5 серпня 2019 р.

До питання матеріальності/нематеріальності ландшафту


Ковальов О.

 Any landscape is a condition of the spirit
   Henri Frédéric Amiel

Знайомлячись з новими публікаціями, що стосуються ландшафтної проблематики, та оцінюючи те, що пишуть у дисертаціях, я прийшов до висновку про необхідність ще раз повернутися до обговорення ландшафтної проблематики. В першу чергу це стосується питання матеріальності/нематеріальності ландшафту, бо саме воно є базовим для його визначення. У нагоді стала стаття К. Тейлора «Landscape and Memory: cultural landscapes, intangible values and some thoughts on Asia», яку я знайшов цікавою і яку поклав в основу цього короткого виступу. Тим, хто займається ландшафтною проблематикою, з цією роботою варто познайомитись. І хоча я не можу погодитись з автором стосовно того, що «here is an holistic view of landscape as a way of seeingits morphology resulting from the interplay between cultural values, customs and land-use practices» [Taylor: 1], бо має йтися про ландшафт як холістичне сприйняття фізіографії денної поверхні у межах місцевості, яка формується не тільки людською діяльністю, але й багатьма природними процесами, в тому числі, за участі абіотичних процесів і біоти, але можна погодитись з тим, що європейська людина почала більш чітко відчувати сенс ландшафту саме завдяки перетворенню структури денної поверхні людською діяльністю.Приклад перетвореної людською діяльністю структури поверхні дається на рисунку (з роботи [Gross: 3]): відбувається патернізація структури денної поверхні під дією господарської діяльності. 



Патернізована Земля. Землекористування змінює поверхню Землі з початку голоцену (Photo: iStockphotos.com.). З роботи [Gross: 3].

Саме тому ми не можемо відривати сформований у нашій свідомості ландшафт від тих процесів, які лежать в основі формування відповідної морфології поверхні. Їх сукупність ми називаємо ландшафтоформуючим процесом як результатом їх інтегральної дії. До речі, К. Тейлор наводить погляд Дж.Б. Джексона стосовно ландшафту, якого він розглядає як «mid-twentieth pioneering teachers of landscape study»: «A portion of the earth’s surface that can be comprehended at a glance», і далі: «He saw landscape as ‘A rich and beautiful book [that] is always open before us. We have but to learn to read it.’(Jackson 1951)» [Taylor: 2]. Додам точку зору П. Обрадора з роботи: «Landscape is presented as something different from land and space. It is neither quantitative nor homogeneous but qualitative and heterogeneous, it is the world as known to those who inhabit it» [Obrador-Pons, 2016: 4]. На це я неодноразово вказував у своїх публікаціях. Не враховувати це не можна, хоча в Україні це ігнорують.
Третій розділ статті К. Тейлора «Landscape and Memory» має наступну назву «Intangible values and landscape» [Taylor]. Слід спокійно поставитись до того, що ландшафт не є матеріальним, він не є таким, що сприймається на дотик, його не можна помацати, бо він весь – у нашій свідомості. Це підтверджує і точка зору Д. Мейніга (1979 рік), наведену К. Тейлором: «Landscape is defined by our vision and interpreted by our minds» [Taylor: 2]. І якщо погодитись з припущенням, що поняття ландшафту прийшло у Європу з Китаю, то, згідно з К. Тейлором, «Chinese depictions of nature – cultivated landscapes – were expressions of the mind and heart of the individual artist rather than of the real world, reflections of human beliefs and emotions ...» [Taylor: 3]. А це підтверджує точку зору, яку я неодноразово висловлював, що без людини-реципієнта ніякого ландшафту не існує, і як зазначає К. Тейлор, «nevertheless both forms, eastern and western, represent subjective notions of an ideal, perhaps illusive, nature» [Taylor: 3]. Ландшафт є позірним, суб’єктивним: люди з різною культурною базою, різним життєвим досвідом бачать його по-різному. Тут же він посилається на бачення С. Шама у роботі «Landscape and Memory» (1995, pp.6/7): «Before it can ever be the repose for the senses, landscape is the work of the mind. Its scenery is built up as much from strata of memory as from layers of rock» [Taylor: 3].
Ми бачимо, що таке бачення ландшафту, яке має більш глибинні корені, не містить нічого, що б вказувало на його зв’язок з геокомплексами чи геосистемами (для сучасних географів це те саме), розгляд яких припускає і вимагає вимірювань, бо в ландшафті нічого не можна виміряти – це інтегральний образ місцевості: для обивателя це просто картинка, для дослідника і художника – це дещо, насичене досвідом руху, переживанням. Зазначу, що інтерпретація ландшафту, як об’єкту матеріального, була пов’язана, з одного боку, з розвитком капіталізму, який перетворював середовище на товар, з іншого – з його наукотизацією. Обидві позиції вимагали введення вимірювання і, відповідно, матеріалізації ландшафту. Матеріальне розкладається на частини, тому ввели абсолютно штучні «частини» ландшафту у вигляді фації, урочища, місцевості, хоча ці терміни мали зовсім інше значення (огляд питання дається у моїй монографії «Ландшафт сам по себе и для человека», 2009). Носії матеріалізованого «ландшафту», розуміючи, що їх позиція не має ніяких коренів (у тому числі етимологічних, бо слово «ландшафт» має сенс земле-упорядкованості), продовжують наполягати на ній, тим самим затримуючи розвиток географії і ландшафтознавства. Свого найбільшого «розквіту» ця позиція знайшла у Росії, де поставили питання про продаж ландшафтів!
На жаль, і країнах пострадянського простору абсолютна більшість тих, хто позиціонує ландшафтознавцями, продовжує розглядати ландшафт як матеріальний об’єкт, не сприймаючи інших точок зору, що свідчить про їх обмеженість і слабкість.

Посилання:
Taylor K. Landscape and Memory: cultural landscapes, intangible values and some thoughts on Asia, 14 р. –
Obrador-Pons P. Dwelling, 2016. – 13 р. –
https://static1.squarespace.com/static/596eefed5016e13e3f33a239/t/5b4eecce03ce64a010f23738/1531899087895/dwellingresearchgateversion.pdf
Gross M. The paradoxical evolution of agriculture // Current Biology Vol 23 No 16, R667, 4 р. -
https://reader.elsevier.com/reader/sd/pii/S0960982213009779?token=7C8CC4C076A45C7BC9735204C1DB46C93C60666F1FA2DE0DD8730D2BA5F6026FA9F9C0450C7C47B0671A77A897B8FA9F

P.S.
Виявляється, не всюди на пострадянському просторі ландшафт пов’язують з геокомлексом чи геосистемою. Мені трапилася цікава розробка Лорети Мартіненайте «Ландшафт і його теоретичні інтерпретації». Наведу фрагмент тексту з цієї статті: «У радянський час у Литві поширилася концепція краєвиду як розуміння виду на ландшафт, яка була запозичена з російської мови – «облик ландшафта» – і набула еквіваленту «литовський краєвид». У російській мові під словом «ландшафт» мається на увазі загальне поняття, а краєвид – видимий його образ. Проте термін «краєвид» досі трактується суперечливо. У литовській науковій літературі пропонується термін «краєвид» використовувати як синонім слова «ландшафт», характеризувати ним просторову систему Землі або окреслити видиму сукупність природних та антропогенних елементів на конкретній території. Деякі науковці схильні називати краєвидом лише видиму частину ландшафту, тобто його вид або перероблений людиною чи змінений його вигляд.
У «Словнику сучасної литовської мови» краєвид визначається як вид на місцевість (Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, 1972, p. 323).» [Мартіненайте, 2011: 91].
Далі авторка наводить визначення краєвиду у Загальній литовській енциклопедії:
«безпосередньо усвідомлений характер навколишнього середовища поверхні Землі. Результат взаємодії природних процесів та господарських інтересів колективу, інтегрований результат творчості природних сил і суспільних намагань» [20, p. 724].» [Мартіненайте, 2011: 91].
Ось деякі моменти, які авторка представила некоректно. В російській мові немає слова «краєвид», тому не може бути його розуміння, як «виду на ландшафт, ... – «облик ландшафта»» чи «видимий його образ», тим більше, що сам ландшафт більшістю західних географів розглядається як вид місцевості (у різних варіаціях). Не можна за допомогою слова «краєвид» «окреслити видиму сукупність природних та антропогенних елементів на конкретній території», бо краєвид є те саме, що і ландшафт, а це – аж ніяк не «сукупність природних та антропогенних елементів на конкретній території», а той інтегральний образ (патерн), який виникає як результат їх певної упорядкованості як наслідку організаційного впливу ландшафтотвірного (в межах даної місцевості) процесу. Що стосується визначення слова «краєвид» у Словнику сучасної литовської мови, воно виглядає цілком коректним, хоча я би писав «вид місцевості». Це збігається з моїм поглядом на ландшафт як поняття. Що стосується визначення, наведеного у Загальній литовській енциклопедії, важко зрозуміти, що таке навколишнє середовище поверхні Землі, тим більше, що само поняття «поверхня Землі» можна трактувати по-різному, тому я і використовує поняття «денна поверхня». Також додам, що з природними процесами взаємодіють не господарські інтереси чи суспільні намагання, а виробничі процеси.
Посилання:
Мартіненайте Л. Ландшафт і його теоретичні інтерпретації // Народна творчість та етнологія / №3 2011, с. 92 – 95. –



Немає коментарів:

Дописати коментар