19 серпня 2019 р.

ЗЕМЛЯ


ЗЕМЛЯ

Розпочну цей виступ з фрагментів тексту матеріалів ' (вони представляють Київську школу економіки) «Мораторий на продажу земли: сколько платит Украина за неторопливость, Понедельник, 24 июня 2019, 14:20», які «пояснюють» простому люду («безграмотним»), що втрачає Україна, продовжуючи мораторій на продаж землі: 

«Ось основний результат для рослинництва. За умови відсутності мораторію щорічний темп зростання продуктивності у галузі міг би бути на 6% вищим.
Тобто якби 18 років тому в Україні не запровадили мораторій, зараз продуктивність у рослинництві могла б бути приблизно удвічі вищою.»
«Отримані результати свідчать, що мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення слід розглядати як значний структурний злам, який зсунув аграрний сектор країни на значно нижчу траєкторію розвитку.»
«Якби не мораторій, то у 2018 році сільське господарство могло б згенерувати близько 35,8 млрд. дол. доданої вартості замість фактичних 13,3 млрд. дол. Без мораторію ВВП України у 2018 році міг би бути на 22,5 млрд. дол. або на 17% більшим від фактичного рівня. Це і є ціна мораторію, яку сплачує вся Україна.»
Ольга Галиця та Олег Нів'євський, Київська школа економіки

Вражає те, з якою легкістю представники цієї школи все рахують (навіть не пишуть про спосіб підрахунку)! Але схоже на те, що подібні розрахунки несуть явний відбиток політичного замовлення: комусь конче потрібно почати продавати землю. При цьому заявляють, що земля продається ледве не у всіх країнах світу (за виключенням Антарктиди), хоча ми чудово знаємо, що такого фактично немає у Франції, Ізраїлі, Канаді ..., що мають розвинуте сільське господарство. Так у чому ж проблема, і, головне, чому не можна навіть ставити питання про продаж землі? Відповідь доволі проста (і я неодноразово на це вказував!):
земля (ґрунт) принципово не може бути товаром, бо вона не є продуктом виробництва, це продукт довготривалого функціонування земної біосфери. Земля не належить державам, вона не належить народам (такі заяви є чисто політичними), які проживають у цих державах, люди можуть відводити тільки частину земель для с/г (і інших форм) використання у такій кількості, щоб це не вело до порушення сталого функціонування біосфери планети! Але Біосфера як суб’єкт просто відкидається агрократами та політиками.
Отже, якщо хтось хоче купити землю, він має заплатити Біосфері, тільки тут виникає проблема –
ціна купівлі землі у Біосфери є захмарною, бо треба заплатити стільки, скільки коштує відтворення всього надскладного ґрунтотворного процесу!
І проблема у тому, що цей процес ви не зможете розкласти на частини, щоб оцінити участь кожної з них задля отримання єдиної ціни, це принципово неможливо, бо він не розкладається. Тому ті, хто встановлює ціну на землю, просто вводять людей в оману. Вони зводять землю до економічної категорії (хоча вона такою не є), абсолютно штучно об’являючи її товаром, а потім пропонують вести торгівлю нею. Це – нонсенс! Ще раз:
земля (ґрунт + територія) є продуктом життєдіяльності мільярдів живих організмів протягом багатьох років, і цей продукт підтримує життєдіяльність біосфери, тобто маємо замкнутий цикл, тому надмірне землекористування веде до зниження сталого функціонування земної біосфери, яка, у свою чергу, є середовищем людського буття! Неврахування цього факту ведуть до негативних наслідків для світового суспільства.
Ось чому давно у цивілізованих країнах піднімають питання про заборону винищення тропічних лісів (нещодавні протести у Лондоні), тайги, природних травостоїв тощо: люди не єдині на цій планеті. А якщо ставити питання про продаж землі, то слід говорити і про повітря як товар, бо врожай суттєво залежить від стану атмосфери. Уявляєте, почнуть будувати височенні паркани, щоб відгородити «свою» частину атмосфери, тоді прийдеться припиняти аеросполучення! На черзі – ґрунтові води, річки, озера (деякі з них вже є приватною власністю – нонсенс!) ... Більше того, земля, що використовується у сільському господарстві, не існує без селянина, отже, постане питання про продаж селян або їх примусове відселення! Чи готова Україна до цього?
Ми маємо доволі складну історію формування стосунків між людством і Природою, нажаль, здебільшого вони приводили до зміни природних режимів, що потім негативно відбивалося на життєдіяльності людей. На рисунку дуже спрощено і доступно показано важливість природного оточення для людини.


         Значення природного оточення для людства [Living Planet Report, 2018: 5] (Adapted from Van Oorschot et al., 2016).

Є й інший аспект, про який забувають політикани: будь-яка національна культура розвивається внаслідок життєдіяльності в певних природних умовах (без сталості цих умов життя людей неможливе), внаслідок духовної взаємодії з ландшафтами оточення (ландшафти не є матеріальною сутністю). Цьому питанню присвячено немало публікацій, наприклад, Девіда Ловенталя: «Landscape is experienced in countless ways by all human beings, both individually and as members of communities, nations and humanity as a whole. Concern for rural locales as the loci of social, economic and domestic existence has, in recent centuries, often been seen in accord, but more usually in conflict, with attachment to the scenic qualities of landscape couched in aesthetic terms. Celebrated in art and in history, landscapes connote stability and security, but living with them is regarded as a virtue, looking at them condemned as shallow scenic appreciation» [Lowenthal, 2018: 637]. Зверніть, також, увагу на роботу «The Finnish landscape and its meanings» [Raivo, 2018], та інших авторів, що пишуть у цьому напрямі. Отже, ландшафт є культуро-формуючим фактором.
Національна культура формується у певному середовищі, руйнування якого веде до зникнення цієї культури. Тому характер місцевостей та його збереження є цінністю. Чи не глибока зміна характеру середовища в Україні за останні сотню років призвели до того, що українська культура опинилась на межі виживання? Але стан цього середовища залежить, у першу чергу, від особливостей землекористування, що вимагає відповідної культури, яка в Україні ще не сформована. І хоча земля не належить державам, вони несуть повну відповідальність і за саму землю, і за ті природні утворення, основою яких вона є.
Природа нашої планети подібна до організму. Скільки органів можна видалити у людини, залишаючи її живою? Тут є жорсткі обмеження. Людство же видаляє з організму Природи орган за органом, і в першу чергу це стосується землі, яку переводять у різні категорії, які не узгоджуються з природним функціонуванням середовища.
А нам тепер пропонують продавати землі, на яких живе і формує свою культуру український народ! Я хочу звернутися до нинішніх керівників держави:
не осоромлюйтесь, не демонструйте своє невігластво і анахронізм, ставлячи питання про продаж землі! Україна не зможе існувати, якщо її природні нутрощі почнуть продаватися, це не іграшки! Земельна реформа – це шарлатанство!

Ковальов О.

Посилання:
' Мораторий на продажу земли: сколько платит Украина за неторопливость.
Living Planet Report - 2018: Aiming Higher. Grooten, M., Almond, R.E.A. (Eds). WWF, Gland, Switzerland.
Lowenthal D. Living with and looking at landscape // Landscape Research · October 2007, рр. 637 – 659. –
Raivo P.J. The Finnish landscape and its meanings // Fennia 180: 1–2, Helsinki, 2002, pp. 89 – 98. -


 

6 коментарів:

  1. Олекса, позволю себе не согласиться с вашим утверждением относительно того, что земля (почвопокров) не является товаром. Земля (почвенный покров), конечно же, не является продуктом производства, но все же, как предмет свободного обмена, есть товар, такой же как и рабы, которые являются не продуктом труда (секс=размножение не есть труд, не правда ли?), а продуктом функционирования живого человеческого организма. Именно этой логикой руководствуются поборники рынка земли. В том, что Украина стремится к продаже земли нет ничего удивительного - это очередной логический этап ее развития как квазигосударственного образования, в котором процветает торговля людьми, в частности женщинами и девочками, (см. https://ru.wikipedia.org/wiki/Торговля_людьми_на_Украине) и человеческими органами (см. http://anna-news.info/ukraina-torguet-chelovecheskimi-organ/).

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Олекса Ковальов (Номад)20 серпня 2019 р. о 13:08

      Шановний Simon, дякую, що звернули увагу на цей виступ. Насправді, все можна розглядати з точки зору виробництва, у тому числі секс-розмноження також є труд, бо вимагає витрат енергії. Погоджуюсь з Вами, що країну-Україну довбані керівники довели до того, що тут все продається і все купується. Скоро ми дізнаємось остаточно, що і Крим продали. А Данія продавати Гренландію Трапу відмовляється - нормальні люди! Я взагалі не уявляю, як можна продавати землю, це цинізм вищого гатунку! Жаль, що так склалося. Люди маюсь жорстко виступити проти таких розмов.

      Видалити
  2. Додам два моменти:
    1. Хочу нагадати представникам “Київської школи економіки”, що сама ідея росту економіки як панацея від усіх проблем вже стає архаїкою і давно не відповідає реальній складності соціально-екологічної ситуації та раджу ознайомитися, наприклад, з роботами професора Оксфордського університету — Кейт Раворз (Kate Raworth). Doughnut economics – seven ways to think like a 21st century economist (https://www.stockholmresilience.org/news--events/seminars-and-events/stockholm-seminars/previous-seminars/2017/ss-2017/2017-09-25-doughnut-economics---seven-ways-to-think-like-a-21st-century-economist.html).
    2. Що таке агробізнес в Україні? Це проточна система, що є екологічним та соціальним деструктором. Вона високоефективна, побудована на західних технологіях з залученням мінімальної кількості працівників, що залишає більшість селян не у справі та базується на мінімальному контролі “ліберального” українського законодавства з відповідними екологічними (безконтрольне використання добрив та засобів захисту рослин які забороняють у світі, відсутність сівозміни та вирощування “важких” культур - https://map.onesoil.ai/2018/ua#5.39/48.542/31.185) і соціальними (відсутність регулювання виплат за паї, інвестицій в соціальну сферу та інфраструктур) наслідками. І яка кількість людей та як користується благами отриманими від діяльності цього агробізнесу? В більшості це просто вимивання грошей в офшори, закордонну нерухомість та дорогі іграшки горсткою агробаронів. Тобто, на виході отримуємо деградацію природної та соціальної складової і не обмежений консюмерізм горстки агробаронів, що має подальший негативний вплив на глобальну соціально-екологічну ситуацію. І як продаж землі змінить цю ситуацію в позитивну сторону? Питання риторичне.

    Представникам “Київської школи економіки” краще було б розібратися чому українська агросфера потрапила в такий режим функціонування та як з нього можливо вийти враховуючи глобальний контекст, як наприклад це роблять в Stockholm Resilience Centre, але українська наука зараз не здатна на це.

    ВідповістиВидалити
  3. Олекса Ковальов (Номад)22 серпня 2019 р. о 12:56

    Думаю, прийшов час подумати про зміну світоустрою. Зараз нагальною проблемою є стан екваторіальних і тропічних лісів, саван, тайги в межах Росії (страшна пожежа знищила близько 3 мільйонів гектарів тайги), тундри, льодового покриву Гренландії тощо. Ми маємо поставити питання про те, що значні території мають бути виведені за межі державних кордонів і функціонувати у чисто природному режимі, що відповідає концепції "країна Біосфера". Виділенням таких територій мають зайнятися міжнародні організації під егідою ЮНЕСКО (UNESCO). Біосфера має стати суб'єктом міжнародного права. Прийшов час зрозуміти, що людство живе у певному природному середовищі, без нормального функціонування якого воно просто зникне.

    ВідповістиВидалити
  4. Олекса Ковальов (Номад)23 серпня 2019 р. о 17:27

    Людство досі поводиться як нерозумне дитя. Замість того, щоб розробляти агротехнології, які дають можливість адаптуватися під умови сталого функціонування біосфери (у тому числі шляхом скорочення площь землекористування), продовжують розширювати агросектор, знищуючи природне середовище. Так буде, поки Природа не дасть у відповідь по голові, і вже це починається.

    ВідповістиВидалити
  5. Олекса Ковальов (Номад)29 серпня 2019 р. о 13:35

    Події, що відбулися у Золочеві (Харківська область), свідчать про катастрофічність ситуації в сфері екологічної безпеки та використання "ресурсів". Як і у випадках з карпатськими лісами та видобутком бурштину, тут маємо прагнення наживатись шляхом винищення лісів. Таким байдуже, що буде після них. Чудовий приклад відсутності культури. Потрібні жорсткі міри, щоб цей вандалізм в країні припинити.

    ВідповістиВидалити