19 листопада 2019 р.

УКРАЇНА СЬОГОДНІ: УКРАЇНЦІ, ТІЛЬКИ МИ МОЖЕМО ЗАБЕЗПЕЧИТИ НАШІЙ МАТЕРІ-УКРАЇНІ МАЙБУТНЄ!


Для цього слід стати дійсно українцями, не формальними (за паспортом), а справжніми! Хто такий українець? Це той, хто є носієм української культури, української мови (у тому числі кубанської балачки), це той, хто пам’ятає славну історію країни-України, хто відчуває її духовно, хто сприймає весь її простір – від Сяну по Кавказ, від Стародубу по Крим – як дійсно свою рідну землю, за яку віддавали життя козаки і тут, і на Кубані ... Для того, щоб цього досягти, слід стати дійсно єдиним народом, не дати захопити чи продати свою землю – ту Землю, яка стала колискою самобутньої української культури. Культура – це те, що робить будь-який народ несхожим на інші. Протягом століть «старший брат» намагався стерти українську культуру, стверджуючи, що слов’яни мають одне коріння, одну культуру і одну мову – мову московітів. Але поляки не захотіли бути такими «слов’янами». З 1991 року українці і білоруси спробували стати незалежними від московітів, але сьогодні РАША вже майже проковтнула Білорусь і намагається побороти непокірну Україну, діючи згідно з планом примушування до миру, причому слово «мир» для них означає повну покору, приєднання до пресловутого «русскаго мира» - дутої кульки, побудованої на брехні про «великий русский язык».

Нажаль, і в Україні водяться такі, які готові схилитися перед Москвою та торгонути українською Землею, а, отже, і українським селом, українською мовою і культурою, бо на землі, яка стає приватною, господар може робити все, що захоче, у тому числі – згребти чорнозем і продати. Село, яке навіть за радянських часів берегло українську мову, стане непотрібним. Це слід зупинити!
Чи може бути «Закон» про продаж того, що Природа виробляла протягом тисячоліть? Прийшов час дати по руках тим, хто не відчуває Україну ні серцем, ні душею, які мають вілли десь там, за бугром, і, відповідно, дивляться у той бік та прислухаються до голосів звідтіля! Зараз намагаються створити умови для того, щоб олігархи хапнули землю за безцінь, а далі торгували нею. Це – нахабні хапники!
Знаєте, Великий Тарас ще у 1845 році бачив майбутнє України і запакував свої думки в унікальному вірші «Суботів». Читаємо і вчимося любити Україну! Ось цей вірш:  

Стоїть в селі Суботові
На горі високій
Домовина України,
Широка, глибока.
Ото церков Богданова.
Там-то він молився,
Щоб москаль добром і лихом
З козаком ділився.
Мир душі твоїй, Богдане!
Не так воно стало;
Москалики, що заздріли,
То все очухрали.
Могили вже розривають
Та грошей шукають,
Льохи твої розкопують
Та тебе ж і лають,
Що й за труди не находять!
Отак-то, Богдане!
Занапастив єси вбогу
Сироту Україну!
За те ж тобі така й дяка,
Церков-домовину
Нема кому полагодить!!
На тій Україні,
На тій самій, що з тобою
Ляха задавила!
Байстрюки Єкатерини
Сараною сіли.

Отаке-то, Зіновію,
Олексіїв друже!
Та все оддав приятелям,
А їм і байдуже.
Кажуть, бачив, що все то те
Таки й було наше,
Що вони тілько наймали
Татарам на пашу
Та полякам... Може й справді!
Нехай і так буде!
Так сміються ж з України
Стороннії люди!
Не смійтеся, чужі люде!
Церков-домовина
Розвалиться... і з-під неї
Встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!..

1845 рік,    
                     
А це – наша країна-Україна! Сьогодні українці мають розпочати проект «Україна», а молоді мають його завершити. Для цього слід зробити все, щоб
ця молодь була саме українською, насичена українскістю! Молоді, чуєте, ваша черга настає, беріться за справу!
Об’єднуйтесь з кубанцями! Це наші люди! Вони походять від запорозьких козаків і досі є носіями української культури, щоб там у Кремлі не вигадували!
Соборної України не буде без Кубані!

  
Війна чи мир. Не Україна її розпочала, а від неї вимагають її завершення. Дивна вимога. Завершити можна, або капітулювавши, або вигравши. А ми все частіше чуємо про те, що з РАШЕЮ треба навчитися жити у мирі. Знову українцям вішають локшину на вуха про необхідність досягнення миру ... – без Криму (хоча Зеленський весь час голосно заявляє про те, що Крим наш), з особливим статусом довбаного ОРДЛО (співзвучно з одороблом)! Бажання пана Зеленського у будь-який спосіб «вирішити» питання війни з Росією вже стає питанням національної безпеки. А пан Коломойський (чи є на нього управа?) пропонує звернутися по допомогу до ... Росії - грошенят не вистачає! Янек вже звертався!
Отже, жахлива пропозиція перевертня Коломойського! До речі, його, як і Медведчука, ніхто не уповноважував вирішувати такі питання!
Готуємось до зустрічі у «Нормандському форматі», не маючи свого проекту вирішення проблеми! Як бути з «ОРДЛО», з тими, хто став на бік Кремля і почав бійку в Україні. Чи Ви чули таке – вони не хочуть знати українську мову, вона їм чужа!
Тож нехай такі збирають валізи і катять до Путіна мами, РАША їх використає для чергових війн проти сусідів, і не тільки!
Згадаємо Тараса:

Світе тихий, краю милий,
Моя Україно!
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась?
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
«Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі, -
Панувала... Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, полишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой, Богдане, Богданочку!
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати».

Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? – Ех якби-то,
Якби-то найшли те, що там схоронили, -
Не плакали б діти, мати не журилась.

1843 рік.

Невже українці не хотіли жити у мирі? Робили все можливе, навіть у Криму не стріляли (жахлива помилка!), але ми живемо під пузом наглого світового одоробла - РАШІ, що, відмираючи, намагається винищити тих, хто раніше був у її полоні. Я скажу так:
якщо ця війна проти зла, якщо ця війна за свободу української нації та інших націй, поневолених Російською Імперією, вона має статися! Не може бути «миру», який веде до ще більшої війни.
До речі, завданням до «Нормандського формату» має бути наступне:
створити «сіру зону» у межах Брянської, Курської, Білгородської, Вороніжської, Ростовської областей, з якої мають бути виведені російські і українські війська! Оскільки українських військ там немає, йдеться про виведення саме російських військ. Контроль за ситуацією у цій зоні мають взяти на себе блакитні берети неросійського походження!
Влада. Неприємна штука. Влада – це рудимент, що залишився у людських спільнотах від тваринного початку. Влада живе своїм життям, будучи відірваною від народних мас, які для неї – сировина. Її стиль поведінки базується на хитрості та брехні. Мануїл Кант так писав про цей феномен:
Хитрість – образ думки дуже обмежених людей, що дуже відрізняється від розуму, хоча і дуже на нього схожий.
Тепер згадайте все те, що робили владники в Україні в минулі десятиліття, що роблять тепер, і, особливо, через призму сказаного Кантом, подивіться на поведінку російського керівництва. Один до одного! Тому хотілося б попередити українців:
сьогодні слід буди дуже пильними, бо нинішні владники відверто вводять людей в оману, заявляють одне, а роблять геть інше! Прийшов час, коли державу мають повести патріотичні сили – такі, які будуть концентрувати всі ресурси країни на піднятті економіки, науки, освіти, на реалізації проекту «Україна»! Треба перестати бути залежними до такої міри, що це ставить під загрозу суверенітет країни.
І я відверто напишу, що важко повірити у те, що пан В. Зеленський походить з родини інтелігентів! Інтелігентна людина так не поводиться!
Українці, ми маємо повірити у світле майбутнє нашої країни-України, отже, віддамо належне нашій батьківщині!
СЛАВА СОБОРНІЙ УКРАЇНІ!

P.S. Матеріал пропонується читати у супроводі пісні про Суботів -


Олекса Ковальов

1 коментар:

  1. Олекса Ковальов (Номад)20 листопада 2019 р. о 11:26

    Ситуація в країні доволі напружена. Влада має розуміти, що Україна має вкрай складну історію стосунків з Росією. Ось приклад того, як Кремль винищував все українське, а тепер знаходяться такі, які заявляють, що загиблий вчора комбриг - це не їх військовий, бо вони - з СРСРу, а там українська мова була непотрібна.
    Читайте: Чиновникам наказали перейти на російську мову
    https://gazeta.ua/articles/history/_cinovnikam-nakazali-perejti-na-rosijsku-movu/938618
    Саме цього Росія намагається домогтися і сьогодні. Тому слід бути сильними і наполегливими у стосунках зі світовим одороблом, яке сьогодні очолює мочило-у-сартирі Вова Путін. Вже навіть Лукашенко намагається відірватися від Росії, але там вже капець - стоять російські війська.
    Те, що зробили на Кубані (українці), в Криму (татари і інші народи), у Чечні (чеченці) - чудовий приклад етноциду на користь однієї нації незрозумілого походження - "русских". Щоб перемогти у цій війні, слід мобілізувати українську націю, поєднатися з іншими народами, що зазнали утисків з боку Кремля, і почати наступ! Іншого варіанту немає, але, я знаю, перемога буде за нами!

    ВідповістиВидалити