8 квітня 2013 р.

Українська «Географія»: приїхали!


Можна привітати росіян: проблема дисертацій у них отримала практичне рішення. На сайті http://news.rambler.ru/18398674/ розповідається, що там відбувається і що думають зробити найближчим часом, в тому числі:
-         система научных публикаций будет пересмотрена;
-         В Сети нужно публиковать все диссертации и заключение о них «антиплагиата»
-         будем лишать журналы статуса ВАК за платные публикации

-         ВАК опубликует на сайте все диссертации

Мені дуже сподобалось, що їхні чинушки тепер шукають, кому заплатити, щоб їм відмінили їх «захисти». А як в Україні? Не може ж бути такого, щоб тут чинушки були більш чесними, а ті «пересічні», хто прагнув отримати дипломи кандидатів і докторів наук, дійсно проводили дослідження і проходили захисти! Зрозуміло, є такі напрямки, які ще зберегли свій рівень і, відповідно, честь і совість тих, хто є членами спеціалізованих рад. Майже впевнений, що це – область технічних, математичних, фізичних наук тощо. Оскільки я географ, обмежусь саме цим напрямком. А тут є, що писати. Зрозуміло, що я не можу аналізувати всі захисти, тому приведу тільки окремі приклади як додаток до тих, аналіз яких я вже навів на блозі.

На днях мені трапився автореферат дисертації Н.В. Краснопольської з, я так розумію, Волинського державного університету ім. Лесі Українки (захист відбувся “29” травня 2006 р. у Києві). Тема дисертації: НАУКОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ГЕОГРАФІЇ: ФОРМУВАННЯ, РОЗМІЩЕННЯ, НАПРЯМИ.  Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент АПН України Олійник Ярослав Богданович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, декан географічного факультету, завідувач кафедри економічної та соціальної географії. Одні тільки регалії наукового керівника, здавалося б, примушують мовчати. Але це не для мене – яка мені різниця, які регалії у шановного пана Олійника. Давайте пройдемось по цій, з дозволу сказати, дисертації, тим більше, що захист відбувався у центрі української географічної науки (!!!) – Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка.

Перше питання стосується назви і, відповідно, об’єкту, предмету і задач дослідження. Назва дисертації відразу ставить під сумнів її відношення до географії: яке відношення має науковий потенціал якоїсь наукової дисципліни до географії?

Обєкт дослідження сучасна територіальна організація і функціонування української географічної науки, представленої науково-дослідницькими і освітніми закладами.

Мій коментарій. Ви коли-небудь бачили щось подібне? Береться окрема наука галузь – географія, - яка об’являється об’єктом дослідження тієї ж самої географії! При цьому ні дисертант, ні її науковий керівник, ні члени відповідної спеціалізованої ради навіть не замислились над тим, що тема має відношення до наукознавства, що географія не зводиться до просторового аспекту, вона вивчає складні природні чи природні антропізовані утворення, що мають ознаки територіальних, але, в першу чергу, є функціональними, тобто системами. І це, як далі пише дисертантка, відбувалося у головному науковому центрі географічної науки України Києві! Так чи не з голови риба гниє? Яке відношення все це має до географії – до географії справжньої, а не «географії» у розумінні пана Олійника та представників його «школи».

Предмет дослідження науковий потенціал географічної науки, персоналії (академіки і члени-кореспонденти НАН України та інших галузевих академій, доктори і кандидати географічних наук), наукові й освітні заклади, наукові ідеї, напрями і школи, забезпеченість фахівцями вищої кваліфікації.

Мій коментарій. Ви розумієте, до чого дисертантка звела науковий потенціал географічної науки? До персоналій – академіків, членів-кореспондентів, докторів, кандидатів, до наукових і освітніх закладів тощо. Я не є фахівцем у сфері наукознавства, але серед наведеного залишив би тільки наукові ідеї, які дисертантка не розглянула. Але справа не в цьому. Питання: яке відношення вся ця маячня має до географії? А людина пройшла захист і здобула відповідний диплом. А потім ми питаємо: а чому тіло нашої географії втратило свої чіткі обриси, на що її перетворили пани добродії з головного наукового центру географічної науки України Києва! Пане Олійнику, вам не соромно?

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у вивченні процесу формування та сучасного стану географічної науки в Україні, її наукового потенціалу, обґрунтуванні ролі персоналій, їхнього наукового доробку і перспектив розвитку цієї галузі знань.

Мій коментарій. Приїхали! Яке відношення до географії має процес формування та сучасний стан географічної науки в Україні? Яке відношення до географії має науковий потенціал, ролі персоналій, їх науковий доробок і перспективи розвитку цієї галузі знань? Не можна ж перетворювати географію на маячню!

Для досягнення мети були поставлені такі головні завдання:
- поглибити методологію дослідження розвитку географічної науки  в Україні;
- розробити науково обґрунтовані принципи відбору персоналій і дослідження творчого доробку вчених;
- провести комплексний аналіз наукового потенціалу географічної науки та картографічно відобразити його внутрішньотериторіальні особливості;
- розкрити механізм становлення наукових шкіл і показати їхню ієрархію;
- розробити пропозиції щодо вдосконалення територіальної, функціональної та часової організації наукового потенціалу української географії.

Які ж дисертантка наводить висновки по цих завданнях (коротко):
-         Методологічно доведено необхідність дослідження становлення та розвитку географічної науки в Україні: з одного боку наукового потенціалу, його формування, розміщення, а з іншого розроблення науково обґрунтованих методів дослідження для відтворення історичної справедливості і підвищення іміджу науки.
-         На основі аналітичного огляду наукової літератури, архівних даних, фондових матеріалів нами виділено і використано дві групи принципів: перша група це принципи відбору науковців, які визначають роль окремих персоналій у географії (чи були вони фундаторами нових ідей, концепцій, напрямів, наукових шкіл); друга група це принципи дослідження наукового доробку вченого, його підходів у науково-дослідницький роботі, досвіду наукової діяльності, результативності, організаторського таланту.
-         Аналіз становлення і розвитку географічної науки в географії доцільно здійснювати за запропонованим нами алгоритмом, який містить шість послідовних кроків (далі наводяться шість кроків)…
-         Формування географічних наукових закладів в Україні починається у XVIIXIX ст. в межах міст Австро-Угорщини (Львівський, Чернівецький університети), Російської імперії (Київський, Харківський і Новоросійський університети). Кафедра (Інститут географії) у Львівському університеті (1882) виникла раніше, ніж у російських, проте розвиток української географічної науки тут не тільки обмежувався, але й заборонявся. Тому ряд науковців-вихованців Львівського університету, працювали за межами Польщі (М.В.Дольницький, С.Л.Рудницький) і були носіями європейського антропогеографізму.
-         Виконане дослідження є першою спробою підняти проблеми наукового потенціалу, його територіального розміщення з позицій інформаційного обміну, оскільки загальна кількість фахівців вищої кваліфікації в Україні є найбільшою на пострадянському просторі (понад 120). …

Мій коментарій: питання:
По першому пункту: А що, існує якась окрема методологія дослідження географічної науки в Україні?
Як можна методологічно довести «необхідність дослідження становлення та розвитку географічної науки в Україні»?
Як можна поглибити методологію дослідження і, головне, які критерії такого поглиблення існують (бо як можна оцінити виконання цього завдання)?
По другому пункту: ніякого обґрунтування принципів відбору персоналій і дослідження творчого доробку у роботі немає, все це має вигляд демагогії.
По третьому пункту: ніякого комплексного аналізу наукового потенціалу географічної науки я не побачив.
По четвертому пункту: механізм становлення наукових шкіл, якщо про такі можна говорити, є спонтанним і розкриттю не підлягає, якщо, зрозуміло, не йдеться про штучно утворені «школи», як, наприклад, «школа» економічної і соціальної географії Я.Б. Олійника. Тут механізм абсолютно ясний.
По п’ятому пункту: цей пункт свідчить про те, що дисертантка взагалі не розуміє, що таке наука, бо намагається поставити питання про керування цим процесом шляхом «вдосконалення територіальної, функціональної та часової організації наукового потенціалу української географії». Всі питання «вдосконалення» зводяться до рівномірного розподілу державних коштів замість їх концентрації у Києві, перш за все, у Київському університеті ім. Тараса Шевченка, та у формуванні відповідної культури науковців, чого в Україні немає в принципі.

Головний висновок: ми маємо жахливий варіант псевдо-дисертації, причому дисертантка та її керівник продемонстрували повне нерозуміння того, чим займається географія. Саме такі дисертації руйнують географію з середини.


Але у цьому виступі я не обмежусь цією «кандидатською», бо мені трапився автореферат докторської дисертації, захищеної у 2005 році у цій же спеціалізованій раді. Дисертантом виступав М.С. ДНІСТРЯНСЬКИЙ (Львівський національний університет імені Івана Франка), який представив дисертацію на тему: ЕТНОПОЛІТИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ, МЕТОДОЛОГІЇ, ПРАКТИКИ. Розглянемо цю дисертацію.

Тут також відразу виникає питання: на яких підставах автор відносить проблеми етно-політики до географії (автор заявляє, що «поступово формуються засади і етнополітичної географії як окремого напряму наукових досліджень, про що свідчать приклади звязаного аналізу етногеографічних та політико-географічних аспектів у становленні державності та кордонів України»)? Як і у попередньому варіанті (хоча це вже докторський рівень), я змушений нагадати, що географія вивчає природні чи антропізовані (все одно – природного, тільки змінено діяльністю людини) утворення, що мають ознаки цілісності, що дозволяє розглядати їх як геосистеми чи, як на тепер, геохолони … Питання етнічного плану вивчаються етнологією, питання політичного плану – політологією. При чому тут географія? Ні ці питання, ні питання демографії (а тепер вже вигадали геодемографію та демогеографію), ні питання сексу, ні питання весільних послуг, ні питання футболу (я наводжу ті сторони буття, для яких вже вигадали відповідні напрямки «географії») тощо до географії відношення не мають! Вже це повинно було опустити шлагбаум перед такою дисертацією, але цього не зробили. Так скільки можна вигадувати? Шановне панство, зупиніться!

І знову:

Науковий консультант:
заслужений діяч науки і техніки України,
член-кореспондент АПН України,
доктор економічних наук, професор
Олійник Ярослав Богданович,
завідувач кафедри економічної і соціальної географії
Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Тепер нам стає зрозумілим, що Київ є не головним науковим центром географічної науки України, як писала Н.В. Краснопольська (бо інакше її просто не пропустили б), Київ є центром руйнування географічної науки, і ця хвиля пішла у інші міста – Львів, Харків, Сімферополь тощо. Але пройдемось по автореферату.

Обєктом дослідження в роботі є територіальна етнополітична система України, елементами якої є етнонаціональні спільноти і групи та політичні структури, що відображають їхні інтереси чи регулюють міжетнічні стосунки.

Мій коментарій: нагадаю шановному, тепер вже доктору етнополітичних наук, що в географії розглядаються не етнополітичні системи, а геосистеми, які (незалежно від аспектів) мають природну основу. Все інше – локшина на вуха.

Предметом дослідження в роботі є територіальна організація етнополітичної системи України, яка формується усією сукупністю співвідношень та взаємодії етногеографічної і територіально-політичної структур, а також проблеми її функціонування та зрівноваженого розвитку. Окремими аспектами дослідження є питання геополітичних функцій етногеографічної структури України, зокрема, проблеми цілісності державоформуючої української етнічної нації, етногеографічні засади державно-територіального устрою України, етнополітичні підстави державних кордонів та адміністративних меж, питання розміщення та соціально-економічного й культурного становища етнонаціональних спільнот і груп, питання формування суспільно-географічних засад регіональної етнополітики з метою гармонізації етнополітичних взаємин.

Мій коментарій: Сформулювавши так предмет дослідження, автор показав повне нерозуміння того, чим займається географія.

Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретико-методологічних і методичних основ всебічного аналізу геоетнополітичної системи України, моделювання її основних співвідношень і звязків та обґрунтування перспектив оптимізації.

Мій коментарій: від цього тексту несе наукоподібною демагогією. Невже автор не знає, що методологія саме і визначає методи дослідження? А що може означати «всебічний аналіз» - пропустить автор один бік, і вже всебічного аналізу немає! Я не можу зрозуміти, що таке «геоетнополітична система», як і «геоетнополітичний аналіз», думаю, це пусті вигадки автора. Я не розумію, що таке етногеографія. У тексті автор пише, що «кожна етнополітична система є своєрідною територіально-етнополітичною (геоетнополітичною) системою», тобто виходить, що територіальність ≡ географічності. Це означає, що географія не є самостійною дисципліною, бо охоплює тільки просторово-територіальний аспект. Це називається редукцією географії, що веде до її ліквідації як наукової дисципліни. Мені цікаво, у якому вигляді в дисертації подані моделі основних співвідношень і зв’язків геоетнополітичної системи України (в авторефераті я цього не побачив).

Завдання дослідження:
- на основі аналізу літературних джерел обґрунтувати концептуальні положення щодо суспільно-географічних засад взаємодії етнонаціональної і політичної сфер суспільства;

Мій коментарій: термінологічний смітник, демагогія, яка до географії не має жодного стосунку! У тексті я знайшов наступну фразу: «збалансоване розуміння сутності нації і національної ідентичності вимагає окреслення насамперед їхніх обєктивних підстав разом з усвідомленням значної структуроформуючої ролі політичної сфери й низки інших субєктивних чинників». Це мені нагадало текст з так званих суспільних дисциплін минулого –політекономії чи наукового комунізму. Просто жахлива демагогія! 

- розробити цілісну модель методології дослідження територіально-етнополітичних взаємин у державі;

Мій коментарій: я не розумію, як можна розробити модель методології дослідження, якщо саме методологія (та чи інша) визначає характер моделей! Автор мав розібратися у тому, що таке методологія, бо залишається враження, що він використовує термін, не розуміючи його смисл. Але куди дивилися члени спеціалізованої ради? До речі, ніяких слідів моделі методології дослідження в авторефераті я не знайшов (а вони мали б бути). Натоміть у другому розділі побачив фразу: «обґрунтовується методологічна модель цілісного геоетнополітичного аналізу держави». Це звичайна наукоподібна балаканина. Автор демонструє повну методологічну необізнаність.

- проаналізувати історико-географічні передумови та виявити закономірності взаємозвязаного розвитку етногеографічних і територіально-політичних процесів в Україні упродовж ХХ століття і їхній інерційний вплив на сучасні взаємини;

Мій коментарій: у малозрозумілому тексті я виявив таку фразу: «Але основним чинником, який визначив обєднання різних історичних регіонів в одному державному утворенні, абстрагуючись від того, яким шляхом це було здійснено, все ж виступав український етнонаціональний чинник». Зазначу, що це дуже «глибокий» висновок, рівень якого явно перевищує рівень докторської дисертації – це рівень академіка! Насправді, про це знають школярі.  
  
- визначити основні риси та співвідношення сучасної етногеографічної ситуації в Україні, а також їхні геополітичні функції;

Мій коментарій: У четвертому розділі дисертант пише, що розкрив «основні параметри територіальної організації етнонаціональної сфери, які є фундаментом формування територіальної етнополітичної системи та визначальним чинником її розвитку», але ніяких параметрів у тексті я не побачив. Автор пише, що «абсолютна кількість та питома вага української державоформуючої нації та етнонаціональних груп залишається істотно диференційованою як в розрізі сільського і міського населення всієї України, так й за адміністративними регіонами вищого рівня», але це відомо без додаткових «глибоких» досліджень. Все, що присутнє в авторефераті, є матеріалами статистичних довідників і нічого нового у собі не несе. Мене трохи здивувала наступна фраза: «Послаблюють творчий потенціал української етнічної нації значні відмінності у рівнях етнонаціональної свідомості …»! Виникає питання: невже творчий потенціал нації залежить від відмінностей у рівнях етнонаціональної свідомості? Це ж просто жах! Автор користується терміном «геокультура» (точніше – геокультурні параметри), не розкриваючи його змісту.

- проаналізувати структурно-функціональні особливості державно-територіального устрою України у геоетнополітичному контексті;

Мій коментарій: Я розумію, що питання, що розглядаються автором, мають право на існування, але яке відношення вони мають до географії? Я побачив надумані терміни на кшталт «геоетнополітичний контекст», «геоетнополітика» тощо. Висновки, які є у цьому розділі, давно всім відомі. Автор пише: «В структурі територіальної етнополітичної системи держави визначне місце належить столицям, які подають імпульси загальнополітичного і етнокультурного розвитку, створюють передумови забезпечення національно-політичної консолідації усього населення». Це твердження не є безальтернативним. Можна навести багато аспектів негативного впливу концентрації життєвих функцій у столицях, у тому числі у Києві. Величезний розрив у комфортності життя, що веде до стимулювання конфліктності між столицею і регіонами, стягування до Києва найбільш цікавих заходів культурного і спортивного життя, намагання витиснути науку з регіонів, надмірна пихатість столичних спеціалістів і багато іншого не сприяють консолідації на державному рівні, а ведуть до посилення відцентрових тенденцій. Автор не розібрався у найбільш складних питаннях і подав матеріал у контексті жорстко централізованого державного устрою. Такий устрій ми спостерігаємо у Росії, де більша частина найбільш привабливих функцій сконцентрована у Москві, таку модель намагаються втілити і в Україні. Але Україна – не Росія. Тут історично склалася інша ситуація: є багато крупних міст, у яких ще за радянських часів склався значний промисловий, науковий і культурно-мистецький потенціал. Замість того, щоб його підтримувати, органи центральної влади почали діяти в напрямку його суттєвого зниження у регіонах за для збільшення у Києві. Внаслідок цього вийшло так, що більш якісне і привабливе (аж до гламурного) життя у Києві забезпечуються за рахунок інших регіонів. До речі, такого немає у багатьох розвинених країнах, в тому числі у США, Германії тощо. З часом це негативно відгукнеться на цілісності країни.

- виявити суспільно-географічні закономірності політичної активності етнона-ціональних спільнот і груп;

Мій коментарій: Я не розумію, що таке «суспільно-географічні закономірності політичної активності», це схоже на наукоподібну локшину. Автор стоїть на позиції можливості керування процесом зрівноваження етно-політичних процесів у регіонах, але це не може мати місця, бо етно-політична система завжди демонструвала спонтанність і непередбачуваність. У роботі не враховується такий важливий фактор, як економіка, який є чи не найважливішим у цих питаннях. Все це формує негативне враження від дисертації. Натомість автор пише: «Однією з визначальних передумов практичного розвязання зазначених проблем є усвідомлення і підтримка усім суспільством національної ідеї, основною підвалиною якої є сама ідея національної держави як реалізація природного права нації на самовизначення і як логічний наслідок історичного розвитку країни». Але подібними висловлюваннями заповнена преса! Нічого наукового у цих висловлюваннях немає.

- з урахуванням регіональних відмінностей складності етнополітичних взаємин обґрунтувати концептуальні засади державної геоетнополітики з метою збалансування загальнодержавних та регіональних етнополітичних орієнтацій.

Мій коментарій: Виникає питання, яке відношення подібні задачі можуть мати до географії? Це звичайний політично-орієнтований контекст.

Висновки автора. Їх 12, в той час, як задач – 7. У вступній частині мене зацікавив вислів «сутнісні виміри феноменів етнічного і національного». Цікаво, як дисертант міг пояснити цей самий сутнісний вимір?
Перший висновок не є висновком, це констатація, декларування начебто зробленого.
Другий висновок. Автор пише, що обґрунтував методологічну модель всебічного геоетнополітичного дослідження держави … І це при тому, що в роботі не пояснюється, що таке «методологічна модель»! Ніякої моделі я не побачив. Та чи можливо взагалі створення моделі такого складного об’єкту?
Третій висновок. Він давно всім відомий.
Четвертий висновок. Він не несе нічого нового, це давно всім відомо.
П’ятий висновок. Це – відкриття Америки через кватирку.
Шостий висновок. Те ж саме. Але тут є цікаве висловлювання: «географічний аналіз явища політичного русинства …». Ніяких слідів «географічного аналізу» я не побачив, і, взагалі, у чому його сутність?
Сьомий висновок. Він є загальновідомим. В той же час виникає питання: що таке «етногеографічний регіон»? Боюсь, автор не зовсім розуміє, що таке географія.
Восьмий висновок. Автор пише, що розвязав проблему моделювання основних співвідношень і звязків в територіально-етнополітичній системі України …, але де ця модель? Ніякої моделі я не побачив. Чи розуміє автор, що таке модель?
Дев’ятий висновок. Це не науковий висновок, а політ-орієнтоване твердження, що має ознаки словоблуддя (це – для наших депутатів).
Десятий висновок. Я не розумію, що таке «регіонально-географічний аналіз». Весь висновок має відтінок голослівної декларації і не є науковим.
Одинадцятий висновок. Чисто політ-орієнтоване висловлювання, що має відтінок політ-закликів.  Нічого наукового цей пункт не містить.
Дванадцятий висновок. Це чисто політ-орієнтована балаканина, що не має з наукою нічого спільного!

Остаточний висновок по роботі. Робота не має жодного стосунку до географії і до науки взагалі. По суті справи, це – реферат. Її автор не розуміє, якою є область дослідження географії. Ця робота лежить в спектрі етнології, політології, державотворення, і мала б захищатися у відповідних спеціалізованих радах, якби її туди прийняли, у чому я сумніваюсь. Тому саме з такими роботами лізуть захищатися за напрямком «економічна і соціальна географія». Просто жахливе враження. І у мене питання, яку ж «географію» сьогодні викладає студентам Львівського національного університету імені Івана Франка шановний пан МИРОСЛАВ СТЕПАНОВИЧ ДНІСТРЯНСЬКИЙ?

Але є ще один висновок, що стосується пана Я.Б. Олійника, його «наукової школи», напрямку «економічна і соціальна географія» та спеціалізованої ради, де пройшли захисти розглянуті дисертації, як і багато інших, у тому числі «докторські» дисертації Л.М. Нємеця і К.А. Нємеця. До речі, пан Я.Б. Олійник є доктором економічних наук, отже виникає питання: як доктор економічних наук може очолювати географічну школу? Думаю, це саме та ланка, яка руйнує географію з середини. Стає зрозумілим, чому представники напрямку, який вони іменують «економічна і соціальна географія», на протязі багатьох років робили все, щоб виділитись у самостійну наукову галузь. Так легше приховувати свою безграмотність. Прикриваючись географією, ці діляги від науки, сноллігостери роблять свої дільця, бо вони абсолютно байдужі до географії. До речі, у Каразінському університеті яскравим представником цього напрямку є А.П. Голіков, який, пішовши з географічного відділення багато років тому, бігає по факультетах у пошуках місця, де його «географічна» кваліфікація не дуже помітна, але всюди стає завідувачем кафедри, немає значення, якої.
Думаю, що ДАК України має звернути увагу на те, що сталося з географією в Україні, і розглянути питання про перегляд кандидатських і докторських дисертацій, починаючи з 2000-го року, особливо за спеціальністю 11.00.02 - «економічна і соціальна географія». І починати треба саме з тих рад, які здійснюють свою діяльність у Києві.

Доктор географічних наук
Олекса Ковальов 

39 коментарів:

  1. Олекса Ковальов - ображена, примітивна і обмежена людина, який взагалі не є науковцем. Уся його писанина - це словоблуддя в координатах "геосистема - екологія - сталий розвиток". Ніхто не знає його книг. Особливо викликає обурення його дике невігластво щодо етногеографії. Саме з етногеографії починалася модерна гуманітарна географія (читай праці Е. Реклю). не зрозуміло, чому він лізе ще в політичну географію, де є повним профаном.
    А ось щодо низької якості дисертацій загалом, то тут з Ковальовим можна погодитись. Виникає лише запитання, як можна було присудити ступінь доктора наук псевдогеографу, який нічого крім заяложених фраз про геосистеми не знає і не розуміє?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Агонія!!!!!!!!!!!!!!!
      недопустима в наукових дискусіях.
      Попрошу Вас викладати факти та обґрунтування, а не займатися пустими звинуваченнями і «наїздами».

      Від себе додам, що коментар Аноніма (боїться навіть назвати себе) є прикладом рівня дискусії в сучасній українській географії, де факти та обґрунтування не мають жодного значення і діє лише принцип "хто проти нас, той ворог народу" на якого можна бездоказово лити бруд. Це наслідок відсутності цілі наукового пізнання, натомість є лише бажання зберегти насиджене місце.

      Людей, які мають свій погляд на існуючу ситуацію в географічній науці, прошу висловлювати свої думки на блозі, але обґрунтовувати свою позицію і не займатись «наїздами».

      Видалити
  2. Олекса Ковальов13 травня 2013 р. о 20:36

    Нажаль, така форма дискусії в українській географії тепер у моді. Вражає те, що пан Анонім (хоча всім ясно, хто це такий), не прочитавши книги Ковальова, береться його оцінювати. Так, пане Анонім, Ви праві. Саме моя повна некомпетентність в області географії призвела до того, що у Каразінському університеті я був відсторонений від роботи зі студентами, за оцінкою яких, однак, мав найвищий рейтинг. До речі, стосовно моєї книги „Ландшафт сам по себе и для человека”: співробітники кафедри фізичної географії і ландшафтознавства МДУ у 2011 році під час роботи конференції придбали 8 екземплярів моєї книги (більше у мене не було), до того ж з коментарем – тут є, що почитати. Мабуть для того, щоб познайомитись з українським невігласом – це ж так цікаво! Тепер стосовно моєї докторської: вже моя друга кандидатська дисертація деякими розглядалася як докторська.
    Просто дивує, до чого опустився географічний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка! Мельник, Круглов, Петлін, а тепер – Анонім – оце так вузівська інтелігенція!

    Олекса Ковальов

    ВідповістиВидалити
  3. Питання об’єктивної оцінки наукових праць зараз особливо загострилися. Помітно не вистачає справедливої критики. Але в таких критичних матеріалам все ж не можна виходити за межі коректності та об’єктивності, чого якраз і бракує пану Ковальову. Щоб переконатися в цьому достатньо зайти на пошукувач «google академія» і набрати прізвища Ковальов О. П. (варіант Ковалев А. П) і Дністрянський М. С. У першому випадку є поодинокі посилання лише на два видання, засвідчуючи вкрай низький рівень цитованості цього автора. У другому випадку пошукова система видає сотні посилань на десятки книг і статей пана Дністрянського, підтверджуючи його значний науковий доробок та міждисциплінарне значення публікацій. То що ж в результаті виходить: науковець з низьким науковим рейтингом свідомо ображає колегу із значно вищим рівнем визнання. То може пан Ковальов страдає синдромом криловської Моськи.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ви вважаєте цитованість найвищою мірою значущості вченого?

      Видалити
    2. Пане Аноніме, Ви знаєте, з такими, як Ви важко вести дискусію, бо Ви займаєтесь політичною балаканиною, апелюєте до такого показника, як цитованість і т. і.. Що стосується пана Дністрянського, в Мережі навіть його окремий сайт є, чого я ніколи не робив. Це свідчить про те, що Він – людина нескромна і займаєтся тим, що розкручує своє ім’я (це називається іміджмейкерством). Зараз таких багато. Нажаль, Інтернет доступний всім, в тому числі різного роду просуванням від науки. До речі, Він на 12 років молодший за мене, а це для географа суттєво. Більше того, я працюю як вчений і не шукаю шліхів для підняття свого рейтингу, мені він не потрібен.
      Що стосується моїх жорстких, як на Вашу думку, некоректних зауважень, то я Вам відповім так: кожний, кого критикують, сприймає критику, в першу чергу, як некоректність. До речі, чим більше я бачу у тексті автора профанації, тим більш жорстко висловлююсь. Ще одне зауваження стосується об’єктивності. Жоден автор не є об’єктивним, бо об’єктивності, як такої, просто не існує: ми не можемо спиратися на якусь об’єктивну істину. Може це для Вас, пане Аноніме, є новизною? Йдеться не про доведеність (в науці нічого не можна довести), а про обґрунтованість. Пан Дністрянський, наприклад, взагалі не обтяжує себе обґрунтуванням. А починати треба було саме з цього. Він відносится до тієї групи осіб, які трактують географію надто довільно, так, щоб йому теж в географії вистачило місця. Те, що я побачив у його авторефераті, взагалі до науки не має відношення, там нічого не обґрунтовується, а просто декларується, причому з врахуванням, так би мовити, політичного моменту в Україні. Це – звичайна політ-балаканина. Я ніде не побачив обґрунтування приналежності його „ідей” (їх просто немає) до географії. І у своїх коментарях Ви, замість того, щоб щось доводити, дозволяєте собі вкрай некоректні висловлювання на мою адресу. Ви спробуйте спростувати мої твердження, а не займайтесь обливанням опонента брудом. Більше того, спочатку розберіться, що таке наука і чим вона відрізняється від наукоподібної профанації.
      Тепер окремо про цитованість. Знаєте, у Західному світі цей показник певною мірою спрацьовує, тобто дає більш-менш об’єктивну картину, хоча і там достатньо прикладів невідповідності. Що стосується України (і взагалі всього пострадянського „простору”) тут ситуація зовсім інша. Цей показник тут не спрацьовує. Більше того, він взагалі не вказує на, так би мовити, істинність поглядів. Пане Аноніме, Вам прийдеться вибачитись переді мною за Ваші некоректні випади.

      Видалити
    3. Автореферат - це совкова видумка, покликана приховати реальний стан справ. Тому автореферати слабких робіт можуть бути і добре скомпонованими. А тому читати й аналізувати треба оригінальні дослідження.

      Видалити
    4. Олекса Ковальов1 червня 2013 р. о 19:35

      Оригінальні роботи можна прочитати. Ті реферати докторських, що мені трапляється, виглядають як аж ніяк не формальні тексти. Інша справа, що в Україні, Росії та інших пострадянських республіках (не всіх) автореферати перетворили на пусту формальність. Але навіть вони не можуть приховати той факт, що дисертацій як таких майже немає. Теми дисертацій не відображають наявності наукових проблем, задачі абсолютно не відображають шляхів вирішення таких проблем. Все, що мені траплялося останнім часом – це маскування під науку, до того ж, поганеньке. Ніхто цим не обіймається. А проблема полягає у жахливій корупції. У такій системі проходять будь-які „дисертації”. Гідрогеологи, біологи, економісти – будь-хто може „захистити” дисертацію за яким-небудь географічним напрямком. Тому я і ставлю питання, що географію в Україні перетворили на прохідний двір. Комусь це дуже вигідно, хтось з цього має зиск.
      Олекса Ковальов

      Видалити
    5. Кожне нове наукове бачення викликає опір з боку старих уявлень і це є нормальним процесом розвитку науки. Але в рази сильнішим і ненормальним опір стає коли старі (класичні) наукові уявлення використовують як спосіб самореалізації, заробляння рейтингів, грошей, задоволення егоїстичних бажань, марнославства і навіть просто влаштування свого маленького життя.
      Підтримка старих наукових уявлень за рахунок вигадування висмоктаних з пальця напрямків, жорсткого відкидання нового та ін. стає “способом псевдонаукового життя” багатьох людей, що влаштовують своє життя в науці.
      Такі люди є залежними від свого “способу псевдонаукового життя” і намагаються втримати його будь яким чином – підлабузництво, пристосувальництво до існуючого тренду, жорстка емоційна реакція на критику, наклепи, приховування справжнього ім’я і ще багато неприємних речей, які до науки не мають жодного відношення.
      Наукова дискусія з використанням справжніх імен у такому випадку майже неможлива, бо породжує неузгодженість у голові носія вірусу “псевдонаукового способу життя” і як наслідок може привести до його виходу з такого режиму життя, а вірус дуже не хоче відпускати свою жертву.
      Тому і маємо випадок зі ще одним анонімом, який плюється образами у відповідь на жорстку, але обґрунтовану критику і не хоче наводити жодних обґрунтувань.

      Я впевнений, що мій допис також викличе гнівну емоційну реакцію Вашого (анонімного) способу життя, бо відчуває загрозу для себе, і викличе непереборне бажання написати щось образливе, щоб закріпити свою правоту перш за все у Вашій голові. Але не здавайтесь, спробуйте без емоцій прочитати відгук Олекси Ковальова на автореферат М.С Дністрянського і відкрити для себе щось нове, звичайно Ви з чимось не погодитесь, тоді висловіть свої думки відкрито (не анонімно).

      Ставайте свідомими і незалежними від псевдонаукових вірусів, і разом ми будемо корисні і для природи і для людей.

      Видалити
    6. Шановний Миколо! Я вірю, що ви молодий і здібний географ, який може зробити багато добрих справ для географічної науки. Але наука – це насамперед дослідження. І націлюватись треба саме на дослідницькі справи. Важливо, що у вашому краї, на Слобожанщині, простір для географічних пошуків величезний: з’являються нові і суперечливі природно-географічні явища, відбуваються складні процеси трансформації систем розселення, комунікацій, загрозливий характер мають тенденції депопуляції населення, поглиблення диспропорцій у взаєминах центру і периферії. Ви можете усі ці проблеми всебічно дослідити. Але навряд чи у цьому вам допоможе пан Ковальов, оскільки сам він фактично жодних досліджень не проводив, а займався лише совковим псевдотеоретизуванням на тему, що таке географія і що вона вивчає. Така «наукотворчість» жодного відношення до справжньої науки не має, а на Заході, між іншим, є лише предметом насмішок. Тому я бажаю вам знайти доброго консультанта саме для дослідження конкретних проблем. А пану Ковальову прочитайте визначення географії з підручника шостого класу і нехай він більше «по-гамлетівськи» не переймається предметом цієї науки. Він, між іншим, також ще відносно молода людина і при певній підготовці міг би ще зробити щось корисне для географії. Але для цього треба позбутись совкових стереотипів, припинити займатись кілерством і партизанською війною проти колег і почати працювати над конкретними проблемами.

      Видалити
    7. Олекса Ковальов5 червня 2013 р. о 22:01

      Думаю, Пан Анонім – адвокат видатного географа пана Дністрянського вже додав до портрету сучасної української географії найбільш яскраві риси – заміну наукової дискусії пересипанням слиною. Хочу наголосити на тому, що питання, пов’язані з системами розселення, депопуляції, динаміки чисельності є предметом дослідження демографії, а не географії. А взагалі треба завершувати полеміку з хамчиком. Що стосується війни з „колегами” – ніякої війни Олекса Ковальов не веде, це не війна, це звичайний критичний огляд, який, до речі, мали б робити опоненти, і які це не зробили. А війну почали „колеги” ще у 2005 році, далі – більше. Що стосується моєї кваліфікації, не пану про неї судити. Вже той факт, що free scientific online community “Fundamentals problems of Geography” має величезну популярність і відомий у всьому світі, аж ніяк не свідчить про жахливу некомпетентність Олекси Ковальова. До речі, посилання на цей блог є і у Вікіпедії.

      Видалити
    8. Просто Анонім (бо шановною може бути лише людина з ім’ям), думаю, що прислухатись до думки людина, яка боїться навіть писати від свого імені та використовує, як метод, образи замість наукових обґрунтувань, є просто маячньою для будь-якої людини.

      А тепер без лірики, якщо Анонім розмістить ще однин пост анонімно, з образами та без жодних наукових обґрунтувань, його пост буде видалено. Нам потрібна наукова дискусія, а не переписка з хамами.

      Чекаємо від Вас цікавих та обґрунтованих обговорень.

      Видалити
    9. До речі, для тих хто хоче ознайомитись, як пише анонім з "конкретними" науковими дослідженнями, тобто цікавими прикладними та теоретичними географічними дослідженнями пропоную ознайомитись з книгою Олекси Ковальова http://www.geography.pp.ua/p/blog-page_20.html та з матеріалами на блозі, що згруповані у різних рубриках, наприклад: Теоретичні основи географії, Ландшафтознавство й ландшафтне планування, Антропогеографія і регіоналістика, Технології, Холістична географія, Вчення про Геосвіт та ін.

      Видалити
  4. Що це за вчений - Олекса Ковальов? В якому закладі ви працюєте і де захистили дисертацію?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Олександр Павлович Ковальов, доктор географічних наук, Харківський національний університет.

      Видалити
    2. Третяк Петро23 липня 2013 р. о 23:50

      Чому в бібліотеках немає автореферата докторської дисертації Олекси Ковальова? Як вона хоча називається? І чому за результатами дисертації він не опублікував монографію?

      Видалити
    3. Петре, якщо ви справді хочете отримати інформацію про Олександра Ковальова, то будь ласка:

      - опис монографія http://www.geography.pp.ua/p/blog-page_20.html

      - наявність у бібліотеках.
      Питання в яких бібліотеках? Наприклад, в бібліотеці ХНУ імені Каразіна - http://library.univer.kharkov.ua/OpacUnicode/index.php?lang=ua (введіть автора - Ковалев Александр Павлович), в бібліотеці Вернадсько, Інституту Географії та інших можна ознайомитись з працями Олександра Ковальова.

      - докторська дисертація:
      Ковалев, Александр Павлович
      Организация геопространства и стратегия природопользования в условиях действия селепроизводящих геосистем в горах : Дис ... д-ра. геогр. наук: 11.00.11. - Защищена 25.02.94 / Александр Павлович Ковалев . – Харків : Б.и., 1993 . – 246 с. - Библиогр.: с.216-246 (351 назв.) . – На рус. яз.
      ББК Б1,022
      4823-д Библиотека ХНУ абонемент научной литературы Основной фонд

      - також кожен бажаючий може легко ознайомитись з працями Олександа Ковальов на цьому блозі, згрупованими у різних рубриках, наприклад: «Теоретичні основи географії», «Ландшафтознавство й ландшафтне планування», «Антропогеографія і регіонал істика», «Технології», «Холістична географія», «Вчення про Геосвіт» та ін.

      Закликаю всіх вести відкриту наукову дискусію зі справжніми іменами (як наприклад Юра Мельник) та обґрунтовувати свою позицію.

      PS
      Для конструктивного ведення дискусії пропоную попередньо ознайомлюватись з ситуацією, дійовими особами та ін. Якщо виникають подібні запитання – пишіть нам на електронну пошту:
      a_kovalyov_p@mail.ru
      yarovyi.mykola@gmail.com
      або на контактну форму, що знаходиться в нижній частині сайту.

      Видалити
  5. Н.В. Краснопольська захистила дисертацію за спеціальністю 11.00.13 Історія географії - тематика цілком їй відповідає

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Юра, для продовження дискусії аргументуйте свою позиція.

      Видалити
    2. Олекса Ковальов25 липня 2013 р. о 19:21

      Хочу дати відповідь на питання стосовно дисертації Н.В. Краснопольської. Мене не цікавить, відповідає ця дисертація напрямку 11.00.13 Історія географії, чи ні. Питання у тому, чи відповідає цей напрямок географії. Мене не цікавить і сама Н.В. Краснопольська. Я дивлюся роботу і ставлю питання: як ця робота співвідноситься з областю дослідження географії? Без сумніву і ця, і всі інші роботи такого плану мають відношення до напрямку «Історія науки». Географія – це науковий напрямок, що має чітко виражену область дослідження – географічне середовище у його становленні, еволюції, включаючи і ті відносно стабільні режими, у відповідність яким ставиться поняття про геосистему. Географія – це наука про організацію геосередовища. Отже, ми маємо дуже складну область дослідження, і географам є, чим займатися. Так причому тут історія географії? Це – область історії науки. Комусь вигідно було створити цей напрямок – Історія географії. Але додам, що робота, про яку йдеться, взагалі має вигляд і рівень звичайного реферату. Шановний дописувач, поясніть мені, некомпетентному, що у таких роботах має відношення до географії? З іншого боку, хто ті люди, які «пишуть» такі «географічні» дисертації? Відповідь одна: ті, хто не бачить себе географом! Географічне дослідження повинно мати відношення до проблем, пов’язаних з географічним середовищем як формою організації.

      Видалити
  6. Олекса Ковальов24 липня 2013 р. о 19:06

    Я дякую. Миколі Яровому за коректні відповіді дописувачам – Юрію Мельнику (нажаль, нічого про нього не знаю) і Петру Третяку (також мені невідомого). Я трошки додам.

    Шановні, я думаю, що ви ще доволі молоді люди, але, нажаль, не навчені добрим манерам спілкування з людьми, які явно старші вас. По-перше, хочу звернути увагу, що я у своїх відгуках не торкаюся тих особистостей, які є авторами дисертацій, статей чи монографій, в той час, як всі мої опоненти намагаються поставити питання про мою кваліфікацію, ставлячи під сумнів мій науковий рівень. Можу вас запевнити, що моя школа, завдяки якій я став вченим, суттєво відрізняється від шкіл більшості, бо я з дитинства приймав участь у роботі експедицій, що проводились на території Великого Кавказу. До цього додам, що мені прийшлося двічі захищати кандидатську дисертацію (з інтервалом у п’ять років), бо дехто накатав листа у ВАК СРСР, і мені прийшлося 1980-му році пройти колегію ВАК і апеляційну раду. Зауваження, яке мені зробили, було пов’язане з тим, що моя дисертація, начебто, була не зовсім географічною, що вона мала захищатися у раді з напрямком „гідрометеорологія”. Тим, хто у ВАК СРСР оцінював мою роботу, був В.С. Преображенський. Пізніше, у розмові зі мною, він визнав, що і його аспірант, який досліджував селеві виноси, теж не зміг зробити роботу географічною. Отже, справа була тільки у листі, що прийшов з ХДУ ім. Горького. Це була помста (не буду називати його, бо його вже немає). Бачите, вже у ті далекі роки стали питання про відповідність роботи географічному напрямку, хоча тоді це питання було далеким від ясності. Але я не змінив напрямок, а переробив роботу і захистив її у 1984 році. Деякі вважали її докторською, але я не претендував на це. Докторську дисертацію, як вам написали, я захистив у 1994 році у Харкові (у Києві мені відмовили з причини, що дисертація не має відношення до України (чи не дивно?)). Моїми опонентами були дуже відомий географ Володимир Олександрович Ніколаєв (МДУ), Август Миколайович Оліферов (Таврійський держуніверситет) та Гаврило Петрович Міллер (Львівський держуніверситет). Що стосується відсутності монографії, відповідь проста: на той час такої вимоги не було!

    Виникло питання, чому немає автореферату моєї докторської у бібліотеці?

    Відповідь така: якщо це організація, яка входить до списку обов’язкової розсилки авторефератів, то це означає, що його вкрали.

    Вам також написали, що я працюю у ХНУ ім. В.Н. Карзіна. Це не зовсім так. В період з 1977 по кінець 1988-го року я працював у Харківському педагогічному інституті ім. Г.С. Сковороди, де мав найвищий викладацький рейтинг (за міністерськими опитуваннями) у купу проблем. У ХДУ я перейшов на початку 1989 року, і відразу зіштовхнувся з великими проблемами. Не дивлячись на це, через 3 – 4 роки я і тут досяг найвищого на факультеті викладацького рейтингу, що дуже не сподобалось Левицькому, Черваньову, пізніше – К.А. Нємецю і багатьом іншим. Як недолік, у цьому університеті сприймалося і те, що на сайті „Univer-life” (можете зайти на цей сайт) я мав нульовий бал за хабарництво (такі сьогодні не в ціні). З цього університету мене випнули на пенсію як абсолютно некомпетентного, відсторонивши від роботи зі студентами. Моя пропозиція ректору перевести мене на посаду вахтера, де у мене буде більш тісний контакт зі студентами, залишилась без відповіді. Тому сьогодні я – пенсіонер у повному обсязі. Але це не означає, що я залишив поле науки, навпаки, саме це дозволило мені зробити прорив у географії. Нажаль, в Україні останніми роками (особливо, починаючи з 2005 року) робилося все, щоб прибрати мене з поля науки. Передували у цій справі львів’яни і кияни.
    Тепер у мене питання до дописувачів: хто за вами стоїть? Не може ж бути так, що такі молоді люди самостійно, у такому тоні, пишуть на адресу Олекси Ковальова!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Нажаль нас (сучасних студентів) не навчили гарним манерам при спілкуванні в інтернет просторі.

      Шановний Олександр Ковальов. Я студент-географ ІV курсу Кіровоградського державного педагогічного університету мій викладач ландшафтознавства дотримується наукових поглядів Львівської наукової школи фізичної географії.

      Щодо дисертації Краснопольської Н.В., то ВАК надає ступінь кандидата або доктора географічних наук за захист дисертації у спеціальності 11.00.13, або ступінь доктора геологічних наук за дослідження історії геології (04.00.23) або навіть ДОКТОРА МЕДИЧНИХ наук за дослідження в галузі історії медицини, тобто докторант може написати про (наприклад) історію акушерсько-гінекологічної освіти в Україні і стати доктором медичних наук, але колеги таких фахівців у галузі медицини зовсім не сумніваються у науковому потенціалі таких робіт.

      На Ваш блог мене привів запит про "Просторово-часову структуру сучасних ландшафтів". мене не заслали сюди ані Я.Б. Олійник, ані В.М. Петлін.

      Видалити
  7. Олекса Ковальов26 липня 2013 р. о 18:59

    Шановний Юрію,
    1) Гарним манерам спілкування в Інтернет-просторі не вчать у вузах, це – складова вихованості в цілому;
    2) Якщо викладач ландшафтознавства дотримується якоїсь однієї версії ландшафту, це означає, що він обмежує студентів, виходячи з принципу: не треба думати, є ті, хто все за нас вирішили. Ваш викладач повинен ознайомити студентів з різними версіями, а то – справа студентів, яку версію їм вибирати. Коли я вчився у ХДУ (1966 - 1971), нам курс „Ландшафтознавство” взагалі не читали, а між В.Л. Віленкіним і С.І. Проходським йшли жорсткі дискусії стосовно розуміння ландшафту. Знаєте, за радянських часів, коли формувалася і так звана львівська школа фізичної географії, географи були практично відокремлені від західної географії, а дискусія як форма розвитку наукової думки була вкрай обмеженою, бо існувала версія застиглої, офіційної точки зору, практично затвердженої на державному рівні. Це, в першу чергу, московські варіанти. Посилатися сьогодні на якусь львівську школу, що існувала за царя Панька, означає демонструвати свою відсталість. До речі, у 2001 році я показав, що фізичної географії у тому розумінні, в якому вона існувала на протязі десятиліть, просто не може бути (Укр.. Геогр.. журнал, №1, 2001). Так про яку школу йдеться. Більше того, ландшафт – це не географічне поняття, про що слід пам’ятати, і не можна приписувати йому довільні значення, як це у нас примудряються робити.
    3) Те, що ВАК видає такі дипломи за роботи з історії тих чи інших дисциплін, мені добре відомо. Але це нонсенс! Треба ж розуміти, що напрямки, пов’язані з різними дисциплінами, відрізняються, перш за все, характером області (об’єкту) дослідження. Одна справа – досліджувати географічне середовище, інша – досліджувати історію формування думки про це середовище. Ви розумієте, що це різні сфери дослідження? Такі питання лежать у площині наукознавства. Але справа у тому, що у роботі Краснопольської ніякого аналізу розвитку географічних уявлень немає. Там дуже слабенький реферат, не більше. Ось у чому справа.

    ВідповістиВидалити
  8. Андрій Васильович30 липня 2013 р. о 19:07

    З всього вищезазначеного однозначно можна зробити висновок про те, що шановний Олександр Ковальов - це насамперед людина, яка любить справедливість, має велику ерудицію, заслуговує на увагу і пошану. І що головне є справжнім географом.

    ВідповістиВидалити
  9. Олекса Ковальов31 липня 2013 р. о 19:43

    Шановний Андрій Васильович, дякую за оцінку.

    ВідповістиВидалити
  10. Ваша інформація викликала ще більші сумніви в науковій кваліфікації пана Ковальова. По-перше, як могла стати доктором наук людина, яка не змогла з першого разу захистити кандидатську дисертацію. По-друге, чому він не опублікував у вигляді монографії свою докторську роботу. Може не хоче, щоб громадськість побачила усю злиденність результатів?. А згідно з теперішніми положенням щодо більшості наук: нема монографії, то нема і докторської дисертації. У 1994 році ситуація була інша: тоді навіть по-справжньому не вели стенограму захисту, так що можна було усе сфабрикувати. І по-третє, основне, на сайті я не ознайомився з жодним справжнім його дослідженням. Є лише якісь загальні фрази. Складається враження, що він спочатку складав банальні речення зі словом «геосистема», а потім вкрав в англійського філософа А. Кестлера поняття «холон», додав «гео» і почав безпідставно застосовувати це поняття до характеристики географічного середовища. Насправді, як аргументовано доводить М.Гродзинський, природа географічного середовища інша і складніша, щоб вписуватися в рамки надуманої геосистемої організації. А тим більше «горе-холархії». Найсмішніше, що через призму своєї «горе-термінології» він розглядає конкретні географічні дослідження. І насамкінець, цікаво було б довідатись, хто з львівських географів заважав пану Ковальову проводити справжні дослідження?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Чому ви такий біснуватий? Якщо Ковальов - горе-науковець, яка вам різниця до його смішної науки? Висміяли би якесь конкретне положення, або розкритикували би певні позиції, а може і взагалі мимо пройшли би... А вас прямо "взяло"! Пишете, і знову без конкретики.
      Менше емоцій, будь ласка.

      Видалити
    2. Мене обурює те, що Ковальов підписується як професор. Який він професор, якщо не підготував жодного посібника! На основі яких навчальних матеріалів він вив студентів? І чого може навчити такий викладач, який не здатний підготувати посібник?

      Видалити
    3. Дочекаємося його відповіді.

      Видалити
    4. "Мене обурює те, що Ковальов підписується як професор."
      Олександр Ковальов не підписується, як професор!!!
      Звідки така інформація, доведіть.

      Видалити
    5. Олекса Ковальов23 вересня 2013 р. о 15:18

      З приводу професорства: у Каразінському університеті я працював на посаді професора.

      Видалити
  11. Олекса Ковальов22 вересня 2013 р. о 18:19

    Я змушений відповісти навіть пану Петру Третяку (якого я абсолютно не знаю), хоча відповідати хамам не варто.
    1. Пане Третяк, моя кандидатська дисертація не пройшла не як така, що не відповідала вимогам до кандидатської, а, як вважали члени колегії ВАК, вона захищалася не за тим напрямком. Це перше. Дозволю зауважити, що навіть так звана чорна рецензія була позитивною. А причина – у листі, який був направлений у ВАК з Харківського держуніверситету, в якому наголошувалось, що дисертацію мені написав мій батько. Я у той час у цьому університеті не працював, отже це була просто помста.
    2. Я вже давав пояснення іншому дописувачу, що у 1994 році вимоги писати монографію не було. Все інше повністю відповідало вимогам. Перепрошую, Олекса Ковальов ще у 80-х роках минулого століття неодноразово виступав на всесоюзних конференціях, у а 1986 році – на Міжнародній конференції „Гірські геосистеми” (Телаві, Грузія) з конкретними результатами досліджень, які я на протязі багатьох років проводив на території Великого Кавказу. Ці матеріали завжди викликали зацікавленість з боку серйозних вчених, у тому числі - московських. Хлопчик, якби моя докторська була базіканням, така відома людина, як професор МДУ Володимир Олександрович Ніколаєв, ніколи не погодився б бути моїм опонентом, бо це – кристально чиста людина. Може, пане, Ви у цьому сумніваєтесь? Боюсь, пане, у Вас не всі дома, і на відміну від відомого персонажа – Стецька – шансів, що вони позбираються, у Вас немає.
    3. Стосовно стенограми захисту: вся процедура захисту записувалася на магнітофон і, відповідно, в архівах Спеціалізованої ради цей документ має бути. За слова „так що можна було усе сфабрикувати” Вам прийдеться відповісти.
    4. Пане Третяк, про яку громадськість Ви пишете? Може про таких, як Петлін, Дністрянський, Мельник, Позаченюк, парочка Нємеців, Пересадько, Руденко (як осоромився на конференції в МДУ у 2011 році) – Ви цих маєте на увазі? Думаю, у Вас гарні контакти з псевдо-географами Каразінського університету, які поставляють Вам цю перекручену інформацію.
    5. Пане Третяк, я не професор, хоча мав на факультеті найвищий викладацький рейтинг. Мені не дали стати професором.
    6. Що стосується „загальних фраз” – пане Третяк, я вже давно пройшов етап емпіричних досліджень (повторюю, це дуже багато років польових робіт у складних умовах, які Вам і не снилися), і займаюся зараз розробкою нової концепції. За Ваш вислів „Складається враження, що він спочатку складав банальні речення зі словом «геосистема», а потім вкрав в англійського філософа А. Кестлера поняття «холон»” Вам прийдеться відповідати. І, стосовно фрази „Найсмішніше, що через призму своєї «горе-термінології» він розглядає конкретні географічні дослідження” – пане Третяк, Вам треба звернутися до лікаря.
    Жаль, що в українській географії хамство досягло таких розмірів.

    ВідповістиВидалити
  12. Третяк Петро - неіснуюча особа, за нею ховаються представники Львівського університету - дані Інтернет статистики блогу та моїх знайомих з ЛНУ.

    Зрозуміло, що ставитись серйозно до слів людини яка боїться навіть назвати себе не можна.
    Але справа не втому. Український народ продовжує годувати людей, які сидять собі тихенько, займаються псевдонаукою (читайте основний текст статті), отримують дріб'язкову зарплату, “лижуть дупу” керівництву, а коли хтось намагається пролити світло на їх “буття”, то беззмістовно ллють бруд спідтишка (анонімно), бо по іншому не вміють. Це ще одна складова, що характеризує важкий стан сучасної української географії.

    Можливо я занадто грубий, але як можна говорити з людиною, яка під вигаданим ім'ям льє бруд на інших, навіть не намагаючись розібратись у ситуації і обґрунтувати свою позицію.
    Наукової дискусії тут немає, просто необхідність “полити бруд спідтишка”, щоб захистити себе, тому наступні коментарі, що написані “неіснуючими” особами і містять наклепницьку інформацію будуть видалені.

    Напишіть своє справжнє ім’я та несіть відповідальність за сказане.

    PS
    Для всіх хто хоче вести наукову дискусію двері відкриті - пишіть обґрунтовані тексти і вони будуть опубліковані, втому числі і як основний матеріал.

    ВідповістиВидалити
  13. Пане Ковальов, я не розумію, чому ви так нервуєте і навіть грубіяните. Я зі свого боку хочу коректно і без образ розібратися з деякими суперечливими моментами. Спочатку організаційними, а потім, як фізико-географ, і з концептуальними. Отже, ви говорите, що підготували три дисертації. Але хіба не усі ці дисертації, у тому числі кандидатська і докторська, стосувалися лише однієї теми, проблеми селей, яка переважно досліджується геологами (через це до вас були обґрунтовані претензії). До речі, згідно сучасних вимог теми кандидатської і докторської дисертацій не можуть збігатися. Так що зараз ступінь доктора наук вам би не присудили. Отже, зараз вимоги до дисертацій лише зросли. Тепер щодо вашої ніби то концепції географічного середовища. Наскільки вона оригінальна? Адже поняття холону ви запозичили і використовуєте без посилань. В мене ще є питання, але про це згодом, і бажано коректно.

    ВідповістиВидалити
  14. Назвіть себе і візьміть відповідальність за сказане.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. В іншому разі коментарі публікуватись не будуть.

      Видалити
    2. +1

      Я вважаю, що треба вводити таку систему коментування, яка дозволить виявляти, чи є реальною особистістю дописувач. Тобто авторизація повинна бути через соціальні мережі.

      Видалити
  15. Адже поняття холону ви запозичили і використовуєте без посилань. В мене ще є питання, але про це згодом, і бажано коректно.

    Таке твердження викликає подив.
    Наведу приклад.

    Холістичний погляд на Геосвіт http://www.geography.pp.ua/2011/12/blog-post_13.html
    22 посилання в невеликій статті, більша половина з них на закордонні джерела!!!
    І далі цитата зі статті:
    Холізм як концептуальна основа географії. Отже, на перший план виходить питання складності Геосвіту та її врахування у наших уявленнях. У наш час найбільш підходящою основою є холізм, заснований в кінці першої чверті минулого століття Дж.К. Сматсом [Smuts, 1926] та розвинений у 60-х роках того ж століття А. Кьослером і іншими дослідниками. Проникнення цих поглядів у географію дещо затрималось. У роботі «Майбутнє географії» [Johnston, 1985], Р.Дж. Джонстон присвятив цьому питанню цілий розділ, ...
    З іншими публікаціями, що присвячені даній тематиці можна ознайомитись на блозі.

    Висновок. Очевидне бажання будь-яким чином образити і звести наклеп на людину, щоб хоч якось відчути себе правим. На мою думку причина такої поведінки - виправдати (в першу чергу для себе) своє псевдонаукове існування яке не несе користі нікому.

    PS
    Об’єм цікавої літератури, що опрацьовує Олександр Ковальов та дає у своїх публікаціях, а також давав студентам просто вражає і викликає повагу навіть в людей, що в неповній мірі розділяють його погляди.

    ВідповістиВидалити
  16. Олекса Ковальов23 вересня 2013 р. о 15:15

    Пане „Третяк”:
    1. Не Вам писати про нервування і грубість, як і про коректність.
    2. Якщо Ви маєте претензії до моїх захистів, будь-ласка, звертайтеся до відповідних інстанцій і ставте перед ними таке питання. У цій же рубриці йдеться не про мої захисти, а про „дисертацію” М.С. Дністрянського. У Вас є щось сказати з цього приводу?
    2. Я не повинен звітувати перед Вами стосовно моїх захистів, які відбулися доволі давно. Тоді відношення до процедури захисту було більш серйознім, ніж зараз.
    3. Ви виставляєте себе докою в питаннях процедури захисту, а плутаєте такі речі, як явище, що досліджується, і тема дисертації. Можу Вам заявити, якщо Ви такий невіглас у цих питаннях: явища ніколи до кінця не можуть бути дослідженими, тому проблема селів і сьогодні залишається, і буде ще довго залишатися. Більше того, одне і те ж явище може досліджуватись представниками різних наукових напрямків. Я не був першим ні в Україні, ні в СРСР, хто цю проблему досліджував, але знайшов такі аспекти, які були новими. До речі, співробітники МДУ не так давно вийшли на мене і попросили вислати мої матеріали. Вони розглядають ці матеріали як важливі.
    4. Ви пишете, що є фізико-географами, у такому разі Ви – повний профан, якщо заявляєте, що проблематикою селів займаються переважно геологи. Інженери-геологи займаються цим процесом, коли йдеться про необхідність створення захисних систем. Селевий процес – це явище, перш за все, географічне. Так Ви можете поставити під сумнів і захист докторської Августом Миколайовичем Оліферовим, і співробітником МДУ В.Ф. Перовим і іншими. Так Ви ставите під сумнів кваліфікацію покійного професора Львівського університету Г.П. Міллера, який був моїм опонентом, і В.О. Ніколаєва, до рівню яких Вам ніколи не підійти.
    5. Щодо моєї „ніби-то” концепції географічного середовища: це не моя концепція, це – концепція Елізе Реклю, яку я намагаюсь (і все для цього роблю) розвинути, виходячи з сучасних поглядів. Заспокойтеся, пане, у Вас нічого не вийде, бо Ви – псевдонауковий дохлик.

    ВідповістиВидалити