Про розораність земель та вплив на локальний клімат

Майже істеричне поширення фото з температурою, рекомендації, як же рятуватись і зойки, все пропало жара. А тим часом.

10 років тому картинка. Нічого не нагадує? якщо накласти на карту рекордних температур, то як? Схожість точно є. Це всього-на-всього карта РОЗОРАНИХ земель, офіційна статистика. Неофіційна, самі знаєте, часто густо більша. Отже, Україна сільськогосподарська аграрна країна, сировинний придаток. Тобто мало чого ми переробляємо, більше вирощуємо, експлуатуємо землю, і бідкаємось. Як в тому анекдоті, чого бідні, бо дурні.

До порівняння, це найбільший відсоток розораності в Європі, один з найвищих у світі.

Професор П.О. Масляк географ?

 Олекса Ковальов 

Не так просто в наш час оцінити виступи тих, хто вважають себе географами, будучи вузівськими викладачами. Мені трапився ролик, у якому професор Київського національного університету ім. Т. Шевченка веде розмову з Акімом Галімовим стосовно підручників географії, завезених Рашею на окуповану територію України. Мені стало цікаво, чим займається цей фахівець. У Вікіпедії маємо такі дані:  

Огляд публікації Емрана Хоссейна, університет Джаганнатха

 Олекса Ковальов (Номад)     

Вузівська підготовка географів – процес складний, бо географія має дуже складну область дослідження – земну геосферу. Тому існує значне різноманіття точок зору на географію та те, чим вона, як наука, має займатися. У даному випадку маємо точку зору Емрана Хуссейна з Університету Джаганнатха (Бангладеш). Розглянемо її.

 

Introduction to Geography and Environment

Emran Hossain,  Jagannath University, 2022 - Bangladesh

https://www.researchgate.net/publication/375743838_Introduction_to_Geography_and_Environment 

Огляд публікації "Physical Geography: Earth Environments and Systems"

Олекса Ковальов

Physical Geography: Earth Environments and Systems

Robert E. Gabler, James F. Petersen, L. Michael Trapasso, Dorothy Sack.

Physical Geography, Ninth Edition -

https://www.academia.edu/38939054/PHYSICAL_GEOGRAPHY

 

Важлива публікація, присвячена фізичній географії, з якою варто познайомитись кожному, хто хоче стати географом. Вона починається з наступного: «However, from our vantage point in space, we cannot comprehend the details of how processes involving air, water, land, and living things interact to create a diverse array of landscapes and environmental conditions on Earth. These distant images display the basic aspects of Earth that make our existence possible, but they only hint at the complexity of our planet» (с. 3). Я зробив огляд тільки першої – найбільш загальної - частини книги – «Physical Geography: Earth Environments and Systems». 

Огляд статті Ашіса Саркара «Природа, структура та моделі ландшафту»

Олекса Ковальов

Sarkar А. Nature, Structure, and Models of Landscape

https://www.academia.edu/8347653/Nature_Structure_and_Models_of_Landscape_a_geographer_s_perspective?email_work_card=view-paper

 

Хочу запропонувати географам, які бачать себе ландшафтознавцями, цю розробку професора Президентського університету Колката (Калькутта), Ашіса Саркара «Природа, структура та моделі ландшафту». Йдеться про низку складних питань, що стосуються ландшафту – одного з найскладніших понять не тільки географії, бо воно використовується і в інших напрямах – мистецтві, економіці, політиці та навіть у фізиці. Питання його визначення не можна вважати вирішеним і сьогодні, бо маємо багато різних трактувань, що робить публікацію А. Саркар важливою. В анотації А. Саркар пише:

Огляд статті "The Integration of Physical Geography"

Олекса Ковальов

 

The Integration of Physical Geography

Andrew S. Goudie, University of Oxford, 2000

https://www.researchgate.net/publication/276016549_The_integration_of_physical_geography

 

Мене зацікавила стаття Ендрю С. Гуді з такою назвою, бо історія географії є доволі складною, у різні часи область її дослідження бачили по-різному. Будучи одним з найдавніших наукових напрямків, географія і в наші дні залишається дещо туманною з нечітко визначеною областю дослідження. Чому так? Бо вона пов’язана з дуже складним утворенням – географічно організованим середовищем. Тому будь-яка думка у напрямку виявлення цієї області, її особливостей та підходів до її вивчення є важливою. Значну частину тексту Е.С. Гуді присвячує історії питання, що вже цікаво.

Е.С. Гуді починає статтю з наступної заяви: Мета цієї статті полягає в тому, щоб припустити, що, з одного боку, фізична географія є широкомасштабною дисципліною, яка повинна об’єднувати дослідження різних компонентів, які складають навколишнє середовище, а з іншого боку, вона може інтегрувати себе більш чітко в ширшу галузь географії, демонструючи її актуальність для розуміння минулих, теперішніх і майбутніх змін у суспільстві та показуючи її корисність для людства [Goudie, 2000: 163].

ГЕОПРОЦЕС ЯК ПРИРОДНИЙ ПРОЦЕС ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ГЕОСЕРЕДОВИЩА

Олекса Ковальов

The word, organization, is a noun and is also a myth. If one looks for an organization one will not find it. What will be found is that there are events, linked together, that transpire within concrete walls and these sequences, their pathways, their timing, are the forms we erroneously make into substances when we talk about an organization.

Weick K.E. (1974). Middle range theories of social systems

 

Вступ

Люди не люблять змінювати погляди на своє оточення, і географи у цьому плані не є виключенням, хоча саме різноманіття поглядів є рушійною силою розвитку науки, бо стимулює дискусію, наявність якої є свідченням наукової культури. Свого часу була створена стандартна модель так званої географічної оболонки планети, що складалася з літосфери, гідросфери,  атмосфери, біосфери та антропосфери, а на локальному рівні в її основу спочатку була покладена ідея географічного комплексу, згодом – геосистеми. І хоча існувало багато такого, що не поміщалося у ці форми опису, вважалося, що вони є достатніми і непорушними, тому всі інші варіанти мали відкидатися. Так звані «світила» науки – сонцесяйні - не бачили (скоріше, не хотіли помічати), що навколишній світ не такий, яким він представлений у написаних ними підручниках, а іншим поглядам у їх головах просто не знаходилося місця. У таких умовах рівень фаховості визначається точністю відтворення усталених уявлень, що веде до їх догматизації. Я кваліфікую це як перебування у ментальній ямі. При цьому не помічати навіть те, що перші три з названих сфер є гомогенними і не повинні входити до області дослідження географії. І хоча географія є одним з найстаріших напрямів науки, досі немає чіткого визначення її області дослідження, що сприяє зловживанням (до географії тягнуть все, що попало, у тому числі медицину, демографію, економіку, політику тощо!). Певну хвилю новизни свого часу привнесла теорія інформації (О.Д. Арманд навіть ввів у 80-х роках минулого століття «інформаційні геосистеми» - некоректний термін), однак її використання обмежувалося відомою формулою К. Шеннона для обчислення різноманіття, а значно важливіші питання виробництва інформації та комунікації між утвореннями різної природи та різних масштабів, завдяки чому саме й виникало та підтримувалося геосередовище, взагалі випало з розгляду з причини його складності та непідготовленості географів до їх розгляду. Є й ще один напрям – «геоінформаційний», який супроводжується навіть журналами «International Journal of Geographica l Information Science» (1997), «Journal of Geographic Information System»[1] та іншими виданнями, у яких автори базуються на якійсь дивній «географічній інформації» (наприклад, [Mark et all, 1999]), але чи існує, наприклад, біологічна, соціальна, хімічна, фізична тощо інформація? Звичайні дані, що використовуються в географічних дослідженнях, назвали географічною інформацією, не вказавши навіть її критерії. Ніякої географічної інформації не існує, є дані, які використовуються для опису, відображення утворень, які ми вважаємо географічними. Не можна погодитись і з так званим «географічним пізнанням» (geographical cognition), обговорюваним цими авторами, бо має йтися про пізнання географічних утворень, а процес пізнання залишається однаковим, незалежно від наукових напрямків.

Огляд публікації Ендрю С. Гуді «Перегляд інтеграції антропогеографії та фізичної географії»

Andrew S. Goudie The integration of Human and Physical Geography revisited

https://www.researchgate.net/publication/311263570_The_integration_of_Human_and_Physical_Geography_revisited

 

Проблема структурування географії існує багато десятиліть і пов’язана, на мою думку, з не зовсім чітким розумінням області її дослідження. У низці своїх статей та виступів на конференціях я намагався відстоювати точку зору на географію як цілісну дисципліну, областю дослідження якої є так зване географічне середовище (географічно організоване гетерогенне середовище), у якому взаємодіють між собою абіотичний, біотизований та антропізований рівні, так що, якщо так можна висловитись, Людосвіт є складовою Геосвіту, що дозволяє припустити наступну структуру географії: Географія абіосфери, Біогеографія та Антропогеографія. Це було чітко показано в монографії «Ландшафт сам по себе и для человека» [Ковалёв, 2009]. Таке бачення виключає існування фізичної, економічної, соціальної географії та інших варіантів, пов’язаних з соціумом (політичної, культурної тощо). Так звана фізична географія – це, як було показано мною у роботі [Ковальов, 2001], розгляд географічного середовища з позиції фізики незалежно від того, йдеться про абіотичний, біотизований чи антропізований рівні (вона вводилася у 19-му столітті як напрям, пов'язаний з вивченням того, що підлягає вимірюванню). Тому мене зацікавила робота канадського географа Ендрю С. Гуді «The integration of Human and Physical Geography revisited», який висловив свою точку зору на питання інтеграції двох напрямів географії – «Людської» - «Human Geography» (я використовую термін «Антропогеографія») та Фізичної. Пройдемось сторінками статті.  

Районування природних ландшафтів ???

Може й не варто було б робити цей виступ, бо авторка роликів – невідомо хто, але ці ролики є в Інтернеті (YouTube). Пані «Tatiana» має свій канал – «Онлайн уроки по географии. И просто обо всем и ни о чём». Але мене зацікавили два ролики, які стосуються питання ландшафту –

Районування природних ландшафтів

https://www.youtube.com/watch?v=2Q90CJPJSIM&ab_channel=Tatiana

Ландшафт як просторово цілісна система

https://www.youtube.com/watch?v=tJeXKG4MrtI&ab_channel=Tatiana

 

Натрапивши на перший з них, я написав коментар, висловивши сумнів стосовно коректності розуміння пані «Tatiana» суті явища ландшафту, поставив низку запитань …, але наступного дня (сьогодні) виявилось, що мій коментар зник, тепер там написано, що «Комментарии отключены»! Отже, як тільки авторка отримала проблемні для неї запитання, вона видалила коментар і відключила коментарі. Виникає питання: а навіщо, в такому разі, вилазити в Інтернет? Для кого ця пані розробила свої ролики, які містять допотопні (радянсько-московська школа «ландшафтознавства») погляди на явище ландшафту? Це виглядає напрочуд дивно! На жаль, я не зберіг свої питання, але можна було б обговорити ці матеріали на цьому сайті.  

Олекса Ковальов

Біогеографія як наука та навчальний курс

Олекса Ковальов

 

Хочу поділитися своїми думками стосовно курсу «Біогеографія», бо протягом тривалого часу читав його в університеті. Коли у 1992-му році мені запропонували вести цей курс, я був дещо розгублений, бо пам’ятав, як його викладали, коли я був студентом. Курс вели викладачі біологічного факультету, матеріал був чисто біологічний, складався з двох частин – «географії рослин» та «зоогеографії», практичні заняття проводилися у лабораторіях біофаку, де ми роздивлялися у мікроскоп клітини рослин … На той час я ще не міг зрозуміти, що це реальна маніпуляція, пов’язана з нерозумінням самими географами суті географії, а з боку біологів це було втручанням у освітній процес студентів-географів, що не тільки не сприяло підвищенню фахової освіти останніх, а, скоріше, віддаляло від неї, бо створювалося враження, що у домені географії ми маємо суттєву долю іншої наукової дисципліни – біології (і не тільки, бо були ще економічна, соціально-економічна та інші версії, пізніше заговорили про політичну, медичку та інші дивні напрямки, що свідчило про кризу в географії). Вийшли підручники з «Біогеографії», які були написані біологами, що ще більше усугубляло ситуацію. Виникало питання, якщо «біо» означає відношення курсу до біології, то що у назві курсу робить слово «географія»? На той час географією пов’язували, перш за все, з розповсюдженням будь-чого на земній поверхні, у випадку біоти це були різні види та їх спільноти. Пам’ятаю, що на одній з лекцій викладач показував нам картинки амурського і бенгальського тигрів та розповідав, де вони поширені – дійсно «вузівське» знання! Але це аж ніяк не віддаляло біогеографію від біології і не наближало її до географії, і така ситуація зберігається й сьогодні. Ось як визначається Біогеографія в українській Вікіпедії: «Біогеогра́фія — наука, що вивчає закономірності географічного поширення тварин і рослин та їхніх угруповань, а також характер фауни і флори окремих територій. Біогеографія поділяється на зоогеографію (географію тварин) та фітогеографію (географію рослин).

Географічне середовище – субстанція чи процес?

Олекса Ковальов 

… the power of nature is the power of creation, 

and it’s entirely encapsulated within the mystery of open-endedness

                      Stanley, K. O., Lehman, J., & Soros, L. (2017) 

Вступ. Протягом багатьох десятиліть географію у школах і вузах викладали як дисципліну субстанційну, що досліджує множину усталених об’єктів, які можна чітко виявити під час спостережень і нанести на карту, визначивши їх «географічні» (насправді, земні) координати, а такі карти чомусь називалися географічними. Достатньо було визначити певні характеристики таких об’єктів і так досягалася мета дослідження. Чудовий приклад – виділення фацій, урочищ, місцевостей, ландшафтів як природних комплексів, що, як було показано [Ковалёв, 2009], не відповідало дійсності. При цьому питанням минулого і, тим більше, майбутнього, як і питанням становлення та природи складного – такого, чим можна було «керувати», приділялося мало уваги. Такою була ментальна «система координат», яку намагаються зберегти і сьогодні, вважаючи її офіційною (наче офіційність забезпечує коректність), але яка має змінитися. У тих, хто закінчив університет і вважає, що став географом, бо добре вивчив матеріали підручників, складається враження, що наука статична, бо у підручниках різних років написано те саме, а дехто взагалі заявляє, що треба йти шляхом, визначеним видатними (назавжди) географами минулого, не звертаючи уваги на те, що наука – це постійний рух думок, їх конкуренція[1] та комунікація. Тому життя вимагає іншого розуміння ситуації та нового бачення. Сучасні наукові знання, отримані на основі дослідження розмаїття природи на Землі, дозволяють нам поставити питання: що є необхідним в їхній організації, і таким чином досягти повнішої, або конгруентної характеристики явища Геосвіту в його загальному розумінні. Нам важливо зрозуміти, як пов’язані між собою його безперервність, що сягає мільярдів років, та дискретність, виділеність в різній мірі автономних доменів з різними формами організації, які ми тепер називаємо геохолонами≈геооргами[2], які виникають, існують та зникають, розчиняються у середовищі, поступаючись іншим утворенням. Є, якщо можна так сказати, колективний вимір Геосвіту, з яким ми пов’язуємо уявлення про геопроцес та ціле. Прояв першого можна помітити тільки, спостерігаючи зміни структур, що проявляються протягом тривалого часу, він розгортається завдяки своєрідній колективно-історичній мережі геохолонів≈геооргів як «окремих» утворень, у доменах котрих протікають складні процеси зв’язування абіоти з біотою, а тепер вже й з антропотою. Мета цієї статті - показати, що краще розуміння географічної організації має величезний потенціал в плані формування нового уявлення про середовище, яке не просто оточує людство, а у яке воно включене як активна складова, що робить некоректними спроби виділяти різні напрямки географії як окремі, бо всі складові включені у єдиний процес, який ми називаємо географічним.

Огляд статті О.І. Сінної та І.Г. Черваньова ««НОВА» ГЕОГРАФІЯ В ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНУ ЕРУ ЦИВІЛІЗАЦІЇ»

Олекса Ковальов 

Огляд статті О.І. Сінної та І.Г. Черваньова ««НОВА» ГЕОГРАФІЯ В ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНУ ЕРУ ЦИВІЛІЗАЦІЇ»

https://ukrgeojournal.org.ua/sites/default/files/UGJ_2017_2_65-68.pdf 

Натрапив на статтю видатного радянсько-українського плагіатора, доктора технічних наук без технічної освіти, крупного спеціаліста в області інтриг та склок І.Г. Черваньова та О.І. Сінної, яку я знаю дуже поверхнево. Стаття зацікавила мене своєю назвою – ««НОВА» ГЕОГРАФІЯ В ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНУ ЕРУ ЦИВІЛІЗАЦІЇ». Я вирішив зробити огляд цієї статті, бо її читають сучасні студенти, сподіваюсь, тільки цієї кафедри, і можуть подумати, що вона містить щось важливе. Але …

З самого початку вражає мета статті: «показати нові аспекти «нової» географії через аналіз географічного бізнес-середовища», і це при тому, що автори ще не розібралися зі старими аспектами «старої» географії. А далі – гарний політичний вислів – «Ці масштабні заходи … є переконливим прикладом реалізації наукової доктрини «нової» географії», і далі – «ГІС-форум свідчить про успішність пошуку ніші «нової» географії в інноваційно-інвестиційному середовищі сучасного світу, де нівелюються межі традиційних наук про Землю та державні кордони, натомість набирає ваги проблемно орієнтована структура бізнес-географії». Нічого собі, здається сталося: мишка народила слона!