УКРАЇНА - РОСІЯ: УКРАЇНСЬКА АРМІЯ – ОСНОВА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ!

Підтримуємо заклик каналу «Еспресо» взяти участь у флешмобі до Дня захисника України.

З нагоди свята телеканал "Еспресо" ініціює акцію "Дякую Захисникам України" на підтримку бійців АТО.

УКРАЇНА - РОСІЯ: МАЄМО ВЕЛИЧЕЗНУ ЗАГРОЗУ ДЛЯ УКРАЇНИ!

Знову виникла потреба повернутися до проблеми війни, спровокованої Росією, над якою панує дух головного кремлівського примата В. Путіна. Тепер українські владники вирішили піти на поступки Кремлю, погодившись на реалізацію формули Штайнмайєра. Повністю погоджуюсь з тими, хто вважає це помилкою, хоча й кажуть, що це тільки перший невеличкий крок. Припустимо, що Зеленський розраховує якимсь чином схитрувати з приматом Путіним, але з цього нічого не вийде, бо мета головного путіндрила Путіна - поглинути Україну. Що буде після цього, ми знаємо – те, що зробили на Кубані та в інших регіонах щільного проживання українців в Росії: накажуть говорити мовою московитів, всіх перепишуть «русскими» і почнуть винищувати українську культуру, як це мало місце протягом 350-ти років «спільного» існування. Тому українці, в тому числі на вільних від путіндрилів територіях Донбасу, виступили проти втілення в життя незрозумілої формули «мирного» врегулювання, бо це, як стає зрозумілим, дійсно призведе до сприйняття війни між Росією та Україною як внутрішнього конфлікту. Насправді,

ПИТАННЯ ПРОДАЖУ ЗЕМЛІ В ПРОГРАМІ «СВОБОДА СЛОВА» САВІКА ШУСТЕРА (від 27.09.2019)

На сьогодні питання ринку землі вийшло на перший план. Владники намагаються у різні способи переконати громадян України у необхідності введення ринку землі, хоча виглядає це аж ніяк не переконливо. Ось і на цей раз в програмі «Свобода слова» Савіка Шустера (будемо вдячні йому за ці програми) зустрілися міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Т. Милованов (разом із заступником) і низка людей, які виступили опонентами, у тому числі жителі Умані, С. Іващук, М. Стрижак, А. Дикун та інші, далеко не останні люди у сфері аграрної справи. Як заявив пан міністр, йдеться не стільки про ринок землі, скільки про «обіг ринку землі» (як уявити цей «обіг ринку», зрозуміти важко), але далі ми чуємо, що Закон має називатися «Про детенізацію ринку землі і відновлення історичної справедливості». Пан міністр заявляє про те, що громади мають нарешті отримати податки з землі (при тому, що земля не є продуктом виробництва!), що громади мають бачити, скільки коштує земля (і це при тому, що земля не може коштувати, бо вона не є продуктом виробництва!) і так далі. Але якщо ввести податок з землі (навіть уявити таке неможливо), люди у різних регіонах опиняться у різних умовах, бо одна справа – чорноземні області, інша – Карпати, Крим, Медогори, Полісся і інші території, де немає таких ґрунтів. Але питання не в цьому. Мене схвилював стиль поведінки пана міністра. Я поцікавився його минулим. Виявилось, що це дуже освічений (виходячи з того, де  він вчився) персонаж. Тільки подивіться:

ПРОДАЖ ЗЕМЛІ – ДЕМОНСТРАЦІЯ НЕКОМПЕТЕНТНОСТІ ВЛАДИ І САМОГУБСТВО ДЛЯ КРАЇНИ

В черговий раз приходиться піднімати питання ринку/продажу землі в Україні, бо пан Зеленський, стиль поведінки якого все більше нагадує червоних комісарів, вже визначив термін «вирішення» питання у ВР. Слово «вирішення» я ставлю у лапках, бо йдеться тільки про затвердження і, відповідно, легітимацію вказівки пана Зеленського. І це при тому, що, по-перше, відомо, що до 80% людей в Україні проти продажу землі, по-друге, що раніше було заявлено про проведення референдуму з цього питання, який, звісно, ніхто не проводив. І це при тому, що владникам було показано (і не один раз), що

земля не є продуктом виробництва і, відповідно, не може бути товаром,

що

ВТРАЧАЄМО НАЙКРАЩИХ ДРУЗІВ

НЕ СТАЛО ОЛЕКСАНДРА КАЛМИКОВА – СПРАВЖНЬОГО ТОВАРИША 

13.08.1948 – 24.08.2019

         

Важко писати про те, що наш товариш, той, хто, вчився з нами в університеті, хто протягом чотирьох років у складних умовах працював в експедиціях на Кавказі і на Білгородщині, залишив цей світ. Про таких кажуть: мало не скажеш, а багато – не зможеш. Після тривалої важкої хвороби його не стало. Сталося це у Луганську. Ось те, що ми знали про нього: чистий, порядний, сильний, сміливий, розумний, чесний, скромний ... Він був приємним у спілкуванні, любив жартувати. Згадуючи минуле, починаєш розуміти, що Олександр дивився на світ з надією змінити його на краще: він був джерелом правди і чистоти. Таких людей було мало у часи нашої молодості, і дуже мало сьогодні. Своє життя він присвятив дітям, працюючи у школі. Думаємо, що багато його колишніх учнів вдячні йому за науку життя.

У студентські роки Олександр був дуже помітним, тому його запросили прийняти участь у роботі гляціологічної експедиції на Кавказі. Протягом чотирьох років він працював на льодовиках Західного і Центрального Кавказу, показав себе дуже відповідальною людиною. Він не боявся нічого.

Ми розуміємо, що життя має свій кінець, але коли йде така Людина, це завжди невчасно. Олександре, ми вдячні тобі за ті чудові роки, які ти був з нами. Скільки будемо жити, не забудемо тебе.

Однокурсники

УКРАЇНА — МАЙБУТНЄ: ЧИ ВАРТО СПОДІВАТИСЯ НА ЗАВЕРШЕННЯ ВІЙНИ З РОСІЄЮ ПІСЛЯ ОБМІНУ ПОЛОНЕНИМИ?

Як оцінювати те, що сталося 7 вересня? Думаю, що це дійсно досягнення, бо наші люди, деякі з яких вже просто були на межі існування, повернулися в Україну і отримали шанс жити далі. Чи можна сподіватися, що процес звільнення росіянами полонених і заручників призведе до завершення військових дій і повернення миру? Ні, і ще раз ні! По-перше, у мирному результаті не зацікавлений Кремль, Путін, бо мета не була досягнута, а мир у варіанті повернення територій, у тому числі Криму, та ще й виплати компенсацій означатиме для кремлівських гравців програш, на це вони не підуть. Чи означатиме такий варіант перемогу України? Ні! Сьогоднішня політика спирається на державницький устрій людського світу, а треба базуватися на понятті «країна», яке є значно більш фундаментальним, бо країна (у нашому контексті) – це область поширення певної культури, яку відтворює даний народ.

Pioneering the science of surprise (публікація присвячена пам’яті Кроуфорда Стенлі Холлінга)

Пішов з життя Кроуфорд Стенлі Холлінг один з засновників концепту Панархії (розуміння того, як природні та соціальні системи трансформуються), resilience science та соціально-екологічного підходу.

Його ідеї неодноразово згадуються в наших публікаціях та багато в чому перегукуються з ідеями учасників спільноти, що викладені на цьому сайті та в монографії Олександра Ковальова, наприклад про геопроцес як послідовне розгортання геосередовище з його поступовою біотизацією та антропізацією, людино-природну органіку тощо. 

ЗЕМЛЯ

ЗЕМЛЯ

Розпочну цей виступ з фрагментів тексту матеріалів Ольги Галиці та Олега Нів'євського (вони представляють Київську школу економіки) «Мораторий на продажу земли: сколько платит Украина за неторопливость, Понедельник, 24 июня 2019, 14:20», які «пояснюють» простому люду («безграмотним»), що втрачає Україна, продовжуючи мораторій на продаж землі: 

До питання матеріальності/нематеріальності ландшафту

Ковальов О.

 Any landscape is a condition of the spirit

   Henri Frédéric Amiel

Знайомлячись з новими публікаціями, що стосуються ландшафтної проблематики, та оцінюючи те, що пишуть у дисертаціях, я прийшов до висновку про необхідність ще раз повернутися до обговорення ландшафтної проблематики. В першу чергу це стосується питання матеріальності/нематеріальності ландшафту, бо саме воно є базовим для його визначення. У нагоді стала стаття К. Тейлора «Landscape and Memory: cultural landscapes, intangible values and some thoughts on Asia», яку я знайшов цікавою і яку поклав в основу цього короткого виступу. Тим, хто займається ландшафтною проблематикою, з цією роботою варто познайомитись. І хоча я не можу погодитись з автором стосовно того, що «here is an holistic view of landscape as a way of seeing – its morphology resulting from the interplay between cultural values, customs and land-use practices» [Taylor: 1], бо має йтися про ландшафт як холістичне сприйняття фізіографії денної поверхні у межах місцевості, яка формується не тільки людською діяльністю, але й багатьма природними процесами, в тому числі, за участі абіотичних процесів і біоти, але можна погодитись з тим, що європейська людина почала більш чітко відчувати сенс ландшафту саме завдяки перетворенню структури денної поверхні людською діяльністю.Приклад перетвореної людською діяльністю структури поверхні дається на рисунку (з роботи [Gross: 3]): відбувається патернізація структури денної поверхні під дією господарської діяльності. 

УКРАЇНА — МАЙБУТНЄ: ПРОЕКТ «УКРАЇНА»

Напередодні чергових виборів перед жителями України знову постало питання, на кому зупинити свій вибір. Слід сказати, що це дійсно складно, бо за роки «незалежності» Україна так і не змогла посісти гідне місце серед країн світу, хоча підстави для цього були. По-перше, хотілось би уточнити питання стосовно терміну існування української державності (про термін існування країни-України, який нараховує більше 1000 років, зараз не йдеться). Тут я дещо здивую громадян України, висловивши наступну думку:

Загальна географія: чи є підстави вважати географію наукою другого порядку?

Ковальов О., Яровий М.

КОНТЕНТ

Передслів: Сучасне бачення географії (О. Ковальов, номад)

Вступ

Організація утворень, організмічність та складність як область дослідження наук 2-го порядку: Is the whole bigger than the sum of its parts? No, it's a something different

Організмічність

Когнітивність

Ієрархія, панархія та адаптивні цикли на різних рівнях організації геосередовища

Огляд середовищ різних еволюційних стадій – абіотичного, біотизованого, антропізованого

Абіотичне геосередовище

Біотизоване геосередовище

Антропізований рівень організації

Аграрна сфера

Урбаністичні утворення та їх взаємодія із середовищем

Регіони

Заключні зауваження

УКРАЇНА — МАЙБУТНЄ: КОРОТКИЙ ОГЛЯД СУЧАСНОЇ СИТУАЦІЇ

Внаслідок бездарних дій жадібних владників протягом останніх десятиліть Україна опинилася у вкрай важкій ситуації, яку вже не можна характеризувати навіть як кризу, бо країна знаходиться на грані існування. Культура людей знизилася, що є ознакою розвалу суспільства, виробнича система (за виключенням сільського господарства) майже припинила своє існування і тепер Україна майже нічого не виробляє, економіка, яка має стягувати виробничу систему в єдине ціле, забезпечуючи збалансування різних галузей, майже не проглядається, бо розбита на області інтересів окремих олігархічних груп, наука, яка має базуватися на генерації ідей та їх провадженні у виробництво у вигляді нових технологій, ледве жива, причому виключно завдяки ентузіазму окремих науковців, яким байдуже, скільки їм платять, освіта не забезпечує вузи підготовленими абітурієнтами, а вузи заповнені викладачами з досить низьким фаховим рівнем тощо.