15 жовтня 2017 р.

УКРАЇНА - СВІТ: Країна Біосфера та країна Етносфера

Потреба у цьому матеріалі викликана рядом подій, що мали місце останнім часом. Серед них виділяються, на мою думку, проблема, пов’язана з так званим Законом про землю, а саме – прагненням владників відмінити мораторій на продаж земель так званого сільськогосподарського використання, та проблема, пов’язана з Законом про освіту, що «зненацька» викрила мовне-етнічне питання у Закарпатті, на Буковині, Волині, у східних та південних регіонах (хоча ситуація у цих регіонах різна). Між ними є дещо спільне, тому хотілося б поділитися деякими думками і пропозиціями. Розглянемо їх по черзі.

Ми живемо у дуже складному світі, у якому переплелися різні форми та рівні організації середовища – абіотичні, біотичні, біотизовані, антропні й антропізовані. І про це не можна забувати. Задовго до появи на планеті людини Природа створила доволі складний організм біосфери, всередині якого виникли сприятливі умови для особливої еволюції одного виду – людини. «Ставши на ноги», людина почала перетворювати середовище, інколи занадто бездумно й активно. Знадобилися тисячоліття для того, щоб у картині світу людства сформувався образ цілісної біосфери – спочатку як просто сукупності живих організмів, що формують живу плівку планети, потім – як складної організації біотизованого географічного середовища на глобальному рівні. Стало зрозумілим, що живі організми не існують самі по собі, а формують складні організаційні згущення, у відповідність яким ставиться поняття про екосистему. Екосистеми в різних частинах планети формують структури, які залежать від умов і близькі до фітнес-станів. Але важливим є те, що саме їх існування забезпечує нормальні умови для не тільки існування, але й подальшого розвитку людства, метою якого є вихід на рівень Homo sapience divinus – Людину духовну. Отже, досягнення цієї мети у будь-якому разі пов’язане зі створенням умов для відтворення біосферою своїх функцій. Це свого часу (1996 рік) привело мене до думки про необхідність створення концепції так званої країни «Біосфера», яка має бути визнана суб’єктом міжнародного права, мати свої достатньо чітко визначені території, які мають створювати безперервну просторову структуру у вигляді тіл (біогеоценозів) та біокоридорів задля забезпечення безперервного зв’язку між ними. Ця концепція була опублікована у багатьох виданнях і проголошена на конференціях різних рівнів. На жаль, політики, державники, агрократи, технократи, урбократи, втягнуті у жорстку конкуренцію, не вважають за потрібне реагувати на цю важливу пропозицію, продовжуючи діяти по відношенню до Біосфери в режимі грубого антропоцентризму, мовляв, планета належить людям. Але скоро буде пізно. Вже давно відомо, що складний організм Біосфери може не витримати антропогенного тиску, про що свідчать події останнього десятиліття. Отже, давно варто було поставити питання на міжнародному рівні про необхідність відведення земель, достатніх для нормального відтворення біосферних функцій. Адвокатами країни-Біосфери мають бути географи, екологи й культурологи. А це означає, що ні про які «землі сільськогосподарського використання» сьогодні не можна говорити. Спочатку треба сформувати тіло Біосфери, яке не повинно бути залежним від різних там адміністративних кордонів, і тільки після цього можна починати говорити про землі сільськогосподарського використання. Так звані державні кордони (якщо час їх не зітре у найближчі десятиліття) мають проводитись, виходячи з територіальної цілісності Біосфери як суб’єкта міжнародного права. Це ставить під сумнів коректність сучасного розподілу територій між державами, як і саму державну форму організації світового суспільства.
Друге питання – проблема поліетнічності сучасних державних (цілком штучних) утворень. Свого часу вважалося, що можна створити моноетнічні держави, але з цього нічого не вийшло. На сьогодні практично всі держави є у тій чи іншій мірі полі-етнічними, що часто стає причиною внутрішніх та міждержавних конфліктів. Це свідчить про те, що державна форма організації не відповідає сучасному моменту і слід думати про інші варіанти. У 90-х роках минулого століття отримала розвиток концепція регіонів (на противагу надто застиглої державної форми), які формуються на основі самоорганізації територіальних громад і мають полі-масштабну структуру (це і мої публікації, і публікації західних авторів). Думаю, за цим майбутнє. Але вже сьогодні можна спробувати сформувати таку територіальну структуру, яка б базувалася на існуванні етнокультурних тіл і етнокоридорів. Україна могла б стати ініціатором такого підходу, що вивело б її у світові лідери з проблем вирішення етнічної проблематики. Сьогодні всі затиснули себе у межах свої держав, що породжує проблеми, в той час, як треба стати відкритими і формувати таку організацію, яка б знімала проблеми.
Отже, між двома питаннями дійсно є дещо спільне. Є біотизовані тіла, які не можуть функціювати, будучи роз’єднаними (бо йдеться про потоки видів), і є етнокультурні тіла, які також не можуть відтворюватись, будучи розірваними (до речі, так сталося з українськими етнокультурними осередками, про які українські владники не хочуть чути). Задача полягає у тому, щоб знайти позитивні шляхи виходу з проблем, які створюються завдяки кристалізованій структурі, що формується державною формою організації. Ми маємо жити в узгодженому режимі і з Біосферою, і формувати світову Етносферу як область співіснування різних етнокультурних тіл. Це — ознака більш високої культури.  

Олекса Ковальов «Номад»

3 коментарі:

  1. Олекса Ковальов "Номад"17 жовтня 2017 р. о 14:31

    Коли йдеться про ЕТНОСФЕРУ, слід мати на увазі наступне: історично так склалося, що представники різних етносів виявились віддаленими, інколи, досить далеко від їх корінних тіл, а це означає, що кордони сучасних держав створюють перепони. Саме це і свідчить про те, що державна форма організації світового суспільства не відповідає сучасному моменту. Слід йти у напрямі створення більш гнучких форм організації, що буде вирішенням більшості існуючих проблем. Україна не повинна відмовлятися від того культурно-етнічного різноманіття, яке тут виникло, це - наше багатство. Не слід йти шляхом Росії, де всі етнічні культури протягом століть знищувались і продовжують знищуватись у наш час. Треба бути більш цивілізованими і показувати приклад іншим. І це стосується й системи освіти. Хоча слід враховувати те, як представники тих чи інших етносів заселяли Україну. Якщо у такий спосіб, як це робила Росія, то, звісно, у таких випадках мають вводитись більш жорсткі рамки.

    ВідповістиВидалити
  2. Олекса Ковальов "Номад"19 жовтня 2017 р. о 20:08

    Не варто забувати, що вже давно Росія здійснила мовну окупацію на землях, де проживають етнічні українці. Ці землі відомі. І з цією окупацією також слід щось робити. Кордони, які свого часу були проведені, проводилися у Москві, звісно, явно не на користь українців. І з цим слід щось робити, а саме - ставити питання на міжнародному рівні. Україна має захищати свою країну! Але для цього потрібно, щоб Україна піднялася, а це навряд чи може статися при сучасному олігархічному керівництві.

    ВідповістиВидалити
  3. Олекса Ковальов "Номад"24 жовтня 2017 р. о 14:32

    Деякі критикують мене за те, що я відокремлюю питання московітської мови від мов інших етнічних груп. Однозначно слід враховувати історичний контекст, тобто дивитися на те, як проходило заселення. Якщо люди живуть давно, їх етнічну культуру варто підтримувати, якщо представників етнічної групи заселяли нагло, як це було з московітами, то таку культуру підтримувати не варто. На сьогодні Камчатка і Сахалін на 75% заселені етнічними українцями, та чи є там українські школи? Ні, немає. Так про що мова!

    ВідповістиВидалити