Олекса Ковальов (Номад)
Досвід одеських географів у відкритті нового напряму науки, який існує вже давно
O. G. Topchiyiv, DrSc (Geography)
V. V. Yavorska, DrSc (Geography)
K. V. Kolomiyets, PhD (Geography)
THE CONCEPT OF GEOGRAPHICAL HOLISM AS A COMBINED CONSIDERATION OF NATURE AND SOCIETY
https://dspace.onu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/24726b86-0cb9-4914-b77d-5bf32384fded/content
КОНЦЕПЦІЯ ГЕОГРАФІЧНОГО ХОЛІЗМУ ЯК СУМІСНОГО РОЗГЛЯДУ ПРИРОДИ ТА СУСПІЛЬСТВА
Вісник ОНУ. Сер.: Географічні та геологічні науки. 2022. Т. 27, вип. 2(41)
Мені трапилася стаття одеських авторів, яка мене зацікавила, бо вона присвячена темі, яку я розробляю вже багато років. Стаття була опублікована англійською мовою, але її огляд я зроблю українською, бо сумніваюсь, що англомовний світ зацікавиться змістом цієї статті. У мене виникло питання стосовно порядності авторів статті, бо йдеться про авторство, як і стосовно їх фахової та наукової компетентності. Розглянемо статтю.
В Анотації автори заявляють: «У статті порушується проблема формування нового наукового напрямку – географічного холізму, який би поєднував розмежовані предметні області фізичної та соціальної географії. Зазначається, що сучасні запити на географічні знання зосереджені на цілісному розгляді оболонки Землі – комплексних та інтегрованих географічних дослідженнях, хоча вітчизняна географія недостатньо визначена та суперечлива щодо питання інтегрованого розгляду оболонки Землі як цілісної геосфери. З одного боку, географи намагаються врахувати всі фактори функціонування оболонки Землі – як природно-географічні, так і соціально-економічні, тоді як загальногеографічний напрямок досліджень у системі географічних наук представлений лише допоміжними та обслуговуючими дисциплінами. Метою статті є визначення когнітивних функцій та цільових установок нового наукового напрямку географічних досліджень, структурування його концептуальної основи. Під час проведення дослідження автори керувалися загальнонауковими методами в географічних дослідженнях та фундаментальними філософськими методами. Автори використовували дослідження в галузі синергетики, системного аналізу, які розкривають принципово новий тип зв'язку між природою та суспільством у їхній взаємодії, підвищуючи ефективність географічних досліджень в результаті інтеграції, об'єднання окремих частин географічної науки в єдину цілісну систему. У статті зазначається, що науковий розвиток раціонального природокористування вимагає розуміння принципів та механізмів функціонування земної оболонки як цілісної та синергетичної (саморегульованої) соціоприродної системи. Запропоновано узагальнену систему географічних наук, в якій виділено чотири блоки. Цілісний напрямок географічних досліджень базується на методологічному блоці системи географічних наук, що включає аналіз геопросторового положення географічних об'єктів та явищ, вчення про територіальні географічні комплекси та системи, геопросторову таксономію об'єктів та явищ стосовно земної оболонки, концепцію геопросторової (територіальної) організації суспільства» (с. 167).
Отже, автори проголошують новий науковий напрям – географічний холізм. Відразу зроблю зауваження: географічного холізму бути не може, бо йдеться про холізм як онтологічний принцип сучасної філософії, можна говорити тільки про застосування холізму в географії, що не робить його географічним. Наберемо словосполучення «холізм в географії» у Google і маємо за черговістю: А. Ковалёв «Холизм и основы холистической географии», рік публікації 2011–й [Ковалёв, 2011а]. Наступною йде стаття О.Г. Топчієва, В.В. Яворської та К.В. Коломійця 2022-го року, тобто та, яку я розглядаю. Далі – знову моя стаття «География меняет свой облик» [Ковалёв, 2012а], присвячена 100-літтю Павла Васильовича Ковальова, 2012-й рік. У цій статті ставиться питання про перехід географії на холістичну основу, як і в публікації «География: холоническая структура геосреды» [Ковалёв, 2012б]. Цей підхід є і в статті 2011-го року «Геомир: связь сложности и комплексности» [Ковалёв, 2011б]. Отже:
По-перше, ні про який новий науковий напрям не йдеться, бо область (об’єкт) дослідження залишається незмінною – географічне середовище! Йдеться про застосування парадигми, яка раніше не застосовувалася. Але, по-друге, на яких підставах О.Г. Топчієв, В.В. Яворська та К.В. Коломієць у 2022-му році заявили про «новий науковий напрям», якщо цей напрям – «холізм в географії» - у абсолютно конкретній формі вже був проголошений іншим автором у 2011 і 2012-му роках, і далі розвивався у десятках статей?
Більше того, монографія «Ландшафт сам по себе и для человека», яка вийшла у 2009-му році, вже мала холістичну основу, бо в ній абіотичний, біотизований та антропізований рівні складності географічного середовища були показані як вкладені утворення, що формують цілісність географічного середовища у вигляді геосфери Землі. Такий підхід маємо і у більш ранніх публікаціях, як то «Географический процесс: теоретические представления и выход в практику» [Ковалёв, 1990], «Географічний процес: що стоїть за поняттям?» [Ковальов, 1997] «Проблема людини і географія майбутнього: чи є достатнім наукове відображення геопростору?» [Ковальов, 2001]
Йдемо далі.
ВСТУП
«У контексті формування державного суверенітету та прискореного входження України до світової спільноти відбувається послідовна теоретична та методологічна трансформація вітчизняної науки. Світова спільнота вступила в новітню наукову революцію. Відбуваються радикальні зміни в укладі суспільного життя та в структурі світового господарства. Продовжується швидка технологічна перебудова економіки. Людство вступило в так звану інформаційну революцію, яка докорінно змінює не лише знання, а й технологічні основи виробництва» (с. 168)
Мій коментар: Це звичайне бла-бла-бла.
«Як і всі інші науки, географія постійно та регулярно переглядає та оновлює власні теоретико-методологічні основи та методологічний інструментарій стосовно цивілізаційного прогресу людства та послідовного зростання знань. Ці тенденції викликають нові запити суспільства до географічної науки та визначають її відповідну методологічну модернізацію та перебудову. Показово, що більшість сучасних запитів на географічні знання зосереджені на цілісному розгляді земної оболонки, географічного середовища, довкілля, а також на комплексних та інтегрованих географічних дослідженнях» (с. 168).
Мій коментар: Виникає питання, що таке «земна оболонка», чим вона відрізняється від геосфери, географічного середовища та довкілля? Тут автори вносять плутанину, бо самі не розібралися в оболонках та сферах!
«Українська географія стосується питання інтегрованого розгляду земної оболонки як цілісної геосфери недостатньо визначено та суперечливо. З одного боку, географи знову і знову декларують складність своїх розробок і намагаються врахувати всі фактори функціонування земної оболонки – як природничі, географічні, так і соціально-економічні. Загальний географічний напрямок досліджень у системі географічних наук представлений лише допоміжними та обслуговуючими дисциплінами. Деякі автори називають його «конвергентним», тобто напрямком, у якому сходяться природно-географічні та соціально-географічні розробки (Шаблій та ін., 2019). Але сам напрямок як складова географічної науки не позначено. Традиційний поділ географії на природничі та суспільні науки зберігається в багатьох схемах таксономії географічних наук вітчизняних авторів (Нємець, Нємець, 2014; Пістун, 1998), а змістовне перекриття цих напрямків називається «наскрізними» або «змішаними» географічними науками (Жекулін, 1989; Жупанський, 1997). Лише деякі автори в системах географічних наук виділяють загальногеографічні блоки та підсистеми, називаючи при цьому такий поділ «умовним» (Саушкін, 1980). Географи розуміють методологічну абсурдність такої ситуації та стверджують, що вітчизняна географія повинна «позбутися крайнього підходу у вигляді розділення двох окремих географій – природної та соціальної» (Шаблій та ін., 2019)» (с. 168).
Мій коментар: Вражає, що автори статті посилаються на двох жахливо корумпованих пройдисвітів – парочку К.А. Нємець та Л.М. Нємець, які придбали дипломи докторів наук з інтервалом у два роки у Я.Б. Олійника (Київський національний університет ім. Т. Шевченка) - такого ж хабарника, як вони! Варто відмітити, що К.А. Нємець взагалі не мав географічної освіти, він – гідрогеолог! Посилання на таких «авторів» свідчить про нерозбірливість.
І знову ми бачимо використання застарілих словосполучень - «природно-географічні» та «соціально-географічні» - з виділенням природної та соціальної географії (з посиланням на О.І. Шаблія). І хоча О.І. Шаблій у 2019-му році писав, що географія має «позбутися крайнього підходу у вигляді розділення двох окремих географій – природної та соціальної», це було зроблено задовго до нього.
«Раніше недиференційовану географію називали єдиною або моністичною, сучасний географічний холізм – holism – від грец.) – це методологічний принцип і світоглядна концепція, що стверджує цілісність і неподільність матеріального та духовного світу, розглядає оболонку Землі як цілісну геосферу, що інтегрує природне середовище, людину з її господарською та духовною діяльністю, а також штучний матеріальний світ, створений людиною. Холістичний підхід використовували у своїх працях такі відомі філософи, географи, математики, фізики, біологи, соціологи та історики, як: Страбон, Геродот, Фукідід, Тома Аквінський, Г.В. Лейбніц, Г.В.Ф. Гегель, Й.Р.Р. Толкін, Б.С. Голдейн, Е.Д. Дюркгейм, Ф. Бродель, Т.С. Кун та К. Ріттер» (с. 168).
Мій коментар: Що означає вислів «оболонка Землі»? І чи варто згадувати древніх греків, коли йдеться про сучасну географію, яка сильно відрізняється навіть від географії минулого століття? Думаю, це зайве, бо йдеться не про історію становлення географії.
«Особливістю сучасної науки є зміна об'єкта дослідження. Сучасне цілісне розуміння світу з точки зору вчених полягає в підході до нього як до цілісної системи. Ми розглядаємо концепцію географічного холізму як головну складову такої трансформації географічної науки, за якої можна буде подолати методологічну диференціацію природно-географічних та соціально-економічних закономірностей у ній (Топчієв, 2016; Топчієв, 2022)» (с. 169).
Мій коментар: Ніякої зміни об’єкта дослідження не відбулося, змінюється бачення цього «об’єкта»! У моїх статтях показано, що географи йшли від загально-описового варіанту до поняття географічного комплексу, від нього до поняття геосистеми, а тепер ми кажемо про геохолони≈геоорги як складові географічного середовища. Саме введення понять «геохолон» та «геоорг» дозволяє перейти до бачення географічного середовища як холістичного, бо йдеться про співвідношення між частинами і цілим. І ще раз: ніякої диференціації «природно-географічних та соціально-економічних закономірностей» в географії не може бути, географія не вивчає соціально-економічні закономірності, а природним є все!
«Метою статті є визначення когнітивних функцій та цільових установок нового наукового напрямку географічних досліджень, структурування його концептуальної та концептуальної основи» (с. 169).
«МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ
Під час проведення дослідження автори керувалися загальнонауковими методами в географічних дослідженнях та фундаментальними філософськими методами. Автори використовували дослідження в галузі синергетики, системного аналізу, які розкривають принципово новий тип зв'язку між природою та суспільством у їхній взаємодії, підвищуючи ефективність географічних досліджень в результаті інтеграції, об'єднання окремих частин географічної науки в єдину цілісну систему» (с. 169).
Мій коментар: Не зовсім зрозуміло, про яке дослідження йдеться. Автори заявляють про введення нового напрямку, і все! Вони заявляють про використання «дослідження в галузі синергетики, системного аналізу, які розкривають принципово новий тип зв'язку між природою та суспільством», але в тексті статті цього немає, тобто це - звичайна декларація. Вони пишуть про розкриття принципово нового типу «зв'язку між природою та суспільством у їхній взаємодії», не подумавши про те, що суспільство ніяким чином не випадає з Природи, бо Людина – явище природне, а все виробництво формується на тому, що дозволяє Природа! Текст є чисто декларативним!
«РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Географічний холізм як галузь досліджень вимагає певних методологічних обмежень та принципів вибору основних понять і концепцій: вони повинні бути зосереджені на вивченні цілісної оболонки Землі, тобто геосфери, в якій природа, населення з його господарською та духовною діяльністю та штучний матеріальний світ, створений людиною, знаходяться нерозривно та суперечливо» (с. 169).
Мій коментар: Ніякого географічного холізму не існує, є холістичне бачення географічного середовища! Це свідчить про нерозуміння авторами суті питання. Що стосується «цілісної оболонки Землі», то сама Земля як планета є цілісністю. Автори заявляють про «штучний матеріальний світ, створений людиною» та суперечливість між ним і природою … але це прояв антропоцентризму! Можна навести чимало прикладів створення «штучного» матеріального світу тваринами, а родючі ґрунти (а це середовище життя), як відомо, формуються життєдіяльністю рослин, грибами, ґрунтової фауни та мікробіоти ґрунту. Те саме маємо і з людським суспільством, яке, однак, формує своє середовище існування, не виходячи за межі того, що дозволяє природа! Ці питання були докладно розглянуті в моїй монографії [Ковалёв, 2009].
«Географія є єдиною серед наук, яка охоплює природно-географічну та соціально-економічну складові земної кори у своїй предметній області, і це визначає її винятковий потенціал у розробці проблем взаємодії суспільства з природою. Поділ земної кори на дві узагальнені складові – природу та суспільство – ставить перед географічною наукою багато актуальних та складних питань:
– як визначити правильні – екологічно безпечні та економічно ефективні напрямки господарської діяльності, враховуючи особливості та ресурси природного середовища?
– як зробити використання природних умов та ресурсів економічним, раціональним, збалансованим та ефективним?
– як забезпечити життя населення в екологічно безпечному, зручному та комфортному природному середовищі?
– якою має бути стратегія охорони природи та навколишнього середовища, збереження ландшафтного та біологічного різноманіття?
– як регулювати та стандартизувати взаємодію суспільства з природою в сучасних умовах?
– якою має бути раціональна територіальна організація суспільства у його взаємовідносинах з природним середовищем?
– як зробити геопланувальний процес організації географічного середовища нормою подальшого цивілізаційного прогресу людства?» (с. 169).
Мій коментар: А це вже просто безграмотність - «Географія є єдиною серед наук, яка охоплює природно-географічну та соціально-економічну складові земної кори»! Це не так, екологи приділяють цьому питанню не менше уваги. А що це за земна кора, що містить соціально-економічну складову? Що стосується соціально-економічної складової, вона досліджується циклом соціально-економічних дисциплін, а не географією! В рамках же географії йдеться про те, що спочатку відбулася біотизація абіотичного середовища з утворенням біосфери, а згодом – антропізація цього біотизованого середовища, що привело до утворення антропосфери з її складним режимом функціонування! Це і є холістичне бачення!
«Ці та багато інших питань піднімають проблему взаємодії суспільства та природи на загально-цивілізаційний рівень, позначають її як глобальну проблему людства та вимагають скоординованих зусиль усієї науки загалом та географії зокрема.
Прогресивний розвиток людства вимагає глибокого та збалансованого вивчення всіх складових геосфер. Йдеться про поглиблене вивчення океаносфери, яка займає понад 70% ландшафтної оболонки та близько 95% її водної маси на сьогодні залишається вкрай недостатньо вивченою. Зростають запити суспільства на вивчення та господарське освоєння ландшафтних зон та регіонів з екстремальними природними умовами – Арктики та Антарктики, вологих екваторіальних лісів, найбільших пустель та гірських хребтів. Людство продовжує освоювати космічний простір, що докорінно змінює межі ландшафтної оболонки.
Ці напрямки вимагають методологічного вивчення оболонки Землі як єдиної геосфери» (с. 170).
Мій коментар: Це все загальні слова, але де те, що автори проголосили як «дослідження в галузі синергетики, системного аналізу»! Дивує заява про необхідність господарського освоєння «ландшафтних зон та регіонів з екстремальними природними умовами»: по-перше, йдеться не про ландшафтні, а про природні зони, яким відповідають певні ландшафти, по-друге, невже перед людством має стояти мета освоєння всього, в тому числі гірських хребтів?!?
«Входження світової спільноти в постіндустріальну цивілізацію пов'язане з радикальною перебудовою структури економіки. У світовій економіці та фермерських господарствах розвинених країн основним сектором стала сфера послуг (до 75–80% зайнятого населення), на відміну від традиційних 20–25%.
Швидкий науково-технічний прогрес дозволяє підтримувати та збільшувати матеріальне виробництво за значно меншої частки працівників – близько чверті від загальної кількості. Формуються нові сектори економіки та міжгалузеві комплекси, виникають нові галузі та види економічної діяльності, які ще не визначені в офіційних класифікаторах. Серед них види діяльності, що обслуговують взаємодію суспільства з природою – охорона навколишнього середовища, управління природокористуванням, планова організація географічного середовища. Такі галузі та види економічної діяльності вже називають соціоприродними (Сонко, 2003; Топчієв, Сич, 2020), і географічна наука відіграє значну роль у розвитку таких сфер» (с. 170).
Мій коментар: Перепрошую, питання економіки, її трансформації не є питаннями географії! Ними мають займатися економісти! Питання охорони природи є анахронічним, давно поставлене питання про формування так званої країни «Біосфера» - територіальної організації, яка забезпечує стале відтворення функцій біосфери, чому відповідає концепція узгодженого розвитку людства (наприклад, [Ковалёв, 2009] та низка інших публікацій)!
«Перебудова світової економіки називається сервісною революцією. Вона пов'язана з поступовим переглядом життєвих цінностей та способу життя людства, відходом від традиційних прагнень споживацького суспільства та розумінням переваг вільного часу та пізнавального дозвілля. Рекреаційно-туристична активність населення, яка вже становить близько 10% світової економіки, стрімко зростає. У багатьох країнах та регіонах існують потужні міжгалузеві комплекси рекреаційно-туристичної діяльності, у вивченні та розробці яких активно бере участь географічна наука» (с. 170).
Мій коментар: Яке відношення це має до географії і до холізму в географії? Жодного! Ще й ще раз: економічні питання не мають відношення до географії!
«Серед багатьох глобальних проблем людства, що потребують прискореного вирішення, одним із пріоритетів є послідовне досягнення раціонального використання природних ресурсів. Використання людством ресурсів навколишнього середовища давно перевищує потенціал його біосфери. Вимоги суспільства до природних умов та ресурсів його життєдіяльності досі залишаються недостатньо нормованими та збалансованими, невідповідними потенціалу природного середовища. Наукова розробка раціонального використання природних ресурсів вимагає розуміння принципів та механізмів функціонування земної оболонки як цілісної та синергетичної (саморегульованої) соціально-природної системи (січ та ін., 2019). Географія - єдина наука, яка охоплює у своїй предметній області як соціально-економічні складові земної оболонки, і ця обставина визначає винятковий потенціал географічної науки в розробці проблем взаємодії суспільства та природи» (170).
Мій коментар: Яке відношення це має до географії і до холізму в географії? Жодного! Автори буквально з’їхали з задекларованої ними теми холізму в географії і пишуть про що завгодно, тільки не про холізм!
«Географи вивчають геопросторову організацію ландшафтної оболонки Землі та розробляють різноманітні й численні схеми та моделі її впорядкованої диференціації – зональності, висотної зональності, регіоналізації, районування та ешелонізації. Регіоналізація – природно-географічна, історико-географічна, культурно-цивілізаційна, етногеографічна, соціально-економічна, конфесійна, геополітична – виступає наскрізним принципом просторової організації життя суспільства (Коломієць, 2016). Показово, що сучасна світова економіка та національні економіки багатьох країн віддають перевагу принципам і методам регіональної економіки та регіональної політики, в яких регіони розглядаються як цілісні природно-економічні комплекси, як фрагменти цілісної соціально-природної геосфери. Ми розглядаємо регіональну геопросторову організацію ландшафтної оболонки Землі як суттєву передумову географічного холізму, орієнтованого на його цілісне врахування» (с. 171).
Мій коментар: Те, що стосується написаного К.В. Коломієць – чудовий приклад сидіння у ментальній ямі минулого століття! Що це за «ландшафтна оболонка», що це за «геопросторова організація», яке відношення до географії мають «культурно-цивілізаційна, етногеографічна, соціально-економічна, конфесійна, геополітична» регіоналізація, як і якась «історико-географічна», і яке відношення до географії має просторова організація життя суспільства (це ж соціологія!)? І тепер ця пані доклалася до обговорення надскладного питання холізму в географії???
Далі – «сучасна світова економіка та національні економіки багатьох країн віддають перевагу принципам і методам регіональної економіки та регіональної політики, в яких регіони розглядаються як цілісні природно-економічні комплекси» - знову й знову йдеться про економіку та якісь регіони як «цілісні природно-економічні комплекси»! Питанню регіонів, починаючи з 1994-го року, я присвятив чимало публікацій (як мінімум - [Ковалёв, 2009]). Сьогодні регіони розглядаються як антропізовані геохолони≈геоорги, про що, схоже, автори не знають, або не захотіли знати! Остання фраза виглядає як чисто декларативна, нічого не доводиться, не наведено жодного прикладу.
«Актуальними та складними є запити до географічної науки щодо проблем раціонального використання географічного середовища суспільством, зокрема, обґрунтування екологічно безпечної та економічно ефективної територіальної організації суспільства. Йдеться про розробку концепцій та програм територіальної організації природного середовища та формування природних основ екологічної безпеки регіонів і країн, про впорядкований геопросторовий розподіл населення на основі принципів територіальних систем розселення, про розміщення видів господарської діяльності та функціональне зонування території за видами її господарського використання, про вплив населення та економіки на природне середовище, про формування основ антропогенних та техногенних навантажень на довкілля з мінімальною шкодою для населення та природи, про геопросторову організацію духовної та політичної діяльності (Топчієв та ін., 2019; Сич та ін., 2019). Вивчення територіальної організації суспільства вимагає розгляду земної оболонки як цілісної геосфери та посилює загальногеографічний напрямок географічної науки» (171).
Мій коментар: Просто вражає – «щодо проблем раціонального використання географічного середовища суспільством»! Це свідчить про те, що автори взагалі не розуміють, що таке географічне середовище, та ще й користуються замшілим висловом про раціональне використання (коник географів ХХ-го століття). Географічне середовище не використовується, воно не може використовуватись в принципі, бо це загальний образ того середовища, у якому ми існуємо і складовою якого є. Що стосується «вивчення територіальної організації суспільства вимагає розгляду земної оболонки як цілісної геосфери» - перепрошую, це питання, які стосуються явищ різного масштабу! Сама фраза є чисто декларативною, присутня без будь-якого обґрунтування!
«З кінця XIX століття зростають і посилюються вимоги суспільства до планувального впорядкування географічного середовища, яке в наш час називають геопросторовим плануванням. Багато країн розробляють генеральні та регіональні схеми планування територій. Нагадаємо, що за європейським прикладом у 2002 році була розроблена та затверджена законом «генеральна схема планування території України». Накопичено практичний досвід планування територій інтенсивного економічного розвитку – промислових зон, басейнів гірничодобувної промисловості, рекреаційних центрів. Це так зване районне планування, яке раніше називалося «районним плануванням». У вітчизняному містобудуванні постійно та регулярно розробляються генеральні плани міст та приміських зон, міських агломерацій та урбанізованих територій. Геопросторове планування є важливою складовою географічного холізму, оскільки воно методологічно орієнтоване на цілісне врахування ландшафтної оболонки та на комплексне вивчення природних, географічних та соціально-економічних компонентів. Усі наведені вище приклади практичного застосування географічної науки свідчать про те, що поряд із традиційним поділом географії на дві основні галузі – фізичну (природну) та соціальну (соціально-економічну) географію, формується їх інтегрований, об'єднаний варіант – загальна (цілісна) географія (рис. 1)».
Мій коментар: Вражає фраза «планувального впорядкування географічного середовища, яке в наш час називають геопросторовим плануванням»! Це ж просто безграмотність! Як можна планувати глобальне утворення, яке є доволі динамічним і не підлягає прогнозуванню? Що ж це за географи з докторськими дипломами, які таке пишуть? Фраза «Геопросторове планування є важливою складовою географічного холізму» вказує на те, що автори взагалі не розуміють те, про що взялися писати! Це чистої води профанація! Що стосується замшілого поділу географії на «фізичну (природну) та соціальну (соціально-економічну)», я неодноразово писав, що це – нонсенс.
Рис. 1. Узагальнена система географічних наук
«Характерно, що в численних схемах структурування системи географічних наук поєднання фізичної та соціальної географії показувалося лише відповідно до загальної теорії та методології. Іншими словами, комплексні характеристики земної оболонки, що поєднують та інтегрують природні та соціально-географічні характеристики на рівні узагальнених галузей географічної науки, не були представлені та належали до нижчих рівнів із загальними географічними характеристиками країн та регіонів» (с. 173).
Мій коментар: Автори не знайомі з сучасними поглядами на так звану систему географічних наук! Ще раз постає питання: що таке «земна оболонка»?
«Наведена схема (рис. 1) представляє узагальнену систему географічних наук і потребує подальшої розробки та деталізації. Її головна мета – показати новий науковий напрямок сучасної географії, згідно з яким земна оболонка розглядається як єдина та цілісна геосфера, як ландшафтна оболонка Землі.
Система географічних наук поділена на чотири блоки (рис. 1). Перший блок узагальнює предметну область географії, другий – характеризує своєрідні наукові напрямки географічних досліджень, що формують методологічні основи сучасної географії. Третій блок визначає методологічні області географічної науки, а четвертий блок поєднує існуючі та можливі (потенційні) суміжні та стикові області та предмети географічних досліджень» (с. 173).
Мій коментар: Наведену схему не можна показувати людям, в першу чергу студентам, бо вона свідчить про жахливу застарілість поглядів авторів! Схема ніяким чином не відображає заявлену авторами головну мету – «показати новий науковий напрямок сучасної географії, згідно з яким земна оболонка розглядається як єдина та цілісна геосфера, як ландшафтна оболонка Землі». Поняття «ландшафтна оболонка Землі» є замшілим, такої оболонки не існує!
«Предметна галузь географічної науки представлена трьома основними складовими:
1) фізична (природна) географія; 2) загальна (цілісна) географія; 3) соціальна (соціально-економічна) географія. На відміну від численних розробок систем або комплексів географічних наук, ця таксономія вказує на напрямок загальної (цілісної) географії. Кожна галузь системи географічних наук має свою теоретичну та методологічну основу. Для традиційних галузей фізичної та соціальної географії це теорія фізичної географії та теорія соціальної географії відповідно, які вже достатньо розроблені. Теоретичні основи фізичної географії представлені концепцією теоретичної основи соціальної географії – концепцією соціальної оболонки (соціосфери). Цілісний розвиток теоретичних та методологічних основ загальногеографічного (цілісного) напрямку – це справа майбутнього. (с. 173).
Мій коментар: Отже, маємо «фізична (природна) географія; 2) загальна (цілісна) географія; 3) соціальна (соціально-економічна) географія»! Ні, автори статті так і не зрозуміли, що фізична географія + соціальна (соціально-економічна) географія = суміш бульдога з носорогом! По-перше, було давно показано, що фізична географія – це опис географічного середовища з точки зору фізики, незалежно від того, йдеться про абіотичне, біотизоване чи антропізоване середовище! Звісно, ніякої соціальної чи соціально-економічної географії не існує, що було чітко показано, наприклад, в роботі [Ковалёв, 2009], можна говорити тільки про географію абіотичного, біотизованого та антропізованого середовища. Загальній географії мною присвячено багато статей, в тому числі «ОБЩАЯ ГЕОГРАФИЯ: ГЕО-ПАТТЕРН» [Ковалёв, 2013], «ЗАГАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ: ОБЛАСТЬ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЗАГАЛЬНІ УСТАНОВКИ» [Ковальов, 2014] та інші, і я не вважаю, що це питання вже вирішене в повній мірі. Тому авторам не варто виставляти себе ініціаторами розгляду цього питання, як і засновниками, особливо з огляду на їх глибоко допотопні погляди.
«Комплекс загальних (цілісних) географічних наук має свої методологічні особливості. Він поєднує напрямки та дисципліни досліджень, що розглядають географічні об'єкти цілісно та комплексно. Сюди входять, зокрема, країнознавство, регіонознавство та урбаністика (урбогеографія). Загальногеографічні напрямки досліджень повною мірою використовують результати галузевих природничо-географічних та соціально-географічних наук для розробки цілісних характеристик країн, регіонів та міст» (с. 173).
Мій коментар: А це вже просто наукоподібне словоблуддя! Що це за загальні (цілісні) географічні науки? Географія і є цілісною дисципліною, вона одна! Хочу звернути увагу студентів цього університету на ахінею, яку видали їх викладачі. Виявляється, що географічними є країнознавство та урбаністика! «Урбаністика - наука, що вивчає розвиток міст з різних точок зору, включаючи архітектурну, соціально-економічну, екологічну та політичну перспективи» [Урбаністика, 2024], а країнознавство – це «синтетична наукова дисципліна, що синтезує та узагальнює різнорідні дані про політичну, економічну, соціальну, культурологічну сфери життєдіяльності суспільства, світу в цілому, окремих регіонів, держав та країн» [Країнознавство, 2025]. Це визначення з Вікіпедії, географія в них відсутня, бо ці напрями ніколи не були географічними! Складніше питання стосовно регіонознавства, бо географія причетна до вивчення регіонів, але варто було писати про реоналістику, яку визначають так: «Регіоналістика - міждисциплінарна наука, що вивчає об'єктивні процеси регіоналізації (географічної, політичної, економічної, культурної)» [Регіоналістика, 2024].
Цілісний напрямок, згідно з яким ландшафтна оболонка Землі розглядається як цілісна соціально-природна геосфера, базується на основних поняттях та категоріях, що використовуються в усіх галузевих напрямках географічної науки, та визначає предметну специфіку географії як науки. Це узагальнений та дещо формалізований другий блок – методологічний блок системи географічних наук (рис. 1). Він включає аналіз геопросторового положення географічних об'єктів та явищ, вивчення територіально-географічних комплексів та систем, геопросторову таксономію об'єктів та явищ стосовно земної оболонки, концепцію геопросторової (територіальної) організації суспільства. Коротко розглянемо ці складові системи географічних наук» (с. 173).
Мій коментар: Якщо, з точки зору авторів, географія вивчає ландшафтну оболонку Землі, то чому вона називається «Географія»? У чому різниця між географією та ландшафтознавством? Автори не замислюються над такими питаннями, бо їм байдуже! Фраза «Він включає аналіз геопросторового положення географічних об'єктів та явищ, вивчення територіально-географічних комплексів та систем …» - Питання: цікаво, у чому різниця між «геопросторовим положенням» та просто «просторовим положенням» чи просто «положенням»? Різниця в тому, що треба було якимсь боком всунути географію! Ще один момент: автори не знають, що системи не вивчаються, це спосіб моделювання утворень, вони не є об’єктами, це ментальні образи! Автори ж розглядають системи як матеріальні об’єкти, які дійсно існують, але це не так.
«Географічна наука вивчає розміщення компонентів ландшафтної оболонки Землі та геосфер у межах земної оболонки. Оцінці підлягають розташування географічних об'єктів, потенціал геопросторового положення об'єктів стосовно їх взаємодії з іншими об'єктами, передумови створення геопросторових мереж географічних об'єктів, формування ієрархічних систем географічних об'єктів за потенціалами географічного розташування. Концепція географічного розташування, з одного боку, добре відома та достатньо розроблена, а з іншого боку, потребує методологічного перегляду в наш час інформаційних технологій та освоєння космосу» (с. 174).
Мій коментар: Невже автори статті сподіваються, що зможуть просунути географію далі, користуючись замшілими уявленнями про компоненти якоїсь ландшафтної сфери? Географія не вивчає «розміщення компонентів ландшафтної оболонки Землі та геосфер» хоча б тому, що розміщення чогось просто фіксується, там нема, що вивчати! Немає ніякої концепції географічного розташування, це – застарілі уявлення минулого століття! Географія вивчає форми організації географічного середовища!
«Концепція територіальних природних комплексів, яка започаткувалася в німецькій географії, швидко поширилася на інші галузі географічної науки. Невдовзі було розроблено вчення про територіальні соціально-економічні комплекси. Концепції природно-економічного та соціально-природного територіальних комплексів пов'язані з розвитком антропогенного ландшафтознавства. Сформувався потужний науковий напрямок територіальних географічних комплексів – геокомплексів» (с. 174).
Мій коментар: Навіщо в статті, присвяченій начебто холізму в географії, писати те, що всім відомо з минулого століття і давно відпрацьоване? Складається враження, що автори взялися за тему, яка їм не по зубах! А де використання синергетичних і системних досліджень? Ними й не пахне!
«Загальнонауковий системний підхід призвів до розвитку концепцій територіальних географічних систем – геосистем. Територіальні системи управління природним середовищем – природно-заповідний фонд та екологічні мережі, територіальні системи розселення, територіальні системи виробництва та інфраструктури, територіальні рекреаційні системи, територіальні системи маркетингу та управління – мають загальнонауковий статус. У системі географічних наук вже існує відповідний науковий напрямок – вивчення геосистем (В. Б. Сочава)» (с. 174).
Мій коментар: Автори демонструють безграмотність! Ніяких «територіальних географічних систем – геосистем» в природі не існує, є системні моделі географічних утворень, основу яких складають зв’язки між складовими, які забезпечують сталість функціонування, але це тільки моделі!
«Географія – єдина наука, яка розробляє принципи та методи територіальної (геопросторової) таксономії. На всіх рівнях організації життя суспільства розробляються різні схеми та моделі зонування, регіоналізації, районування, ешелонізації, зонування та секторизації. Йдеться про вивчення геопросторової організації природного середовища, населення з його виробничою та духовною діяльністю, штучного матеріального світу, створеного людиною, та геопросторового впорядкування ландшафтної оболонки Землі» (с. 174).
Мій коментар: Географія – це науковий напрям, який відрізняється від інших тільки областю свого дослідження, а це форми організації географічного середовища! Все інше, у тому числі питання таксономії, є таким же, як і в інших дисциплінах. Ніякої «геопросторової таксономії» не існує, бо немає геопростору[1], про що я неодноразово писав. Під питанням навіть поняття простору та часу, які залишаються проблемними у науці в цілому! Автори демонструють явний конформізм!
«Третій блок у системі географічних наук утворюють напрямки та науки, що забезпечують географію відповідним методологічним забезпеченням. Він включає картографію, геоінформатику, методи географічних досліджень, методику викладання географії, сучасні геоінформаційні системи (ГІС) – дистанційне зондування Землі (ДЗЗ) (рис. 1). Актуальність географічного холізму – наукового напрямку вивчення оболонки Землі як цілісної соціоприродної геосфери, підкріплюється сучасними запитами на географічні методи дослідження, пов'язані з масовим використанням геоінформаційних систем і технологій. Географічна наука зберігає функції розробки теорії та методології різних територіальних (геопросторових) таксономій та класифікацій, попит на які постійно зростає. Географічні методи дослідження в умовах інформаційної революції отримали потужне якісне та кількісне зростання та стали основою для формування сучасної ГІС – системи дистанційного зондування, в якій геоінформаційні системи поєднуються з технологіями дистанційного зондування Землі. Наразі міжнародна спільнота не змогла сприйняти та організувати незвичайні потоки нової географічної інформації, і запити на прискорене вирішення цієї проблеми зростають. Географічна наука повинна поглиблювати геоінформаційні технології та розробляти нові системи накопичення та організації географічної інформації. Нові методи географічних досліджень, пов'язані з геоінформаційними технологіями та дистанційним зондуванням Землі, посилюють методологічний потенціал географічного холізму» (с. 174 - 175).
Мій коментар: Автори пишуть дивне, наводячи «напрямки та науки, що забезпечують географію відповідним методологічним забезпеченням»! Якщо це окремі «науки», то вони не мають відношення до географії, тому їх не можна розглядати як складові її структури! Я бачу тут профанацію! Незрозуміло, яке відношення до холізму в географії має масове використання «геоінформаційних систем і технологій»! Це свідчить про повне нерозуміння авторами питання, деклароване на початку статті. Причому це подається без будь-якого обґрунтування, як доведений факт, що неприйнятно! Весь абзац – це просто балаканина з включенням сучасних термінів – чистої води бла-бла-бла.
«Як і будь-яка інша система наук, географія має багато суміжних галузей та дисциплін, що виникли та продовжуватимуть виникати в зонах контакту географії з іншими науками. Методологічною передумовою формування таких «стикових напрямків» є географічний метод та принципи й методи територіальної (геопросторової) таксономії досліджуваних об'єктів, розроблені географами. Вони представлені четвертим блоком системи географічних наук – стиковими та суміжними науковими напрямками. Наприклад, математика, біологія, хімія, геологія, історія тощо, на перетині яких формуються історична географія, інженерна географія, математична географія, геохімія, біогеографія та інші» (с. 175).
Мій коментар: Не розумію, так яким питанням присвячена стаття? Ніяким холізмом навіть не пахне, але автори демонструють зовсім інше – свої замшілі уявлення про структуру географії та якоїсь дивної земної оболонки! Вражає завершальна фраза, яка вже точно ставить під сумнів географічну освіченість авторів! Навіть такий предмет, як біогеографія у них представлений як суміжна дисципліна, хоча її область дослідження – це організація біотизованого геосередовища – біосфери Землі, тобто біологія тут представлена тільки завдяки живій речовині, що трансформує абіотичне середовище. Цікаво, а чому, у такому разі, відсутня антропологія як суміжна дисципліна? Діяльність людини (антропоти) привела до виникнення антропосфери. Ніякої історичної географії не існує, є палеогеографія, яка розглядає стани географічного середовища у минулому. Ніякої математичної географії не існує, є доволі обмежене використання математики для моделювання відносно простих явищ …
«ВИСНОВКИ
Методологічні труднощі розгляду земної оболонки як цілісної соціоприродної геосфери зумовлені принциповою різницею в якості законів розвитку природи та суспільства. Сучасна теорія пізнання жорстко розмежовує закони природи та закони суспільства за ознаками об'єктивності – суб'єктивності та вважає їх несумісними та суперечливими. Нагадаємо, що свого часу саме з цих причин деякі радянські вчені намагалися розділити географічну науку на «дві географії» та виділити їх на природничі науки – фізичну географію та соціальну – економічну географію.
Предметна галузь географії інтегрує природно-географічну та соціально-економічну складові земної оболонки. Водночас у теоретичному та методологічному арсеналі географічної науки досі немає змістовних узагальнень, закономірностей, законів, які б достатньою мірою репрезентували ландшафтну оболонку Землі як єдину та цілісну соціоприродну систему: існуючі наукові розробки характеризують структуру ландшафтної оболонки переважно за її компонентним та галузевим складом. Зрозуміло, що поступальний розвиток науки з часом обґрунтує методологічну об'єктивність та сучасні суб'єктивні закони життя суспільства. Будуть знайдені загальнонаукові принципи та методологічні засоби спільного використання законів природи та суспільства відповідно до єдності та цілісності матеріального світу. Сьогодні такі розробки очолює холізм, популярний напрямок сучасної теорії пізнання» (с. 175).
Мій коментар: «…труднощі розгляду земної оболонки як цілісної соціоприродної геосфери зумовлені принциповою різницею в якості законів розвитку природи та суспільства».
Питання: так про що йдеться, про якусь земну оболонку чи про соціоприродну геосферу?
Питання: Якщо є принципова різниця в якості законів (виявляється, закони відрізняються якістю!), то як соціум та природна складова можуть співіснувати? Чому не наведене порівняння цих законів задля підтвердження написаного?
Маємо наступне: «Сучасна теорія пізнання жорстко розмежовує закони природи та закони суспільства за ознаками об'єктивності – суб'єктивності та вважає їх несумісними та суперечливими».
Питання: А до чого тут теорія пізнання? У статті «Теорія пізнання як розділ філософії» читаємо: «Теорія пізнання (гносеологія) - це розділ філософії, що вивчає природу пізнання, закономірності пізнавальної діяльності людини, її пізнавальні можливості та здібності; передумови, засоби та форми пізнання, а також відношення знання до дійсності, закони його функціонування та умови й критерії його істинності й достовірності» [Теорія пізнання як розділ філософії], отже, теорія пізнання не займається питаннями розмежування законів природи та суспільства! Але питання в тому, що і людина, і суспільство з його виробничою сферою не є чимось чужорідним для Природи, це та сама Природа, результат її еволюції. Проблема в тому, що так звані закони природи були виведені фізиками, і стосуються відносно простих явищ, в той час, як соціум, життя, географічне середовище є надзвичайно складними і їх необоротна динаміка не описується простими законами, якщо використовувати цей термін. Так звані закони природи стосуються процесів (а вони ідеальні), які виключають виробництво інформації, в той час, як і соціум, і життя, і географічне середовище, і, схоже, Всесвіт є доволі складними утвореннями, які живуть, виробляючи інформацію, а цей процес є непередбачуваним і незворотним! Автори статті дуже далекі від розуміння цього! Тому ми й маємо таку нісенітницю – «Будуть знайдені загальнонаукові принципи та методологічні засоби спільного використання законів природи та суспільства відповідно до єдності та цілісності матеріального світу». Відповідь наступна: ні, не будуть, бо ми живемо у світі, який є досить хаотичним!
Остаточне враження
Публікація ні про що! Заявлена тема – концепція географічного холізму – взагалі не розглянута, вона тільки декларована у назві і деяких висловлюваннях, які нічого не розкривають. Автори спробували зробити наступне: знайшовши в Інтернеті статті про холізм в географії, вирішили перехопити ініціативу і тиснули цю статтю в надії, що їх сприймуть як засновників того, що було проголошено за десяток років до них і вже описано на значно глибшому рівні. Більше того, вони зробили неприйнятну аплікацію – термінологічно наклали холізм на понятійну основу минулого століття, тому отримали фігню. Спроба перехоплення ініціативи - це плагіат! У цьому план автори уподібнилися таким майстрам плагіату з ХНУ ім. Каразіна як «доктор» технічних наук без технічної освіти І.Г. Черваньов та «доктор» географічних наук, професор кафедри соціально-економічної географії і регіонознавства імені видатного хабарника і пройдисвіта Костянтина Нємця С.В. Костріков. Не думаю, що зможу отримати відповідь від покійного професора О.Г. Топчієва, але хочу звернути увагу студентів геофака ОНУ ім. І.І. Мечникова на те, що пані Яворська В.В. у своїх «дисертаціях» «досліджувала» дивний «геодемографічний процес», що є повним нонсенсом, бо географія не має відношення до демографії, як і демографія до географії, цим займається відповідна наука – демографія! Маємо чергового липового доктора негеографічних наук! Просто ганьба!
Ковалёв А. «Холизм и основы холистической географи // Fundamental Tasks of Geography, 2011а. - https://www.geography.pp.ua/2011/10/blog-post_19.html
Ковалёв А. «География меняет свой облик» // Fundamental Tasks of Geography, 2012а. - https://www.geography.pp.ua/2012/01/blog-post.html
Ковалёв А. География: холоническая структура геосреды // Fundamental Tasks of Geography, 2012б - https://www.geography.pp.ua/2012/12/blog-post.html
Ковалёв А.П. Геомир: связь сложности и комплексности // Учёные записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Спецвыпуск: по материалам конференции «Мир современной географии». - Т. 24 (63), № 2, часть 1, География. – Симферополь: ТНУ, 2011б. – С. 34 – 39.
Ковалёв А.П. Ландшафт сам по себе и для человека / А.П. Ковалёв. – Харьков: «Бурун Книга», 2009. – 928 с.
Ковальов О.П. Географічний процес: що стоїть за поняттям? // Український географічний журнал, 1997, № 4
Ковальов О.П. Проблема людини і географія майбутнього: чи є достатнім наукове відображення геопростору? // Український геогр. журнал, 2001, № 1(33). - С. 57 - 62.
Ковалёв А. ОБЩАЯ ГЕОГРАФИЯ: ГЕО-ПАТТЕРН // Fundamental Tasks of Geography - http://www.geography.pp.ua/2013/10/blog-post_14.html
Ковальов О. ЗАГАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ: ОБЛАСТЬ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЗАГАЛЬНІ УСТАНОВКИ // Fundamental Tasks of Geography –
https://www.geography.pp.ua/2014/05/blog-post_8902.html?m=0
Урбаністика, Вікіпедія, 2024. –
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D1%80%D0%B1%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0
Країнознавство, Вікіпедія, 2025. –
Регіоналістика, Вікіпедія, 2024. –
Теорія пізнання як розділ філософії © 2007–2025 «Освіта.ua». –
https://osvita.ua/vnz/reports/philosophy/13285/
[1] Свого часу я також використовував термін «геопростір», але у сенсі географічного середовища.
Немає коментарів:
Дописати коментар