УКРАЇНА – МАЙДАН: «НАУКА» В УКРАЇНСЬКИХ УНІВЕРСИТЕТАХ

         Не можемо не підтримати глибоко обміркований виступ пані Ірини Єгорченко «Наука в «вакуумі» українських університетів» (Освітня політика. Портал громадських експертів, http://education-ua.org/ua/articles/521-nauka-v-vakuumi-ukrajinskikh-universitetiv).

         На жаль, дійсно маємо імітацію всього, не тільки науки і освіти в університетах, але і керівництва державою – все зводиться до намагання утриматись у кріслах, бо це дає значні переваги. Приклад – ректори псевдо-академіки, доктори наук без відповідної базової освіти, неймовірна корупція, ігнорування тих науковців, погляди яких не відповідають офіційним версіям «видатних» псевдовчених, здебільшого - столичних. Повністю погоджуюсь з пані Іриною, що всі сучасні реальні досягнення науки в Україні робляться людьми не від світу цього – справжніми науковцями, які забувають про низькі зарплати та відсутність сучасного устаткування. Більше того, саме такі викладачі жорстко переслідуються в університетах, причому здійснюється це з подачі ректорів і проректорів, бо справжні вчені для них — кістка у горлі. Приклад – Каразінський університет, «керований» паном Бакіровим В.С., який дивним чином набрав академічних зірок на свої далеко не наукові погони, а видалив з університету навіть всесвітньо відомого геометра Олександра Борисенка.

Додам один важливий, на мою думку, момент. Погоджуюсь з тим, що сучасний університетський викладач має знати англійську (у нас багато хто не володіє й українською), але зауважу, що знання іноземних мов тільки розширює можливості, але не додає кваліфікації та науковості думки. Сьогодні ще є багато фахівців, що лишилися з радянських часів, коли мали місце суттєві обмеження контактів з Заходом. Такі фахівці навряд чи можуть підняти свій рівень в плані знання іноземних мов. Якщо людина є джерелом реально нових наукових поглядів, це вже має бути достатнім аргументом для її перебування на відповідній посаді. Зрештою, нам слід діяти в напрямку поширення української мови у світі.

Молодець, пані Ірино, кваліфіковано, сміливо, відкрито та «integrity»!   

Олекса Ковальов 

УКРАЇНА – МАЙДАН: ХТО В КРАЇНІ Є ПЕРШИМИ ОСОБАМИ?

Одне з головних питань, на вирішення якого мав вплинути Майдан – зменшення одіозності й пихатості Влади, її відсторонення від людей. Але через два роки після початку Майдану на каналах радіо та телебачення ми чуємо наступне: ... відвідали перші особи держави – Порошенко, Яценюк та Гройсман. Газета «ВЕСТИ» публікує матеріал: «НА МАЙДАНЕ ОСВИСТАЛИ ВЛАСТЬ И СОРВАЛИ КОНЦЕРТ», офіційна версія – у такий день не повинно бути концерту, в дійсності – люди почали протестувати проти встановленого охороною президента огородження. Дивишся, слухаєш і дивуєшся, а як це може бути? А куди поділися, наприклад, релігійні діячі? Та справа не в тому. Мене турбує питання, звідкіля це взагалі береться. Я весь час вважав, що першими особами в країні є:

його величність СЕЛЯНИН,

його величні сит АГРОНОМ,

його величність РОБІТНИК,

його величність ЛІКАР,

її величність МЕДСЕСТРА,

його величність ВЧИТЕЛЬ,

його величність ВОЇН,

його величність ІНЖЕНЕР,

його величність ВЧЕНИЙ,

його величність ТРЕНЕР,

...

Загальна географія: Людина у складі геосередовища

Стаття присвячена п'ятиріччю сайту "Fundamental Problems of Geography" – єдиному оплоту вільної географічної думки в Україні!

О. Ковальов

The two things for which science fiction is best known are these: the creation of new environments, and the vocation of a sense of wonder.

Michael Marshall Smith

Вступ. Одним з найскладніших питань становлення географії на сучасному етапі є проблема виходу на практичну реалізацію тих розробок, які вже вдалося об’єднати у вигляді загальних ідей. Ми весь час наголошуємо на тому, що чи не головним у тут є необхідність врахування людини з її ментальною активністю, яка має розглядатися як складова, інтегрована у складне активне гетерогенне середовище (medium) з географічним рівнем організації, а не просто як його зовнішній спостерігач чи те, що піддається його дії. Ця ситуація для Людини є складною: слід водночас бути як діючою складовою субстанції, со-конструктором її майбутнього, інноватором, так і дослідником, що вимагає самопізнання. Йдеться про особливі аспекти географії – феноменологічний та ментальний, без яких подальший розвиток географії, як сучасної самостійної наукової дисципліни, виглядає неповним з причини надто важливої функції, пов’язаної з людським розумом та формуванням Людиною свого життєвого світу (lifeworld) - геосередовища, яке стає, певною мірою, віддзеркаленням самої Людини (і навпаки). Виникнення цих напрямків та поступове розширення області їх дослідження стимулюється багатьма викликами, пов’язаними з тим, що людство стикається з необхідністю вирішувати надзвичайно складні питання і, відповідно, розуміти природу прийняття рішень, що лежать в основі змін. Сьогодні ситуація виглядає так: входячи до складу географічних організаційних одиниць, люди привласнюють собі право приймати рішення за всю холонічну одиницю та визначати напрямок її подальшого руху, а це вимагає, по-перше, розуміння того, від імені чого це робиться, по-друге, надзвичайної відповідальності за наслідки таких рішень (слід уявляти, що там, за горизонтом). Отже, географи мають ввести у поле своїх досліджень область, відому як процес прийняття рішень (decision-making processes) – специфічний інформаційний процес[1] - прояв інтелекту людей як áкторів у складі географічно організованих утворень – асоціацій áкторів різної природи. Тут можна говорити про ряд шляхів, що дозволяють просунутись у цій області: збагачення ментальних моделей ситуацій, у яких відбувається діяльність людей (зростання плюралізму та різноманіття), розширення інструментально-методичної бази та стирання кордонів між дисциплінами задля полегшення обміну між дисциплінами. У цій статті ми спробуємо показати необхідність становлення феноменальної та ментальної географії як напрямків загальної географії, що охоплюють вкрай важливі аспекти холістичної географії у зв’язку з діяльністю соціуму. Тут же виникає питання стосовно самої географії: вона залишається такою, якою була ще недавно, чи працює складна схема поступового її наближення до варіанту, який дозволить їй стати само-рефлексивною (на сьогодні такою вона не є). Вся множина áкторів формує складну асоціацію, що діє у режимі мережі, зумовлюючи існування кожного з них, причому кожний áктор/агент, внаслідок взаємодії, не є локалізованим та проявленим, як щось остаточне – через свій вплив на стан всієї мережі, він простягається у межах всієї її області, а зв’язки з іншими áкторами забезпечує існування та підтримку кожного з них. Це вимагає розгляду питання: що таке «середовище», як воно формується, яка його структура, яке місце у його сучасній структурі займає людина-áктор і т. п. У статті не даються остаточні відповіді, йдеться тільки про виділення акцентів і спробу дати відповіді на деякі питання.

УКРАЇНА – МАЙДАН: НА ЩО МОЖЕ РОЗРАХОВУВАТИ УКРАЇНА, ЯКЩО ПАН ПОРОШЕНКО Є НОСІЄМ ПОГЛЯДІВ, ДАЛЕКИХ ВІД СУЧАСНОСТІ та ЯК ТОДІ СПРИЙМАТИ ЗАЯВИ ПРО ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЮ?

Важко слухати те, що віщає телебачення. Виступ пана Порошенка мене вразив (5-й канал). Він поставив запитання:

- хто є очільником територіальної громади?

У відповідь ми чуємо:

- очільником територіальної громади є міський голова.

Отже, нічого не міняється, бо Влада є Влада. Пан Порошенко, який є Президентом України, не вважає за потрібне розібратися, що таке «територіальна громада». Пане Порошенко, територіальна громада – це мережа, яка, якщо вона існує, базується на симетричних відносинах між вузлами, тобто членами громади — ієрархія не припускається. Вона не потребує очільника. Міський голова не є очільником територіальної громади міста, його функція – координація діяльності виключно адміністрації міста, міських служб, що забезпечують його нормальне функціонування. Це стосується і сільського голови, і директора заводу, і Президента, який аж ніяк не є очільником громади країни, хоча від пана Порошенка ми чуємо, що 40 000 000 українців – це його команда. Вибачайте, пане Порошенко, на яких підставах? Це пахне радянщиною та компартійщиною! І вже точно не відповідає програмі децентралізації. До речі, зараз у Харкові пан Кернес - той, що обіймає посаду міського голови і за якого свого часу так турбувався пан Порошенко, намагається протягнути питання перейменування вулиць у Харкові: знову маємо те саме - звозять бюджетників(як і у випадку з парком Горького та Лісопарком). Там кого очолює пан Кернес — територіальну громаду Харкова (не дай Боже), чи обивателів-бюджетників, перетворених на стадо?

УКРАЇНА - МАЙДАН: СКІЛЬКИ ЩЕ УКРАЇНА МАЄ ОПЛАЧУВАТИ НАДМІРНІ ВИТРАТИ КИЄВА?

Маємо черговий приклад столичного хамства https://news.mail.ru/economics/23865800/?frommail=1:

«Минфин планирует перевести внешний долг Киева в долг страны

Министерство финансов Украины планирует перевести внешний долг Киева в государственный долг. Об этом в четверг, 5 ноября, на заседании Киевского городского совета сообщил мэр столицы Виталий Кличко, передает корреспондент НБН.»

Не будемо забувати дивні висловлювання пана В. Кличка - мера Києва - стосовно того, що Київ не повинен сплачувати державі, бо це - столиця, яку слід зробити європейським містом. Виникає питання, а інші міста мають сплачувати, бо їм не треба ставати європейськими містами? А може варто взагалі прибрати цей київський пацючник? Подивіться, що там робиться! Знову, знову, і знову - ледве не головний біль України - це підтримка гламурного життя столиці.

"Шановне" панство, досить вашого хамства! Київ має жити, як живуть інші міста та селища України, тоді не буде і тих проблем, які маємо на сьогодні!

Олекса Ковальов.