25 січня 2017 р.

Відгук про автореферат дисертації Іваненко Євгена Ігоровича «Еколого-географічний підхід до просторової організації природно-заповідного фонду України»

ІНСТИТУТ ГЕОГРАФІЇ НАН УКРАЇНИ ТА КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ОБ’ЄДНАЛИСЯ У СПРАВІ ПРОТЯГУВАННЯ
НІКУДИШНІХ ДИСЕРТАЦІЙ

Дисертант: Іваненко Євген Ігорович
Тема: Еколого-географічний підхід до просторової організації природно-заповідного фонду України

Місце виконання роботи: Інститут географії НАН України

Науковий керівник: Руденко Леонід Григорович, доктор географічних наук, професор, академік НАН України, директор Інституту географії НАН України;

Офіційні опоненти:
Кілінська Клавдія Йосифівна, доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри соціальної географії та рекреаційного природокористування, Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича;
Гавриленко Олена Петрівна, кандидат географічних наук, доцент кафедри фізичної географії та геоекології, Київсьий національний університет ім. Тараса Шевченка.

Захист планується на 30 січня 2017 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.001.07 у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка.

Відгук
про автореферат дисертації
Іваненко Євгена Ігоровича
«Еколого-географічний підхід до просторової
організації природно-заповідного фонду України»,
представленої на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук за спеціальністю
11.00.11 – конструктивна географія і раціональне
використання природних ресурсів

Отже, з самого початку, ознайомившись з назвою дисертації, у мене виникло питання –
Питання 1: Шановний Євгене, є наукові напрями, які ділять всю наукову сферу на домени, вони всім відомі – фізика, математика, хімія, геологія, географія, екологія, біологія, мовознавство тощо, але ніхто не каже про фізичний, математичний, хімічний, геологічний тощо підходи, то що це може означати – «еколого-географічний підхід»?
Питання 2: Пане, якщо Ви, як я думаю, вважаєте, що писали дисертацію географічного спрямування, то навіщо у назві роботи Ви поставили екологію?
Мій коментар: Думаю, це є результатом, по-перше, певної байдужості, по-друге, не зовсім чіткого розуміння того, чим займається географія.
Є й ще один важливий момент: пан Л.Г. Руденко, який виступив в ролі наукового керівника, ніколи не займався питаннями ПЗФ.

Загальна характеристика роботи
Актуальність теми.
Читаємо: «Природно-заповідний фонд (ПЗФ) є важливим інструментом підтримки екологічної складової збалансованого розвитку – основної парадигми з Порядку денного на ХХІ ст.» (с. 1).
Питання 3: Пане, перепрошую, «збалансованого розвитку» чого?
Мій коментар: Чого завгодно, аби тільки збалансованого! Далі весь перший абзац виглядає доволі дивно. Якісь загальні фрази про добровільне обмеження на всіх рівнях людської ієрархії, наче це вже сталося і т. і., тобто звичайна демагогія. Другий абзац також ніякої актуальності в собі не несе. У третьому абзаці дисертант наводить прізвища авторів, які працювали над розробкою підходів щодо розвитку заповідної мережі, а завершує доволі дивним твердженням:
«Проте серед них нема такого, який би відповідав трьом ключовим вимогам:
1) Підхід повинен бути розробленим для застосування в межах всієї України;
2) Підхід повинен бути націлений на розширення ПЗФ України до 15% від площі держави на 2020 рік;
3) Підхід повинен враховувати комплекс як природних, так і господарських умов розвитку та функціонування заповідної мережі» (с. 1).
Мій коментар: Я з цього приводу навіть не буду ставити питання, бо складається враження, що дисертант або грається у політичні ігри з близько-наукової області, або, впавши з Місяця, дійсно не знає розробок останніх кількох десятиліть, бо була розробка так званого поляризованого ландшафту Б.Б. Родомана, були розробки О.Г. Топчієва, М.Д. Гродзинського, звісно, про мою концепцію країни «Біосфера», яка, починаючи з другої половини 90-х, описувалася у багатьох статтях і докладалася на кількох конференціях як в Україні, так і в Росії, годі й говорити, посилання на неї в Україні знаходиться під забороною. Це відразу робить описану дисертантом «актуальність» його теми такою, що базується на некомпетентності або навмисному ігноруванні розробок інших авторів. Думаю, науковий керівничок цього дисертанта, такий собі адмінакадемік Руденко Л.Г., зробив своєму підопічному погану послугу, запропонувавши не брати до уваги концепцію країни «Біосфера». Причому саме ця концепція базується на неврахуванні державних кордонів, тобто кордони України, як і інших держава, у ній не є фактором, що впливає на просторову структуру ПЗФ.
Читаємо: «ПЗФ України є просторовою комплексною мережею, яка націлена ... на збереження біоти через забезпечення її екологічних потреб» (с. 1).
Питання 4: Пане, а чи можете Ви навести приклади непросторових мереж?
Питання 5: Пане, а що Ви розумієте під висловом «комплексна мережа» і чи існують, в такому разі, не-комплексні мережі?
Питання 6: Пане, як Ви визначаєте екологічні потреби, що це таке?
Мій коментар: Ось якого рівню уявлення демонструє цей дисертант! Пан не знає, що непросторових мереж просто не може бути, пан чисто формально використав термін «комплексний» у випадку мережі, пан не знає, що вислів «екологічні потреби» є безграмотним, можна говорити тільки про екологічні умови! Судячи з подальшого тексту, географічна складова його еколого-географічного підходу зводиться до просторовості, але ж це повна маячня! Отже, ніякої актуальності в роботі немає і вже у цьому розділі ми стикаємось з відвертою некомпетентністю.
Об’єкт дослідження: ПЗФ України.
Питання 6: Пане, ПЗФ України вже існує, оскільки він створювався, проводилися відповідні дослідження, то як Ви тепер беретесь досліджувати те, що вже створене і худо-бідно функціонує?
Мій коментар: У цьому я бачу некомпетентність дисертанта як науковця, як і його наукового керівничка – псевдо-академіка Л.Г. Руденка.
Предмет дослідження: просторова організація ПЗФ України.
Питання 7: Пане, я неодноразово ставив питання дисертантам стосовно вислову «просторова організація» будь-чого, тож і Вас запитую те саме: що це таке – «просторова організація», чи можете Ви дати визначення, бо якщо немає визначення, не може бути й дослідження?
Мій коментар: Мені залишається чекати на відповідь, якої не буде.
Мета дослідження: розробка методики просторової організації ПЗФ України на основі еколого-географічного підходу.
Питання 8: Пане, а що це таке – «методика просторової організації», Ви нічого не переплутали?
Мій коментар: Розумієте, який жах! Методики мають відношення, в першу чергу, до навчання, а «методика просторової організації» не вкладається у голові, це ж абсурд (може йдеться про метод?)! Більше того, якщо задача стосується методики, то вона не має відношення до об’єкту і предмету дослідження. Повний завал: об’єкт – ПЗФ, предмет – просторова організація ПЗФ, а мета – методика просторової організації!
Задачі дослідження (всього п’ять):
1) проаналізувати стан та перспективи і напрямки розвитку ПЗФ;
Питання 9: Пане, з яких це пір стан, перспективи та напрямки розвитку стали аналізуватися?
Мій коментар: Стан, перспективи та напрямки розвитку визначаються, а не аналізуються.
2) визначити репрезентативність ПЗФ, використовуючи схему комплексного природного районування, та обґрунтувати використання цієї схеми;
Питання 10: Пане, якщо йдеться про вже існуючі об’єкти ПЗФ, невже для них не була визначена репрезентативність?
Мій коментар: Була!
3) визначити зв’язність ПЗФ та запропонувати оптимальне його розміщення по Україні;
Мій коментар: Це питання досліджується в Україні, і не тільки, вже кілька десятиліть, тут немає ніякої новизни!
4) визначити екололго-географічні параметри окремих заповідних ділянок в контексті всієї заповідної мережі;
Питання 11: Пане, а чи можете Ви назвати окремо екологічні й географічні параметри, особливо мене цікавлять другі, і що, в такому разі, означає «екологічно-географічні параметри», вони якісь інші?
5) розробити та продемонструвати застосування методики просторової організації ПЗФ України за відповідним алгоритмом.
Питання 12: Пане, а може йдеться не про методики, а про принципи, і що означає «продемонструвати застосування методики»?
Методи дослідження.
Читаємо: «Використано ряд географічних методів: картографічні (у тому числі методи ГІС) – для аналізу та розробки картосхем комплексного природного районування, репрезентативності  та зв’язності ПЗФ України, ...» (с. 2).
Питання 13: Пане, з яких це пір картографічні методи стали географічними, і, крім картографічних, які ще географічні методи Ви можете назвати?
Мій коментар: Це виглядає доволі дивно. Картографічні методи дійсно існують, вони застосовуються і у географічних дослідженнях, як і у багатьох інших наукових напрямах, тобто є універсальними, але суто географічних методів немає, є методи, які використовуються в географії.
Наукова новизна (два пункти):
. застосовано критерій зв’язності ...;
Питання 14: Пане, критерії зв’язності відомі дуже давно, вони теоретично розроблені, наприклад, в теорії графів, і є багато публікацій, присвячених ПЗФ, де використовуються показники зв’язності, навіщо Ви робите вигляд, що відкриваєте Америку?
Питання 15: Пане, що таке «наукова новизна»?
Мій коментар: Пан не розуміє, що таке «наукова новизна», вона не може зводитись до застосування якогось критерію. Цей пункт відпадає.
. обґрунтовано універсальні оптимальні відстані між заповідними ділянками.
Мій коментар: Пане, але обґрунтування оптимальних відстаней, якщо навіть Ви це зробили (подивимось у роботі), не є науковою новизною, це тільки уточнення. Більше того, ситуація весь час змінюється і, відповідно, так звана оптимальність повзе.
В роботі відсутня наукова новизна!

Основний зміст роботи
Розділ 1. «Сутність природно-заповідного фонду України та досвід його просторової організації» - «зазначено основні ознаки ПЗФ для розуміння його сутності та виокремлення його як інструменту для охорони природи ...» (с. 4). 
Питання 16: Пане, протягом кількох десятиліть у світі досліджуються питання ПЗФ, невже Ви думаєте, що всі ці фахівці займалися і займаються тим, суті чого не розуміють?
Мій коментар: Я ж кажу – товариш звалився з Місяця!
Що казати, якщо автор, як одну з функцій ПЗФ, виділяє політичну. Пане, це не має відношення до наукової сфери, це – для політиканів.
Пишучи про призначення ПЗФ, дисертант заявляє: «Воно може бути сформульовано ... як «цілісне збереження різноманітності природних комплексів»» (с. 4).
Питання 17: Пане, а як можна зберегти те, що постійно змінюється?
Мій коментар: Пан не розуміє, що ми живемо у динамічному світі, де все постійно міняється, тому питання не може ставитись у такому варіанті. Відповідь на нього міститься у концепції країни «Біосфера», яка полягає у забезпеченні умов сталого відтворення біосферою, тобто біотизованим рівнем географічно-організованого середовища планети, своїх функцій. Те, що пише дисертант, є відголоском середини минулого століття!
Читаємо: «Одним з критеріїв просторової організації ПЗФ є критерій репрезентативності» (с. 5). 
Питання 18: Пане, а причому тут просторова організація?
Мій коментар: Пан не розуміє, що так званої просторової організації просто не може бути. Є організація середовища як наслідок його динаміки й функціонування, ця організація може бути розглянута з використанням параметрів простору і часу, а якщо ми говоримо тільки про просторову складову, то йдеться про певну упорядкованість як прояв організації. Що стосується репрезентації, це далеко не головний момент, значно важливішим є функціонування мережі ПЗФ в рамках всієї біосфери, а не репрезентативність тих чи інших комплексів. Це те, чого дисертант не зрозумів.
В якості другого критерію просторової організації дисертант використовує зв’язність ...
Питання 19: Пане, а Ваша зв’язність – це щось стале, непорушне, незмінне?
Мій коментар: Пан знаходиться під наркотичним впливом просторовості, до якої все зводить, забуваючи про те, що всі зв’язки знаходяться у постійному русі, тобто є темпоральними. А у пана виходить застигла картина мережі. Це – суттєва методологічна помилка.
Я так і не зрозумів, який внесок зробив дисертант у питання організації ПЗФ у першому розділі. Те, що написано, всім давно відомо є досить застарілим.

Розділ 2: «Стратегія просторової організації природно-заповідного фонду України» - «присвячений загальному напрямку розвитку ПЗФ України ...» (с. 5).
Читаємо: «У першій частині ... проаналізовано підходи до комплексного природного (фізико-географічного) районування ...» (с. 5). 
Питання 20: Пане, яке відношення до організації мережі ПЗФ має районування?
Мій коментар: Ніякого! Якщо у межах певної території має місце природне різноманіття, слава Богу, але це не означає, що при відсутності такого (якщо територія є однорідною) структура ПЗФ має бути представлена одним ПЗФ. Ще раз: функція ПЗФ – забезпечення сталого функціонування всієї біосфери планети, а не консервація того, що лишилося від природи, а це – задача іншого порядку!
Я вже не буду ставити питання стосовно фізико-географічного районування, тільки висловлю думку, що дисертант, судячи з усього, вчився ще за радянських часів, бо використовує термінологію саме того періоду. Але він не знає, що навіть тоді багато хто розумів, що районування – це всього тільки форма упорядкування даних, і може існувати багато варіантів районувань, хоча він і відмічає наявність суб’єктивізму. Але –
Питання 21: Пане, так чим Ви займалися при написанні дисертації – ПЗФ чи питаннями районування?
Мій коментар: Складається враження, що дисертанту треба було чимось заповнити сторінки дисертації, ось він і почав розглядати питання районування, дійшовши до виділення факторів, що впливають на суб’єктивність. Перепрошую, це важко зрозуміти. Далі дисертант веде мову про компоненти, виділяючи найбільш інертні з них ...
Читаємо: «Найбільш інертними компонентами є підґрунтя, рельєф, клімат» (с. 5).
Питання 22: Пане, компонентами чого є підґрунтя, рельєф і клімат?
Питання 23: Пане, а рельєф поверхні води теж буде інертним?
Питання 24: Пане, а метеорологічну ситуацію також слід вважати сталою?
Мій коментар: Пан у своїх поглядах дуже далекий від сучасного розуміння рельєфу та клімату. Він не знає, що і рельєф, і клімат – це образи, патерни, які формуються у нашій свідомості внаслідок сприйняття конфігурації денної поверхні (рельєф) та спостереження за зміною станів атмосфери протягом тривалого часу, який охоплює весь цикл динаміки у межах даного домену (клімат). Отже, вони не можуть бути компонентами.
Питання 25: Пане Ви пишете про те, що «слід застосовувати найбільш узгоджену схему районування», «така схема представлена у Національному атласі України (НАУ)» (с. 6) – у якому сенсі узгоджену, що це означає?
Мій коментар: Питання найбільшої узгодженості того чи іншого варіанту не є науковим, воно є політичним.
На стор. 6 зненацька (!?!) з’являється табл. 1 – «Представленість ПЗФ України у фізико-географічних краях», а на стор. 7 – схема «Частка площі ПЗФ України від площі фізико-географічних країв» - гарненький дитячий малюнок, який годиться для курсової роботи 2-го курсу. Я не буду ставити питання про «фізико-географічні краї», але
Питання 26: Пане, якщо ПЗФ разом з усіма іншими варіантами призначений для забезпечення сталого функціонування біосфери в цілому, то кому потрібна ось ця Ваша схема, і навіщо довідковий матеріал розміщати у авторефераті?
Мій коментар: Так просто більше не було, що розміщати! Тому спочатку матеріал подається у формі таблиці, а потім – у формі схеми.
Читаємо: «Жодний з регіонів не характеризується достатньою площею ПЗФ ...» (с. 7).
Питання 27: Пане, а з чого це витікає, з плану на 2020 рік?
Мій коментар: По-перше, поки що я не зустрів нічого, що нагадувало би наукове дослідження, по-друге, я не зустрів нічого, що нагадувало би географію. Табл. 2 на стор. 8 складена на рівні курсової роботи і нічого не додає. Це все – дитячий лепет!

Розділ 3. «Методика просторової організації природно-заповідного фонду України» - «обґрунтована, викладена та випробувана відповідна методика, завданнями якої є:
1) створення репрезентативної мережі заповідних ділянок;
2) відновлення зв’язності природного середовища через створення зв’язної мережі об’єктів ПЗФ;
3) узгодження розміщення природних та господарських ділянок.» (с. 8).
Питання 28: Пане, так що нового, у порівнянні з тим, що вже було ще за радянських часів, Ви пропонуєте?
Мій коментар: Новим є те, що раніше такого собі Іваненка не було серед тих, хто працював у цьому напрямі, а тепер, начебто, є. Мені він нагадує такого собі доктора технічних наук без технічної освіти пана І.Г. Черваньова з Каразінського університету, та його учня С.В. Кострікова, доктора географічних наук, які, не червоніючи, плагіювали, роблячи вигляд, що вони перші.
Але питання навіть не в цьому. Головним є наступне –
Питання 29: Пане, Ви вважаєте, що мережу ПЗФ слід штучно створювати, а не надати можливість природі відновити свої функції (як це було запропоновано в концепції країни «Біосфера»)?
Мій коментар: Думаю, пан дисертант нічого не вважає, його мета – щось написати, схоже на дослідження, і, перебуваючи за спиною свого керівничка, пройти через «захист», хоча нема, що захищати. Дивіться, все, що пише дисертант далі (йдеться про біокоридори, хоча автор чомусь не використовує це поняття), дуже давно всім відоме. Знаходимо дивні фрази на кшталт: «Зв’язність на рівні держави ПЗФ зручніше відображати ...» (с. 8).
Питання 30: Пане, а як бути з випадком без держави, і що робити, якщо кордони держави зміняться?
Мій коментар: Розумієте, який рівень дисертанта! З такими уявленнями він, думаю, в іншій державі не зміг би захистити навіть бакалаврську роботу!
Питання 31: Пане, а що це за буферні зони, «параметри яких ґрунтуються на потребах біоти» (с. 8)?
Мій коментар: Буферні зони є зонами зчленування різних за характером режимів утворень, як вони можуть бути пов’язані з потребами біоти – загадка.
На стор. 9 – схема «Зв’язність ПЗФ України», яку, судячи з усього, автор розрахував шляхом вимірювання відстаней територій від ПЗФ.
Питання 32: Пане, а причому тут відстані?
Мій коментар: Я ж кажу – товариш звалився з Місяця. Зв’язність – це ступінь об’єднаності, яка визначається легкістю комунікації, обміну видами тощо. Біотизовані утворення можуть розташовуватись поруч, але не бути зв’язаними через обмін, бо базуються на різних функціональних режимах. Так, ценози заплави та вододілу розташовані поруч, але практично не зв’язані.
Читаємо: «Наступним кроком у методології просторової організації ПЗФ ... є пошук компромісу у боротьбі за простір між господарською та природоохоронною діяльністю через узгодження розміру, локалізації та розміщення меж окремих заповідних ділянок» (с. 9).
Питання 33: Пане, так це ж питання вже було вирішено у концепції країни «Біосфера», а саме – шляхом стиснення господарської діяльності за рахунок використання новітніх технологій, що Ви тут додаєте?
Мій коментар: Пан нічого не додає, він навіть не розуміє, що ми живемо у динамічному середовищі, у якому узгодження є наслідком формування у суспільстві відповідної культури – геокультури, про що неодноразово писалося. А пан береться за «обґрунтування» градації розмірів заповідних ділянок, наводячи площі у га. Пане, на теоретичному рівні це вже давно зроблено, а Ваші гектари тут не допоможуть! Це – механістичний підхід до дуже складної проблеми.
Можливість підтримання заповідного режиму визначається відкритістю відповідних утворень, бо кожен біогеоценоз може нормально існувати тільки у разі, якщо через нього йде потік видів. Те, що написано в останньому абзаці на стор. 10, не витримує критики. Справа ж не в кілометрах, справа – у легкості міграцій видів.
Абсолютно незрозумілими є картинки (інакше не назвати не можна) на стор. 11 – рис. 3.
Питання 34: Пане, і Ви збираєтесь такими картинками вразити наукову спільноту?
Мій коментар: Вразив! Їх рівень – курсова робота 2-го курсу! Це саме стосується і картинок на стор. 12 – рис. 4. Але приємно, що читати приходиться менше.
Читаємо: «Велике простягання (сотні кілометрів) мають шляхи, що з’єднують близькі або дотичні ділянки (віддалені одна від одної на 0 – 3 км)» (с. 13).
Питання 35: Пане, а що це за «шляхи»?
Мій коментар: Я дійсно хочу зрозуміти, про які шляхи йдеться, бо далі йде посилання на рис. 5 (стор. 13) – «Місця з найкращим розвитком запропонованої заповідної мережі ...».
Трохи несподівано я виявив, що це – завершення, Боже, як приємно!

Висновки (всього сім при п’яти задачах – два пункти зайві):
1) Це не висновок.
2) Це давно відомі факти!
3) Питання районування не має ніякого відношення до об’єкту дослідження – це не висновок.
4) Це не висновок, звичайна констатація давно відомого!
5) Це давно відомі речі, нічого нового цей пункт не містить.
6) Звичайна наукоподібна демагогія.
7) «Одним з головних здобутків дослідження є розробка, обґрунтування та апробація алгоритму ...» (с. 16).
Питання 36: Пане, так об’єктом Вашого «дослідження» був алгоритм?
Мій коментар: Виходить, що так.

Висновок по автореферату дисертації
Складається враження, що дисертанти сьогодення змагаються у плані, наскільки слабку роботу можна провести через захист та отримати бажаний, але незаслужений диплом кандидата (чи доктора) наук. Дана робота є черговим варіантом. Враження просто жахливе. Прийшов молодик, пропонує те, що він вважає дисертацією. Але ця дисертація зроблена так, наче її автор перший, хто почав розробляти дану проблему. Проігноровано найбільш серйозні розробки останніх десятиліть, дивна термінологія на кшталт «еколого-географічний підхід», «методика просторової організації» тощо. В роботі не узгоджені об’єкт і мета дослідження, жодна з задач не несе в собі ознак науковості, а наукова новизна просто відсутня. Внаслідок цього немає і висновків, які б можна було розглядати, як такі, що містять наукову новизну та мають бути захищеними. В роботі відсутній предмету захисту, бо вона написана на рівні далеких часів. Наведені карти-картинки такого рівню, що їх не можна публікувати навіть у дитячих журналах «Мурзилка» чи «Малятко», причому деякі з них дублюються табличними даними. Єдине, що довів дисертант – крайній ступінь своєї обмеженості і низьку компетентність. Це дозволяє дати негативну оцінку дисертації.

25.01.2017 р.
Доктор географічних наук                            Ковальов О.П.      

5 коментарів:

  1. Олекса Ковальов "Номад"27 січня 2017 р. о 10:35

    Жаль, що в Україні так сталося, науку поміняли на таку собі брудненьку політику, перетворивши цілі наукові галузі на заболочені утворення. І знаходиться не мало таких, хто у цьому болоті ловить свою вдачу, забувши про гідність, честь, совість, які мають бути невід'ємними рисами будь-кого з науковців та викладачів вищої школи. Маємо дуже неприємний випадок, коли молодик, який, як так думаю, збирається стати науковцем, забув про етику, про необхідність проробити всі доступні літературні джерела з його тематики, видав "працю", яка за своїм рівнем тягне, максимум, на бакалаврську, та й то слабеньку, розраховуючи на те, що його керівничок - начебто-академік (хоча підстав для отримання цього високого наукового звання у пана Л.Г. Руденка ніяких не було - тільки крісло директора)! І це стає прикладом для інших молодих людей - дивіться, цьому можна, а чому мені не можна? Більше того, ті, що стають офіційними опонентами, домовляються з такими керівничками - ми тобі зробимо "добро", а коли підуть наші - ти зробиш нам "добро". Ось все і рухнуло. Робота за роботою - суцільна профанація. І ні у кого не просинається совість, і ніхто не замислюється над тим, що це - кінець.
    Так і далі дійте, пани і пані, політикани від науки, ви же своє отримали, і що вам до географії ...

    ВідповістиВидалити
  2. Вітаю. Відповім тільки на перші 5 питань. Якщо далі буде треба - продовжу. Можемо попередньо полемізувати в очному форматі - так буде благородніше.
    До питання 1. Існують, наприклад, і математичний, і історичний підходи. Якщо до розв'язання проблеми потрібні інструменти з різних галузей науки, ми використовуємо комплексні підходи. В даному випадку - еколого-географічний, оскільки нам треба було розглянути проблему з точки зору закономірностей формування екосистем і просторового їх поширення.
    До питання 2. По такій логіці, якщо в назві звучить пригадування коренів слів з назв двох чи більше наук (історико-географічний, хіміко-фізичний тощо), то роботу не можна віднести до жодної конкретної науки. Це абсурд.
    До питання 3. Збалансований (сталий) розвиток - це усталений термін.
    До питання 4. Інтернет - це не просторова мережа.
    До питання 5. Питання треба розглядати у контексті дисертації, а не просто вириваючи цитату. У роботі йде мова про окремі природні компоненти та про їх комплекси. Якби ПЗФ охороняв лише водні об'єкти або лише тварин, він би не був комплексною просторовою мережею.

    Іваненко Євген

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. У 2017=му я не помітив "відповіді" пана Іваненка на мої питання, тому має дати їх зараз. Зверну увагу, що пан Іваненко обіцяв дати відповіді і на інші питання, але, схоже, не вистачило духу. Отже, по відповідях:
      1. Ні, це не так. Математичне моделювання - це не підхід, це відображення процесів, структур за допомогою мови математики. Коли автор пише текст англійською чи українською, він же не каже, що застосував англійський чи український підхід. Це стосується і "історичного підходу". Історія - це науковий напрям, тому не можна говорити про історичний підхід, йдеться про історичне дослідження. Ми не говоримо і про фізичний чи хімічний підхід ... Пан просто не розуміє, про що йдеться. І ніякого еколого-географічного підходу не може бути, екологи і географи можуть розглядати одну сутність, але з різних позицій.
      2. Ні, пане Іваненко, абсурд - це те, що Ви написали. Немає ніякого історико-географічного чи хіміко-фізичного (незрозуміло чого?) ... Вам спочатку треба було розібратися у тому, що досліджують географія, екологія, історія, фізика ..., а потім писати лсь цей дисціплінарний шмурдяк!
      3. Перепрошую, у моєму питання не йдеться про усталеність терміну, там ставиться питання: "збалансований розвиток чого?"
      4. А я питав про Інтернет? Але Інтернет також є просторовою мережею, агенти комунікації розподілені у просторі!
      5. Тут є спроба з боку пана Іваненка повчити, як треба ставити питання. Відчувається, що за спиною пана стояло щось більш доросле! Що стосується відповіді, вона саме й свідчить про те, що пан не розуміє суті географії. Для географа ніяких окремих компонентів не існує, є певний упорядкований домен, який географ розглядає або як геокомплекс, або як геосистему, а тепер і як геохолон/геоорг. А окремі компоненти є областю інтересів інших напрямів - геологів, біологів, гідрологів тощо.

      Видалити
  3. Підтримую висновок пана Олекси! Робота дурня, що замішана на корупції. Як кажуть, який батько, такий й син. Батько Ігор, махровий корупціонер був Мінекології, а цей не зна хто!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую за підтримку. Я не знав нічого про його батька. Цікаво, що не бачив і його відповіді на мої зауваження, з часом відповім, хоча це вже не має значення. Жаль, що Вам приходиться писати анонімно, але така сьогодні дійсність.

      Видалити