Не можемо не підтримати
глибоко обміркований виступ пані Ірини Єгорченко «Наука в «вакуумі» українських
університетів» (Освітня політика. Портал громадських експертів, http://education-ua.org/ua/articles/521-nauka-v-vakuumi-ukrajinskikh-universitetiv).
На жаль, дійсно маємо
імітацію всього, не тільки науки і освіти в університетах, але і керівництва
державою – все зводиться до намагання утриматись у кріслах, бо це дає значні
переваги. Приклад – ректори псевдо-академіки, доктори наук без відповідної
базової освіти, неймовірна корупція, ігнорування тих науковців, погляди яких не
відповідають офіційним версіям «видатних» псевдовчених, здебільшого -
столичних. Повністю погоджуюсь з пані Іриною, що всі сучасні реальні досягнення
науки в Україні робляться людьми не від світу цього – справжніми науковцями,
які забувають про низькі зарплати та відсутність сучасного устаткування. Більше
того, саме такі викладачі жорстко переслідуються в університетах, причому
здійснюється це з подачі ректорів і проректорів, бо справжні вчені для них —
кістка у горлі. Приклад – Каразінський університет, «керований» паном Бакіровим
В.С., який дивним чином набрав академічних зірок на свої далеко не наукові
погони, а видалив з університету навіть всесвітньо відомого геометра Олександра
Борисенка.
Додам один важливий, на мою думку, момент. Погоджуюсь з
тим, що сучасний університетський викладач має знати англійську (у нас багато
хто не володіє й українською), але зауважу, що знання іноземних мов тільки
розширює можливості, але не додає кваліфікації та науковості думки. Сьогодні ще
є багато фахівців, що лишилися з радянських часів, коли мали місце суттєві
обмеження контактів з Заходом. Такі фахівці навряд чи можуть підняти свій
рівень в плані знання іноземних мов. Якщо людина є джерелом реально нових
наукових поглядів, це вже має бути достатнім аргументом для її перебування на
відповідній посаді. Зрештою, нам слід діяти в напрямку поширення української
мови у світі.
Молодець, пані Ірино, кваліфіковано, сміливо, відкрито та
«integrity»!
Олекса Ковальов
Думаю, варто звернути увагу на те, що наука в Україні взагалі відкинута на задній план. Просто суспільство керується іншими "цінностями". У нас цікавляться міліонерами-футбольорами, баскетболістами, на телеекранах йдуть передачі "Світське життя" чи показують дівчат, що прагнуть окунутися у гламурне життя ..., але практично відсутні передачі про досягнення української науки. Може таких досягнень немає? Ні, вони є, тільки ці досягнення, як і їх автори, нікого не цікавлять. Відмічу, що коли я вчився у школі (це було доволі давно), ми - пацани - у старших класах знали, хто таких Анрі Пуанкаре, а сьогодні про цього видатного вченого не знають навіть доценти геофака Київського національного університету ім Тараса Шевченка. Так про що можна говорити? Ті хазяї життя, які сидять у кріслах, опікуються майбутнім перебуванням своїх задів у цих кріслах, а на все інше у них не вистачає часу. Вони забули про те, що саме наука і освіта мають стояти на першому місці у внутрішньодержавній політиці, бо саме вони дають перспективу суспільству.
ВідповістиВидалити