30 березня 2019 р.

ШАНОВНІ УКРАЇНЦІ, ТРЕБА ЗРОБИТИ ВАЖЛИВИЙ КРОК, ЩО ДОЗВОЛИТЬ ПОБАЧИТИ  ПЕРСПЕКТИВУ, БО ДОСІ ВСІ, З ДОЗВОЛУ СКАЗАТИ, ПРЕЗИДЕНТИ ДІЯЛИ, ВИХОДЯЧИ З ВЛАСНОЇ ПЕРСПЕКТИВИ. УКРАЇНА ЗАСЛУГОВУЄ НА ТЕ, ЩОБ СТАТИ ПОТУЖНОЮ СОБОРНОЮ КРАЇНОЮ, ЯКОЮ КОЖЕН УКРАЇНЕЦЬ БУДЕ ПИШАТИСЯ. ПРИЙДЕ ЧАС, І НАШ НАРОД ПЕРЕЙДЕ ДО ІНШОЇ ФОРМИ КЕРУВАННЯ - ПРЯМОГО КЕРУВАННЯ НА ОСНОВІ ВИСОКОЇ КУЛЬТУРИ І ОСВЧЕНОСТІ. АЛЕ НА СЬОГОДНІ ТРЕБА ЗРОБИТИ ВІРНИЙ ВИБІР НА КОРИСТЬ ДЕМОКРАТІЇ, ЯКУ ВСІ ПОПЕРЕДНІ ВЛАДИ НАМАГАЛИСЯ ПРИДУШИТИ. ТАК І ЗРОБИМО!    

27 березня 2019 р.

УКРАИНА - МАЙБУТНЄ: У ЯКОСТІ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНА МОЖЕ ОТРИМАТИ ПЕРШОГО ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНОГО ДЕРЖАВНИКА

Такою людиною є Ігор Смешко – найбільш підготовлений для виконання функцій президента. Пропонуємо поставитись до цієї кандидатури максимально серйозно. Це та людина, яка зможе змінити ситуацію в Україні на краще.


22 березня 2019 р.

УКРАЇНА - МАЙБУТНЄ: МИ МАЄМО ЙТИ ШЛЯХОМ СТАНОВЛЕННЯ СУСПІЛЬСТВА ЄДНОСТІ НА ОСНОВІ ГОРИЗОНТАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ!

Прийшов час змін! Форма держави, яка встановилася в Україні, демонструє неспроможність підняти країну на рівень розвинених країн світу. Маємо вкрай низький рівень життя, на фоні якого, наче плями бруду, красуються корумповані чиновники, ринкові торгаші, пригріті політикани тощо. Це – «досягнення» України за роки «незалежності». Весь час ми змушені спостерігати спектаклі, що розігруються особливо обдарованими начебто-політиками, які, насправді, турбуються тільки про свої крісла і статки. Ті, що знаходяться ближче до головного/центрального тіла – президента, - роблять все можливе, щоб саме ця особа залишилася на цій посаді, бо це забезпечує їм кращі позиції та більш високий рівень життя. Тому почали розкручувати концепт Лідера. Ось і зараз знову і знову ми чуємо, що «президент – не «слуга», не «компроміс», а лідер, як сьогодні заявив на каналі «ZIK» нардеп Вінник.

19 березня 2019 р.

УКРАЇНА - МАЙБУТНЄ: УКРАЇНІ ПОТРІБЕН ЛІДЕР, ЧИ МЕНЕДЖЕР?

Останнім часом ми чуємо про те, що українці мають обрати собі лідера, при цьому натякають на пана Порошенка. І це при тому, що політики весь час заявляють про необхідність побудови демократичного суспільства. Але наявність Лідера, який реалізує тільки свою програму, свої уявлення, входить у протиріччя з демократією, яка базується на плюралізмі, на участі кожного члена спільноти у вирішенні життєвих питань. Звісно, це вимагає від людей розширення світогляду, ментального горизонту, підняття рівня культури, що дозволяє збільшити коректність поглядів. Наявність же лідера базується на принципі, який добре показав Володимир Висоцький - “Не надо думать, с нами тот, кто всё за нас решит”. Це принцип, на якому базується влада Вови Путіна в Росії. Отже, прибічники “Лідера” просто займаються пропагандою режиму Путіна, що на руку нинішнім владникам. Ще раз, нам потрібен такий, який зможе налагодити державне керівництво, не мріючи стати єдиним і неповторним. Серед кандидатів такі риси характерні для Смешка І.П. Ця людина дійсно жорстка, тільки не по відношення до інших, а, перш за все, до самого себе. Вважаю, що він — гідна кандидатура.

13 березня 2019 р.

УКРАЇНА - МАЙБУТНЄ: НАБЛИЖАЮТЬСЯ ВИБОРИ, ЯКІ МОЖУТЬ СТАТИ ВИРІШАЛЬНИМИ!

Залишається мало часу до виборів, ситуація загострюється. Маємо наступне: пан Порошенко з його прихвістками роблять все, щоб замилити очі громадянам України і забезпечити олігарху другий термін у президентському кріслі, бо якщо цього не станеться (а абсолютна більшість українців думає саме про це), то всі вони, як мінімум, завершать свою політичну кар’єру. Уявляєте, скільки пройдисвітів-балакунів відразу втратять життєву перспективу! Результати ось вже майже 5-річного правління ледве не першого українського царька просто плачевні. Я не буду уточнювати, бо всі все знають. А досягнення доволі сумнівні. Останній скандал у сфері оборонпрому, думаю, розставив всі крапки над «і». Це дійсно жах, коли під час війни наглі молокососи – мажорчики (а це - синки київського пацючника) – створили схеми, які дозволили їм збагатитися на поставках того, що спокійно можна було б виробляти в Україні (уявляєте – висотоміри!). Отже,

11 березня 2019 р.

ПРО ГЕОГРАФІЮ ЯК НАУКУ МАЙБУТНЬОГО

У цьому невеличкому есе я спробую показати перспективність географії як наукового напряму, що може забезпечити більш коректне передбачення виникнення ситуацій у майбутньому, що, однак, вимагає від неї певних змін, які стосуються бачення об’єкту дослідження та методології.
Намагаючись розібратися у складних процесах, що відбуваються навколо нас, у які ми включені, приходиш до висновку, що ми живемо у вкрай складному середовищі, яке аж ніяк не можна звести до простих моделей. Ситуація схожа на ту, що ще донедавна мала місце, коли нам розповідали про устрій Всесвіту: є пустота, у якій рухаються планети, астероїди, зірки, і все це організується у галактики, в одній з яких знаходиться і наша планета, і така структура є сталою. Але, як тепер виявляється, Всесвіт є далеко не таким простим, у ньому буквально «з нічого» можуть виникати нові утворення, які важко або взагалі неможливо було передбачити, тобто він є значно цікавішим та складнішим, а у його контенті, судячи з усього, речовина, простір і час не є головними, більш важливими є інформація (як несподіваність, непередбачуваність, фіксований з багатьох можливих варіантів) та організація. А це означає, що такий Всесвіт неможливо описати як щось таке, що має обмежений набір структур і процесів, він не є завершеним у своєму розгортанні чи становленні, він має те, що можна було б назвати інформаційним фронтом (фронтом прогресу), відповідальним за народження нового, поява якого не могла бути вирахувана, яке має базуватися на інших нормах.

4 березня 2019 р.

УКРАЇНА - СВІТ: ТЕРИТОРІЯ

У цьому короткому виступі я хочу розглянути проблему територій, бо надто часто політики використовують це поняття. Територія – обмежена  ділянка денної поверхні, що характеризується площею і фігурою. Території не існують самі по собі, вони завжди пов’язані з певними утвореннями, які мають певний життєвий цикл. Тому це поняття застосовується і для природних, і для людських утворень. Так, кожна рослинка має свою життєву територію (як проекцію життєвого домену на денну поверхню), з якої вона збирає поживні речовини, підтримуючи свою життєдіяльність. Під час розвитку ця територія змінюється, отже без конкуренції не обходиться, хоча у сталих біогеоценозах конкуренція мінімальна. Як тільки життєдіяльність починає згасати, ця територія зменшується і, врешті решт, зникає, захоплюючись іншими рослинами. Те саме ми маємо і у тваринному світі. Отже, території нікому не належать, вони не є постійними, більше того, вони мають доволі складну топологію - перекриваються, накладаються, включаються іншими територіями тощо. Тільки активна життєдіяльність дозволяє утримати та розширити територію. Таке ми маємо, наприклад, у випадку зграй шимпанзе, які ведуть справжню боротьбу за території. Те саме має місце і в олюдненому середовищі: вся історія людства – це війни за території на всіх масштабних рівнях, причому люди чомусь вважають, що мають ділити всю «land surface» і навіть «see surface» між собою, забуваючи про Біосферу як повноправного учасника цього процесу.