Огляд статті С. Пугача
КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПОНЯТТЯ ГЕОГРАФІЧНИЙ ПРОСТІР У НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ
Випадково натрапив на статтю С. Пугача 2019-го року. Опубліковану у журналі Економічна та соціальна географія. – Київ, 2019. – Вип. 82, і відчув необхідність обговорити питання існування чи не існування так званого географічного простору - геопростору. Відмічу, що свого часу я сам користувався цим терміном, розуміючи під ним дещо інше – область, що охоплює середовище з особливою організацією (це відповідає введеному ще у другій половині 19-го століття Е. Реклю поняттю «географічне середовище»), але згодом відмовився від нього. Питання непросте, бо термін часто використовується у публікаціях, хоча я ще жодного разу не зустрів його серйозного обґрунтування.
Анотація
Автор пише, що «Для географії це поняття є базовим. По аналогії з іншими науками, географія сформувала власне розуміння простору – географічного простору». Виникають питання:
1. На яких підставах С. Пугач заявляє, що поняття простору є базовим для географії?
2. По аналогії з якими науками географія (не географи, а саме географія) сформувала власне розуміння простору?
3. Чи можна вважати додавання приставки «гео -» формуванням власного розуміння простору?
Мій коментар: 1. Базовим для географії поняття простору не є, я неодноразово показував, що базовим для географії є поняття організації, що виникає на основі виробництва інформації.
2. Те, що автори деяких наукових напрямків використовують термін «простір», не може бути підставою для його використання у географії як базового поняття. Спочатку треба довести, що простір дійсно існує як щось фізичне, а потім показати необхідність його використання у даній науковій царині. Але я неодноразово показував, що і простір, і час є абстракціями, виробленими суспільством задля упорядкування своєї життєдіяльності.
3. Додавання приставки «гео-», як і будь-якої іншої – «соціо-», «економ-» … створює враження існування багатьох різних просторів зі своїми властивостями, що є маячнею. Якщо додається приставка «гео-», то треба пояснювати, що вона означає. Нижче С. Пугач посилається на статтю «What is 'Geospace'»[1], у якій «Geospace» - це «Geospace can be defined as the region of the outer space near Earth. This includes the upper atmosphere, ionosphere as well as the magnetosphere. It can be called the domain of the Sun-Earth interactions», тобто до географії він не має жодного стосунку! Відразу відмічу, що, наприклад, біологи, описуючи організми, не користуються поняттям «простір».
Далі: «Сьогодні найбільш поширені субстанціональний та реляційний підходи до трактування простору. За субстанціональним підходом простір – це самостійна по відношенню до часу та матерії субстанція, яка діє поруч і незалежно від них. За реляційним підходом простір розуміють не як самостійну суть, а як системи відносин, що утворюються між матеріальними об’єктами у процесі взаємодії».
Мій коментар: Якщо «за субстанціональним підходом простір – це самостійна по відношенню до часу та матерії субстанція, яка діє поруч і незалежно від них», тобто він матеріальний, то чи міг би С. Пугач вказати способи його виявлення на «мац-мац», і чи міг би він вказати природні одиниці вимірювання такої субстанції – такі собі елементарні просторушки? Було б приємно отримати у подарунок від С. Пугача, наприклад, 1 кг простору.
Вказуючи на існування реляційного підходу до розуміння простору, варто було навести автора, від якого таке бачення починається. І це не Маруняк, Нємець, Олійник, Степаненко, Смирнова, Топчієв чи Шаблій … Йдеться про Аристотеля, але більше - про Г. Лейбніца! С. Пугач наводить «визначення» того, що називається геопростором: «Географічний простір – це сукупність впорядкованих відносно земної поверхні об’єктів, разом із усією сумою всіх їх зв’язків. Це не просто загальна сума географічних положень усіх географічних об’єктів, це нова якість, яка виникає внаслідок загальної взаємодії об’єктів на земній поверхні».
Питання: 1. Що таке земна поверхня, як її визначати?
2. Про які об’єкти йдеться, це люди, трамваї, вівці, дерева, фабрики, міста, моря …?
3. Що уявляє собою сума зв’язків?
4. Як розуміти «географічне положення» та суму географічних положень?
5. «Нова якість», що виникає – у чому вона проявляється?
Мій коментар: Ці питання дуже непрості, без відповіді на них текст перетворюється на наукоподібний! Особливо важливими є друге і четверте. А те. що написав С. Пугач, свідчить про його кричущу некомпетентність.
Я не буду обговорювати склад авторів, на яких посилається С. Пугач, жоден з них не є теоретиком.
Далі: «У трактуваннях географічного простору можна виділити наступні спільні риси: геопростір – це один із аспектів упорядкування географічних об’єктів; геопростір – це сукупність зв’язків між об’єктами; для географічного простору характерна одночасно і дискретність, і континуальність»
Питання: 1. Як простір може бути аспектом упорядкування?
2. Що таке «географічний об’єкт»?
3. Одночасна континуальність і дискретність географічного простору, у чому вони проявляються?
Мій коментар: 1. Я ще розумію упорядкованість у просторі, або просторову упорядкованість, але простір, як і час не виступають в якості аспектів. У фізиці це фундаментальна система координат, що повністю визначає взаємне розташування об'єктів і подій, тобто це точно не аспекти, тим більше, що вони нерозривно пов’язані …, бо органічно входять до складу організації як цілісності, яка не розкладається!
2. В природі не існує об’єктів, це те, що людина виділяє зі свого оточення з метою дослідження, штучно виокремлюючи, що порушує цілісність середовища. Тому варто говорити не про об’єкти, а про утворення. Але ще більшою проблемою автора є «географічний об’єкт», бо це вимагає чіткого визначення: що це таке? Автор не дає такого визначення, тому можна думати все, що завгодно. Це ставить під сумнів науковий характер тексту!
3. Про континуальність і дискретність «геопростору» я вже мовчу, бо це властивості того, що у автора не визначено! Якщо відсутні визначення, не можна говорити про властивості!
Вступ
Автор пише, що «Сучасна система наук, яка є основою сучасної людської цивілізації оперує тисячами різноманітних понять та термінів»
Мій коментар: Система наук не є основою сучасної цивілізації, такою основою є трудова діяльність людей, яка, за К. Марксом, дозволяє позбутися залежності від природних стихій. Цивілізація починається тоді, коли люди починають формувати контрольоване середовище буття шляхом створення культури, яка й є основою цивілізації! Наука виникає з часом і дозволяє посилити цю контрольованість. Пан С. Пугач пише про те, у чому не розібрався!
Далі: «Усвідомлення простору є одним із вроджених властивостей людини. Через осягнення простору людина пізнає навколишній світ».
Мій коментар: Це повна маячня! Я раджу С. Пугачу познайомитись з роботами А. Пуанкаре, щоб розібратися у питання «усвідомлення» простору. Відмічу, що у тварин (а люди є тваринами) відсутнє усвідомлення простору, вони сприймають оточення як цілісне середовище буття! С. Пугачу не вистачає освіченості, а він береться за обговорення складних питань!
Далі: «Кожен з нас розуміє, що таке простір …».
Мій коментар: Нічого подібного! Дітям з дитинства кажуть, що є простір, і вони повторюють цю мантру протягом всього життя, як це робить і С. Пугач.
Теоретико-методологічні основи дослідження
С. Пугач пише: «Спробам осягнути сутність простору пронизана уся історія наукової думки, у т. ч. географічної, від Стародавньої Греції (Демокріт, Епікур, Лукрецій) до сьогодення … Проте, не зважаючи на багаточисленні спроби, відсутнє єдине уніфіковане трактування поняття».
Мій коментар: Так воно й є - відсутнє єдине уніфіковане трактування поняття. С. Пугач не розуміє, що трактування поняття того, чого не існує, не може бути уніфікованим. Я би порадив С. Пугачу спиратися на визначенні простору Г. Лебніцем та роробки А. Пуанкаре.
І у мене до пана С. Пугача є питання: А чи знає пан, яка наука вивчає простір?
І знову маємо перелік авторів, які не мають жодного стосунку до вирішення проблеми простору!
Мета і завдання дослідження
«Головною метою дослідження є систематизація наукових трактувань понять «простір» та «географічний простір», визначення їх властивостей та характерних рис у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі. Головним завданням – на основі узагальнення дати власне трактування поняття «геопростір»».
Мій коментар: Нічого собі! Це вже тягне на гносеологію! Географії тут немає! «Досліджуються» не географічні утворення, а трактування понять. Вражає і завдання! Уявляєте: С. Пугач дав собі завдання – дати власне трактування … Але дати власне трактування означає спростувати, відхилити існуючі!
Виклад основного матеріалу
«Переважна більшість суспільних, природничих, гуманітарних, технічних наук використовують поняття «простір» у своїй термінології для опису власних предметних областей».
Мій коментар: С. Пугач не розуміє різниці між поняттям і терміном. Поняття – це образи, концепти, що містять істотні властивості певних явищ, це форми мислення, а терміни – це слова, що ставляться їм у відповідність. Тому й виникають інколи проблеми, як, наприклад, з поняттям «ландшафт».
«Для географії, поруч із фізикою та геометрією, це поняття є базовим».
Мій коментар: Базовим поняття простору є тільки для геометрії, яка і є наукою про простір! Що стосується фізики, дивіться матеріал «Основні фізичні поняття»[2]. Географія вивчає форми організації географічного середовища.
«Для глибшого «географічного» розуміння простору, спочатку нам необхідно дати його визначення у філософських студіях де це поняття сформувалося й поширилося на інші наукові дисципліни».
Питання: Які ще варіанти «розуміння» простору, крім «географічного» С. Пугач може ще назвати, і до чого зводиться таке «географічне» розуміння?
Мій коментар: Так може написати тільки далека від науки людина.
Далі: «У первісному суспільстві простір в усвідомленні людей був вмістилищем реальних об’єктів і міфічних образів».
Питання: А де автор спромігся провести дослідження?
Мій коментар: У тогочасних людей таке поняття взагалі не могло сформуватися, бо вони не займалися виробництвом і їм було не до абстракцій! Це був час стихій та якостей, які безпосередньо сприймалися органами чуття. Поняття простору і часу виникають тільки в ході розгортання виробляючого господарства.
Стосовно субстанційної і реляційної концепцій часу, достатньо подивитися матеріали в Інтернеті, наприклад, «Субстанціональна і реляційна концепції простору і часу»[3], де це описано достатньо коректно, бо автор нічого свого не додає.
Далі: «Спеціальна теорія відносності (1905) показала залежність та нерозривний зв’язок простору і часу від руху матеріальних об’єктів. Загальна теорія відносності (1916) підтвердила, що простір і час – не самостійні сутності, а форми існування матерії. Зокрема, виходячи з цієї теорії, відносними треба визнати, лінійні розміри, час і одночасність подій».
Мій коментар: С. Пугач так і не зрозумів, що розробки І. Ньютона, і авторів теорії відносності (Лоренц, Пуанкаре та інші) є моделями. Модель - це образ (в тому числі умовний - зображення, опис, схема, креслення, графік, план, мапа) або прообраз (зразок) чогось, що застосовується за певних умов як їх «замінник», тому моделі не підтверджують, а тільки припускають …, вони самі мають бути перевірені на предмет їх коректності. Йдеться про верифікацію. Тому написане С. Пугачем не є коректним. Так, в теорії відносності припускається, що простір і час пов’язані між собою та матеріальними утвореннями …, але забувають, що організацію середовища штучно розділили на складові – простір, час, рух матерії, які в цілісній організації тісно між собою пов’язані, що є само собою зрозумілим! У теорії відносності час і простір є фундаментальними змінними.
Далі: «Поява загальної теорії відносності призвело до створення у ХХ ст. нової наукової картини світу та формування поняття чотиривимірного континуального простору-часу …».
Мій коментар: Та ні, концепція чотиривимірного простору часу Пуанкаре – Мінковського була розроблена до СТВ, тим більше ЗТВ і використана при створенні цих теорій. Але яке відношення це має до географії?
Розглянемо коротко наведені С. Пугачем властивості та ознаки простору.
«об’єктивність і незалежність від свідомості людини»
Мій коментар: Та ні, так званий простір – це наслідок редукції організації середовища, у яке люди поміщені і з яким утворюють цілісність!
«нерозривний зв’язок простору та часу між собою»
Мій коментар: Я вже написав вище, що простір і час вирвані з цілісної організації середовища, тому вони не можуть бути непов’язані між собою!
«простір виступає як загальна властивість (атрибут) об’єктів (матерії)»
Мій коментар: Та ні, загальною властивістю є організація матерії, а розбіжності у цій організації дозволяють утворити образ простору!
«не існує об’єктів поза простором»
Мій коментар: Як же так, у попередньому пункті простір – загальна властивість об’єктів, а цей пункт стверджує, що вони не існують поза простором?!? Якась нескладуха!
«не існує простору поза предметами (матерією). Звідси наслідок: простір завжди чимось заповнений»
Мій коментар: Порівняйте це твердження з попереднім … Так що чому передує? Це схоже на бла-бла-«науку»!
«кількісна і якісна нескінченність»
Мій коментар: перепрошую, це виходить за всі межі! Виникають питання: 1. Кількісна – в якому сенсі?
2. Якісна – у якому сенсі?
3. Невже у простора є якості?
«структурність, тобто здатність поділятися на окремі частини»
Питання: Чи може С. Пугач навести приклади частин простору?
Мій коментар: Це повний абзац!
«протяжність, тобто зміни характеру зв’язків і взаємодій складових елементів, їх чисельності, взаємного розташування, якісних особливостей»
Мій коментар: Бла-бла-бла-бла-бла – «я виглядаю як науковець?» …
Перепрошую, протяжність – це область середовища, домен, в межах якого спостерігається цілісність утворення, його організації.
«гетероструктурність – існування у просторі різних об’єктів (точкових, лінійних, площинних, об’ємних), полів»
Мій коментар: Коли вводять новий термін, треба обґрунтувати його необхідність. Для позначення різноманітності походження використовують термін «гетерогенність» - різнорідність, наявність у структурі чи у складі чогось різних за походженням частин. Це стосується і географічного середовища. А термін «гетероструктурність» не є поширеним і використовується у електроніці, мінералогії тощо. Але більш важливим є те, що «об’єкти» не існують у просторі, це відносини між утвореннями середовища дозволяє сформувати образ простору. Відмічу, що, як зауважував А. Пуанкаре, якби не існувало твердих тіл, не було б і геометрії – науки про простір.
«ізотропність – рівноправність усіх можливих напрямів руху»
Мій коментар: Ізотропність стосується не простору, а середовища, у якому ми перебуваємо!
«неперервність (континуальність) – відсутність «розривів» у просторі»
Мій коментар: Поняття простору є однією з форм редукції середовища, це абстракція! Оскільки Всесвіт є неперервним середовищем, то і його редуковані образи – простір і час – мають бути неперервними.
«зв’язність – наявність взаємодії між елементами простору»
Мій коментар: Це маячня! Елементи вводяться тільки для математичного простору – точки, пов’язані відношеннями … Якби елементи простору існували, мав би існувати і елементарний простір, але такого немає, є тільки простір елементарних подій! С. Пугач некритично підійшов до цього питання.
«тривимірність (іноді додається четвертий вимір «час») – фундаментальна властивість, яка емпірично констатується. Виражається у тому, що положення будь-якого об’єкта можна визначити за допомогою трьох незалежних величин: довжини, висоти, ширини»
Мій коментар: Це не відповідає дійсності! С. Пугач не зрозумів, про що йдеться. Для відображення простору можна ввести нескінченну кількість вимірів, але використовують тільки три, бо їх достатньо для формування образу (принцип необхідності та достатності), і мінімізує складність (бритва Оккама — методологічний принцип, який у короткому вигляді говорить: «Не слід множити те, що існує без необхідності»)!
«однорідність простору – відсутність якихось виділених точок чи ділянок»
Мій коментар: Дивно, а вище С. Пугач вказує на структурність і гетероструктрність! Причому нічого не обговорюється!
Далі автор наводить кілька визначень простору і дає висновок, що «у сучасні науковій літературі відсутнє єдине розгорнуте трактування поняття «простору», а багаточисельні визначення мають дискусійний характер».
Мій коментар: Якщо це так, то це поняття не можна використовувати як наукове!
Далі С. Пугач зазначає, що «з’явилися поняття «соціальний простір», «географічний простір», «економічний простір», «освітній простір», «простір подій», «етнічний простір», «національний простір», «релігійний простір», «цивілізаційний простір», «водний простір», «повітряний простір», «регіональний простір», «локальний простір», «людський простір», «архітектурний простір», «театральний простір», «художній простір», «віртуальний простір», «геополітичний простір», «життєвий простір», «правовий простір», «сенсомоторний простір», «перцепційний простір», «поведінковий простір», «простір потоків», «протір очікування» та ін.».
Мій коментар: І що далі? Що з цим різноманіттям просторів робити? А нічого! Просто треба термін «простір» розуміти як середовище. Можна й далі вигадувати різні варіанти «простору», але це нічого не додає того, що діється у нашому оточенні. Варто навести точку зору на геопростір М. Фуко, який вважав (1976 рік), що географічний простір виступає нічим іншим, як наслідком цілеспрямованих розумових чи філософських зусиль дослідника, безпосередньо і «на власні очі» формує цей простір навколо себе.[4] Отже, йдеться про звичайну експансію просторових метафор. Що стосується Вернадського, так він заявляв, що незабаром буде знайдене життя розміром з молекулу!
Далі: «Характерною особливістю більшості наук, що оперують різними «просторами», є те, що вони хоча й вживають це поняття, але спеціально не обґрунтовують його в теоретичному та методологічному аспектах. Географія, на відміну від них, не може лишатися осторонь від теоретико-методологічних баталій, оскільки простір для неї є предметом дослідження, інструментом пізнання, ключовим пояснювальним принципом. Ситуація ускладнюється тим, що для географії принципово необхідно зв’язати природничо-наукове та соціокультурне розуміння простору, тоді як інші науки (літературознавство, фізика) цим можуть й знехтувати …».
Мій коментар: Тут С. Пугач продемонстрував, що він не розуміє, чим займається географія! Він заявляє, що «Без простору неможливо уявити географію, як науку. Про географічність терміну «простір» свідчить те, що в англійській мові слово «space» (простір) вживається також як синонім слова відстань. В англомовній географічній літературі, на відміну від нашої, набагато частіше вживаються терміни «простір/просторовий» (space/spatial) ніж «територія/територіальний (territory/territorial) чи «географія/географічний» (geography/geographic(al)). Просторовий (хорологічний) підхід багато науковців вважає ядром географії, одним із головних інтегруючих елементів системи географічних наук [10; 14]. Існує навіть думка про географію, як «просторознавство»». Ще раз: наукою, яка вивчає простір, є геометрія, а географія досліджує форми організації географічного середовища! І те, що в англомовній літературі є вказана ним традиція (хоча я такого не помічав), не є доказом географічності терміну «простір»! Що стосується використання слова «space» як синоніма слова «відстань», то це не відповідає дійсності. Гугл-словник перекладає «відстань» як «distance», «length», «extent», «remove».
Далі: «Перші уявлення про концепцію географічного простору виникли у працях К. Ріттера та А. Геттнера. Низка вчених-географів намагалася дати визначення даного поняття. Слабкість деяких сучасних трактувань географічного простору полягає насамперед у простому механічному перенесенні фізичного або ейнштейнівського простору-часу в географію. Багато науковців взагалі не виділяють простір, як одну з головних категорій географії. Це виявляється насамперед у вживанні термінів «простір» та «територія» у якості синонімів».
Мій коментар: Так, А. Геттнер узагальнив на теоретичному рівні створену раніше К. Ріттером хорологічну концепцію. Геттнер вважав об'єктом вивчення географії земний простір з предметами і явищами, що заповнюють його, і взаємодіють між собою. Але «земний простір» - це не «географічний простір»! І треба було розібратися у тому, як ці автори розуміли простір. Насправді, вони бачили у ньому організоване середовище, і організоване саме за хорологічним принципом. Пізніше цим шляхом пішли і так звані ландшафтознавці (від Л.С. Берга), які поділили все на фації, урочища, місцевості та ландшафти як хорологічні одиниці різного масштабу. Але цей шлях виявився хибним.
Далі С. Пугач наводить точку зору Е.Б. Алаєва, що «оскільки поняття простору формується не у рамках географії, то географічна наука може лише інтерпретувати це загальнонаукове поняття відносно до специфіки власного предмету дослідження. В цьому значенні географічний простір, у найзагальнішому вигляді, повинен трактуватися як філософська концептуальна категорія, як об’єктивна, загальна та пізнавана форма існування матеріальних географічних утворень та об’єктів в межах геоверсуму [1, с. 98]. Географічний простір (геопростір) за Е. Б. Алаєвим – сукупність відношень між геооб’єктами, які розміщені на конкретній території (геоторії) та розвиваються у часі …».
Мій коментар: Чудово, але Алаєв був представником штучного напряму – соціально-економічної географії, і це був початок 80-х років минулого століття, хоча висловився він коректно!
А далі починаються цікаві речі: «Специфікою географічного простору є те, що він може формуватися якими завгодно об’єктами, явищами та відношеннями (якщо вони географічні), але обов’язковою умовою повинна бути наявність серед цих об’єктів геоторії (території). Географічний простір одночасно має якості перервності (географічний об’єкт займає власне положення у фізичному просторі) та неперервності (географічний об’єкт має власне географічне поле). Власний фізичний простір об’єкта разом із його географічним полем утворюють географічний простір об’єкта. Філософська концепція єдності простору та часу вимагає включення у визначення географічного простору ознаки динамічності [1, с. 99]. Основними властивостями географічного простору є: структурність, системність, динамічність, розмірність, дискретність, континуальність, ентропія [1, с. 101-103]».
Питання: 1. Так що таке «географічний об’єкт»?
2. А що, терміна «територія» мало, треба ще вигадати термін «геоторія»?
3. Як же так: географічний об’єкт займає власне положення у фізичному просторі, і це при наявності географічного простору?
4. Географічне поле – це що таке? Коли і ким таке поле було виявлене?
Мій коментар: Тут С. Пугач постає у всій своїй «красі»! Він заявляє про існування якихось географічних об’єктів, але не наводить жодного прикладу їх існування! Натомість наводить вигаданий термін «геоторія». Далі - географічний об’єкт займає власне положення у фізичному просторі, а географічний простір просто зникає, він вже непотрібний. Що стосується географічного поля – це просто вигадка, і як можна говорити про таке поле, якщо немає визначення географічного об’єкта.
С. Пугач наводить точку зору О.І. Шаблія: «На думку О. І. Шаблія географічний простір є проблемою, яку досліджують на метанауковому рівні, тобто це не предметна область географії, а методологічна та логічна. Географічний простір – це абстрактний об’єкт науки, що не піддається безпосередньому спостереженню; конструктивний об’єкт науки (конструкт); підпростір системи земних просторів [18, с. 66]».
Мій коментар: З цим можна погодитись, якщо вважати простір існуючим. Але географічний простір не є спостережним, бо його немає, тому цим терміном краще просто не користуватися. Він «додає науковості» текстам, у яких науковість заміняється розлогими міркуваннями про простір …
Далі: «Континуум простір-час яскраво проявляється лише у випадку високих швидкостей та великих мас, які не прослідковуються під час взаємодії природи та суспільства. Тому вивчаючи земний простір можна розумово абстрагуватися від часової компоненти, що в жодному разі не применшує значення часових аспектів географічного дослідження».
Мій коментар: Ось це і є приклад розлогого міркування! Боюсь, що автор сам не зможе пояснити, що він написав.
Далі: «Властивостями гепростору, за О. Шаблієм, є структурність, бар’єрність, неоднорідність, інверсійність (“стягування” простору у певних напрямках), ергодизм (фіксація процесів та подій минулих часів), метричність [18, с. 76-77]».
Мій коментар: Дивно, вище С. Пугач написав, що, на думку О.І. Шаблія, «Географічний простір – це абстрактний об’єкт науки, що не піддається безпосередньому спостереженню», а тут виявляється, що він має низку властивостей, які можна виявити тільки завдяки спостереженню!
Далі обговорюється точка зору такого собі К.А. Немеця, що не може не дивувати. Може С. Пугач не знає, що цей персонаж є гідрогеологом, не має вищої географічної освіти і придбав диплом доктора географічних наук на географічному ринку, добре заплативши …, як і його дружина.
А далі С. Пугач заявляє, що «Є. О. Маруняк доповнює визначення геопростору Е. Алаєва часовою складовою. Так, геопростір – це сукупність відношень та взаємозв’язків між географічними об’єктами, що розташовані на конкретній території та розвиваються у часі під впливом природних та антропогенних чинників [12, с. 40]»!
Мій коментар: Це дійсно «видатне» доповнення! І знову нема відповіді на питання: що собою уявляють географічні об’єкти? До речі, ці об’єкти не розташовані на конкретній території, вони формують цю територію. Що стосується розвитку у часі, то цікавим є питання: у чому ще можуть розвиватися ці об’єкти і у чому полягає цей розвиток? Але це вже питання до Є.О. Маруняка, хоча С. Пугач також мав би дати відповідь, бо він посилається на ці заяви.
Точка зору О.Г. Топчієва більш цікава. Це «одне з фундаментальних понять суспільної географії, яким позначають впорядкованість географічних об'єктів відносно земної поверхні та їх просторову організацію. Географічний простір – це множина географічних об'єктів, які мають свої місцеположення, та множина відношень і взаємодій між ними [23, с. 167]. Географічний простір має метричні (кількісні аспекти, в першу чергу протяжність) та топологічні (неперервність, зв’язаність, тривимірність, впорядкованість та ін.) властивості [22, с. 130]». Але й тут є питання: 1. Чому йдеться тільки про так звану суспільну географію, якої не може існувати?
2. Що це за впорядкованість географічних об'єктів відносно земної поверхні та їх просторова організація?
3. Яку поверхню слід вважати земною?
4. Чи можна говорити тільки про просторову організацію, якщо йдеться про процес?
Але позитивним варто відзначити підключення топологічних властивостей.
І т. д.
Висновки
«У вітчизняних трактуваннях «географічного простору» можна виділити наступні спільні риси:
1) геопростір – це один із аспектів упорядкування (розміщення) географічних об’єктів;
Мій коментар: Упорядкування не є синонімом розміщення, бо порядок виявляється у розміщенні.
2) геопростір – це сукупність відношень (зв’язків) між об’єктами на певній території;
Мій коментар: Так геопростір – це аспект упорядкування, чи сукупність відношень?
3) географічні об’єкти у геопросторі є одночасно і дискретними, і континуальними;
Мій коментар: Питання – 1. Так географічні об’єкти у геопросторі, чи вони формують цей простір?
2. Як об’єкт може бути водночас дискретним і континуальним?
Автор мав би навести приклади!
4) географічний простір є одним із ключових понять метагеографії, науки, яка перебуває на етапі становлення. Саме тому його обґрунтуванню у сучасній географії приділяється відносно мало уваги.
Мій коментар: Метагеографія, мета біологія, метасоціологія … - переходимо на наступний рівень – мета-науковий, точніше, псевдонауковий!
А заключний фрагмент тексту дійсно заслуговує на увагу -
«У наш час коли йде інтенсивний наступ на географію зі сторони інших наук, географам варто було б активніше розробляти концепцію геопростору, особливо у її взаємозв’язках та взаємодії з віртуальними просторами, такими як кіберпростір, простір соціальних он-лайн мереж та ін.»
Має місце наступ на географію з боку інших наук! Виникає питання: А чому, що є причиною такого наступу? На ці питання давно маємо відповідь: Тому, що область дослідження географії – межі її домену – ніяк не можуть чітко визначити, а на те, що було зроблено, не вважають за потрібне звертати увагу, бо це може привести до падіння рейтингів тих, хто сьогодні посідає посади в університетах та інститутах! А С. Пугач – один з них.
Повернемось до завдання, яке поставив перед собою С. Пугач: «Головним завданням – на основі узагальнення дати власне трактування поняття «геопростір»». Чи виконав він це завдання? Ні. Максимум, що я побачив – це спроба зробити огляд поглядів обмеженої групи авторів на проблему географічного простору.
Олекса Ковальов
[1] What is 'Geospace' у «The Economic Times», English Edition, 17 August, 2023 –
https://economictimes.indiatimes.com/definition/geospace
[2] Основні фізичні поняття - https://sites.google.com/view/fizukavdpu/%D0%BE%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D1%96-%D0%BF%D0%BE%D0%BD%D1%8F%D1%82%D1%82%D1%8F-%D1%82%D0%B0-%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F
[3] Субстанціональна і реляційна концепції простору і часу. – https://moyaosvita.com.ua/fizuka/substancionalna-i-relyacijna-koncepci%D1%97-prostoru-i-chasu/
[4] Феноменология географических образов (географическое пространство и философия) (Д.Н. Замятин) -
https://tourlib.net/books_ukr/filotur26.htm
Немає коментарів:
Дописати коментар