Отримав наступне повідомлення з МДУ, яке мене вкрай засмутило:

«Дорогие коллеги!

17 августа на 90-м году жизни умер Владимир Александрович Николаев, профессор кафедры физической географии и ландшафтоведения географического факультета МГУ.»

З життя пішов географ, який протягом кількох десятиліть був відданий своєму призначенню — бути географом, бути викладачем і, головне, бути Людиною. Володимир Олександрович був і залишиться назавжди прикладом служіння науці. Він написав багато надзвичайно цікавих і важливих наукових праць, які ніколи не стануть для географів історією, бо їх автор дивився далеко у майбутнє. Для нас Володимир Олександрович — приклад того, як треба жити. Свого часу мене здивувало його демократичне ставлення до тих, хто мав інші наукові погляди. Не дивлячись на те, що ми вже жили у різних країнах, у 1994 році він погодився бути моїм опонентом на захисті докторської дисертації, за що я йому вдячний, бо отримати у якості опонента справжнього вченого не так просто. Коли у 2011 році, після довгої перерви я знову його побачив, на жаль, у колясці, я був вражений тим, що не дивлячись на хворобу і вік, він продовжував бути джерелом оптимізму, знання і щирості.

Дорогий Володимир Олександрович, дозвольте подякувати Вам за все те добро, джерелом якого Ви були протягом всього Вашого життя. Ми ніколи Вас не забудемо.

Олекса Ковальов