4 грудня 2017 р.

Відгук про автореферат дисертації Шевчука Сергія Миколайовича «Суспільна географія в Україні (теорія та практика досліджень наукових шкіл)»

ГЕОГРАФІЯ В УКРАЇНІ: ЩО РОБИТИ, КОЛИ НЕМАЄ ДНА,
бо є «видатні», які, при досягненні дна, за допомогою своїх викормишів опускають дно ще нижче, унеможливлюючи
початок позитивної динаміки
Маємо чудовий приклад симбіозу видатного протягувача псевдо-дисертацій пана Олійника Я.Б. та молодого дільця від науки пана Шевчука С.М.

Робота виконана на кафедрі географії та методики її навчання Полтавського
національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка

Науковий консультант: Олійник Ярослав Богданович, доктор економічних наук, професор, академік НАПН України, Заслужений діяч науки і техніки України, декан географічного факультету, Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти:
Шаблій Олег Іванович доктор географічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри економічної та соціальної географії Львівський національний університет імені Івана Франка;
Руденко Валерій Петрович доктор географічних наук, професор, Заслужений працівник освіти України,  декан  географічного факультету, Чернівецький національний університет  імені  Юрія  Федьковича;
Степаненко Анатолій Васильович доктор географічних наук, професор, завідувач відділу природно-техногенної та екологічної безпеки, ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України».

Захист відбувся 3 жовтня 2017 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка


Відгук
про автореферат дисертації
Шевчука Сергія Миколайовича
«Суспільна географія в Україні
(теорія та практика досліджень наукових шкіл)»,
представленої на здобуття наукового ступеня
доктора географічних наук
за спеціальністю 11.00.02 –
економічна та соціальна географія

На днях, відсилаючи до міністерства науки та освіти відгук про «дисертацію» К.Ю. Сегіди, я запитав, чи є це вже дном? Але тут же отримав електронну версію автореферату докторської пана С.М. Шевчука і зрозумів, що у науковій сфері України, перш за все, в географії дна немає. І в області географії його відсутність забезпечує, в першу чергу, пан Олійник Я.Б. Відмічу, що спеціалізована вчена рада Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка не надіслала автореферат до ЦНБ Каразінського університету, що зроблено не вперше. І це вже свідчить про стиль, характерний для діяльності цієї «вченої» ради, який аж ніяк не можна назвати порядним.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Маємо унікальний випадок, коли об’єктом начебто-географічного «дослідження» є наукові школи суспільної географії. У такому варіанті тема є чисто наукознавчою. У цій роботі я вперше побачив, що мета дослідження визначає її об’єкт і предмет, хоча має бути навпаки, бо не може бути мети дослідження без заздалегідь визначеного об’єкту та предмету. Читаємо: «З урахуванням зазначеної мети та завдань об’єктом дослідження обрано наукові школи суспільної географії в Україні, а предметом – теоретичні і прикладні засади формування, типи та особливості функціонування наукових шкіл суспільної географії в Україні» (с. 2). Я можу уявити, як було важко пану Шевчуку вигадувати об’єкт та предмет дослідження. Подивимось на мету і завдання.
«Мета роботи полягає у формулюванні теоретичних засад та практичній реалізації цілісного дослідження процесу формування наукових шкіл суспільної географії в Україні з детальним розглядом пізнавальних можливостей і конкретних результатів функціонування наукових шкіл різних типів» (с. 2). Розумієте, якого рівня демагогія! Пан взявся за «формулювання теоретичних засад та практичну реалізацію цілісного дослідження процесу формування наукових шкіл суспільної географії»! Вже не треба проводити польові дослідження, як того вимагала робота географів-науковців протягом останніх двох чи більше століть, достатньо почитати книжки різних авторів і у 33 чи 34 рочки тиснути «докторську дисертацію» під керівництвом видатного протягувача дисерів пана Я.Б. Олійника! Я подивися, де працює пан С.М. Шевчук, і у мене виникло питання: невже у не надто потужному Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка можна було зібрати дуже немаленьку суму, яка дозволяє пропхнутися через «захист» у одній з найдорожчих спеціалізованих вченій рад України - Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка? Якщо це сталося, то пан є доволі вправним збирачем. І тут я побачив, що пан вже заскочив у крісло зам. декана. Нормально! А що тут такого, подивіться на біографію цього генія руху по сходинках: у 2005-му році закінчив ВУЗ, у серпні 2007 р. за конкурсом був обраний на посаду асистента кафедри географії та краєзнавства ПДПУ імені В.Г. Короленка ..., а у червні 2008 р. в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук на тему «Розвиток методологічних основ суспільної географії в Україні» під керівництвом професора Я.Б. Олійника! Уявляєте, хлопчику після навчання у ПДПУ імені В.Г. Короленка (закінчив у 2005 році) і двох років роботи вчителем у школі знадобилося всього нічого, щоб тиснути кандидатську з методологічних основ суспільної географії, тобто теми, за яку візьметься не кожний доктор наук! І тема знову така, яка не вимагає проведення польових досліджень, тобто явно лежить за межами поля досліджень географії – вона є методологічною.
Але повернемось до мети. Уявляєте, що пише дисертант: «...з детальним розглядом пізнавальних можливостей і конкретних результатів функціонування наукових шкіл різних типів» (с. 2). Пан настільки глибоко розібрався в наукових школах суспільної географії, потребу у якій ще ніхто не довів, що він запросто пише про детальний розгляд їх пізнавальних можливостей! І вже це ставить під сумнів розуміння дисертантом того, про що він пише, бо наукові школи не пізнають, вони відтворюють те розуміння, яке свого часу сформував засновник, і працюють на велич своїх засновників!
Розглянемо завдання (їх дев’ять):
  • із позиції міждисциплінарного підходу вибудувати логічну модель наукової суспільно-географічної школи, обґрунтувати її теоретичний апарат;
Мій коментар: Мені немає, що сказати, я просто не розумію такої задачі! Як можна обґрунтувати теоретичний апарат якоїсь моделі абстрактної суспільно-географічної школи? Якщо школа свого часу виникла, то це мало статися завдяки обґрунтуванню її теоретичного апарату, а тепер пан збирається обґрунтовувати те, що вже має бути обґрунтованим.  
- удосконалити методичні засади вивчення наукових шкіл суспільної географії в Україні та систематизувати джерельну базу їх дослідження;
Мій коментар: Дивно, як у докторській дисертації можна ставити завдання удосконалення методичних засад вивчення наукових шкіл? І навіщо взагалі вивчати школи? Коли йдеться про наукові школи (а це – зупинки у процесі пізнання), то розглядаються і порівнюються результати їх діяльності, все інше не має сенсу!
- схарактеризувати зовнішні та внутрішні чинники формування і функціонування наукових шкіл суспільної географії в Україні;
Мій коментар: Пан починає розглядати наукову школу як якійсь природний об’єкт, як це робиться у звичайних дисертаціях, але це нікому не потрібно, тобто завдання є абсолютно штучним! Це свідчить про те, що пан взагалі не розуміє, як виникають наукові школи.
- представити періодизацію процесу формування і функціонування наукових
шкіл суспільної географії в Україні;
Мій коментар: Це просто вражає – виникнення наукових шкіл є процесом спонтанним, і вже точно не містить періодику! Пан не розуміє, що наукова школа починається від якоїсь ідеї, яка є початком формування відповідної концепції.
- вивчити типи функціонування наукових шкіл суспільної географії в Україні: школи-напрями, науково-освітні школи та школи як дослідницькі колективи;
Мій коментар: Боже мій, невже цих «шкіл» так багато, що можна говорити про типи? Розумієте, наскільки штучно це виглядає! Ніяких шкіл-напрямів не існує, напрями – це певні наукові відгалуження, а не школи, а наукові школи – це варіації на тему ... .
- визначити місце, роль та здобутки усіх типів наукових шкіл у розвитку суспільної географії в Україні;
Мій коментар: Нічого собі, молодичок взявся визначати місце, роль та здобутки усіх типів наукових шкіл! Перепрошую, а може його прізвище не Шевчук, а Пуанкаре?
- дослідити приклади організації та функціонування наукових шкіл кожного
типу: районну (як школу-напрям), школу Українського науково-дослідного інституту географії та картографії (як науково-освітню) та наукову школу М. Паламарчука (як школу-колектив);
Мій коментар: У шостому пункті пан пише – «вивчити типи функціонування наукових шкіл», а у цьому – «дослідити приклади організації та функціонування наукових шкіл кожного типу», спроможність вигадувати вражає! Товариш просто переставляє слова, виходять начебто інші смисли.
- здійснити наукометричний аналіз особливостей функціонування наукових шкіл суспільної географії в Україні на основі масиву захищених упродовж 1936 – 2015 рр. дисертацій;
Мій коментар: Пунктом вище було вивчення типів функціонування та організації, а тут вже пішла наукометрія – шедевр вигадливості і висмоктування з пальця! Тільки немає географії, навіть у її найпростішому варіанті.
- визначити проблеми розвитку наукових шкіл суспільної географії в Україні та перспективні напрями їх досліджень.
Мій коментар: Пан навіть не розуміє, що так звані «наукові школи» - це те, що вже не приймає участі у науковому пошуку, це – застиглі позиції, які потік науки залишає на своїх берегах, а наука давно пішла далі!
Ось ми і маємо чистої води наукоподібне словоблуддя. Тому і автореферат не був розісланий, бо захист треба було зробити максимально закритим, а у цьому неперевершеним майстром є пан Я.Б. Олійник.
Методологія та методи дослідження.
Мій коментар: Я не буду розглядати цей пункт, він є подібним до інших сучасних дисертаційних текстів.
Наукова  новизна  отриманих  результатів «полягає  в  розробленні концептуального підходу та в обґрунтуванні теоретичних і методичних засад вивчення наукових шкіл суспільної географії в Україні, а також в їх апробації на прикладі основних типів наукових шкіл» (с. 3). А те, що пан пише далі, слід розповсюдити по всіх учбових і наукових закладах як приклад нахабного навішування локшини на вуха: «Теоретичне значення результатів дослідження полягає в постановці й розробленні проблеми, яка ще не мала вивчення в суспільній географії України, відтворенні цілісної картини першоджерел, розвитку та сучасного стану наукових шкіл у вітчизняній суспільно-географічній науці, залученні до наукового обігу маловідомих чи зовсім невідомих архівних документів і матеріалів; теоретичному обґрунтуванні феномену наукових шкіл суспільної географії в Україні, практичному здійсненні їх комплексного аналізу» (с. 3). Уявляєте собі, які фразки пан підібрав: «проблеми, яка ще не мала вивчення» (бо ніхто не бачив у цьому сенсу), «відтворенні цілісної картини першоджерел», «залученні до наукового обігу маловідомих чи зовсім невідомих архівних документів і матеріалів» тощо. Як сильно ці висловлювання впливають на тих, хто має сидіти і слухати цю маячню!
При цьому вперше (я спробував порахувати, не вийшло, збився – куди там Пункаре з його досягненнями!):  
Мій коментар: Перепрошую, але ж тут коментувати нічого, може тільки ось цей пунктик (третій зверху): «залучено до наукового аналізу архівні документи» і ось це – «віднайдено важливі документи, що характеризують специфіку становлення та функціонування наукової школи Українського науково-дослідного інституту географії та картографії» (с. 4).
Питання до всіх: Шановні, хто мені зможе пояснити, як таке можна захистити? А спеціалізована вчена рада Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка спокійно це проковтнула і проголосувала за! А як вам подобається це: «різноаспектно вивчено функціональні вияви наукових шкіл шляхом проведеного наукометричного дослідження дисертаційного фонду» (с. 4)? Ні, дна немає!

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Розділ 1. «Теоретико-методологічні засади дослідження розвитку суспільної географії в Україні» - «розкрито сутність концептуальних підходів до вивчення  проблеми  наукових  шкіл  у  суспільній  географії ...» (с. 6).
Мій коментар: Уявляєте, пан, замість того, щоб досліджувати якійсь географічний феномен, взявся розкривати сутність концептуальних підходів ...! А ось і головне твердження: «Доведено, що наукова школа формує особливу динамічну структуру науки, яка забезпечує наступність наукового знання і створює оптимальні умови для розвитку суспільної географії. Зважаючи на те, що наукові школи як самостійний об’єкт вивчення розглядаються не лише в методології суспільної географії, але й у наукознавстві, закономірним є їх міждисциплінарне дослідження» (с. 7). Дивно, але всі видатні науковці обходилися без створення наукових шкіл, тобто такі школи були потрібні тим, хто прагнув розкрутити свої імена.
Оскільки пан написав, що впровадив системний підхід (пункт «Методологія та методи ...»), то він і пише, що «системоформувальними (системоформуючими – О.К.) елементами в науковій школі є її дослідницька програма, керівник як автор цієї програми, наступність у підготовці нових представників, розроблення нових підходів ...» (с. 7). Звісно, на цьому системний підхід і закінчується, бо пан просто не знає, що це таке.
Про відсутність у пана відповідного рівню підготовки свідчить наступне: «Виокремлено три ієрархічні рівні в методології пізнання розвитку суспільної географії в Україні. Емпіричний (фактологічний) рівень пов’язаний із виявленням фактів накопичення суспільно-географічних знань і їхньою систематизацією. Теоретичний рівень (еволюційно-науковий) передбачає об’єднання фактів спільною ідеєю; вивчення еволюції стилю наукового мислення, розвитку методів, концепцій, теорій, гіпотез, що визначали розвиток науки на певному етапі» (с. 8). Пан не знає, що емпіричний та теоретичний рівні є комплементарними і не формують ієрархію, а еволюція стилю наукового мислення – це взагалі з іншої оперети (не опери же).
Я прочитав цей розділ і так і не зрозумів, у чому полягає те, що дисертант написав на початку – «Доведено, що наукова школа формує особливу динамічну структуру науки ...». Ніякого доведення я не побачив.
Питання до членів спеціалізованої ради: А члени спеціалізованої ради побачили?

Розділ 2. «Чинники та етапи формування суспільно-географічної науки в Україні» - «охарактеризовано напрями, концепції та теорії зарубіжної географії і визначено їхній вплив на становлення суспільної географії в Україні; проаналізовано суспільно-географічні наукові школи в контексті формування науки в Україні; розроблено періодизацію процесу формування наукових шкіл» (с. 11). З усієї муті, яка є у авторефераті, я виділив рис. 1 - Джерела формування суспільної географії (с. 12):


Тут дисертант показав себе у повній мірі. Пан не знає, що навіть у випадку визнання суспільної географії як наукового напряму, слід виводити її існування з географії як такої, а не з того асорті, яке він намалював. Ніякі статистика, етнографія, демографія, соціологія, політологія, політекономія, краєзнавство (яке пан чомусь називає описовою географією – повна стеля!), географія людини (що це таке, відомо тільки автору, бо це – не антропогеографія), геополітика джерелами географії не є. Це стосується і таких вигаданих напрямів, як комерціальна, економічна, соціальна, політична географія та географія населення. Таке враження, що пан вчився десь у середині минулого століття у посередньому ВУЗі та прихопив з собою ті вкрай застарілі уявлення, які на той час породжувались та швидко відмирали. Не дай Боже цю схему показувати студентам, бо вона є відображенням допотопності географії середини минулого століття і сучасної суспільної географії! До речі, пан міг додати ще купу інших псевдо-напрямів, на кшталт медичної географії, географії футболу, географії стоматологічних та весільних послуг (це ж є в Інтернеті!) тощо (а як же говорити про суспільну географію без цих «напрямів»). Що стосується регіоналістики, то такий напрям навряд чи можна вважати джерелом суспільної географії, бо це – один з розділів сучасної географії (звісно, у її географічній повноті). Пан має дуже обмежені уявлення стосовно сучасної географії. Географія своїм джерелом має географічно-організоване середовище, яке може бути абіотичним, біотизованим та антропізованим. І не треба вигадувати якісь інші джерела.
Мені сподобалася наступна фраза: «Провідним організаційним осередком суспільно-географічних досліджень в Україні нині є Інститут географії НАН України» (с. 12). Пан не знає, що на сьогодні Інститут географії НАН України є осередком застарілих догм, як і відповідна кафедра Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, і їх штучний рейтинг тримається виключно завдяки столичному розташуванню. Ну а далі – просто пусті слова про еволюцію науки, причому текст за своїм стилем дуже нагадує компартійні часи.
Таблиця 1 на стор. 13 – гарний приклад курсової 3-го – 4-го курсу. Дивно, що текст, який йде нижче, практично повторює цю таблицю, чого не повинно бути. На стор 14 маємо «вершину» поглядів дисертанта стосовно напрямів географії: «Третій (сучасний) етап вирізнявся розвитком традиційної проблематики (географія природних ресурсів, господарства, населення та розселення, картографії) та новими напрямами: соціальної (географія сфери послуг, релігій та культури, якості та способу життя, рекреаційна, медична географія), політичної географії й геополітики (електоральна та етнополітична географія)». Виявляється, він знає всі ці «напрями» псевдо-географії. Тут вам і географія сфери послуг (це коли черевики чистять), і господарства (географія домогосподарок), і релігій та культури, і що цікаво – якості та способу життя (це мабуть життєгеографія). Дивно, що немає географії влади та географії корупції. Отже, пан дисертант повною мірою показав своє невігластво у сфері географії.
Розділ 3. «Типологічна характеристика наукових шкіл суспільної географії в Україні» - «відображає розвиток і здобутки шкіл-напрямів, специфіку формування та внесок у суспільну географію науково-освітніх шкіл, а також оформлення, склад і тематику досліджень наукових шкіл-дослідницьких колективів» (с. 14). Пан дисертант  вважає, що він цілісно охарактеризував школи-напрями. Цікаво
Питання до членів спеціалізованої ради: Шановне панство, чи це так, і якщо так, то як ви змогли оцінити цю цілісність?
Мій коментар: Думаю, це просто демагогія.
На стор. 15 – Таблиця 2. - Суспільна географія в Україні: основні періоди та концептуальні ідеї, як і текст, що її супроводжує, за своїм рівнем тягне на учбовий посібник. Як цей матеріал міг потрапити у докторську дисертацію, незрозуміло. А ось це вже цікавіше – «... на поч. 90-х рр. ХХ ст., коли соціально-економічна географія в Україні трансформувалася в складнішу суспільну географію як науку про територіальну організацію суспільства, що вивчає процеси, умови, чинники та наслідки її формування» (с. 16). Виявляється, що суспільна географія є наукою про територіальну організацію суспільства. Виникає питання, а суспільствознавці погоджуються з цим? Думаю, що ні. Суспільствознавство в цілому та окремі соціологи досліджують форми організації суспільства на всіх масштабних рівнях, і лізти у цю наукову сферу не має жодного сенсу. Це одне з висловлювань дисертанта, що свідчить про його повну некомпетентність як географа. І це не дивно, бо саме такі користуються послугами пана Я.Б. Олійника.
Читаючи перелік «лідерів» в області суспільної географії в Україні, я побачив пана К. Нємеця (про його дружину я промовчу), і у мене виникло бажання поставити питання пану дисертанту –
Питання до пана дисертанта: Пане Шевчук, К. Нємець – це той нікудишній гідрогеолог (як його характеризують гідрогеологи Харкова), який у 2006 році, не проводячи ніяких досліджень, купив собі диплом доктора географічних наук у пана Я.Б. Олійника і, ще навіть не отримавши корочку, тут же став членом ВАК?
Мій коментар: Якщо це саме той пан, то пан дисертант на вірному шляху! До речі, пан дисертант не знає, що географи МДУ ім. М. Ломоносова у 2007 році на конференції у Мінську вкрай негативно висловлювались стосовно «монографій» цієї солодкої парочки. Вони казали: невідомо як пишуть книжки, а потім привозять їх на конференції (вони зустрічалися на конференції у Білгороді). Ну як, пане дисертанте, прізвища гарних спеціалістів Ви понаписували у своїй «дисертації»?
Ну а те, що написано далі, просто вражає: «Доведено, що київська школа суспільної географії є найпотужнішою за своїм кадровим потенціалом, організаційною структурою та кількістю реалізованих програм досліджень» (с. 16). Пан дисертант навіть не здогадується, що не дай Боже цей київський мотлох покажуть за кордоном, там скажуть, що це – середньовіччя! Ну а карта на стор 17 (Рис. 2. Науково-освітні школи суспільної географії в Україні) – це шедевр малювання карт п’ятиклашками, тому пан дисертант і написав, що це – розроблено автором, щоб не переплутали. Уявляєте, на якому рівні пишуть докторські в сфері так званої соціальної географії? І це члени спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка признали як розробку докторського рівня? У мене питання до членів цієї ради –
Питання до членів спеціалізованої ради: Шановне панство, у якому стані ви знаходились під час «захисту» цього мотлоху?
На стор. 18 – Рис. 3. - Школи-дослідницькі колективи суспільної географії в Україні, рівень учбового посібника з історії географії. Ви тільки вчитайтеся у цей вислів – школи-дослідницькі колективи! Права колонка не підписана, думаю, це ті, що відпали. І подивіться, як глибоко провів своє «дослідження пан Шевчук: «Оцінюючи наукові школи, враховано не лише кількість підготовлених докторів і кандидатів наук, а й простежено зв’язок тематики дисертацій керівника та учнів» (с. 19). Він простежив зв'язок між тематиками керівничків та їх учнів, не розуміючи, що і кандидатська, і докторська роботи мають бути самостійними. Справжній науковець – це людина з самостійним мисленням, а не та, якій науковий керівник нав’язує чи пропонує свій варіант теми (хоча абсолютна більшість саме так і робить), бо дисертаційна робота має базуватися на певній ідеї, яка є новою. А якщо така ідея йде з голови наукового керівника, то претендент на диплом є просто «науковцем»-паразитом. Пан дисертант заявляє наступне «установлено, що найпотужнішими за своїм кадровим потенціалом та результатами є школи М. Паламарчука, Л. Руденка, Я. Олійника, М. Пістуна, С. Іщука, О. Шаблія та О. Топчієва» (с. 19). Виникло бажання поставити питання –
Питання до пана дисертанта: Пане Шевчук, чи мають ці школи якійсь відголос у закордонних спеціалістів, які з розробок цих авторів піднялися на світовий рівень?
Мій коментар: Жоден з цих засновників «шкіл» не пробився на світовий рівень, їх там немає. А подивіться, наприклад, як ось цей фрагмент тексту міг потрапити до автореферату докторської дисертації: «Розвиток школи суспільної в Україні в останні роки відбувався швидкими темпами. Окремі напрями науки, які ще в 90-х рр. вважалися новими, уже сьогодні можуть розглядатися як традиційні, а в середовищі суспільної географії в Україні починають розвиватися нові напрями: геософія, геоглобалістика, сакральна, перцепційна, ментальна, гендерна, урбаністична, поведінкова географія» (с. 19). Думаю, це не наука, а політиканство у сфері науки – вкрай небезпечна форма діяльності псевдо-науковців, одним з яких є пан Шевчук. Але якщо роздувати кульку, вона врешті решт лусне.

Розділ 4. «Дослідження організації та функціонування наукових шкіл різних типів» - «комплексно проаналізовано окремі типи наукових шкіл: районну – визначено еволюцію її концептуальних основ» (с. 19).
Мій коментар: Я розумію, що я набагато тупіший за пана Шевчука, тому не можу збагнути, що означає фраза «визначено еволюцію її концептуальних основ», бо еволюція не визначається, еволюційний шлях фіксується. А далі – текст учбового посібника з історії шкіл (табл.. 3 – просто вершина наукового рівню). Пан дисертант заявляє про якусь дивну «школу радянської районно-комплексної економічної географії» (с. 20). Не знаю, я вчився за радянських часів, працював у ті роки, але про таку «географію» нічого не чув. Перепрошую, далі – суцільний шмурдяк, який до науки ніякого відношення не має! Дисертант просто наводить купу прізвищ на підтвердження існування шкіл, і, що важливо, жодного слова стосовно їх критичного розгляду! Скажіть будь-ласка, кому потрібно те. що пан дає у Таблиці 4 - Хронологія утворення наукової школи М. Паламарчука в НАН України (доктори наук) (с. 22)?

Розділ 5. «Функціональні вияви й перспективи розвитку суспільної географії в Україні» - «розкрито особливості підготовки й захисту дисертацій у рамках наукових шкіл, проведено наукометричний аналіз дисертаційних праць із суспільної географії за 1936–2015 рр., установлено проблеми розвитку та визначено пріоритетні напрями досліджень наукових шкіл» (с. 22).
Мій коментар: Пан заявляє про розкриття особливостей підготовки й захисту дисертацій, що викликає питання –
Питання до пана дисертанта: Пане, виходить, Ви – тайний агент, який довідався про всі ті корупційні схеми, які діяли у сфері економічної, соціально-економічної, а тепер – соціальної географії за період з 1936 по 2015 рр.?
Мій коментар: Думаю, варто було обмежитись тільки корупційними схемами, впровадженими паном Олійником Я.Б., цього було б достатньо для того, щоб направити матеріали до ГПУ!
І ось нарешті маємо цікавий малюнок – Рис. 4. Динаміка захистів дисертацій (1936–2015 рр.) (розроблено автором). Про що нам каже цей графік? Подивіться, як різко зростає кількість захистів псевдо-дисертацій, починаючи з 1990-го року! І це за умов колосальної скрути, невиплат зарплат, відсутності фінансування наукових програм ... Ось ми і маємо найважливіший результат, отриманий паном Шевчуком – суттєве зростання корупції! Давайте подякуємо автору за це «дослідження». І просто вражає, чим далі заповнені сторінки цієї «докторської» – пан Шевчук словами повторює те, що дає на графіку. Розумієте, немає, чим заповнювати сторінки автореферату. Як таке могло бути сприйняте як докторська? Хто мені скаже, що це не корупція? Не менше вражає таблиця 5 - Кількість захищених дисертацій за періодами (1936–2015 рр.). Дуже симпатично виглядає те, що всі ці псевдонауковці проривалися через захисти групами. Мене також вразило те, що входить до так званого паспорту спеціальності 11.00.02 (рис. 5): тут і методика досліджень (хоча це не підлягає захисту), оцінка природно-ресурсного, трудового та виробничого потенціалу (хоча оцінка не є науковою сферою), географія населення і розселення (абсолютно штучний напрям, що засвідчує відсутність географічної компетенції у тих, хто це писав) тощо. Бачите, як роздули кульку! Скоро має луснути, як руйнується все штучне. Є два моменти, які вимагають обговорення:
  1. Що це за докторська дисертація, у авторефераті якої розміщено паспорт спеціальності?
  2. Хто є авторами цього «паспорту», у чому вони були зацікавлені?
Цей паспорт вказує тільки на те, що його автор (чи автори) є некомпетентними особами. Основу будь-якого наукового напряму формують особливості (критерії) його поля дослідження, а не купа дивних напрямів, які не мають відношення до нього.
Просто чудово виглядає карта-розмальовка: Рис. 5. Розподіл дисертацій за напрямами паспорта спеціальності 11.00.02. (1936–2015 рр.) (розроблено автором). Це дуже добре, що дисертант весь час вказує на те, що це зробив саме він, бо можна було б переплутати з роботами школярів.
Наприкінці тексту читаємо: «Стратегічною метою суспільно-географічної науки окреслено визначення економічної,  демографічної,  соціальної,  політичної  та  екологічної  ємності географічної оболонки, обґрунтування раціональних параметрів регіонального і глобального природокористування, виявлення основних тенденцій технологічного, галузевого й територіального розвитку господарства України і її регіонів» (с. 28). Ось ця фраза є свідченням повної відсутності розуміння паном Шевчуком суті географії взагалі. Вражає і те, що у свої 33 – 34 рочки пан вже запросто пише про пріоритетні напрями досліджень, не маючи стосунку до жодного з них!

ВИСНОВКИ  
Всього висновків дев’ять. Починається з наступного: «Нагальною потребою сьогодення є реконструкція минулого суспільно-географічної науки, яка б дала змогу об’єктивно та неупереджено репрезентувати внесок у її розвиток наукових шкіл» (с. 28). І тут же виникає питання –
Питання до пана Шевчука: А навіщо? Навіщо реконструювати минуле штучно сформованого напряму?
Мій коментар: Відповідь є – «яка б дала змогу об’єктивно та неупереджено репрезентувати внесок у її розвиток», головне – об’єктивно і неупереджено. Які гарні слова підбирає пан дисертант! Подивимось висновки.
О Боже, я продивися ці «висновки», і у жодному випадку не знайшов нічого, що було б схоже на науковий висновок. В тексті – скорочене відтворення автореферату, більше нічого.

ВИСНОВОК ПО АВТОРЕФЕРАТУ
Все це можна записати у наступному вигляді:

Дисертація Шевчука С.М. «Суспільна географія в Україні
(теорія та практика досліджень наукових шкіл)» = (шмурдяк)2

Більше про цю псевдонаукову писанину сказати немає що. Протягом багатьох десятиліть географи проводили складні польові дослідження, а тут товариш спокійно зібрав дані про захисти дисертацій і поліз у доктори географічних наук, не маючи жодного уявлення про особливості області дослідження географії. Пан не розуміє, що розгляд історії становлення тієї чи іншої наукової галузі має відношення до такого напряму, як історія науки. Я не кажу, що такого роду дослідження (хоча і не у такому слабкому варіанті, як це зробив дисертант), не є важливим. Ми знаємо такі роботи, але їх писали люди з величезним досвідом досліджень та з рейтингом світового рівню. А тут – звичайний звіт і текст на рівні учбового посібника, а рисунки взагалі дивують своєю простотою. Можна було б певною мірою погодитись, якби пан Шевчук показав еволюцію ідей у сфері так званої соціальної географії, але цього і близько немає. Представлена дисертація не може бути визнана не тільки докторською, але навіть кандидатською дисертацією, вона просто не є науковою роботою. До цього маю додати, що автореферат не був надісланий до ЦНБ Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, що багато про що каже.

3.12.2017
Доктор географічних наук О.П. Ковальов

8 коментарів:

  1. Олекса Ковальов "Номад"4 грудня 2017 р. о 17:33

    Я дивлюся ці псевдо-докторські "дисертації" людей, яким трохи за 30 - Афанасьєв О. (Дніпро), Сегіда К. (Харків), Шевчук С. (Полтава), я дивуюсь, наскільки в Україні все рухнуло. Як приклад, наведу дисертацію доволі відомого географа з МДУ О.В. Хорошева. Він працює на кафедрі фізичної географії і ландшафтознавства дуже давно, його знають географи, у тому числі за кордоном, а він подав дисертації у цьому році у віці 47 років. Людина багато років проводила польові дослідження. Прислав мені автореферат і адресу повної докторської, отримав відгук, у якому більше 100 питань. Я не знаю, як у нього справи. А що ми маємо тут? А тут спеціалізована вчена рада у начебто-провідному університеті України приймає і пропускає докторські людей, які ще принципово не могли зрозуміти, що таке географія! І робить це пан Я.Б. Олійник, який просто зловживає службовою посадою. І його діяльність мала б давно зацікавити антикорупційні органи.

    ВідповістиВидалити
  2. Дуже вдячний за Вашу публічну позицію щодо неякісної дисертації!

    ВідповістиВидалити
  3. Олекса Ковальов "Номад"9 липня 2019 р. о 14:11

    Мені приємно, що знаходяться люди, які оцінюють мої відгуки позитивно. Ця "дисертація" - одна з тих, що свідчать про трагічний стан географії (і науки взагалі) в Україні. На жаль, це не сприймають у відповідному міністерстві, бо там працюють люди з формальним ставленням до того, що відбувається.

    ВідповістиВидалити
  4. Немає сенсу розраховувати на якісь позитивні зрушення в українській географії, допоки "фронтменом" фахової географічної спільноти лишатиметься така істота, як пан Я.Б. Олійник - кінчений виродок, моральний покруч, духовний кастрат і просто мразота... Однак прийде невдовзі час, коли цього вилупка змусять зжерти його яйця... Недовго лишилося чекати

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Згодний, ця людина багато, що поганого зробила в кар'єрі інших географів. Ця людина займалася цькуванням людей. Нажаль, ще залишилися його послідовників. Він був комерсантом від науки.

      Видалити
    2. Так куди дивилися "видатні" географи КНУ, Інституту географії та куби університетів, де є географічні факультети й відділення? Схоже, всіх це влаштовувало!

      Видалити
  5. Олекса Ковальов "Номад"1 травня 2020 р. о 20:53

    Повністю погоджуюсь з Вашою оцінкою цього пана - Я.Б. Олійника. На жаль, в українській географії таких достатньо. Вони є в Інституті географії ("академік" Руденко і його викормиші), в Каразінському університеті (Черваньов, Нємець-він і Нємець-вона, Костріков, Пересадько, Некос-вона ...), ще там десь ошивається Петлін ... Саме ці, з дозволу сказати, фахівці привели до того, що змушений був покинути когорту українських географів. І дуже неприємно, що проти цієї свори вів боротьбу тільки я і Микола Яровий, всі інші сховалися. Наслідком цього є погром географії в Україні, хоча і в інших наукових сферах ситуація далека від бажаної. Бажаю Вам дочекатися кінця ери Олійника і зробити щось корисне для географії.

    ВідповістиВидалити