У цьому виступі я хочу показати, яким чином і завдяки кому українська
географія перетворилася на наукоподібне болото. Ми маємо приклад «докторської
дисертації» пана Самойленка В.М., захист якої відбувся 14 років тому. Якби не автореферати кандидатських
дисертацій учнів цього пана, я б і досі нічого не знав би про цього «географа».
Але проблема не в ньому, проблема у тій
жахливій корупції, яка знищила і географію в Україні, і багато інших наукових
напрямків. Отже
27 грудня 2014 р.
8 грудня 2014 р.
Загальна географія: якою є реальність, яку, як вважають географи, вони досліджують?
Ковальов О.
Anthropologically
speaking the universe consists of real and symbolic actions of human agents spatially and
temporally organised.
Karel
Boullart
Вступ. Я взяв перше
питання з чотирьох, які у роботі «Science, Philosophy and Physical Geography» поставив собі Р.
Інкпен [Inkpen, 2005, viii]: «What is the reality that physical geographers think they study?», але таке питання я би
відніс до всієї географії, яку я бачу нероздільною. Більше того, географія є
невід’ємною частиною науки взагалі, що накладає на неї відповідні обмеження, а
саме: слід досить чітко уявляти собі, чим займається наука в цілому і яким
чином виокремлюється область дослідження тієї чи іншої наукової галузі.
Відображаючи, як ми вважаємо, реальність (яка для нас виступає як дійсність[1]),
ми використовуємо поняття, категорії, за якими стоять певні образи, паттерни,
сукупність яких лежить в основі нашої ментальної карти дійсності, як ми її собі
уявляємо. При цьому ми навіть не замислюємось над тим, що ці категорії не
дозволяють покрити все, що сприймається – завжди залишаються проміжні області,
які залишаються незрозумілими (тому дійсність і відрізняється від реальності,
дійсність – це реальність, трансформована нашими органами відчуття і нашою
свідомістю, яка стає для нас такою завдяки діяльності, сама ж реальність
ховається за цією сіткою, структурованою завісою, що диференціює її, бо сама
вона не є чітко диференційованою): реальність – це завжди щось інше. Отже, є
питання онтології цих образів. Багато хто вважає, що різноманітні утворення
(гори, річки, дороги, населені пункти тощо), які ми можемо виокремити у нашому
середовищі, є географічними. Наприклад: «… commonly encountered geographic concepts, such as “forest,” “river,”“administrative unit,” “cadastral
parcel,” “transportation network,” “road,” “bank,”“utility,” “mixed-urban
fabric,” or “semi-natural area,” may differ considerably from one taxonomy to
another.» [Kavouras, Kokla, 2008: 3]. Їм вторять Дж. Метью і Д.
Герберт: «For most people, the term ‘geography’ has an instant,
if over-simplified, meaning. Different countries in the world, rivers,
mountains, and capital cities, and their location on maps, are often among the
first things that come to mind. If a contestant in a popular quiz show chooses the category of
geography for his or her questions, these are often the questions posed» [Matthews, Herbert, 2008: Preface]. Це не може не дивувати (абсолютно незрозуміло, чому вони саме географічні),
хоча стає ясним з огляду на те, що на сьогодні дуже швидко розвивається така
галузь, як ГІС – спосіб електронного упакування даних[2]. Отже, розкладаючи
довкілля на об’єкти (ознака фізикалізму[3]) з їх координатами
на поверхні, формою та розмірами, ми аж ніяк не відображаємо географічну
реальність[4].
Дж. Метью і Д. Герберт пишуть: «… one of the
strengths of geography:
its ability to act as a bridge between nature and society. We will outline the original ‘Geographical
Experiment’ that rested on
this synergy between nature and culture, and recognized the unique position of geography between
the sciences and the
humanities» [Matthews,
Herbert, 2008: Preface]. Тоді, що ми маємо розуміти, коли кажемо «географічна
реальність»? Це питання вимагає відповіді спочатку на більш широке питання: що
таке «реальність» взагалі?
5 грудня 2014 р.
Чи допоможе люстрація повернути Україні імідж країни з високим рівнем науки та освіти?
Ми виставляємо два відгуки про автореферати дисертацій – Іванюка Д.В. та
Кривошеїна О.О., підготовлених під керівництвом доктора географічних наук,
професора кафедри фізичної географії та геоекології, Київський національний
університет ім. Тараса Шевченка пана Самойленка Віктора Миколайовича. Обидві
дисертації написані одним стилем, що свідчить про безпосередню участь пана
Самойленка у написанні текстів. Це - стиль навішування-локшини-на-вуха. Він
зводиться до замилювання очей великою кількістю наукових і наукоподібних
термінів, які використовуються чисто формально. Виникає питання, невже
співробітники географічного факультету головного, з їх точки зору, університету
України не побачили цього? Невже члени спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07
у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка не змогли
відрізнити чистої води профанацію від наукового дослідження? Як офіційні
опоненти могли погодитись опонувати майстрам «наукового» словоблуддя? Ми
ставимо питання ректору університету пану Губерському Л.В. та міністру освіти і науки пану
Квіту С.М.: як могли допустити, щоб «головний» університет України став
джерелом псевдонаукової ахінеї і мряки? І чи не варто переглянути докторську
дисертацію пана Самойленка С.В., бо схоже, що і його дисертація була написана у
стилі навішування-локшини-на-вуха?
3 грудня 2014 р.
ЖАХ: НЕВЖЕ ТАКЕ МОЖЛИВЕ У КИЇВСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА?
Автор: Кривошеїн Олександр Олегович;
Тема: Геоінформаційне моделювання потенційної продуктивності землеробських
ландшафтів України;
Спеціальність: 11.00.11 – конструктивна географія і раціональне
використання природних ресурсів;
Науковий керівник: Самойленко Віктор Миколайович, доктор географічних наук,
професор кафедри фізичної географії та геоекології, Київський національний
університет ім. Тараса Шевченка;
Офіційні опоненти:
Царик Любомир Петрович, доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри геоекології і
методики викладання екологічних дисциплін, Тернопільський національний
університет ім. Володимира Гнатюка;
Ситник Олексій Іванович, кандидат географічних наук, доцент кафедри
географії та методики її навчання, Уманський державний педагогічний університет
ім. Павла Тичини.
Захист відбудеться «23» грудня 2014 р. на засіданні спеціалізованої вченої
ради Д 26.001.07 у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка.
2 грудня 2014 р.
Відгук про автореферат дисертації Батиченко Світлани Павлівни «Суспільно-географічні аспекти захворюваності населення регіонів України»
Київський, Харківський і Львівський національні університеті об’єднали свої
зусилля в напрямку знищення географії, як наукового напрямку. Ми маємо чудовий
матеріал для люстраційного комітету України. Я би назвав це моральною і фаховою
катастрофою. Прийшов час жорстко поставити питання стосовно розформування
«вчених» спеціалізованих рад, подібних до ради Д 26.001.07, бо виникає питання,
у якій сфері вони спеціалізуються.
Підписатися на:
Дописи (Atom)