Олекса Ковальов
The word, organization, is a noun and is also a myth. If one looks for an organization one will not find it. What will be found is that there are events, linked together, that transpire within concrete walls and these sequences, their pathways, their timing, are the forms we erroneously make into substances when we talk about an organization.
Weick K.E. (1974). Middle range theories of social systems
Вступ
Люди не люблять змінювати погляди на своє оточення, і географи у цьому плані не є виключенням, хоча саме різноманіття поглядів є рушійною силою розвитку науки, бо стимулює дискусію, наявність якої є свідченням наукової культури. Свого часу була створена стандартна модель так званої географічної оболонки планети, що складалася з літосфери, гідросфери, атмосфери, біосфери та антропосфери, а на локальному рівні в її основу спочатку була покладена ідея географічного комплексу, згодом – геосистеми. І хоча існувало багато такого, що не поміщалося у ці форми опису, вважалося, що вони є достатніми і непорушними, тому всі інші варіанти мали відкидатися. Так звані «світила» науки – сонцесяйні - не бачили (скоріше, не хотіли помічати), що навколишній світ не такий, яким він представлений у написаних ними підручниках, а іншим поглядам у їх головах просто не знаходилося місця. У таких умовах рівень фаховості визначається точністю відтворення усталених уявлень, що веде до їх догматизації. Я кваліфікую це як перебування у ментальній ямі. При цьому не помічати навіть те, що перші три з названих сфер є гомогенними і не повинні входити до області дослідження географії. І хоча географія є одним з найстаріших напрямів науки, досі немає чіткого визначення її області дослідження, що сприяє зловживанням (до географії тягнуть все, що попало, у тому числі медицину, демографію, економіку, політику тощо!). Певну хвилю новизни свого часу привнесла теорія інформації (О.Д. Арманд навіть ввів у 80-х роках минулого століття «інформаційні геосистеми» - некоректний термін), однак її використання обмежувалося відомою формулою К. Шеннона для обчислення різноманіття, а значно важливіші питання виробництва інформації та комунікації між утвореннями різної природи та різних масштабів, завдяки чому саме й виникало та підтримувалося геосередовище, взагалі випало з розгляду з причини його складності та непідготовленості географів до їх розгляду. Є й ще один напрям – «геоінформаційний», який супроводжується навіть журналами «International Journal of Geographica l Information Science» (1997), «Journal of Geographic Information System»[1] та іншими виданнями, у яких автори базуються на якійсь дивній «географічній інформації» (наприклад, [Mark et all, 1999]), але чи існує, наприклад, біологічна, соціальна, хімічна, фізична тощо інформація? Звичайні дані, що використовуються в географічних дослідженнях, назвали географічною інформацією, не вказавши навіть її критерії. Ніякої географічної інформації не існує, є дані, які використовуються для опису, відображення утворень, які ми вважаємо географічними. Не можна погодитись і з так званим «географічним пізнанням» (geographical cognition), обговорюваним цими авторами, бо має йтися про пізнання географічних утворень, а процес пізнання залишається однаковим, незалежно від наукових напрямків.
