20 лютого 2017 р.

ХАРКІВ — МАЙДАН: КОЛИШНІЙ ХАРКІВ'ЯНИН, ЖИТЕЛЬ ХАЙФИ ПРО СУЧАСНИЙ ХАРКІВ

Газета “Харьковская неделя” № 6, лютий 2017 року опублікувала цікавий матеріал - погляд колишнього харків'янина, на тепер жителя Хайфи Шимона Бримана на сучасний Харків. Не можна не погодитися з його думкою, у тому числі стосовно будівництва нікому непотрібного залізобетонного одоробла на площі Свободи/Світла. Як бачимо, люди не можуть погодитись з цим варіантом. Ми вважаємо, що площа потребує збільшення функціональності, що вимагає створення особливого архітектурного ансамблю в центральній частині скверу.

14 лютого 2017 р.

УКРАЇНА - МАЙДАН: УКРАЇНА ПОТРЕБУЄ НОВОЇ ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ, ЯКА НЕ БАЗУЄТЬСЯ НА ПОНЯТТІ “ВЛАДА”

Події останніх двох десятиліть, які призвели до невідворотності Майдану, вказують на те, що має місце повна невідповідність між старою формою державного устрою, що базується на понятті “влада”, і зростаючою складністю ситуації, у якій сьогодні перебуває не тільки Україна, але й всі країни світу. Ми добре пам'ятаємо, як відбувався розпад СРСР, сьогодні багато інших країн опинилися у стані нестабільності. Маємо цілу купу викликів, на які все важче реагувати однозначно — ісламський радикалізм, запуски балістичних ракет Північною Кореєю, агресивна поведінка Росії, керівництво якої намагається примусити весь світ рухатись у напрямку, визначеному у Кремлі, багато інших негараздів. На цей складний процес накладаються природні фактори на кшталт глобального потепління.

13 лютого 2017 р.

Загальна географія: рух до єдиної географії та її інтегруюча функція

Ковальов О. («Номад»)
But is the world a neat and tidy place, at least always and everywhere? In a connected world, how can we draw such precise boundaries through reality? And where is there scope for change, beyond a dynamic return to equilibrium?
   William L. Bland, Michael M. Bell

The real voyage of discovery consists not in seeking new landscapes but in having new eyes.
   Marcel Proust

Вступ. Вже ні для кого не секрет, що сучасна географія опинилась перед далеко непростим викликом: вона має бути орієнтована не на спрощений та однозначний опис просторового розміщення чи змін будь-чого, як це стало модним робити останнім часом, а на відображення надзвичайно складного, динамічного, мінливого географічно-організованого (що вимагає визначення) середовища, складовою і організуючим початком якого на сьогодні є людські спільноти, у тому числі географи. Причому йдеться не про середовище, що впливає чи може впливати на певні об’єкти, які розглядаються як системи, а про те, з чого може виникати будь що організоване, помітне на фоні менш організованого чи організованого  іншим чином. Нами середовище розглядається як потенційна можливість виникнення та розвитку утворень, характер організації яких заздалегідь невідомий. Географ починає з того, що, опинившись за межами приміщення, зіштовхується з багатьма речами (хоча в природі вони речами не є - це хвилі сигналів, що йдуть від певних доменів оточення та захоплюють наші органи відчуття, які ми диференціюємо, накладаємо на них наші визначення та даємо імена, що вказують на певні смисли), які виглядають дійсно існуючими (поля, ліси, річкові долини, гори, як і птахи, дерева тощо). Такий контакт з оточенням націлює на всеохоплюючий натуралізм. Але далі настає черга серйозного формального дослідження з метою виявлення зв’язків між цими речами й процесами, що ведуть до виникнення складно організованих ансамблів, які діють на кількох масштабних рівнях водночас. Оригінальність бачення кожним дослідником складних ансамблів-утворень ставить серйозне питання стосовно можливих варіантів відображення. «There is an observer in the system; only by knowing the location and activities of the observer can we avoid self-deception and start to make ecology a predictive science» - зауважують Т. Аллен та Т. Гоекстра [Allen, Hoekstra, 2015: 21], обговорюючи проблему масштабу в екології. Без врахування особливостей спостерігача не можна рухатись далі. Отже: 

8 лютого 2017 р.

ХАРКІВ – МАЙДАН: ПЛОЩА СВІТЛА ЗАМІСТЬ ПЛОЩІ СВОБОДИ, І БЕЗ АНГЕЛІВ-ХРАНИТЕЛІВ


Сподіваюсь, харків’яни погодяться зі мною, що назва «площа Свободи» вже не є актуальною для міста, бо не зовсім зрозуміло, свободи від чого і від кого - може тільки від адміністративного тиску, який заважає бути дійсно вільними, у тому числі від пана Кернеса та головного архітектора міста пана Чечельницького.

Електронна петиція «Свободу площади Свободы!




30 січня 2017 р.

УКРАЇНА-МАЙДАН: КОТРЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ По слідах виступу архієпископа Ігоря ІСІЧЕНКА, професора, доктора філологічних наук, Харків

Хочу висловити повну підтримку всього, що написав шановний архієпископ та доктор наук Ігор Ісіченко, бо сам випробував те свавілля, яке вчинялося чинушками Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна протягом багатьох років, особливо з приходом на посаду ректора (трохи дивним чином) В.С. Бакірова. Згоден із твердженням автора, що «вища школа остаточно позбудеться креативних особистостей», крім одного моменту – практично, це вже сталося. Згоден з тим, що визначення подій Майдану 2013 – 2014 років як Революції Гідності «допомагає збагнути глибинні механізми суспільного вибуху». Чудово сказано: «Ніхто й ніщо не змогло б спричинити цей вибух, крім накопичуваної роками зневаги влади до національної гідності українців, до громадянських прав і свобод наших співвітчизників». Людська особистість дійсно знищувалась під час панування КПРС: «Не ситуативне падіння цін на нафту, а витончена система розчавлювання комуністичним режимом людської особистості робила СРСР неконкурентоспроможним марґіналом в епоху високих технологій». Але я не вважаю, що події Майдану дійсно призвели до того, що Революція Гідності дійсно сталася. Думаю, що це ще попереду.

25 січня 2017 р.

Відгук про автореферат дисертації Іваненко Євгена Ігоровича «Еколого-географічний підхід до просторової організації природно-заповідного фонду України»

ІНСТИТУТ ГЕОГРАФІЇ НАН УКРАЇНИ ТА КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ОБ’ЄДНАЛИСЯ У СПРАВІ ПРОТЯГУВАННЯ
НІКУДИШНІХ ДИСЕРТАЦІЙ

Дисертант: Іваненко Євген Ігорович
Тема: Еколого-географічний підхід до просторової організації природно-заповідного фонду України

Місце виконання роботи: Інститут географії НАН України

Науковий керівник: Руденко Леонід Григорович, доктор географічних наук, професор, академік НАН України, директор Інституту географії НАН України;

Офіційні опоненти:
Кілінська Клавдія Йосифівна, доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри соціальної географії та рекреаційного природокористування, Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича;
Гавриленко Олена Петрівна, кандидат географічних наук, доцент кафедри фізичної географії та геоекології, Київсьий національний університет ім. Тараса Шевченка.

Захист планується на 30 січня 2017 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.001.07 у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка.

24 січня 2017 р.

Відгук про автореферат дисертації Світличної Дарії Олександрівни «Формування геоінформаційної системи природно-ресурсного потенціалу регіону»

В УКРАЇНІ ГЕОГРАФИ ПРОДОВЖУЮТЬ ШТАМПУВАТИ ПСЕВДОДИСЕРТАЦІЇ, ЗА ЯКІ МАЄ БУТИ СОРОМНО

Дисертант: Світлична Дарія Олександрівна
Тема: Формування геоінформаційної системи природно-ресурсного потенціалу регіону

Місце виконання роботи: кафедра економічної і соціальної географії та туризму, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова

Науковий керівник: Яворська Вікторія Володимирівна, доктор географічних наук, професор кафедри економічної і соціальної географії та туризму, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова;

Офіційні опоненти:
Руденко Валерій Петрович, доктор географічних наук, професор декан географічного факультету, завідувач кафедри економічної географії та екологічного менеджменту, Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича;
Пасько Володимир Феодосійович, кандидат географічних наук, доцент кафедри економічної і соціальної географії, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

Захист планується на 27 січня 2017 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.03 при  Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова. 

19 січня 2017 р.

Контрреволюція гідності

Її наслідки неважко спрогнозувати. Вища школа остаточно позбудеться креативних особистостей.

Стаття харківського філолога Ігоря Ісіченка.

http://day.kyiv.ua/uk/blog/suspilstvo/kontrrevolyuciya-gidnosti

16 січня 2017 р.

Відгук про автореферат дисертації Койнової Ірини Богданівни «Антропогенна трансформація ландшафтних систем західної частини Волинського Полісся»

МІЖ ДВОМА «ЗАХИСТАМИ» І.Б. КОЙНОВОЇ (1999 рік) ТА
М.В. ГОЛОВАТОГО ПРОМІЖОК У 17 РОКІВ, АЛЕ, ЯК ВИЯВЛЯЄТЬСЯ, ЗА ЦЕЙ ЧАС У ЛЬВІВСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ
ІМ. ІВАНА ФРАНКА  НІЧОГО НЕ ЗМІНИЛОСЯ

Дисертант: Койнова Ірина Богданівна
Тема дисертації: Антропогенна трансформація ландшафтних систем західної частини Волинського Полісся

Робота виконана на кафедрі раціонального використання природних ресурсів і охорони природи Львівського державного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник: Кукурудза Семен Ілліч, кандидат географічних наук, доцент кафедри раціонального використання природних ресурсів і охорони природи, Львівський державний університет імені Івана Франка.

Офіційні опоненти: Мольчак Ярослав Олександрович, доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри фізичної географії Волинського державного університету ім. Лесі Українки;

Царик Любомир Петрович, кандидат географічних наук, доцент, декан географічного факультету Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка;

Провідна установа: Інститут географії НАН України м. Київ

Захист відбувся "24" червня 1999 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради К.35.051.05 у Львівському державному університеті імені Івана Франка

11 січня 2017 р.

ЗАВЕРШЕННЯ ОБГОВОРЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ПАНА ГОЛОВАТОГО

Мені прикро читати «відповіді» пана Головатого (може це не він пише?), написані у такому безцеремонно-нахабному стилі. Тому я вважаю, і, думаю, мене підтримають інші, хто прийняв участь у обговоренні роботи, що все це слід припинити, бо нічого для подальшого розвиту географії це дати не може. Стосовно цієї «дисертації» очевидним є наступне:

1. робота не містить слідів наукового дослідження;
2. робота не має відношення до географії;
3. дисертант не тільки не може вести наукову дискусію, але й не хоче спробувати увійти у цей режим.

5 січня 2017 р.

ДРУГА НЕВДАЛА СПРОБА ПАНА ГОЛОВАТОГО ДАТИ ВІДПОВІДІ НА КОРЕКТНО ПОСТАВЛЕНІ ПИТАННЯ!

На фразу «Стосовно цинізму і зверхності збоку все ж краще видно. Обзиваючи всіх пройдисвітами, застосовуючи дуже наукові фрази про «мурзилки», «пургу», «туфту» аж ніяк не додає балів вашому авторитету (хоча мабуть за це не переживаєте)» відповім так. По-перше, все залежить, з якого боку дивитися. На відміну від деяких, особливо обдарованих, я ніколи не дозволяв собі ні цинізму (бо це – брудне політиканство), ні зверхності. Нажаль, в українській географічній спільноті (яка стала схожою на політиканське болото) такого добра повно. По-друге, я не називаю пройдисвітами ВСІХ (це просто не відповідає дійсності), а тільки тих, хто на це заслуговує. Нажаль, в українській географічній спільноті таких на сьогодні забагато. По-третє, слова, які я використовую, як Ви пишете «дуже наукові» - це нормальна оцінка того, що псевдонаукова братія поставляє на захисти і у своїх публікаціях. Тут я нічого не можу зробити, воно таким і є, тобто це – звичайна оцінка робіт, дуже далеких від науки. Що стосується мого авторитету, я дійсно за нього не переживаю, бо, по-перше, я вже давно пенсіонер, по-друге, авторитет серед кого – серед тих, хто знищує географію в Ураїні? Що стосується, як Ви пишете, нехтування формально-правовими нормами (хоча я так це не кваліфікую), то, перепрошую, Ви працюєте (принаймні, робите вигляд) у лоні географії, тому, у першу чергу, робіть такі роботи, які відповідають саме географічним критеріям, а не посилайтеся на формально-правові норми (тому вони і є формальними). Причому тут ніякої зверхності я не бачу – це і є певний інструмент, який я застосовую, прагнучи змінити ці норми, іншого варіанту я не маю.