5 травня 2020 р.

УКРАЇНА – МАЙБУТНЄ: І ЩО ДАЛІ?


В черговий раз приходиться ставити питання стосовно ситуації в країні і її околі. Дуже складно виходить. Переплелися минуле та сучасне, а з цієї суміші має проявитися майбутнє. Яким воно буде, залежить від кожного з нас. На жаль, за майже 30 років «незалежності» в Україні не було дійсно патріотичних керівників, які б думали не про крісло під ними, а про країну-Україну. А що це за країна-Україна? Її кордони показані України, представленій на Мирній конференції у Парижі, 1919 рік. А якщо хтось скаже, що це не відповідає дійсності, давайте подивимось іншу карту «Южно-русских наречий и говоров», складену у 1871 році. Вражає? Якщо цього мало, ось ще одна «Карта українських земель» (це тих, які сучасні владники збираються продавати). Так, вражає. Тому «Проект - Україна» має включати, по-перше, створення новітніх систем виробництва, інноваційний розвиток аграрного сектору при зменшенні площ, задіяних у с/г виробництві, по-друге, різкі зміни у науковій та освітній сферах, створення потужної армії та розробка і виготовлення новітньої зброї на основі сучасних технологій, яка могла б забезпечити повернення анексованих, в першу чергу, Росією етнічних українських територій і відновлення на них української культури. 

 


  
А що ми маємо на сьогодні? А маємо велику купу суперечок між бажаючими сісти у найвище крісло держави. Замість того, щоб об’єднатися для вирішення складних питань, Порошенко і Медведчук ведуть дуже неприємну гру, яка вже всім набридла, намагаючись наблизити перевибори. Чи є підстави для заміни тушки у президентському кріслі? Так, є, і достатньо вагомі. В першу чергу це стосується «Закону» про торгівлю землею. Знаєте, десь там, на островах вже продають сонячні промені, а у нас – землю. І скільки ні кажи їм, що земля не може бути товаром в принципі, вони все одно намагаються торгонути землею, до якої вони не мають жодного стосунку. Ні, щоб продавати ділянки на Сонці – нехай летять і обробляють ... Але Зеленський ще і познущався, заявивши, що цього закону люди чекали з дня отримання незалежності, хоча знав, що до 75% жителів України проти нього. По-друге, відведення військових з лінії фронту, чого не можна було робити ні у якому разі. Відповідаючи на питання Р. Цимбалюка, С. Лавров чітко продемонстрував, що Запоребрик не збирається припиняти тиск на Україну. Втретє – відсутність прогресу у економічній, науковій і освітній сферах. Не може не вражати те, що пан Зеленський звернувся до олігархів з проханням дати грошенят для боротьби з короно-вірусом (замість того, щоб покінчити з ними), але ж за це вони щось вимагатимуть. І, як ми бачимо, вже Ахметову у енергетичній сфері намагаються організувати допомогу за рахунок ... простих людей. Але особливо мене хвилює стан речей у науці і освіті. Знаєте, свого часу я отримав коментар на один з моїх відгуків на дисертацію (звісно, автор анонімний). Ось він: 
«Дядьку, може свою дисертацію скинете? Дуже хочу з нею ознайомитися) Бо мені здається на цьому сайті хтось банально самостверджується))) По ваших зауваження на прикладі цієї роботи можна вас особисто і посадити в калюжу.
Наприклад по питанню 4. Ви самі не в курсі чим відрізняється географія як наука загалом і конкретно суспільна географія?))) Більшість зауважень це тухлі придирки, де автор, який сам не в темі, починає роботи на основі власних абстрактних уявлень якісь свої висновки)))».
І ще один з коментарів, які отримав у недалекому минулому, він ще краще показує, який рівень тих, хто в Україні робить вигляд, що займається географією. Ось він:
 Олекса Ковальов - ображена, примітивна і обмежена людина, який взагалі не є науковцем. Уся його писанина - це словоблуддя в координатах "геосистема - екологія - сталий розвиток". Ніхто не знає його книг. Особливо викликає обурення його дике невігластво щодо етногеографії. Саме з етногеографії починалася модерна гуманітарна географія (читай праці Е. Реклю). Не зрозуміло, чому він лізе ще в політичну географію, де є повним профаном. А ось щодо низької якості дисертацій загалом, то тут з Ковальовим можна погодитись. Виникає лише запитання, як можна було присудити ступінь доктора наук псевдогеографу, який нічого крім заяложених фраз про геосистеми не знає і не розуміє?”.
У такому стилі ведуть дискусії в Україні. Жаль, що все опустилося до такого рівню.
Розумієте, який стиль панує в так званій українській географії! А на днях прийшов інший коментар, причому автор також змушений ховатися під псевдонімом «Спартак», бо відкрито говорити бояться:
«Немає сенсу розраховувати на якісь позитивні зрушення в українській географії, допоки "фронтменом" фахової географічної спільноти лишатиметься така істота, як пан Я.Б. Олійник - кінчений виродок, моральний покруч, духовний кастрат і просто мразота... Однак прийде невдовзі час, коли цього вилупка змусять зжерти його яйця... Недовго лишилося чекати»
Вони дуже сильно різняться. Поясню, що пан Я.Б. Олійник – один з найяскравіших пройдисвітів в українській географії, доктор економічних наук (хоча за фахом - географ), декан географічного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка! Спеціалізована рада при цьому факультеті за останні десятиліття пропустила величезну кількість псевдонаукового фуфла. Мною було написано багато негативних відгуків, які я надсилав до відповідного міністерства, але ні Табачник, ні Квіт, ні Гриневич не звернули на це увагу. А я писав відкритим текстом про те, що робиться у географічних спеціалізованих радах – в результаті нічого. Але при такому підході в Україні нічого і не може змінитися. Я вже не кажу про те, кого вони спочатку посадили у крісло міністра освіти і науки. Йдеться про Новосад, пацанку, якій 3,5 десятка тисяч гривен не вистачало для того, щоб ростити дитину, якої у неї немає. Це вже просто жах!
Лишається питання і стосовно Києва. Слухаєш новини, і дивуєшся: складається враження, що ледве не все життя протікає у Києві! Зараз кинулись виробляти засоби боротьби з вірусом: я впевнений, що майже все фінансування йде на київські установи і підприємства. Ми тільки й чуємо при Київський інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного, а що, інших в Україні немає? А Інститут мікробіології і імунології ім. І.І. Мечникова у Харкові? Так то ж у Харкові ... А Київ - ось він ...
Можна ще додавати і додавати, але питання в іншому:
замість того, щоб об’єднатися для вирішення дуже складних питань, влаштовують на телеканалах штовханину.
І роблять це, в першу чергу, пан Порошенко (йому мало, а його «Рошен» тепер вже опинився у конкурентному середовищі, якого раніше не було), і пан, як його там, Медведчук, готовий віддати Україну під владу Путіна. І на телеекранах ми тільки й бачимо, що маски, тести, апаратуру куплено і роздано за рахунок фонду Порошенка, фонду Медведчука, фонду Ахметова, фонду Фельдмана і навіть Кернеса, який давно мав би сидіти у в’язниці за те, що він накоїв під час Майдану. І що, так і далі буде продовжуватись? До речі, не варто забувати про ще одного політ-стрибунка – О. Гончаренка, який точно націлився на вище державне крісло, а цей пацанчик дуже непростий.
Отже, ми ставимо питання:
Як таке може бути, щоб місто Білгород, яке було першою столицею України, сьогодні знаходилося на території Запоребрика? 
Як таке може бути, щоб Східна Донщина і Кубань, які були заселені українцями, сьогодні знаходяться у складі Запоребрика?
Чи збирається нинішнє керівництво держави щось робити задля повернення цих територій до складу України?
Можна поставити ще багато питань, поки що обмежимось цими і почекаємо від владників конкретних дій. А там подивимось. Але я ще раз наголошу на тому, що Україні потрібен не керувальник а ля комісар, а організатор, який дійсно може об’єднати все суспільство.
           
СЛАВА СОБОРНІЙ УКРАЇНІ, ЯКА НЕ Є ТАКОЮ БЕЗ УКРАЇНСЬКОЇ КУБАНІ І ДОНЩИНИ ТА ІНШИХ ТЕРИТОРІЙ, АНЕКСОВАНИХ РАШЕЮ!


3 коментарі:

  1. Олекса Ковальов "Номад"6 травня 2020 р. о 13:30

    Хотілося б зробити акцент на поведінці деяких надто активних агентах Кремля в Україні. Йдеться про виступи О. Бондаренко, О. Лукаш, А. Лесика і інших подібних тявкал. Їх виступи подібні до замовних виступів Н. Поклонської, яка все ще мріє про те, що Україна буде знищена (дивіться матеріал на сайті «МИРДОМА» - https://opolitike.mirtesen.ru/blog/43941982224/Poklonskaya-otvetila-na-vyipad-Kieva-prorocheskim-prognozom-dlya?utm_referrer=mirtesen.ru). І питання не в тому, що ці представники українського етносу продалися кремлівським цуцикам, а в тому, що їм вільно дозволяють проводити лінію Кремля на розділ України, в першу чергу, по мовним ознакам, на каналі «ZIK». Вчора я був в черговий раз вражений тим, що молола О. Лукаш, мовляв, люди Донбасу не хочуть повертатися до України, бо їм заборонять розмовляти їх рідною мовою. При цьому ця пані не вважає за потрібне враховувати історичний контекст, те, що протягом довгого часу Кремль вів політику на винищення української культури, в першу чергу – мови, і не тільки у межах України, але й на Кубані та інших анексованих територіях. Вона не вважає за потрібне згадати, як були вбиті кобзарі, у тому числі кубанські, вона забуває про те, як був вбитий Володимир Івасюк за те, що створював пісні, які піднімали привабливість української культури. Ця продажна плюгавка «забуває», як після голодомору в Україну завозили переселенців з Росії, що суттєво вплинуло на національний склад, у першу чергу, на Донбасі. Ці брудненькі політикани прислуговують Кремлю в надії на те, що Запоребрик зламає волю українців. Має бути моральна відповідальність за все те, що роблять ці перевертні.

    ВідповістиВидалити
  2. Пане Ковалев! Дуже цікавий у вас блог — блог справжнього свідомого українця-географа. Дуже цікаво знати Вашу думку про підручник географії для 8 класу авторів Масляк та Капіруліна в цілому та особливо про розділи, що стосуються мовного та етнічного складу. Зокрема там йдеться мова про те, що «Давня мова індійців санскрит є близькою до української. Та й географічні назви західних і південних країн і народів, такі як Галатея, галілеяни, Франція (Галія), Галісія в Іспанії чи Португалія (Порту-Галія), вірогідно вказує на те, що пращури сучасних французів, іспанців, португальців, євреїв і турків могли прийти на ці землі з української Галичини» (с. 271). Більше того, стверджується, що «Мовно найближчі до українців білоруси і поляки теж мають різне генетичне походження. Поляки — слов’янське, а білоруси — балтійське» (с. 271). Читати підручник онлайн та скачати можно за посиланням: http://shkola.in.ua/941-heohrafiia-8-klas-masliak-2016.html. Чекаю з нетерпінням на Вашу думку. Красно дякую.

    ВідповістиВидалити
  3. Олекса Ковальов "Номад"18 травня 2020 р. о 14:02

    Шановний Ptolemy, дякую за таку оцінку наших виступів. Зазвичай я не дивлюся шкільні підручники і відразу скажу, що шкільну географію слід міняти, але спочатку треба розібратися у тому, чим має займатися географія взагалі. Я подивлюся цей підручник, а зараз дам короткі відповіді на деякі Ваші питання:
    1. Українська мова (а я не є мовознавцем) дійсно має зв'язок із санскритом, але про це варто запитати мовознавців. Я знаю, що мова ромів містить до 300 слів (всього!) санскриту.
    2. Стосовно так званих "географічних" назв: по-перше, назви не є географічними, це словосполучення не є коректним, йдеться просто про назви певних об'єктів і народів, по-друге, я сумніваюсь, що наведені Вами приклади пов'язані з Україною. Якщо у підручнику так автори написали, це повна маячня.
    3. Поляки, білоруси, словаки, лужичани й українці мають близькі мови. В той же час вони дійсно різні за походженням. Так, білоруси є балтами, це литвини, але на їх мову (за їх власним визнанням) сутєво вплинула мова волинян. Свого часу навіть у Харківській губернії (кінець ХІХ століття) їх було до 10 тисяч. Але слов’яни серйозно вплинули не тільки на мову, а також на їх генетику.

    ВідповістиВидалити