24 грудня 2018 р.

УКРАЇНА - МАЙБУТНЄ: ЧИ Є ПИТАННЯ ЦЕРКВИ НАЙВАЖЛИВІШИМ ДЛЯ УКРАЇНИ?

Думаю, що питання церкви взагалі не має відношення до держави, хоча стосується країни. На жаль, розкручуючи це питання, пан Порошенко намагається приховати повний крах економічної політики, руйнацію наукової сфери та багато інших проблем, які є більш важливими. Але актуалізуючи церковне питання, Порошенко розвертає Україну у минулі віки, замість того, щоб організовувати рух у майбутнє шляхом розвитку науки, інженерної справи, високотехнологічного виробництва ...! Хто мені дасть відповідь на питання: яким чином формування так званої єдиної помісної церкви може сприяти розвитку науки? Ніяк! Я вже не кажу про те, що в Україні є й інші вірування - іслам, буддизм, язичництво тощо, які до церкви Порошенка не можуть мати жодного стосунку! І взагалі, як можна було винести питання віри (а це - внутрішній стан особистості) на рівень обговорення у ВР, та ще й вигадувати законодавчу базу? Про віру вголос не кажуть!


Олекса Ковальов

УКРАЇНА - МАЙБУТНЄ: ЗЕМЛЯ НЕ МОЖЕ БУТИ ВЛАСНІСТЮ В ПРИНЦИПІ!

В черговий раз приходиться писати стосовно приватної власності на землю та можливості її продажу. Мене вражають ті надмірно "освічені" з цього питання, які голослівно стверджують, що продаж землі приведе до потоку інвестицій в Україну і розвитку аграрного сектору. Це повна маячня і політиканство!

10 грудня 2018 р.

УКРАЇНА – МАЙБУТНЄ: СИТУАЦІЯ ПЕРЕД ВИБОРАМИ


ЯКЩО НЕ БУДЕ ЗМІНЕНО КЕРІВНИЦТВО ДЕРЖАВИ І САМУ ФОРМУ ДЕРЖУПРАВЛІННЯ, МИ ВТРАТИМО КРАЇНУ-УКРАЇНУ!

Українці втомилися від трутня, який іменує себе владою!

Ті, хто пройшов Майдан 2013 – 2014 років, сподівалися, що надалі люди зможуть впливати на ситуацію в країні, але, як виявилося, марно. На посаду президента пролізла ще та штучка – П.А. Порошенко. Замість того, щоб рухати державу у бік європейських цінностей, у напрямку зближення держави і країни (що голосно проголошувалось), він рухався у напрямі, близькому до путінського, бо йому подобається, опинившись над всіма, все контролювати і, по суті справи, просувати країну до диктатури, що базується на авторитаризмі, а це - тупик. Відбувається сакралізація посади президента, як це сталося у Росії. А це саме те, проти чого люди виступили під час Майдану. Має діяти наступний принцип:
тих, хто отримує задоволення від влади над іншими, не має бути у системі державного управління, бо держуправління не є формою влади! Але вони перетворюють державу, як форму управління, на державу, яка паразитує на тілі країни!
Це питання для України на сьогодні є чи не головним. Ми тільки й чуємо – «глава держави», «глава області», «глава міста» ... невідомо звідкіля виниряють нові обличчя (як, наприклад, сталося у Харкові – пані Світлична) і стають очільниками областей. У нас не враховують того факту, що
держава є всього тільки формою сервісу, тому між поняттями «сервіс», з одного боку, і «влада», «глава чогось» і т. і. принципово не може бути узгодженості, вони знаходяться у антагоністичному протиріччі![1]