15 грудня 2021 р.

Головні зауваження стосовно географії (для вчителів)

 

Останнім часом я продивлявся ролики, присвячені підготовці учнів до ЗНО і  був дещо збентежений тим, наскільки відсталими є погляди вчителів (а саме вони готують матеріал) стосовно географії, її структури, об’єкта дослідження та найважливіших понять на кшталт рельєфу, як і структури так званої географічної оболонки. У цьому короткому виступі я хочу торкнутися цих питань, показавши хибність деяких уявлень, які не відповідають сучасному моменту і не дозволяють учням сформувати уяву про географію як ледве не найскладнішу дисципліну, на якій лежить відповідальність за те, що діється зараз у загальній земній геосфері та очікується у недалекому майбутньому. Розглянемо деякі важливі питання.

Що вивчає географія? Областю її дослідження є геосередовище (як матеріальна субстанція), що складається з множини утворень географічного рівня складності, тобто таких, які формуються шляхом взаємодії, спочатку, речовини літосфери, гідросфери та атмосфери (маємо абіоту), а згодом до них додається біота та антропота. Хочу звернути увагу, що літо-, гідро та атмосфера не мають відношення до геосередовища, вони є результатом диференціації речовини на планетарному рівні і, відповідно, тим середовищем, у якому розгортається його становлення. За своєю природою геосередовище – це рух, динаміка, і описуватись воно має з використанням методології так званих динамічних та адаптивних систем. З точки зору географії маємо справу з абіотичними геокомплексами, геосистемами чи геохолонами (геооргами). Це непросто, бо ми виходимо на такі поняття, як організація, інформація, ефективність тощо. Це означає, що геосередовище має бути внутрішньо суперечливим, бо у ньому проявляються такі тенденції, як, з одного боку, прагнення стабілізуватися, з іншого - потреба змінюватись, тому протягом свого існування воно пройшло низку стадій становлення. Розглянемо їх.

Спочатку мала утворитися абіосфера як область динаміки абіотичної літо-, гідро- та атмосферної речовини у вигляді множини колообігів, які, однак, не були стійкими та достатньо спряженими. Чи існує науковий напрям, що відповідає цьому рівню організації геосередовища? Так, це геоморфологія. Зазвичай цю дисципліну визначають як науку про рельєф та його утворення, але це невірно: геоморфологія – це наука про абіосферу як динамічне утворення, та морфологію денної поверхні, яку вона формує. З появою біоти, а потім антропоти, геоморфологія почала включати у розгляд ефекти, пов’язані з ними.

Виникнення наступного рівня організації геосередовища було пов’язано з появою на планеті біоти – множини живих організмів та їх спільнот. Їх діяльність та еволюція призвели до становлення так званої біосфери. Хочу звернути увагу на те, що біосфера, як рівень організації, могла утворитися тільки всередині абіосфери, це не просто область розповсюдження живих організмів (таке бачення є дуже сильним спрощенням і не має відношення до географії), це сукупність процесів, спряжених колообігів речовини, у яких біота виконує функцію регулятора, формуючи при цьому особливе середовище, яке забезпечує стійкість, сталість її існування. Цей процес варто називати біотизацією. Біота організована у вигляді біоценозів (разом з біотизованим середовищем - біогеоценози), які, з системної точки зору, є екосистемами. Екосистеми – це потоки речовини і енергії, що регулюються життєдіяльністю біоти. Як утворення географічні, вони вивчаються біогеографією. Отже, біогеографія – це не наука про розповсюдження видів та їх спільнот, це наука про динаміку геосередовища, зумовлену життєдіяльністю біоти. Відповідно, йдеться про біотизовані геокомплекси, геосистеми або геохолони (геоорги). Отже, біогеографія – це наука про біосферу, як динамічне утворення, та морфологію денної поверхні, яку вона формує.

Наступний рівень організації пов'язаний з появою на планеті людини з її господарською діяльністю, і це вкрай важливо – не просто людини, а саме її господарської діяльності. Знову ми маємо вивести на перший план динаміку, бо господарська діяльність, що проходить низку стадій – культурно-господарських типів – це, в першу чергу, рух речовини, її перетворення з використанням енергії. Як тільки така діяльність стає помітною, ми можемо говорити про виникнення нового рівню організації геосередовища – антропосфери. Знову маємо наступне: тепер вже людська діяльність стає регулятором процесів колообігу речовини, на що витрачається енергія. Цей процес варто називати антропізацією. Виникає антропота, яка організована у вигляді соціально-виробничих об’єднань. Науковим напрямом, що вивчає антропізовані утворення геосередовища географічного рівня складності, є антропогеографія - наука про антропосферу як динамічне утворення, та морфологію денної поверхні, яку вона формує. Відповідно, йдеться про антропызовані геокомплекси, геосистеми або геохолони (геоорги).  

Відзначу, що біосфера формується як утворення, вкладене у абіосферу (вона не може виходити за її межі), а антропосфера – біосферу. І біосфера. І антропосфера мають складну структуру, що відбивається і у структурі біогеографії та антропогеографії. У навчальному процесі слід рухатись також послідовно – від менш складних утворень до складніших.

Олекса Ковальов

3 коментарі:

  1. Відповіді
    1. Дякую за оцінку. Це дуже короткий текст. Я не розглядав питання структури геоморфології, біогеографії та антропогеографії, бо це вже питання не шкільного рівня.

      Видалити
    2. Дуже змістовна оцінка, Grits!

      Видалити