Олекса Ковальов
… profession of blind faith in a theory is not a virtue but an intellectual crime
Lakatos I. (2007). Escritos filosóficos …
Вступ
У школах і вузах географію викладають так, що у учнів формується враження, що географія є саме такою, а не якоюсь іншою, а її предмет – географічне середовище – це те, про що вони дізналися під час навчання, а ніяк не інше. Це - догматичний підхід до навчання – найстрашніше, що може статися з науковою думкою: природа є такою, якою ми її вам подаємо, і це є незмінним – іншого не шукайте! Це – спроба засунути досліджувану область у коробку, сформовану затвердженими шкільними визначеннями, що вже не потребує інтелектуального середовища. Студентів вчать ділити денну поверхню на фрагменти, що відповідають фіксованим категоріям – фації, урочища, місцевості, ландшафти – що було простим способом упорядкування даних, спробою втиснути Природу у спрощену умоглядну схему, і ніхто не думав, що реальність складніша. І тут варто звернути увагу на вислів І. Лакатоса (епіграф): «… сповідування сліпої віри в теорію - це не чеснота, а інтелектуальний злочин», а також на думку Г. Летіша: «Будь-яка соціальна наука, яка намагається базуватися на припущенні однієї базової істини або єдиної теоретичної основи, стає нездатною мати справу з діалогічними відносинами між дослідником та досліджуваним, суб'єктивним та об'єктивним, світом та свідомістю» [Letiche, 2001: 6]. Чому так відбувається? Йдеться про конформізм, який сприяє виживанню пристосованих та ортодоксів, доповіді і статті яких давно перетворилися на набори зручних для «провідних» міфів!
