Огляд відгуків офіційних опонентів про дисертацію Кравченко К.О. на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук

Відгук доктора географічних наук, старшого наукового співробітника,

член-кореспондента НАН України

Маруняк Євгенія Олександрівна,

Інститут географії НАН України,

директор, завідувач сектору збалансованого розвитку та екологічної оцінки

Не буду розглядати пункт 1, бо це – загальні слова.

2. Сутність обґрунтованості наукових положень, висновків і рекомендацій, їх достовірність

Перший абзац – загальні слова, другий абзац – обґрунтованість – «… підтверджуються … виваженим та коректним застосуванням системи підходів та методів: філософських, загальнонаукових, конкретно наукових та оригінальних методів суспільної географії. Воно здійснено на засадах історичного, архітектурного, економічного, соціологічного, системного, інформаційного, суспільно-географічного підходів, що забезпечують вивчення міських агломерацій як складних, відкритих, само організованих систем.» (с. 3).

Далі: «Отримані результати та висновки ґрунтуються на достовірній інформації, отриманій і в літературних джерел, і з відповідних баз даних, і тому числі – даних дистанційного зондування Землі та є оригінальним авторським доробком» (с. 3).

Огляд дисертації Кравченко "МІСЬКІ АГЛОМЕРАЦІЇ: ТЕОРІЯ, МЕТОДИКА, ПРАКТИКА CУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ"

 ЧИ МОЖНА ДОКТОРСЬКУ ДИСЕРТАЦІЮ ВИСМОКТАТИ З ПАЛЬЦЯ?

Так, можна, тільки у вигляді «дисера»!

 

Огляд дисертації Кравченко

МІСЬКІ АГЛОМЕРАЦІЇ: ТЕОРІЯ, МЕТОДИКА, ПРАКТИКА

CУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Мій коментар: Це виглядає дивно. Так можна назвати монографію, але не докторську дисертацію. Що тут досліджується – міські агломерації (а це певні утворення), чи теорія, методика, практика їх дослідження, що має вже відношення до наукознавства? Це абсолютно різні напрями! Члени спеціалізованої ради цього не побачили? Допустили до захисту роботу з некоректною назвою!

Питання: Кравченко, чим суспільно-географічні дослідження відрізняються від географічних?

Мій коментар: Виходить, якщо є окрема від географії теорія, методика та практика суспільно-географічного дослідження, то це окрема дисципліна! Принцип відомий – розділяй та володарюй!

ТКАНИНА ГЕОТИЧНОГО СЕРЕДОВИЩА І ЛАНДШАФТ: ЧИ ІСНУЄ ЗВ'ЯЗОК МІЖ НИМИ?

 Олекса Ковальов (Номад) 

Те, що ви чуєте - це тільки думка, а не факт, все, що ми чуємо - це точка зору, а не істина

   Марк Аврелій

 

Вступ

Що таке наука, яка її мета? Огляд ШІ дає наступний результат: «Мета науки - це пізнання об'єктивної реальності (природи, суспільства, мислення) для отримання істинного знання, виявлення законів дійсності та їх використання для вдосконалення життя, а також для передбачення майбутніх подій і створення нових технологій. Наука прагне до систематизації знань, пояснення явищ та їх практичного застосування». Мені це визначення не подобається, бо об'єктивна реальність недосяжна[1], а істинного знання не існує, воно завжди відносне. Думаю, що наука – це створення моделей, гіпотез та теорій на їх основі, які дають, певне розуміння та пояснення того, що ми сприймаємо як дійсність. Наука – це не зведення остаточних відповідей, подібних до ментальних пасток, а процес, тому її основу складає не повторення шаблонів, а критичне мислення. А це означає, що науковий пошук не має завершення, бо, не дивлячись на опір представників офіційних поглядів, весь час формуються нові підходи, нові уявлення, нові концепції, нове розуміння, тобто карта наукових уявлень час від часу змінюється, старі контури розмиваються, поступаючись новій конфігурації, бо змінюються координати завдяки появі нових понять. На індивідуальному рівні це проявляється як постійна боротьба з самим собою - з собою минулим, що вимагає виходу за межі усталених уявлень. Більше того, є проблеми, які ми не можемо навіть повністю сформулювати з причини обмеженості нашого понятійного апарата. Внаслідок взаємодії з оточенням ми набуваємо певного досвіду, який стає подібним до окулярів, через які ми дивимось на світ, намагаючись все впхнути у спосіб бачення, який вони – окуляри - визначають. Але світ набагато складніший, і це веде до кризи сприйняття (когнітивний дисонанс): наступає час, коли ми не можемо вірно проінтерпретувати те, що спостерігаємо (а це залежить від сформованої системи понять та так званих неконтрольованих початкових умов кожного індивіда): так, когнітивний процес кожного (якщо кожен – вільний мислячий áктор) – це власна траєкторія, про що забувають апологети офіційної науки. Наука просувається не шляхом швидких відповідей, а завдяки внутрішньому напруженню, викликаному невідповідностями між усталеними уявленнями та дійсністю, новими фактами, а для цього потрібен ансамбль точок зору, тільки це може забезпечити проникнення у непізнане з невідомою структурою. У такій ситуації догматизована лінія просто блокує подальший рух наукової думки. Підтримку мають ті, хто погоджується повторювати усталене, їх заохочують не за розуміння, а за відтворення затвердженого.