Олекса Ковальов
Мені
здалося, що треба продовжити обговорення складного питання, яке розглядалося у
низці попередніх виступів та стосується упорядкованості нашого світу, основу
якої є організація, причому схоже, що це слово є семантичним, бо доволі складно
чітко визначити, що це таке. В той же час вона всюдисуща, присутня на всіх
масштабних рівнях, а на планеті - на абіотичному, біотичному та біотизованому,
антропічному та антропізованому рівнях, а це означає, що саме вона повинна бути
у центрі уваги дослідників. І це відбувається в різних наукових напрямах,
наприклад, соціології, екології, біології ...., але тільки не у географії, бо
середовище географів надто глибоко занурене у стереотипи минулого. Відмічу, що
термін «організація» вперше був використаний у 15-му столітті! Отже, перед нами
стоїть непросте завдання – спробувати позиціонувати географічні явища у
термінах організаційних уявлень. Причому йдеться про всі рівні складності –
абіотичні, біотизовані, антропізовані, та масштаби – від мікро- до планетарного.
Як зауважують А.Х. Ван де Вен та М.С. Пул, «The processes or sequences of events that unfold
in these changes-such as transitions in individuals' jobs and careers, group
formation and development, and organizational innovation, growth,
reorganization, and decline-have been very difficult to explain, let alone
manage» [Van de Ven, Poole, 1995: 510]. А питання у тому, що ми не можемо фіксувати моменти виникнення тієї чи
іншої організації, а виявляємо її вже постфактум завдяки упорядкованості, що її
супроводжує та проявляє назовні у вигляді емердженції.