НЕ МОЖЕ НЕ ВРАЖАТИ ТЕ, ЧОМУ ВЛАДА, ЗНАЮЧИ ПРО ПОЧАТОК НАСТУПУ ОРКІВ, НЕ ПОПЕРЕДИЛА ЛЮДЕЙ!

 Цю "причину" озвучив О. Арестович.

https://politeka.net/uk/politics/372789-ot-ukraincev-skryvali-chto-rf-napadet-arestovich-nakonec-rasskazal-pochemu 

Виявляється, "Не можна було оголосити Україні, що Росія нападає, коли ми точно знали. Почався б масовий вихід біженців, і вони б забили всі дороги. Це було б 8, 10, 12 мільйонів людей. Армія б не пройшла в райони оборони. Це повний параліч доріг. Це дуже бажана ситуація для російського військового керівництва і в цій ситуації ми б, напевно, програвали б війну і Лівобережжя все. Тому що з лівого берега пішли б на правий, 50 мостів в Україні, були б забиті», - пояснив Арестович. За його словами, впоратися з такою ситуацією було б неможливо.

"Єдиний вихід - танками давити наших громадян, щоб пройти через мости. І тепер питання: яке б рішення мало бути прийнято? Або замовчати, або залишити Україну паралізованою і напевно здати Лівобережжя", - пояснив радник глави ОП. 

Що на це можна відповісти? Я був свідком того, як після перших же вибухів обиватель рванув з міста ... І все носило вкрай неорганізований, спонтанний характер. Невже, знаючи про час наступу орків, не можна було підвести армію, а людей почати організовано вивозити - спочатку жінок з дітками, потім тих, хто не може бути корисним під час бойових дій і т. д. При цьому можна було уникнути тих значних втрат, які сталися внаслідок дуже "мудрого" рішення. А тепер уявляєте, який спектакль розігрував пан Зеленський, до останнього моменту заявляючи, що ніщо і нікому не загрожує! Так чи можна з довірою ставитись до такого керівництва? Замість того, щоб організувати планомірну евакуацію, вони спричинили хаотичну евакуацію, під час якої з країни виїхало багато військовозобов'язаних. І тепер виникає питання: скільки жертв сталося з вини такої дивної політики владників?

ВІЙНА! КОМУ НАДАЮТЬ МОЖЛИВІСТЬ ВИРІШУВАТИ ДОЛЮ УКРАЇНИ?

Це вже виходить за все межі. Після перемовин у Стамбулі на перший план повилазили такі собі пропагандисти , які мають за мету вкласти у голови українців мем про успішність переговорів. Йдеться про двох дивних персон, що крутяться біля ОП – такого собі М.М. Подоляка та О.М. Арестовича. Подивіться на їх біографії – дуже звивисті лінії. Ось М. Подоляк:

Народився у 1972-му, з 1989 року жив у Білорусі, закінчив Мінський медичний інститут, а з 1990-го вже працював журналістом (навіщо було закінчувати медінститут?), там вліз у місцеву склоку, вислали ... переїхав до України, знову журналістика, відразу став головним редактором «Української газети» (уявляєте, тільки заїхав до України, при тому, що у Києві своїх просуванців було повно!). Не буду далі марнувати час, дам посилання на «Вікі» -

Оголошено результати переговорів з РФ (у Стамбулі): що буде з Кримом, Донбасом і який "дипломатичний" варіант закінчення війни

https://politeka.net/uk/politics/372097-obyavleny-rezultaty-peregovorov-s-rf-chto-budet-s-krymom-donbassom-i-kakov-diplomaticheskiy-variant-okonchaniya-voyny 

За словами Арахамії підсумки перемовин, які тривали майже 3 години такі:

Наша перша перемога переміщення перемовин із Білорусі до Туреччини. Ми бачимо Туреччину як одного із гарантій безпеки для України.

Україна розуміє, що система безпеки світу дала тріщину. Наша пропозиція: ми працювали над форматом, але ми нічого не підписуємо, про нову систему гарантій безпеки для України. Це новий міжнародний договір, який ратифікують. Ми навчені Будапештським меморандумом.

Країни гаранти за аналогом 5 статті НАТО, протягом 3 днів будуть проводити консультації. Країни гаранти будуть зобов'язані надати допомогу.

Серед гарантів Україна бачить країни радбезу ООН, США, Франція, Туреччина, Німеччина, Канада, Польща, Ізраїль.

У нас неврегульовані питання із ОРДЛО і Кримом, тому поки гаранти не будуть працювати на ці території. Деякі країни дали вже попереднє погодження. Це та система на якій ми хочемо побудувати нове майбутнє України. Також ці гаранти мають допомагати вступати в ЄС.

ПРО НАЙБЛИЖЧЕ МАЙБУТНЄ РОСІЇ та УКРАЇНИ

 Анатолій Амелін

Співзасновник та директор економічних програм Ukrainian Institute for the Future

https://nv.ua/.../koli-ukrajina-peremozhe-shcho-bude-z... 

 

ПРО НАЙБЛИЖЧЕ МАЙБУТНЄ РОСІЇ та УКРАЇНИ

Ставлю на те, що за рік не буде ні Путіна, ні тієї Росії, якою вона була на початку 2022 року.

Що структурує Світ - викривлення простору-часу, атракція (гравітація) чи організація?

Олекса Ковальов 

Наука – це процес, що формується породженням ідей, їх конкуренцією, залучення учасників процесу на свій бік ... Якщо якась ідея у той чи інший спосіб захоплює лідерство, її прибічники починають використовувати політичні засоби тиску на тих, хто шукає свої шляхи. Важливого значення набуває навіювання різних чисто умоглядних ідей тим, хто не вважає за потрібне турбувати себе критичним ставленням до почутого чи прочитаного. В географії такого добра дуже багато, навіть її сучасна структура виглядає явно надуманою. Так було і з поняттями простору і часу, які сьогодні відіграють вкрай важливу роль у побудові наукових теорій. Для географів обидва поняття є актуальними, що саме й вимагає розглянути їх більш докладно, тим більше, що їх строгих визначень досі не існує. Але виведення цих понять на перший план привело до того, що більш важливе поняття організації було відсунуте на задній план. Це слід виправити. У даному виступі я наведу деякі думки з цього питання, які не мають сприйматися як істина у останній інстанції, це тільки мої аргументовані думки, які можуть бути піддані критиці.

Головні зауваження стосовно географії (для вчителів)

 

Останнім часом я продивлявся ролики, присвячені підготовці учнів до ЗНО і  був дещо збентежений тим, наскільки відсталими є погляди вчителів (а саме вони готують матеріал) стосовно географії, її структури, об’єкта дослідження та найважливіших понять на кшталт рельєфу, як і структури так званої географічної оболонки. У цьому короткому виступі я хочу торкнутися цих питань, показавши хибність деяких уявлень, які не відповідають сучасному моменту і не дозволяють учням сформувати уяву про географію як ледве не найскладнішу дисципліну, на якій лежить відповідальність за те, що діється зараз у загальній земній геосфері та очікується у недалекому майбутньому. Розглянемо деякі важливі питання.

Чи можна ставити питання про присутність ефектів когнітивності в утвореннях, що формують геосередовище?

Олекса Ковальов

 

Thoughts and emotions originate in the brain; that seems obvious. However, could it be possible that we also think and feel with our bodies? That idea is known as embodied cognition.                                                                                           Amanda Smith, Embodied cognition:  thinking with your body

Вступ        

Ми живемо в епоху серйозних змін, які відбуваються у спробах людства зрозуміти Природу і створити її коректні моделі. І тут виявляється, що поділ наукової сфери на окремі предметні напрями відчутно гальмує цей рух, бо Природа не поділяється на фізику, хімію, біологію, географію, соціологію і т. і., це неподільна цілісність, а виділення окремих напрямів є всього тільки наслідком величезної складності її моделювання. Схоже, що з часом границі між науковими напрямами будуть стиратися, формуючи спочатку більш крупні області пізнання, які згодом можуть перетворитися на суцільну область, що базується на подібностях та загальних принципах. Думаю, що такі принципи повинні бути пов’язані з поняттями «організація» та «інформація». Це певною мірою лежить в руслі поглядів Г. Лейбніца, який вважав, що існують первинні елементи, які мають специфічну активність, що у світі природи присутня єдність і безперервність. Однією з таких укрупнених областей пізнання може стати географія, яка має справу з унікальною областю дослідження – геоcередовищем поки що у межах нашої планети. Але й сама географія має перетерпіти певні зміни. В першу чергу це стосується некоректного виділення напрямів на кшталт фізичної (як її здебільшого трактують сьогодні), економічної, соціальної, політичної географії та низки інших, що мало місце у минулі десятиліття і лишається сьогодні. Ми маємо зрозуміти, що геосередовище є цілісним утворенням з єдиним ходом еволюції, під час якої додавалися все складніші шари організації, які інтегрувалися у попередні, а це означає, що й сама географія має бути цілісним організмом, що зумовлено пов’язаністю її частин. У випадку геотично-організованих[1] утворень ми маємо справу з так званими просторово розподіленими утвореннями абіотичного, біотизованого та антропізованого рівнів, що суттєво ускладнює відповідь на питання, але нам треба шукати підстави, що їх поєднують. Доволі складним моментом є те, що в природі дивним чином поєднуються відносна сталість організаційних утворень та еволюційний рух. У цьому короткому виступі я хочу звернути увагу географів на коректність розгляду питання наявності когнітивності (“decision”-making) у геотично-організованих утвореннях. Це питання є одним з найскладніших. «The question, then, could be addressed as follows: How do we draw the boundaries between cognitive and non-cognitive dynamical systems? If we are not to believe in rigid boundaries still... what specifies the gradient towards the cognitive? How can we specify cognition as a natural phenomenon which is distinct from those that surround it, underlay it and precede it?» [Barandiaran, Moreno, 2006: 5]. Зазвичай когнітивність пов’язують з живими організмами, головним чином, з тваринами. Важливим є й те, що такі процеси неможливо спостерігати безпосередньо та об’єктивно вимірювати, що виводить їх за межі фізичних явищ. Але, думаю, когнітивність не виникла з нічого і зненацька, вона має бути глибоко укоріненою у Природі з самого початку. Тому ця властивість має розповсюджуватись на всю сукупність процесів, які лежать в основі отримання, збереження, обробки та використання інформації на будь-якому рівні організації. Пов’язано це з тим, що фундаментом Всесвіту є інформація[2], її виробництво, без чого неможлива еволюція. Тому, досліджуючи процеси, треба шукати відповідь на питання: чи пов’язано з ними виробництво інформації, і якщо так, то як це проявляється та яким чином відбувається? Без сумніву це слід розглядати з позиції концепції «EvoDevo»[3], яка отримала розвиток в рамках еволюційної біології, але, схоже, може бути використана і в інших наукових напрямах як загальнонауковий підхід при вивченні явищ, у яких мають місце одночасні процеси розвитку та еволюції. Справа у тому, що «EvoDevo» у якості головного аспекту розглядає структурно-функціональні особливості, пов’язані зі способами побудови частин тіл. Спробуємо розглянути ці питання. 

ВВЕДЕННЯ В ДІЮ ЗАКОНУ ПРО ОБІГ ЗЕМЛІ ПРИВЕДЕ ДО ОСТАТОЧНОГО ЗНИЩЕННЯ ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА, ЯКЕ Є ОСНОВОЮ СТАЛОГО ІСНУВАННЯ ЛЮДСТВА!

В Україні з 1-го липня цього року втратив силу мораторій на продаж землі сільгосппризначення, а отже її дозволять купувати й продавати. Так відкривають ринок того, ринку чого бути не може. Ставиться питання про те, скільки може коштувати те – земля – що принципово не може мати вартість, бо вже є цінністю. Питання купівлі-продажу та вартості землі обговорюється у статті за адресою https://faktu.online/106331-v-ukran-z--lipnya-vdkriyut-rinok-zeml-sklki-koshtuvatime-yak-kupiti-i-prodati-full.html

Подивіться, що вони пишуть: «Оскільки в нас зараз активно працює ринок оренди землі, її вартість наразі вже визначити нескладно. Як проаналізував Нів'євський: «Якщо зараз оренда в Україні в середньому обходиться близько 125 доларів, капіталізована вартість оренди становитиме 125 доларів помножити на 20-22. Це буде близько 2,5 тисячі доларів за гектар в середньому по країні. Але це мінімальні показники, адже власність на землю дає набагато більше переваг, ніж її використання в оренді»». І далі йде балаканина про те, скільки у подальшому може коштувати земля.

Мені було гидко слухати виступ на ТБ пана Д.А. Шмигаля, який заявив, що у світі немає успішних країн без ринку землі. Але це брехня!

Давайте розберемо це питання. Що таке «вартість»?

ФОРУМ «УКРАЇНА 30: ОСВІТА І НАУКА»

 

ФОРУМ «УКРАЇНА 30: ОСВІТА І НАУКА»

https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3255696-zelenskij-vidkrivae-forum-ukraina-30-osvita-i-nauka.html

Зеленський заснував президентський університет

https://www.slovoidilo.ua/2021/05/31/novyna/suspilstvo/zelenskyj-zasnuvav-prezydentskyj-universytet

або як керівництво держави і особисто пан В.О. Зеленський, «турбуючись» про Україну, за її рахунок все більше відділяють від неї Київ, сприяючи її роз’єднанню

Landscape as a composition of daytime surface painting, containing meaning

Oleksa Kovalyov

 

It seems that the landscape is such a difficult phenomenon that its definition will long cause controversy between the authors, each of which produces its own version. And this is good, the main thing is to support the discussion. One of the main questions about the landscape is the following: does it have a material, corporeal essence, or is it a mental image of the material environment that surrounds us? This question is so complex that it is often difficult to understand the point of view of an author. Another difficult question: does the landscape have parts and, accordingly, can it decompose, and if it so, what do they look like? I think these questions are enough for one small article. This should be discussed because many authors who write about the landscape do not even consider it necessary to define it. For example, J. Janssen and L. Knippenberg, consider the complex issue of landscape conservation and management, did not define it [Janssen, Knippenberg, 2012].

My discussion with the authors of the article Landscape as Connecting Link

Oleksa Kovalyov

 

My discussion with the authors of the article

Landscape as Connecting Link

by Stella Sofia Kyvelou, Anestis Gourgiotis, Greece 

The problem of defining the concept of «landscape» and understanding what underlies it is quite old. Therefore, any work that contains any views on the nature of this phenomenon is valuable. I was interested in this work because the authors claim the possibility of the existence of different interpretations of the concept of «landscape», which is a condition for the further development of landscape science and the so-called landscape planning. My point of view on the landscape is slightly different from that suggested by the authors of the article, so I will comment on the text based on my understanding of this phenomenon. The authors – S.S. Kyvelou and A. Gourgiotis - argue that «the research paper investigates the diverse understandings of «landscape», along with demonstrating the modes of contribution of the European Landscape Convention (ELC) of the Council of Europe (CE) in influencing national spatial planning systems. The paper, interested in considering the efficiency of landscape policy from a territorial perspective, briefly outlines the perception and understanding of landscape as connecting link of nature and culture and conducts a literature review with the aim to support the prospect of a «European model of landscape planning» [Kyvelou, Gourgiotis, 2019: 1].

Чому область дослідження географії така складна і цікава?

Олекса Ковальов

 

Чому область дослідження географії така складна і цікава?

 

У цьому виступі я хочу загострити увагу географів на причинах складності, з якою вони стикаються, намагаючись розібратися зі своїми об’єктами. І це дійсно так, бо часто виникають питання: а що географ має досліджувати, як виокремити об’єкт, щоб він був обмежений у безперервному середовищі? Це має значення і для підготовки географів у вузах та ознайомлення з географією учнів шкіл. До речі, питання викладання географії у школах залишається доволі гострим, бо те, що викладається, географією назвати дуже складно. Неможна стати географом, якщо просто здійснювати мандрівки чи читаючи популярні чи наукові книжки. Підготовка до пізнання складного має бути складною. Ряд питань цього напряму було обговорено у статті 2017-го року «Загальна географія: від поверхневого до глибинного. Інформаційно-організаційна природа геохолонів=геооргів та геохолархії» [Ковальов, 2017] та у низці інших публікацій.