Ковальов О.
… we do need to
know what geography is. Students do, journalists do, politicians do. Because
they do not know.
Alastair Bonnett, What is geography?
Geography itself
falls into two parts: one general, the other special.
Bernhardus
Varenius
Вступ. Дуже важко щось змінювати, якщо задіяні у даній
науковій області, є носіями традиційних поглядів, які складалися десятиліттями
і ніколи не піддавалися сумніву. Сьогодні ми вже розуміємо, що зміни неминучі -
географія має перейти до іншого конструкту, який дозволяє включити у свій
розгляд значно ширше коло варіантів ситуацій, збільшивши свою гнучкість, бо
вона має справу з надзвичайно складною частиною світу – Геосвітом, який ми
сприймаємо на основі поглядів, традицій й практики, що міняються від одного
суспільства до іншого. Саме це і викликає питання: що є географія і чи можна
дати чітку відповідь стосовно області її дослідження? Ось я і почав статтю зі
слів А. Боннетта (епіграф). Але сьогодні абсолютна більшість тих, хто бачить
себе географом, впевнені, що вони то знають. Нажаль, це не відповідає
дійсності, бо не знає ніхто. А. Боннетт пише, що географія є однією з
найбільших ідей людства [Bonnett, 2008], з чим не можна не погодитись. Це, водночас, і дослідницька, і
навчальна дисципліна, яку можна розглядати, як науку про життя, але
«життя» не у біологічному сенсі, а у сенсі формування ансамблів áкторів
(діючих складових) самої різної природи, які, взаємодіючи на основі спільно
вироблених правил ('assembly rules'), перетворюють середовище у певній частині нашої планети на відкрите,
активне, оживлене, рухливе і мінливе, що весь час породжує на фронті свого руху
вперед нові ситуації, які не відповідають нашому досвіду. І якщо протягом
мільйонів років найбільш активними на планеті були біоáктори, то останні
тисячоліття відзначаються все більш потужним проявом антропоáкторів, що
суттєво трансформують середовище, у тому числі шляхом створення проектів та їх
реалізації, чого не було на попередніх етапах його становлення (це потребує
наявності адекватних ментальних карт оточення). Нас має цікавити питання: куди
цей рух направлений? Ось чому ми маємо розглядати область дослідження географії
не як об’єкт фізичного типу (що описується у термінах зміни та балансу речовини
і енергії), а як такий, основу якого складає інформація, який постійно
виробляє нову інформацію, що робить неможливим проведення географічного
експерименту: кожної миті ситуація міняється і ніколи не повторюється.
Цікаво, ще у 18-му столітті Дж. Хеттен у роботі «Теорія Землі» поставив під
сумнів християнську концепцію Землі як досконалої, створеної божеством машини,
у якій різні планетарні складові повністю кількісно і якісно скореговані між
собою, формуючи визначений кінцевий стан. «Better he says to look at it as, ‘an organised body … [s]uch as has a constitution in which
the necessary decay of the
machine is naturally repaired» [Hutton, Chapter 1,
Section 1, 1788/2004]. Отже,
моя концепція геотіла має давнього попередника – Дж. Хеттена, який вже уявляв
Землю, як динамічну систему з саморегуляцією, яка визначає упорядкованість (до
певної міри), що, до речі, є чи не головною умовою для виникнення і становлення
людини: і біота, і людина міняються разом із середовищем, про що не варто
забувати.
