выявляемая в ней структура является только тенью динамической организации и переорганизации, а наличие жёсткой, устойчивой структуры есть свидетельство приближения кризиса: здесь всё подвижно и всё сложно. Ошибочность подхода была установлена, когда столкнулись с последствиями хозяйственной деятельности и невозможностью восстановления природной среды (например, невозможностью восстановить/вырастить степь): имеет место некий естественный алгоритм, который не может быть логически вскрыт. Это ставит вопрос о переносе акцента внимания на геосреду как процесс. Я неоднократно ставил вопрос о том, что ведущей проблемой географии является представление геопроцесса как трансформации геосреды, направленной к формированию геотела путём движения через ряд последовательных состояний. Итак, Природа сама выбирает свой путь, восстановить который путём ретроспекции нет возможности. Нет возможности и предсказать его. Причина – в сложности. Нам придётся ещё много раз возвращаться к этому вопросу.

26 серпня 2013 р.

Ельбрусіада 2013: Сходження на Ельбрус

Частина 1. На Кавказ. Похід


У цьому році я вирішив прийняти участь у сходженні на Ельбрус. В період з 1946 по 1948 роки мої батьки – Павло Васильович Ковальов і Людмила Семенівна Ковальова (Дмитренко) двічі піднімалися на цю вершину.
Спочатку цей захід харківський альпклуб збирався присвятити 80-річчю звільнення Харкова, але, нажаль, сталася жахлива подія: троє харківських альпіністів разом з сьома альпіністами з інших міст і країн були розстріляні у горах Пакистану під горою Нанга Парбат. Це Ігор Свергун, Бадаві Кашаєв та Дмитро Коняєв. Ігор Свергун був одним з організаторів сходження на Ельбрус. У таких умовах весь тягар організації заходу взяв на себе видатний Сергій Бершов. Пройти маршрут разом і під керівництвом Сергія Ігоревича – мрія багатьох альпіністів. І хоча мій вік вже не дозволяє мріяти про серйозні досягнення в альпінізмі, мені теж хотілося перейняти хоча б частину його досвіду, тим більше, що мої сходження у більш молоді роки обмежувалися висоти до 4300 м. Але цей район Кавказу цікавив мене ще й з професійної точки зору, бо я у цій його частині ніколи не був.
  

Рис. 1. Гори і люди: вони схожі. Два чистих яскравих явища природи – величний двоголовий гігант Ельбрус, одягнений у білу сорочку, та видатний альпініст сучасності Сергій Бершов, також у білій сорочці: вони – друзі, чекають на чергову зустріч.

Етнотур до Молдови: Сороки.

DSCF1308SAM_0951DSCF1510SAM_0882DSCF1372DSCF1823
SAM_1066SAM_1063SAM_1085DSCF1502DSCF1344DSCF1598
DSCF1595DSCF1382SAM_1074SAM_1002SAM_1018SAM_0880
DSCF1401SAM_0869SAM_1072SAM_0889SAM_0901DSCF1593
Moldova-2013. Soroca., дивіться альбом фотографій на Flickr.

05.08.2013-13.08.2013.

25 серпня 2013 р.

Реакція на коментар Юрія Мельника по допису: "Холістичний погляд на Геосвіт"

З коментарем Юрія Мельника по допису: "Холістичний погляд на Геосвіт" можна ознайомитись тут

Я хочу зупинити цей словопляс у виконанні пана студента (хоча складається враження, що хтось прикривається його ім’ям). Питання у тому, що вести дискусію і робити критичні зауваження має моральне право тільки той, хто створив щось своє, а не якийсь обчитаний студент, що дозволяє собі запросто оцінювати і порівнювати роботи дорослих. Але цей товариш дозволив собі висловлювання, які може дозволити собі визнаний фахівець (зверніть увагу на стиль):
«Я уважно прочитав дану статтю і зробив висновок, що автор має на увазі ландшафтну парадигму (котра якраз і є не схожою на системну, а більш глибокою, в якій властивості об’єкта репрезентує будь-яка найменша ознака) і говорить про ландшафтну цілісність (холізм) або когнітосферу (ноосферу) в умовах ландшафтної оболонки (Геосвіту), незрозуміло тільки, чому тут варто вживати такі терміни, якщо подібні визначення уже встановлено у вітчизняній науці, а сучасне українське ландшафтознавство і так рухається у подібному руслі.»

Етнотур до Азербайджану: Баку.

Baku082Baku043Baku009Baku020Baku044Baku045
Baku046Baku047Baku048Baku052Baku053Baku054
Baku056Baku057Baku059Baku060Baku061Baku062
Baku063Baku064Baku065Baku066Baku067Baku068

Azerbaijan-2013., дивіться альбом фотографій на Flickr.

05.05.2013-11.05.2013.


19 серпня 2013 р.

Реакція на обговорення допису: "Треба бути обережними зі студентами, дивіться, щоб вони не перетворили вас на віслюків (з приводу коментарів Юрія Мельника)"

З обговорення  допису  "Треба бути обережними зі студентами, дивіться, щоб вони не перетворили вас на віслюків (з приводу коментарів Юрія Мельника)"  можна ознайомитись тут

Микола, дякую Вам за змістовні відповіді «Юрію», хоча жаль витрачати час на підготовку відповідей. Ім’я я написав у лапках, бо впевнений, що студент до цього тексту відношення не має. Важко уявити собі студента педагогічного університету 2-го чи 3-го курсу, що настільки обчитаний і так безцеремонно дозволяє собі вести «дискусію». Тому я не буду писати далі його ім’я. Знаєте, коли я прочитав його останні коментарі, мені на згадку прийшов анекдот про одного пасажира електрички. Суть його у наступному.
Заходить у вагон один худенький слабенький (далі - Дохлик) та звертається до пасажирів:
-         А ну, хто проти мене?
Всі здивовано подивилися на нього, а один здоровань каже:
-         Ну, я!
Дохлик йому:
-         А ну, йди сюди!
Здоровань підходить, а Дохлик питає:
-         Як тебе звуть?
Здоровань:
-         Ну, Вася.
Тоді Дохлик кидає у вагон:
-         Так, хто проти мене з Васею?

3 серпня 2013 р.

Треба бути обережними зі студентами, дивіться, щоб вони не перетворили вас на віслюків (з приводу коментарів Юрія Мельника)

Пане Мельник, це моя остання відповідь Вам, бо одна справа вести дискусію зі студентом, який прагне краще зрозуміти ту область дослідження, з якою він хоче мати справу як вчений, інша – вести спілкування з невихованим молодиком, що вже на студентській лаві бачить себе майстром, хоча сипить застарілими догмами. Вам дуже добре пояснили, що ми займаємось пошуком моделей, які можна було б вважати найбільш близькими до того, що ми розглядаємо як географічне середовище з його динамікою, функціонуванням і різними формами організації – абіотичної, біотизованої та антропізованої. Тут немає місця догмам. Ми виходимо з того, що географія має справу з найскладнішим явищем Природи. А Ви нам пишете про якісь «таксони географічного поділу» (я, наприклад, не можу зрозуміти, що таке «географічний поділ»), чи про те, що «географічне положення обумовлене географічною зональністю, секторністю, інтразональністю та ярусністю, всі ці фактори накладаються сіткою на земну поверхню створюючи різноманіття особливостей атмосфери, природних вод, біоти і ґрунтів - і ці особливості треба вивчати саме з ТАКОГО географічного розмежування», не кажучи вже про якесь «абстрактно просторове розміщення». А Ви знаєте, що поясність, зональність, секторність, ярусність і т. і. є не географічними, а природними? Вам, що, про це не говорили? І ці явища вивчаються спеціалістами різних напрямків, в тому числі біологами і ґрунтознавцями. Так які ж вони географічні? Інша справа, що географи тут теж мають свій інтерес: йдеться про ті геокомплекси (геокомплекс розгядається як організація активних поверхонь), геосистемні режими чи, якщо вдається обґрунтовано  виділити, геохолони. Ви не можете зрозуміти, що в природі ніяких географічних явищ немає, що це ми виділяємо серед різноманітних явищ такі, які, з нашої точки зору (для цього необхідно встановити відповідні критерії), є географічними. І мене дивує, що Ви ще й робити з цього обґрунтування диференціації географії. Географія – це цілісна дисципліна, а її поділ на різні галузі є доволі умовним і навіть штучним.