11 квітня 2015 р.

УКРАЇНА – МАЙДАН: ВЛАДА ЧИ САМООРГАНІЗАЦІЯ та ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ЯК РЕГІОНАЛІЗАЦІЯ

Ми живемо тепер у «текучій сучасності», де переміни, що відбуваються, не мають визначеної направленості, а тому завжди не сподіванні.
 Е. Байман
  Похмуро насупившись, лізуть вони до влади
   Антуан де Сент-Екзюпері

Єдине стабільне, що ми маємо в Україні, це Влада. Може статися все, що завгодно, але Влада є непорушною. А ще – безкінечна демагогія стосовно зміни Влади, нових облич у Владі, про те, що вибрана Влада – це Влада народна (повна маячня!) тощо. Розраховують на те, що люди не звикли замислюватись над сутністю цього явища і, слід відзначити, сьогодні – не до цього, бо народ воює за Батьківщину. Ось ми і маємо те, що маємо – безкінечний набір Влад різних рівнів: куди не поглянеш - владний ландшафт. Трохи перефразувавши Тараса Шевченка, можна написати: За Владою – Влада, мрякою повита …, а за мрякою простим людям, важко розгледіти, які приховані цілі вона, ця сама Влада, переслідує. Насправді ціль, там одна – самовідтворення задля збагачення та елітного життя, бо владники обіймають так звані хлібні місця. Але що стоїть за Владою, яке її підґрунтя? За Владою стоїть насилля, прагнення жити за рахунок інших (якщо це можна назвати життям), а підґрунтя у неї має тваринні корені: Влада – це не людське явище, якщо, зрозуміло, не згадувати про тваринну природу людини. Як вдається Владі ховати свою реальну мету? Дуже просто: шляхом створення враження своєї потрібності та брехні – кожен представник цієї касти носить у кишені багато масок (гарний приклад – нардеп Олексій Гончаренко – не за віком розкутий і наглий вискочка). Але питання в іншому:

«потреба» у Владі є проявом низької культури й освіченості більшої частини суспільства та слабкості його Громадянського складової, що дозволяє Владі залишатись при своїх інтересах. Чим нижче рівень культури, освіченості й свідомості членів суспільства, тим більше проявляється «потреба» у Владі.
Ось чому
Владі не потрібні високоосвічені, та ще й такі, що самостійно мислять – творчі особистості.
Влада страшенно боїться будь-яких перемін (в тому числі в області технологій, освіти, менталітету), бо, наприклад, творчість у будь-якій сфері вимагає підвищення рівня освіти, а це, в свою чергу, веде до можливості краще розуміти і оцінювати ситуацію, що може викликати питання до Влади:
перепрошуємо, а чим ви займаєтесь і чи дійсно ви потрібні, та ще й у такій кількості? Відповідь проста: гризуться за Владу!
Владі протистоїть Громадянське суспільство – єдність активних жителів, що укорінені здавна у своїй землі, які саме і формують свій особливий та унікальний уклад (народну культуру, традиції, мову, мистецтво), і цей уклад варвар-інородець намагається зруйнувати: уклад слід весь час відстоювати – навколо дуже багато варварів. До речі, так сталося і на Донбасі і Луганщині, куди свого часу заїхало багато люмпенів з Москалії, які були дуже далекі від бажання адаптуватися до української культури. Антуан де Сент-Екзюпері (Цитадель, CLIII): «Мне нужен житель, а не кочевник, приходящий неведомо откуда».
Отже, що таке Влада? Ось матеріали в Інтернет: тут - «різноманіття» варіантів її розумінь. Наприклад, сайт http://reftrend.ru/209729.html:
1) Классовая (марксистская) концепция - власть — организованное господство одного класса (экономически доминирующего) над другими классами общества.
2) Элитарная (от фр. elite — лучшее, отборное) концепция - власть исходит из разделения общества на элиту и массы и представляет собой отношение между господствующей элитой (меньшинством) и подчиненными массами (большинством).
3) Структурно-организационная концепция - власть проистекает из универсальности иерархической структуры организации политической жизни, предполагающей отношения подчинения низших уровней высшим. Власть — это социальное сосредоточение командования.
4) Поведенческая концепция - власть, стремление к ней — доминирующая черта человеческой психики и сознания.
Имеет место множество определений власти, описаны различные ее проявления. Однако до сих пор нет устоявшихся однозначных подходов к ее сущности. Любая власть предполагает неравенство в отношениях между властвующими (субъектами власти) и подвластными (объектами власти).

Власть — это:
- волевое воздействие на поведение людей со стороны субъекта власти;
- способность одной стороны (индивида или группы) влиять на поведение другой стороны вне зависимости от того, готова ли эта последняя к сотрудничеству или нет;
- механизм организации и регулирования совместной деятельности.
Власть появляется одновременно с человеческим обществом, которое не может обойтись без нее, так как безвластие означает хаос, распад, бесцельность существования.

Ми бачимо виділені слова: «організоване панування», «розділ суспільства на еліту і маси» (до речі – безлику масу), «пануюча еліта» та «підкорені маси», «соціальне скупчення командування», «вольовий вплив» … Ясно, що йдеться не про «способность одной стороны влиять на поведение другой стороны», а про «прагнення чи намагання однієї сторони впливати на іншу незалежно від того, готова/бажає ця остання співробітничати, чи ні». І вже точно явище Влади не з’являється водночас з людським суспільством (це означало би, що людське суспільство – не є природним явищем), воно присутнє в Природі, тільки не само-осмислюється до-людською Природою, в той час, як у людському суспільстві воно має осмислений характер і заволодіння Владою стає метою певної категорії осіб (деякі бачать у цьому своє призначення). І вже точно безвладдя - це не хаос, розпад та безцільність існування - це не відповідає дійсності: режими самоорганізації не формуються на основі Влади та зовнішнього впливу. Мені скажуть, що Влада – це Порядок! - Антуан де Сент-Екзюпері (Цитадель):
«Упорядоченность - следствие жизнедеятельности, а никак не её причина. … Жизнь творит порядок, но порядок жизнь не творит».
Навіщо мені порядок, який творить виродків! «Порядок» в Росії перетворив населення на путіндрилів.
Влада подібна до жандарма, про що дуже слушно висловився Екзюпері (Цитадель, CXL):
«В твоём царстве возвеличатся те, кто из низости души согласился жить в послушании у пискливой разноголосицы идей, которую жандармы возвели в закон и объявили руководством для жизни, кто принёс в жертву свою душу и сердце пустому громыханию слов. Как бы ни был высок твой идеал человека, как бы ни была благородна цель, знай, — всё станет низко и тупо в руках жандармов. Не облагораживание дело жандарма — запрет, и жандарм запрещает, не ища понять почему».
Як і (CXLIV):
«жандармы не умеют отличать виноватых от безвинных, они отправляют в застенок тех, кто верен себе, кто не умеет кривить душой, кто не в силах отречься от очевидной для него истины. На свободе они оставили всех, кто отрекался, кривил душой и врал. Так запомни мои слова: «Как бы ни были благородны твои жандармы и ты сам, если ты сделаешь жандармов судьями, выживут одни подлецы. Любая правда, человеческая, а не тупицы - логика, покажется жандарму заблуждением и пороком. Жандарм добивается, чтобы на свете была одна книга, один человек и одно правило. Строя корабль, жандарм постарается уничтожить море»». Ось чому Надія Савченко гине у в’язниці – вона наштовхнулася на жандармів, у свідомості яких їх матері не спромоглися сформувати образ Людини.
І там же ( CXLI):
«Если во имя порядка я должен жертвовать духом творчества, мне не нужен такой порядок».
Влада вказує, розпоряджається, доручає, вона владна над людиною, яка для неї перетворюється на річ, з якою вона пихато «розмовляє» мовою розпоряджень, вказівок, доручень дозволів та нав’язувань: «вам сказали, а ви не зробили …!», - ще точніше – через стінку чи перекриття, бо Влада завжди - зверху. До речі, саме Влада замовляє відому педагогічну доктрину:
не вчити самостійно досліджувати світ, а формувати певні переконання, які укорінюються у свідомості з дитячого віку, що відразу блокує можливість їх самостійного формування
(наприклад, за радянських часів вводився штамп, що є тільки одна партія – КПРС, інші існувати не можуть). На жаль, це розповсюджується і на наукову сферу, що веде до блокування думок, які не є «загальноприйнятими».
Але Влада має більш широкий прояв: Влада речей над людьми у суспільстві споживання, Влада бандюків над пересічними перехожими, Влада сірої псевдонаукової «еліти» (особливо столичної) над творчими вченими (в тому числі шляхом тоталітарного тиску та ігнорування останніх), Влада хамства, паханства, безцеремонності та підлості над етичністю, порядністю, інтелігентністю, Влада тупості та безграмотності над вихованістю, освіченістю, розумом і мудрістю, Влада людини (у сучасному її варіанті) над Природою … А ми тільки й чуємо по всіх радіо і телеканалах: Влада … Влада … Влада!!! Влада прийняла рішення будувати СТІНУ ЯЦЕНЮКА чи Європейський ВАЛ, хоча Україна ще тільки одним бочком у Європі (не звернули увагу на те, що Китайська стіна сьогодні не співпадає з кордоном нинішнього Китаю! – світ міняється і буде мінятися), а хто не згоден, тому – квиток в один кінець (може, пане Яценюк, до Вашого батька?).
Виникає питання: невже Майдан піднявся і люди гинули за Владу?
Ввели новий лозунг: «ОЧИЩЕННЯ ВЛАДИ» (навіть Закон такий вигадали), наче Владу можна очистити, бо очищення тут має означати виключно
позбавлення Влади владності.
І знову ми чуємо – вони крадуть, але не маємо можливості отримати чітку відповідь і перевірити (це – державна таємниця!) – так крадуть, чи це черговий трюк тих, кого нещодавно від Влади прибрали (так званої «опозиції»)? Звичайне затримання керівників МЧС перетворили на шоу – дивіться, що буде з тими, хто краде, а в цей час корупція досягла надзвичайного поширення. Більше того,
хабарників-корупціонерів нагороджують орденами!
Приклад – Людмила Миколаївна Нємець, Каразінський університет, Харків. Отже, звичайна показуха! Муть і бруд! Беруть – відпускають, беруть і знову відпускають …, а ті – тікають, бо у всіх рильце у пушку. Поодинокими затриманнями корупцію не здолати, тут потрібна серйозна програма зміни менталітету всього суспільства, бо не тільки вимагають, але ще й сують на лапу!
Атрибутами Влади є хитрість, наглість, цинічність, продажність, а її особливістю - те, що вона діє, наче цілісний суб’єкт, що переводить в розряд демагогії заклики про зміну облич у Владі: Влада взагалі не має людського обличчя, у неї страшне обличчя – Владність! Стиль її спілкування міняється від мутно-демагогічного і популістського (коли наближаються вибори) до жорсткого диктату (від нинішньої Влади в Україні ми вже чуємо погрози). Основу Влади складає чинуша (держслужбовець) – особа з відмороженою емоційною сферою, і, найчастіше – червонопика (інколи з синім відтінком). Це – редукований пластиліновий антропоїд-пристосуванець, що легко адаптується до нового начальника (достатньо в кабінеті вивісити портрет нового Президента, щоб продемонструвати лояльність і покору), який сам себе поміщає у клітку-кабінет, позбавляючись вільного людського життя. Найбільша кількість цих просуванців-пристосуванців сконцентрована у Києві – там є, де і як себе «реалізувати». Звернусь до неперевершеного Антуана де Сент-Екзюпері (Планета людей):
«Убогие раздумья стареющих чиновников… Скольким из нас эти спутники заменили погребальный кортеж?
Старый чиновник, сосед мой по автобусу, никто никогда не помог тебе спастись бегством, и не твоя в том вина. Ты построил свой тихий мирок, замуровал наглухо все выходы к свету, как делают термиты. Ты свернулся клубком, укрылся в своём обывательском благополучии, в косных привычках, в затхлом провинциальном укладе; ты воздвиг этот убогий оплот и спрятался от ветра, от морского прибоя и звёзд. Ты не желаешь утруждать себя великими задачами, тебе и так немалого труда стоило забыть, что ты - человек. Нет, ты не житель планеты, несущейся в пространстве, ты не задаёшься вопросами, на которые нет ответа: ты просто-напросто обыватель города Тулузы. Никто вовремя не схватил тебя и не удержал, а теперь уже слишком поздно. Глина, из которой ты слеплен, высохла и затвердела, и уже ничто на свете не сумеет пробудить в тебе уснувшего музыканта, или поэта, или астронома, который, быть может, жил в тебе когда-то».
Чинушка-бюрократ – це деталь системи, що формується з тих, хто спроможний редукуватися задля виконання обмеженої функції, яку з легкістю можна замінити (як радіодеталь), якщо вона не зовсім стандартна (в той час, як Людину замінити не можна – вона унікальна, кожна людина має мозок з неповторною організацією, кожен має унікальні особливості сприйняття та мислення – так влаштована Природа). Чому саме «спроможний редукуватися»? Бо чинуша інакше функціювати не може: він опікується тільки своєю посадою, турбується про її збереження і відповідає виключно за обмежену функцію – передачу вказівок зверху на наступний нижчий рівень, а для цього треба перестати бути людиною. Заради цього чинуша готовий стерпіти все, у тому числі – образи: йому у пику плюють, а він каже – це божа роса.
Людина – це значно ширше, і, як писав Сент-Екзюпері (Планета людей),
«Быть человеком – это и значит чувствовать, что ты за всё в ответе. … Мне не вспомнить твоего лица. Ты – Человек, и в тебе я узнаю всех людей». 
Влада демонструє поведінку, подібну до ракової пухлини – вона байдужа до стану тіла, у якому проросла. А це значить, що вона не спирається на комунікацію з організмом, а сприймає його як ресурс. Влада перетворює країни на держави у вигляді оборів для людських стад, а людей – на бидловатих одержавлених обивателів з рабською ментальністю (і тут діє відбір), що самі позбавляють себе права на вибір і прийняття рішення: у своїй масі – населення, яке для Влади є ресурсом (до речі, Природа позбавлена такого «щастя», як ресурс). Менталітет обивателів формується в умовах дуже спрощеного – споживацького – контексту, розширити який вона принципово не може. Ми бачимо, що минулі десятиліття поставили під сумнів як державну форму організації життя людей, так і ті міждержавні утворення (на кшталт ООН), які у ХХ столітті почали створюватись, але виявились неефективними. Отже державна організація прагне до такої соціальної організації, при якій окремі індивіди розміщені по місцях і функціях, і працюють в режимі, що визначає єдиний Центр, що позбавляє їх можливості ставити особисті цілі та досягати їх, а це блокує розвиток мислення та усвідомленої діяльності на основі саморефлексії - найважливішого атрибуту людини як особистості:
мозок функціонує в режимі найменших енергетичних витрат, отже, якщо можна не думати, то він й не думає, а діє згідно з вказівками: «Не надо думать – с нами тот, кто всё за нас решит» (В. Высоцкий).
Ось чому у своїх публікаціях я неодноразово наполягав на тому, що держава (не плутати з країною), як форма організації життєдіяльності суспільства, має відійти у минуле (і це станеться протягом цього століття). Державники, відстоюючи державу, знищують країну (яка вже точно не співпадає з кордонами держави, країна – це дещо інше). На рис. 1 показана карта 1915 року, на який – область щільного заселення українцями. Як бачимо, ніякої Новоросії, але є Слобожанщина, Кубанщина, Лемківщина (і це - нерозривна частина компактної України як країни! – а є ще інші діаспори, в тому числі за океаном, які вболівають за країну-Україну більше, ніж деякі українці). Але скажіть будь ласка, чи опікувалась державна Влада питання існування країни-України (не кажучи вже про віддалені діаспори)? Ні! Так чи ні з цієї причини сьогодні козаки Кубані воюють проти України – батьківщини своїх пращурів, бо не відчувають, що живуть в країні-Україні? Хлопці, захотілося повернутися до України? Будь ласка, приєднуйтесь разом з Кубанщиною та Ставропіллям, будемо вам раді!


Рис. 1. Карта території зі щільним заселенням українцями (на 1915 рік).

Сьогодні ми бачимо чудові приклади конвульсії державності. Росія – це світове одоробло, захоплена моральним ідіотом В.В. Путіним[1] та його клікою, прагне встановити єдиний московсько-центрований тоталітарно-самодержавний режим на теренах не тільки колишнього СРСР, але й у значно ширших межах, підтверджуючи мою тезу, що символом Влади є Кремль (монографія «Ландшафт сам по себе и для человека, 2009»). Це прагнення почали здійснювати у вигляді «руської весни», забувши при цьому, що може бути «грузинська весна», «татарська весна», «українська весна», «китайська весна», «українська весна» тощо, тобто велике різноманіття національних культур намагаються звести до єдиної «руської березки», незалежно від того, де та береза росте (наприклад, в Канаді). Ми маємо приклад, коли величезна держава діє, згідно з маніакальними бажаннями психічно хворого Лідера та його кліки.
З іншого боку, органи так званої центральної Влади України ніяк не можуть позбутися стереотипів минулого, сконцентрувавши Владу у Києві, забувши про те, що люди, позбавлені права на рішення (і, відповідно, які не можуть вже проявлятись як особистості), є вкрай слабкою основою для функціонування держави як країни. Виходить, що держава на «нижчому» рівні складається з керованих індивідів, але не з особистостей, а індивід, як елементарна одиниця суспільства, є неповноцінним, бо йому невідома громадянська позиція, він – не соціалізований (Бауман Э. Индивидуализированное общество, 2002 - http://gtmarket.ru/laboratory/basis/4993). Отже, це не сприяє розвитку Людини як особистості. Розвиватися в напрямку особистості означає змінювати себе, свою ментальність (як систему прототипів), поступово рухаючись від застиглих мисле-форм до вільної думки як властивості саме особистості, культуру, звички тощо:
опановуючи форму, прагни до аморфності, що дає можливість переходу до іншої форми.
Отже, саме становлення, повноцінне розкриття Людини як особистості можна вважати головною інтенцією руху суспільства.
Центральна Влада створює навколо себе особливу касту – столичну, приплачуючи і забезпечуючи їй більш елітні умови життя за рахунок інших регіонів (мене вражає, коли на телеканалах у час війни розповідають про блюда у київських ресторанах, виготовлені з солов’їних язичків – якесь жахливе кощунство, навіть у мирний час жрати язички солов’їв). Це робиться в розрахунку на підтримку з боку столичної громади, але такий розрахунок є хибним, бо люди звикають до такого особливого становища і сприймають це, наче це так й має бути, що веде до розвитку столичного шовінізму. Я пам’ятаю недавні розмови про те, що
мер Києва В. Кличко вибив для Києва гроші, і на цей рік столиця має бездефіцитний бюджет при шаленому дефіциті українського бюджету в цілому! Як це називається? Це - хамство! Якого біса Україна має оплачувати елітне життя столичних мешканців?
Майдан за це не стояв!
Не менш гостро стоїть питання про більш високі зарплати і пенсії киян – вибачте, вони що, більш кваліфіковані? Отже, це носить штучний характер.
Ще зовсім недавно Україна, як держава, могла перетворитися на князівства (області-регіони), очолювані паханами-олігархами. Останні події (особливо жахливим прикладом є поведінка пана Коломойського, яка нічим не відрізнялася від поведінки вуличного сявки і дуже нагадувала витвори Г. Кернеса) є свідченням глибокої кризи української державності. Те, що сталося в Україні Фесенко майже слушно визначив, як олігархічна махновщина, хоча у батька Нестора Махна анархії не було. На Закон, як форму влади, у нас просто не зважають, хоча це знаходить своє пояснення: діють згідно з власними інтересами, тоді як ціле-полягання має здійснюватись у рамках законів (краще – принципів моралі та саморефлексії), але це окрема розмова.
Сьогодні в Україні ми маємо величезну купу проблем самого різного плану. В першу чергу, це стосується загального рівню культури людей: людські душі захопив жорсткий прагматизм, йде гризня за сфери впливу і гроші, а деякі гілки Влади взагалі перетворилися на мафіозні структури. Жахливою є ситуація з так званими новими тарифами, причому Влада «міняється», а питання залишається. Сьогодні вже висять тексти, у яких наголошується, що досі ми платили за газ, воду, електрику за зниженими тарифами, пора починати платити за «економічно обґрунтованими». На телеекрані з’явилися енергетики, які заявляють, що тарифи на електроенергію дуже малі і вони не можуть забезпечувати нормальну роботу енергостанцій. При цьому ніхто не надає чіткої схеми розрахунків таких «економічно-обґрунтованих» тарифів, весь час «забуваючи» про обґрунтовані норми споживання (встановлені норми суттєво перевищують реальне споживання) – схоже, що норми споживання опалення у нас доведені до таких для Якутії. «Не помічають» і те, що зими на сьогодні значно тепліші, ніж були раніше. Вже багато років стоїть питання про те, як використовується значно дешевший природний газ власного видобутку (який продається споживачу у рази дорожче), але Влада про це мовчить – не вигідно. Кому йде різниця? І дуже цікаве питання: якщо тарифи мають бути економічно обґрунтованими, то чому мовчать про економічну обґрунтованість зарплат і пенсій? Чому в Україні труд оцінюється так дешево? І якщо нам держава визначає «економічно обґрунтовані» тарифи, то
чому люди позбавлені права визначати свою ціну за свій труд, який є товаром?
У чиї кишені йде різниця? Відповідь відома: у кишені олігархів і чинуш. Сьогодні поставлене питання: людина отримує або пенсію, або зарплату, і це призвело до того, що найбільш кваліфіковані спеціалісти – професура старшого покоління – подають у відставку, вузи НДІ і КБ залишаються без найкращих спеціалістів. Ну і чого домоглися? Це питання мали б вирішувати профспілки, але вони давно, ще з радянських часів, підкорені Владі: коли останній раз ви бачили фейси профспілкових лідерів? Маємо явну асиметрію прав!
Ми ставимо питання: як можна було в умовах майже мертвого виробництва, зменшених зарплат і пенсій, які і без того ледве не найнижчі у Європі, вибуху цін на харчі, підняти тарифи у рази, чи не схоже це на дії більшовиків після революції і у період голодомору? Це викликає тільки апатію. При цьому вже відомо, що за борги збираються відбирати ділянки і квартири, не кажучи вже про якийсь фейковий «договір» стосовно оплати «послуг» ЖКГ, який ніхто не бачив – сплатив перший раз, наче погодився з умовами. Але це - відверте шахрайство держави по відношенню до простих людей! Це дуже схоже на стиль мафії. І зовсім «забули» про необхідність узгоджувати все з людьми. Але якщо нічого не узгоджується, яке відношення ця Влада має до суспільства? Ніякого!
Невже Майдан стояв і люди гинули за це?
Пан Яценюк каже: хотіли у Європу – давайте платіть!
Але у Європу голодранцями не йдуть. Спочатку розкрутіть виробничу сферу, дайте людям заробляти, а потім поступово починайте піднімати тарифи, тим більше, що МВФ не вимагав піднімати тарифи, та ще й у рази. А у спосіб, у який Ви, пане Яценюк, дієте, Ви тільки відвертаєте людей від Європи!
Пане Яценюк, Ви, випадково, не перевтомилися у кріслі прем’єра, може слід відпочити від такої бурхливої багаторічної діяльності, направленої на просування вгору?  
Все це свідчить про те, що держава, як форма організації суспільства, вичерпала свій організаційний потенціал і опинилась у протиріччі з потребою повноцінного розкриття людської природи, що вимагає значно більшої свободи і здійснюється на основі
саморефлексії (за для контролю і приборкання гіперактивної нервової активності) над своїми діями та їх наслідками, бо людина – це відібрана та локалізована у індивіді якість Природи.
Держава, як форма організації, не може змінюватись настільки швидко, як міняється Людина, що веде до кризової ситуації.
Мені скажуть: а вибори? Вибори – це ширма, спектакль, призваний створити враження законності Влади – до Влади сунуть іншими, прихованими стежками. Ми вибираємо в обставинах, які від не залежать. Влада – а це глобальне явище, - паразитує у тілі суспільства, блокуючи становлення його Громадянського прояву, а Майдан – це прорив Громадянського суспільства через ці перепони: Майдан запускає хвилю перемін у світі в цілому! Це означає, що Майдан не гризеться за Владу і нікого до Влади не просуває, він протистоїть Владі як прояв Громадянського суспільства – він противладний. Але це не означає, що в цьому русі були відсутні спроби накласти лапу на Майдан, так би мовити, овладнити його (це мало місце як у Києві, коли на Майдан полізли політ-клоуни, які спробували очолити рух, перетворити його на керований зверху, контрольований варіант, так і в інших містах, хоча в дещо іншій формі, як, наприклад, у Харкові), ввести в нього атрибути Влади[2]. До речі, саме Майдан (до певної міри) продемонстрував ефект самоорганізації, що проявився у розподілі його учасників по басейнах функцій, і це стало ще більш вираженим з початком війни з Росією. Рух волонтерів в Україні дає ефект, що перебільшує ефект держави, бо волонтери вболівають за країну, яку просто знищує державницький апарат у вигляді рівнів Влади та того мотлоху, який її оточує. Що таке Майдан? Це форма протистояння державній машині, мета якої – перетворення людей на гвинтики з чітким розміщенням по призначених їм функціях, що, в свою чергу, формують ієрархію. До речі, наш Майдан протистоїть не тільки українській, але Владі взагалі.

Децентралізація Влади і регіони
Вихід в Україні намагаються знайти у вигляді так званої децентралізації Влади. Об’явили про передачу владних повноважень місцевим органам самоуправління, причому наголошують на тому, що це, в першу чергу, стосується розподілу фінансів (здається, 22 млрд. скинули регіонам), хоча є значно більш серйозні речі. Але у нас немає «місцевих органів самоуправління», це фікція. Те, що є, називається місцевою владою, бо самоуправління має підстилатися режимом самоорганізації територіальних громад, що є неможливим в умовах державного устрою (територіальні громади відсутні, їх виникнення блокується владними структурами!):
Влада ніколи не допустить реальної самоорганізації.
Отже, потрібно формувати інший світовий порядок, який не буде базуватися на державній формі організації суспільства з її жорстко встановленими кордонами, арміями та потребою озброюватись, як і купою невирішених проблем. Що це може бути? В умовах самоуправління саме територіальні громади, які спроможні сформувати відносно самодостатні у структурно-функціональному плані об’єднання, повинні визначати, які органи управління їм потрібні і скільки коштів та інших засобів вони можуть на це витратити. Саме в такому плані, починаючи з 1994 року, мною розроблялася концепція регіонів. Що таке Регіон? Регіон – така область (не адміністративна) з мінливою територією, у межах якої територіальна громада спроможна у даних умовах сформувати структурно-функціональне (спроможне) об’єднання, тобто таке, яке може підтримувати важливі функції при умові гармонійного співіснування з Природою.
Відносна автономність регіонів досягається в умовах достатньої чисельності та щільності людей, що утворюють територіальну громаду з відповідними рівнем та різноманіттям кваліфікації, спроможних підтримувати і розвивати інфраструктуру регіону при умові дотримання екологічних вимог, енергетичної та сировинної (завдяки замиканню технофільної речовини у виробничо-споживацькі цикли) незалежності та вільної конкуренції з іншими регіонами. Такі утворення не мають адміністративних кордонів (цікавий приклад – регіони США рис. 2, які ніяким чином не співпадають з кордонами окремих штатів), що, до речі. Тому коли ставиться питання стосовно подій у Криму і східних районах України, треба розуміти, що вся провина за це лежить на недосконалості державної форми організації. 


Рис. 2. Регіони у США. Видно, що їх кордони не співпадають зі штатами (Fellmann J.D, Getis A., Getis J. Human Geography. Landscapes of Human Activities, seventh edition, 2003).

Я взяв в Інтернеті матеріал під назвою «Створення потужних, самостійних та самодостатніх громад є важливою частиною процесу децентралізації», у якому такий собі молоденький перший заступник глави адміністрації Президента Віталій Ковальчук заявляє, що прийняті та підписані Президентом закони «Про засади державної регіональної політики» та «Про добровільне об’єднання територіальних громад» є важливими кроками на шляху до децентралізації. Ось фрагмент тексту: «До останнього часу у незалежній Україні фактично зберігалася система територіальної організації влади ще з радянських часів». Чи не дивно? Замість того, щоб говорити про організацію життя українців у різних його сферах, в першу чергу заявляють про організацію Влади, прикриваючись місцевим самоуправлінням. Виявляється, для того, щоб відбувалося «добровільне об’єднання територіальних громад», потрібен Закон, без якого таке «добровільне об’єднання» відбуватися не може: чи може нормальна голова сприйняти цей маразм! Ось вам вплив Влади.
Просто дивно: Владу формують як орган, що має обслуговуючу функцію, а він – цей обслуговуючий орган – ставить питання про те, що можуть робити люди (у вигляді дозволу), а що не можуть!
Люди мають повне право об’єднуватись довільно (таке об’єднання базується на виробленні та узгодженні спільних правил взаємодії, тобто головними є горизонтальні зв’язки), і це називається самоорганізацією, яка протікає без зовнішнього впливу Закону чи Влади:
нам потрібна функція організації, розподілена у середовищі суспільства, у якій задіяні всі його члени, а не «керування» зверху у вигляді вказівок).
Інша справа – для чого. Ось чому я виступив про передачу повноважень не зверху вниз, а, навпаки, знизу вверх (стаття: Джерела війни і шляхи виходу з неї - http://www.geography.pp.ua/2014/10/blog-post_2.html). На Донбасі і Луганщині почалося «добровільне» об’єднання …, але люмпенів, причому не у вигляді самоорганізації, а під керівництвом Кремля (і все це – під лозунгом самовизначення). Таке об’єднання і самовизначення нікому не потрібне. А причини відомі – низький рівень культури у краї з низьким технологічним рівнем виробництва, засилля олігархів, відсутність перспектив, а для Києва ці люди були всього тільки трудовим ресурсом. Там люди думали, що вони годують всю Україну, а виявилося, що край існував за рахунок немалих субсидій. Причину «повстання», з точки зору люмпенів, можна образно представити словами, здається, Володимира Висоцького:
У них тех денег – куры не клюют,
А у нас на водку не хватает.
Підемо на Київ - за грошами на горілкою.           
На Київ дійсно треба йти, тільки без зброї, а озброївшись новими поглядами на життя країни-Україні, що базуються на узгодженості, яка стає спільною цінністю, бо
«Согласованное», «коллективное», «благородное» - оно возвеличивается своим всеохватным масштабом и артикулированным или молчаливым согласием уважать то, что признается (столь многими)» (Бауман З. Индивидуализированное общество - http://gtmarket.ru/laboratory/basis/4993).
Отже, те, з чим ми зіштовхнулися в Україні (насправді, цей ефект дуже поширений) – це дія індивідів за для реалізації своєї власної мети. Але суспільство складається не з індивідів, а з особистостей, які об’єднуються у спільноти, бо діяти разом легше і більш ефективно, що вимагає наявності у жителів соціального духу, завдяки якому Людина стає соціалізованою. Причому ми реалізуємо свою діяльність не відокремлено від середовища, а у певному природному оточенні, що веде до виникнення особливих активних одиниць, що включають áктор (від індивіда — індивідуальні геоорги - до різного роду і розмірів угруповань) та частину середовища, включену у діяльність цього áктора. Саме такі антропізовані ансамблі і було запропоновано називати геохолонами чи геооргами (обидва терміни є еквівалентними). Найважливішим у таких одиницях є те, що ми розуміємо під словом «організація»: думаю, це те, що Грегорі Бейтсон називав зв’язувальним патерном. Можна її розглядати і як ансамбль функцій, що забезпечують життєдіяльність складних утворень. Для нас, географів, важливим є те, що людство має рухатись до так званої геокультури, яка має забезпечити органічне з’єднання людства і Природи. Чому так? Тому, що ми приречені залишатися у Природі, ми є її частиною. Який же висновок?
Потрібен новий світовий порядок. Державна форма організації добігає свого кінця, бо вона не спроможна сформувати умови для повноцінного розкриття феномену Людини – людина одержавлена – це людина, закута в державні обставини, які вона не може змінити. На місце державної форми організації має зайняти регіоналізація, що виникає внаслідок самоорганізації територіальних громад (а не Влади місцевих олігархів-мордоворотів). Однак цей процес вимагає появи людини іншого типу, носія іншої культури, що створює серйозні проблеми, які не вирішуються швидко. Свого часу я назвав таку людину Homo sapiens divinus.   
Мені можуть поставити питання: а як бути з Владою Бога над Людиною? Ні, про Бога взагалі не можна говорити вголос, про Бога мовчать, з ним весь час спілкується наш внутрішній голос, з Богом з'єднана наша Душа. А що стосується його Влади, такої немає, бо Бог — це глибинний прихований порядок Природи, який є і в нас.  

Самоорганізація vs Влади
Щоб створювати майбутнє, слід вміти керувати сучасним.
П’єр Бурдйо

Протилежністю Влади є Самоорганізація (аутопоезис). Якщо Влада відокремлена від людей і намагається обмежити прояви їх свободи, то самоорганізація принципово не може існувати без комунікації в групах та між групами, включеними у життєдіяльність. Вона формує менеджмент, який базується на тісному контакті з тим, чим він опікується, бо він має виключно обслуговуючу функцію. Менеджмент починається з моніторингу ситуації та визначення і оцінки стану утворення по відношенню до поставленої мети. Але тут слід зробити важливе зауваження: Моніторинг можливий тоді, коли у ньому задіяні всі і чують кожного. При цьому спостереження супроводжується осмисленням ситуації, саморефлексією (як над діяльністю, так і над мисленням), що дозволяє визначити можливі варіанти змін діяльності, а далі підключається комунікація, без якої ніякий організаційний менеджмент неможливий. Задача такого функціонального органу полягає у корекції режиму функціонування відповідно до визначеної мети, тобто у створенні відповідних правил гри у колективах. Отже, питання зводиться до того, яким чином визначається мета. На сьогодні це питання є доволі актуальним, бо ситуація у соціально-економічній сфері серйозно змінилася у порівнянні з минулими десятиліттями епохи так званої індустріалізації. Сьогодні ми маємо ситуацію, коли людство наче вийшло на плато, а у таких умовах фронт просування у майбутнє, фронт, як тепер кажуть, текучої сучасності стає справжньою інформаційною машиною. Йдеться про
відбір особливих цінностей, знань, формування традицій, які можуть забезпечити нові форми співіснування особистостей у територіальних спільнотах, причому основу відбору має складати комунікація (це можна назвати діалоговою спільнотою).
Причому йдеться не про діалог спільноти і Влади (як відокремленої надбудови), а про відсутність органів Влади як таких, які замінюються горизонтальною комунікацією на основі симетричних відносин, а феномен Влади опускається на рівень кожної особистості і стає
Владою над самим собою.
Отже, йдеться про вихід на такі правила гри, які ведуть до можливості створення відносно сталих сполучень-узгодженостей між індивідами-особистостями, що вимагає високої освіченості і моральності кожного. За рахунок цього досягається високий рівень пластичності спільнот, а конфлікти (не може існувати відносин без конфліктів) стають локальними. У таких умовах Влада вже не виокремлюється і не відривається від спільноти, вона стає розподіленою, органічно з’єднаною з кожним, і переходить у режим самоконтролю кожного над собою на різних рівнях соціальної ієрархії, де ієрархія розглядається не як супідрядність одних індивідів по відношенню до інших, а як форма упорядкування спільнот. Причому це вже не пресловута передача Влади зверху вниз.
Навчись керувати собою, своїми бажаннями, прагненнями, які не повинні реалізовуватись за рахунок інших – ось яка норма і цінність має панувати у суспільстві майбутнього! 
Якщо наші пращури прагнули до створення сталого світу (це була для них своєрідна самоцінність), і концепція сталого розвитку є своєрідним «завершальним етюдом» такої позиції, то тепер ми переходимо до такого стану, коли цінністю стає кожна Людина з її індивідуальними особливостями, бо кожен є унікальним, а це не може бути підставою сталості та незмінності. Не слід забувати, що Людина – це не просто біологічний організм, це – вузол зв’язків зі світом. Мені скажуть, що тварини і рослини також можна розглядати у такому плані – як вузли зв’язків. Так, і не тільки вони, і водний потік є вузлом зв’язків. Але є різниця: на всіх до-людських рівнях організації ці зв’язки використовуються для виживання конкретного утворення, у Людини інша функція: мозок Людини – це мозок Природи, яка завдяки цьому пізнає саму себе. Ось чом написане вище  це стосується і відношення до Природи: бачення природи як чогось другорядного, над чим панує людина, є наслідком тієї соціально-політичної ситуації, яка сформувалася з виникненням держави (та християнства), як форми суспільної організації, тобто Влади людини над людиною. Але все виглядає по-іншому: Людина, образно кажучи, по вуха занурена у Природу і принципово не може вийти з неї – Природа є продовженням кожної людини, вона є тілом людського мозку. Ось при яких обставинах має формуватися режим управління. Надзвичайно велике значення у такій формі існування суспільства має Інтернет у формі соціальних мереж.
Ми зробили огляд деяких важливих проблем, які стоять перед людством в цілому і перед Україною. Не варто думати, що ці проблеми можна вирішити швидко. Більше того, їх вирішення вимагає певних змін у світі в цілому. Пам’ятаєте: «Изменяемся мы – изменяется мир» (Пахмутова). Уявлення про сталий, непорушний світ йдуть в історію, ми знаходимось на межі того старого світо-устрою, вигаданого нашими пращурами, і того нового світо-устрою, який формуємо ми, ті, хто живе сьогодні. Нам заважають творче підходити до вирішення цієї задачі, в Україні це робить Влада, яка прагне зупинити рух вперед, в нашому оточенні – в першу чергу, Росія, яка все глибше занурюється у минуле. Україна опинилася на лінії фронту двох бачень майбутнього – творчого і убого-догматичного – бачення Вови Путіна, пацана з пітерського підворіття. І не треба мріяти про те, що більш цивілізований Захід витягне Україну за шкірку з того становища, у якому вона опинилася – там, на Заході не менше проблем. Наша задача – перебороти минуле в собі, і допомогти це зробити росіянам, а зробити це можна, якщо знайти сили у собі. І не забувайте слова І. Канта:
думайте, досліджуйте самих себе, будьте самостійними!
ПЕРЕМОГА БУДЕ ЗА НАМИ, ТІЛЬКИ НЕ ЗУПИНЯЙТЕСЯ!

Олекса Ковальов



[1]Вова, Я же тебя предупреждал относительно крантов, - ты мне очень хорошо приснился, с синими пятнами на гладенькой мордашке, это всё, конец. Всё верно, так тоже можно остаться в истории, только, вот, с каким имиджем?
[2] УВАГА: у Харкові таку спробу овладнення Майдану робив і продовжує робити такий собі Валентин Бистриченко, (я вже виступав стосовно цього пана), весь менталітет якого зводиться до пісеньки «Путін – х…ло», який є представником релігійної секти (школа єдиного принципу) і, судячи з усього, представляє інтереси далеко не нової політичної сили, яку Майдан ніколи не підтримає. Хрестячись, цей пан материться – дуже цікаве поєднання. Він спирається на заангажованих людей, в тому числі – молодь. На жаль, своєю доволі убогою активністю цей пан приваблює людей з менталітетом, подібним до його. Дуже цікаво: як тільки проводиться захід з телекамерами, тобто можна засвітитися, прозвучати, з’являється В. Бистриченко зі своєю компашкою, хоча не факт, що він у цій псевдомайданівській групі є головним. Я застерігаю тих, хто має відношення до Майдану, бути обережним з цим паном.

3 коментарі:

  1. Олекса Ковальов18 квітня 2015 р. о 18:09

    Нажаль, маю констатувати наступне: те, що Влада в Україні робила останнім часом, мало за мету позбавити людей їх накопичень (здається, це близько 20 млрд. доларів). Тому штучно опустили гривню, різко підняли ціни на продукти харчування, що виробляються в Україні, підняли тарифи.
    Не слід забувати, що Влада - це всього тільки Мафія, яка сама себе узаконила.
    Сьогодні пан Яценюк розпорядився пояснити населенню (!) походження таких високих тарифів на газ. Бачите, є вони - Влада, і є абстрактна маса - населення, якому вони збираються щось пояснювати.
    Пане Яценюк, по-перше, не населенню треба пояснювати, а людям, треба бути більш грамотним,
    по-друге, компетентні органи мають надати всю схему, всі дані стосовно утворення тарифів на газ і опалення, саме всю схему, щоб всі могли зрозуміти, де і як ХОЗЯЇ вписують ті витрати, які люди потім сплачують,
    по-третє, згідно з новим договором з Росією остання буде поставляти газ за ціною 248 доларів, отже, тарифи мають знизитись, про що офіційно сказав П. Порошенко.
    Бажаємо успішної роботи, пане Яценюк!

    ВідповістиВидалити
  2. Нещодавно повернувся з Росії, де мав розмову з тамтешніми людьми. Зокрема, мені було цікаве їхнє ставлення до влади. Так от, життя без лідера, який владарює та говорить як жити вони вважають неможливим та навіть не розглядають це як варіант розвитку. Звичайно в Україні більшість людей мають подібну думку, але в нас значно більше людей з альтернативними поглядами. Зрозуміло, що феномену влади легко “жити” в суспільствах, де його необхідність укорінена в світогляді більшості людей.
    У цьому контексті цікавим стає уявлення про свідому трансформацію патерну організації суспільних утворень, бо високо ймовірно, що патерн організації і є “відповідальний” за відтворення певних світоглядів і певної форми суспільної організації взагалі.
    Додам, що зараз є багато прикладів змін (чи еволюції) патернів організації суспільних та географічних утворень, що супроводжуються кризами та катастрофами (наприклад перехід до індустріального та постіндустріального суспільства, що супроводжується війнами, екологічним та соціальними кризами), що є проявами самоорганізації суспільних та географічних утворень, але без свідомої участі людини. На згадку прийшов приклад становлення сільського господарства в США та Канаді, що супроводжувався екологічною катастрофою –
    http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D1%81%D0%BA
    До того ж, здається, що влада виступає чимось на зразок ширми з байок про стабільність та “знання, що робити”, яка гальмує розвиток механізмів які б сприяли більш свідомій трансформації суспільства, наприклад шляхом зміни патерну організації.

    Олександр Павлович, як Ви вважаєте чи можлива свідома трансформація суспільних та географічних утворень на даному етапі розвитку науки і людства взагалі?

    ВідповістиВидалити
  3. Олекса Ковальов19 квітня 2015 р. о 17:35

    Микола, Ваш коментар є доволі змістовним. Протягом багатьох десятиліть нам казали, що українці і московіти є одним народом, але після розпаду СРСР шляхи руху цих народів виявилися абсолютно різними. Люди, які живуть у державі-Росії, так і не змогли здолати ту форму суспільної організації, яка складалася протягом століть і була пов’язана спочатку з царизмом, а потім - тоталітарним режимом, встановленим більшовиками. Ось чому вони не можуть існувати без батюшки-Царя, роль якого сьогодні грає пан Путін. Надто глибоко сидить у їх свідомості саме така форма існування - повна залежність від московського дяді. Українці народжувались у боротьбі, і хоча вони протягом 350 років знаходились під культурним і політичним тиском Росії, дух боротьби продовжував жити. Це показали і минулі десятиліття, і ті події, які відбувалися вже у 200-х роках. Українці більш незалежні і, відповідно, більш творчі і саме вони можуть швидше знайти шлях до режиму, який отримав назву "аутопоезис". Це доволі складний режим, який не контролюється свідомістю - він виробляє інші "механізми" самоконтролю, які базуються на широкій дискусії. Відповідь на питання стосовно можливості свідомої трансформації суспільства та утворень географічного рівню складності потребує розуміння феномену свідомості, в тому числі - групової та соціальної: як вони проявляються. Справа у тому, що ми й досі не розуміємо, що таке свідомість і, відповідно, не можемо визначитись, чи є вибір кожного з нас, груп чи всього суспільства свідомим. Свідомий вибір означає вибір, що базується на логіці, але логіка може спрацювати тільки, коли ситуація є доволі простою, у складних ситуаціях логіка не працює. І наука нам навряд чи допоможе. Залишається те, що ми називаємо САМООРГАНІЗАЦІЄЮ, а справа науки - потім знайти пояснення тому, що відбулося. Але я не відкидаю значення прогнозів, які даються серйозними експертами. Питання тільки в тому, що їх, зазвичай, мало хто чує. Але я впевнений, що людство стоїть перед серйозними змінами - соціальна організація на нашій планеті потребує нової форми, яка, я впевнений, не пов’язана з державною формою організації - надто вже вона затхла.
    Що стосується подальшої динаміки географічних утворень - це вкрай цікаве питання. Мені бачиться, що дуже скоро стане зрозумілим, що географія - це науковий напрям, який має справу з надзвичайно складними утвореннями, які формуються нами самими. Тут є тісний зв’язок з соціальними процесами, з розвитком культури, становленням так званої геокультури. Але все це не може розвиватися на основі так званої класичної науки, бо ні соціум, ні культура, ні свідомість, ні географічна організація не можуть розглядатися як тіла, що описуються в координатах простору-часу. Нас чекають суттєві зміни.

    ВідповістиВидалити