ГЕОГРАФІЯ. Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів

ГЕОГРАФІЯ

Підручник для 8 класу

загальноосвітніх навчальних закладів

Автори: П. О. Масляк, С. Л. Капіруліна

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Кам’янець-Подільський

«Аксіома» 2016

Експерти, які здійснили експертизу даного підручника під час проведення конкурсного відбору проектів підручників для учнів 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів і зробили висновок про доцільність надання підручнику грифа «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України»:

Козачук О.О., учитель-методист, учитель Кременецького ліцею ім. У. Самчука Тернопільської області;

Щербань П.І., методист з географії центру методичного забезпечення загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти;

Царик П.Л., доцент кафедри географії України і туризму Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, доктор географічних наук, професор

         

Огляд підручника

Дуже складно робити огляд шкільного підручника з географії, якщо розумієш, що географія тільки починає складатися у наукову дисципліну, а те, що дають у школах і вузах, є оглядом поглядів віддаленого минулого. Першим важливим моментом є те, що географію пов’язують виключно з нашою планетою, в той час, як слід від цього відійти і поглянути на цей науковий напрям зі сторони. Подивіться, як це роблять біологи: об’єкт вивчення – життя – розглядається як феномен, який не пов’язується тільки із Землею. Наступним моментом є те, що, на жаль, ті, хто сьогодні пов’язують себе з географією на науковому і викладацькому рівнях, демонструють прихильність до глибоко традиційних поглядів на область дослідження географії, що суттєво гальмує її розвиток. Йдеться про консерватизм, що блокує думку. Тут ми маємо поділ географії на фізичну та суспільну (варіанти різні), хоча такий поділ є результатом помилкового мислення. Багато років тому я показав, що так звана фізична географія – це фізичне відображення географічних утворень (в біології цей напрям іменується біофізикою) незалежно від їх складності. Але всі роблять вигляд, що така позиція відсутня, хоча свого часу і почали говорити не пр. фізичну, а про природничу географію. Це трошки краще, але не вирішує питання. Однак найважливішим моментом є те, що географи досі не зрозуміли (вірніше, не бажають розуміти), що географія, як і інші наукові напрями такого рангу, має досліджувати певні форми організації того середовища, у якому ми живемо і складовими якого є. Йдеться про географічні форми організації середовища (або форми організації геосередовища), як це має місце в біології (біологічні), соціології (соціальні), хімії (хімічні) і т. п. форми організації. У нас же продовжують пов’язувати географію з, в першу чергу, просторовим аспектом, розглядаючи географію як просторову науку, наче цей аспект відсутній в інших наукових напрямах. І вже багато років заявляють про якусь там просторову організацію, якої просто не існує, бо організація, спроектована на просторовий вимір, дає нам порядок. Все це суттєво зменшує значимість географії як науки, яка так потрібна для вирішення багатьох проблем сьогодення. Тому ми і маємо проблеми з вивченням географії у школі, яку інколи плутають з Природознавством. Ось приклад: «Географія - шкільний предмет, який чомусь не люблять дуже багато, і цілком ймовірно що велику роль в цій нелюбові є економічна географія, необхідність вивчення якої багатьма заперечується. Проте, географію здають і на ЄДІ, потрібно вона і під час вступу до профільних ВНЗ, так що нікуди від цієї дисципліни не дітися. Починають вивчати географію з 6 класу і в деяких школах закінчують в 10, хоча в інших вчать до 11. Крім того, початкові відомості про географію школяр отримує ще раніше, спершу на уроках природознавства, які ведуться з першого класу, а потім і на уроках краєзнавства , зазвичай починаються з 5 класу» (Сайт «З якого класу починається географія?» - https://zkan.com.ua/chomy/z-jakogo-klasu-pochinaetsja-geografija.html). Слід сказати, що відповідь відверта!

Саме з цих позицій я і буду розглядати цей підручник.   

ВСТУП

§ 1. ОБ’ЄКТИ ВИВЧЕННЯ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ ФІЗИЧНОЇ ТА СУСПІЛЬНОЇ ГЕОГРАФІЇ УКРАЇНИ.

ДЖЕРЕЛА ГЕОГРАФІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

«Об’єктом вивчення фізичної географії України є природа нашої держави. Об’єктом дослідження суспільної географії України є її суспільство» (с. 7).

Моя позиція: 1) Немає поділу на фізичну і суспільну гілки географії. Слід із самого початку (з 5-го класу) вводити уяву про те, з вивченням якої частини загального середовища пов’язана географія, а це – географічне середовище. На сьогодні ми знаємо про його наявність тільки на нашій планеті, але у подальшому, впевнений, такі утворення будуть знайдені і на інших планетах. Найважливішим питанням є форми його організації – абіотичні, біотизовані та антропізовані.  2) Не можна вивчати природу взагалі. Природа – це те, що людство змогло зрозуміти, але існує ще багато такого, що чекає на своє пізнання. 3) Суспільної географії не існує – це повна маячня! Суспільство вивчається суспільствознавством, і цього достатньо. Не варто лізти у інші сфери науки. Вислів «суспільна географія України» є проявом безграмотності.

«Отже, фізична географія вивчає закони і закономірності розміщення і взаємодії компонентів географічного середовища та їх різноманітних поєднань. А суспільна географія вивчає суспільство в територіальному і соціальному просторі на прикладі окремих регіонів і країн» (с. 7).

Моя позиція: Це речення є проявом безграмотності. 1) Будучи наукою, пов’язаною з формами організації, географія не має власних законів, можна говорити тільки про закони теорії організації. 2) Ніяких компонентів географічного середовища не існує, воно складається не з компонентів, а з утворень з різними формами і рівнями організації. Але можна говорити про компоненти – літо-, атмо-, гідро-, біоту і людство (антропоту) як про контекст, у якому формується географічне середовище. 3) Фраза «суспільство в територіальному і соціальному просторі» є проявом безграмотності. Хотілося б запитати авторів: що таке «територіальний простір» і що таке «соціальний простір»?

«Суспільна географія вивчає територіальну організацію суспільства. Територіальна організація суспільства виражається в розміщенні географічних об’єктів на території у певному порядку» (с. 7).

Моя позиція: Географія не вивчає організацію суспільства – це задача суспільствознавства. Автори, пишучи про територію «територіальну організацію», не розуміють, що «територія» проявляється внаслідок виникнення організованих утворень, тому ні про яку «територіальну організацію» не можна говорити. З причини динамічності територія постійно змінюється. Тому те, що пишуть автори – «територія розглядається не лише як база для розміщення на ній певних природних і суспільних об’єктів, не лише як утримувач певних просторово-територіальних зв’язків між ними, але й передає цим об’єктам власні властивості та особливості» (с. 7) є проявом поганої освіти: територія не передує об’єктам, вона є наслідком їх утворення. Абсолютно безграмотним є вислів «просторово-територіальних зв’язків», це наукоподібність, за якою ховається безграмотність.

Питання: А що таке «власні властивості та особливості» території і як вони передаються об’єктам?

Методи досліджень

«Основними методами дослідження географічних наук, які вивчають нашу державу, є статистичний і математичний, систематизації і районування, картографічний, системний, історичний, порівняльний, польових та дистанційних досліджень і спостережень» (с. 7).

Моя позиція: 1) Держава – це форма організації суспільства, географія не займається вивченням держав. 2) Статистика є розділом математики. 3) Автори не знають, що не може бути системного методу, це спосіб моделювання об’єктів на принципах системності. 4) немає історичного методу, є історичний аспект.

«Найбільш уживаними для географії є такі два її методи дослідження - районування і картографічний» (с. 7).

Моя позиція: Районування не є методом, це результат дослідження.

«Суспільний організм також поділяється на окремі територіальні підрозділи» (с. 8).

Моя позиція: Ще раз – суспільство не є об’єктом чи предметом вивчення географії, а вислів «територіальні підрозділи» не є коректним.

«Геодезист (мал. 1) — фахівець у галузі  вимірювання  і  фіксування просторових даних ...» (с. 8).

Моя позиція: Геодезія не має відношення до географії!

«Карти — це не лише чудовий ілюстративний матеріал, не лише джерело місткої, різноманітної і зручної у використанні інформації, але й дієвий інструмент для наукових досліджень» (с. 8).

Моя позиція: Таким висловлюванням не місце у підручнику. Це не визначення карти. Крім того, на картах присутня не інформація, а дані, це різні речі.

Останній абзац на стор. 8 – демагогія, яка нічого дітям не дає.

Джерела географічної інформації.

Знову демагогія! Не існує географічної інформації, є дані, які використовуються у географічних дослідженнях і побудові моделей географічних утворень.

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

«1. Наведіть приклади просторових проявів природних об’єктів і процесів, які вивчає географія України» (с. 9).

Питання: Як діти, які тільки почали вивчати дисципліну, можуть навести приклади, і що таке «просторовий прояв» та які інші варіанти проявив існують?

Моя позиція: Ніяк! Діти ще не розуміють, що це таке. Що стосується 2-го і 3-го завдань, вони абсолютно некоректні. Стосовно 4-го завдання (с. 10) – замість того, щоб вчити дітей отримувати дані, їм пропонують залізти до Інтернету.

§ 2. ГЕОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ

В МИНУЛОМУ. СУЧАСНІ ГЕОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Питання, поставлені на початку параграфу, призначені для тупоголових.

Моя позиція: Не може бути «географічних відомостей про територію», можна говорити про географічні уявлення про ті чи інші утворення на даній території.

І далі: «У політичному та економіко-географічному планах Україна належить до «коридорних» територій планети» (с. 10).

Моя позиція: Це не може не дивувати – у цьому підручнику «географічні відомості» починаються з «політичного та економіко-географічного планів», вводиться термін «коридорні території», який має відповідати певному поняттю, що вимагає визначення, якого немає. Отже питання

Які відомості є географічними?

Що таке «коридорні території»?

Ще гірше виглядає вислів «геополітичні поля». Якщо вводити таке поняття, його слід відразу визначати, але у тексті нічого немає. Автори не думали про те, що для дітей це – пустий дзвін. Навіть наукове поняття «поле» є доволі складним, а тут ще й геополітичне, що також вимагає визначення. Геополітика - не географічний термін, він означає «глобальна політика» чи «політика загально земного рівню». Хороший приклад – «Геополітика Чорного моря» (https://www.youtube.com/watch?v=vgtmum1wuiU): все зводиться до поширення впливів різних країн і захоплення територій, географія тут ні до чого.  Так підручники не пишуться!

Цивілізації і культури: «трипільська, скіфська, сарматська, готська, антська, Київська Русь, Козацька держава і сучасна Україна» (с. 10).

Моя позиція: Ці утворення мали свої територіальні і часові обмеження і не співпадали з сучасною територією. Київська Русь – назва, введена тільки у ХІХ столітті. Далі – балаканина. Ті ж самі «трипільці», наприклад, були і на території сучасної Румунії, зі скіфами ще складніше і т. д. Не можна все зводити до слів.

Питання: «Пригадайте історичну інформацію про одну з перелічених вище цивілізацій і культур» (с. 10).

 Моя позиція: Нікудишнє питання! По-перше, не інформацію, а дані, по-друге, чому однієї, а не всіх, по-третє, у якому сенсі ці культури є предметами географічного плану. Але ще гірше виглядає матеріал цього абзацу. Дивним чином «встановлюються» межі України.

Питання до авторів: Яке відношення до географії має, наприклад, наступне речення: «Античні дослідники відзначали атлетичну будову чоловіків, їхню хоробрість і войовничість, а також красу жінок» (с. 10 - 11)?

Моя позиція: Ніякого! І далі – просто пропаганда, якої у підручниках не має бути. Дивно виглядають твердження на кшталт: «археологи встановили, як виглядали стародавні українці» (с. 11).

Питання до авторів: А хто довів, що трипільці є пращурами українців?

Моя позиція: У підручниках не місце недоведеному!

Перепрошую, подальший текст має відношення до історії, а не до географії.

Дивують фрагменти тексту на кшталт: «Розширюється внесок наших географів і в галузі військової географії, що безпосередньо пов’язано з російською агресією проти України» (с. 13 - 14).

Питання до авторів: Що таке «військова географія», що є її доменом?

Моя позиція: Це те, що руйнує сенс наукової географії!

На стор. 14 знову наводяться культури минулого, як і на стор. 10 та інший матеріал історичного плану. Нормальний підручник! Тільки географія ще не почалася.

РОЗДІЛ 1

Географічна карта і робота з нею

ПРАЦЮЮЧИ НАД РОЗДІЛОМ І, ВИ:

Автори наводять те, з чим дітям прийдеться познайомитись, але жоден з цих пунктів не має відношення до географії!

Тема 1. Географічна карта

Жаль, що люди, які працюють у сфері географії, надто віддані традиціям. Це стосується і так званих географічних карт. Якщо йдеться про таку категорію карт, то слід, в першу чергу, показати, що це таке, ввести обмеження і дати визначення. Читаємо: «Географічна карта — це побудоване в певній картографічній проекції, з використанням масштабу, зменшене і узагальнене зображення Землі або окремих її частин» (с. 16).

Моя позиція: Ні, так можна визначити карту взагалі, а не географічну карту, хоча і таке визначення не є коректним. А географічну карту слід пов’язувати з тими об’єктами, які географія має вивчати – формами організації утворень, з яких складається географічно організоване середовище. На сьогодні таких карт ще немає. Що стосується суті карт, варто познайомитись з наступними матеріалами:

Дневная поверхность как карта: онтология картосемиоти (карта – не местность, но местность - карта) - http://www.geography.pp.ua/2013/04/blog-post_27.html.

Дневная поверхность как карта: онтологические корни картосемиотики - http://www.geography.pp.ua/2013/06/blog-post_2.html

Подивіться, яку маячню автори написали у підручнику: «Географічні зображення нашої країни, так само, як і інших держав світу, використовують у торговому маркуванні» (с. 16).

Питання до авторів: Шановні, як слід розуміти вислів «географічне зображення»?

Моя позиція: Як прояв безграмотності.

Подивіться, що пишуть автори у підручнику: «В усіх картографічних джерелах минулих часів територія України завжди позначалася від Карпат до Дону і від Прип’яті до Чорного моря» (с. 16 - 17). Це не відповідає дійсності! Даю приклад зображення УНР (дивіться рисунок):

 

Цікаво поставлена задача: «За допомогою електронного ресурсу vkraina.com/ua/welcome проаналізуйте одну з карт, створену Гійомом де Бопланом» (с. 17).

Питання до авторів: Як за допомогою електронного ресурсу можна проаналізувати карту?

Моя позиція: Некоректно поставлена задача!

§ 4. СПОСОБИ ЗОБРАЖЕННЯ ГЕОГРАФІЧНИХ ОБ’ЄКТІВ ТА ЯВИЩ НА КАРТАХ

         

Для того, щоб говорити про зображення географічних об’єктів і явищ, слід спочатку їх визначити і надати приклади. Але у підручнику цього немає.

Питання до авторів: Чим відрізняються географічні об’єкти і явища і чим відрізняються об’єкти і явища?

«... на картах усі об’єкти реальної земної поверхні позначаються умовними знаками» (с. 21).

Питання до авторів: Що таке «земна поверхня», як бути у випадку водних басейнів, тут «земна поверхня» - це дно чи контакт води з атмосферою (і інші схожі випадки), і якщо атмосфера є складовою планети, то її верхні межа – це що?

Моя позиція: Тому я використовую вислів «денна поверхня» - видима, непохована, що знімає невизначеність.

§ 6. ГЕОІНФОРМАЦІЙНІ ТА СУЧАСНІ НАВІГАЦІЙНІ СИСТЕМИ

Я неодноразово писав про те, що так звані «геоінформаційні системи» не є географічними, що це «системи просторових даних». Їх можуть використовувати спеціалісти самих різних напрямків, у тому числі й географи. Але автори пишуть дивні речі: «Першим прикладом географічного та картографічного аналізу інформації вважають роботу доктора Джона Сноу в Лондоні у 1854 р. Він використовував карту з позначенням випадків смертності від холери для визначення джерела інфекції» (с. 29).

Питання до авторів: У чому суть географічного аналізу?

Моя позиція: Такого не існує, як і географічної інформації! Автори наводять дивні приклади «географічної інформації» - «Нас кожного дня цікавить температура повітря, чи буде дощ або сніг тощо. Ми чуємо про землетруси і цунамі у світі, виверження вулканів і торнадо. Нас хвилює рівень забруднення повітря і радіаційний фон» (с. 29). Цікаво, де автори цього «підручника» набули таку «географічну» освіту?

Питання: «Пригадайте, якими картографічними матеріалами Ви та Ваша родина користувалися останнім часом» (с. 29).

Відповідь: Дулися у картишки.

Я вражений рівнем тексту цього «підручника»: «Електронне збирання, накопичення і зберігання географічної інформації створює передумови для її постійного використання в найрізноманітніших формах. Однією з найпоширеніших є виведення географічних карт різного змісту на дисплей комп’ютера або на принтер задля отримання їх паперових варіантів. Особливо зручними для використання географічних карт на дисплеї сьогодні є планшети» (с. 29).

Тема 2. Топографічні карти

§ 7. ЧИТАННЯ ТА ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ

ТОПОГРАФІЧНИХ КАРТ

Питання: «Пригадайте, чим звичайна карта відрізняється від топографічної» (с. 32).

Моя позиція: А може навпаки - чим топографічна карта відрізняється від звичайної?

Як все складно: «Змістом топографічної карти є сама місцевість. На ній обов’язково фіксуються населені пункти, гідрологічні, промислові, сільськогосподарські та соціально-культурні об’єкти, дороги, рельєф, рослинний покрив, кордони» (с. 33).

Моя позиція: Альфред Коржибськи чітко висловився, що карта – це не місцевість. Так, наприклад, на карті зображується не рельєф, а поле висот, що при розумінні значення ізоліній дає можливість уявити рельєф як саме організацію поля висот, а не те, що пишуть автори на стор. 34. Це стосується і «позначення рельєфу кольором» (с. 35) – кольором позначається не рельєф, а висотні/глибинні рівні.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ БЕСІДИ (с. 42)

Потрясне завдання: «Поясніть, як Ви зрозуміли, що таке методи дослідження географічної науки» (с. 42).

Моя позиція: А як можна пояснити, як ти зрозумів? Ніяк!

ПРОВОДИМО НАУКОВО-ТВОРЧИЙ ПОШУК (с. 43).

Це не може не дивувати:

«Завдання 1. Прокладіть за топографічною картою умовний маршрут і дослідіть його» (с. 43).

«Завдання: 2. Вимірювання відстаней за картою. Це Ви можете зробити кількома способами» (с. 43).

Питання до авторів: А що тут має відношення до науки і творчості?

Моя позиція: Нічого! Автори дуже далекі від розуміння того, що таке творчість і наука.

РОЗДІЛ ІІ

Географічний простір України

Преамбула: «Географічний простір — це величезна за протяжністю сфера взаємодії космічних чинників із земними, у межах якої особливе місце належить географічній оболонці Землі через наявність у ній органічного світу, що робить її надзвичайно складною за будовою, властивостями і динамікою.

Географічний простір охоплює сферу взаємодії космічних чинників із земними. На різних вертикальних рівнях ця взаємодія має свої особливості. У рамках географічного простору розрізняють близький космос, високу атмосферу, географічну оболонку та підстилаючу кору.

Вивчення географічного простору дозволяє зрозуміти суть багатьох природних явищ і фізико-географічних процесів. Тож далі піде мова про явища та процеси в межах географічного простору України» (с. 43).

Моя позиція: Це чудовий зразок наукоподібної балаканини! В першу чергу питання до авторів:

1)    Так що вивчає географія – географічне середовище чи географічний простір і у якому місці того і іншого перебуває географічна оболонка та ще й органічний світ?

2)    Що таке «органічний світ»?

Моя позиція: Авторам захотілося водночас використати всі ці терміни, не розібравшись у жодному з них, і вони пропонують цю словесну суміш давати дітям. Авторам слід було розібратися в тому, чи існує простір як такий. Для цього слід було познайомитись з думками серйозних авторів на кшталт А. Пуанкаре, І. Пригожина та інших, почавши з Г. Лейбніца. Наукою, що формує моделі простору, є геометрія, а географія ніякий простір не вивчає. До речі, не «підстилаючу», а «підстильну». Але далі не краще:

«ПРАЦЮЮЧИ НАД РОЗДІЛОМ ІІ, ВИ:

  дізнаєтеся про істотні ознаки політичної карти, особливості географічного положення України;

  навчитеся розрізняти фізико-, економіко-, політико-географічне положення держави; визначати за допомогою карти протяжність території України в градусах і кілометрах;

  ознайомитеся із суходільними і морськими кордонами України;

  усвідомите відмінності між поняттями «країна», «держава», «залежна територія», «невизнані держави»» (с. 44).

Питання до авторів: А якщо діти не дізнаються, не навчаться, не ознайомляться, не усвідомлять?

Моя позиція: Так підручники не пишуться! Більше того, автори ні на крок не відійшли від допотопної «географії» радянського періоду. Те саме «географічне положення», хоча це некоректність, жахливий варіант «фізико-, економіко-, політико-географічне положення» і т. п.

Питання до авторів: А навіщо «визначати за допомогою карти протяжність території України в градусах і кілометрах», яке відношення це має до географії?

Моя позиція: Це рівень 50-річної давнини!

Питання до авторів: А як можна ознайомитись з «суходільними і морськими кордонами України», яке відношення це має до географії?

Все це виглядає критично погано!

Тема 1. Україна на політичній карті Європи і світу

§ 9. ПОЛІТИЧНА КАРТА СВІТУ. ДЕРЖАВНИЙ ЛАД:

ФОРМИ ПРАВЛІННЯ ТА АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ КРАЇН. ДЕРЖАВНИЙ ЛАД В УКРАЇНІ

 Питання до авторів: Яке відношення до географії мають перелічені моменти?

Моя позиція: Жодного! Далі я не аналізую текст цього розділу, бо це не стосується географії.

§ 10. ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ УКРАЇНИ

«Географічне  положення  -  це розташування об’єкта щодо інших об’єктів, які розташовані поза його територією або перетинають її і мають чи можуть мати на неї вплив» (с. 50).

Моя позиція: Я неодноразово писав про те, що так зване «географічне  положення» не має сенсу, це традиційний вислів географії Паганеля. Значно більш коректним є вислів «територіальне положення» чи «територіальне розташування». Цікаво, а якщо є об’єкт, розташований поруч і не впливає на даний, то у нього немає «географічного  положення»? Це питання вимагає обговорення. Ще гірше виглядають «фізико-географічне положення», «економіко-географічне положення» та «політико-географічне  положення»: географія тут ні до чого. Стосовно концентрації найкращих умов м. Немирів слід поставити питання: найкращих для чого? При обговоренні «політико-географічне  положення» України текст містить забагато моментів політики сьогодення, чого не повинно бути – підручник не є агіткою!

Неможна спокійно читати наступне: «За допомогою фізичної карти Європи визначте географічні об’єкти (форми рельєфу, річкові та морські басейни тощо), у межах яких розташована територія України» (с. 50). Перелічені об’єкти не є географічними, форм рельєфу не існує, слід говорити про форми топографічної поверхні і т. д. Автори зависли у традиційних штампах радянських географів.

§ 11. ГЕОПОЛІТИКА. ДЕРЖАВНА ТЕРИТОРІЯ УКРАЇНИ.

ДЕРЖАВНІ КОРДОНИ, РОЗМІРИ ТЕРИТОРІЇ, КРАЙНІ ТОЧКИ,

ГЕОГРАФІЧНІ ЦЕНТРИ УКРАЇНИ ТА ЄВРОПИ

Жахливо безграмотне висловлювання: «Геополітика. Великий вплив на формування сучасної політичної карти світу мають геополітичні чинники, тобто чинники, пов’язані з дією географічного довкілля (середовища)» (с. 53).

Моя позиція: «Географічне довкілля», якщо говорити про таке, не зводиться до політичних чинників. Автори абсолютно невірно трактують геополітику: «Геополітика вивчає державу головним чином у її відношенні до оточення, до простору і ставить за мету вирішити проблеми щодо реалізації нею власних життєво важливих інтересів» (с. 53). Геополітика не є розділом географії, це політика глобального масштабу – загально земного. В той же час можна і слід говорити про географо-орієнтовану політику по відношенню до природного середовища.

Тут же автори дають завдання: «Використавши додаткові джерела географічної інформації, підготуйте повідомлення про різні погляди на сутність геополітики. Зверніться по допомогу в цьому запитанні до Вашого вчителя історії» (с. 53). Я вже писав, що географічної інформації не існує, є дані, що використовуються у географічних дослідженнях і описах. І виникає питання:

Навіщо звертатися по допомогу до вчителя історії, невже таких краще розуміється у геополітиці?

Некоректно виглядає наступний фрагмент: «Державна територія. Кожна країна має певний простір для задоволення своїх внутрішніх потреб» (с. 53).

Моя позиція: По-перше, «країна» і «держава» - абсолютно різні речі. Держава є формою організації суспільства, а таких форм може бути кілька. Країна – це домен даного етносу з його культурою. Тому країна-Україна територіально не співпадає з державними кордонами України. На жаль, автори і далі демонструють Рівень, далекий від бажаного, бо як можна було таке написати у підручнику: «Територія держави - це відокремлена від інших країн земна поверхня, що керується тільки законами певної держави, яка має виключне право користуватися цією землею на власний розсуд» (с. 54). Земна поверхня не може бути відокремленою від інших держав, це ж повна маячня, бо держави є політико-адміністративними утвореннями (штучними), а кордони завжди умовні і мають договірний статус: сьогодні так, а завтра – інакше! Про це свідчать зміни, які відбувалися, наприклад, в Європі, за останні 1000 років («История Европы. Карта Европы за 1000 лет» - https://www.youtube.com/watch?v=J3hlgy9eOuQ) чи «History of Europe - 6013 years in 3 minutes» - https://www.youtube.com/watch?v=uxDyJ_6N-6A, ще цікавіше – «Политическая карта мира на 500 лет вперёд» - https://www.youtube.com/watch?v=LkecZQHq8Fc та «История развития стран до нашей эры по 2016 год» - https://www.youtube.com/watch?v=Vwla-NRwA1g. Можете не сумніватися, що кабанчикам, лисичкам, зайчикам і їм подібним жителям планети, не кажучи вже про пташок і морських тварин у морях ці кордони – до їх місць під хвостиками. І кордони – це не уявні лінії, а умовні. І якщо державні кордони дійсно визначаються суверенітетом (культурно-політологічне поняття), який завжди можна поставити під сумнів (і це не призведе до порушення циркуляції атмосфери і води в океанах), то кордони країни – територією розповсюдження тієї чи іншої культури. І треба обережніше посилатися на такі документи, як «Конституція», яка є мінливою. Якщо у Конституції написано, що «земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу» (стаття 13 Конституції України 1996 р.)», то не варто забувати, що «земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси» і т. і. є надбанням Біосфери, а людям дається тільки можливість користуватися ними в межах, що не призводять до критичних змін її функціонування. Подібні записи у Конституції є проявом агресивного антропоцентризму! Так чи варто вчити дітей цьому без критичного огляду питання? І вже абсолютно дико виглядає наступне: «Як об’єкт права власності державна територія може бути предметом цивільно-правових угод: купівлі-продажу, дарування, оренди тощо» (с. 54). Я так напишу: приписати, надати собі права, у тому числі право власності – не проблема, інша справа – як це узгоджується з моральними нормами, нормами розширеної культури (геокультури) і правами Біосфери як більш фундаментального áктора географічного середовища, без якого людство не могло би існувати! Про це автори не пишуть, хоча ці питання на сьогодні є чи не головними. І я не можу зрозуміти, яке відношення до географії можуть мати «Делімітація кордонів» і «Демаркація кордонів» (с. 55) – це не географічні питання. Абсолютно жахливо виглядає те, що стосується так званого «географічного центру», перепрошую, це ж ХІХ століття!

У розділі «ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ» вражає перший пункт: «Спробуйте пояснити, як клімат, продукти харчування і географічні ландшафти впливають на людей. Проілюструйте власні думки конкретними прикладами держав і народів» (с. 57).

Моя позиція: Уявляєте, яке асорті: «клімат, продукти харчування і географічні ландшафти»! І що тут діти можуть пояснити?

ПИСЬМОВІ ЗАВДАННЯ (с. 57).

Перепрошую, це убого! Жодного стосунку до географії це не має.

Тема 2. Формування території України

Питання до авторів: Яке відношення до формування території України мають «перші сліди існування людини на території сучасної України належать до раннього палеоліту», «найдавніша археологічна культура», «найяскравішими культурами - скіфську та сарматську ранньозалізного віку»?

Моя позиція: Ніякого.

Далі – суцільна історія, яка не має жодного стосунку до географії.

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ (с. 62).

Це повний капець!

Тема 3. Україна на карті годинних поясів

Ні, таке не можна аналізувати. Таке враження, що автори намагалися включити у підручник все, що не вивчається на уроках інших предметів.

Але мене зацікавив розділ «ПРОВОДИМО НАУКОВО-ТВОРЧИЙ ПОШУК» (с. 70). Я намагався зрозуміти, що у цих завданнях можна розглядати як науково-творчій пошук. Виявилось, нічого. Схоже, автори дуже далекі від науки і творчості.

Розділ 3. Природні умови і ресурси України

Тема 1. Рельєф, тектонічна та геологічна будова, мінеральні ресурси

§ 15. ФОРМИ ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ.

КАРТА «ФІЗИЧНА ПОВЕРХНЯ»

Це дуже цікаво – «фізична поверхня». Якщо вводиться таке поняття, його слід визначити, чого у тексті я не побачив. Тому залишається загадкою, як має виглядати така карта, тим більше, що далі йдеться про земну поверхню. Розумієте, що таке «фізична поверхня»? Це дуже складна поверхня, яка формується всіма тілами, і я дуже сумніваюсь, що можна побудувати її карту.

У пункті «ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ» вражає некомпетентність постановки завдань: «1. Класифікуйте країни світу за формами рельєфу ...; 2. Назвіть та покажіть на карті основні форми рельєфу України; 3. Визначте за фізичною картою України основні напрями похилу рельєфу в різних частинах держави» (с. 76).

Моя позиція: 1) Форм рельєфу не існує, є форми топографічної, денної поверхні. 2) Україна не має форм рельєфу, можна говорити тільки про форми поверхні в межах території України. 3) Рельєф не характеризується похилом, це характеристика поверхні.

§ 16. ГЕОЛОГІЧНА ІСТОРІЯ ЗЕМЛІ

Я не буду коментувати цей розділ, зупинюсь тільки на питанні, поставленому авторами стосовно неузгодженості шарів порід в межах Канівських «гір»: «Запропонуйте власну теорію цього унікального явища природи» (с. 77).

Моя позиція: Як діти, які не були на цій місцевості, не бачили цих шарів та гляціодислокацій, і незнайомі з геологічними процесами і геоморфологією, запропонувати свою теорію?

§ 17. ОСНОВНІ ТЕКТОНІЧНІ СТРУКТУРИ.

ЗВ’ЯЗОК РЕЛЬЄФУ З ТЕКТОНІЧНИМИ СТРУКТУРАМИ

....................................................

§ 18. ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА УКРАЇНИ. ВПЛИВ ГЕОЛОГІЧНОЇ

БУДОВИ ТА ТЕКТОНІКИ НА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ

«Геологічна будова визначає географічне поширення корисних копалин» (с. 84).

Питання до авторів: Чим «географічне поширення» відрізняється від просто «поширення»?

На стор. 87 наведений мал. 50 «Поширення Дніпровського зледеніння». Слід було показати значно більшу територію зі Скандинавією включно.

§ 19. ФОРМУВАННЯ РЕЛЬЄФУ. РЕЛЬЄФОТВІРНІ ЧИННИКИ

І ПРОЦЕСИ. РЕЛЬЄФ І ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ

 

Тут слід виходити з того, що формується не рельєф, а структура топографічної поверхні, інтегральним образом якої є рельєф (наприклад, гірський, рівнинний, карстовий тощо).

«Мал. 52. Результат дії вивітрювання в Кримських горах» (с. 90).

Моя позиція: У даному випадку йдеться про вибіркову денудацію, а не вивітрювання, яке є складовою денудації, внаслідок чого формується структурно-денудаційний рельєф.

§ 20. КОРИСНІ КОПАЛИНИ УКРАЇНИ,

ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ЗАКОНОМІРНОСТІ ПОШИРЕННЯ.

ПАЛИВНІ КОРИСНІ КОПАЛИНИ

..............................................................

Тема 2. Клімат і кліматичні ресурси

Ресурс – це те, що використовується, важко уявити, як можна використовувати клімат, який є статистичною характеристикою стану атмосфери. Отже, це умова, а не ресурс. Помилкою є також словосполучення «кліматичні показники» (наприклад, с. 114). Ці показники стосуються стану атмосферного повітря, а клімат – це інтегральний образ, подібний до ландшафту (для місцевості), рельєфу, погоди.

§ 26. НЕСПРИЯТЛИВІ ПОГОДНО-КЛІМАТИЧНІ ЯВИЩА

Знову некоректне висловлювання – «погодно-кліматичні явища» (с. 114), можна говорити тільки про несприятливі атмосферні явища.

§ 27. МЕТЕОРОЛОГІЧНА СЛУЖБА. ПРОГНОЗ ПОГОДИ ЗА

ДАНИМИ СИНОПТИЧНОЇ КАРТИ, НАРОДНИМИ ПРИКМЕТАМИ

..........................................................

§ 28. ВПЛИВ ПОГОДНО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ НА

ЗДОРОВ’Я І ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ.

ОХОРОНА АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

У розділі «ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ БЕСІДИ» (с. 123) друге завдання: «Оцініть вплив людини на рельєф, наслідки видобування корисних копалин та необхідність охорони надр на прикладі Вашого краю» (с. 124).

Моя позиція: На рельєф не можна вплинути, впливають на літо-поверхню, що веде до зміни її образу внаслідок формування техногенних форм. Що стосується так званої охорони всього на світі, це застаріла постановка питання, слід ставити питання про самообмеження людської діяльності задля мінімізації впливу на природне середовище. Дуже багато робиться того, що можна було б не робити. Головний момент – інша організація виробничої сфери.

На стор. 124 таблиця «Максимальна абсолютна вологість повітря (залежно від його температури)» - не вказано, на який об’єм повітряної маси.

Пункт «ПРОВОДИМО НАУКОВО-ТВОРЧИЙ ПОШУК» (с. 125) - «Дослідження

Прогнозування погоди за народними прикметами та порівняння з прогнозом в інтернет-джерелах» - прогнозування не має відношення до науково-творчого пошуку, бо здійснюється за встановленими алгоритмами.

Тема 3. Води суходолу і водні ресурси

§ 29. СКЛАД ВОД СУХОДОЛУ. ПОВЕРХНЕВІ ВОДИ.

РІЧКИ. БУДОВА РІЧКОВОЇ ДОЛИНИ

«Розрізняють три форми поверхневого стоку: схиловий, тальвеговий і річковий. Схиловий стік - це широкий, але мілкий стік води по схилу. Тальвеговий стік - зосереджений потік у певною мірою виробленому річищі. Ці дві форми стоку спостерігаються періодично - під час танення снігу або сильних злив. Річковий стік у виробленому річищі є результатом поєднання схилового і тальвегового стоків із підземним притоком води. Негативна дія поверхневого стоку полягає в тому, що він призводить до ерозії ґрунтів» (с. 126).

Моя позиція: Я не знаю, де автори знайшли таку типізацію поверхневого стоку, прийнятою є наступна: площинний та лінійний, який здійснюється по річищах і може називатися русловим (річищним). Річковий стік є більш складним, бо включає ґрунтовий стік, пов'язаний з поверхневим. Але ґрунтовий стік є і на схилах, який у авторів чомусь відсутній. З приводу «форм рельєфу» я писав вище. Ерозія є природним процесом і не має негативної дії, бо сприяє оновленню ґрунтів і формуванню стокової мережі як складової глобального коловороту води. Тільки людська діяльність викликає негативний ефект ерозії.

«Водні об’єкти (річки, озера, водосховища, ставки, лимани, канали і болота) займають 4 % території України. Вони формують гідрографічну мережу держави» (с. 126).

Моя позиція: Водні об’єкти не можуть формувати «гідрографічну мережу держави», бо держава – це форма організації суспільства. Цей вислів некоректний.

«Кожна річка має певні характеристики: довжину, площу водозбірного басейну, річковий стік, максимальну і середню витрати води тощо» (с. 128).

Моя позиція: площа водозбірного басейну не є характеристикою річки!

Пойма, українською, заплава (с. 129).

§ 30. ОСНОВНІ РІЧКОВІ БАСЕЙНИ ТА СИСТЕМИ УКРАЇНИ

......................................................

§ 31. ВПЛИВ РЕЛЬЄФУ НА РІЧКИ. ПАДІННЯ, ПОХИЛ РІЧКИ.

РІЧКОВИЙ СТІК. ЖИВЛЕННЯ І РЕЖИМ РІЧОК

«Вплив рельєфу на течію річок» (с. 132).

Моя позиція: На течію річок впливає не рельєф, а морфологія літо-поверхні (топографічної поверхні).

«Падіння та похил річки» (с. 133).

Моя позиція: Падіння і похил є характеристиками не річки, а річища чи заплави.

«Результатом руйнівної роботи річки є твердий стік» (с. 134).

Моя позиція: Річка нічого не руйнує, вона формує річище і долину.

§ 32. ХАРАКТЕРИСТИКА ОЗЕР УКРАЇНИ

.........................................................

§ 33. БОЛОТА. ВОДОСХОВИЩА ТА КАНАЛИ

«Болота є частиною суходолу, що має надмірне зволоження, специфічну вологолюбну рослинність» (с. 139).

Моя позиція: Це не так, йдеться не про надмірне зволоження, а про позитивний водний баланс поверхневих вод. Так, у зоні вічної мерзлоти немає надмірного зволоження, але вода не може просочуватись у мерзлий ґрунт. На жаль, автори не наводять матеріал стосовно значення боліт у коловороті речовин.

«Підземні води. Підземні води - це води, які заповнюють пори та порожнини гірських порід» (с. 140).

Моя позиція: Головним є не те, що вони заповнюють, а те, що вони рухаються скрізь ґрунти.

§ 34. ВОДНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ, ШЛЯХИ ЇХ

РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ

Ось дуже поширена помилка: «До водних ресурсів України належать її поверхневі й підземні води, які є придатними для господарського використання» (с. 143). У якості водного ресурсу береться вся доступна вода, при цьому не враховують те, що вода виконує дуже важливі функції у географічному середовищі. Бачите, навіть зробили «єдиний державний фонд України». Забули, що ми живемо в межах Біосфери і можемо використовувати обмежену частину її фонду – ту, яка не порушує її стале функціонування. Тому і питання стоїть не про охорону вод, а про обмеження у сфері людської діяльності. Це стосується і забруднення води.

Тема 4. Ґрунти та ґрунтові ресурси

§ 35. УМОВИ ҐРУНТОУТВОРЕННЯ.

ЗАКОНОМІРНОСТІ ПОШИРЕННЯ ҐРУНТІВ

«Ґрунт — це поверхневий пухкий шар земної кори, який утворився в процесі зміни гірських порід під впливом рослин, тварин і мікроорганізмів (живих і відмерлих), а також сонячного тепла та атмосферних опадів» (с. 146).

Моя позиція: Некоректне визначення! В роботі «Ландшафт сам по себе и для человека» (2009) я навів кілька варіантів визначення ґрунту: «почва как разновидность плодородных сред есть форма организации отношений косно-органического вещества и почвенных организмов, обеспечивающая воспроизводство плодородия на протяжении длительного времени, или форма организации элементарных процессов, обеспечивающая устойчивость плодородия. Можно сказать и так - это форма соединения функций, совокупность которых обеспечивает устойчивость общей целевой функции - плодородия» (с. 533), «гиперциклически организованное множество процессов, обеспечивающее устойчивость органоминерального комплекса. Это - глобальный биогеохимический реактор» (с. 534), «часть определённым образом организованной сообществами живых организмов среды, благодаря которой снижается уровень конфликтности между сообществом и внешней средой его обитания» (с. 536). Розумієте, ґрунт є симбіозом абіоти і біоти, і цей симбіоз забезпечує відтворення головної властивості цього утворення – родючості.

§ 36. ҐРУНТОВІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ. РАЦІОНАЛЬНЕ

ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА ҐРУНТОВИХ РЕСУРСІВ

Знову ми бачимо слово «ресурси»: «Ґрунтові ресурси України є її національним багатством світового масштабу» (с. 149).

Моя позиція: Ґрунти не є національним багатством, це продукт життєдіяльності біосфери, який максимізує контакт абіоти і, в першу чергу, рослинності, без якої він не може існувати. І ставитись до нього слід відповідно, зводячи до мінімуму агросферу. А ми читаємо наступну маячню: «Крім поняття «ґрунти», існує ще близьке за змістом поняття «земельні ресурси» - землі, що використовуються для ведення господарської діяльності» (с. 149). Це ж абсолютно різні поняття! Земельний ресурс – це основний засіб виробництва у сільському господарстві, і він не характеризується «площею, географічним положенням, якістю, рельєфом, гідрологічним режимом тощо» (с. 149), це характеристики конкретних ділянок, задіяних у виробництві.

Тема 5. Рослинність

§ 37. РІЗНОМАНІТНІСТЬ РОСЛИННОСТІ.

ЗАКОНОМІРНОСТІ ПОШИРЕННЯ РОСЛИННОГО ПОКРИВУ

В УКРАЇНІ. РОСЛИННІ УГРУПОВАННЯ

«Закономірності поширення рослинного покриву» (с. 153) - некоректне висловлювання, бо рослинний покрив є майже всюди. Слід було говорити про різновиди, типи рослинного покриву.

§ 38. ЧЕРВОНА ТА ЗЕЛЕНА КНИГИ УКРАЇНИ.

ОХОРОНА І ВІДТВОРЕННЯ РОСЛИННИХ РЕСУРСІВ

Природна рослинність не є ресурсом!

Тема 6. Тваринний світ України

§ 39. РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТВАРИННОГО СВІТУ.

ВПЛИВ ЛЮДИНИ НА ТВАРИННИЙ СВІТ УКРАЇНИ

Висловлювання «Закономірності поширення тваринного світу в Україні» (с. 163) є некоректним. Тваринний (як і рослинний) світ – це загальне поняття.

§ 40. ТВАРИННІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ, ЗАХОДИ З ЇХ

ВІДТВОРЕННЯ Й ОХОРОНИ

Поки у нас будуть говорити о тваринах як ресурсі, ми ніколи не виліземо з екологічної кризи. Все це є проявом глибоко укоріненого антропоцентризму.

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

Питання: «1. Поясніть, що таке тваринні ресурси і як їх використовують?»

Відповідь: Це прояв агресивного антропоцентризму і відсталості авторів!

Моя позиція: Завершуючи обговорення розділів, присвячених родючим ґрунтам, рослинному покриву і тваринному світу, хочу ще раз звернути увагу на занадто традиційне бачення авторами проблеми їх збереження. Насправді, це тільки розмови про збереження, заради чого нічого не робиться. Достатньо подивитися на басейн Амазонки, о. Суматру, африканські тропічні й екваторіальні ліси, стає зрозумілим, що тут слід діяти у зовсім іншому напрямі. Прикладом є Антарктида, на території котрої заборонено вести будь-яку виробничу діяльність (хоча є часові обмеження, але є надія, що цей режим буде подовжено). Так слід вчинити на всій нашій планеті. Саме для цього була розроблена концепція країни «Біосфера», основу якої складає виділення території (площа і конфігурація), достатньої для сталого відтворення Біосферою своїх функцій, і ця територія має бути виведена з під контролю держав. Тільки так людство може зберегти Біосферу і себе. На жаль, це залишається непоміченим.

Тема 7. Ландшафти України

§ 41. ЛАНДШАФТ ЯК ПРОСТОРОВО-ЦІЛІСНА СИСТЕМА.

РАЙОНУВАННЯ ПРИРОДНИХ ЛАНДШАФТІВ

Моя позиція: Оскільки я маю певно відношення до проблематики ландшафту, відразу заявлю, що давати дітям застарілі уявлення радянських часів негоже. Ландшафт навіть згідно з етимологією цього терміну не є тим, що дається у заголовку параграфу. Ландшафт – це образ місцевості, який формується у свідомості людини внаслідок її контакту з цією місцевістю, це організація рисунку денної поверхні, причому слово «організація» тут означає уявлення про цілісний процес, що веде до утворення повної структури денної поверхні (наявність якої саме і дозволяє виділити місцевість). А оскільки структура денної поверхні є складною, такі місцевості можуть виділятися на різних масштабних рівнях, відповідно, їм будуть відповідати і ландшафти. До речі, це стосується і рельєфу, який можна розглядати як редукований ландшафт. З цих позицій я і буду аналізувати текст параграфу.

Автори виходять з того, що ландшафт – це природно-територіальний комплекс. Але це не має сенсу, бо веде до появи зайвої термінології: або одне, або інше. Часто у такому ж сенсі додають термін «геосистема», тоді взагалі виникає плутанина. Я багато разів вказував на це, але, на жаль, має місце повне ігнорування цієї позиції. Отже, слід розрізняти поняття «географічний комплекс» (а не природно-територіальний), «геосистема» і «ландшафт». Відповіді на питання, як їх розрізняти, даються у моїх статтях і монографіях. І у підручнику маємо наслідки такого ігнорування: в одному фрагменті тексту використовується термін «комплекс», в іншому – «ландшафт», і діти заплутаються. Автори пишуть дивні речі: «Територія також відіграє об’єднуючу роль» (с. 169): я навіть не сумніваюсь, що вони самі не зможуть пояснити, як це відбувається. А все тому, що вони користуються термінами, не бажаючи розібратися в їх сенсі.

Автори використовують дуже застарілі уявлення про «одиниці районування ландшафтів» (с. 170) – «місцевість, урочище, фація» (с. 170), хоча мною чітко було показано, що ці терміни мають зовсім інші значення, які були трансформовані «видатними» «ландшафтознавцями» радянських часів.

«Ландшафтні карти відображують просторову структуру і закономірності розміщення географічних комплексів на певній території. Такі карти зазвичай зображують різні одиниці районування ландшафтів від фацій та урочищ до фізико-географічних країн» (с. 170).

Моя позиція: Ландшафтних карт не існує, можна говорити тільки про карти морфо-типів денної поверхні.

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

«1. Поясніть, що таке ландшафт. Як класифікують ландшафти?» (с. 172).

Моя позиція: Можу вас запевнити, що отримавши від вчителя і з підручника такі «уявлення» про ландшафт, діти зможуть тільки повторити те, що їм впхнули у голови, це не можна вважати розумінням.

«Поняття антропогенного ландшафту» (с. 172). Я неодноразово писав про те, що таке поняття є хибним. Можна говорити про антропізований (такий, що є трансформованим людською діяльністю) ландшафт. Навіть докорінні зміни не дозволяють говорити про антропогенний ландшафт. Це стосується і так званих «культурних ландшафтів» (чим вони відрізняються від антропогенних?), що вимагає введення «некультурних ландшафтів».

«Саморозвиток антропогенного ландшафту» (с. 173).

Моя позиція: Це повна маячня.

Я не буду вести полеміку з приводу типізації ландшафтів, але не може не дивувати введення ще й «радіаційних ландшафтів» (с. 174).

§ 43. РІВНИННІ ЛАНДШАФТИ, ЇХ РІЗНОМАНІТНІСТЬ

Бачите, що пишуть автори – «У перекладі з німецької слово «ландшафт» означає «краєвид, місцевість»» (с. 175).

Питання до авторів: При такому значенні як ландшафт може бути комплексом?

Ну а далі просто жах!

§ 44. ПРИРОДНІ ЗОНИ УКРАЇНИ: МІШАНИХ ЛІСІВ,

ШИРОКОЛИСТИХ ЛІСІВ

....................................................

§ 45. ПРИРОДНІ ЗОНИ УКРАЇНИ: ЛІСОСТЕП

.....................................................

§ 46. ПРИРОДНІ ЗОНИ УКРАЇНИ: СТЕПОВА ЗОНА

.....................................................

§ 47. ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНА

РІВНИННИХ ЛАНДШАФТІВ

Змушений ще раз звернути увагу на те, що ландшафти – це образи місцевостей, ми не ходимо по ландшафту (як і по рельєфу), тому некоректно ставити питання про використання та охорону ландшафтів. Автори підручника без будь-яких підстав вкладають у дитячі голови хибні погляди минулих часів без будь-якого натяку на існування інших точок зору на ландшафт та походження його наукового сенсу. Стосовно так званої «охорони» природних утворень: це все маніпуляції, слід йти напрямком зміни характеру виробничої діяльності шляхом стиснення завдяки втіленню сучасних технологій та переходу до нової культури - геокультури. Але про це автори нічого не знають.

«З метою захисту природних ландшафтів створюються заповідні території. Питаннями захисту ландшафтів займаються спеціалісти — геоекологи» (с. 193).    

Моя позиція: Я неодноразово писав, що заповідники і заказники не вирішують питання збереження природних режимів, що слід переходити до реалізації концепції країни «Біосфера». Цими питаннями мають займатися, в першу чергу, географи.

«Для цього треба знати і використовувати закони природи та закони існування ландшафтів» (с. 194).

Питання до авторів: Чи можете ви назвати «закони природи та закони існування ландшафтів», і якщо не можете, то навіщо таке написали?

§ 48. ГІРСЬКІ ЛАНДШАФТИ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

Рівень завдань інколи вражає: «За допомогою карт атласу складіть перелік річок, які беруть початок у Карпатах» (с. 195), «Назвіть мінеральні джерела Карпат» (с. 196). Що це дає? Нічого.

§ 49. ГІРСЬКІ ЛАНДШАФТИ КРИМСЬКИХ ГІР

«Приємно» бачити підзаголовки на кшталт «Використання та охорона Кримських гір»!

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

«1. На які природні області поділяють Кримські гори?» (с. 205).

Моя позиція: Природні об’єкти, у тому числі Кримські гори, не поділяються, їх поділяють.

§ 50. ЧОРНЕ ТА АЗОВСЬКЕ МОРЯ

..........................................................

Тема 8. Природокористування

§ 51. ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД УКРАЇНИ.

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОЛОГІЧНА МЕРЕЖА. ПРИРОДНО-

ЗАПОВІДНІ ОБ’ЄКТИ СВОЄЇ МІСЦЕВОСТІ

«Користуючись картою «Природно-заповідний фонд» шкільного географічного атласу, знайдіть наступні об’єкти: ...» (с. 210).

§ 52. ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНО-РЕСУРСНОГО

ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ

................................................

§ 53. ОСНОВНІ ЗАХОДИ ЩОДО РАЦІОНАЛЬНОГО

ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

Все це дуже віддає минулим: «Сталий розвиток - це модель економічного зростання, в якій використання  ресурсів  спрямоване на задоволення потреб людини при збереженні навколишнього середовища так, що ці потреби в розвитку можуть бути задоволені не тільки сучасними, але й майбутніми поколіннями» (с. 220).

Моя позиція: Я неодноразово писав про те, що у нас некоректно перекладають слово «sustainable», яке означає не «сталий», а життєпідтримуючий (розвиток). Ще краще говорити про розумний розвиток, який передбачає самообмеження суспільства, самоконтроль.

Розділ ІУ. Населення України та світу

  

Тема 1. Демографічні процеси і статево-віковий склад населення України та світу

§ 54. КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ У СВІТІ ТА УКРАЇНІ.

ПРИРОДНИЙ РУХ, МІГРАЦІЇ, МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА

Відразу зазначу, що це питання не має відношення до географії, а питання населення можуть розглядатися тільки як складова контексту. Якщо розглядається Україна, то населення на світовому рівні є недоречним.

§ 55. СТАТЕВО-ВІКОВИЙ СКЛАД І ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ

Моя позиція: Питання не має жодного стосунку до географії!

§ 56. РЕГІОНАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ ДЕМОГРАФІЧНИХ

ПРОЦЕСІВ. ДЕМОГРАФІЧНА ПОЛІТИКА

Моя позиція: Питання не має жодного стосунку до географії!

§ 57. МЕХАНІЧНИЙ РУХ НАСЕЛЕННЯ: ОСНОВНІ НАПРЯМКИ

МІГРАЦІЙНИХ ПОТОКІВ У СВІТІ ТА УКРАЇНІ

Моя позиція: Питання не має жодного стосунку до географії!

§ 58. УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА

Моя позиція: Питання не має жодного стосунку до географії!

Тема 2. Розселення населення

Моя позиція: Питання не має жодного стосунку до географії!

§ 59. ГУСТОТА НАСЕЛЕННЯ. ТЕРИТОРІАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ

ГУСТОТИ НАСЕЛЕННЯ У СВІТІ Й УКРАЇНІ

Моя позиція: Питання не має жодного стосунку до географії!

§ 60. МІСЬКІ ТА СІЛЬСЬКІ НАСЕЛЕНІ ПУНКТИ. КРИТЕРІЇ

ЇХ РОЗМЕЖУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ СВІТУ.

КЛАСИФІКАЦІЯ МІСТ ЗА КІЛЬКІСТЮ НАСЕЛЕННЯ ТА

ФУНКЦІЯМИ. МІСЬКЕ ТА СІЛЬСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ

Моя позиція: Має обмежене відношення до географії. На жаль, у цьому підручнику населені пункти не розглядаються з точки зору географії.

§ 61. УРБАНІЗАЦІЯ. МІСЬКІ АГЛОМЕРАЦІЇ

..............................................

§ 62. ВІДМІННОСТІ В РІВНЯХ І ТЕМПАХ УРБАНІЗАЦІЇ

В УКРАЇНІ І СВІТІ. СУБУРБАНІЗАЦІЯ. ХИБНА УРБАНІЗАЦІЯ

...................................................

Тема 3. Етнічний склад населення

Моя позиція: Питання не має жодного стосунку до географії!

§ 63. ЕТНОСИ. НАЙПОШИРЕНІШІ МОВНІ СІМ’Ї.

ОДНОНАЦІОНАЛЬНІ І БАГАТОНАЦІОНАЛЬНІ КРАЇНИ

Моя позиція: Питання не має жодного стосунку до географії!

§ 64. НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Моя позиція: Питання не має жодного стосунку до географії!

§ 65. НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ ТА ЕТНІЧНІ ГРУПИ

Моя позиція: Питання не має жодного стосунку до географії!

«Топоніміка - наука на стику трьох галузей знань: історії, географії й лінгвістики,  вивчає  походження, смислове значення і розвиток географічних назв, їх сучасний стан, написання та вимову, а також природні та соціальні умови минулого, за яких вони виникли» (с. 280).

Моя позиція: Все добре, тільки географія тут ні до чого, важко зрозуміти, чому назви об’єктів є географічними.

Тема 4. Релігійний склад населення

Моя позиція: Питання не має жодного стосунку до географії!

§ 66. РЕЛІГІЯ ЯК ЯВИЩЕ КУЛЬТУРИ. СВІТОВІ РЕЛІГІЇ.

РЕГІОНАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ РЕЛІГІЙНИХ ВІРУВАНЬ В УКРАЇНІ

Моя позиція: Питання не має жодного стосунку до географії!

Тема 5. Зайнятість населення у світі та Україні

Моя позиція: Питання не має жодного стосунку до географії!

§ 67. ТРУДОВІ РЕСУРСИ.

ЕКОНОМІЧНО АКТИВНЕ НАСЕЛЕННЯ

Моя позиція: Це те, чого я чекав – і людей звели до ресурсу!

Висновок

Нещодавно я мав розмову з жінкою похилого віку, яка закінчила географічний факультет у 1961 році, приймала участь у Кавказьких експедиціях 50-х років. Вона дивилася уроки з географії, які зараз йдуть «он-лайн» і була вражена: там же ні про що, там немає географії! Думаю, що цей підручник можна оцінити так само – тут немає географії. Напишу більше: тут є багато професійних помилок і в плані географії, і в плані педагогіки. Дітям вбивають у голови якісь допотопні погляди на географію середини минулого століття. Я розумію, що на сьогодні в географії є дуже багато складних питань, у тому числі такі, що стосуються області її дослідження, але ж є і більш сучасні розробки. Не думаю, що, базуючись на такому підручнику, діти зможуть зацікавитись такою наукою, як географія.

Доктор географічних наук      Ковальов О.П.