9 березня 2016 р.

УКРАЇНА – МАЙДАН: ДОКИ УКРАЇНЦІ БУДУТЬ ТЕРПІТИ КИЇВСЬКИЙ ПАЦЮЧНИК?

Шостого березня мені «пощастило» почути частину чергового виступу пана Яценюка на телебаченні, який розпинався з приводу найкращої програми його уряду, яку вони «успішно» реалізують (і це при тому, що справжнього керівника взагалі не повинно бути видно!). Програма дійсно гарна. Але мене вразило те, як розходяться програмні декларації Яценюка з тими діями, які робить керований ним уряд (при підтримці пана Порошенка). Ви тільки послухайте: Яценюк зі своїм урядом бореться з бідністю! Розумієте, як це здорово! Але нещодавно українці не були такими бідними, як сьогодні. Як могло статися таке швидке зубожіння?

Дуже просто! Справа в тому, що боротьба з бідністю, згідно з не оприлюдненим планом пана Яценюка, включає перший і найважливіший етап – доведення людей до убозтва, після чого почнуться невеличкі подачки у супроводі волань на весь світ:
дивіться, ми виконуємо свої обіцянки, люди живуть все краще й краще!
Унікально: казну пан Яценюк наповнив, почистивши кишені простих людей, але ж це – найлегший шлях. Я погоджуюсь з тим, що він, як він сам себе визначає, - гарний макроекономіст, але проблема в тому, що він – макроекономіст свого власного гаманця.
А що пан Порошенко?
Одним з найважливіших пунктів програми Порошенка було закриття офшорів, які сьогодні спокійно продовжують існувати.
У мене питання до пана Порошенка: Пане, скільки часу потрібно для того, щоб закрити офшори, невже всі п’ять років президентства?
І на цьому фоні майже загального зубожіння у Киян зарплати ростуть, як і кількість цікавих жінок у гаремах депутатів, кількість чоловіків-стриптизерів у відповідних клубах …, а по вулицях на дорогих іномарках ганяють молокососи і молокосіськи, які ніде не працюють ... і норми поведінки для яких — пустий звук!
Виникає питання, чому держзамовлення надходять в першу чергу до установ і підприємств Києва, а інші міста живуть за залишковим принципом? Дуже просто – бо вони ближче до перших осіб держави, які, відповідно, опікуються ближніми, а великі підприємства Харкова, наприклад — авіазавод, завод “Шевченка”, “Комунар” і десятки інших просто руйнуються, бо з них вже нічого не можна взяти. Але ж Україна — це не тільки Київ!
На сьогодні Київ – найбільш сепарське місто в Україні, кияни живуть за іншими законами, вони мають інші достатки і вважають себе особливою – вибраною – частиною українського суспільства, вони вважають, що мають право жити краще за інших. На яких підставах, скажіть будь ласка?
Як могло так статися, що наукова сфера України опинилася за межами інтересів, з дозволу сказати, керівників держави? На що взагалі перетворилася ця сфера? Подивіться, що сталося з географією – це ж прохідний двір для пройдиків, але саме це влаштовує всесильних можновладців – грошенята йдуть до їх кишень — вони не на завжди, вони — тимчасові, і за цей час треба встигнути добряче хапнути.
Сьогодні керівнички списують все на війну і попередників величезні проблеми, що виникли у виробничій сфері країни, заявляючи, що інвестор не хоче їхати в Україну. То й не треба. Ви дайте людям всередині країни реалізувати їх можливості. Але ж це не відбувається: спробуйте розпочати бізнес – вас тут же почнуть атакувати чинушки та контрольовані ними рейдери, від яких нікуди сховатися: поділіться, тоді все буде гаразд! Вони гальмують все – вони всесильні – це соціальне сміття, яке сконцентрувалося, в першу чергу, у Києві! Ви розумієте: Київ – це соціальний смітник країни! 
Ми хочемо звернути увагу українців на наступне: якщо нинішні керівнички, які так легко заскочили у крісла (для цього вони навіть фінансували Майдан!), протримаються при владі ще трохи, Україна вже не підніметься!
Час прибрати київський пацючник прийшов!


Олекса Ковальов "Номад"

1 коментар:

  1. Олекса Ковальов "Номад"13 березня 2016 р. о 09:27

    Ситуація, яка склалася в Україні, в першу чергу - навколо Києва як столиці, турбує багатьох українців. Це пояснюється тим, що у Києві сконцентрувалося багато просуванців, які утворили особливий субетнос - столичний. Якщо вірити І Акімовій, «у нас 8,4 чиновника на тысячу жителей Украины. В Польше – 3,5, в США – 4,5. То есть, по количеству чиновнического аппарата, мы впереди планеты всей»… ". Інша цифра - 6,4 (http://sd.net.ua/2010/12/16/obrezanie-gosudarevyx-lyudej.html ). До 1917 року в Росії було всього 2 чиновники на 1000 жителів!!! Уявляєте, скільки бюрократів годують українці!
    Все частіше звучать заклики стосовно переносу столиці в інше місто. Це є нормальною практикою. Думаю, кращим варіантом був би Чернігів, ще варіант - Канів, але є й такий -Краснодар (Нова Січ) .

    ВідповістиВидалити