«Децентралізація – це влада на відстані витягнутої руки
…» - таке можна почути у телевізійних програмах, що йдуть по головних каналах
УТ. Але що таке «влада на відстані витягнутої руки»? Це дуже просто – тримання на короткому повідку. І знову ми чуємо одне слово – «влада … влада
… влада»! Таке враження, що це - єдине, чим схвильовані чиновники, що
«обіймаються» питаннями реформ: як здійснити «реформу», не втративши контроль
над тим, що називається «територіальна громада». При цьому не хочуть зрозуміти,
що територіальних громад, як таких, в Україні поки що немає, що люди, які
вийшли з радянського минулого, а потім пройшли через авторитарні режими Кучми та
Януковича, в принципі не можуть сформувати територіальну громаду, бо вони жили
у тисках ВЛАДИ, а територіальна громада
– це вільна спільнота активно діючих
жителів відповідних територій, які виробляють спільні правила гри-взаємодії.
Ось це найголовніше – самі виробляють
правила гри! А у нас зверху, з Києва, йдуть розпорядження стосовного
того, як люди мають «об’єднуватись» у штучно сформовані ВЛАДОЮ «територіальні
громади». Є «компетентні спеціалісти», які знають, як скерувати цей процес
«самоорганізації», щоб, не дай Боже, не втратити контроль над цими «новими»
одиницями ієрархії: були області – стануть регіони, були райони - будуть повіти
з чітко визначеними адміністративними кордонами, бо інакше контролювати не
можна. При цьому можна почути, що у такий спосіб влада поступово переходить до
народу — повна маячня. Народу не потрібна Влада, людям потрібні нормальні умови
діяльності там, де вони живуть і працюють, щоб не дивитися на гламурний Київ чи
за кордон.
