19 грудня 2012 р.

Атоммаш - Харків


Сьогодні по обласному радію я почув, що знову ставлять питання про продаж „Атоммашу” (заводу „Турбоатом”) ДК „Росатом”. У мене відразу виникла низка запитань і коментарів до них:
1. Чи була це ініціатива колективу цього успішного підприємства? Якщо ні, то на яких підставах ініціюється це питання? „Атоммаш” – одне з найбільш успішним підприємств не тільки Харкова, але й всієї України, то ж навіщо його продавати? Що за цим стоїть, чиї інтереси? Втрачає місто, втрачає Україна і чи виграють робітники! В такому разі, хто матиме від цього зиск?
2. З якою метою „Росатом” хоче придбати „Атоммаш”? Не думаю, що метою є модернізація цього потужного підприємства – це і так весь час здійснюється на „Атоммаші”. Отже, мета, скоріше за все – прибрати конкурента. Це – доволі поширена практика.
3. Що внаслідок продажу „Атоммашу” отримають завод, Харків і що - Україна? Харків не отримає нічого, а Україна - одноразовий внесок у бюджет, який швидко розчиниться… у кишенях чиновників.
4. Які підприємства Харкова ще цікавлять росіян, щоб повністю контролювати виробничу сферу Харкова? Може це „Хартрон”? Чи завод «Комунар», «Фед», пов’язані з космічною сферою, авіаційний, тракторний, КБ ім. Морозова…, щоб прибрати до своїх рук новітні розробки двигунів і танків? Цікаво, чому вони не пропонують придбати завод ім. Шевченка, чи Харківський зоопарк.
5. Ось питання до ініціаторів постановки цього питання: а чи не варто поставити питання про продаж росіянам всього Харкова разом з його напівзруйнованими НІІ (з їх вченими), проектними інститутами, УФТІ (дивним чином ця історична абревіатура перекочувала до Києва)? Бо Харків за радянських часів був третім містом за виробничим і науково-навчальним потенціалом у великій країні, а сьогодні – здається, тільки шостий серед українських регіонів.
6. Цікаво, а чому «Атоммаш» не ставить питання про придбання відповідних підприємств на території Росії?
7. У мене контрпропозиція: давайте продамо росіянам їх Чорноморський флот, щоб вони отримали можливість вивезти його з Криму, а ще краще – айсберг (це ж територія!), встановивши перед цим прапор України.
Отже, тільки запитання. Ось чому у «Зверненні...» я поставив питання про повну відкритість режиму прийняття всіх важливих рішень. Рішення не повинні йти зверху – там немає безкорисних, рішення мають підніматися знизу. Причому для їх відстеження і інтегрування мають бути задіяні відповідні комп’ютерні програми. Так можна взагалі позбутися владних нашарувань у суспільстві.

2 коментарі:

  1. _„Атоммаш” – одне з найбільш успішним підприємств не тільки Харкова, але й всієї України, то ж навіщо його продавати?_ - в мене приятель працює на цьому підприємстві. Складно сказати, що воно дуже успішне. Краще сказати: поки що воно незамінне; поки що китайці не освоїли ці технології. Але прилади, якими працюють робітники не те, що лишилися на рівні кінця 70-х, навіть їх вже не вистачає. Підприємство знаходиться у плачевному стані.

    ВідповістиВидалити
  2. Хочу доповнити моє «Звернення…» наступними роздумами. Українське слово «влада», на мій погляд, суттєво відрізняється за своїм смислом від російського «власть», англійських «authority», «power», французьких «pouvoir», «empire», «force» і т. і. Коренем слово «влада» є «лад», тобто «ладнати», «налагоджувати», приводити до ладу, організовувати, що виключає присутність силового впливу. Цікаво, що в англійській мові цьому відповідає «order» та інші терміни, які не пов’язані з словами, що вказують на владу. «Лада» («ладо») – старовинне слов’янське пестиве слово, приспів весільних пісень і т. п. Можливо, «Лада» - це ім’я язичницької богині, носійки доброти і злагоди, краси й любові. Отже, слово «влада» не несе у собі відтінку насилля. І звучить воно більш м’яко, ніж російське «власть», хоча в російській мові і є слово «ладить». Нажаль, це стосується тільки слова. Мені здається, що ця різниця пов’язана з менталітетом українців, які не дуже полюбляли мати над собою одного правителя. Це мають враховувати ті, хто прагне отримати повну власть (саме власть). Але без розвинутого громадянського суспільства змінити щось важко. Саме громадянське суспільство має формувати підходи до форм організації, у яких необхідність у так званих керівних органах буде з часом зменшуватись. Треба розвивати суспільство у напрямку створення мережного суспільства, при якому апарату чиновників можна буде сказати: прощавай.
    Олекса Ковальов

    ВідповістиВидалити