14 жовтня 2024 р.

ГЕОГРАФІЯ: ЩО ТАК, І ЩО НЕ ТАК? Енвайронментальна географія

Олекса Ковальов


Знову і знову приходиться вступати у полеміку стосовно суті географії та її області дослідження. Дуже непросте питання! З давніх часів область дослідження географії зводили до вивчення так званої земної поверхні, забуваючи її визначити, але якщо це мало певний сенс на той час, коли ці дані тільки накопичувалися (у тому числі у вигляді карт), то сьогодні займатися цим – це нонсенс. Отже, географи шукають інші варіанти, намагаючись не надто далеко відходити від початкового варіанту, що свідчить про інерцію мислення. Але для того, щоб не стати здобутком історії, географія, представлена окремими дослідниками та спільнотами, має увійти у пошуковий режим, розгорнувшись у своєрідне віяло – множину варіантів, з яких відбір виведе на новий напрям, нові уявлення, інші методології дослідження. Цей рух схожий на гру команд, у якій одні гравці намагаються сформувати канали для досягнення цілі, а інші – перекрити їх, при цьому кращі гравці отримують більше можливостей для просування до мети – уявлення, що найкращим на даний момент чином пояснює спостереження (на жаль, тут ми не завжди маємо чисту гру). Що стосується географії, то у цій царині досі не існує єдиного розуміння стосовно її області дослідження!

Візьмемо слово «geography» у Вікіпедії, маємо наступне: «Geography is the study of places and the relationships between people and their environments. Geographers explore both the physical properties of Earth's surface and the human societies spread across it». Тут людина протиставляється середовищу, наче вона не є його складовою! Ще один варіант (з посиланням на К.М. Дьяконова): «Геогра́фия (от др.-греч. γεωγραφία «землеописание», через лат. geographia или пол. geografia) - комплекс естественных и общественных наук, изучающих структуру, функционирование и эволюцию географической оболочки, взаимодействие и распределение в пространстве природных и природно-общественных геосистем и их компонентов» [География, 2024]. Якщо це комплекс наук, кожна з яких має свою область дослідження, то як з них може виникнути область дослідження географії? І далі: як виглядає взаємодія у просторі і що це за «природно-суспільні геосистеми»? Тут же виявляється, що «Объект изучения географии - законы и закономерности размещения и взаимодействия компонентов географической среды и их сочетаний на разных уровнях» [География, 2024]. Цікаво, що закони і закономірності не виявляються, а вивчаються, і стосуються вони якихось компонентів, а не цілісних геотичних утворень, а карта подається як «основа географических исследований»! Це – географія Паганеля! І зовсім дивно виглядає віднесення так званої соціально-економічної (суспільної) географії до суспільних наук [География, 2024]. Список так званих «географічних наук» просто вражає! Це доволі слабеньке уявлення про географію (десь на рівні середини минулого століття). Ще варіант з посиланням на К. Дальмана та В. Ренвіка: «Geography (from Ancient Greek γεωγραφία geōgraphía; combining gê 'Earth' and gráphō 'write') is the study of the lands, features, inhabitants, and phenomena of Earth» [Geography, 2024]. На іншому сайті маємо наступне: «Geography is about more than just the location, coordinates, and position of things on Earth. Geography also studies the physical and human characteristics of places. From the dimensions of a single room to the extent of a cultural region or the entirety of the globe itself, geographers explore the meaning, function, and history of places, how places change, and how they are perceived» [Geography. The Science of Our World, 2024]. Наперед виводиться «місце», значення, функція, історія, наче місце – це якесь утворення, бо пустих місць не буває. Але «Merriam-Webster» дає такі варіанти:

«1 : a science that deals with the description, distribution, and interaction of the diverse physical, biological, and cultural features of the earth's surface

2 : the geographic features of an area

3 : a treatise on geography

4 : a delineation or systematic arrangement of constituent elements» » [geography. Merriam-Webster, 2024]. Особливо мені подобається вислів «культурні особливості земної поверхні» (навіть не звертають увагу на те, що поверхня завжди двомірна за визначенням).

На сайті «Why Study Geography?» також маємо дивні висловлювання: «На перший погляд може здатися, що вся справа в картах і гірських хребтах. Але заглибтеся трохи глибше, і ви побачите, що географія є ключем до розуміння заплутаної мережі, яка поєднує фізичні ландшафти нашого світу, різноманітні культури та делікатне середовище. Це не просто знання місць; мова йде про те, як ці місця взаємодіють і впливають одне на одного» [Why Study Geography?, 2023]. Виникає низка питань. По-перше, до чого тут карти (мапи), які є всього тільки способом представлення та збереження даних і використовуються представниками різних наукових напрямків? По-друге, що таке «фізичні ландшафти»? Ландшафт – це образ місцевості, що формується у людській свідомості на основі сприйняття фізіографії денної поверхні, тобто без спостерігача ніякого ландшафту немає! Цікаво, з точки зору автора цього тексту, якими фізичними властивостями характеризується ландшафт? Сенс цього терміну - земле-упорядкованість. Не зовсім зрозумілим є й питання про взаємодію і вплив місць …, бо взаємодіють не місця, а ті утворення, яким вони належать.

Дивує і кількість варіантів географії, що свідчить про відсутність ясності в питанні її області дослідження, причому їх прихильники не вважають за потрібне розглядати їх у контексті географії як цілісності. Одним з відносно нових напрямів є так звана енвайронментальна (навколишнього середовища, екологічна) географія. Хоча в одній з попередніх публікацій я висловив думку, що такий напрямок є зайвим, бо географія досліджує саме середовище [Ковальов, 2024], ще раз розглянемо його.

Енвайронментальна (навколишнього середовища, екологічна) географія

Друга половина 19-го століття відзначається швидкою появою різних напрямів географії як-то антропогеографії (людська географія), економічної географії, біогеографії тощо. Серед цих напрямів була і так звана географія навколишнього середовища (екологічна): «Географія навколишнього середовища виникла як дисципліна наприкінці 19 століття, коли вчені зацікавилися вивченням взаємодії між людьми та навколишнім середовищем. Ранні екологи-географи зосереджувалися на вивченні фізичного середовища, включаючи клімат, форми рельєфу та ґрунти, а також їх вплив на людські суспільства. З часом ця дисципліна розвинулася, щоб охопити ширший спектр екологічних проблем, включаючи забруднення, втрату біорізноманіття та зміну клімату» [Environmental Geography, 2023].

Мій коментар: Якщо на перший план виводиться питання взаємодії людства та фізичного середовища, дослідження набуває екологічного характеру. З точки зору географії людство з його діяльністю є складовою цього середовища, яке ми називаємо географічним (геотичним). Кліматичні особливості є предметом дослідження атмологів. Форм рельєфу не існує, є форми топографічної поверхні! Ґрунти мають відношення до ґрунтознавства (інколи можна зустріти назву «ґрунтологія»). 

Маємо і такий погляд на неї: «Географія навколишнього середовища - це розділ географії, який описує просторові аспекти взаємодії між людьми та світом природи. Це вимагає розуміння динаміки кліматології, гідрології, біогеографії, геології та геоморфології, а також способів, якими людські суспільства концептуалізують навколишнє середовище» [Sumesh].

Мій коментар: Цікаво, а люди не є частиною цієї природи? Є! Далі – кліматологія, гідрологія і геологія не мають відношення до географії.

Вікіпедія дає нам наступне визначення: «Інтегрована географія (також відома як інтегративна географія …, географія середовища або географія людини та довкілля) - це те, де галузі людської географії та фізичної географії перетинаються, щоб описати та пояснити просторові аспекти взаємодії між людьми або суспільствами та їхнім природним середовищем, … ці взаємодії називають зв’язаною системою людина – середовище» [Integrated geography, 2024].

Мій коментар: Галузі людської географії (антропогеографії) та фізичної географії не перетинаються, бо так звана фізична географія – це розгляд будь-яких – абіотичних, біотизованих, антропізованих - географічних явищ з точки зору фізики, це – один з підходів до їх вивчення!

Доволі дивно виглядає наступне: «Екологічна географія готує студентів до кар'єри в екологічному плануванні, проектуванні та реставрації, а також у екологічній оцінці та моніторингу, управлінні ресурсами, охороні природних територій, а також у сфері зовнішньої та екологічної освіти» [Sumesh].  

Мій коментар: Виникає питання: так на що направлена підготовка тих, хто йде за напрямком «Environmental Geography» - екологів? Але екологія – це розділ біології, який досліджує взаємодію живих організмів з їх середовищем! К. Сумеш наводить визначення цієї гілки географії С. Сінгха: «екологічна географія - це «вивчення просторових атрибутів взаємозв’язків між живими організмами та природним середовищем загалом, а також між технологічно розвиненою «економічною людиною» та її природним середовищем, зокрема, у часових і просторових рамках»» [Sumesh: 2]. І тут відразу виникає потреба уточнення поняття «середовище» з точки зору екології  і географії. К. Сумеш наводить своє визначення та посилається на П. Гісперта і Е. Дж. Росса: «Середовище або умови, в яких живе чи діє людина, тварина чи рослина, називають середовищем.

Згідно з П. Гісбертом, «Середовище – це все, що безпосередньо оточує об’єкт і здійснює на нього прямий вплив».

За словами Е. Дж. Росса, «довкілля – це зовнішня сила, яка впливає на нас»» [Sumesh: 1].

Мій коментар: Але ж це чисто екологічний підхід!

Ці визначення є прийнятними, якщо йдеться про екологічний контекст. Але для географа вони неприйнятні. Питання у тому, що середовище в географії – це те, у чому формуються організаційні утворення, тобто це поле сигналів, у якому перебувають àктори, що є джерелами хвиль організації. При сприятливому збігу обставин організаційні утворення можуть увійти у режим становлення, проходячи наступні стадії - початок, виживання, зростання, розширення, зрілість та старість: це так званий життєвий цикл, який протиставляється випадковому виникненню подій. Стадія зрілості досягається, якщо координація досягає критичного значення, що неможливо без досягнення кооперативного ефекту певного рівня - синергії[1], провідна роль у чому належить комунікації. Оскільки це відбувається в умовах жорсткої конкуренції, більшість таких утворень гине, не досягнувши стадії виживання, не кажучи вже про термінальну стадію. Тому географічне середовище піддається організаційній структуризації доволі важко – маємо величезну кількість розмитих утворень різних масштабів, які знаходяться на різних стадіях життєвого циклу, серед яких найменш сталими є утворення найменшого масштабу, які мають і найкоротший життєвий цикл (завдяки цьому досягається швидка адаптація до зміни умов).  

У розділі «Природа енвайронментальної географії» К. Сумеш розглянув наступні пункти:

«• Екологічна географія – це наука про систематичний опис різних компонентів навколишнього середовища та взаємодії людини з цими компонентами.

Мій коментар: Це не так! Географія не займається описом компонентів середовища, як і взаємодією людини з ними, її областю дослідження є форми організації цього середовища, частина з яких пов’язана з людською діяльністю.

• Це в основному дослідження загального середовища Землі як живої планети, що має як фізичні, так і біотичні компоненти.

Мій коментар: З точки зору географа ці «фізичні та біотичні» компоненти різняться формами комунікації, повнотою сприйняття сигналів, спроможністю їх використання для підтримання своєї життєвості.

• Основною одиницею географії навколишнього середовища є життєвий шар землі, що складається з атмосферного, літосферного та гідросферного компонентів, який відповідає за підтримку всіх видів життя.

Мій коментар: Географія досліджує дійсно шар, тільки організаційний, який не складається з атмосферного, літосферного та гідросферного компонентів, він складається з утворень – геохолонівгеооргів як організаційних одиниць. Атмо-, гідро- та літо- компоненти є тільки умовою, що забезпечує можливість виникнення геохолонівгеооргів.

• Цей життєзабезпечуючий шар, широко відомий як біосфера, характеризується функціонуванням кількох фізичних і біологічних процесів, взаємною взаємодією та взаємозалежністю абіотичних і біотичних компонентів біосферної екосистеми, виробництвом і споживанням екологічних ресурсів, різними позитивними і негативними реакціями взаємодії між різними компонентами середовища, що призводить до стабільності або нестабільності біосферної екосистеми на різних рівнях.

Мій коментар: Питання  у тому, що біосфера не складається з атмо-, гідро- та літо- компонентів, вона сама є наслідком появи та поширення життя на планеті, тобто це – біотизоване середовище, що сформувалося завдяки появі нових форм комунікації як між організмами (біотичними утвореннями), так і їх взаємодії з абіотою. Біосфера має доволі складну структуру, яку можна назвати візерунковою.

• Деградація та забруднення навколишнього середовища, що виникає внаслідок зростаючого економічного та технологічного тиску людини на навколишнє середовище, а також нові зусилля у боротьби людини за стабілізацію порушеної екосистеми, збереження та управління екологічними ресурсами, зменшення деградації та забруднення навколишнього середовища завдяки різним засобам контролю забруднення та програмам скорочення викидів.

Мій коментар: Тут важливе те, що К. Сумеш розглядає проблеми деградації довкілля не як екологічні, а як саме географічні, що вірно. Відзначу, що деградація середовища є наслідком зростання не економіки, а виробництво, бо економіка є тільки організацією виробництва. Незрозумілим виглядає вислів «екологічні ресурси»: таких немає! Не можна говорити і про управління ними – управляти можна тільки власною діяльністю. 

• Існують певні основні принципи, які регулюють основні аспекти екологічних досліджень, а саме: природні процеси, як фізичні, так і біологічні в життєзабезпечувальному шарі (біосфері), взаємозв’язки між людиною та навколишнім середовищем і людиною та екологічними процесами, об’єднана функціональна одиниця біотичних та абіотичних компонентів середовища (екосистема), функціонування екосистеми, екологічна еволюція та сукцесія, кліматичні зміни та екологічна модифікація» [Sumesh].

Мій коментар: Тут я бачу багато посилань на екологію, хоча має йтися про географічний напрям. «Екосистема» - екологічне поняття, в географії йому відповідають, в залежності від підходів, поняття «біотизований геокомплекс», «біотизована геосистема» та «біотизований геохолонгеоорг». Що стосується людини, за її участі всі утворення стають антропізованими. В обох випадках складність суттєво зростає.

К. Сумеш зазначає, що «зазвичай середовище відноситься до матеріалів і сил, які оточують живий організм». Але зазначу, що всі вони сприймаються як сигнали, які надходять на поверхні утворень як сенсоріумів. Сенсоріум (лат. sensorium, множина: sensoria, термін має походження з пізньої латини середини XVII століття, що має корінь sens- («відчуття»)) – це утворення, що діє синестетично, сприймає множину сигналів та реагує на них, виробляючи інформацію.

З якою областю дослідження пов’язана географія? Як вважає К. Сумеш, «географія - це спосіб думати, ставити запитання, спостерігати та оцінювати Землю. Географія дає нам інструменти, необхідні для пересування по світу, для прийняття мудрих рішень щодо навколишнього середовища та для більш змістовного спілкування з людьми з інших країн і культур» [Sumesh: 4]. Не можу погодитись з таким твердженням. Географія - це не спосіб думати, хоча особливості мислення й визначаються значною мірою засвоєними поняттями з тієї чи іншої царини знань, будучи галуззю науки, географія – це дослідження структури та поведінки певної частини спостережного світу шляхом спостереження, висування гіпотез на основі отриманих даних та формування і перевірки теорій шляхом їх обґрунтування. Незрозуміло і те, які інструменти для пересування по світу може дати географія. Може географи й висловлюються стосовно навколишнього середовища, але технократія мало звертає на це увагу. Останнє твердження взагалі виглядає дивно – географія не може впливати на спілкування між людьми, у неї інше завдання.   

 

Висновок

Ми бачимо, що ніяких підстав для виділення такого напрямку, як «Енвайронментальна географія», немає. Як і економічна, соціальна, політична, медична та купа інших напрямів, цей напрям є штучним. Такі напрями не сприяють розвитку географії, навпаки, розпорошують її. Всі питання, пов’язані із взаємодією людства і природного середовища, можуть розглядатися як з точки зору екології, так і з точки зору географії. У першому випадку людство виводиться зі складу загального середовища, у другому – розглядається як складова загального – географічного (геотичного) середовища. 

 

Посилання:

География. Материал из Википедии, 2024. –

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D0%B8%D1%8F

Geography. Wikipedia®, 2024. – https://en.wikipedia.org/wiki/Geography

Geography. The Science of Our World. - https://www.geography.com/

geography. Merriam-Webster, 2024. –

https://www.merriam-webster.com/dictionary/geography

Why study geography? Importance of geography in education. The  University of Sheffield International College,2023. – https://usic.sheffield.ac.uk/

Ковальов О. Складність географічного середовища та складність географії. Fundamental Tasks of Geography, 28 вересня 2024 р. –

http://www.geography.pp.ua/2024/09/blog-post.html

Sumesh К. ENVIRONMENTAL GEOGRAPHY -18MAG14E. Government Arts College Coimbatore. –

https://gacbe.ac.in/pdf/ematerial/18MGE14E-U1.pdf

Environmental Geography, 2023

Integrated geography. Wikipedia®, 2024. –

https://en.wikipedia.org/wiki/Integrated_geography

Добронравова І.С. Синергетика. © Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2024. - https://esu.com.ua/article-885398



[1] СИНЕРГЕ́ТИКА (від грец. συνεργία - сумісна дія) - напрям … дослідження процесів самоорганізації. Йдеться про сумісну дію керуючих параметрів, що знаходиться у надто неврівноваженому стані (із значним перепадом температур, тисків, висот, настроїв …). Узгоджений рух елементів, що виникає при критичних значеннях таких різниць, створює кооперативний ефект становлення більш чи менш стійкого нового цілого. Йдеться про динамічну стійкість, тобто ціле створює собі частини з елементів середовища та існує як єдність їх багатоманітності в процесі свого розгортання та відтворення. Новий порядок виникає з попереднього хаосу і є великомасштабною флуктуацією (відхиленням) по відношенню до середніх значень, характерних для того хаотичного стану, і може бути описаний параметром порядку (зі змінами [Добронравова, 2024]).  


 

Немає коментарів:

Дописати коментар