26 квітня 2016 р.

По сторінках статті О.Г Топчієва «Предметна область географії та її сучасні методологічні трансформації»

Нафталінові погляди нафталінового автора
у нафталіновому журналі

По сторінках статті О.Г Топчієва «Предметна область географії та її сучасні методологічні трансформації»
(Український географічний журнал, № 1, 2016 рік, с. 64 - 69)

У першому номері Українського географічного журналу за 2016 рік у рубриці «Запрошуємо до дискусії» вийшла стаття відомого українського географа О.Г. Топчієва «Предметна область географії та її сучасні методологічні трансформації» (с. 64 - 69). Оскільки, як показує мій досвід, редколегія журналу не налаштована на публікацію дискусійних статей, я вирішив розпочати цю дискусію на нашому сайті, який, до того ж, має значно більший рейтинг, ніж вказаний журнал, а тема, що обговорює автор, є доволі серйозною. Пройдемось сторінками статті.

Актуальність теми дослідження
Відразу зупинюсь на наступному реченні: «Становлення державності в Україні з потужними світовими процесами формування постіндустріального та інформаційного суспільства, критичного перегляду традиційної наукової картини світу, бурхливого зростання інформаційних технологій, геоінформаційних систем» (с. 64). Складається враження, що речення неузгоджене.
На думку автора «У світовій географічній науці спостерігаються радикальні методологічні трансформації, і вітчизняна географія бере у них безпосередню участь» (с. 64).
Мій коментар: Я не думаю, що можна говорити про світову і вітчизняну географію, як і про науку взагалі: географія – це область науки в цілому, яка не поділяється на, наприклад, американську, японську, угорську чи українську, слід говорити тільки про відповідних географів, у тому числі – українських, які працюють (якщо це так!) у загальному полі географічної науки.
Вже у цьому розділі О.Г. Топчієв ставить під сумнів сучасність свого «дослідження», користуючись застарілими поглядами стосовно поділу географії на фізичну та суспільну. Схоже, цей автор не знає сучасних розробок географів, які вже давно відійшли від такого поділу географії, але, скоріше, йому заважає те, що можна назвати близько-науковою політикою. По-перше, ще за радянських часів існували публікації, у яких автори ставили під сумнів розділ географії і наголошували на тому, що географія – це єдина наукова область. Як така, вона має досліджувати ту частину планети, яка, завдяки складним процесам самоорганізації, перетворилася на складне географічно-організоване середовище – географічне середовище. До речі, цей термін був введений Ж.Ж.Е. Реклю дуже давно (двотомна робота «Земля», 1868 – 1869 роки), значно раніше, ніж з’явилися терміни «географічна оболонка» і, тим більше, «ландшафтна оболонка». А те, що шановний автор не хоче звертати на це увагу, свідчить про його обмеженість і намагання тримати марку російської, пізніше – радянської географії (вітчизняної географії це стосується), до якої він причетний. У багатьох моїх публікаціях я неодноразово вказував на те, що географія має свою досить чітко визначену область дослідження – географічно-організовану частину загально-земного середовища, що виключає потребу у поділі географії на якісь там окремі напрямки. Такий поділ привів до того, що представники цих «напрямків» почали повністю ігнорувати своїх «товаришів» з суміжних гілок, що саме і призвело до того, що географія перетворилася на дисципліну для загального користування.  
Візьмемо так звану фізичну географію. У статті [Ковальов, 2001] мною було показано, що «фізична географія» - це погляд на область дослідження географії з точки зору фізики, тобто, йдеться про підхід, незалежно від того, вивчаються абіотичні, біотизовані чи антропізовані утворення. До речі, це був реальний крок вперед у світовій географії, який, звісно, нікому не сподобався (крім Г.І. Швебса!).
Мене спитають: але ж така географія дійсно була свого часу започаткована?
Так, була, але у ті часи під фізичною географією розуміли те у навколишньому середовищі, що можна було виміряти, а саме фізика має справу з тим, що вимірюється. Тому, наприклад, у Харківському імператорському університеті кафедра географії була у складі фізичного факультету (здається, з 1835 року). Але на це ніхто не звертає увагу.
Візьмемо так звану суспільну географію (як тільки цей апендикс в організмі географії не називали, що вже свідчить про штучність цього «напрямку»). Ніяких підстав для її виділення не існує. У географічно-організованому середовищі можна виділити абіотичні (їх вивчає геоморфологія), біотизовані (ними займається біогеографія) та антропізовані (область інтересів антропогеографії) форми (це залежить від природи áкторів, які виступають провідними організаторами режимів), що виникали послідовно під час розгортання структури геосередовища – від більш простих до більш складних. Це вперше чітко було показано мною у статті «Географічний процес ...» [Ковальов, 1997].
Автор пише, що провів дослідження «на засадах критичного огляду сучасних методологічних підходів у вітчизняній географії ...» (с. 64), але вся так звана українська географія – це суцільна криза!
Виклад основного матеріалу
Читаємо: «... вітчизняна географія потребує принципової модернізації», і це при тому, що автор не відходить від абсолютно застарілих понять «географічна оболонка», «ландшафтна оболонка», «фізична географія», «суспільна географія» тощо. Але модернізація (яка насправді давно відбулася!) не може не торкатися старих понять. Автор наводить найбільш складні та актуальні методологічні питання (с. 64):
1) співвідношення та розмежування галузевих та інтегральних підходів у сучасному визначенні предмета географічних наук;
2) розмежування предметних областей фізичної та суспільної географії як головних складових (гілок) географічної науки;
3) сучасне визначення предмета географії загалом та її гілок – природничої і суспільної географії, що враховує новітні методологічні трансформації географічної науки.
Мій коментар: Далі подивимось, як будуть розкриті автором ці питання, але з першого погляду все це виглядає, як наукоподібна демагогія. До речі, помітили: фізична географія зненацька помінялася на природничу.
Читаємо: «Перше питання позначає проблему складу земної оболонки та співвідношення понять «географічна оболонка» та «ландшафтна оболонка»» (с. 64).
У мене питання до читачів: Що таке «земна оболонка»?
Мій коментар: Я дійсно не знаю, що це таке! Нове поняття? Тоді що за ним стоїть?
Те, що міститься у тексті далі – вкрай застарілі погляди. Перший погляд на  географічну оболонку: у її межах поєднані земна кора (літосфера), атмосфера, гідросфера та біосфера. Другий погляд: «до її складу відносять і антропосферу (соціосферу) ...» (с. 64).
У мене питання до читача: Кому з вас це не було відомо, наприклад, років сорок тому?
Причому автор пише: «склалася парадоксальна ситуація: географи розуміють масштаби антропогенно-техногенного тиску на природне середовище і очевидну трансформацію природних ландшафтів у природно-техногенні, але суспільство (антропосферу) до складу географічної оболонки включають неохоче ...» (с. 65).
Мій коментар: Ні, шановний авторе, ця парадоксальна ситуація має місце тільки у Вашій голові і головах тих, хто не може відірватися від ось таких застарілих поглядів. Я приклад, можу навести мою статтю 1989 року [Ковалёв, 1989], у якій ці питання вже чітко ставилися. Що стосується антропосфери (у її традиційному розумінні) вона дійсно не входить до складу області дослідження географії, як не входять літосфера, атмосфера, гідросфера, бо область дослідження географії – це зовсім інше, а саме: географічно-організована частина земного середовища, що складається з доменів зі згущеннями такої організації, які були названі мною геохолонами або геооргами. В той же час антропосфера як частина географічного середовища, перетвореного людською діяльністю, звісно, є його складовою. Але шановний автор ігнорує ці погляди, бо вони ставлять під сумнів його формальний рейтинг, що відразу ставить під сумнів його відношення до категорії науковців. Нагадаю ще раз: геосередовище є цілісним (тобто нічого не треба вводити чи виводити) і включає географічні утворення трьох рівнів – абіотичного, біотизованого та антропізованого. Такий погляд відразу пов’язує абіотичні процеси, біологічні організми і людину з їх різноманітними діями у єдине ціле, бо вони не існують самі по собі. Відповідно, розглядаються не окремі сфери – літо-, гідро, атмо-, біо-, антропо-, які принципово не можуть бути географічними з причини їх гомогенності, а цілісні динамічні утворення, що формуються в режимі самоорганізації у тісному контакті різноманітних áкторів. Шановний автор відстав на півстоліття! Те, що автор пише про так звану ландшафтну сферу, крім посмішки нічого викликати не може - скільки можна вішати локшину на вуха, скільки можна товкти воду у ступі! Немає ніякої ландшафтної оболонки. Більше того, ті питання, які у статті виглядають як більш-менш коректні, давно отримали відповідь у моїх монографіях, з якими, я так розумію, автор не знайомий (хоча знає про їх існування). Але тоді навіщо було сідати за насипання статті? Щоб продемонструвати свою відсталість?
До речі, надзвичайно важливим і складним для географів є питання виділення меж географічно-організованого середовища (геосередовища), яке шановний автор статті не помітив. Свого часу, у статті, присвяченій 80-річчу Б.Б. Родомана (йдеться про статтю «География  как наука о геомире и проблема его теоретического отображения» [Ковалёв, 2012]), я запропонував базуватися на градієнті складності: межа проходить там, де він починає зростати. Отже, ця межа не може бути сталою – все змінюється і залежить від індивіда. 
Читаємо: «Найпоширенішим об’єктом суспільної географії називають «суспільство в цілому чи його окремі сфери – демографічну, економічну, соціальну, політичну» [йде посилання на роботу О. Шаблія, 2012]. Такий склад суспільства (за сферами), за автором, не охоплює природного середовища життєдіяльності населення з його умовами і ресурсами. Екологічна сфера за цією схемою предметно відповідає соціальній екології» (с. 65).
Мій коментар: Чи це не дивно? Про які окремі сфери суспільства взагалі можна говорити? Суспільство, як конкретний предмет, який можна розділити на сфери, просто не існує. Суспільство формується виключно на основі комунікації. Подивіться, що пише Д. Бом: «Значение, таким образом, может передаваться от одного лица к другому и обратно посредством звуковых волн, жестов, переносимых светом, книг и газет, телефоном, радио, телевидением и так далее, связывая общество в целом в одну громадную паутину сома-значимой и значимо-соматической деятельности. Можно сказать, что это и есть общество; общество создает именно эта деятельность. Без неё общества бы не было. Следовательно, эта деятельность - коммуникация» [Фактор, 1992: 44]. Але питання навіть не в цьому. Суспільство – це область інтересів соціології, суспільствознавства, причому тут географія! Те, що пише пан О. Шаблій – це відголосок радянської ватної географії, там і обговорювати немає чого!
Читаємо: «Тривалий час предмет соціально-економічної географії визначали як територіальну організацію суспільства ... [автор посилається на роботи Голікова, Олійника, Степаненка, 1997; Олійника, Шевчука, 2011; Шаблія, 2012]».
Мій коментар: А хто ці автори? Візьмемо А.П. Голікова – це перший, хто у Каразінському університеті (раніше за В.Ю. Некоса) намагався зруйнувати географічне відділення геофаку. Олійник Я.Б. – доктор економічних (з географічною освітою!) наук, який наніс непоправну шкоду географії в Україні. Це – випадкові людинки. Я дивуюсь, як можна серйозно ставитись до цих авторів?
О.Г. Топчієв посилається на роботу К.О. Маци 2011 року «Земная планетарная система» (тим більше, що К.О. Маца також не врахував роботи закордонних дослідників, в першу чергу Лавлока і Моргуліс), але є значно більш ранні роботи, крім того, не можна же питання такого рівню, яке взявся висвітити автор, розглядати, спираючись тільки на українських авторів, це нонсенс.
Читаємо: «У системі наук про Землю географія вивчає не Землю загалом, а лише її зовнішню сферу – земну оболонку. Предметна специфіка географічної науки полягає у тому, що географія вивчає не лише склад земної оболонки – компонентний та геосферний, не тільки поширення на земній поверхні окремих компонентів, а просторові поєднання та комбінації таких компонентів, які називають територіальними географічними комплексами, або геокомплексами» (с. 65).
Мій коментар: Я вже ставив питання стосовно цієї «земної оболонки», яка, як це не дивно, є зовнішньою по відношенню до Землі в цілому. Але мене вражає інше: як єдиний академічний географічний журнал в Україні може публікувати статті, від яких несе нафталіном, до того ж, дуже застарілим і виглядають, як звичайний реферат? Географія давно пішла вперед, а шановний автор все товчеться на давніх позиціях. Немає ніяких компонентів, є складні організаційні утворення, у яких задіяні áктори різного походження, які вступають у взаємодію, формуючи складне організаційне поле, а окремі області відзначаються згущенням організації, що веде до втрати симетрії. Добрим прикладом можуть бути міста – урбогеохолони. Заперечу і тезу автора стосовно того, що так звана суспільна географія (для існування якої немає підстав) вивчає соціально-економічні комплекси – господарські таксони. Географія не займається вивчення соціально-економічних комплексів – це парафія соціально-економічних дисциплін, географія займається складними утвореннями, які включають в себе господарську діяльність і тому називаються антропізованими!
Читаємо: «... у осяжному переліку географічних наук  і дисциплін немає таких, що розглядають географічну оболонку як системну соціоприродну цілісність» (с. 65).
Мій коментар: Це не відповідає дійсності. Шановний автор просто не в курсі. Давно розробляється напрямок «загальна географія», який базується саме на уявленні про соціо-природну органіку. Шановний автор або не читав мої статті і монографії, або відверто їх ігнорує, що межує з науковою непорядністю – обидва варіанти не на його користь. Те, що я бачу вкінці 65 – на початку 66 стор. – не може не вражати – це, у кращому випадку, середина минулого століття. Дивно виглядає твердження: «Так само з появою людини (понад 1,5 млн. років тому) формується антропосфера (соціосфера) ...» (с. 66). Шановний авторе, з появою людини антропосфера не формується, бо для цього потрібна так звана критична маса людей - такої, яка дійсно могла б розпочати помітні перетворення. А це сталося значно пізніше. Не варто змішувати антропоген з антропосферою. Для виникнення суспільства (соціосфери) і антропосфери треба було дочекатися переходу до мови сучасного типу, без якої ніяке суспільство не могло виникнути.
Читаємо: «На даний час стрижневі питання щодо включення людини до біосфери та географічної оболонки чіткої відповіді не отримали» (с. 66).
Мій коментар: Ні, пане авторе, давно вже отримали, просто Ви ігноруєте роботи більш серйозних авторів, ніж Ви. Таке висловлювання взагалі є некоректним. Нема жодного сенсу ставити питання про «включення людини до біосфери», бо людина її не покидала, а питання стосовно «включення людини до географічної оболонки» взагалі виглядає дивно, бо, якщо прийняти існування географічної оболонки за факт, то біосфера є її органічною складовою. Просто дивно, як академічний журнал міг опублікувати статтю автора з такими вкрай допотопними, нафталіновими поглядами! До речі, для того, щоб показати, у якому напрямку має йти формування людино-природної органіки, мною свого часу було запропоновано розглядати геокультуру як таку, яка, після тривалого періоду споживацького ставлення людини до Природи, об’єднує людський соціум та Природу (таких публікацій доволі багато, але автор їх просто проігнорував)!
Цікаво, що автор посилається на тезу М.А. Голубця, що соціосфера більша за розмірами, ніж біосфера. Але це просто неможливо, бо біосфера є тим середовищем, у якому тільки й може відбуватися діяльність людської спільноти. Де ж тут критичний розгляд поглядів? Ніякої критичності немає. Натомість, є сліпе посилання на допотопні публікації, які невідомі широкому загалу. Як це оцінити? Як особливу політику від науки? Ні, це – політиканство.
Читаємо: «Поняття «ландшафтна оболонка» розробили як антитезу «географічній оболонці» з її суто природним складом. Воно представляє земну оболонку гранично комплексно і включає до її складу, поряд з природними компонентами, суспільство з його виробничою та духовною діяльністю, а також штучний матеріальний світ, створений людиною» (с. 66).
Мій коментар: Поняття «ландшафтна оболонка» - це взагалі вигадка, яка базувалася на викривленій трактовці поняття «ландшафт», який, у епоху індустріалізації та становлення капіталізму та механіцизму у науці, перетворили на комплекс, який, начебто, можна розкласти на частини та використати у виробництві, заробивши грошенят. В Росії сьогодні додумалися до того, що збираються привласнювати та продавати ландшафти (на то вона і Росія)! Звісно, ніякої ландшафтної оболонки не існує, вистачило би і географічної оболонки, достатньо було просто змінити її склад. Нажаль, автор цього не розуміє. Тому ніякої термінологічної плутанини, про яку пише О.Г. Топчієв, не існує – вона є тільки у його нафталінових поглядах. Є образ географічного середовища, який включає, в тому числі, його становлення – рух до глобального геотіла шляхом розгортання геопроцесу (наприклад, [Ковальов, 1997]). Пане авторе, Ви залишилися у ХХ-му столітті і намагаєтесь морочити голови тим, хто ще має шанс відійти від нафталінових поглядів радянської географії!
Читаємо: «В системі географічних наук ще немає напряму чи дисципліни, які б розглядали ландшафтну оболонку як цілісний об’єкт. Такими могли б бути «Загальне ландшафтознавство» або «Загальне землезнавство»» (с. 66).
Мій коментар: Подібні висловлювання ставлять питання про географічну компетентність автора. Він не розуміє, що ландшафт – це негеографічний феномен, тому «Загальне ландшафтознавство» просто не може бути географічною дисципліною. Виникає питання: де, в такому разі, межа між географією та ландшафтознавством? Саме ці питання були розглянуті у моїх статтях і монографіях, про які автор просто не згадує, в тому числі, у монографії «Ландшафт сам по себе и для человека» [Ковалёв, 2009]. Отже, йдеться про некомпетентність автора. Що стосується дисципліни «Загальне землезнавство», вона також не має відношення до географії – це область планетології, що вже було показано мною у ряді публікацій. Отже, знову йдеться про некомпетентність автора. Висловлювання на кшталт «Ландшафтна оболонка являє собою результат взаємодії її складових – компонентів і геосфер, що породжує нову системну цілісність» (с. 66) – приклад наукоподібної демагогії. Просто дивно, як академічний журнал може публікувати такі статті! Посилання на роботу У. Мересте та С. Ниммика є доречним, але ж воно виглядає чисто формальним. Наведення поглядів інших авторів – С. Брауна, Дж. Матера, В. Каганського, А. Акименка – не носить ознак критичного розгляду. Так, введений А. Акименком «геосоціум» - бажання виглядати оригінальним, бо нічого серйозного за цим терміном не стоїть.
Але ось автор доходить до модернізації і пропонує наступні положення:
. об’єктом дослідження для всієї системи географічних наук є ландшафтна оболонка Землі;
Мій коментар: Нема сенсу говорити про систему географічних наук, бо це – одна наука, областю дослідження якої є ніяка не ландшафтна сфера, а географічно-організована частина земного середовища як цілісність.
. і природнича (фізична) географія, і суспільна (соціально-економічна) географія як дві головні гілки географічної науки, вивчають ландшафтну оболонку Землі загалом, а не окремі її компоненти і геосфери;
Мій коментар: Просто дивно, якщо «дві головні гілки географічної науки, вивчають ландшафтну оболонку Землі загалом», то навіщо ці «дві головні гілки географічної науки» виділяти? І, тому, виникає питання: Чим друге положення відрізняється від першого – більшою кількістю слів?
. галузеві географічні науки досліджують окремі компоненти ландшафтної оболонки – природні, соціально-економічні, природно-господарські, соціо-природні та відповідні компонентні геосфери;
Мій коментар: Цікаво, скільки автор може товкти воду у ступі? Це ж – минуле століття!
. поряд з систематикою природних і соціально-економічних географічних комплексів необхідно розробити таксономію і класифікацію інтегрованих природно-господарських або природно-антропогенних комплексів, які вже часто називають геокомплексами;
Мій коментар: Скільки можна займатися систематиками та класифікаціями, це – задачі минулих часів. Справжній нафталін!
         . предметні області фізичної та соцільно-економічної (суспільної) географії слід розрізняти не за об’єктами досліджень (вони однакові), а за аспектами і цілісними настановами досліджень;
Мій коментар: Тут автор сам себе спростовує. Навіщо в такому разі говорити про окремі гілки географії, якщо вони мають один об’єкт дослідження? Шановний автор забув, що предметні області – це і є аспекти.
. у складі географічних наук поряд з двома традиційними гілками – природничою (фізичною) та суспільною (соціально-економічною) географією – необхідно формувати новий науковий напрям - розроблення теоретико-методологічних засад функціонування ландшафтної оболонки Землі як цілісної та складної соціо-господарсько-природної системи
Мій коментар: Шановний автор проспав – такий напрям, який, однак, не можна назвати новим, бо інтегральний образ серед географів завжди існував, давно вже формується. Достатньо подивитися величезну кількість статей під назвою «Загальна географія» на нашому сайті. Але, схоже, в Одесі немає Інтернету і автор не має доступу до цих матеріалів, хоча сайт користується великою популярністю – вже майже 500 000 відвідувань! Це ж не просто так.
Не може не викликати подив «серйозність» коментаря автором його першого постулату.
Я пропускаю те, що написано далі, бо це вже просто профанація наукового розгляду. Звернемо увагу на останню частину статті.
Читаємо: «Традиційне предметне розмежування географічної науки, успадковане від радянської географії, ставить багато питань:
. яка географія вивчає природне середовище людства – фізична чи соціально-економічна, а якщо обидві, то як їх розділити;
. яка роль природничої географії у вивченні соціально-економічних компонентів – населення, соціальної сфери, виробничої та духовної діяльності;
. як участь суспільно-географічних дисциплін у вивченні суто природних компонентів і геосфер;
. як поєднати фізичну  та соціально-економічну географію у дослідженні  природно-господарських та соціо-природних систем;
. як забезпечити реальну комплексність географічних досліджень на всіх рівнях життєдіяльності суспільства - від локального і регіонального до глобального» (с. 66).
 Мій коментар: Що можна про це сказати? Навигадували терміни, створили штучні гілки, які мають один об’єкт дослідження, а тепер шановний автор сидить і «мислить», як з цього штучно утвореного становища, до якого він причетний, вийти так, щоб виглядати більш-менш нічого, не осоромитись остаточно. Не вийде, шановний авторе, справи кепські.
Подивимось на «Пропозиції щодо предметного розмежування природничої та суспільної географії» (с. 66):
. фізична географія – наука про природні закономірності функціонування та геопросторової організації ландшафтної оболонки Землі;
Мій коментар: Це називається «хоч у лоб, хоч по лобу»! Так про яку географію йдеться – фізичну чи природничу? Немає жодного доводу на користь того, що область дослідження географії мала називатися «ландшафтна сфера» - це чисто штучна назва.    
 . суспільна географія – наука про соціально-економічні закономірності функціонування та геопросторової організації ландшафтної оболонки Землі;
Мій коментар: Хочеться запитати – пане авторе, а риба Вам вже не м'ясо? Ці сучасні псевдо географічні базікали заявляють про існування на нашій планеті чогось, що виходить за межі природного – а саме, людського соціуму з його діяльністю. Але вони навіть не замислюються над тим, що якби цей самий соціум не мав у своїй основі природу з її законами, він просто не міг би утворитися, тобто це було б щось чужорідне, яке не змогло б існувати з оточенням в узгодженому режимі. Отже, немає жодного сенсу говорити про якісь дві гілки географії, а те, що написав шановний О.Г. Топчієв, виглядає як нонсенс з запахом нафталіну. Все, що стосується «визначень» автора, не має жодного обґрунтування. Я вже неодноразово ставив питання стосовно того, що просто не може бути геопросторової організації, бо організація – це якість, яка виникає внаслідок розгортання (!) самоорганізації утворень відповідної складності. Організація – це якість утворення!
Висновки автора (заключні положення)
Знову бачимо поділ природного і соціального, хоча соціальний момент стосується не тільки людини – він є спільним для всіх форм організації, у тому числі абіотичного. Знаєте, якби такі «висновки» були опубліковані у західному журналі, цей журнал закрили б!
Мій висновок:
Думаю, що рівень статті цілком відповідає поглядам студентів 3–4-го курсів геофаків 60–70-х років минулого століття. Чистий нафталін з домішкою наукоподібної профанації. Вкрай куций список посилань, у якому різко переважають роботи авторів, про які, за рідкісним виключенням, давно час забути, бо вона нічого не додали до становлення сучасної географії. Просто вражає, як такий матеріал міг потрапити на сторінки академічного журналу, хоча, з огляду на те, які статті у цьому журналі масово публікуються, це не дивно. І у мене виникло таке питання: чи погоджуються всі члени редакційної колегії цього журналу з таким рівнем публікацій? Вони ж беруть відповідальність на себе за те, що публікується.
Жаль, що географія в Україні опинилася у такому жахливому становищі. Чистий нафталін, відсутність справжніх дискусій, неспроможність відійти від догм радянської географії! Це добре виражено і у рівні сучасних кандидатських і докторських «дисертацій», які просто неможливо читати. Повний застій та профанація!

Посилання:
Ковальов О.П. Проблема людини і географія майбутнього: чи є достатнім наукове відображення геопростору // Український географічний журнал, № 1 (33). 2001 - С. 57 - 62.
Ковальов О.П. Географічний процес: що стоїть за цим поняттям? // Український географічний журнал, 1997, №4. – С. 45 – 51.
Ковалёв А.П. Рациональное природопользование или коэволюция общества и природной  среды? // Физическая география и геоморфология. — Киев: Изд-во при КГУ Вып. 36. 1989. - С. 3-8.
Ковалёв А. География как наука о геомире и проблема его теоретического отображения. –  http://www.geography.pp.ua/2011/04/geomir.html
Бом Д. Развёртывающееся мышление. Три дня диалогов с Дэвидом Бомом. Перевод с англ.  М. Немцова, 1992.
Ковалёв А.П. Ландшафт сам по себе и для человека. - Харьков: Бурун-книга, 2009. – 927 с.


 Доктор географічних наук                            Ковальов О.П.

6 коментарів:

  1. Олекса Ковальов "Номад"28 квітня 2016 р. о 16:09

    Мені важко зрозуміти те, що сталося з географією в Україні. Таке враження, що всюди на посадах опинилися дрібні слабенькі людинки, які, заради збереження своїх дутих формальних рейтингів, вдаються до змови. Їм байдуже, як все це виглядає зі сторони - їм важливо робити вигляд, що вони - науковці. І це стосується всієї, з дозволу сказати, верхівки, до якої належить і пан О.Г. Топчієв. Не соромлячись, опублікувати статтю з допотопними поглядами - це вже просто крапка. І це той, хто має почесне звання "Заслужений діяч науки і техніки України"! Про що можна казати! Подали приклад молоді, як треба вміти жити. Ці людинки не розуміють, що географія - не просто єдина наукова галузь, вона ще й частина науки в цілому, а це означає, що треба намагатися йти нога в ногу з іншими науковими галузями.
    Що стосується ігнорування моїх публікацій, це - нормально не тільки для України. Таке було завжди. Згадаймо Людвіга Больцмана. Жаль тільки, що в Україні була можливість зробити прорив, але всюди - "головні" і "видатні" тримають марку, боронять свої "досягнення" дуже давніх часів. Це людинки, дуже далекі від науки. Наука - це поле дискусії, боротьби думок, а в Україні все звели до відтворення застарілих поглядів, бо це їм зручно - самі не можуть створювати нові концепції, ось і займаються політиканством. Свого часу В.Ю. Некос поїхав до Києва (на кафедру геоморфології) домовлятися блокувати тих, хто виходив на докторський захист, і що ви думаєте - домовився. Вже майже немає тих людей, але вони були. Нажаль, такі дії є і сьогодні. Замість серйозних захистів - спектаклі з відомим сценарієм! Все перетворили на показуху. Бридко!

    ВідповістиВидалити
  2. В Україні переміг войовничий провінціалізм. І не лише в науці.
    Борис Эмм

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Що Ви розумієте під "войовничим провінціалізмом"?

      Видалити
    2. Стосовно науки, ось що. Радянська система атестації академічних кадрів, законсервована в Україні, була розрахована на значно ширше коло науковців. З якою вірогідністю на одну з чисельних "дисертацій" прийшов би авторитетний негативний відгук, скажімо, з Новосибірську? Думаю, що з вірогідністю значно більшою від нуля.
      Та бюрократична система мала закупоритися і вмерти, але відтворена в меншому масштабі вона закупорилася значно швидше. Чи для Вас новина кількість докторів наук за усіма спеціальностями, чи кількість спеціалізованих вчених рад в Україні, чи кількість "перехрестних захистів", коли опонент є зацікавленою особою.
      А войовничий, тому що будь-яка система здатна функціонувати, якби ці люди не забували про наукову етику. А так це невігласи-"прощелыги"-провінціали, для яких нарешті знайшлося місце в академічній науці і тепер займаються, за влучним висловом Ньютона, влаштуванням бенкетів і врученням одне одному золотих медалей.
      В принципі в світі це відомо як "grade inflation", але чомусь в Україні це так бридко.

      Видалити
  3. Олекса Ковальов "Номад"29 квітня 2016 р. о 12:22

    Думаю, що в Україні перемогла махрова корупція, бездарність і безвідповідальність тих, хто, згідно зі своїм положенням, мав би бути прикладом служіння своїй справі, а не своєму шлунку і гаманцю. Географія, нажаль, стала тією областю, де це проявилося надто яскраво. У науковій сфері в принципі не може бути формальних, штучно роздутих рейтингів - тут всі мають бути рівними - від студента до професора. У сфері географії є компашка особливо "значимих", які просто спихатилися, забувши, що вони - звичайні люди. Вони перетворили географію на своє корпоративне царство, у якому почуваються хазяями. На це вже бридко дивитися. Як можна оцінити, наприклад, той факт, що, з дозволу сказати, академік Руденко на конференції у МДУ (пленарне засідання), по суті справи спростував існування в Україні ландшафтознавства, що викликало подив навіть у московських географів! І все нормально.

    ВідповістиВидалити
  4. Олекса Ковальов "Номад"4 травня 2016 р. о 15:34

    Отже, шановні географи, є пропозиція розпочати дискусію на тему: Що є областю дослідження географії, які її особливості та як ці особливості мають враховуватись у розгалуженні географії як наукового напрямку.

    ВідповістиВидалити