9 січня 2018 р.

УКРАЇНА – РОСІЯ: У чому правий Антін Мухарський

Мені трапилася цікава замітка Антіна Мухарського (Ореста Лютого) з приводу можливих подій у Росії у недалекому майбутньому. Важко не погодитись з автором, але я маю дещо додати, тим більше, що Росія продовжує заповнювати Інтернет різним псевдо-політичним сміттям на кшталт:


Перепрошую, вже пожили, наїлися «русскаго мира» по самі вуха. А республіка Білорусь знову спробувала пожити разом і вже її немає — це тепер Білоруський федеральний округ.




Ні, додати є що. Він –  Міша Пореченков (агент національної безпеки … України під прикриттям), справжнє прізвище – Поріченко (чисто українське), там, у Пітері людей з українським корінням дуже багато. Тому і виступає так, наче він – на боці імперії. І на Донбас приїхав постріляти не у наших воїнів, у потрібний момент палив би у найманців. Бачите, дозволяє українцям йти своїм шляхом. І Воно праве, що допомагати нам не треба, вже допомогли, і не тільки в Україні, а й на Кубані і на суміжних з Україною територіях, де живуть українці. А стосовно так званих пендосів Поріченко також виступає так, щоб не було зрозуміло, на чиєму він боці. Молодець! Деякі московіти радуються, що американський військовий корабель не зміг зайти до Севастополя. Нічого, незабаром, з дружнім візитом, зможе зайти не тільки до Севастополя, але й до українського порту Новоукраїнськ, що на кавказькому узбережжі Чорного моря. Миша Поріченко, ти не проти?


Так, «шановні», почекайте, тільки незрозуміло, чому це Україну мають повертати, кому і на яких підставах? Навпаки, скоро Україна поверне землі,  заселені етнічними українцями, які й досі відтворюють українську культуру. Ви же знаєте, якщо українські батальйони увійдуть до Москви, відразу чверть москвичів заговорить чистою українською, ще третина – татарською, інші – грузинською, вірменською, азербайджанською, чеченською, туркменською, таджицькою .... залишиться зовсім мало, хто буде продовжувати говорити «неперевершеною» мовою Сані Пушкіна. До речі, українці ніколи не казали, що Росії не повинно бути, ні, має бути Велика Росія, у межах … Московського Кремля, і один БУК можна там поставити, щоб збивали пасажирські лайнери - треба ж нагадувати про “русську удаль”.

Отже

по batareuka - 26.12.2017
“Уявімо ситуацію: по смерті Путіна в Росії починаються абсолютно передбачувані центробіжні процеси. Татарстан і Чечня першими оголошують про незалежність. За ними стають вільними Кабардіно-Балкарія, Удмуртія, Чувашія. На східних теренах виникають Далекосхідна (ДСНР) та Сибірська (СНР) народні республіки. В Москві щось на кшталт Майдану, але з типовим російським “аганьком”. Бунт лютий і нещадний. З тисячами загиблих, потрощеними магазинами та палаючим Кремлем, з розвішаними на стовпах чиновниками, телеведучими та попами.
І раптом серед усього цього безладу чийсь істеричний вигук: “Кієв - мать гарадов руських! Туда, гаспада, туда…, в хлєбниє края, где колибєль дрєвнєславянской дємократії, Лавра святая, красівиє дєвушкі, а мєню в рєсторанах подают русском язикє.” І от орда хижих, хамовитих московітів, не виключаючи Володимира Познера та Івана Урганта, втікаючи від чеченських ножів і російського “Ванькі с дубіной” (читай Серьожкі с калашом), опиняється на наших дійсно європейських вулицях, сидить у наших затишних, недорогих, привітних ресторанах і триндить типу: “Ну єті хахли вапщє зажралісь… У нас там кровь рєкой, а у ніх тут мір і порядок, і бєзвізовий рєжим с Євросоюзом…, су*а-блєа*ь…”
Або гірше: знаходиться якийсь нео-Достоєвскій, що задвигає подібне: “Я давно пророчіл, что Москва падьот под навалой мусульманского міра. Ну і хрєн с нєй. Она – наслєдніца Орди. А вєдь імєнно Кієв - мать городов русскіх. Отнинє возрождаєм ісконно русскую государственность на давнєславянских принципах народного віче, в состав которого входят: вятічі, крівічі, єрзя, мєрзя і мурома, а єщьо Псковская дівізія, інтєлігєнція із Павлова-Посада, Архангєльск і Вологда, Твєрь да Рязань, а єщьо Харьков, Одєсса, ну і Житомір с Хмєльніцкім, бо там всьо равно большінство таксістов і гопніков по русскі гутарят. Ну і етот - Пітєр тожє с намі, ібо Цой- жив! Вот вам і Вєлікая Русь. Бєз єтіх чучмеков черножопих да ускоглазой дряні татаро-монгольской. А Галіція во главє со Львовом - тєріторія с особим статусом украинськой мови.”
Як вам таке? Заприсягаюся, сценарій не такий вже фантастичний. Даю два, максимум три роки і ідея про Русь Святу із столицею у Києві буде все частіше й частіше звучати в орбіті пропагандистського белькотіння вмираючої імперії. Це я до чого? А до того, щоб коли побиті москалі поповзуть з валізами грошей із палаючої Москви до хлібного і гостинного Києва і затягнуть своє одвічне булгаковське: “Ей, чєловєк, мнє би водочкі, і закусіть…”, то кожен офіціант у кожному ресторані, кафе чи кнайпі з погордою в голосі міг би відповісти: – Я вас не розумію. Давайте краще спілкуватися англійською.
– Да ти чьо, братан, бєлєни об’єлся, ми же адін народ, єдіноутробниє братья. Совсєм хохли от рук отбілісь, русскій язик нє понімают…
– А-а-а-а, – на хвильку замислиться офіціант, – згадав одну фразу російською: “пашол на х…й”, так ето кажєтся звучіт в орігіналє?
Ну, словом, як заповідав великий Покальчук: “Вчіть, б…дь, українську мову”, але русскій язик теж не забувайте, хоча б для того, аби за будь-якої слушної нагоди проказати до російського великодержавного шовініста зрозумілою йому мовою: “пашол нах… імпєрскій імбєцил”. – пише відомий український письменник, актор, телеведучий Антін Мухарський у своєму блозі на “Обозреватель

Отже, росіяни, вчить українську мову, скоро вона вам стане у нагоді.

Олекса Ковальов «Номад»

2 коментарі:

  1. Господин Олесь!

    Частенько захожу на ваш блог, почитываю его и не перестаю удивляться, сколько яду и ненависти вы выплескиваете на своих соотечественников, которые, в отличие от вас, всегда думали и говорили на родном для них русском языке! Следует заметить, что, в отличие от ваших научных рецензий, ваши русофобские посты редко встречают отклик (если и есть отзывы, то чаще всего их автором являетесь вы – смешно! не правда ли?). Не пора ли вам на старости лет осознать, что во всех бедах нынешней Украины виноваты не великий и могучий русский народ и его язык, а недофинансирование психиатрических учреждений, задачей которых, среди прочего, является лечение таких тяжких заболеваний, как безудержная клептомания, непотизм и т. д., являющихся альфой и омегой эксцентричных и довольно таки ущербных ("меньшовартых", по вашей терминологии) представителей интеллигенции малороссийского происхождения, решивших в конце XIX - начале ХХ веков пойти по пути сепаратизма и насильственной ассимиляции русского народа, именуемой украинизацией, для достижения своих низменных целей? Полагаю, что в соответствии с принятой на этом блоге практикой, мой отзыв не будет опубликован. Ну да Бог с вами! Будет желание, пишите в личку.

    Вадим Иванов - истинно русский Украины.

    ВідповістиВидалити
  2. Олекса Ковальов "Номад"11 січня 2018 р. о 14:05

    Шановний пане Вадиме Іванов (хоча я не впевнений, що це Ваші справжні ім'я й по-батькові), дякую за цікавий виступ. Тільки у Вас чомусь все вивернуто. Якщо Ви завжди говорили і думали рідною російською, то продовжуйте це робити, Вам ніхто не забороняє, на відміну від Ваших прибічників, які на Донбасі за українську символіку рубали руки, а за українську у мобільному просто вбивали. Стосовно “великого и могучего” погодитись з Вами не можу - всі мови однаково великі, бо вони є складовою культур різних народів. Це те, про що представники “великого и могучего” забували протягом століть. Тому вірно сказано: “никогда мы не будем братьями”, бо братами з тими, хто з презирством ставився і ставиться до представників інших народів, бути не можна. Що стосується “сепаратизму”, то не забувайте, що сто років тому українців і руських було однаково — приблизно по 80 млн. Тільки ось українців почистили. Тільки на Кубані було знищено мільйон козаків! Для вас - представників “великого и могучего” - хорошими є ті, хто, забувши свої етнічні корені, приєднується до “русскаго мира”, всі інші — націоналюги. Казки про сепаратизм українців вже всім набридли. Досить. А текст, який надіслали Ви, підтверджує те, з якою неповагою ви - “русские” - ставитесь до українців.
    Отже, Дмітрію, Ваше прізвище — Висоцький, яке є польсько-українським, і вже точно не руським. І Володимир Висоцький чітко вказував на те, що його корені були в Україні. Так що ...

    ВідповістиВидалити