10 квітня 2017 р.

УКРАЇНА – МАЙБУТНЄ: ЧИ Є ПЕРСПЕКТИВИ?

Ми розуміємо, що здійснювати державне керування у складні часи, коли йде війна з агресором, важко, але ...
У зв’язку з критичною ситуацією, у яку керівники держави завели Україну, наближенням звіту уряду та триріччя перебування пана Порошенка на посаді президента, хотілося б оцінити стан справ, так би мовити, знизу. А він є доволі неприємним. Ми зупинимось на декількох гострих питаннях, вирішення яких визначатиме подальше існування країни-України. На перший план слід поставити питання:
ХТО КЕРУЄ ДЕРЖАВОЮ?

Ми всі пам’ятаємо події Майдану, які призвели до втечі Януковича з країни, захоплення Криму Росією і розгортання нею військових дій на Луганщині й Донщині. Ми пам’ятаємо виборчу кампанію 2014 року, внаслідок якої посаду президента обійняв пан Порошенко, який дуже красиво говорив, що всі крадії будуть сидіти у тюрмах, з корупцією буде покінчено, офшори закриті, клан олігархів буде ліквідований ... а він буде справжнім капітаном, який, як Данко, поведе за собою українське суспільство до світлого майбутнього, залишивши свої бізнесові справи в стороні. Такі заяви давали підстави сподіватися, що, не дивлячись на складну ситуацію, країна зможе увійти в русло позитивної динаміки у життєво важливих сферах. Але час йшов, економічна ситуація ставала все гіршою, корупційні схеми продовжували існувати, започатковані відповідними органами корупційні справи мали вигляд спектаклів, показухи та вітринності, офшори ніхто не закрив, вкрадені Януковичем гроші не повернули, дефіцит пенсійного фонду виріс з 40 млрд. до 140 млрд. гривен, що не може не викликати подив – складається враження, що ці гроші пішли кудись наліво. А це призвело до того, що індексація пенсій стала неможливою, що увійшло у протиріччя із законом (і це на фоні призначення надмірно високих зарплат певним категоріям посадовців, як і призначення преміальних за відсутність позитивних зрушень). У наслідок безробіття величезна кількість українців (більше 6 млн.) виїхала на заробітки за кордон, а в Україні почали виникати своєрідні республіки на кшталт Бурштинової (хлопці, не там копаєте, у Москві, прямо під Кремлем, закопаний скарб Полуботька!), Лісної, Піщаної ... я не кажу вже про те, що відбувалося у сфері землекористування. В зоні АТО різко зросла контрабанда, що, зрештою, призвело до відомих подій – блокади. І хоча керівнички держави кинулись звинувачувати організаторів блокади у тому, що вони працюють на Кремль (відома пісня, започаткована пройдисвітом Яценюком з його парканом від комах), вона була наслідком абсолютно безсоромних і безвідповідальних дій вищих посадовців, які, судячи з усього, мали від цієї неконтрольованої торгівлі певний зиск. Далі – більше. За індексом щастя Україна опинилася поруч з відсталими африканськими країнами – на одному з останніх місць у світі. І тут висновок один:
державою не повинні керувати фінансово незалежні, які думають тільки про те, щоб ще збільшити цю незалежність, слід докорінно міняти ситуацію, бо те, що ми маємо, є ні чим іншим, як олігархізованою радянською системою. Слід призначати висококласних системних менеджерів з широким баченням контексту та схильних до рефлексії, і вводити жорсткий контроль з боку громадянського суспільства. Слід, якщо не ліквідувати інститут президенства, то різко скоротити повноваження президента!
БЮТЖЕТ 
Бюджет – це те, що заробляють жителі країни і віддають державі у вигляді податків. Він залежить від кількості і якості виробленої продукції. Його рівень є показником економічного, соціального, політичного стану в державі. І якщо пересічні громадяни стали жити значно гірше у порівнянні з 2013 роком (приблизно у 2,5 рази), то клан олігархів, про ліквідацію котрого так голосно заявляв пан Порошенко, та чинушки збагатилися ще більше (у тому числі і сам пан Порошенко). Що стосується питання наповнення бюджету, то тут слід зазначити наступне:
бюджет, наповнюючись зусиллями простих людей, тут же розкрадається тими, хто тримається ближче до державного корита, а нинішнє керівництво держави просто залізло у кишені простих громадян і вигрібає звідтіля все, що можна! Замість максимізації функції менеджменту, максимізували фіскальну функцію, причому як у відкритому, так і у прихованому варіантах!  
Ми дізнаємось, що під час прем’єрства пана Яценюка через державні підприємства було вкрадено 50 млрд. гривен, а тепер, при пані Гройсмані, нам кажуть, що у 2016 році ця сума вже сягнула 60 млрд. Про яке наповнення бюджету може йтися, якщо, маючи свої хімічні виробництва (особливо це стосується виробництва с/г добрив), у нас закуповують добрива в Росії (і хтось отримує 20& відкату за кожну тону!). Я вже не кажу про дивні схеми на кшталт «Роттердам +», а тепер ще й податок на підключення до газової труби. Останнє питання мусолили довго, а коли об’явили про введення цього лівого «тарифу» у дію, на телеекрані з’явилися Перші – спочатку пан Гройсман (встигнув раніше), а слідом – пан Порошенко з критикою цього податку, та ще й в останній момент, щоб помітніше було! Насправді, це була спроба отримати на політичні дивіденди. Класно орієнтуються хлопці!   
ДЕМОРАТІЯ
До цього слід додати погіршення ситуації з демократією. Демократія вказує на відкритість суспільства. Нам кажуть, що, мовляв, в Україні демократія, бо всі мають можливість висловлювати свою думу. Але
демократія не зводиться до можливості висловитись, демократія включає можливість бути почутим, коли твоя точка зору враховується при прийнятті рішень.
І не слід забувати, що всього тільки пару місяців тому закрили надзвичайно важливу для України програму «Шустер-лайф», що аж ніяк не свідчить про ріст демократії.
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ
З приходом В. Гройсмана на посаду прем’єра важливою темою обговорення стала так звана децентралізація. Хороша ідея, про яку в моїх розробках, пов’язаних з концепцією регіоналізації, йдеться ось вже двадцять років. Але і це виявилося фейком, бо все звелося до виділення Києвом фінансів областям (не регіонам!). Тому прийшлося виступити з приводу цього питання (дивіться матеріал на нашому сайті за адресою:
Проблема розвитку регіонів, як комусь би не хотілося, переходить у площину роздержавлення. Що це таке? Це вирівнювання ваги, симетризація ситуації всередині країни, зменшення централізації повноважень: на перший план виходять саме регіони (йдеться про регіональні утворення різних масштабних рівнів), які є достатньо самостійними, певною мірою само-спроможними, в першу чергу, у економічному плані, і саме на регіональних рівнях має вирішуватись питання, яка частка зароблених коштів має надходити до центрів, знову-таки, різних рівнів: районних, обласних, державного. А у нас все відбувається навпаки:
Київ забирає зароблене, а потім розподіляє, не забуваючи, в першу чергу, про себе
Ось ця фраза - не забуваючи, в першу чергу, про себе, - ставить ще одне питання –
СТОЛИЧНІСТЬ КИЄВА
Я вже кілька разів виступав з приводу цієї проблеми (а це дійсно проблема), бо політика, що реалізується Центральною Владою (адміністрація президента, кабмін, парламент), не може не дивувати. До Києва стягується все найкраще, що веде до диференціації жителів, які в Україні розшаровані на столичних (білих) – державну еліту (гламурні кияни), жителів обласних центів (трохи сірих), жителів райцентрів  (зовсім сірих), селян (темно-сірих) та чорних (шахтарів, металургів тощо). Різниця між ними колосальна. Якщо середній рівень зарплати в Україні (без Києва) трохи більше 5000, то у Києві він перевищує 10 000 гривен. Це стосується і пенсій. Отже,
Київ в Україні – це держава у державі, і ця псевдодержава існує як трутень, що смокче з тіла України життєвий потенціал.
Це стосується буквально всього. Яскравий приклад – відібране у України (в першу чергу - Одеси) Євробачення-2017. І саме це, з моєї точки зору, є ледве не головною причиною того, що Луганщина і Донщина відвернулися від Києва. А могло це статися і з іншими територіями. Саме у Києві ми маємо найбільшу концентрацію владності, саме тут вирішують все і за всіх, і саме тут відбуваються найбільші у країні крадіжки бюджету. Ми тільки й чуємо: МВФ дає Києву, Київ домовився ... Це вже призвело до надмірного зростання пихатості киян, що за радянських часів їм не було властиве (тоді ми спостерігали пихатість москвичів). Тому ми і змушені говорити про Київський пацючник! В рамках України це дуже погана річ.                       
НАУКА І ОСВІТА У КРИТИЧНОМУ СТАНІ
Те, що зараз захищається в українських спеціалізованих вчених радах, просто жахає. На жаль, відповідне міністерство ніяк не реагує на наші звернення. А тим часом спеціалісти в області наукоподібного словоблуддя продовжують заповнювати викладацькі посади у вузах, школах, посади наукових співробітників та інженерів у НДІ тощо. І нікого не цікавить, що Захід давно сміється над рівнем «наукових» розробок українців. Всіх все влаштовує! Все це проектується на підготовку спеціалістів, рівень яких продовжує падати.
Але це все дрібниці у порівнянні з питанням Землі ...   
ПРОДАЖ ЗЕМЛІ = ПРОДАЖ УКРАЇНИ!
Ми вже неодноразово виступали по проблемі відміни мораторію на продаж землі, хоча питання продажу взагалі не можна було ставити. Але, на жаль, дільці, які сьогодні формують владну верхівку, не можуть заспокоїтись, бо, по-перше, їм потрібні грошенята для того, щоб показати успішність своєї діяльності (бо економіка стоїть, а заяви про її зростання є чистим фейком), по-друге, вони самі залюбки придбали б тисячі гектарів за нажиті «непосильною працею» гроші, бо земля є земля. І їм до лампочки те, що земля не може бути товаром в принципі, бо
Земля - це сама Природа, а товаром може бути тільки те, що вироблено людиною, у тому числі – зібрані врожаї.
А на телеекранах вже з’являються такі собі «фахівці», які, скрючивши розумні фейси, розповідають, як гарно хазяї землі будуть доглядати свої землі. Як же це схоже на подібні виступи часів Янека (тоді було те саме)! Ці дільці не звертають увагу й на те, що
земля для нормальної людини несе в собі величезну сакральну вагу, пов’язану, в першу чергу, з працею, яка у свій час мала сакральну цінність.
Більше того, дільці давно вже торгують родючим ґрунтом, заявляючи, що ґрунт – це не земля. Не звертають вони увагу й на те, що йдеться не просто про землю, а й про те, що на ній знаходиться, у тому числі людей, і що в природі все поєднане, якщо десь йде винищування (як це має місце з вирубкою лісів, особливо, в Карпатах, чи винищенням лісів у так званій Бурштиновій республіці, або накопичення відвалів чи розробка родовищ у карстових районах тощо), то все це суттєво впливає на стан природного середовища на суміжних територіях. Ми вже маємо проблеми у степовій зоні (люди повирубували лісосмуги на дрова, що призвело до посилення вітрової ерозії), у Карпатах (внаслідок вирубки лісів все частіше виникають великі повені і селі) тощо. Ось ми і висловлюємося у черговий раз, що
земля не є товаром і продажу не підлягає і що, крім економічного питання, є питання моралі, етики, сталості та здоров’я природного (а, отже, і людського) середовища тощо.
А у пана Гройсмана земля вже дивним чином стала державним майном, яким слід користуватися ефективно. При цьому дуже освічений пан Гройсман ніяк не второпає, що майно – це те, що у межах території цієї держави вироблено чи видобуто, придбано за зароблені законним шляхом гроші, а землю до цієї категорії «речей» віднести ніяк не можна, бо це – сама Природа, в той час, як держава – це купа чинушек та законів, які вони видали, щоб всидіти у кріслах. Отже:
ПАНЕ ГРОЙСМАН, ЗЕМЛЯ НЕ Є ДЕРЖАВАНИМ МАЙНОМ,
НЕ ДУРІТЬ ЛЮДЕЙ!
Держава не володіє землею, вона володіє територією, а землю, не питаючи у Природи, використовує задля реалізації своїх виробничих і життєвих функцій!
Що означає продаж земель с/г використання? На рис. 1 дана карта частки земель с/г призначення у земельному фонді України по областях (на 1.01.2008 року). Подивіться, є території, де ця частка перевищує 80%! Уявляєте собі: 4/5 території регіону є землі с/г використання! При цьому не враховується факт, що в природі немає земель з такою функцією. А це означає, що ці землі були свого часу просто вилучені з режиму природного функціювання, тобто в межах цих територій все природне було винищено. А додайте ще населені пункти, кар’єри, відвали, відстійники тощо. Що залишається Природі? Нічого! 

          
Рис. 1. Частка земель с/г призначення у структурі земельного фонду на 1.01.2008 рік - 

Це питання не настільки просте. Проблема у тому, що здоров’я людства визначається здоров’ям природного середовища, і навпаки. Це давно зрозуміли на Заході і цій проблемі вже присвячено багато публікацій. Ось одна з них:
Connecting Global Priorities: Biodiversity and Human Health. A State of Knowledge Review. UNEP, Conventionon Biological Diversity and the World Health Organization, 2015. Читаємо: «Biodiversity, ecosystems and the essential services that they deliver are central pillars for all life on the planet, including human life. They are sources of food and essential nutrients, medicines and medicinal compounds, fuel, energy, livelihoods and cultural and spiritual enrichment. They also contribute to the provision of clean water and air, and perform critical functions that range from the regulation of pests and disease to that of climate change and natural disasters. Each of these functions has direct and indirect consequences for our health and well-being, and each an important component of the epidemiological puzzle that confront our efforts to stem the tide of infectious and noncommunicable diseases» (ix).
Наведу деякі схеми з цієї чудової роботи: 


Рис. 2. Біорозмаїття та здоров’я людства (Connecting Global Priorities: Biodiversity and Human Health, р. xii). Показано, з чого складається здоров’я людства, що залежить від біорозмаїття.
  
  
Рис. 3. Системний погляд на проблему взаємодії людського благополуччя та стану природного середовища (Connecting Global Priorities: Biodiversity and Human Health, р. 172).

Те, що дається у даній роботі, має екологічний відтінок. Я, як географ, не розділяю здоров’я людства та здоров’я природного середовища, бо йдеться про цілісне утворення – антропізований (гео)холон=орг.
Здоров’я жителів країни залежить від стану природного оточення, у якому вони живуть і діють, значно більшою мірою, ніж здається, причому на всіх масштабних рівнях!
Ще раз: людство не є чимось, що піднялося над Природою, людство є її частиною, і без неї воно не може існувати принципово. Мозок людини – це мозок Природи, який вона створила задля когнітивного пошуку варіантів просування у складному середовищі, зменшення випадковості руху.
Людство і Природу не можна розділяти, бо вони разом є цілісністю!
І саме формування регіонів-геохолонів має стати головною задачею українського суспільства. А це означає, що треба дуже обережно, професійно підходити до питання створення земельного кадастру:
Земельний кадастр не можна розробляти так, як це вигідно олігархам та політиканам!    
Цікаво, чому українське керівництво ігнорує це питання? Бо їм не до цього. А потім буде пізно. Нас намагаються переконати, що ринок с/г земель буде стимулювати розвиток сільського господарства, що все буде відрегульоване так, що землю зможуть купувати дрібні фермери, а іноземці не зможуть тощо. Але все це казка про гарне майбутнє! Ми таке вже проходили, і не раз. Згадайте ваучери!
Невдовзі після відміни мораторію на продаж землі виявиться, що вона вже має своїх хазяїв, і ці хазяї – олігархи, і цей факт тепер треба узаконити! Цього не можна допустити.  
Слід виробити жорсткі обмеження на землекористування. Збільшення с/г виробництва треба забезпечити шляхом введення новітніх технологій і зменшення площ під с/г-культурами. Земля має даватися в оренду на значний термін з обов’язковим контролем способу використання, і, особливо, стану. Тільки таким шляхом в Україні можна вирішити земельне питання.
Отже, як можна оцінити результати діяльності керуючої еліти? Доволі негативно. Ми маємо справу з когортою спритних мутних ділків, які використовують свої посади задля свого подальшого збагачення. Використавши Майдан, вони прибрали своїх конкурентів і тепер будують редути задля збереження влади у своїх руках. На жаль, надто часто, як спосіб комунікації з громадянами країни, українські владники використовують звичайний обман, приховування фактів, більше того, з досягненням бажаних крісел, у них починає розвиватися своєрідна куряча сліпота стосовно того, до яких негативних наслідків веде їх керівна діяльність.

Олекса Ковальов («Номад»)      

5 коментарів:

  1. Олекса Ковальов "Номад"10 квітня 2017 р. о 14:48

    Варто до вказаної адреси додати ще один матеріал на нашому сайті:
    http://www.geography.pp.ua/2015/11/blog-post_12.html
    Отже, чи можна говорити про якусь децентралізацію в Україні? Думаю, що це всього тільки черговий політичний дутик.

    ВідповістиВидалити
  2. Представники атиплагіатної ініціативи «Дисергейт» (http://life.pravda.com.ua/society/2017/03/21/223244/) знайшли в дисертації Яценюка 70 сторінок плагіату (http://life.pravda.com.ua/society/2017/04/10/223615/)

    Напівжартома можна сказати, що ситуація з невисоким рівнем компетентності високопосадовців та катастрофою в науково-освітній сфері мають симбіотичну зв’язність.

    Але якщо серйозніше, то суспільне утворення, яке ми створюємо, має відповідну для свого рівня розвитку: керівну ланку, науково-освітню сферу, культуру, пересічного жителя, які знаходяться приблизно в узгодженому стані. Проблеми виникають в тих хто цьому стану не відповідає. Тут є різні шляхи: втекти, згоріти у боротьбі, спробувати змінити суспільне утворення. Але для змін потрібні не лише значні зусилля, а й розуміння як суспільне утворення розвивається і чим ми може сприяти позитивним змінам у ньому.

    ВідповістиВидалити
  3. Олекса Ковальов "Номад"12 квітня 2017 р. о 17:00

    Не можу не погодитись з паном Миколою. Дійсно організм українського суспільства є доволі хворим, і ці хвороби лікувати вкрай важко. Найперша проблема - корупція, боротьба з якою носить вітринний характер (чистої води показуха)! Наприклад, невже ті, хто призначав Насірова, не знали про його схильність красти гроші? Знали, а якщо призначили, розраховували на те, що матимуть зиск. Ще один приклад - ті мери крупних міст, які під час Майдану організовували тітушок і намагалися натягнути на цілі регіони Росію? Один тільки пан Кернес чого вартий! Але ж сидить у кріслі ... Такий же - мер Одеси Труханов ... Але вся ця трухлява братія підходить нинішнім владникам, бо вони - на гачку, а такий, наприклад, як Садовий - мер Львова - ні, ось і горять у Львові звалища, підпалені з Києва.
    Що стосується наукової сфери, тут маємо повну катастрофу. І що, про це владники не знають? Чудово знають, але їх це влаштовує. Дуті докторські, дуті члени-кореспонденти, дуті академіки ... плагіат за плагіатом ..., а МОН почувається просто чудово. З Київського національного ім. Тараса Шевченка спокійно видаляють студентів, які демонструють громадянську позицію ... і нічого, все нормально! Як на цвинтарі: "всё уютненько, всё пристойненько, исключительная багодать" (В. Висоцький).
    А подивіться, що робить з подвійним громадянством! Це для чого? Може ці пройдики такі особливі, що можуть принести користь водночас кільком державам? Та ні, це просто пройдики.
    А нам все розповідають казки про "прекрасное далёко", у якому місця нам вже визначене.

    ВідповістиВидалити
  4. Олекса Ковальов "Номад"13 квітня 2017 р. о 15:55

    Ось вам результати соціологічного дослідження: бідність є результатом корупції та олігархізованості виробничої системи.
    https://news.mail.ru/society/29416008/?frommail=1

    ВідповістиВидалити
  5. Олекса Ковальов "Номад"19 квітня 2017 р. о 15:04

    Я був вражений, подивившись на телеекрані ролик, у якому ставилася під сумнів точка зору громадян, що урядовці не спілкуються з людьми, мовляв, навпаки - іде постійна комунікація ... і демонструють кадри, як пан Гройсман розмовляє з групами людей. Це так схоже на радянщину! Пане Гройсман, назвіть тих, чия думка (і яка саме) була врахована під час прийняття рішень!

    ВідповістиВидалити