Огляд статті "The communicative dimension of landscape. A theoretical and applied proposal"

 The communicative dimension of landscape. A theoretical and

applied proposal

Joan Nogué & Jordi de San Eugenio Vela

Мене зацікавила стаття двох іспанських дослідників Джоана Ноге та Хорді де Сан Еухеніо Вела «Комунікативний вимір ландшафту. Теоретичний і прикладний проект», присвячена складній проблемі – комунікативному виміру ландшафту. В першу чергу мене привабив вільний стиль викладення ідей, що сприяє початку дискусії. Спробую пройти сторінками статті та виділити моменти, у яких мої погляди збігаються, та розходяться з поглядами авторів.

 Стаття починається з твердження, що «Communication research has investigated the concepts of space and environment in some depth, but not the notion of landscape which has been a corner stone of the geographic academic tradition over the last two centuries, and is also a key element in today’s town and country planning policies» (с. 8). Відразу зауважу. Що автори не дають визначень ні простору, ні середовища, ні ландшафту, що ускладнює розуміння їх положень. Що стосується твердження, що поняття ландшафту було наріжним каменем академічної географічної традиції протягом двох останніх століть, відповідає дійсності та було відмічено мною у моїх монографіях 2005-го та 2009-го років. Але відзначу, що це поняття не є суто географічним, бо використовується спеціалістами різних наукових напрямів.

ОРГАНІЗАЦІЯ

Олекса Ковальов  

Мені здалося, що треба продовжити обговорення складного питання, яке розглядалося у низці попередніх виступів та стосується упорядкованості нашого світу, основу якої є організація, причому схоже, що це слово є семантичним, бо доволі складно чітко визначити, що це таке. В той же час вона всюдисуща, присутня на всіх масштабних рівнях, а на планеті - на абіотичному, біотичному та біотизованому, антропічному та антропізованому рівнях, а це означає, що саме вона повинна бути у центрі уваги дослідників. І це відбувається в різних наукових напрямах, наприклад, соціології, екології, біології ...., але тільки не у географії, бо середовище географів надто глибоко занурене у стереотипи минулого. Відмічу, що термін «організація» вперше був використаний у 15-му столітті! Отже, перед нами стоїть непросте завдання – спробувати позиціонувати географічні явища у термінах організаційних уявлень. Причому йдеться про всі рівні складності – абіотичні, біотизовані, антропізовані, та масштаби – від мікро- до планетарного. Як зауважують А.Х. Ван де Вен та М.С. Пул, «The processes or sequences of events that unfold in these changes-such as transitions in individuals' jobs and careers, group formation and development, and organizational innovation, growth, reorganization, and decline-have been very difficult to explain, let alone manage» [Van de Ven, Poole, 1995: 510]. А питання у тому, що ми не можемо фіксувати моменти виникнення тієї чи іншої організації, а виявляємо її вже постфактум завдяки упорядкованості, що її супроводжує та проявляє назовні у вигляді емердженції.   

П. Крітчлі Біосфера і буття

Peter Critchley BIOSPHERE AND BEING 

Огляд публікації 

Про автора. Peter Joseph Paul Critchley, PhD Philosophy (Ethics, Politics, Social Theory), MA Economics (Industry in Europe), BA (Hons) Social Studies (History, Economics, Politics, Sociology). August 1995 - August 2001 - Manchester Metropolitan University.

Публікації - https://www.researchgate.net/profile/Peter-Critchley

 Олекса Ковальов 

Хочу звернути увагу географів на оригінальну роботу Пітера Крітчлі «Біосфера і буття» (Biosphere and Being, Peter Critchley),у якій автор зробив змістовний огляд питання біосфери і буття людини. Автор намагається відповісти на питання Гайдеггера «Що таке існування буття?»[1]. З опануванням Природи люди зайняли місце в центрі світу. Проте, якщо технологічне панування є доказом людської влади, потрібно запитати, де обіцяна свобода, безпека та щастя? Це повертає питання до буття. У той самий час, коли світ став раціоналізованим, ядро ​​«я» зайняло раціональне его. Проте докази того, що людське щастя насправді зросло в цей період «прогресу» – сучасна хвороба депресії має масштаби епідемії – вказує на те, що люди смутно усвідомлюють, до якої міри щось суттєве виключається. Назвіть це дикою природою – непідвладна природа, залишена сама розвиватися, щоб стати тим, чим вона є по суті. Далека від майстерності, невпевненість его показує, наскільки порожнім є центр. Гайдеггерове поняття існування буття заохочує нас розташувати справжній центр тяжіння особистості в місцях, відмінних від технічної та інституційної влади, в об’єднанні природи всередині та зовні, на противагу уявленням про панування над природою як зовнішнім ресурсом. Ця стаття прагне підтвердити єдине я та єдиний світ як взаємозалежні поняття; не може бути одне без іншого. 

Соединенные Штаты Украины. Украина: революция. Арестович vs Куртев. Романенко, Фельдман

Соединенные Штаты Украины. Украина: революция. Арестович vs Куртев. Романенко, Фельдман Канал «Yuriy Romanenko», https://www.youtube.com/watch?v=sJRCWCiv9CM 

На каналі Ю. Романенка інколи відбуваються цікаві розмови. На цей раз мене зацікавила назва, наведена у заголовку. Я не слухав все до кінця, обмежився початком, бо мене абсолютно не цікавили вислови пана Арестовича.

Отже, було підняте питання стосовно плану перебудови України є більше, ніж цікавим і важливим. Цікава думка Куртєєва стосовно недержаного устрою майбутнього. З середини 90-х років минулого століття, займаючись розробкою концепції регіоналізації, я поступово (протягом кількох років) прийшов саме до такої думки (є публікації): у недалекому майбутньому (думаю, що це станеться навіть протягом цього століття) державність, як форма організації, відійде у минуле, бо перестане відповідати запитам суспільства. Проблема у тому, що держава будується на основі влади, наявність якої блокує ріст різноманіття і, головне, становлення дійсно вільної людини – Людини (з великої літери). Державний устрій, крім влади, породжує обивательство, патерналізм, а це жахлива річ: тут доречними є слова з пісні В. Висоцького - "Не надо думать, с нами тот, хто всё за нас решит". Але процес роздержавлення буде відбуватися не тільки в Україні, а у всьому світі. Звісно, ні про які проекти майбутнього устрою України сьогодні говорити не можна, бо Україна не є ізольованою, йдеться про дуже складний процес перебудови всього світопорядку. Однозначно будуть зникати кордони (у протилежність тому, що зараз деякі держави створюють паркани - це дикість). Основу майбутнього світопорядку, на мою думку. будуть складати регіони - відносно самодостатні територіальні утворення, вписані у особливу територіальну структуру країни "Біосфера" (без цього нічого не вийде). Виробнича організація регіонів буде базуватися на рециркуляції технофільної речовини (вже багато років Україна продає металобрухт за кордон, хоча це цінна речовина!).

Надзвичайно цікавий матеріал: Алфавитный список народов, обитающих в РИ, С-Петербург, 1895-й.        

Українці позначені як малороси. Зверніть увагу на характеристику нашого народу і поширеність. 

НЕ МОЖЕ НЕ ВРАЖАТИ ТЕ, ЧОМУ ВЛАДА, ЗНАЮЧИ ПРО ПОЧАТОК НАСТУПУ ОРКІВ, НЕ ПОПЕРЕДИЛА ЛЮДЕЙ!

 Цю "причину" озвучив О. Арестович.

https://politeka.net/uk/politics/372789-ot-ukraincev-skryvali-chto-rf-napadet-arestovich-nakonec-rasskazal-pochemu 

Виявляється, "Не можна було оголосити Україні, що Росія нападає, коли ми точно знали. Почався б масовий вихід біженців, і вони б забили всі дороги. Це було б 8, 10, 12 мільйонів людей. Армія б не пройшла в райони оборони. Це повний параліч доріг. Це дуже бажана ситуація для російського військового керівництва і в цій ситуації ми б, напевно, програвали б війну і Лівобережжя все. Тому що з лівого берега пішли б на правий, 50 мостів в Україні, були б забиті», - пояснив Арестович. За його словами, впоратися з такою ситуацією було б неможливо.

"Єдиний вихід - танками давити наших громадян, щоб пройти через мости. І тепер питання: яке б рішення мало бути прийнято? Або замовчати, або залишити Україну паралізованою і напевно здати Лівобережжя", - пояснив радник глави ОП. 

Що на це можна відповісти? Я був свідком того, як після перших же вибухів обиватель рванув з міста ... І все носило вкрай неорганізований, спонтанний характер. Невже, знаючи про час наступу орків, не можна було підвести армію, а людей почати організовано вивозити - спочатку жінок з дітками, потім тих, хто не може бути корисним під час бойових дій і т. д. При цьому можна було уникнути тих значних втрат, які сталися внаслідок дуже "мудрого" рішення. А тепер уявляєте, який спектакль розігрував пан Зеленський, до останнього моменту заявляючи, що ніщо і нікому не загрожує! Так чи можна з довірою ставитись до такого керівництва? Замість того, щоб організувати планомірну евакуацію, вони спричинили хаотичну евакуацію, під час якої з країни виїхало багато військовозобов'язаних. І тепер виникає питання: скільки жертв сталося з вини такої дивної політики владників?

ВІЙНА! КОМУ НАДАЮТЬ МОЖЛИВІСТЬ ВИРІШУВАТИ ДОЛЮ УКРАЇНИ?

Це вже виходить за все межі. Після перемовин у Стамбулі на перший план повилазили такі собі пропагандисти , які мають за мету вкласти у голови українців мем про успішність переговорів. Йдеться про двох дивних персон, що крутяться біля ОП – такого собі М.М. Подоляка та О.М. Арестовича. Подивіться на їх біографії – дуже звивисті лінії. Ось М. Подоляк:

Народився у 1972-му, з 1989 року жив у Білорусі, закінчив Мінський медичний інститут, а з 1990-го вже працював журналістом (навіщо було закінчувати медінститут?), там вліз у місцеву склоку, вислали ... переїхав до України, знову журналістика, відразу став головним редактором «Української газети» (уявляєте, тільки заїхав до України, при тому, що у Києві своїх просуванців було повно!). Не буду далі марнувати час, дам посилання на «Вікі» -

Оголошено результати переговорів з РФ (у Стамбулі): що буде з Кримом, Донбасом і який "дипломатичний" варіант закінчення війни

https://politeka.net/uk/politics/372097-obyavleny-rezultaty-peregovorov-s-rf-chto-budet-s-krymom-donbassom-i-kakov-diplomaticheskiy-variant-okonchaniya-voyny 

За словами Арахамії підсумки перемовин, які тривали майже 3 години такі:

Наша перша перемога переміщення перемовин із Білорусі до Туреччини. Ми бачимо Туреччину як одного із гарантій безпеки для України.

Україна розуміє, що система безпеки світу дала тріщину. Наша пропозиція: ми працювали над форматом, але ми нічого не підписуємо, про нову систему гарантій безпеки для України. Це новий міжнародний договір, який ратифікують. Ми навчені Будапештським меморандумом.

Країни гаранти за аналогом 5 статті НАТО, протягом 3 днів будуть проводити консультації. Країни гаранти будуть зобов'язані надати допомогу.

Серед гарантів Україна бачить країни радбезу ООН, США, Франція, Туреччина, Німеччина, Канада, Польща, Ізраїль.

У нас неврегульовані питання із ОРДЛО і Кримом, тому поки гаранти не будуть працювати на ці території. Деякі країни дали вже попереднє погодження. Це та система на якій ми хочемо побудувати нове майбутнє України. Також ці гаранти мають допомагати вступати в ЄС.

ПРО НАЙБЛИЖЧЕ МАЙБУТНЄ РОСІЇ та УКРАЇНИ

 Анатолій Амелін

Співзасновник та директор економічних програм Ukrainian Institute for the Future

https://nv.ua/.../koli-ukrajina-peremozhe-shcho-bude-z... 

 

ПРО НАЙБЛИЖЧЕ МАЙБУТНЄ РОСІЇ та УКРАЇНИ

Ставлю на те, що за рік не буде ні Путіна, ні тієї Росії, якою вона була на початку 2022 року.

Що структурує Світ - викривлення простору-часу, атракція (гравітація) чи організація?

Олекса Ковальов 

Наука – це процес, що формується породженням ідей, їх конкуренцією, залучення учасників процесу на свій бік ... Якщо якась ідея у той чи інший спосіб захоплює лідерство, її прибічники починають використовувати політичні засоби тиску на тих, хто шукає свої шляхи. Важливого значення набуває навіювання різних чисто умоглядних ідей тим, хто не вважає за потрібне турбувати себе критичним ставленням до почутого чи прочитаного. В географії такого добра дуже багато, навіть її сучасна структура виглядає явно надуманою. Так було і з поняттями простору і часу, які сьогодні відіграють вкрай важливу роль у побудові наукових теорій. Для географів обидва поняття є актуальними, що саме й вимагає розглянути їх більш докладно, тим більше, що їх строгих визначень досі не існує. Але виведення цих понять на перший план привело до того, що більш важливе поняття організації було відсунуте на задній план. Це слід виправити. У даному виступі я наведу деякі думки з цього питання, які не мають сприйматися як істина у останній інстанції, це тільки мої аргументовані думки, які можуть бути піддані критиці.

Головні зауваження стосовно географії (для вчителів)

 

Останнім часом я продивлявся ролики, присвячені підготовці учнів до ЗНО і  був дещо збентежений тим, наскільки відсталими є погляди вчителів (а саме вони готують матеріал) стосовно географії, її структури, об’єкта дослідження та найважливіших понять на кшталт рельєфу, як і структури так званої географічної оболонки. У цьому короткому виступі я хочу торкнутися цих питань, показавши хибність деяких уявлень, які не відповідають сучасному моменту і не дозволяють учням сформувати уяву про географію як ледве не найскладнішу дисципліну, на якій лежить відповідальність за те, що діється зараз у загальній земній геосфері та очікується у недалекому майбутньому. Розглянемо деякі важливі питання.

Чи можна ставити питання про присутність ефектів когнітивності в утвореннях, що формують геосередовище?

Олекса Ковальов

 

Thoughts and emotions originate in the brain; that seems obvious. However, could it be possible that we also think and feel with our bodies? That idea is known as embodied cognition.                                                                                           Amanda Smith, Embodied cognition:  thinking with your body

Вступ        

Ми живемо в епоху серйозних змін, які відбуваються у спробах людства зрозуміти Природу і створити її коректні моделі. І тут виявляється, що поділ наукової сфери на окремі предметні напрями відчутно гальмує цей рух, бо Природа не поділяється на фізику, хімію, біологію, географію, соціологію і т. і., це неподільна цілісність, а виділення окремих напрямів є всього тільки наслідком величезної складності її моделювання. Схоже, що з часом границі між науковими напрямами будуть стиратися, формуючи спочатку більш крупні області пізнання, які згодом можуть перетворитися на суцільну область, що базується на подібностях та загальних принципах. Думаю, що такі принципи повинні бути пов’язані з поняттями «організація» та «інформація». Це певною мірою лежить в руслі поглядів Г. Лейбніца, який вважав, що існують первинні елементи, які мають специфічну активність, що у світі природи присутня єдність і безперервність. Однією з таких укрупнених областей пізнання може стати географія, яка має справу з унікальною областю дослідження – геоcередовищем поки що у межах нашої планети. Але й сама географія має перетерпіти певні зміни. В першу чергу це стосується некоректного виділення напрямів на кшталт фізичної (як її здебільшого трактують сьогодні), економічної, соціальної, політичної географії та низки інших, що мало місце у минулі десятиліття і лишається сьогодні. Ми маємо зрозуміти, що геосередовище є цілісним утворенням з єдиним ходом еволюції, під час якої додавалися все складніші шари організації, які інтегрувалися у попередні, а це означає, що й сама географія має бути цілісним організмом, що зумовлено пов’язаністю її частин. У випадку геотично-організованих[1] утворень ми маємо справу з так званими просторово розподіленими утвореннями абіотичного, біотизованого та антропізованого рівнів, що суттєво ускладнює відповідь на питання, але нам треба шукати підстави, що їх поєднують. Доволі складним моментом є те, що в природі дивним чином поєднуються відносна сталість організаційних утворень та еволюційний рух. У цьому короткому виступі я хочу звернути увагу географів на коректність розгляду питання наявності когнітивності (“decision”-making) у геотично-організованих утвореннях. Це питання є одним з найскладніших. «The question, then, could be addressed as follows: How do we draw the boundaries between cognitive and non-cognitive dynamical systems? If we are not to believe in rigid boundaries still... what specifies the gradient towards the cognitive? How can we specify cognition as a natural phenomenon which is distinct from those that surround it, underlay it and precede it?» [Barandiaran, Moreno, 2006: 5]. Зазвичай когнітивність пов’язують з живими організмами, головним чином, з тваринами. Важливим є й те, що такі процеси неможливо спостерігати безпосередньо та об’єктивно вимірювати, що виводить їх за межі фізичних явищ. Але, думаю, когнітивність не виникла з нічого і зненацька, вона має бути глибоко укоріненою у Природі з самого початку. Тому ця властивість має розповсюджуватись на всю сукупність процесів, які лежать в основі отримання, збереження, обробки та використання інформації на будь-якому рівні організації. Пов’язано це з тим, що фундаментом Всесвіту є інформація[2], її виробництво, без чого неможлива еволюція. Тому, досліджуючи процеси, треба шукати відповідь на питання: чи пов’язано з ними виробництво інформації, і якщо так, то як це проявляється та яким чином відбувається? Без сумніву це слід розглядати з позиції концепції «EvoDevo»[3], яка отримала розвиток в рамках еволюційної біології, але, схоже, може бути використана і в інших наукових напрямах як загальнонауковий підхід при вивченні явищ, у яких мають місце одночасні процеси розвитку та еволюції. Справа у тому, що «EvoDevo» у якості головного аспекту розглядає структурно-функціональні особливості, пов’язані зі способами побудови частин тіл. Спробуємо розглянути ці питання.