5 лютого 2016 р.

Україна - Майдан: Київський пацючник розігрався не на жарт!

Нажаль, місяці, що минули, нічого позитивного Україні не принесли. Ми маємо тільки те, що ті, хто вважає себе керівниками держави, "вирішують" проблеми виключно за рахунок трудових верств та пенсіонерів. Те, що сталося останніми днями, просто вражає. Пан Яценюк, якого не можна було підпускати до керівних органів держави, почав відверто шантажувати всю країну. Вискочка намагається у будь-який спосіб залишити свій зад у кріслі, щоб мати платформу для його перенесення у президентське крісло. Вже дійшло до того, що провідні країни світу почали режим ручного керування українськими керівничками. Просто сором! А вони ніяк не можуть зупинитися, бо амбітні і вважають, що саме вони народилися все життя їхати верхом на конях. А може досить? Скільки можна дивитися на наглувате обличчя пана Яценюка!
Виникає питання, хто найбільше сприяє сепаратизму в Україні? Це ті, хто намагається перетворити народ України на ресурс для вирішення своїх власних питань, у тому числі - наживи.
Нас не може не турбувати ситуація в країні. Складається враження, що вся держава існує тільки за для того, щоб у Києві невеличка купка амбіційних воротил гралася у керівництво державою. Досить! Наїлися!

Олекса Ковальов.

20 січня 2016 р.

Відгук Про автореферат дисертації Семащука Романа Богдановича «Інінціальне ґрунтотворення та рендзинні ґрунти Західного Поділля»

УКРАЇНСЬКА НАУКА: СЕРІАЛ 2016
НАЖАЛЬ, ПЕРЕМІНИ В УКРАЇНСЬКІЙ НАУЦІ ТІЛЬКИ ДЕКЛАРУЮТЬСЯ!
Маємо черговий приклад “географічної” “дисертації”, що має захищатися у Львівському національному університеті ім. Івана Франка 

Дисертант: Семащук Роман Богданович
Тема: Ініціальне ґрунтотворення та рендзинні ґрунти Західного Поділля.

Місце виконання роботи: кафедра ґрунтознавства і географії ґрунтів, Львівський національний університет ім. Івана Франка

Науковий керівник: Кирильчук Андрій Андрійович, доктор географічних наук, професор, доцент кафедри ґрунтознавства і географії ґрунтів, Львівський національний університет ім. Івана Франка.

Офіційні опоненти:
Михайлюк Віктор Іванович, доктор географічних наук, професор завідувач кафедри земельного кадастру, Одеський державний аграрний університет;
Підкова Оксана Миколаївна, кандидат географічних наук, доцент кафедри землезнавства та геоморфології, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка.

Захист має відбутися 29 січня 2016 року на засіданні спеціалізованої ради Д 35.051.08 у Львівському національному університеті ім. Івана Франка.

13 січня 2016 р.

В России активно пишут диссертации на военные темы

На российской бирже копирайтинга заказывают написание диссертаций. В частности одной из наиболее интересных тем является мощь этой евразийской державы, например, «Частные военные компании как средство реализации национальных интересов России». Видать скоро наклепают тысячи обоснований Третьей мировой войны. Стоимость удовольствия (то есть ощущения своей кандидатскости) — 20 тыс. российских рублей. Интересно, что таких заказов становится всё больше и больше. Популярно.

24 листопада 2015 р.

УКРАЇНА – МАЙДАН: «НАУКА» В УКРАЇНСЬКИХ УНІВЕРСИТЕТАХ

         Не можемо не підтримати глибоко обміркований виступ пані Ірини Єгорченко «Наука в «вакуумі» українських університетів» (Освітня політика. Портал громадських експертів, http://education-ua.org/ua/articles/521-nauka-v-vakuumi-ukrajinskikh-universitetiv).
         На жаль, дійсно маємо імітацію всього, не тільки науки і освіти в університетах, але і керівництва державою – все зводиться до намагання утриматись у кріслах, бо це дає значні переваги. Приклад – ректори псевдо-академіки, доктори наук без відповідної базової освіти, неймовірна корупція, ігнорування тих науковців, погляди яких не відповідають офіційним версіям «видатних» псевдовчених, здебільшого - столичних. Повністю погоджуюсь з пані Іриною, що всі сучасні реальні досягнення науки в Україні робляться людьми не від світу цього – справжніми науковцями, які забувають про низькі зарплати та відсутність сучасного устаткування. Більше того, саме такі викладачі жорстко переслідуються в університетах, причому здійснюється це з подачі ректорів і проректорів, бо справжні вчені для них — кістка у горлі. Приклад – Каразінський університет, «керований» паном Бакіровим В.С., який дивним чином набрав академічних зірок на свої далеко не наукові погони, а видалив з університету навіть всесвітньо відомого геометра Олександра Борисенка.
Додам один важливий, на мою думку, момент. Погоджуюсь з тим, що сучасний університетський викладач має знати англійську (у нас багато хто не володіє й українською), але зауважу, що знання іноземних мов тільки розширює можливості, але не додає кваліфікації та науковості думки. Сьогодні ще є багато фахівців, що лишилися з радянських часів, коли мали місце суттєві обмеження контактів з Заходом. Такі фахівці навряд чи можуть підняти свій рівень в плані знання іноземних мов. Якщо людина є джерелом реально нових наукових поглядів, це вже має бути достатнім аргументом для її перебування на відповідній посаді. Зрештою, нам слід діяти в напрямку поширення української мови у світі.
Молодець, пані Ірино, кваліфіковано, сміливо, відкрито та «integrity»!   

Олекса Ковальов 

23 листопада 2015 р.

УКРАЇНА – МАЙДАН: ХТО В КРАЇНІ Є ПЕРШИМИ ОСОБАМИ?

Одне з головних питань, на вирішення якого мав вплинути Майдан – зменшення одіозності й пихатості Влади, її відсторонення від людей. Але через два роки після початку Майдану на каналах радіо та телебачення ми чуємо наступне: ... відвідали перші особи держави – Порошенко, Яценюк та Гройсман. Газета «ВЕСТИ» публікує матеріал: «НА МАЙДАНЕ ОСВИСТАЛИ ВЛАСТЬ И СОРВАЛИ КОНЦЕРТ», офіційна версія – у такий день не повинно бути концерту, в дійсності – люди почали протестувати проти встановленого охороною президента огородження. Дивишся, слухаєш і дивуєшся, а як це може бути? А куди поділися, наприклад, релігійні діячі? Та справа не в тому. Мене турбує питання, звідкіля це взагалі береться. Я весь час вважав, що першими особами в країні є:
його величність СЕЛЯНИН,
його величні сит АГРОНОМ,
його величність РОБІТНИК,
його величність ЛІКАР,
її величність МЕДСЕСТРА,
його величність ВЧИТЕЛЬ,
його величність ВОЇН,
його величність ІНЖЕНЕР,
його величність ВЧЕНИЙ,
його величність ТРЕНЕР,
...

18 листопада 2015 р.

Загальна географія: Людина у складі геосередовища

Стаття присвячена п'ятиріччю сайту "Fundamental Problems of Geography" – єдиному оплоту вільної географічної думки в Україні!

О. Ковальов
The two things for which science fiction is best known are these: the creation of new environments, and the vocation of a sense of wonder.
Michael Marshall Smith

Вступ. Одним з найскладніших питань становлення географії на сучасному етапі є проблема виходу на практичну реалізацію тих розробок, які вже вдалося об’єднати у вигляді загальних ідей. Ми весь час наголошуємо на тому, що чи не головним у тут є необхідність врахування людини з її ментальною активністю, яка має розглядатися як складова, інтегрована у складне активне гетерогенне середовище (medium) з географічним рівнем організації, а не просто як його зовнішній спостерігач чи те, що піддається його дії. Ця ситуація для Людини є складною: слід водночас бути як діючою складовою субстанції, со-конструктором її майбутнього, інноватором, так і дослідником, що вимагає самопізнання. Йдеться про особливі аспекти географії – феноменологічний та ментальний, без яких подальший розвиток географії, як сучасної самостійної наукової дисципліни, виглядає неповним з причини надто важливої функції, пов’язаної з людським розумом та формуванням Людиною свого життєвого світу (lifeworld) - геосередовища, яке стає, певною мірою, віддзеркаленням самої Людини (і навпаки). Виникнення цих напрямків та поступове розширення області їх дослідження стимулюється багатьма викликами, пов’язаними з тим, що людство стикається з необхідністю вирішувати надзвичайно складні питання і, відповідно, розуміти природу прийняття рішень, що лежать в основі змін. Сьогодні ситуація виглядає так: входячи до складу географічних організаційних одиниць, люди привласнюють собі право приймати рішення за всю холонічну одиницю та визначати напрямок її подальшого руху, а це вимагає, по-перше, розуміння того, від імені чого це робиться, по-друге, надзвичайної відповідальності за наслідки таких рішень (слід уявляти, що там, за горизонтом). Отже, географи мають ввести у поле своїх досліджень область, відому як процес прийняття рішень (decision-making processes) – специфічний інформаційний процес[1] - прояв інтелекту людей як áкторів у складі географічно організованих утворень – асоціацій áкторів різної природи. Тут можна говорити про ряд шляхів, що дозволяють просунутись у цій області: збагачення ментальних моделей ситуацій, у яких відбувається діяльність людей (зростання плюралізму та різноманіття), розширення інструментально-методичної бази та стирання кордонів між дисциплінами задля полегшення обміну між дисциплінами. У цій статті ми спробуємо показати необхідність становлення феноменальної та ментальної географії як напрямків загальної географії, що охоплюють вкрай важливі аспекти холістичної географії у зв’язку з діяльністю соціуму. Тут же виникає питання стосовно самої географії: вона залишається такою, якою була ще недавно, чи працює складна схема поступового її наближення до варіанту, який дозволить їй стати само-рефлексивною (на сьогодні такою вона не є). Вся множина áкторів формує складну асоціацію, що діє у режимі мережі, зумовлюючи існування кожного з них, причому кожний áктор/агент, внаслідок взаємодії, не є локалізованим та проявленим, як щось остаточне – через свій вплив на стан всієї мережі, він простягається у межах всієї її області, а зв’язки з іншими áкторами забезпечує існування та підтримку кожного з них. Це вимагає розгляду питання: що таке «середовище», як воно формується, яка його структура, яке місце у його сучасній структурі займає людина-áктор і т. п. У статті не даються остаточні відповіді, йдеться тільки про виділення акцентів і спробу дати відповіді на деякі питання.

12 листопада 2015 р.

УКРАЇНА – МАЙДАН: НА ЩО МОЖЕ РОЗРАХОВУВАТИ УКРАЇНА, ЯКЩО ПАН ПОРОШЕНКО Є НОСІЄМ ПОГЛЯДІВ, ДАЛЕКИХ ВІД СУЧАСНОСТІ та ЯК ТОДІ СПРИЙМАТИ ЗАЯВИ ПРО ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЮ?

Важко слухати те, що віщає телебачення. Виступ пана Порошенка мене вразив (5-й канал). Він поставив запитання:
- хто є очільником територіальної громади?
У відповідь ми чуємо:
- очільником територіальної громади є міський голова.
Отже, нічого не міняється, бо Влада є Влада. Пан Порошенко, який є Президентом України, не вважає за потрібне розібратися, що таке «територіальна громада». Пане Порошенко, територіальна громада – це мережа, яка, якщо вона існує, базується на симетричних відносинах між вузлами, тобто членами громади — ієрархія не припускається. Вона не потребує очільника. Міський голова не є очільником територіальної громади міста, його функція – координація діяльності виключно адміністрації міста, міських служб, що забезпечують його нормальне функціонування. Це стосується і сільського голови, і директора заводу, і Президента, який аж ніяк не є очільником громади країни, хоча від пана Порошенка ми чуємо, що 40 000 000 українців – це його команда. Вибачайте, пане Порошенко, на яких підставах? Це пахне радянщиною та компартійщиною! І вже точно не відповідає програмі децентралізації. До речі, зараз у Харкові пан Кернес - той, що обіймає посаду міського голови і за якого свого часу так турбувався пан Порошенко, намагається протягнути питання перейменування вулиць у Харкові: знову маємо те саме - звозять бюджетників(як і у випадку з парком Горького та Лісопарком). Там кого очолює пан Кернес — територіальну громаду Харкова (не дай Боже), чи обивателів-бюджетників, перетворених на стадо?

5 листопада 2015 р.

УКРАЇНА - МАЙДАН: СКІЛЬКИ ЩЕ УКРАЇНА МАЄ ОПЛАЧУВАТИ НАДМІРНІ ВИТРАТИ КИЄВА?

Маємо черговий приклад столичного хамства https://news.mail.ru/economics/23865800/?frommail=1:
«Минфин планирует перевести внешний долг Киева в долг страны
Министерство финансов Украины планирует перевести внешний долг Киева в государственный долг. Об этом в четверг, 5 ноября, на заседании Киевского городского совета сообщил мэр столицы Виталий Кличко, передает корреспондент НБН.»
Не будемо забувати дивні висловлювання пана В. Кличка - мера Києва - стосовно того, що Київ не повинен сплачувати державі, бо це - столиця, яку слід зробити європейським містом. Виникає питання, а інші міста мають сплачувати, бо їм не треба ставати європейськими містами? А може варто взагалі прибрати цей київський пацючник? Подивіться, що там робиться! Знову, знову, і знову - ледве не головний біль України - це підтримка гламурного життя столиці.
"Шановне" панство, досить вашого хамства! Київ має жити, як живуть інші міста та селища України, тоді не буде і тих проблем, які маємо на сьогодні!

Олекса Ковальов.

5 жовтня 2015 р.

Відгук про автореферат дисертації Пилипенка Ігоря Олеговича «Центро-периферійні процеси і структури в територіальній організації суспільства»

ВАЖКО ЗРОЗУМІТИ ТИХ, ХТО СПРИЙНЯВ ЦЮ ПИСАНИНУ, ЯК ДОКТОРСЬКУ ДИСЕРТАЦІЮ. РОБОТА НЕ МІСТИТЬ ЖОДНОГО РЕЗУЛЬТАТУ, БО ЇМ НЕ БУЛО, ЗВІДКІЛЯ ВЗЯТИСЯ. АЛЕ ПАН ТОПЧІЄВ СТВОРИВ В ОДЕСІ КОРИДОР, ЧЕРЕЗ ЯКИЙ МАРШЕМ ЙДУТЬ ПРОЙДИСВІТИ

Докторська дисертація ПИЛИПЕНКА Ігоря Олеговича

Місце виконання: кафедра соціально-економічної географії Херсонського державного університету
Автор: Пилипенко Ігор Олегович
Тема: Центро-периферійні процеси і структури в територіальній організації суспільства

Науковий консультант:
Топчієв Олександр Григорович, доктор географічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри економічної та соціальної географії, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова

Офіційні опоненти:
Мезенцев Костянтин Володимирович, доктор географічних наук, професор кафедри економічної та соціальної географії, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка;
Підгрушний Григорій Петрович, доктор географічних наук, старший науковий співробітник, завідувач відділу суспільно-географічних досліджень, Інститут географії НАН України;
Смаль Валентина Володимирівна, доктор географічних наук, професор кафедри географії, Ніжинський державний університет.

Захист заплановано на 16 жовтня 2015 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.03 при Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова. 

25 вересня 2015 р.

Відгук про автореферат дисертації Шпурік Катерини В’ячеславівни «Регіональне картографування природної та історико-культурної спадщини (на прикладі Харківської області)»

МАЄМО КРИЧУЩИЙ ВИПАДОК ОКОЗАМИЛЮВАННЯ У ВИГЛЯДІ ПСЕВДОДИСЕРТАЦІЇ, ВИГОТОВЛЕНОЇ У КАРАЗІНСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ, КЕРОВАНОМУ ПАНОМ В.С. БАКІРОВИМ. «НАУКОВИМ» КЕРІВНИКОМ ДИСЕРТАНТКИ Є ВИДАТНА ПРОЙДИСВІТКА
ВІЛІНА АНАТОЛІЇВНА ПЕРЕСАДЬКО.
У ЧЕРГОВИЙ РАЗ ЗВЕРТАЄМО УВАГУ ПАНА
С.М. КВІТА НА ТЕ, ЩО ДІЄТЬСЯ У НАУКОВО-ОСВІТНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ!

Дисертація ШПУРІК Катерини В’ячеславівни

Місце написання: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, кафедра фізичної географії та картографії.
Автор: Шпурік Катерина В’ячеславівна
Тема: Регіональне картографування природної та історико-культурної спадщини (на прикладі Харківської області). 

Науковий керівник: 
Пересадько Віліна Анатоліївна, доктор географічних наук (формальний), професор, завідувач кафедри фізичної географії та картографії, декан факультету геології географії, рекреації та туризму, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна.

Офіційні опоненти:
Бондаренко Едуард Леонідович, доктор географічних наук, професор кафедри геодезії та картографії, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка;
Молочко Вікторія Валеріївна, кандидат географічних наук, завідувач редакції довідкових тематичних атласів та карт України, ДНВП «Картографія».

Захист заплановано на 25 вересня 2015 року на засіданні спеціалізованої вченої ради К 66.163.01 Інституту географії НАН України.