9 січня 2013 р.

Громадянське суспільство і Влада


Питання, підняті у «Зверненні…» є доволі складними і вимагають широкого обговорення. Надзвичайно важливим є питання про відношення між державою (владою) та громадянським суспільством. Часто можна почути від представників влади, що влада разом з громадою спільними зусиллями вирішують якісь проблеми. Тут суспільство вже поділяється на дві складові – громадськість і владу. Що за цим стоїть?
Громадянське суспільство (ГС). ГС – це населення, виведене зі стану сплячки - спільнота особистостей, що займає активну громадянську позицію і діє в режимі самоорганізації. Основу ГС складає комунікація між особистостями. Активність ГС носить спонтанний характер, але в його структурі присутні індивіди, що знаходяться у постійно-збудженому стані. Це найбільш реактивні áктори, що реагують на неузгодженості. Нажаль, в Україні ГС відсутнє, а його формування натикається на сильний опір з боку органів влади. Отже, замість ГС ми маємо населення. Останнім часом можна було чути, що є програма створення ГС. Це профанація, бо ГС не створюється згідно з програмою, створюються умови для його становлення, чому саме і протистоїть адміністративний апарат: головною умовою є відсутність адміністративного тиску та високий потенціал активності населення. Причини зрозумілі: ГС і адміністративна система знаходяться у жорсткому протиріччі. Адміністративній системі не потрібні особистості, тому вона всіляко заважає вільній реалізації людей як особистостей. Досягти цього напрочуд легко: по-перше, треба розділити суспільство на тих, хто наказує і платить, і тих, кому наказують і платять, по-друге, до мінімуму звести оплату праці і пенсії, щоб примусити людей думати про хліб насущний. Нам пропонують чергових лідерів-демагогів, своєрідних випасал, що під виглядом створення політичних партій формують особисті отари лохів-прихильників з інстальованими із-зовні «ідеями» і «суспільними цілями». Все це веде до звуження контексту сприйняття оточення до мінімуму, внаслідок чого люди стають байдужими до проблем загального плану – мови, етнічної культури, науки, стану біосфери, засмічення довкілля тощо. Вже не треба самостійно думати, аналізувати – є той, хто це робить за тебе. На перше місце виходять дріб’язкові бажання і прагнення, люди далі все більше відходять від духовності (під якою я розумію відчуття єдності зі Світом в цілому), наростає егоїзм. Я пам’ятаю чудову назву однієї статті з журналу «Знание - сила»: Казарма или толпа – для остального надо быть личностью.
Важливим питанням є вироблення норм моралі, які формуються саме у надрах ГС. Ніякі Закони не можуть це відрегулювати, особливо у країні, у якій діє відомий принцип: закон – як дишло, куди повернеш, туди й вийшло. Жахливо виглядають нотації, повчання адміністраторів. У сучасному варіанті ГС – це мережеве суспільство, яке, однак, вимагає наявності людей з іншим менталітетом (читайте на блозі мою статтю: Государство и регион как альтернативные формы организации общества). Тільки коли відбудеться фазовий перехід від населення до спільноти особистостей, можна буде говорити про виникнення ГС, а до того ніякого ГС виникнути в принципі не може. Має бути критична кількість особистостей! Отже, коли я писав, що рішення має підніматися „знизу”, це означало, що воно має формуватися на рівні комунікації між особистостями. До речі, народ, як про це заявив на 5-му каналі ТБ нардеп М.Д. Катеринчук, до цього відношення не має, бо народ – це спільнота людей - абстракція.
Сильні і слабкі зв’язки. Суспільство – це надскладна система, що формується і функціонує на основі сильних і слабких зв’язків. Це пояснюється тим, що при значних змінах переважання сильних зв’язків веде до руйнування структури в цілому (концепція самоорганізації критичності). Сильні зв’язки мають форму законів. Але більшість відносин має перебувати у режимі слабких зв’язків – у вигляді домовленостей, угод між фізичними лицями, підприємствами, організаціями тощо, бо кожна локальна ситуація є неповторною і у Законах відображена бути не може. Безглуздо говорити про «Закон про обман», «Закон про наукову істину» (або про офіційну науку), чи «Закон про неприпустимість брутального поводження», не може існувати Закону про мораль тощо. У нас же Закони формуються згідно з інтересами певних бізнесових груп.
ЄС чи Митний союз? У зв’язку з цим цікавим є питання про альтернативу: Митний союз чи ЄС. Думаю, це питання не варто навіть обговорювати. Не треба нікуди вступати, треба надати можливість фізичним і юридичним лицям самостійно виходити на необхідні контакти і формувати ефективні взаємини за для збільшення ефективності. Це буде відповідати умовам створення ГС. Якщо окремі спеціалісти, фірми чи підприємства мають високий потенціал, вони самі знайдуть контакти з відповідними структурними складовими інших країн, ось і все. Домовленості на рівні країн тут мало що дають (як приклад, відсутність ефекту від домовленостей між Україною та Росією стосовно виробництва літаків). Хто тут винний? Винні політики, в першу чергу – недалека, хамовита і безглузда політика ПутМедведа, що зводиться до примушування до миру.

Немає коментарів:

Дописати коментар