Огляд першої частини монографії
Дидактика географії : монографія (електронна версія)
В.М. Самойленко, О.М. Топузов, Л.П. Вішнікіна, І.О. Діброва. – К.: Ніка-Центр, 2013
Олекса Ковальов
Обмежусь оглядом поки що першого розділу цього памфлету, бо розбирати 570 сторінок тексту, близького за змістом до педагогічних текстів радянської «педагогіки» щось не тягне.
Думаю, що почати таку розробку треба було з обговорення географії як наукового напряму, її області дослідження і структури, бо шкільна географія має орієнтуватися саме це – що вивчається, після чого можна обговорювати питання дидактики під час її викладання. На жаль, цього в роботі я не побачив. Важливим моментом є те, що в монографії дуже багато положень, що стосуються дидактики взагалі, що студенти мають вивчати в курсі «Педагогіка» (якщо вони готуються до роботи у школі). «Дидактика відноситься до науки про викладання та навчання для будь-якої галузі навчання. Ґрунтуючись на теоретичних основах, дидактичний підхід передбачає дуже структурований та інформований підхід до викладання та навчання» [What is the Difference between Didactics and Pedagogy?, 2023]. Це робить публікацію громіздкою, а те, що варто було висвітити, губиться у нескінченних положеннях педагогічного контексту, що дуже нагадують «педагогіку» радянських часів.
