8 травня 2013 р.

ГЕОГРАФІЯ В УКРАЇНІ: ЗАХИСТИ КАНДИДАТСЬКИХ (Кандидатська дисертація ТРИСНЮКА І.В., науковий керівник – професор Петлін В.М.)

Як приклад того, які дивні дисертації готуються в Україні, розгляну ще одну кандидатську дисертацію, що підготовлена під керівництвом професора Львівського національного університету, зав. кафедри конструктивної географії В.М. Петліна. Цей матеріал є основою офіційного відгуку про автореферат дисертації Триснюка І.В. «Екологічний стан геосистем в межах Кременецьких гір», що має захищатися у спеціалізованій раді при Львівському національному університеті ім. Івана Франка по спеціальності 11.00.11 – конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів. При цьому я вважаю, що при появі відгуку чи рецензії у Мережі претендент має дати відповідь у відкритій формі, тобто прийняти участь у дискусії, без чого захист дисертації відбутися не може. Це – моя офіційна позиція, яка має стати нормою.
Цей матеріал я виставляю на блозі заздалегідь, щоб дисертант міг ознайомитись з відгуком про автореферат його дисертації.

Тема дисертації І.В. Триснюка є для українських географів вже доволі традиційною. І це зрозуміло, бо так званий екологічний стан майже всюди в Україні викликає занепокоєння. Тому можна погодитися з автором, що слід шукати шляхи покращення показників, що неможливо зробити без спеціальних досліджень. Але, зазвичай, такі дослідження проводяться екологічними службами по затверджених методиках. Якщо ж йдеться про стан геосистем, розглядають так званий геоекологічний аспект, тобто те, як надходження різних хімічних речовин (забруднення) впливає на функціонування геосистем. Але це вимагає серйозного дослідження тих функціональних зв’язків, які таку геосистему формують. Тут слід мати на увазі те, що екологія – це розділ біології, отже, для того, щоб говорити про ці питання з позиції географії, слід чітко показати, що додає розгляд проблеми з позиції географа. Причому виходити слід з розуміння того, що екологічний аспект виводить на перший план відношення між організмом чи екосистемою, з одного боку, і станом середовища – з іншого, в той час, як географічний аспект має іншу орієнтацію: він не є організмо- чи екосистемо-центричним. А це означає, що автор повинен був чітко вказати відмінності саме географічного бачення цієї проблеми. Чи є це у дисертації? Схоже, що ні. Більше того, в роботі відсутня постановка проблеми. Якщо це так, то виникають питання:
Питання перше: яку наукову проблемку вирішує дисертант?
Питання друге: у назві роботи головним поняттям є геосистема, а у пункті «Актуальність теми дослідження» ми бачимо ландшафтні місцевості, урочища, фації, отже яке співвідношення між ними та поняттям геосистеми?
Мій коментар: У пострадянській географії виникла дуже непроста ситуація. Відбулося змішування термінів і понять, що використовуються у геосистемному підході, та ландшафтознавстві. Це призвело до того, що тексти були насиченими наукоподібною термінологією, за якою приховувалась відсутність будь-яких реальних результатів. Схоже, що у цій роботі ми маємо саме такий варіант. Причому, зазвичай, винними є не стільки претенденти на наукове звання, скільки їх наукові керівники, які буквально примушують своїх підшефних користуватися тільки їх поглядами, ігноруючи інші варіанти. Але це входить у протиріччя з одним з найважливіших принципів науки - необхідністю критичного розгляду всіх головних позицій і обґрунтування вибраного чи самостійно розробленого варіанту. У дисертації І.В. Триснюка немає навіть натяку на це, що відразу ставить під сумнів її відповідність вимогам до наукових досліджень. Це викликає наступні питання:
Питання третє: що таке ландшафтна місцевість і чим вона відрізняється від просто місцевості?
Питання четверте: що дисертант розуміє під словом «ландшафт» і наскільки він знайомий з поглядами вітчизняних і закордонних авторів стосовно трактування цього терміну?
Питання п’яте: чи знайомий дисертант з питанням, пов’язаним із введенням в науку поняття фації і подальшою історією терміну «фація» у географії?

Пункт «Об’єкт та предмет дослідження». Об’єктом дослідження в роботі виступають ландшафтно-геохімічні системи локального рівня – ландшафтні місцевості, їх геоекологічний стан. І це при тому, що у назві йдеться про стан геосистем! Отже, наступне питання:
Питання шосте: у чому різниця між ландшафтно-геохімічною системою та просто геохімічною системою?
Мій коментар: свого часу у радянській географії поширилось словосполучення «геохімія ландшафтів». Всі знають авторів, які писали у цьому напрямку. У жодній з їх робіт я не зустрів обґрунтування цього словосполучення. Просто вважалося, що те, що йде з Центру (Москви), не може піддаватися сумніву. Сьогодні ми знаємо, що походження терміну «ландшафт» (йдеться про всі його різномовні аналоги) ніяк не пов'язане ні з природними комплексами, ні з геосистемами, ні з геохімією. Це було показано у моїй монографіях «Ландшафт в різних аспектах» (2004) та «Ландшафт сам по себе и для человека» (2009). Судячи з усього, дисертант нічого не знає про ці видання, які давно всім відомі, як і про кілька статей на блозі «Fundamental problems of Geography». Перепрошую, а де взагалі огляд поглядів? Якщо науковий керівник обмежив свого вихованця тільки тими джерелами, які підтримують його особисту точку зору, то кого він готує? Але я не відкидаю того факту, що геохімічна обстановка в межах місцевості як ландшафтотвірної ділянки денної поверхні, впливає на характер цієї поверхні і, відповідно, на особливості ландшафту. Зміна цієї обстановки може привести до зміни ландшафту як організації структури денної поверхні, її рисунку.    
Питання сьоме: що дисертант розуміє під геосистемою взагалі і які ще системи може він назвати, крім ландшафтно-геохімічної, наприклад, чи можна говорити про ландшафтно-геофізичні, ландшафтно-естетичні системи тощо?

Предметом дослідження в роботі є геоекологічний стан за геохімічними показниками
Питання восьме: Що таке геоекологічний стан, і чому йдеться тільки про геохімічні показники?
Мій коментар: Слід було чекати, що автор наведе у авторефераті визначення головних понять, якими він користувався, але я нічого не знайшов. Замість цього в авторефераті поданий звичайний перелік того, що автор зробив. Але кому потрібний такий автореферат? Це – звичайний звіт!
Питання дев’яте: як дисертант розуміє екологічний стан (чого?), і що у цьому словосполученні робить префікс «гео-»? У чому сутність геоекологічного  стану?
Мій коментар: Я розумію, що можна якимсь лівим боком обґрунтувати геоекологічний аспект, але я не розумію, що таке геоекологічний стан! А це – одне з головних понять цієї дисертації.
Важливий проміжний висновок: автореферат має містити головні положення роботи, які дозволили б оцінити рівень і адекватність уявлень автора, в тому числі всі визначення головних понять, головні результати досліджень і шляхи їх отримання. Але якщо цього немає, то як можна робити висновок про дисертацію? Думаю, для цього підстав немає.

Пункт «Мета і завдання роботи». Мета роботи виглядає трохи дивно, бо це – не мета наукового дослідження, це – мета звичайного екологічного аудиту. І причиною є те, що дисертант не визначився з науковою проблемою, яку мав вирішити.
Мій коментар: Така постановка мети відразу виводить розробку за межі дисертацій, бо вимогою для кандидатських дисертацій є розв’язання наукової проблеми, а не аудит.
Завдання роботи:
1.     Перше завдання виглядає просто дивно. Замість того, щоб поставити задачу, пов’язану з розкриттям особливостей об’єкту дослідження, ставиться задача аналізу і узагальнення методик. Але це не може бути предметом захисту.
2.     Завдання друге. Картування не може бути завданням дослідження, бо це – один з можливих варіантів організації отриманого матеріалу. Це також не може бути предметом захисту.
3.     Завдання третє. Відбір проб ґрунтів – це етап дослідження і не може бути предметом захисту.
4.     Завдання четверте. Аналіз проб – це етап дослідження і не може бути предметом захисту.
5.     Завдання п’яте. Складання серії карт – це етап дослідження і впорядкування матеріалу, це - не предмет захисту.
6.     Завдання сьоме. Оцінка екологічного стану не лежить в площині наукового дослідження. Це – задача звичайного екологічного аудиту і не може бути предметом захисту.
7.     Завдання восьме. Така задача може мати місце, але вона не є задачею наукового дослідження і не може бути предметом захисту.
Мій коментар: Я не розумію, чому мета і завдання роботи в авторефератах розташовують перед визначенням об’єкту та предмету дослідження - саме вони мають визначати мету і задачі. В дисертації відсутня постановка проблеми. Задачі в дисертації поставлені некоректно, їх виконання не дає підстав для захисту дисертації. Це – не задачі наукового дослідження, яке за мету має розв’язання певної наукової проблеми. Такий підбір задач ставить під сумнів науковий характер дисертації.  

Пункт «Методи дослідження». Автор наводить цілу низку концепцій – ландшафтознавства, геоекології, геохімії ландшафтів (а, що, це не складова традиційного ландшафтознавства?), охорони середовища та моніторингу довкілля.
Питання десяте: яке відношення ці концепції мають до методів?
Мій коментар: Було б добре, якби дисертант продемонстрував, що він розібрався на фаховому рівні хоча б з однією з цих концепцій!
Далі дисертант наводить конкретні методи, які він використав. Я не можу зрозуміти, що це за метод – спостереження: все, що ми робимо в житті, так це – спостерігаємо! Аналіз – це не метод, а підхід, який може здійснюватись різними методами (невже науковий керівник цього не знає?). Польові дослідження – це не метод, а етап дослідження (невже науковий керівник цього не знає?), який включає багато різноманітних методів збору даних!
Мій коментар: Це межує з безграмотністю!

Пункт «Наукова новизна …». У першому пункті дисертант пише, що він вдосконалив методику побудови карт, в тому числі з використанням відомих програм.
Питання одинадцяте: у чому полягає вдосконалення програм «SURFER», «MapInfo» і інших? Невже дисертант створив нові підпрограми?
У другому пункті автор стверджує, що вперше на досліджуваній території використав розрахунково-графічні методи визначення вмісту хімічних речовин… Але йдеться ж тільки про цю територію, тобто методика не є новою, то ж про яку новизну йдеться?
У третьому пункті автор зазначає, що вперше на основі ландшафтно-геохімічного аналізу оцінено екологічний стан геосистем локального рівня. Виникають питання:
Питання дванадцяте: Що таке геосистема?
Мій коментар: Це не просте питання. Думаю, що дисертант просто не розуміє, про що йдеться. Геосистема – це організація функцій, яка регулює потоки речовини. В такому разі -
Питання тринадцяте: Що означає екологічний стан геосистеми?
Мій коментар: В авторефераті я не знайшов жодного визначення. А це означає, що дисертанту стосовно цих питань немає, що сказати. Але якщо це так, то про яку дисертацію йдеться?
У четвертому пункті автор пише, що розробив систему ранжування екологічних станів, але це просто смішно, бо такі схеми давно існують. Але є конкретне питання:
Питання чотирнадцяте: що таке «складний стан», у чому його сутність і за якими критеріями він виявляється?
П’ятий пункт новизни містить твердження стосовно розробки прогнозу розвитку екологічної ситуації… Це викликає питання:
Питання п’ятнадцяте: Що таке екологічна ситуація? Чому, в такому разі, у тексті йдеться про геоекологічну ситуацію? Це те ж саме?
Питання шістнадцяте: Як співвідносяться екологія і географія?
Питання сімнадцяте: Чому прогноз розвитку екологічної ситуації робиться географом, хоча це – область діяльності екологічних служб?
Мій коментар: Боюсь, що ні дисертант, ні його науковий керівник не мають уявлення про різницю між географією та екологією, бо якби це було не так, ми б не читали в авторефераті те, що там є!

Далі по тексту: ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ.
Розділ «Теоретичні і методичні основи …». Автор стверджує, що розкрив основні поняття та методи дослідження геоекологічної ситуації. Але нічого такого в авторефераті немає. Складається враження, що це приховано навмисно (мабуть, є проблеми з визначенням). Отже, і оцінити роботу позитивно неможливо.
Автор пише, що «мережа екологічних полігонів для екологічного аудиту визначалась таким чином, щоб були охоплені усі ландшафти кількома точками відбору проб залежно від масштабу карти», причому відстань між полігонами складала в середньому 1 см на карті. Перепрошую, так про який масштаб карт йдеться? Чи це різні масштаби? Крім того, думаю, такий метод відбору проб не є коректним, бо все залежить від концентрації забруднювачів і їх градієнтів. Вважаю, що тут ми маємо серйозний недолік. Все, що написано далі, є просто перерахуванням зробленого.
Зауваження: цей автореферат не відповідає вимогам.
Мій коментар: перший розділ дисертації дійсно має бути присвячений розбору методологічних питань, у тому числі: об’єкту дослідження (а це – геосистема в різних її варіантах) та підходів до його дослідження, включаючи комплементарність методів дослідження стосовно об’єкта. Але нічого такого в авторефераті немає!

Другий розділ: «Географічні особливості території …». Я не знайшов в авторефераті те, що очікував. Якщо автор досліджував екологічний стан геосистем, то він повинен був привести дані про ці геосистеми. Але, як я бачу, автор не розуміє, що таке геосистема. Він не розуміє, що геосистема – це форма наших уявлень про системну організацію геосередовища. Він мав навести схеми головних функціональних зв’язків, що дозволяють говорити про геосистеми дослідженої території, але нічого такого немає. Він мав показати межі сталого функціонування цих геосистем, виявити пороги сталості, після чого йти далі, але це не зроблено. Отже –
Питання вісімнадцяте: Шановний дисертанте, що Ви можете сказати про пороги сталості тих геосистем, які Ви дослідили?

Третій розділ: «Екологічний стан компонентів довкілля …». Дивує назва розділу. Якщо йдеться про геосистемне бачення, то причому тут компоненти довкілля?
Мій коментар: Складається враження, що автор мріяв про одне, а написав про інше, бо йому не вистачає розуміння. Автор торкається геологічного (замість географічного) середовища, але нічого не пише про біотизоване і антропізоване середовище (і відповідні геосистемні режими). Але саме такі режими присутні на цій території. Автор наводить результати концентрації різних хімічних елементів, але нічого не пише про те, як ці концентрації впливають на геосистемні режими. Якщо з абіотичним рівнем більш-менш ясно (чудовий приклад - район Калуша), то лишилось поза увагою головне – як накопичення тих чи інших елементів та їх сполучень впливає на функціонування біотизованих формувань – від найменших – рівня мікроорганізмів, до біогеоценозів та їх сполучень. Але те, що дає автор – карти концентрації різних елементів – це тільки початок роботи. Не слід також забувати, що екоситуація є об’єктоцентричною, тобто не може бути якоїсь однієї оцінки, така оцінка не є коректною. До речі, задача визначення фонових даних також є дуже складною. Що стосується показників забруднення, існують затверджені методики, а використання інших варіантів вимагає серйозної перевірки. Але це – справа екологічних служб, а не географів-дисертантів.
Дивно виглядає розташування компонентів у тексті: геологічне середовище – ґрунтовий покрив – гідросфера – ґрунтові води (це вже не гідросфера?) – атмосферне повітря – рослинний покрив: ніякої супідрядності. Мабуть, слід було розглянути спочатку абіотичні умови, а потім – ґрунтово-рослинний покрив. Цікаво, а куди поділася людина?
Висновок по цьому розділу дуже невтішний – негативний. Характер подання матеріалу свідчить про низький рівень дисертанта. Декларується одне – геосистеми – робиться інше – компоненти з випадковою формою подання, що є свідченням низького фахового рівню. Повністю відсутні дані про потоки хімічних речовин, без чого про геосистемний підхід годі й говорити.

Четвертий розділ: «Геоекологічне районування …». Знову те ж саме: декларується геосистемний підхід, а реалізується компонентний варіант, причому чомусь йдеться про характеристику побудови карт екологічного стану. У мене є питання:
Питання дев’ятнадцяте: Чому екологічний стан зведений тільки до концентрації хімічних елементів? У якій мірі це відповідає офіційним уявленням про екологічний стан?
Мій коментар: Схоже, що автор просто не розуміє, що таке екосистема. Екосистема – це форма впорядкування організмів згідно з тими функціями, які вони виконують у природних умовах. Отже, якщо йдеться про стан, слід давати ці функції, їх співвідношення і те, наскільки ці співвідношення відповідають функціонуванню екосистем у нормальних умовах. Карти концентрації хімічних елементів та їх сполучень, таким чином, нічого не дають, бо не вказано, як ці концентрації відбиваються на сталості екосистем та біогеоценозів, що є їх реалізацією. Але нічого такого в роботі немає. Дисертант використовує для розрахунку сумарного показника забруднення формулу В.М. Гуцуляка, хоча існують офіційно затверджені форми розрахунку. Автор побудував карту, як він пише, сучасної екологічної ситуації (цікаво, що підпис під картою – інший, а саме: Картосхема екологічних станів ландшафтних місцевостей …, що не те ж саме), яка такою не є: має місце невідповідність назви карти її змісту. Автор заплутався у термінах.

Розділ «Висновки». Їх аж одинадцять! Хоча висновки мають бути пов’язані з задачами. Але, як ми бачили, задач, як таких у роботі практично немає, бо відсутня постановка проблеми. Відразу зазначу, що висновки мають містити головні  результати наукового дослідження і повинні корелювати з задачами.
Висновок 1. Як може бути висновком те, що «головним методом вивчення екологічного стану геосистем був обраний екологічний аудит …»?
Мій коментар: Це не має відношення до висновків, це – звичайна констатація.
Висновок 2. Цей висновок просто безграмотний!
Мій коментар: Як можна писати, що геологічне середовище та геоморфосфера зазнали екологічних змін, що зводяться до сучасних геоморфологічних процесів? Геоморфологічні процеси – це і є результат нормального функціонування річкової долини, схилів і т. і.. Причому тут екологія? Вся робота свідчить про те, що дисертант не розуміє, що таке екосистема і у чому сутність екології.
Висновок 3. Просто жах!
Мій коментар: Про яку суміжність йдеться? Ґрунти є ні чим іншим, як переробленою життєдіяльністю живих організмів корою вивітрювання! Не слід забувати, що складовою ґрунтів є живі організми. Вода і повітря проникають у зону гіпергенезу (як мінімум). Думаю, що дисертант має слабку географічну школу (якщо про наявність такої взагалі можна говорити).
Висновок 4. Чи може бути висновком наукової роботи факт, що ґрунтовий покрив слабо забруднений? Це ж звичайна констатація результатів аналізу!
Мій коментар: Виникає питання: що пояснює цей висновок?
Висновок 5. Дивіться попередній коментар!
Висновок 6. Тут є певні цікаві дані, але немає пояснення про їх причини.
Висновок 7.
Питання двадцяте: які ще варіанти розповсюдження, крім просторового, автор може навести?
Висновок 8.
Питання двадцять перше: Як можна писати, що техносфера складається з джерел викидів, скидів та забруднення?
Питання двадцять друге (до наукового керівника): Пане Петлін, а що робили Ви, як науковий керівник?
Висновок 9. Це не висновок, а констатація зробленого!
Висновок 10. Автор розрізнює чотири екологічних стани, але:
Питання двадцять третє: як ці стани узгоджуються з вже існуючими варіантами?
Питання двадцять четверте: Зазвичай кажуть про рівні порушеності, виділяючи наступні варіанти: норми, ризику, кризу, лиха. Як виділені стани корелюють з рівнями порушеності?
Висновок 11. Автор пише про системний підхід підвищення екологічної безпеки та оптимізації екологічної ситуації.
 Мій коментар: В роботі взагалі відсутні сліди системного підходу. Задекларований екологічний стан геосистем відсутній, бо немає самих геосистем, автор їх просто не виявив. Все інше – це констатація зробленого.

Загальне враження і головний висновок по роботі. Робота залишає враження, що її писав дилетант, який не володіє сучасними уявленнями про геосистеми і не обтяжений знаннями в області екології. Більше того, виникає питання, яке відношення роботи, пов’язані з екологічним аудитом (хоча такого в дисертації немає) мають до конструктивної географії? Дисертанту, як і його науковому керівнику, слід розібратися, чим займається конструктивна географія, бо все це виглядає як повна географічна некомпетентність. Нічого, пов’язаного з конструктивною географію, як і з географією взагалі, я не виявив. Робота не пов’язана з вирішенням наукової проблеми і лежить за межами наукового поля взагалі. Про це свідчить і те, що дисертант не спромігся поставити проблему: якщо немає проблеми, немає і її вирішення. До речі, сама назва дисертації не є науково-орієнтованою, вона акцентує увагу на звичайному екологічному аудиті і має розглядатись в інших інстанціях. Задачі дослідження не є такими, вони не містять шляхів вирішення наукової проблеми, а висновки є звичайною констатацією зробленого. Написане не має до географії жодного стосунку. Отже, розглянута дисертація не відповідає вимогам ДАК до кандидатських дисертацій, що не дозволяє зробити позитивний висновок про дисертацію І.В. Триснюка на тему «Екологічний стан геосистем в межах Кременецьких гір». Вона не відповідає і напрямку 11.00.11 – конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів.

Доктор географічних наук                                                Олекса Ковальов

P.S. Познайомившись з цією дисертацією, керівником якої є доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри конструктивної географії пан В.М. Петлін, хочу поставити йому наступні запитання і висловитись на його адресу:
Пане Петлін, навіщо Вам географія?
Пане Петлін, навіщо перетворювати географію і ландшафтознавство на пусту балаканину?
Пане Петлін, Ви отримуєте зауваження за некомпетентне керівництво роботою аспіранта. За це прийдеться відповісти.
Звернення до географів: шановні колеги, чи не слід зупинитися? Величезна кількість псевдо дисертацій, що не мають жодного стосунку до географії просто знищують її. Географію перетворили на зону вільного здобуття бажаних дипломів кандидатського і докторського рівнів, завдяки чому вона стала привабливою для пройдисвітів, що не мають географічної освіти, як і безвідповідальних „своїх”. Хто за те, щоб все це зупинити? 

Немає коментарів:

Дописати коментар