12 травня 2013 р.

Реакція на коментар „Аноніма” по темі: українська географія: приїхали



Головний науковий центр географічної науки України Київ
Н.В. Краснопольська
Мені приємно що мій виступ «Українська географія: приїхали» зацікавив псевдо-географів з клану пана Я.Б. Олійника. Тон, яким скористався дописувач, свідчить про те, що осине гніздо заворушилося. Це я сприймаю як позитив. Для того, щоб читачі не шукали цей „коментар” на блозі, я виведу його на поверхню. До речі, якби пан Анонім (а може й пані) читав мої роботи, він мав би знати, що я виступаю проти концепції сталого розвитку. Що стосується Е. Реклю, не слід забувати, що на той час географія була на стадії початкового становлення, але крім етнічних питань всі ці дослідники описували і природну обстановку.

Отже маємо:
Олекса Ковальов - ображена, примітивна і обмежена людина, який взагалі не є науковцем. Уся його писанина - це словоблуддя в координатах "геосистема - екологія - сталий розвиток". Ніхто не знає його книг. Особливо викликає обурення його дике невігластво щодо етногеографії. Саме з етногеографії починалася модерна гуманітарна географія (читай праці Е. Реклю). не зрозуміло, чому він лізе ще в політичну географію, де є повним профаном. А ось щодо низької якості дисертацій загалом, то тут з Ковальовим можна погодитись. Виникає лише запитання, як можна було присудити ступінь доктора наук псевдогеографу, який нічого крім заяложених фраз про геосистеми не знає і не розуміє?

Але маю відповісти на виступ.
Спочатку стосовно тону, яким скористався Анонім (нажаль, він не назвав себе, і причини зрозумілі). Це – агонія. Не думаю, що це відома людина, можливо, один з дисертантів, які звучали у моєму виступі. Не це важливо. Важливо те, що Анонім продемонстрував обличчя сучасної української географії. Зрозуміло, йдеться далеко не про всіх – є багато географів, які такого ніколи б не написали.
Тепер по суті питання.
На протязі кількох десятиліть нас годували міфом про коректність існування так званої соціально-економічної географії. Але у жодній з робіт, чи то українських, чи то російських або інших авторів я не зустрів обґрунтування щодо необхідності виділення такої гілки географії – тільки декларації. Отже, для того, щоб мала місце дискусія, представники цього «напрямку» мають чітко вказати ті підстави, які засвідчують нагальну потребу виокремлення цього напрямку. Поки що у відповідь на таку вимогу я наштовхувався тільки на хамство (про що свідчить цей коментар). Так, наприклад, було на конференції у Чернівцях (2009-й рік), коли я поставив відповідне запитання одній дуже молодій особі з Рівного (нажаль, не зафіксував її прізвище, але вона чи тільки проскочила «захист», чи готувалася до захисту кандидатської). У відповідь я почув наступне (майже дослівно): а школа Я.Б. Олійника таку географію виділяє, і не починайте тут …
Правда, шикарна відповідь?
Питання:У якій нормальній країні молода людина може дозволити собі так відповісти доктору наук, що старший за неї років, так, на 35?
Відповідь: тільки той, хто відчуває за собою підтримку пахана (буду використовувати адекватну лексику)!
Так, я тепер пишу ті слова, які однозначно відображають ситуацію. Ми маємо саме паханський стиль поведінки деяких особливо обдарованих „вчених”, що зароблять рейтинги, піднімаючись по адміністративних сходинках.
Восени, в одній з статей на блозі я написав, що ось цей з’їзд УГТ має засвідчити кінець української географії. Саме так і сталося! За це географи мають подякувати шановному П.Г. Шищенку, який, разом з Я.Б. Олійником, Л.Г. Руденком, рядом особливо обдарованих нахаб зі Львова і Сімферополя, зробив видатний внесок у знищення української географії. Коли я подивися, ким на сьогодні є пан Олійник, я був просто вражений: серед інших посад - Голова експертної ради Вищої атестаційної комісії України з географічних наук (до речі, чому наук, а не просто географії?)! Перепрошую, як це може бути? Доктор економічних наук – декан географічного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, завідувач кафедри і Голова експертної ради з географічних наук. Я абсолютно випадково вийшов на автореферати, які проаналізував, але коли я їх прочитав, то просто жахнувся:
ПАНЕ ОЛІЙНИК, ВАМ НЕ СОРОМНО ЗА ЦЕЙ ХЛАМ, ЯКИЙ ВИ ВТЯГНУЛИ У ГЕОГРАФІЮ?
Я добре пам’ятаю той день, коли, як потім з’ясувалося, Л.М. Нємець проходила на факультеті попередні слухання. Знаєте чому? Тому, що під час засідання нашої кафедри зайшов Ярослав Богданович (у мене виникло питання: А чого це він приїхав?). Справа в тому, що на факультеті про цей захід (слухання дисертації Л.М. Нємець) ніхто не чув – нікого не попередили і не запросили. А Олійник приїхав. Якби пан Олійник був відповідальним і, до того ж, справжнім вченим, побачивши таке (відсутність людей з інших кафедр), він мав би зупинити це дійство. Але все було зроблене, як кажуть, тишком-нишком: все вже було вирішено заздалегідь. Про попередні слухання К.А. Нємеця теж ніхто не чув. У мене питання: як я маю ставитись до пана Олійника? Невже хтось думає, що його столичне розташування і ті звання, за які він зачепився, на мене якось впливають? Зрозуміло, що ні! Проблема в тому, що я взагалі не реагую на звання-побрякушки, у нашій державі вони нічого не варті, бо всі вони купуються. Мене цікавлять ідеї, розробки, а таких у пана Олійника я не знаю! Тому мене дивують українські географи: як допустили, що тепер, на додаток до всіх існуючих посад, пан Олійник – доктор економічних наук !!! – тепер став і Президентом (просто Головою – мало, треба обов’язково - Президентом) українського географічного товариства. Знаєте, ці київські «видатні» вже всіх дістали: головна їх турбота – видалення сумнівів стосовно вищості киян! І це не просто слова. У 2003 році у Харкові мені це відверто заявив такий собі В’ячеслав Георгійович Потапенко (шановний Петро Григорович, це ж Ваша людина, він розповідав, за які заслуги Ви обіцяєте на факультеті докторський диплом), доцент київського геофаку: Олександр Павлович, оскільки ви не визнаєте вищості киян, тому у вас і проблеми! Не більше і не менше! До речі, до того я про Потапенка нічого не знав. Це потім з’ясувалося, що він належить до клану/родини П.Г. Шищенка. Дійсно, вже на той час я почав відчувати зміну ставлення з боку киян, перш за все – П.Г. Шищенка, а пізніше – з боку львів’ян і т. д.. Після абсолютно коректних, але критичних відгуків про автореферати Дмитрука і Бортника мені припинили присилати автореферати.
Знаєте, у 2003 році під час роботи конференції у Вінниці я виступив з критикою концепції регіонів М.В. Багрова. В останній день конференції Петро Григорович мені сказав: «Саша, не можна бути проти всіх». Але, по-перше, якщо ти маєш свою обґрунтовану точку зору, то ти вже проти всіх. По-Друге, Петро Григорович не сказав мені, проти кого не можна, а проти кого – можна. Це страшна позиція: виявляється, є такі, проти кого – не можна! Я не врахував зауваження Петра Григоровича і опинився з проблемами, але з чистою совістю перед географією.
Отже, що ми маємо? Ми маємо жахливу ситуацію. В українській географії сталася, перш за все, моральна катастрофа. Київські, за ними – харківські, львівські, сімферопольські особливо обдаровані перетворили географію на болото, у якому вони ловлять свою здобич. Думаю, всім зрозуміло, яка це здобич. І та ж сама соціально-економічна географія, підстав для існування якої немає (і це розуміють всі!), потрібна тільки тому, що це – зручне поле для відловлювання здобичі. Жахливі теми «дисертацій», вкрай низький рівень, «захищають» - що попало, «обґрунтовують» «напрямки», від яких стає дурно!!!  
Шановні українські географи, хто голосував за президентство пана Олійника - вам не соромно? Шановні українські географи, хто голосував за присвоєння головному плагіатору, доктору технічних наук без технічної освіти – пану Черваньову І.Г. почесної медалі ім. В.І. Вернадського – вам не соромно?
Знаєте, наука – це спільнота вільних вчених, що формують поле комунікації за для виходу на найбільш адекватну наукову картину довкілля. В українській географії цим і не пахне. Тут певна купка особливо обдарованих нахаб лізе у ГОЛОВНІ, хоча в науковій сфері головних бути не може в принципі. Справа вченого – запропонувати свій варіант, своє бачення, обґрунтувати його і гідно відстоювати у конкуренції з іншими поглядами. Тут не може бути місця хамству.
Для тих, хто хоче мати відношення до справжнього наукового пошуку, створений цей сайт: «Fundamental Problems of Geography»! Тут немає тих, хто диктує і примушує думати так, як йому хочеться чути. Цей блог відомий у всьому світі, він має високий рейтинг, то ж входьте у поле дискусії, якщо не боїтесь, що вам черговий столичний діляга/пахан від науки накаже мовчати. А якщо боїтесь, то вам не місце у науці. В Україні ще є молоді люди, які хочуть вирости справжніми вченими, а не згідливими прибічниками діляг від науки, які забезпечують «sustainable development» чергового слухняного аспіранта чи докторанта, що без суперечок погоджується з версією вищості киян. Як написала у дисертації пані Н.В. Краснопольська «Головний науковий центр географічної науки України Київ», за що їй присвоїли кандидата географічних наук, бо більше в дисертації нічого не було. Успіхів вам, шановні!
        Олекса Ковальов

4 коментарі:

  1. Дуже цікаві роздуми про відсутність соціально-економічної географії взагалі. Чи не надто категорично? Я не досяг рівня розуміння професора Ковальова, тому хотілося б дізнатися аргументацію такої позиції. Наперед вдячний!

    ВідповістиВидалити
  2. Олекса Ковальов22 травня 2013 р. о 20:40

    Шановний Аноніме, спочатку обґрунтуйте необхідність введення такого напрямку. Що стосується мого обґрунтування, воно є у багатьох моїх роботах, у тому числі у монографіях, які Ви не читали. Моє заперечення існування такого напрямку аж ніяк не є надто категоричним. До речі, у своїх роботах я розглядав питання, пов’язані з етносами, і ввів поняття етнічного тіла, про що, не читаючи моїх робіт, Ви не знаєте. Я розглядаю географію як цілісну дисципліну, що відповідає цілісності її області дослідження – географічного середовища. Те, що пов’язане з діяльністю людини, значно краще відображається терміном „антропізоване геосередовище”. А ще жодного разу не бачив роботи напрямку „соціально-економічна географія”, у якій було б показано, що антропізовані режими вкладені у чисто природні. Без цього вкладення всі ці роботи випадають з області дослідження географії. Невдалою є і назва вашого напрямку – соціально-економічна географія: соціальними питаннями займається соціологія, економічними – економіка. Ваші прибічники все зводять до просторового аспекту, до розміщення, але це не географія. Географія займається іншим, а кожний з цих напрямків має свій просторовий аспект – економіка, соціологія, політика тощо. Свого часу (ще у 1989 році) я мав жорстку дискусію з паном А.П. Голіковим, який заявив, що просторовий аспект – це і є географія. Тоді я поставив йому питання: а чому, в такому разі, географи не займаються мозком? Він на це не зміг дати відповідь. Це була його поразка. Врешті решт він і пішов з географії гуляти по факультетах з дипломом доктора географічних наук. Але Ви не знаєте, що відкидаю також і існування фізичної географії, якою вона була. Це є у моїй статті, опублікованій у №1 Укр. геогр. журналу за 2001 рік. Поки що за це мене ніхто не назвав невігласом.

    Те, що робиться у вашій сфері – це допотопна псевдо-географія, і це всіх влаштовує. Що стосується етно-політичних питань, то це - область дослідження етнології і політології. Не треба трощити географію. Навигадували надуманих напрямків вже стільки! Географія шлюбних послуг, географія стоматологічних послуг, трофогеографія (А.Н. Некос), географія футболу тощо. Самі географи винні у тому, що географію ніхто не розглядає як серйозну наукову дисципліну. Хто до лісу, а хто – по дрова.

    Пане Аноніме, читайте Олексу Ковальова, може станете географом!

    Олекса Ковальов

    ВідповістиВидалити
  3. Шановний пане Олекса! знайшла ваш блог випадково.. почитала і просто сиджу приголомшена! Я так зрозуміла що ви вже постраждали за свою позицію, це я про роботу, тепер ви розпочали бій в неозорих просторах інтернету... ви надзвичайно сильна і вольова людина, з чудової сім'ї, оцінити ваші здобутки як географа мені складно, але як людина ви мене приголомшили! як ви гордо кинулись в бій з цілою зграєю шакалів, бачу як вони вчепились у вашу горду гриву, а ви стріпуєте їх і йдете далі... ваш поєдинок приречений, але молодь дивляться на вас і хтось повторить чи наслідує.. мені просто дух перехоплює коли це пишу! доктор наук цькує академіків! в давнину про вас склали би красиву пісню..

    ВідповістиВидалити
  4. Олекса Ковальов26 травня 2014 р. о 11:56

    Мар'янка! Яке чудове ім'я! Дякую за таку думку. Але не можу погодитись, що я приречений у боротьбі за географію. Бачите, Ви вже оцінили позитивно. Наша справа - триматися разом, тоді ми переможемо. Що стосується наших горе-академіків, це - наслідок тієї корупції, яка тягнеться ще з радянських часів, але у нашій не надто вільній Україні досягла, нажаль, великого розмаху. Але ми цю корупцію здолаємо. Я це роблю в межах географії та вузівської системи освіти, бо те, що сталося у наших університетах - просто сором. Всюди прощалиги, хабарники, які купують не тільки докторські дипломи, але й звання академіків.
    Мар'янка, хто Ви і де Ви живете, бо Ваша українська доволі добірна.

    ВідповістиВидалити