25 березня 2016 р.

Три важливих кроки для України в освіті

Іван Примаченко

Українські навчальні заклади давно перетворилися на місце, де одні роблять вигляд, що вчаться, а інші вдають, що викладають. Але сьогодні світ знаходиться на порозі найбільшої освітньої революції з часів винаходу друкарського верстата в XV столітті.


4 коментарі:

  1. Олекса Ковальов "Номад"25 березня 2016 р. о 16:07

    Важлива для української системи освіти стаття пана Івана Примаченка (Гарвард). Але на те, на що він звертає увагу, давно було відображено у моєму учбовому посібнику з педагогіки "Педагогические системы: оценка текущего состояния и управление", Харьков, 1990. Саме там було показано, що джерелом інформації для тих, хто вчиться, є не вчитель, не підручник, а оточення, і саме контакту з ним слід вчити дітей. Нажаль, як завжди, на це ніхто не звернув увагу.
    Погоджуюсь з тим, що "Украинские учебные заведения давно превратились в место, где одни делают вид, что учатся, а другие притворяются ...", додам, що, нажаль, за 25 років "незалежності" у цьому плані не сталося жодного зрушення у позитивний бік. Не можу погодитись з тим, що "Для украинской системы образования, где разрыв между горсткой настоящих университетов и бесчисленных заведений по штамповке дипломов чрезвычайно велик, смешанное обучение может стать настоящим спасением." Питання у тому, що так званих "справжніх університетів" в Україні просто немає. Є розкручені університети зі штучними рейтингами, в першу чергу - Київські, у яких зарплати значно вищі, а рівень залишається низьким. Ті, хто намагається бути незалежними від інтересів адміністративного апарату, швидко стають ізгоями і видаляються (як це зробили і зі мною). Вкрай дико виглядає позиція "ведучих", які розглядають відхилення від положень офіційної науки підривом їх репутації. У таких умовах нічого нового у навчальному процесі впроваджено бути не може, хоча весь учбовий процес має зводитись до навчання учнів (школярів і студентів) виробляти адекватні уявлення (тобто, це завжди носить індивідуальний характер) і входити з ними у дискусію з іншими.
    Але проблема у тому, що все це нікого не цікавить, а жаль.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. http://www.huffingtonpost.com/otto-scharmer/mitx-ulab-education-as-ac_b_8863806.html?platform=hootsuite

      дуже цікавий приклад.

      Видалити
  2. Набагато цікавіша інша стаття Івана Примаченка на вказаному сайті: "Як розпізнати псевдоексперта" http://nv.ua/ukr/opinion/primachenko/jak-rozpiznati-psevdoeksperta-96205.html

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дуже схоже на "компетенції" багатьох українських географів - в усьому і нічому. Пишуть серйозні звіти та монографії, а на виході на жаль пшик. Можливо слід задуматись чому ж так! Чи ви живете в іншій реальності?

      Щодо дописувача - пишіть будь ласка під справжнім ім'ям.

      Видалити