Вчора, під час дискусії на п’ятому каналі відбулася дискусія між
представником партії регіонів нардепом Миколою Левченко та представником ВО
„Свобода” Юрієм Михальчишиним. Я був вражений тим, що дозволив собі сказати пан
Левченко. Йшлося про загрозу фашизму, пов’язану з ВО „Свобода”, про те, що
Україна повинна мати федеральний устрій, щоб ті - з заходу України - не лізли
на схід і південь зі своєю українською мовою: на сході і півдні України має
бути російська мова! І це говорив той, хто носить українське прізвище. Дивно,
яка ненависть до всього українського живе у свідомості цього громадянина
України крім, зрозуміло, сала, хліба, фінансових надходжень від шахт і
металургії і місця у Верховній Раді.
Я також був вражений тією відповіддю, яку дав пан Михальчишин. На відміну
від пана Левченка, він продемонстрував надзвичайну обізнаність, витримку і
політичну грамотність. Я чув справжнього, розумного політика і державного
діяча. Він мав виражену перевагу перед своїм опонентом, з чим його і вітаю!
Я живу у східній частині України. Я чую, якою мовою розмовляють сільські
люди – це, здебільшого, нехай не зовсім чиста, але українська мова. І мені
незрозуміло, хто дав право пану Левченко робити подібні заяви від жителів сходу
і півдня України. Між нами немає внутрішніх кордонів культурного чи мовного
плану, немає і природних кордонів (навіть у минулі віки Дніпро не був перепоною
для українців лівого і правого берегів). Сьогодні, наприклад, у Харкові я все
частіше чую українську мову. І це радує.
У нас у всіх одна ненька – Україна, яку нікому не дозволено ділити,
виходячи зі своєї неспроможності вивчити українську мову.
Автор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалитиЧто поделаешь, к сожалению, древний принцип "разделяй и властвуй" в ходу у нашей политической "элиты" :(. Правильно делает Михальчишин, что не скатывается до уровня оппонента (по сути до уровня базарной бабы). Только разум, культура, взаимоуважение и понимание того, что все мы - украинцы, может спасти нашу страну от развала и хаоса.
ВідповістиВидалитиНе можу не погодитись з Віктором. Там дійсно різниця у формі виступу пана Левченка і Пана Михальчишина просто величезна, причому на користь останнього. А що стосується проявів фашизму, то вони були повністю відсутні у Михальчишина і достатньо чітко проглядалися у виступі пана Левченка. Мене дивує, як можна бути членом Верховної Ради України з таким жахливим ставленням до культури і мови українців! Знаєте, я у травні був на семінарі на Донеччині, їхав через Донецьк. Перше, що мене трохи здивувало, так це те, що коли я сів у трамвай, я позаду почув українську мову. Може пан Левченко запропонує цій жінці і тим, хто у Донецьку ще розмовляє українською, виїхати з Донецька, бо його вуха не зможуть стерпіти українські слова? Дійсно, як „грубо” звучать такі слова, як „матінко”, „неня”, „ненька”, „квітка”, „лелека”, „лелеченяти”, „зорі”, „журба” і багато інших! Викоренити їх, як викоренити вірші Тараса Шевченка, Івана Франка, твори Лесі Українки, бо це – мова вільного народу. Чи не так, пане Левченко?!?
ВідповістиВидалитиЗгоден з Вами, пане Олексо! Чомусь більшість українських парламентарів є українофобами, які тільки й мріють загородити і забруднити усе українське...
Видалити