10 грудня 2018 р.

УКРАЇНА – МАЙБУТНЄ: СИТУАЦІЯ ПЕРЕД ВИБОРАМИ


ЯКЩО НЕ БУДЕ ЗМІНЕНО КЕРІВНИЦТВО ДЕРЖАВИ І САМУ ФОРМУ ДЕРЖУПРАВЛІННЯ, МИ ВТРАТИМО КРАЇНУ-УКРАЇНУ!

Українці втомилися від трутня, який іменує себе владою!

Ті, хто пройшов Майдан 2013 – 2014 років, сподівалися, що надалі люди зможуть впливати на ситуацію в країні, але, як виявилося, марно. На посаду президента пролізла ще та штучка – П.А. Порошенко. Замість того, щоб рухати державу у бік європейських цінностей, у напрямку зближення держави і країни (що голосно проголошувалось), він рухався у напрямі, близькому до путінського, бо йому подобається, опинившись над всіма, все контролювати і, по суті справи, просувати країну до диктатури, що базується на авторитаризмі, а це - тупик. Відбувається сакралізація посади президента, як це сталося у Росії. А це саме те, проти чого люди виступили під час Майдану. Має діяти наступний принцип:
тих, хто отримує задоволення від влади над іншими, не має бути у системі державного управління, бо держуправління не є формою влади! Але вони перетворюють державу, як форму управління, на державу, яка паразитує на тілі країни!
Це питання для України на сьогодні є чи не головним. Ми тільки й чуємо – «глава держави», «глава області», «глава міста» ... невідомо звідкіля виниряють нові обличчя (як, наприклад, сталося у Харкові – пані Світлична) і стають очільниками областей. У нас не враховують того факту, що
держава є всього тільки формою сервісу, тому між поняттями «сервіс», з одного боку, і «влада», «глава чогось» і т. і. принципово не може бути узгодженості, вони знаходяться у антагоністичному протиріччі![1]
Немає узгодженості і між владою та демократією! Україна, яка, згідно з Конституцією, є парламентсько-президентською республікою, за президентства Порошенка перетворилася на Порошенко-недопараламентське незрозуміло-що, бо все вирішує Порошенко, а потім гне Парламент. ВР існує чисто формально. Отже, якщо ставитись до майбутнього України серйозно,
вже сьогодні слід міняти підхід до держуправління, що базується на понятті «влада» (бо владники обіймаються тільки пролонгацією свого перебування у владних кріслах, що забезпечує їм збагачення), на такий, який базується на відповідальному фаховому менеджменті як формі сервісу, і вибори тут не допоможуть. А це означає, що слід відмовлятися від інституту президентства, що встановлює жорстку вертикаль влади, та йти у бік режимів самоорганізації територіальних громад через регіоналізацію та роздержавлення!
Мені подобається Віталій Портников, хоча він і базується на понятті «влада», заявляючи, що ця сама влада має бути на рівні родини, села і т. і., але не концентруватися у Києві (але саме там він веде свій політ-клуб!). Свого часу я писав про те, що цю саму владу слід звести до влади над самим собою – це значно складніше, але це єдиний шлях до справді демократичного суспільства. Але
що замість влади? Це менеджмент, причому високо фаховий на контрактній основі! Менеджерів наймають не шляхом виборів, а через конкурс, причому контракт дозволяє змінити фахівця, якщо ефективність його діяльності не приносить бажаного результату, що значно важче зробити з владниками (у цьому разі потрібна революція).
Часто від так званих політ-оглядачів можна почути критику на адресу виборців, мовляв, люди самі винні, бо голосують за того чи іншого кандидата, не розібравшись. Ці балакунчики - звичайні пустодзвони. Справа у тому, що перед виборами приховуються дані про кандидатів, тому виборцям залишається зіставляти між собою їх популістичні виступи і обіцянки (приходиться вірити), інколи – зовнішню привабливість, а розібратися у цій мішанині доволі важко – треба цим серйозно займатися, а люди зайняті іншим – своєю роботою. Більше того,
ніхто не може виявити приховані цілі кандидатів, а вони брешуть.
Тому на перший план виходить питання оцінки моральності кандидатів, а з цим є великі проблеми. От і віддають голоси політиканам-артистам, своєрідним Тумановим (Туманов - одеський пройдисвіт сторічної давнини). Так, «найкращим» з таких на посаду президента у 2014–му році, виявився Порошенко, люди йому повірили, бо він обіцяв мир і прогрес, винищення корупції, європейські зарплати і пенсії, хоча знав, що цього не буде. І це підло! Пані Тимошенко не зарахували навіть її сидіння у в’язниці. І добре. Знаєте, коли вона сиділа у Харкові, харків’яни її серйозно підтримували. В день звільнення (а це було вже ввечері) біля пам’ятника Тарасу, як і кожного вечора, стояв Майдан. Всі очікували, що мадам Тимошенко приїде до пам’ятника і виступить з подякою за підтримку, але вона чхнула на людей і рвонула до Києва, щоб втрутитись у боротьбу за владне крісло. У цьому вся суть цієї мутної дамочки.
Я добре пам’ятаю ці місяці перед виборами. Знаєте, так часто буває – зроблять люди вибір на користь певного кандидата, але швидко стає ясним, що помилилися. Я також віддав свій голос за Порошенка, але під час інавгурації побачив, що ми всі помилилися: у вкрай важкій ситуації, у якій була Україна, робити таку помпезну інавгурацію, пихато красуючись перед людьми, було недоречно. Згодом проявилися наступні риси пана Порошенка - пихатість, лицемірство, брехливість, показушність, позерство, гидливе ставлення до простих людей (не варто сприймати серйозно його виходи до народу – це спектаклі), нестримне прагнення до влади. Вже тоді у людей відкрилися очі на те, що мрія Порошенка дуже проста - бути над людьми, а для таких красавців люди не є цінністю, для них це – електорат, витратний матеріал, безлика маса тих, хто думає, що вони вибирають, головне, піднятися над всіма і все визначати. Це те, чого досяг в Росії В. Путін. Тому
сьогодні я заявляю про схожість П. Порошенка і В. Путіна!
Підтвердженням є те, що відбувалося протягом останніх років. Ніхто з винних у ситуації, у якій опинилася Україна, не покараний. Навпаки, одіозні мери Харкова (Кернес) і Одеси (Труханов), які відкрито сприяли проникненню в Україну так званого «руського миру», отримали карт-бланш і продовжують панувати. Переді мною черговий «Вестник Харькова» (знову руською мовою): на першій сторінці по два фото Порошенка (Государственные гарантии) і Кернеса (Развитие Харькова)! Читаємо: «Харьков воплощает новые проекты. По словам Геннадия Кернеса, благодаря поддержке Петра Порошенка «в Харькове появиться новая линия метро …»», але ось питання:
а Харківський авіаційний виставили на продаж за борги також завдяки підтримці Петра Порошенка?
Бачите, як Кернес старається! А будівництво метро у Харкові також входить у сферу компетенції Порошенка? Ні. Тоді що це? Це – радянщина! Ці «керманичі» є дволикими: перед тими, хто вище, вони плазують, а по тих, хто нижче – топчуться. Чому так сталося? З цими мерами домовились про забезпечення переваги Порошенка на виборах 2019 року у Харкові і Одесі, бо у них все схоплено. Загони тітушек, яких не добили ультраси футбольних клубів, пішли у тінь (схоже, що ними ще збираються скористатися у наступному році), ректори-корупціонери, дії яких привели до повної деградації вузівської освіти (особливо відмічу пана В.С. Бакірова – ректора Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна) продовжують спокійно сидіти у своїх кріслах. Не так давно натрапив на ролик, присвячений походенькам пана Михайла Поплавського: це ж просто жах, але владну верхівку це влаштовує. Так, пані Гонтарева (насправді - Гонтар), яка допомагала Янеку ховати гроші в офшорах, продовжила це роботи і для пана Порошенка, а сьогодні вона вже за межами України з великим грошовим мішком. Звідкіля він взявся? Може вона, займаючи високу посаду, мала свій бізнес, але переписала його на свого цуцика? Мені можуть нагадати слова Ю. Луценка (близького товариша Порошенка), генпрокурора без юридичної освіти (але крупного біолога, бо він відкрив новий вид жаб – «жабу Луценка»), що Порошенко підняв армію і виробництво зброї! Це несерйозно. Армію піднімало все українське суспільство, в першу чергу – волонтери, і пов’язувати це з Порошенком негоже. Крім того, а чи дійсно це відбулося? Подивіться, йде війна. а флагман танкобудування Радянського Союзу завод ім. Малишева (на той час він випускав до 600 танків на рік) сьогодні не завантажений держзамовленнями і випускає менше 10 танків на рік, танк «Оплот», який є одним з найкращих у світі, у війська не постачається, а у Києві почали випуск танку ще однієї модифікації. Харківський авіаційний, який також за радянських часів був одним з флагманів, який міг би виконувати багато замовлень, так і не піднявся. А крейсер «Україна»! Таких прикладів дуже багато. Натомість маємо явні прояви прагнення сконцентрувати увагу на Порошенкові. Пару місяців тому показали військового з російським громадянством, який довгий час не міг отримати українське громадянство, бо бюрократи вимагали від нього поїхати до Росії за довідкою. І цей хлопець з екрана телевізора звернувся до Порошенка з проханням вирішити це питання! Скажіть, а це не схоже на спеціально розіграну схему? Нещодавно кілька міст лишилися без опалення, ніхто нічого не міг вирішити протягом місяців, і ось Порошенко, який не має відношення до опалення, видав розпорядження увімкнути опалення! Скажіть, а це не схоже на спеціально розіграну схему?    
Тепер я напишу те, до чого призвела діяльність нинішніх владників, в першу чергу Порошенка і Яценюка→Гройсмана:
маємо повну деградацію держави у вигляді зруйнованої системи державного управління, культури, освіти, науки, виробничої сфери тощо, і навпаки розквіт адміністративного апарату, особливо АП, яка давно виконує функцію передвиборчого штабу Порошенка і має за мету забезпечити йому місце у кріслі президента на наступні п’ять років, і цей неформальний передвиборчий штаб Порошенка діє за гроші платників податків!
А це ні що інше, як використання службової посади задля досягнення власної мети. Пану дуже подобається, коли під час дощу над ним хтось тримає парасолю (сам не може – не втримає, бо недоїдає), отримуючи за цю «складну» роботу непогану зарплатню. Цікаво, скільки коштує система охорони цього «дорогоцінного» тіла?
В Україні, яка на сьогодні є найбіднішою країною Європи, маємо надмірний формальний апарат держуправління – АП, уряд і Парламент, та ще й президент (ледве не забув) який нагинає всіх.
На сьогодні склалася неприємна ситуація: Україна втратила Парламент, бо його приборкав Порошенко, який протягує все, що хоче. Останні події біля Керченського проливу є тому підтвердженням:
Порошенко зробив перший крок у напрямі відміни виборів, ввівши воєнний стан, хоча його призупинили (бо якби це сталося, щоб сказав Захід!). Тому вважаємо, що у будь-якому разі повноваження Порошенка як президента мають бути припинені з початком передвиборчої компанії, інакше він доведе до збройного конфлікту всередині країни, чого допустити не можна!
І дуже неприємно, коли ведучий шоу Матвій Ганапольський ставить питання стосовно того, що має місце дуже велика кореляція між реакцією російських ЗМІ (російська агітка) і багатьох українців на подій біля Керчі  та введення воєнного стану, що пов’язують з президентськими виборами. Відповідь дуже проста: те, що шито білими нитками, всіма сприймається приблизно однаково. До речі, і Захід сприйняв це спочатку дуже обережно (почали вимагати доказів)! Слава Богу, що цей довбаний Путін вже всім набрид, тож риторика поступово стала протипутінською. Трамп, спочатку був обережний, але виступив проти Кремля. Звісно, заявляти, що Україна збиралася вчинити акт агресії (і це у межах своєї міжнародно-визнаної акваторії!) задіявши буксир 1932 року випуску (металобрухт на плаву) і дві консервні банки з 30-міліметровими пукалками (вражає, ті, що готували цю операцію, не знали навіть, скільки людей було на цих плавзасобах!), як мінімум, дико - середньовіччя. Але росіянам збрехати – все одно, що два пальця ... У 2009-му році Грузія також начебто погрожувала Росії (так вважали тамошні люди - я з ними говорив), от росіяни і відрізали частину території цієї країни, історія і культура якої значно давніша за російську. 
Але підемо далі. Маємо неприємну ситуацію. Прізвище «Порошенко» звучить постійно (хоча деякі це спростовують): він – головний «ініціатор» всього, перш за все того, що вже ініційовано іншими. Його фейс не зникає з телеекрану. Може у нього і справді надвисокий IQ, як заявляє такий собі В. Цибулько (цікаво, скільки йому платять за озвучування подібних версій?), ну, наприклад, як у товариша Леніна? Ні, думаю, у нього – надмірний прояв вушлості.
Складається неприємна ситуація (і це є властивим для пострадянських держав): ті, кого вибирають задля організації економіки, науки, освіти, оборони тощо, ставши обраними, різко міняють свій статус – перетворюються на хазяїв і починають вирішувати власні питання за рахунок ресурсів країни, прикриваючись правильними закликами, демагогією і популізмом! Порошенко з Гройсманом у цьому відношенні вже перевершили всіх своїх попередників. Виходить так:
вони не стільки працюють на країну, скільки примушують країну працювати на себе!
Коротко пройдемось по деяких «реформах».
Економічна «реформа». Така реформа має за мету покращити стан виробничої сфери країни, головною проблемою якої була олігархія, монополізм. Вимогою Майдану (і передвиборчою обіцянкою Порошенка) була ліквідація клану олігархів та демонополізація. На цьому наголошував і Порошенко. Виявилося, що це був всього тільки передвиборчий популізм, бо першим слід було прибрати себе самого і своїх друзів. Як наслідок діяльності нинішньої влади, маємо останнє місце в Європі. Кинулися продавати все, що можна, але ж це несерйозно. Величезна кількість людей була змушена їхати з країни у пошуках роботи. Не можна не погодитись з «95-м кварталом», що політика Порошенка-Гройсмана рівносильна депортації цілого народу, і слід знайти відповідь на питання:
чи була ця політика цілеспрямованою, для чого всі ці роки здійснювалась депопуляція України?
Я повністю згоден з тими спеціалістами, які вважають, що введення воєнного стану в Україні може вкрай негативно вплинути на економіку країни, бо ніхто не буде інвестувати у країну, у якій введений воєнний стан. І обіцянка МВФ надати транш у таких умовах ще ні про що не свідчить.
Газовидобування. Воно виглядає особливо дивно. Україна може видобувати значно більше газу, але нарощування видобутку не відбувається. Чому? По-перше, при видобутку достатньої кількості власного газу прийдеться відмовитись від його імпорту, тоді зникне штучно вигадана підстава для його здороження, по-друге, схоже, ніяк не можуть домовитись, кого з пестунчиків долі (своїх) закріпити за свердловинами. 
Банківська й фінансова реформа. Замість того, щоб втримувати курс гривні (а це – головна функція НБ), його штучно обрушили. Навіщо? Чим бідніші люди, тим менше вони цікавляться політикою, бо змушені шукати джерела доходів. Ось люди і рвонули на заробітки, і державі вже не треба платити їм зарплати і пенсії. Припустимо, певні банки дійсно мали проблеми, але якщо банк є проблемним, його не закривають, а працюють з його власником. А що зробили ці красавці? Вони всіх відпустили, банки закрили, а внески залишилися незрозуміло де. Замість того, щоб домагатися стабільної роботи банківської системи, П. Порошенко і В. Гонтарева (Гонтарева, ... де ти тепер?) її переполовинили: менше банків, більше грошей накопичується в тих банках, що лишилися.
Цікаво, що банк Порошенка (а як таке може бути - хто обіймає таку посаду, має банк), через який, як тепер з’ясовується, були виведені «гроші Януковича», ніяких проблем не має!
Адміністративна реформа. Однією з важливих вимог людей під час Майдану було скорочення адміністративного апарату, створення так званого електронного уряду, але якщо нинішні владники це зроблять, вони втратять те, що називається адмін. ресурсом, який і має забезпечити успіх Порошенкові! Тому ми бачимо великі зарплати чиновників, особливо – топ-чиновників (їх лояльність просто купують за державний кошт). Вражає те, що сталося у Нафтогазі. Виявилося, що матір пана Коболєва живе у США, куди він і відправив «преміальні»! Виходить, що цей пан вже має аеродром для свого виїзду з України? Порівняйте його зарплату і преміальні з тими пенсіями, які отримують люди в Україні! Те, що сталося, аморально і брудно, але виникає питання:
а хто посадив у це крісло пана Коболєва?
Знаєте, коли Швеція після війни піднімалася, там ділові люди і чиновники не дозволяли собі їздити на дорогих іноземних авто, щоб не викликати заздрість простих людей (і це було ознакою поганого тону), а у нас панство катається на дорогих броньованих Мерседесах!
Судова «реформа». Результати цієї «реформи» ми бачимо. Найбільш резонансна справа пов’язана з Майданом і стосується вбивства і побиття людей. За п’ять років судова система не просунулася ні на крок. Схоже, що сама влада не зацікавлена у тому, щоб у цій справі була поставлена крапка. Але і по менш резонансних справах суди не приймають рішень. Це і справа Кернеса, і справа Добкіна, і справа Зайцевої (відоме ДТП у Харкові, внаслідок якої загинуло шість людей) – таких справ дуже багато.  
Земельна реформа. Знову і знову піднімається питання про відміну мораторію на продаж землі, в той час, як саме питання про продаж ставити аморально. Вже все пустили за бугор – бурштин, ліс, гравій (для будівництва Керченського мосту) ..., тепер намагаються пустити з молотка землю. І кожного разу їм вказують на те, що
земля не може бути товаром в принципі, бо вона не є продуктом виробництва, це – продукт Природи, яку у нас не сприймають як суб’єкта, хоча вона такою є.
В Україні величезні площі вважаються землями сільськогосподарського використання, при цьому ніхто не замислюється над тим, що людські спільноти здійснюють свою виробничу діяльність в межах біосфери, порушення сталого режиму якої веде, як відомо, до глобальної екологічної кризи. Коли трохи більше 800 років тому в Європі почало швидко поширюватись землеробство, різко зросла ерозія ґрунтів. Не варто забувати, що певний час рослинний покрив на оброблювальних землях відсутній, що суттєво впливає на альбедо, тепловий та водний режими атмосфери, газовий режим ґрунтів, а це може суттєво впливати на клімат. Суттєво змінюються умови функціонування ґрунтів, бо не слід забувати, що родючий ґрунт – це не просто «земля» і навіть не просто «гумус», як багато хто вважає, що можна завантажити у вагони і відправити за бугор, це – надскладний біотизований природний комплекс, у якому всі складові поєднані і взаємозалежні. Плужна обробка земель і використання хімічних добрив ведуть до загибелі багатьох ґрунтових тварин, порушенню газообміну тощо. Я вже не кажу про так зване біологічне різноманіття, функціонування біокоридорів, без чого земні екосистеми не можуть існувати стало: нинішня система землеробства знищує біосферу! Додайте до цього зони видобутку бурштину, зони лісоповалів, кар’єри, звалища тощо - все це порушені землі. Скажу більше – земля для українців є основою культури, яка зродилася століття тому, те, що відбувається в аграрній сфері, веде до винищення сільських поселень, жителі яких саме й є носіями цієї культури. Отже,
якщо землю продавати, то разом з селянами!
Зрозуміло, що слід йти шляхом зменшення площі сільськогосподарських земель з метою відновлення функцій біосфери в межах України: агрократи мають охолонути.
Масмедійна «реформа». Маємо спробу закрити деякі телевізійні канали, які владі бачаться такими, що несуть їй неприємності. Склепали «петицію» до президента з вимогою закрити канали, яка на диво швидко набрала необхідну кількість голосів, показавши своє справжнє обличчя. Це знімає вуаль з прихованих цілей нинішніх владників. Схоже, з цього нічого не вийшло (поки що), але, як бути з демократією?
Мовна «реформа». Мовне питання для України є одним з найскладніших, бо мова – одна з базових складових національної культури, а в Україні надто багато таких, які розмовляють мовою агресора і навіть не бажають вивчати українську. Ми знаємо, що є причиною цього – мовна агресія Росії, яка продовжується більше 300 років, і не тільки в межах України, але й у прилеглих землях, де щільно проживають етнічні українці. Тим більше за вирішення цього питання слід було братися відразу. Але тільки зараз Порошенко прокинувся і прокричав – «мова, мова, мова!». Тому питання так і залишилося невирішеним, а те, що відбулося, є всього тільки формуванням іміджу.  
Релігійна «реформа». Я розумію, що релігія певною мірою задіяна у політичному житті світу, особливо в Росії, але у нас церква відділена від держави. Тому так званим Томасом мали займатися представники релігії, а не Порошенко. Але він і сюди вліз. А ось думка Вадима Новинського мені сподобалась: «церковь – это Христос, а Христос – это любовь» (на каналі «ZIK» він ще заявив, що Христос – це наш Бог, що дивує, бо якщо цей міфічний хлопець – його Бог, то чому він розписується за всіх)! Тому у середньовіччі церква поширювала цю «любов», організуючі хрестові походи! І це при тому, що ніщо не вказує на те, що такий Христос існував, а якщо і існував, то це – міфічний герой іншого (єврейського) народу.
Пане Новинський, почитайте Ф. Ніцше стосовно християнства, може час очутися і не молоти церковну маячню минулих століть, та ще й натякати на можливу війну на основі релігійних розбіжностей!
До речі, любов, як явище, що базується на відчуттях, не може проявитися без своєї протилежності – нелюбові. Нагадаю також, що християнство – це та релігія, яка протиставила Людину Природі, що сприяло винищенню останньої під закликом – все для людини! І це при тому, що загальний тренд розвитку світового суспільства направлений у бік від церкви! Все нормально, у Харкові набудували нових церков, і тепер місто виглядає майже так, як і до революції 1917-го!
Шкільна «реформа». Я був вражений, дізнавшись, що ініціатором так званої «нової школи» був П. Порошенко. Невже пан є спеціалістом у цій сфері та чи є щось, у чому він спеціалістом не є? Може тому і сама реформа виявилася чистим фейком – згідно з заявами міністерки Л. Гриневич,
замість «школи знань» впроваджують «школу компетентності» (хоча це ні у чому не проявляється), тобто міняють шило на мило!
І це при тому, що давно існують розробки, які мали б бути основою нової школи і нової педагогіки. Я думаю так: пані Гриневич слід відправити до віддаленої карпатської школи з туалетом на вулиці, нехай там і піднімає «нову» школу.
Знайшов цікавий матеріал в Інтернеті: «Марина Порошенко перевірила розвиток інклюзивної освіти». Перепрошую, а що, вона є спеціалістом і експертом у цій сфері?
Що стосується вищої освіти, не секрет, що вона у занедбаному стані. Корупція, хабарництво процвітають. Тому молодь їде вчитися за бугор, звідкіля, здебільшого, вже не повертається, вважаючи, що батьківщиною є вся планета Земля!
«Реформа» в науковій сфері. Тут все гаразд! Скільки там на науку виділено у бюджеті, більше чи менше, ніж на фонди Порошенків? На днях розмовляв з фізиками, кажуть, фізиці приходить кінець. Я сказав, що географії кінець вже давно настав. Останні 6,5 років я читав автореферати «дисертацій» і писав відгуки. У серпні цього року трапилося жахливе, як для наукового товариства:
спеціалізована  вчена  рада  Д  26.001.07  Київського  національного університету імені Тараса Шевченка призначила захисти двох кандидатських і двох докторських на 29 і 30 серпня. Розумієте, у серпні абсолютна більшість знаходиться у відпустках, виходять, найчастіше, 28-го серпня, а наступного дня вже захисти, тобто з цими дисертаціями познайомитись могли тільки ті, кого попередили. Це – моральна катастрофа.
У такий спосіб ці волохаті «головні «географи»» країни вирішили обійти мої відгуки. Більше того, я давно знаю, що у міністерстві на цих відгуках заробляли, і знаю скільки. Після цього я припинив писати відгуки – немає сенсу, бо це – болото, а щоб прибрати болото, слід пробити канал, що одному не під силу! Хто мені може дати відповідь на питання:
як в країні, яка переживає глибоку кризу, а наукова сфера фінансується згідно із залишковим принципом, за останні 25 років могла суттєво збільшитись кількість захистів дисертацій?
Децентралізація (місцеве самоврядування) і проблема столиці - Києва.       
Коли почали створювати нову державу, на жаль, пішли шляхом високої концентрації адміністративних функцій у Києві, де почали формувати Москву – головне місто держави, що входило у протиріччя з демократичним началом, яке проголошувалось. Так швидко сформувалася київська спільнота, яка, на кшталт московської за радянських часів, виробила уявлення про те, що саме вона є головною в країні та всі мають визнавати переваги і пріоритет киян (це не вигадка, саме таке я чув від киян). Принцип відомий:
«не надо думать – с нами тот, кто всё за нас решит» (В. Висоцький).
Особливо дико це виглядає у таких сферах життя, як мистецтво і наука. Тому і виникла проблема з самостійністю мислення, на яку вказує В. Портников. Але ми знову і знову чуємо про головну площу, головну вулицю, головну ялинку на головній площі держави, головні університети – Київські (що мають окремі статті фінансування!): Київ – головне місто, яке контролює певні території, що є ознакою метрополії (хоча слід говорити про територію поширення дії української Конституції). Невже до цих довбанів не доходить, що це розколює країну? І що цікаво -
ще жодного разу не сказали, що до Києва позлазилися головні крадії, головні популісти, головні шарлатани.
Саме у Києві розмістили офіси великих компаній, які платять податки у міську казну, а їх робочі тіла розкидані по всій країні, хоча такого не повинно бути. Більше того, у Києві штучно підняті ціни на товари, що дає додаткові прибутки. Але і цього мало – з державного бюджету постійно виділяють додаткові фінанси, як це мало місце у цьому році (згадаємо хоча б 1,2 млрд. на будівництво мосту, майже 800 млн. на погашення заборгованості за тепло тощо). Я подивися, яким буде бюджет Києва на наступний рік – майже 55 млрд., а Харкова з вдвічі меншим населенням – всього 12, 8 млрд., у мільйонника Дніпра – близько 10 млрд. і т. д. Звідкіля взялася така величезна різниця? Це не може бути нормою демократичної країни, бо демократія базується на рівності членів спільноти, а ми маємо штучно створену різницю середовищ проживання жителів Києва та інших регіонів. Але Київ ігнорує цей принцип і виглядає на сьогодні містом, яке відділилося від країни, використовує її потенціал і живе окремим життям за рахунок всієї країни. І на фоні цього верхівка заявляє про так звану децентралізацію, своїми діями спростовуючи її. У чому питання?
Децентралізація, що має проявлятися через регіоналізацію, самовизначення, тобто утворення відносно самодостатніх і самоспроможних соціальних об’єднань в межах певних територій (які не є адміністративними одиницями, бо їх кордони постійно змінюються), має проходити шляхом розвитку самоорганізації спільнот (причому ці спільноти і території заздалегідь не визначені) на основі вироблення і впровадження відповідних соціальних норм, а в Україні вона проводиться під тиском центральної влади і в угоду їй.
У єдине ціле регіони об’єднуються культурою, формуючи соціально-економічну холархію, а не владністю Центра! Кричать про децентралізацію, а самі все більше здійснюють централізацію! Відмічу, що децентралізація (регіоналізація) має відбуватися шляхом зростання самостійності мислення та активності жителів. Це – єдиний шлях відходу від патерналізму.
Політична ситуація перед виборами. Скоро почнуться вибори. Є багато запитань. Маємо результат 4,5 президентства пана Порошенка: суспільство за рівнем життя катастрофічно розшароване, виробнича система лежить, території не повернуті, борг на кожного українця сягає 2000 доларів, млвне питання не вирішене ... Але пан Порошенко проголосив головні напрями розвитку держави – «армія, мова, віра», заявивши, що ті, хто не згоден з цими словами – рука Кремля (як це схоже на відому фразу КПРСників: “Так вы считаете, что партия неправа?!”). А я не згоден, бо вважаю, що
головним словом на сьогодні є слово «країна-Україна», а все інше – другорядне, і головне, щоб головними словами під час виборів не стали прізвища політиканів на кшталт «Порошенко», «Тимошенко», «Бойко», “Мураєв” і т. і.
Сьогодні Порошенко б’є рекорди в плані ініціації, долучившись навіть до питання створення середовища для інвалідів, хоча це – парафія міністерства соціальної політики. Від його фейсу на телеекрані вже просто неможливо втекти ... От пнеться!!! І ніхто не повірить, що він не намагається заблокувати вибори і залишити те болото, яке він створив разом з Яценюком-Гройсманом. Сьогодні ми тільки й чуємо, що
якщо не Порошенко, то Україна перестане існувати як самостійна держава.
Але люди не хочуть мати справу з тими, хто займається популізмом (читай - брехнею) і, займаючи високі посади, ведуть свій бізнес. В той же час так просто знайти готових присвятити життя служінню країні. Що стосується пана Порошенка, складається враження, що він надто впевнений, що залишиться у кріслі, бо навіть фонд Порошенка протягнув через Парламент, та ще й фонд для своєї дружини (як ВР на це пішла?).
Дивно, а як він свого сина-депутата залишив без фонду?
А це означає, що він збирається просувати у політику свою дружину, щоб зробити її наступним президентом, а далі, дивишся, і синок підросте.   
Знаєте, чи можна зробити так, щоб політика зникла, відійшла у минуле? Нам в держуправлінні потрібні не політики, а менеджери високої кваліфікації – так звані системні менеджери. Нам потрібні люди, які є справжніми патріотами не держави, а країни-України, які будуть працювати над вирішенням питання відновлення справді соборної України в межах розселення етнічних українців. А ці кордони відомі (дивіться карту).


Отже, українці, не помилиться під час виборів! Ми вже не маємо часу, треба відновлювати соборну Україну!

Олекса Ковальов

P.S. Варто додати деякі моменти.
Перш за все - Томос. Можна погодитись, що отримання Томосу певною мірою посилює відчуття незалежності України, але не настільки, щоб на цьому концентрувати таку увагу. Значно більше на це впливає потужна економіка, виразна культура, що виглядає привабливою для представників інших етносів, мовна єдність, високий рівень освіченості. А те, що ми бачимо зараз, є чистим піаром. Тепер вони збираються приймати Закони, що будуть стосуватися нової церкви (хоча церква і релігія — це різні речі). Виникає питання, яке відношення до справ церкви може мати ВР? Ні, вони акцентують увагу простих і наївних громадян саме на цьому! Навіщо Порошенко намагається розвернути Україну до церковності ХІХ-го століття? Думаю, просто ніщо інше не виглядає привабливим.
Питання повернення на посаду Р. Насірова: це є свідченням повного бардаку у країні, або дуже складної і неприємної політичної гри! Питання у тому, що ті, хто має негарну історію, є дуже цінними кадрами для влади, бо вони - на гачку, і, відповідно, будуть робити все, що їм скажуть!
Проблема децентралізації. Думаю, слово “децентралізація”, слід писати саме так - у лапках, бо маємо імітацію цього дійства. Нам заявляють, що Київ тепер роздав гроші містам разом з повноваженнями і відповідальністю, але питання у тому, що ці фінанси і не були київськими, вони і належали регіонам, але були у них відібрані Києвом, який тепер, з панського плеча, їх частково повертає. Це - приклад звичайного лицемірства, і це тільки ще більше підкреслює панівну роль Києва в Україні. Має ж бути навпаки - частина грошей має передаватися до Центру задля підтримки державних функцій, не більше. Але вони на це не йдуть, бо тоді не буде, з чого красти!
Продаж землі. Знову ми чуємо те саме - продаж землі буде стимулювати економіку! Це - локшина на вуха. Але питання зводиться до того, хто є хазяїном землі. Я ще раз напишу для хитрозадих:
земля вже має свого господаря, яким є Природа як суб'єкт, і все! Земля не належить народам, як і окремим людям. І люди, і народи мають право тільки користуватися землею, якщо вони це роблять розумно. Це зовсім інше розуміння відношень між Людиною і Природою, основою якого є те, що Людина не протиставляється Природі, а є її складовою: Людина по вуха занурена у Природу. Тому навіть ставити питання про продаж землі не можна, це є свідченням недостачі культури. Всім, хто “патріотично” кричить про те, що земля належить народу України, заявляю, що це — політиканство! Один дописувач заявив (думаю, замовлено), що він має землю і хоче розпорядитися нею на свій розум. Це просто жах! Він не має землю, він має тільки право нею користуватися. У Швейцарії значна частина лісів є приватною власністю, відповідно, і землі під ним, але ніхто з цих власників не може розпоряджатися лісами, навіть дерево не можуть зрубати, бо за цим стежить спеціаліст. Ось це нормально. У нас же, з тими владниками, які базуються у Києві, ми можемо втратити і землю, і Україну, бо землі — це території. Швидко знайдуться такі, що викуплять значні території, і на цьому з Україною можна буде попрощатися. Тому, хто лобіює початок продажу землі, є запроданцями!         

Є багато інших питань, які варто було б обговорити, але є й багато фахівців, які зможуть зробити це більш кваліфіковано.

P.S. (продовження). Хочу акцентувати увагу, можливо, на головному. Йдеться про норми стосунків, які сформувалися в українському суспільстві (якщо таке існує) за час “незалежності” (саме так, бо Україною керують ззовні). Вони дуже нагадують часи компартії, особливо останні роки. Маємо прояви дії доволі жорсткої адміністративної системи, яка затискає всі прояви активності громадянського суспільства, а тепер намагаються ще і закрити деякі канали.
Сьогодні слухав виступ Віктора Бондаря з приводу газової проблематики. Повністю згоден з цим політиком і взагалі хочу звернути увагу українців на нього, бо він виглядає досить пристойно, особливо на фоні деяких представників БПП на кшталт О. Гончаренка, А. Герасимова (зміст його виступу викликав запитання: а чи варто взагалі виступати?), головної горло-панки ВР І. Луценко тощо. Віктор Бондар чітко показав, що ситуація з газом, яка, до речі, визначається паном Порошенко, є критичною, навіть рахункова палата не може здійснити перевірку. Це виходить за всі рамки! Виникає питання: а скільки дійсно видобувається газу в Україні, чи не видобувається більше, ніж звітують, а те, що перевищує цю кількість, продають. Вважаю, що до перевірки має бути залучене громадянське суспільство, в першу чергу - громадська прокуратура.
Ми маємо чудовий приклад того, як влада встановила свої норми і правила відносин із суспільством, які відводять Україну на узбіччя шляху суспільного розвитку.
На сьогодні маємо дивний, як на мою думку, розподіл рейтингів політиків, у якому Зеленський займає друге місце. Тут слід враховувати те, що Зеленський - це проект Порошенка.

Українці, нам не можна помилитися, будемо обережними, бо ми маємо справу з дуже мутними і непорядними гравцями-політиканами, серед яких такі, як Порошенко і Тимошенко є найбільш мудрими (у негативному сенсі слова).


[1]           Визначення держави як сервісу належить не мені, ця думка була висловлена в одній з телепрограм (здається, на каналі «112»), але я, нажаль, не встигнув зафіксувати ім’я автора.

5 коментарів:

  1. Олекса Ковальов (Номад)11 грудня 2018 р. о 14:54

    Сьогодні пан Гройсман виступив на конференції щодо співпраці уряду та бізнесу в Україні. Ініційовано створення індустріальних парків! Хочу нагадати пану Гройсману, що так звані технопарки у розвинутих країнах Заходу створювалися кілька десятиліть тому, а в Україні за 27 років "незалежності" не було зроблено нічого. Нагадаю також, що після війни економіка Японії була практично знищена, але через 15 років ця країна, яка не має майже ніяких природних ресурсів, вже входила у конкуренцію з потужними державами, бо там був розумний уряд, який працював над прогресом країни. Це те, що відрізняє Японію тих часів від України сьогодення!

    ВідповістиВидалити
  2. Олекса Ковальов (Номад)19 грудня 2018 р. о 13:34

    Від багатьох тих, хто у темі, ми чуємо, що тіньовий ринок землі в Україні давно існує. На це можна сказати так: якщо тіньовий ринок існує, то немає держави! Йдеться про те, що відповідні органи контролю не функціонують, і це комусь вигідно.

    ВідповістиВидалити
  3. Олекса Ковальов (Номад)20 грудня 2018 р. о 14:00

    У нас намагаються виставляти Київ як таке місто, жителі якого мають переваги у всіх життєвих сферах (хоча тріщать про децентралізацію). Тому вважаю, що слід обговорити і прийняти "Закон про переваги киян у всіх життєвих сферах"! Тоді їм не треба буде кожного разу казати представникам інших регіонів, що вони мають перевагу, а ті, хто з цим не погоджуються, матимуть проблеми. Для цього є всі підстави, бо Київ давно живе за іншими нормами.

    ВідповістиВидалити
  4. Олекса Ковальов (Номад)26 грудня 2018 р. о 12:30

    Ми добре знаємо, які проблеми має українська військова авіація. Майже нічого немає, все старе. Але є повідомлення, що у Харкові розроблено проект нового сучасного винищувача! Тепер ми чуємо, що для втілення цього проекту потрібно років 20! Просто вражає. Під час 2-ї Світової союзники також мали проблеми з військовою авіацією. У США відомий літак "Мустанг" -North American P-51 Mustang - був розроблений на початку 40-го року, перший політ здійснив у жовтні 40-го, а у 42-му вже був прийнятий на озброєння, у тому числі надходив до СРСР! Як бачимо, всього три роки! А у нас війна вже тягнеться майже 5 років. Складається враження, що просто це нікому не потрібно, що керівництво держави не зацікавлене у тому, щоб виробляти свою авіатехніку. Так ми далеко не просунемось!

    ВідповістиВидалити
  5. Олекса Ковальов (Номад)2 січня 2019 р. о 16:50

    На необхідність глибоких змін у сфері державного керівництва вказує виступ В. Зеленського на каналі "1+1". Що ми тут маємо? Це є демонстрація ставлення коміка (насправді, багатьох), якому платять гроші, до тієї влади, яку уособлює Порошенко у якості президента: а як ще можна продемонструвати всю штучність і пихатість нинішніх владників з вкрай низькою ефективністю їх діяльності? З іншого боку - коли всі це розуміють, то чи варто було демонструвати своє ставлення (а чи є воно таким насправді?) у такий спосіб? Думаю, що це було зроблено не зовсім коректно. Все це - наслідок знищеної культури, у даному випадку - політичної, яка в Україні стала непотрібною, бо вона заважає досягати своїх цілей різним пройдисвітам!

    ВідповістиВидалити