23 квітня 2018 р.

Відгук про автореферат дисертації Остапенка Павла Олеговича «Трансформація адміністративно- територіального устрою Полтавської області (суспільно-географічне дослідження)»

ЯКІ ДИСЕРТАЦІЇ ВИГОТОВЛЯЄ «НАУКОВА ШКОЛА»
ПАНА Я.Б. ОЛІЙНИКА?
ВОНА ВИГОТОВЛЯЄ МУРУ НА ОЛІЙНИКОВОМУ МАСЛІ!

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ СТАВ ЛІДЕРОМ З ПІДГОТОКИ ДИПЛОМОВАНИХ ПРОФАНІВ
Робота виконана на кафедрі економічної та соціальної географії Київського
національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:
ОЛІЙНИК ЯРОСЛАВ БОГДАНОВИЧ, академік НАПН України, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор економічних наук, професор, декан географічного факультету, Київський національний університет
імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти:
РУДЕНКО ВАЛЕРІЙ ПЕТРОВИЧ, Заслужений працівник освіти України, доктор географічних наук, професор, декан географічного факультету, Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича;

ПАЛЕХА ЮРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ, доктор географічних наук, професор, заступник директора з наукової роботи, начальник центру геоінформаційних систем, ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю. М. Білоконя,

Захист відбудеться “16” травня 2018 р. об 11:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

18 квітня 2018 р.

Відгук про автореферат дисертації Мручковського Петра Вікторовича «Етнічна структура населення Західноукраїнського регіону (суспільно-географічний аналіз)»


ЯКЩО "ІСНУЄ" ТРОФОГЕОГРАФІЯ, ЧОМУ Б НЕ БУТИ ЕТНОГЕОГРАФІЇ?

Робота виконана у Чернівецькому національному університеті ім. Юрія Федьковича.

Науковий керівник:
Джаман Василь Олексійович, доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри географії України та регіоналістики, Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича.

Офіційні опоненти:
Дністрянський Мирослав Степанович, доктор географічних наук, професор кафедри географії України, Львівський національний університет ім. Івана Франка;
З відгуком про автореферат докторської пана Дністрянського М.С. можна ознайомитись тут: http://www.geography.pp.ua/2013/04/blog-post_7.html
Маруняк Євгенія Олександрівна, доктор географічних наук, старший науковий співробітник, Інститут географії НАН України.
З відгуком про автореферат докторської пані Маруняк Є.О. можна ознайомитись тут: http://www.geography.pp.ua/2016/09/blog-post_23.html

Захист дисертації відбудеться «7» травня 2018 року на засіданні спеціалізованої вченої ради К 76.051.04 у Чернівецькому національному університеті ім. Юрія Федьковича

16 квітня 2018 р.

Як у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіана знищувалась географія: щоб отримати диплом кандидата або доктора географічних наук, непотрібні ні знання, ні наполеглива праця!

Вже давно не секрет, що за роки ректорства у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіана академіка без наукових ідей В.Н. Бакірова географічне відділення геолого-географічного факультету постраждало чи не найбільше. Почалося з того, що ціла кафедра конструктивної географії була виведена зі складу факультету (на той час її завідувачем був пан В.Ю. Некос) і на її основі створений абсолютно дивний екологічний факультет, хоча всім відомо, що екологія – це розділ біології. Звісно, нікого не цікавило, якого рівня фахівців там будуть готувати, важливим було те, що В.Ю. Некос був конкурентом К.А. Нємеця в плані проведення вступних жнив, отже, екологічний факультет створювався як джерело грошових надходжень. Але це дрібниці у порівнянні з тим, що сталося, коли спочатку Л.М. Нємець, потім також Нємець, тільки К.А. (на той час - декан) дивним чином стали докторами географічних наук, а ВОНА залізла у крісло завідувачки кафедри так званої соціальної географії та регіонознавства. Та, яку з неймовірними труднощами втягнули у кандидати географічних наук, дуже швидко тиснула «докторську» і купила захист у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка. Через два роки тим же шляхом став «доктором географічних наук» гідрогеолог К.А. Нємець. Я зосереджусь саме на цій солодкій парочці корупціонер-пройдисвітів, хоча далі на цьому факультеті докторами географічних наук ставали й інші дивні «грамотні». Я подивися сайт цієї кафедри, проглянув «захисти дисертацій» і був вражений. Ось автори, теми цих «дисертацій» і «наукові» керівники:

11 квітня 2018 р.

Загальна географія: До питань організації географічного середовища, його елементарних одиниць та когнітивності

Ковальов О., Яровий М.

... відданість загальноприйнятим точкам зору може бути всього тільки ширмою марного розуму.
  Ентоні Гідденс

Everywhere we look in nature we see nothing but wholes
Ken Wilber

Вступ: У цій статті ми робимо спробу віднайти те, завдяки чому виникає процес формування одиниць географічної організації, що формують архітектуру географічного середовища. Головною ідеєю є те, що організація, як процес[1], супроводжується не тільки нарощуванням фізичної потужності (йдеться, перш за все, про принцип максимуму дисипації енергії), але, що більш важливо, зростанням внутрішньої комунікації та прояву когнітивності у напрямку від більш простих (абіотичних), до все більш складних (біотизованих і антропізованих) форм, що забезпечує їх сталість і виживання у складному середовищі. Ми також враховуємо, що не тільки середовище є, образно кажучи, «непрозорим» чи слабко-прозорим для спостереження, але й те, що самі утворення виникають і існують, базуючись на спонтанних зв’язках, що суттєво збільшує кількість варіантів подальшого руху та ускладнює задачу їх відображення. Це так звані складні об’єднання (complex unities), названі так А.Н. Уайтхедом, уява про які формується як на конкретному досвіді, так і на основі абстракції: з одного боку, ми намагаємось виявити організаційні утворення як конкретні речі, що відзначаються чіткою визначеністю, з іншого, застосувати до них наші категорії, моделі, які використовуємо для відображення середовища, і, як пише Б. Латур, «Realists, empiricists, idealists, and assorted rationalists have fought ceaselessly among themselves around this bipolar model. Phenomena, however, are not found at the meeting point between things and the forms of the human mind; phenomena are what circulates all along the reversible chain of transformations, at each step losing some properties to gain others that render them compatible with already-established centres of calculation» [Latour, 1999: 71]. Як зазначає Т. Хернес, «The relationship between the models and the world is a tangled one» [Hernes, 2008: 6]. А це суттєво збільшує вагу когнітивної функції, в першу чергу – людського розуму, здатного формувати проекти реальності (моделі) як результат відношень з оточенням, які враховують і особливості самих дослідників.