Ковальов О.
Disciplines are
like advocates in a trial: to win the
trial, it does not suffice to plead one's case convincingly (prestige among
disciplines). The other secrets of success reside in listening carefully to what the opposite side says, and being able to improvise and re-shape
your initial discourse accordingly (the 'theoretical' trade between
disciplines).
Dragoş Şimandan. New Ways in Geography
The knowing self is partial in all its guises, never
finished, whole, simply there and original; it is always constructed and
stitched together imperfectly, and therefore
able to join with another, to see together without claiming to be another.
Haraway D. Simians, cyborgs and women
Вступ. Спробуємо коротко
описати базові положення загальної географії, яку слід розглядати як
дисципліну, що узагальнює всі напрямки та практики, які трактуються, як саме
географічні, хоча це не означає, що географія настільки своєрідна, що
відокремлена чіткими межами від інших наукових напрямків. Тут доречно послатися
на цікаве бачення Д. Каплана і Дж. Мейпеса, які, аналізуючи зміни в докторських
дисертаціях США, пишуть про ДНК дисципліни та наводять цікаву ілюстрацію
(рис.1), що показує зміну акцентів шляхом створення покриттів поверхні аркуша словами
(частоти слів у назвах докторських дисертацій) [Kaplan, Mapes, 2015]. Її потрібність має визначатися незамінністю при вирішенні певних
аспектів сучасних проблем, як ми їх собі сьогодні уявляємо. Географія є частиною
єдиного наукового поля, яке тільки відносно диференційоване[1], отже, її слід оцінювати у тому плані, скільки вона вбирає в себе від
інших дисциплін, і що дає навзаєм. І тут ситуація поки що не на користь
географії. Її шлях становлення доволі довгий, але не варто розраховувати на те,
що незабаром настане час, і вона стане завершеною, замкненою в собі
дисципліною, спроможною забезпечувати раціональне вирішення певних проблем (ще
треба зрозуміти, які проблеми слід вважати саме географічними): географія має
справу зі складним феноменом – географічно організованим середовищем,
складність якого проявляється у неможливості створення єдиного формального
відображення (моделі), яке містило би всі його властивості, та, відповідно, у
обмеженні передбачення зміни ситуації.