19 березня 2019 р.

УКРАЇНА - МАЙБУТНЄ: УКРАЇНІ ПОТРІБЕН ЛІДЕР, ЧИ МЕНЕДЖЕР?

Останнім часом ми чуємо про те, що українці мають обрати собі лідера, при цьому натякають на пана Порошенка. І це при тому, що політики весь час заявляють про необхідність побудови демократичного суспільства. Але наявність Лідера, який реалізує тільки свою програму, свої уявлення, входить у протиріччя з демократією, яка базується на плюралізмі, на участі кожного члена спільноти у вирішенні життєвих питань. Звісно, це вимагає від людей розширення світогляду, ментального горизонту, підняття рівня культури, що дозволяє збільшити коректність поглядів. Наявність же лідера базується на принципі, який добре показав Володимир Висоцький - “Не надо думать, с нами тот, кто всё за нас решит”. Це принцип, на якому базується влада Вови Путіна в Росії. Отже, прибічники “Лідера” просто займаються пропагандою режиму Путіна, що на руку нинішнім владникам. Ще раз, нам потрібен такий, який зможе налагодити державне керівництво, не мріючи стати єдиним і неповторним. Серед кандидатів такі риси характерні для Смешка І.П. Ця людина дійсно жорстка, тільки не по відношення до інших, а, перш за все, до самого себе. Вважаю, що він — гідна кандидатура.

 
                
СЛАВА УКРАЇНІ!

Олекса Ковальов

P.S. Слід додати, що державність, у тому вигляді, у якому вона має місце на сьогодні, вже давно увійшла у протиріччя з метою, яку має реалізувати людське суспільство – формуванням вільної, культурної і самодостатньої Людини. І саме держава блокує досягнення такої мети. Подивіться, у всьому світі загострюється протистояння між державністю і громадянським суспільством. В Україні це проявляється доволі гостро. Майдан за Майданом, але нічого не змінюється. Нинішній президент всі минулі роки намагався розбудувати централізовану вертикаль влади задля контролю всього і вся. Це аж ніяк не відповідає заявам про децентралізацію і демократизацію: декларують одне, роблять протилежне. Ми тільки й чуємо про те, що ті чи інші території контролюються Києвом, хоча контролюватися всі території, включаючи і Київ, вони мають Конституцією України. І це – замість того, щоб створювати умови для становлення горизонтальних стосунків між членами суспільства, їх спільнотами, що, однак, вимагає суттєвого зростання культури і рівня освіченості. Тому, замість пошуку Лідера, нам слід увійти у режим конвенції. Свого часу Анрі Пуанкаре запропонував цей принцип для наукової сфери, але він має бути поширений на всі сфери життя суспільства. Людська спільнота є надскладним утворенням, яке не піддається керуванню (цьому піддається тільки натовп!). Якщо додати природне середовище, у яке поміщено людське суспільство, інтегральне утворення стає дуже складним, що ставить під сумнів можливість планування: ви не можете розрахувати майбутнє! А це означає, що конвенційний режим має бути головною формою прийняття рішень, і діяти він має безперервно. Отже, владники можуть відпочивати. Нам потрібні не вони, а серйозні фахівці-організатори на всіх рівнях природно-соціальної холархії, які спроможні організувати нормальну життєдіяльність спільнот шляхом домовленостей. На перший план виходять регіони, де такий режим реалізувати значно простіше! Але це не означає, що у цих регіонах владники зможуть сформувати свої феодальні осередки. Змінюватись має все, замість органів влади мають бути сформовані такі форми, які мають за основу організацію, а не керування на основі вказівок і сумнівних законів.
Вибір президента в Україні – це завжди «вибір» кота у мішку. Тому я ще раз наголошую на тому, що слід не вибирати, а призначати на конвенційній основі, бо від призначених можна і слід вимагати результатів і міняти. А у нас  якщо якесь чудо залізло, то починає качати права і використовувати людей як сировину для досягнення власних цілей, перш за все - збагачення. Як це назвати? Це – неадекватність! Але досить нам неадекватних. Тому і ініціюється обговорення призначення Ігоря Смешка на посаду президента (іншої поки що немає). Чому? Бо серед невеличкої кількості адекватних претендентів він є найбільш фаховим.   

1 коментар:

  1. Олекса Ковальов (Номад)21 березня 2019 р. о 14:54

    Виводячи на першу позицію Ігоря Смешка, я залюбки підтримав би і деяких інших кандидатів, перш за все, Руслана Кошулинського, Віктора Кривенка та інших, патріотично налаштованих. Хотілось би побачити їх серед тих, хто буде виводити Україну з того болота, яке створили нинішні особливо "обдаровані" демократизатори, децентралізатори і т. п., насправді - руйнівники країни-України. Це просто жах - за індексом щастя Україна посідає 133 місце, суттєво поступаючись Білорусі та Росії.

    ВідповістиВидалити