Огляд учбового посібника з ландшафтознавства

 Ковальов О. Огляд учбового посібника з ландшафтознавства

Алла Потапова

ЛАНДШАФТОЗНАВСТВО

Курс лекцій

https://evnuir.vnu.edu.ua/server/api/core/bitstreams/10e626da-0b17-4845-b6a2-d1ed7797c152/content

 

Останнім часом мене турбує одне питання: навіщо деякі автори публікуються лише для того, щоб продемонструвати свою обмеженість і приналежність до близько-наукової сфери профанів, які, опинившись у ментальній ямі та спроможні тільки нескінченно повторювати вигадані скрепи минулого, нічого не ставлячи під сумнів? На цей раз мені трапився учбовий посібник з «ландшафтознавства»: Потапова А.Г. Ландшафтознавство. Курс лекцій. Навчальний посібник. Луцьк: ФОП Іванюк В.П., 2026. 130 с.

Поздоровляю

Поздоровляю географічну спільноту України з появою ще одного «доктора» негеографічних наук К.О. Кравченко з ХНУ ім. В.Н. Каразіна, яка спочатку «захистила» «дисертацію», написану на рівні студентських курсових з явними ознаками плагіату, на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а потім успішно пройшла дружню бесіду з членами експертної ради з питань атестації наукових кадрів з геологічних та географічних наук. Це сталося не дивлячись на те, що «дисертація» написана у площині урбаністики та повну відсутність в роботі висновків, що мають містити результати дослідження. У «дисертації» відсутні сліди польових досліджень, без яких жодна робота не може розглядатися як самостійне дослідження! Відгуки, з дозволу сказати, офіційних опонентів - Маруняк Євгенії Олександрівни (Інститут географії НАН України), Мальчикової Дар’ї Сергіївни (Херсонський державний університет) та Палехи Юрія Миколайовича (Державне підприємство «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. Білоконя») мають чисто формальний характер, а останній – Ю.М. Палеха – точно не писав відгук, отримавши його від К.О. Кравченко. На зауваження у моєму огляді-відгуку К.О. Кравченко відповіді не дала і не могла дати, а експертна рада з питань атестації наукових кадрів з геологічних та географічних наук визнала її «дисертацію» такою, що «повністю відповідає таким вимогам: є кваліфікаційною науковою працею, виконаною здобувачем самостійно; містить наукові положення та нові науково обґрунтовані результати у галузі географічних наук; відповідає паспорту наукової спеціальності 11.00.02 «Економічна та соціальна географія»; характеризується єдністю змісту; свідчить про особистий внесок здобувача у розробку теорії суспільно-географічного дослідження міських агломерацій». Такий висновок ставить під сумнів кваліфікацію членів експертної ради з питань атестації наукових кадрів з геологічних та географічних наук, як і моральний рівень членів ради, бо містить свідоме введення в оману наукового товариства! Відзначу, що я не зміг встановити членів експертної ради з питань атестації наукових кадрів з геологічних та географічних, а МОН таких даних мені не надав!

А СУДДІ ХТО?

Отже, я отримав відповідь Управління атестації кадрів вищої кваліфікації МОН України, яка наводиться нижче. Що можна сказати? Тільки те, що написана відповідь гарною бюрократичною мовою на відміну від мого звернення, яке, на думку начальника управління КРИШТОФ Світлани Дмитрівни, написаний не адекватною мовою, а саме: "Текст допису Ковальова О.П. та стиль викладення його звернення не відповідає загальноприйнятим етичним принципам ведення наукової дискусії". А я й не сподівався на інший результат, бо, як давно вже оцінив те, що відбувається в держуправлінні України, йдеться про мафіозний стиль! Я в черговий раз спробував опустити руку у це болото, але відчув укуси отруйних жаб! Їх не цікавив зміст мого звернення — вони відразу помітили, що стиль мого звернення не відповідає встановленим ними бюрократичним нормам. Але питання у тому, що я не вивчав мову дипломатії!

Висновок очевидний: Відповідь Управління атестації кадрів вищої кваліфікації, підписана начальником управління С.Д. Криштоф, є свідченням того, що у верхах не бачать, і не хочуть бачити критичний стан географії в Україні! Їм байдуже, що західні науковці давно сміються над українською наукою!

Дисертація Кравченко К.О. відповідь від адміністрації ХНУ ім. В.Н. Каразіна

    Сьогодні отримав відповідь від адміністрації ХНУ ім. В.Н. Каразіна на моє звернення з приводу "докторської" дисертації Кравченко К.О. , підписаний в.о. ректора Самородовим Б.В. Це вже прогрес!

Огляд відгуків офіційних опонентів про дисертацію Кравченко К.О. на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук

Відгук доктора географічних наук, старшого наукового співробітника,

член-кореспондента НАН України

Маруняк Євгенія Олександрівна,

Інститут географії НАН України,

директор, завідувач сектору збалансованого розвитку та екологічної оцінки

Не буду розглядати пункт 1, бо це – загальні слова.

2. Сутність обґрунтованості наукових положень, висновків і рекомендацій, їх достовірність

Перший абзац – загальні слова, другий абзац – обґрунтованість – «… підтверджуються … виваженим та коректним застосуванням системи підходів та методів: філософських, загальнонаукових, конкретно наукових та оригінальних методів суспільної географії. Воно здійснено на засадах історичного, архітектурного, економічного, соціологічного, системного, інформаційного, суспільно-географічного підходів, що забезпечують вивчення міських агломерацій як складних, відкритих, само організованих систем.» (с. 3).

Далі: «Отримані результати та висновки ґрунтуються на достовірній інформації, отриманій і в літературних джерел, і з відповідних баз даних, і тому числі – даних дистанційного зондування Землі та є оригінальним авторським доробком» (с. 3).

Огляд дисертації Кравченко "МІСЬКІ АГЛОМЕРАЦІЇ: ТЕОРІЯ, МЕТОДИКА, ПРАКТИКА CУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ"

 ЧИ МОЖНА ДОКТОРСЬКУ ДИСЕРТАЦІЮ ВИСМОКТАТИ З ПАЛЬЦЯ?

Так, можна, тільки у вигляді «дисера»!

 

Огляд дисертації Кравченко

МІСЬКІ АГЛОМЕРАЦІЇ: ТЕОРІЯ, МЕТОДИКА, ПРАКТИКА

CУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Мій коментар: Це виглядає дивно. Так можна назвати монографію, але не докторську дисертацію. Що тут досліджується – міські агломерації (а це певні утворення), чи теорія, методика, практика їх дослідження, що має вже відношення до наукознавства? Це абсолютно різні напрями! Члени спеціалізованої ради цього не побачили? Допустили до захисту роботу з некоректною назвою!

Питання: Кравченко, чим суспільно-географічні дослідження відрізняються від географічних?

Мій коментар: Виходить, якщо є окрема від географії теорія, методика та практика суспільно-географічного дослідження, то це окрема дисципліна! Принцип відомий – розділяй та володарюй!

ТКАНИНА ГЕОТИЧНОГО СЕРЕДОВИЩА І ЛАНДШАФТ: ЧИ ІСНУЄ ЗВ'ЯЗОК МІЖ НИМИ?

 Олекса Ковальов (Номад) 

Те, що ви чуєте - це тільки думка, а не факт, все, що ми чуємо - це точка зору, а не істина

   Марк Аврелій

 

Вступ

Що таке наука, яка її мета? Огляд ШІ дає наступний результат: «Мета науки - це пізнання об'єктивної реальності (природи, суспільства, мислення) для отримання істинного знання, виявлення законів дійсності та їх використання для вдосконалення життя, а також для передбачення майбутніх подій і створення нових технологій. Наука прагне до систематизації знань, пояснення явищ та їх практичного застосування». Мені це визначення не подобається, бо об'єктивна реальність недосяжна[1], а істинного знання не існує, воно завжди відносне. Думаю, що наука – це створення моделей, гіпотез та теорій на їх основі, які дають, певне розуміння та пояснення того, що ми сприймаємо як дійсність. Наука – це не зведення остаточних відповідей, подібних до ментальних пасток, а процес, тому її основу складає не повторення шаблонів, а критичне мислення. А це означає, що науковий пошук не має завершення, бо, не дивлячись на опір представників офіційних поглядів, весь час формуються нові підходи, нові уявлення, нові концепції, нове розуміння, тобто карта наукових уявлень час від часу змінюється, старі контури розмиваються, поступаючись новій конфігурації, бо змінюються координати завдяки появі нових понять. На індивідуальному рівні це проявляється як постійна боротьба з самим собою - з собою минулим, що вимагає виходу за межі усталених уявлень. Більше того, є проблеми, які ми не можемо навіть повністю сформулювати з причини обмеженості нашого понятійного апарата. Внаслідок взаємодії з оточенням ми набуваємо певного досвіду, який стає подібним до окулярів, через які ми дивимось на світ, намагаючись все впхнути у спосіб бачення, який вони – окуляри - визначають. Але світ набагато складніший, і це веде до кризи сприйняття (когнітивний дисонанс): наступає час, коли ми не можемо вірно проінтерпретувати те, що спостерігаємо (а це залежить від сформованої системи понять та так званих неконтрольованих початкових умов кожного індивіда): так, когнітивний процес кожного (якщо кожен – вільний мислячий áктор) – це власна траєкторія, про що забувають апологети офіційної науки. Наука просувається не шляхом швидких відповідей, а завдяки внутрішньому напруженню, викликаному невідповідностями між усталеними уявленнями та дійсністю, новими фактами, а для цього потрібен ансамбль точок зору, тільки це може забезпечити проникнення у непізнане з невідомою структурою. У такій ситуації догматизована лінія просто блокує подальший рух наукової думки. Підтримку мають ті, хто погоджується повторювати усталене, їх заохочують не за розуміння, а за відтворення затвердженого.