19 грудня 2013 р.

ЄВРОМАЙДАН: ГОЛОВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ ВЖЕ ДОСЯГНУТИЙ, ЙДЕМО ДАЛІ

Ми продовжуємо стежити за розвитком подій, пов’язаних з Євромайданом у Києві та інших містах України, намагаємось осягнути те, що відбувається і спробувати зробити висновки. Чим є Євромайдан? Він, перш за все, демонструє, що в Україні, не дивлячись на панування «державних діячів» з далекими від сучасних поглядами на форми керування та вирішення соціальних конфліктів, в глибинах українського суспільства визріло Громадянське суспільство як самостійний суб’єкт, з чим Влада вже не може не рахуватися. Для нас надзвичайно важливим є те, що цей прояв ніким не був спланований і підготовлений, він стався абсолютно спонтанно у вигляді мирної демонстрації молодих людей: ЙДЕ НОВЕ ПОКОЛІННЯ, яке вже не буде беззаперечно сприймати те, що доводять до вух офіційні мас-медіа, функція яких – підтримання авторитету Президента та його оточення!  Тепер треба закріпити досягнуте без залучення і допомоги з боку «політичних» партій, бо в Україні таких немає – насправді вони представляють інтереси різних бізнесових груп (всеукраїнське об’єднання «Свобода» партією не є). Як це зробити, бо Громадянське суспільство не має своїх постійно діючих органів, а ліквідувати весь адміністративно-бюрократичний апарат означає ввести країну у хаос? Спробуємо висловити деякі думки з цього приводу.

По-перше, Громадянське суспільство має само стати на шлях подальшого становлення: члени суспільства, які вважають себе причетними до такої форми соціальної організації, мають навчитися поважати себе і інших, відкрито висловлюватись і слухати інших. Отже, Громадянське суспільство - це не маса виконавців задач, поставлених Владою, це – спільнота активних самостійних діячів, які формують соціальну мережу як адаптивну систему. Давайте виходити з того, що заповів нам видатний француз Моріс Мерло-Понті (цитується з російськомовного видання):
Я не есть «живое существо» или даже «человек», или даже «сознание», со всеми характеристиками, каковые зоология, социальная анатомия или индуктивная психология признают за этими продуктами природы или истории, - я есть абсолютный исток, мое существование идет не от моих предшественников, от моего физического или социального окружения, оно идет к ним и их поддерживает, ибо мое «я» заставляет быть для меня (и, следовательно, быть в том единственном смысле, который это слово может иметь для меня) эту традицию, которую я решаю продолжить, или этот горизонт, расстояние до которого сойдет на нет, поскольку оно не станет его свойством, если я не окину его взором. (Феноменология восприятия, 1999).
Отже, кожний з нас – це абсолютний початок і самостійний потік від початку до кінця, і ніхто не має права намагатися його зупинити. Увійти у Громадянське суспільство означає стати людиною і навчитися бачити людину в кожному іншому: кожен член Громадянського суспільства має відзначатися високим рівнем людськості. Це забезпечується виключно шляхом комунікації.
По-друге, взяти на себе функцію контролю за Владою, причому контролю доволі жорсткого (в тому числі за джерелами надприбутків), а також долучитися до прийняття рішень по всіх важливих питаннях. Це означає, що Громадянське суспільство повинно надати собі право (а це право надається Конституцією, у якій записано, що влада належить народу) не тільки здійснювати контроль за діями Влади, але й створити таку суспільну організацію, яка б забезпечувала участь кожного у прийнятті рішень. Те, що називається Владою, має розробляти проекти і виносити їх на широке обговорення, а їх реалізація не може здійснюватись без погодження з Громадянським суспільством. Те, що називається Верховною радою, себе не виправдала. Цікавою формою організації є Народне віче.
По-третє, не слід чекати, що Влада щось зробить, як і вимагати від неї щось зробити для суспільства: Влада існує виключно за для себе і робить тільки те, що корисно для її відтворення. Тому не слід сприймати вибачення від міністрів за побиття людей – ці вибачення і нічого не варті.
Вчетверте, під час виборів не варто орієнтуватися на тих, хто прагне увійти до владної «еліти», слід знаходити нормальних, чесних, відкритих фахівців з людським обличчям, і пропонувати їм зайняти відповідну посаду. Всі ці кандидатури мають обговорюватись у середовищі Громадянського суспільства.

Що стосується відносин з Росією, це питання є доволі складним.
По-перше, не може бути й мови про нарощування напруження між країнами: всі ми – люди, ми живемо на одній планеті і є її громадянами. Нас об’єднує багато спільного, в тому числі – величезна кількість етнічних українців, які живуть у Росії, і навпаки. Та і просто слід прагнути до створення нормальних стосунків з сусідніми країнами.
По-друге, за радянських часів виробнича система у великій країні навмисно створювалась так, щоб від’єднання розривало виробничо-економічні зв’язки і наносило шкоди економікам республік: замкнених виробничих циклів майже не було. Це – одна з серйозних проблем, яку у минулі 22 роки незалежного розвитку треба було мати у голові, хоча глобалізація все одно веде до більш інтегрального варіанту. Тому ми вважаємо, що слід створити умови для того, щоб окремі виробничі одиниці самі знаходили варіанти кооперації, що дозволили б їм досягти більшої ефективності. Для цього треба відправити політиків подалі, щоб не заважали нормально працювати. Насправді, все можна і треба здійснювати на локальному рівні.
По-третє, необхідно йти шляхом децентралізації, залишивши за центральними органами Влади найбільш загальні функції. Це декларувалося партією регіонів, але далі декларацій справа не пішла. В країні надто багато тих, хто веде паразитичний образ життя, і це, в першу чергу, надзвичайно роздутий бюрократичний апарат: країна вкладає кошти в бюрократів, які створюють корупційні схеми, замість того, щоб підтримувати виробників. Надзвичайно гостро стоїть питання олігархів, які не виглядають членами українського суспільства, а тільки використовують його як трудовий ресурс за ради збагачення: такі супер-дяді і супер-тітки нам не потрібні. Якщо вони виводять гроші в офшори, вони вже не можуть бути членами нашого суспільства.
Вчетверте, не слід забувати, що російська виробнича система така ж застаріла, як і українська, і інтеграція з нею не може надати імпульс для модернізації і подальшого розвитку. Міністр іноземних справ Швеції Карл Більдт прямо написав у своєму Twitter, що російські кредити загальмують модернізацію виробничої системи України (посилання на: http://news.mail.ru/inworld/ukraina/global/112/economics/16157160/?frommail=1), з чим не можна не погодитись. Справа в тому, що отриманий кредит не буде взагалі пущений на модернізацію із-за дуже скрутного стану української економіки і наявності багатьох соціальних проблем, що вимагають термінового фінансування.
Не слід також забувати, що російське суспільство на протязі віків виховувалося в традиціях імперської ментальності, що так просто не зникає. Очікувати на швидке одужання не приходиться.
Питання, які ми виносимо на обговорення, вимагають участі багатьох фахівців. Пропонуємо висловлюватись і ставити інші питання.

ВІЛЬНА ГЕОГРАФІЧНА СПІЛЬНОТА

Немає коментарів:

Дописати коментар