7 травня 2018 р.

УКРАЇНА – МАЙБУТНЄ: Прийшов час нашій нені – Україні - стати дійсно соборною та квітучою!

Але це вимагає серйозних змін, які за час, що пройшов після Майдану, майже не сталися. Ми бачимо, що той, хто розпинався на майданівській сцені, ставши згодом президентом - пан Порошенко - який позиціював себе як капітана корабля «Україна», привів країну до зубожіння та бардаку. Одна справа – робити голосні заяви з трибуни (боротьба з корупцією, деолігархізація, деофшоризація тощо), інша – дійсно діяти на користь країни, а не лояльного до себе апарату чиновників, формуючи так звану вертикаль довбаної влади та забуваючи, що конкуренція серед особин одного виду є найбільшою.

І якщо Росія на сьогодні повністю вибудувана під Вову Путіна, то у нас Петя 1-й Порошенко намагається вибудувати країну під себе. Що це за фраза – «глава держави», як у сучасному світі можна бути главою цілої держави! Таким може бути тільки цар!
Чудовий приклад: тільки-но отримав такий собі інформаційний бюлетень «Рідна Харківщина», на чотирьох сторінках розміщено чотири фотки, Ю. Світличної (це така собі керівничка області, наче область – це машина, якою можна керувати) та дві – пана Порошенка. Приклад лояльності, але з порушенням субординації – не може бути фоток Світличної більше, ніж фоток Порошенка - свідчить про певні претензії з боку Світличної на щось більше!
Навіть війна з Росією, яку багато хто ставить під сумнів (бо хто ж торгує з агресором?), використовується як позитивний для Порошенка фактор. Згадаємо хоча б масштабний обмін полоненими, коли Порошенко опинився у перших рядах ходи визволених (наче і він там був!), хоча ця подія явно була не його рівня, тому і виглядав він там як чужорідне тіло. Стосовно зміни АТО на ООС - подивимось, чи скоро вони стануться і чи стануться взагалі, бо ситуація, яка склалася, корисна для Порошенка до перевиборів, на яких він сподівається знову виграти.   
На сьогодні ми маємо наступне: українське суспільство розділилося на багато шарів – від бомжів до пана президента разом з олігархами, між ними – чиновники різних рангів з доволі високими зарплатами (плата за лояльність до, з дозволу сказати, чинної влади), бізнесмени різних порядків, на нижніх рівнях – робітники заводів, науковці, викладачі вузів, лікарі, шкільні вчителі, далі – допоміжний персонал і т. і. Всі ці шари і прошарки не виражені добре і поступово переходять один в інший. Турбує те, що
у ХХІ-му столітті в Україні сформована класична держава, у якій править бал чинуша та олігарх.
Чинуша безсмертний, його не можна прибрати, і це при тому, що навіть у колишніх радянських республіках чиновників давно замінили відповідними електронними засобами. А в Україні й досі чиновники виробляють схеми, що демонструють потребу у них та дозволяють їм красти. Абсолютно нікчемний варіант – «Роттердам плюс» несе прибутки самому Порошенкові (за рахунок простих людей!). При цьому пан хизується тим, що витрачає багато коштів на благодійність. Але
для того, щоб займатися благодійністю, спочатку треба створити контингент, що цього потребує!
Виявилося, що зробити це легко, достатньо було поставити главою Нацбанку пані Гонтареву, яка красиво знецінила гривню. Але ж як її знімали і як пані нагло і безцеремонно поводилася! Ціла епопея, було гидко дивитися на цей брудний спектакль.
Не може не дивувати й заява Порошенка стосовно антисемітизму. Немає в Україні масового антисемітизму! І що стоїть за цим, важко зрозуміти.
А ось антиураїнізм й досі панує, і це стосується ледве не всіх напрямів життя.
Все це змушує дивитися у майбутнє без особливого оптимізму: поки пан Порошенко зі своїми друзями олігархами будуть при владі (а не менеджменті), годі й сподіватися на виправлення ситуації.
                              Олігархи тримають за горло всю країну!
Причому до його друзів слід віднести і таких, як пан Кернес, який ледве не натягнув Росію на Харківщину, і пан Труханов, який ледве не зробив те саме з Одесою. Сьогодні вони почуваються добре, бо вже заявили про підтримку пана Порошенка.
Влада в Україні – це чужорідне тіло-паразит, що живиться тілом народу! Вона повністю відірвана від народних мас і живе в іншому світі! Влада в Україні є тхірковою з явними слідами совковості!       
Маємо колосальну прірву між владою і громадами. І так звана децентралізація також повністю контролюється владою, хоча це має відбуватися на рівні територіальних громад як процес самоорганізації в різних масштабах. Більше того, продовжується централізація у вигляді концентрації найбільш цікавого і важливого у Києві. Одна тільки історія з «Євробаченям-17» чого варта – брудна компанія. І ми чуємо, що в Україні немає відповідного приміщення, то треба побудувати великий комплекс у ... Києві, і там все проводити. Розумієте, як це відбивається на киянах, які вже давно відчувають себе представниками особливої касти. Тепер ми чуємо, що Києву виділено 1,2 млрд. гривен на будівництво чергового мосту, який планувалося будувати за міські кошти. І це при тому, що Київ і так має непропорційно великий бюджет. Так розвиватися можна! І це при тому, що неодноразово їм вказувалося, що
столичний статус повинні мати тільки установи, пов’язані з державним правлінням, а не всі місто! 
Особливу увагу хотілося б звернути на ситуацію у сферах науки та освіти, яка стала жахливою. Корупція процвітає, фаховий рівень падає, молодь намагається виїхати з України ... а міністр освіти й науки пані Гриневич не вважає за потрібне звертати увагу на ці факти. Складається враження, що ця пані, яка за час перебування на посаді міністра спромоглася розробити один Закон, взагалі не розуміє, що означає слово «відповідальність», тому в Україні квітне псевдонаука. Неймовірна кількість фактів, що стосуються, наприклад, катастрофічного стану географії, лишаються неміченими співробітниками МОН. І вже не один раз вказувалося, що існує дві сфери інтелектуальної діяльності – культура і освіта та наука і інженерія, і що
слід зробити два міністерства – культури і освіти, та науки й інженерії! 
І це було б вірно, але питання навіть не обговорюється, бо – а хто це запропонував, якійсь там харківський пенсіонер? Подібне можуть пропонувати тільки люди вищого сорту! А жаль, бо ще і ще раз:
сила країни визначається сталістю і потужністю її культури, що включає і освіту, і перемагати слід саме на цьому, а не на військовому фронті.
А у нас сьогодні сформувалася особлива «культура», основу якої складають корупція, наглість, хамство, мат, мова агресора (у тому числі в університетах).
У нас люблять словосполучення «Соборна Україна», але що це таке? Соборна Україна – це дійсно країна, яка територіально співпадає з областю проживання етнічних українців як носіїв, нехай вже й дещо трансформованої, але української культури. І неодноразово панам владникам вказувалося, що слід діяти у напрямі відтворення саме Соборної України у її історичних межах, як це показано на наведеній карті 1919 року, підготовленої для Паризької конференції, але питання обговорюється тільки такими утвореннями, як Азов. І так же, як Україна має два офіційних прапори – жовто-блакитний та червоно-чорний, вона може мати і два офіційні гімни, другим з яких має бути гімн українських націоналістів.

  
Карта Соборної України, якою вона має бути.

Які ж перспективи має Україна напередодні останнього передвиборчого року? Українці мають ретельно проаналізувати те, що відбувалося і відбувається сьогодні. У 1914-му році я писав, що на вибори не повинні йти ті, хто належить до букетику пана Кучми, але вони всі рвонули. Тепер ми маємо те, що маємо. По-перше, якщо не вдається позбутися інституту президентства, слід суттєво скоротити повноваження президента і чисельність президентської адміністрації, бо бідна країна не може витрачатися на утримання поки що царька. По-друге, орієнтуватися не на демагогічний і лицемірний популізм брудненьких політиків на кшталт Порошенка (з його страшненькою компанією у Парламенті – Луценко, ......, Гончаренко тощо), Тимошенко, Ляшка та їм подібних, а подивитися на таких людей, як Валерій Чалий, Андрій Садовий, Чумак та інших, які не забруднили себе прибиранням опонентів, офшорами та відвертою брехнею!
СЛАВА СОБОРНІЙ УКРАЇНІ !

P.S.

Тепер нам повідомили, що так званий Керченський міст відкрили, і тепер він  з'єднає анексований Крим з Росією. Думаю, це хибна позиція: цей міст на сьогодні з'єднує анексований Крим та окуповану майже 100 років тому Кубанщину. І саме так на цей факт мають дивитися українці та нормальні політики у всьому світі. Нічого, недалекий той час, коли цей міст буде з'єднувати автономний Крим як складову України та Кубанщину як складову Соборної України. Але для цього слід підняти в Україні культуру у всіх її позитивних проявах, та позбавитись олігархату та корупції, що з нинішнім президентом зробити неможливо, бо він і сам є олігархом. Це анахронізм - мати на сьогодні відсталу країну з недостиглою нацією.   

Ковальов О. («Номад»)

3 коментарі:

  1. Олекса Ковальов (Номад)8 травня 2018 р. о 18:42

    Мені здається, прийшов час закінчувати цей жахливий спектакль про "боротьбу" з корупцією та володарюванням однієї особи. У українців забрали ще чотири роки, за які країна могла піднятися. Ні, знову і знову все розкрадається! Країну перетворили на зону екологічної кризи. На Рівненщині продовжують знищувати ліси при видобутку бурштину, і ніхто не хоче це впорядкувати. Нам кажуть, що на Донбасі московіти тримають 600 танків, а у нашу армію не надійшов жоден "Оплот" і без волонтерів поки що фронт обійтися не може. Заявляють, що грошей немає, але куди поділися ті гроші (дуже значні суми), які зібрали люди?
    Але головне - це збільшення відриву влади від простих людей. Немає комунікації. Весь час чуємо про керівника держави, керівника області, керівника міста ... , перепрошую, подивіться у вікно і згадайте, у якому ми живемо столітті!
    Слід закінчувати з хапугами київського щурятника, які бенкетують на людських злиднях!
    Досить нам влади, нам потрібні нормальні на голову, патріотично налаштовані менеджери, які не будуть думати про крісла під собою, а будуть професійно робити свою справу. У бідній країні маємо вкрай надмірний, абсолютно неефективний, совковий апарат "держуправлення", який слід просто прибрати як непотреб!

    ВідповістиВидалити
  2. Олекса Ковальов (Номад)10 травня 2018 р. о 14:22

    Ми живемо у динамічному світі, у якому зміни - це норма. Це стосується і України. Думаю, до питання Соборної України слід підходити саме так: територіальні межі України мають співпадати з межами країни-України, над цим слід інтенсивно працювати. Але робити це слід шляхом відтворення і поширення української культури. Йдеться про те, що відновлення і осучаснення нашої культури треба вважати генеральною лінією державної політики. Все інше додасться. І це стосується всіх сфер життя, у тому числі виробнича сфера, наука, мистецтво, освіта тощо.
    Що стосується нових виборів, кандидати у президенти мають показати всі треки отримання своїх доходів, свою чистоту.

    ВідповістиВидалити
  3. Олекса Ковальов (Номад)11 травня 2018 р. о 14:42

    Я не можу спокійно дивитися на те, що відбувається в українських владних структурах. Не тільки у кабінетах, але ще більше біля них - суцільні дільці, прошмигуни і прошмигунки, які здорово навчилися краснобаїти, але толку з них - як з козла молока. Нахабні, мутні, кручені, готові служити кому завгодно і чому завгодно, аби тільки бути при кріслах.
    Знову піднімають питання про продаж землі, називаючи землю стратегічним ресурсом. Але земля не є ресурсом, земля - це частина життєвого середовища людей, як і повітря, вода, ліси, гори тощо. Не можна ставити питання про продаж життєвого середовища.
    В Україні сталася екологічна катастрофа. У нас забули про те, що ми живемо всередині Біосфери, отже, стратегія розвитку України має бути, в першу чергу, Біосферо-орієнтованю. Досить торгувати всім і вся.

    ВідповістиВидалити