29 грудня 2022 р.

ОРГАНІЗАЦІЯ

Олекса Ковальов  

Мені здалося, що треба продовжити обговорення складного питання, яке розглядалося у низці попередніх виступів та стосується упорядкованості нашого світу, основу якої є організація, причому схоже, що це слово є семантичним, бо доволі складно чітко визначити, що це таке. В той же час вона всюдисуща, присутня на всіх масштабних рівнях, а на планеті - на абіотичному, біотичному та біотизованому, антропічному та антропізованому рівнях, а це означає, що саме вона повинна бути у центрі уваги дослідників. І це відбувається в різних наукових напрямах, наприклад, соціології, екології, біології ...., але тільки не у географії, бо середовище географів надто глибоко занурене у стереотипи минулого. Відмічу, що термін «організація» вперше був використаний у 15-му столітті! Отже, перед нами стоїть непросте завдання – спробувати позиціонувати географічні явища у термінах організаційних уявлень. Причому йдеться про всі рівні складності – абіотичні, біотизовані, антропізовані, та масштаби – від мікро- до планетарного. Як зауважують А.Х. Ван де Вен та М.С. Пул, «The processes or sequences of events that unfold in these changes-such as transitions in individuals' jobs and careers, group formation and development, and organizational innovation, growth, reorganization, and decline-have been very difficult to explain, let alone manage» [Van de Ven, Poole, 1995: 510]. А питання у тому, що ми не можемо фіксувати моменти виникнення тієї чи іншої організації, а виявляємо її вже постфактум завдяки упорядкованості, що її супроводжує та проявляє назовні у вигляді емердженції.   

На сьогодні існує багато публікацій, в яких автори висвітлюють свої погляди на явище організації, дають її визначення. Зробити це непросто, бо організацію неможливо спостерігати безпосередньо, можна бачити тільки її наслідок – порядок як її зовнішній прояв, сама ж вона схована у складній динаміці утворень. Проблема у тому, що цей процес не є фізичним і, відповідно, спостережним, неможливо відтворити дану організацію з причини її неповторності: процес є інформаційним. Як приклад, наведу проблему походження життя: ось вже кілька століть науковці намагаються виявити початок цього феномену, але проблема не піддається вирішенню. Свою точку зору на цю проблему висловили екологи Дж. Баум та А. Шипілов: «The absence of organization specific factors in studies of founding stands in sharp contrast to ecological studies of failure and change, in which issues of organizational demography have long been conspicuous. Studying heterogeneity in founding is more complicated than studying heterogeneity in failure or change: organizational attributes cannot be used as explanatory variables in analyses of founding because they cannot be observed for organizations that do not yet exist (Delacroix and Carroll 1983). As a result, the organization itself cannot be the focal point of study» [Baum, Shipilov, 2006: 61]. У цьому плані організація подібна до свідомості, бо, як і свідомість, вона також не вписується у фізичну картину світу.

Отже, однією з найважливіших особливостей організації є складність. А як зазначають А. Кескінен, М. Аалтонен, Е. Мітлтон-Келлі та С. Кауфман, «Different entities may have different potentialities for developing higher complexity. Something that is not particularly distinguished from similar things by its effective complexity can nevertheless be remarkable for the complexity it may achieve in the future. Therefore it is important to define a new quantity, "potential complexity," as a function of future time, relative to a fixed time, say the present. The new quantity is the effective complexity of the entity at each future time, averaged over the various coarse-grained histories of the universe between the present and that time, weighted according to their probabilities» [Keskinen, Aaltonen, Mitleton-Kelly, Kauffman, 2003: 7]. Як зазначає Д. Мільнер, «There’s no right or wrong, or better or worse, way to conceive of an organization. To get the widest lens, then, it can make sense to think through your organizations from each perspective, and notice what aspects stand out more or less» [Milner, 2021].  

Визначення. До наших днів ми розглядали навколишній світ як доволі простий, такий, який можна розділити на окремі матеріальні об’єкти, а їх – на частини, але тепер ми наштовхнулися на необхідність розглядати його як дуже складне утворення, у якому щось поєднує частини у цілісність, поведінку якої неможливо передбачити. Пов’язане це з тим, що при збуренні у частин проявляється величезна кількість ступенів свободи, що дає їм можливість формувати все нові з’єднання. Цим «щось» є організація. У фундаментальній роботі «Complexity and Evolution» Ф. Хейліген відзначив: «Complex organisation arises spontaneously, through accidental combinations of elements, without the need to appeal to an intelligent designer or “watchmaker”. It is natural selection that counts: which combinations will continue to exist and which will not? This is generally not predetermined, but depends on accidental, unpredictable factors. People are therefore free to make their own choices: after all, there is no determinism or predestination. Neither is there guidance, reward or punishment from above (God). These choices have to be viable» [Heylighen, 2017-2018: 14]. Неможливість безпосередньо спостерігати організацію породжує проблему її визначення як поняття. Ми можемо припустити, що організація є наслідком дії сукупності áкторів, але чи є самі áктори її елементами? Ми можемо тільки констатувати, що всередині організації вони доволі тісно пов’язані між собою. Але організації є не тільки середовищем, контекстом, що впливають на діяльність окремих áкторів, вони самі по собі є áкторами, своєрідними колективними суб’єктами. Організація – це цілісність, яка не розкладається на частини чи елементи, що не дозволяє описувати її методами класичної науки. Як колективні áктори (мережі), вони діють та, схоже, мають когнітивні властивості – сприймають сигнали, обробляють їх та виробляють інформацію. Ми не можемо доторкнутися до організації, вона не є матеріальною і, відповідно, не піддається вимірюванню. Оскільки вона нематеріальна, у неї неможливо тикнути пальцем і щось відчути, бо це – певний спосіб інтеграції частин у ціле, розподілена (нелокалізована) сутність, яку ми пізнаємо, спостерігаючи за змінами її проявів. Організація – це, в першу чергу, буття чогось як сутності, те, що забезпечує її само-тотожність у часі. А це свідчить про присутність водночас двох аспектів – синхронічного та діахронічного.

Серйозний огляд проблеми визначення організації свого часу був зроблений У.Р. Скоттом та Дж.Ф. Девісом, які наводять наступний варіант: «organizations are congeries of interdependent flows and activities linking shifting coalitions of participants embedded in wider material-resource and institutional environments» [Scott, Davis, 2016: с. 32]. Цікаве визначення. Але ці згрупування взаємозалежних потоків і видів діяльності самі по собі не є організацією, вони є її зовнішнім проявом і ця згуртованість є наслідком її дії. Те, що ці згрупування вбудовані у ширші матеріально-ресурсні та інституційні середовища, є наслідком того, що це середовище також є організованим: менший організаційний домен входить до складу більшого. Ці ж автори розглянули три підходи до бачення та визначення організації: як раціональної системи (as Rational Systems), як природної системи (as Natural Systems), як відкритої системи (as Open Systems). Але виникає питання: чи є організація системою? Питання непросте, бо система також є наслідком так званого системного бачення. Без сумніву з організацією пов'язаний певний набір функцій, але системне бачення не охоплює все різноманіття властивостей організації. В першу чергу це стосується її спроможності виробляти інформацію, виділяти серед множини можливих певні напрями руху[1]. Думаю, що зведення організації до системи є її редукцією. Більше того, система сама характеризується певною організацією. Звісно, деякі особливості організації можна представити як систему, але це не буде її повним варіантом.

У «Cambridge Dictionary» організація визначається так: «a group of people who work together in an organized way for a shared purpose» [Meaning of organization in English, Cambridge Dictionary, 2022]. Дещо дивно виглядає: організація – група людей, що працюють організовано! Так визначення не формулюють. У «Merriam-Webster Dictionary» маємо наступні варіанти: а) «the act or process of organizing or of being organized the organization of his material into a speech», б) «the condition or manner of being organized a group with a high degree of organization», в) «a body (as a corporation or union) that has a membership acting or united for a common purpose» [Organization. Merriam-Webster Dictionary, 2022]. І тут організацію намагаються визначати через організацію. Ще один варіант: «a group of people with a common interest» [Organization. Collins English Thesaurus, 2022]. Наводяться і синоніми терміна «організація», які мене здивували: «group, company, club, order, union, class, society, league, band, set, troop, pack, camp, collection, gathering, organization, circle, corporation, alliance, coalition, partnership, federation, bunch (informal), formation, faction, cluster, syndicate, congregation, batch, confederation, cooperative, fraternity (US, Canadian), affiliation, posse  (slang), clique, confederacy, assemblage, social network». Всі ці варіанти є варіантами зовнішніх проявів організації, а при такій кількості синонімів потреба у терміні «організація» зникає! На сайті «IGI Global» наводиться 67 визначень, серед яких я виділив наступні: «The configuration of relationships among a system’s components that define a system as a unity with distinctive identity, and determine the dynamics of interaction and transformations that it may undergo as such a unity», «Is an entity, such as an institution or an association that has a collective goal and is linked to an external environment» та «“Organization” is organization of the activities of sub-units, able to get and process information, to act in a coordinated manner, to co-operate, and to do this with some local – decentralized – autonomy, and adaptation to the context. In particular, ‘organizations’ are coordination structures for cooperation among several agents, in view of iterated and typical problems or problem-solving activities» [What is Organization. IGI Global, 2022]. Це виглядає значно краще, особливо «конфігурація співвідношень ... що визначають цілісність ...», але в останньому ми знову бачимо, що ««Організація» — це організація діяльності підрозділів ...».

У деяких публікаціях я визначав організацію як сукупність узгоджених структур і функцій. Але надзвичайно важливу роль має відігравати ситуація як відношення між áкторами (їх станом з його власними параметрами) та їх середовищем (причому самі áктори приймають участь у її формуванні): все постійно змінюється, особливо на локальному рівні, бо рухливість на цьому рівні є запорукою сталості на вищому рівні. Тепер на перший план виходить комунікація, організація бачиться як згрупування áкторів у полі комунікативних напружень, що визначає напрями та інтенсивності[2] взаємодій між ними у ситуації непередбаченості, невизначеності, що змушує їх виробляти інформацію задля визначення подальшого напряму руху. Має діяти так звана інформаційна машина. Організація – це комунікативне згрупування áкторів з тільки їй притаманній конфігурацією співвідношень, вона неможлива без áкторів чи агентів, спроможних виробляти інформацію, що визначає їх адаптивно-еволюційний потенціал. А це означає, що ми маємо справу з мережами. А як відмічають А. Кескінен, М. Аалтонен, Е. Мітлтон-Келлі та С. Кауфман, «Scientifically, complexity is now a teenager, growing into new domains from analysis of network structure, where scale free networks are found in domains ranging from protein-protein interaction networks, cellular metabolism, scientific cross citation indices, and the structure of the world wide web. Much current effort is aimed at understanding the structure, and growth rules for such networks» [Keskinen, Aaltonen, Mitleton-Kelly, Kauffman, 2003: 4 - 5]. Отже, організація проявляється у межах домену, у якому діюча мережа з власною конфігурацією співвідношень виробляє інформацію, здійснює добір, формує структуру, норми поведінки та свою межу. У тому й справа. Що наше середовище, у яке ми занурені і складовою якого є – це величезна кількість мереж різної природи, які складно взаємодіють між собою через комунікацію. При цьому норми поведінки варто розглядати як меми – аналоги генів, які постійно конкурують. Як зазначає Ф. Хейліген, «Thefittestmemes are spread widely and eventually become myths, traditions or generally accepted knowledgeeven if they are not based on fact» [Heylighen, 2017-2018: 21]. А це означає, що поле інтенсивності комунікації постійно змінюється. Перевагу має та організація, яка відчуває зміни і здатна до них пристосуватися (а це – прояв когнітивності). Тому жорсткий порядок (як то авторитарний режим у суспільстві), чи хаос не породжують організації. Крім того організація - це конструкція, яка дозволяє áкторам підбирати свою поведінку так, щоб досягти мінімально необхідного рівня співпраці, який в той же час дозволяє їм зберегти свою автономію як вільних агентів, та входити до інших організацій[3].

Наведу приклад з мурахами, колонії яких демонструють чимале різноманіття режимів, що є свідченням складної організації. На самоті кожна мураха безпорадна. Зазвичай мурахи рухаються довільно, знайшовши поживу, вони, завдяки феромонам (біологічно активним речовинам, біологічним маркерам - продуктам зовнішньої секреції, які виділяють тварини), сигналізують іншим мурахам. Але інколи виникає рух по колу - «карусель смерті»[4]. У такій ситуації мурахи втрачають можливість виробляти інформацію. Зовсім інший результат маємо при створенні мурашників, і навіть цілих мурашиних міст[5], причому мурахи дивним чином враховують особливості середовища, яке вони поступово трансформують: дія áкторів формує середовище, яке у свою чергу, регламентує їх подальші дії, але сама вона відбувається на основі взаємодії сусідніх (що знаходяться у контакті) áкторів на локальному рівні, що робить утворення, які виникають, геохолонами≈геооргами. Але це стосується й інших соціальних комах. Виникає питання: як формується спільний план дій? Дивують режими, що виникають при контакті з іншими колоніями мурах, термітами, осами … - виживають поєднання, які демонструють більшу ефективність спільної дії, спроможність змінювати поведінку та відтворювати межі у мінливих умовах (питання меж обговорюється нижче). А це залежить від організаційного потенціалу утворення. Потенціал взагалі - це об’єм тих спроможностей, які можуть бути реалізовані при виникненні відповідних умов, здатність розвиватися у щось у майбутньому, перетворювати можливість у дійсність. Організаційний потенціал утворення слід розглядати як спроможність утворення підтримувати організаційний процес, що формує структуру та сукупність функціональних режимів, які забезпечують сталість утворення, конкурентоздатність та визначають об’єм області його толерантності (потенціал адаптації). І це важливо розуміти: організація – не річ, це процес, бо вона постійно руйнується та відтворюється, все залежить від того, що переважає.

Емерджентність як форма прояву організації. Йдеться про явище емерджентності: методи науки, що базуються на редукції, зазвичай не пояснюють і не передбачають так звані «виникаючі форми поведінки». У першій частині роботи «Generative Emergence» під назвою «Why Emergence?», Б. Ліхтенштейн пише: «Emergence is the creation of order, the formation of new properties and structures in complex systems. When emergence happens, something new and unexpected arises, with aspects that cannot be predicted even from knowing everything about the parts of the system. Emergence is studied in every field, from physics to philosophy. Physicists study emergent properties of molecules and forces, biologists study emergent behaviors of animal groups, sociologists study emergent structures in society, entrepreneurship scholars study the emergence of organizations. Emergence is one of the most ubiquitous processes in the world and yet one of the least understood» [Lichtenstein, 2014], роблячи наголос на тому, що емердженція (виникнення, прояв) є процесом з багатьма можливими результатами. Це «the process of coming into view or becoming exposed after being concealed», «the process of coming into being, or of becoming important or prominent», «coming to light» … Очевидним є те, що це - процес породження (виробництва) інформації. І все це визначається спроможністю áкторів здійснювати комунікацію. Отже, нам слід зосередитись на явищі комунікації.

 

Комунікація[6]

Комунікація - Communication (from Latincommunicare, meaning "to share" or "to be in relation with") [Communication, Wikipedia® , 2022]. Спробуємо розібратися з цим явищем. Ось деякі визначення: Cambridge Dictionary

1)    the process by which messages or information is sent from one place or person to another, or the message itself;

2)    Communication is also the exchange of information and the expression of feeling that can result in understanding.

3)    the various methods of sending information between people and places, especially phones, computers, radio, etc. 

Ще варіант: «The imparting or exchanging of information by speaking, writing, or using some other medium. …The successful conveying or sharing of ideas and feelings» І тут же вказано, що «A communication therefore has three parts: the sender, the message, and the recipient» [What is Communication?]. Думаю, що таке бачення комунікації є надто антропоморфічним, звуженим та базується на некоректному визначенні інформації. Повідомлення, сигнали, дані не є інформацією, це тільки джерело для її вироблення реципієнтами самої різної природи, їх спроможності здійснювати такі дії. Інформація – це результат спонтанного розв’язання невизначеності, яке суттєво впливає на подальший рух. Вона не передається (передаються повідомлення, сигнали, дані), завжди локальна, а її прояв у поведінці реципієнта є сигналом для інших áкторів. Більше того, інформація є неповторною, що робить процес її вироблення не лабораторним. Отже, акцентуємо увагу на наступному: комунікація = взаємодія! Бути у відношенні до чогось і означає взаємодіяти, комунікувати. Не має значення, про які варіанти взаємодії йдеться, якщо вони супроводжуються виробленням інформації, всі вони є комунікацією. Ми живемо не стільки у фізичному, скільки у інформаційно-комунікативному світі!

З комунікацією пов'язані й наступні важливі питання: як áктори різної природи, що діють у своїх інтересах, можуть поєднуватись заради спільної мети? Звідкіля ця мета береться? Як досягається кореляція, синхронізація, когерентність дій різних áкторів? При цьому слід враховувати відмінності у сприйнятті та реакції тіл абіотичних, біотичних (організмів), та антропічних (людських), бо це визначає різницю у характері сприйняття сигналів та поведінки: вважається, що, на відміну від неживого, живе реагує на знаки (прикмети, сигнали, замінники інших предметів) – на те, що має умовне значення[7]. Але все це залежить від такого параметру, як щільність комунікації, відповідно, від щільності áкторів та їх позиційності, комунікативного «ландшафту» в цілому – патерну комунікативної щільності. Схоже, що спільна дія забезпечує більшу ефективність та ймовірність виживання, більшу надійність, менші витрати енергії. Все має починатися на атомарно-молекулярному рівні.

Мені трапилася стаття з цікавою назвою, яка мене насторожила: «Geographies of media and communication II: Arcs of communication». Я вже звик до різного роду географій на кшталт географії стоматологічних послуг, географії обстрілів і т. п., а тут ще один варіант – «географія медіа та комунікації». Автор - П.Ч. Адамс в анотації пише: «Some of the most perceptive contributions to the geographic study of media and communication have been in areas of landscapes studies and geohumanities»[8] [Adams, 2017: 1]. Це вже вимагає розбору. У мене виникло питання: яке відношення до медіа може мати ландшафтознавство та гуманітарні науки? Відповіді у статті мене здивували: «Research carried out under the banners of communication geography and media geography remains focused on rather specific kinds of communications, particularly formal media productions (television shows, movies, newspapers, magazines) and new digital media (Web 2.0, GPS, smart phones, social media). A broader range of questions about media and communication is addressed by other topical specialties in geography but their vocabularies are divergent and their theories have yet to be integrated with each other or with geographies of media and communication. Particularly important in this regard are landscape studies and geohumanities. Questions that have arisen in these two topical specialties offer much insight into how communications envelop and surround us wherever we go, as parts of the landscape, and how artistic media can speak to us and through us» [Adams, 2017: 2]. Хочеться спитати автора: як пан Адамс уявляє собі область дослідження географії та що для нього є ландшафт? Але продовжимо: «I propose more generally the arc of communication which, by the gesture of connecting, creates a fleeting spatiotemporal environment, a particular sort of resonance among disparate things, and a way for them to evolve together» [Adams, 2017: 3]. Але середовище не є просторово-часовим, воно є певним чином організованим так, що людство змогло з цієї організації штучно витягти простір і час, перетворивши їх на зовнішні параметри. В той же час позитивним виглядає думка про особливий різновид резонансу між речами. Але: «The arc suggests something profoundly more integrative if no less cumbersome to describe: people are stitched together in space, place and time by acts of communication through spaces, places and times that simultaneously create spaces, places, and times: “In the movement of sound, the making of an exchange is enacted; a place is generated by the temporality of the auditory. This is our moment is also immediately, This is our place” (LaBelle, 2010: xvii). The arc is therefore not just a route for the passage of information (Shannon and Weaver, 1949), nor is it merely a link between moments of encoding and decoding. These all imply fixed subjects, processes and locations, rather than transformations in subjects and locations achieved through the mobilizing potential of connection» [Adams, 2017: 3]. Дещо дивно виглядає - люди з’єднані разом у просторі, місці та часі через акти спілкування через простори, місця та час, які водночас створюють простори, місця та час …! Простір – абстракція, час – абстракція, місце – домен (частина середовища), у якому щось знаходиться, який характеризується протяжністю та тривалістю, тому простір-час і можна уявляти як сполучення місць. Виявляється, що «дуга» - не просто шлях для проходження інформації! Так інформація і не проходить, проходять (поширюються) сигнали, які заповнюють середовище, у якому реципієнти самої різної природи ці сигнали переробляють на інформацію. Оригінальний автор!             

Комунікація на абіотичному рівні. У багатьох це питання може викликати подив, бо абсолютна більшість людей не пов’язують комунікацію з абіотичними утвореннями. Знайомлячись з публікаціями, я помітив дивну річ: коли йдеться про взаємодію біоти з абіотою, останню розглядають тільки як сукупність умов, наприклад, у випадку екосистем. Але нас цікавить інше: чи є комунікація серед абіотичних складових складних абіотичних утворень як то потоки води, лавини, льодовики, вітри …  Прикладом може бути течія води, бо, в залежності від умов, вона може породжувати різні режими. Окремі молекули води можуть рухатись довільно, але, формуючи потік, вони демонструють організований рух. Найбільш поширеними є течії в двох режимах: ламінарному та турбулентному. Перший виникає на нижчих швидкостях, описує плавний, упорядкований стан, за якого вода тече паралельними шарами без бокового змішування чи перехресних течій. Збільшення швидкості понад критичну ініціює більш хаотичний турбулентний потік, який характеризується завихреннями або завихреннями води зі значним перемішуванням. Особливими випадками є рух води по трубах та пористих середовищах, а також у так званих нанотрубках, діаметр яких суттєво впливає на режим руху. Важливим фактором виступає тертя. Як показали дослідження, «In this view, a carbon nanotube wall transforms from a smooth, static surface into a dynamic pool of electrons that can buckle and ripple when disturbed. This different perspective allowed the researchers to identify electrons as the main culprit behind friction between the carbon nanotube and water. Water molecules have slightly different charges on each of their ends, so when they flow along nanotube walls, the electrons within those walls respond to the molecules’ slight electric nudge by all moving in synchrony. Thus, friction still occurs even within a perfectly smooth nanotube as electrons dance in unison to a tune set by water molecules. In narrow carbon nanotubes, there are simply fewer carbon atoms and therefore fewer electrons to make water drag. In wider nanotubes, where more electrons can join the communal choreography, the effect is enhanced, and water flows less easily» [Padavic-Callaghan, 2022]. Маємо чудовий варіант організації - електрони танцюють в унісон під мелодію, задану молекулами води! Більше того, як показали дослідники з EPFL, на в’язкість розчинів електрично-заряджених полімерів, розчинених у воді, впливає крихітний квантовий ефект. Він впливає на те, як молекули води взаємодіють одна з одною. Проте це може призвести до суттєвих змін у спостереженнях великомасштабних явищ, змінивши уявлення науковців про властивості та поведінку розчинів біомолекул у воді, що призведе до кращого розуміння біологічних систем [Dedic, Okur, Roke, 2019]. Але чи не є великомасштабні явища результатом комунікацій на дрібномасштабних рівнях? Приклад руху води вказує саме на це.

Рівень біоти. Комунікація у світі рослин. Чому мою увагу привернула комунікація саме рослин? Бо на біотичному рівні це питання є чи не найскладнішим. Як пише Г. Вітцан,  «Plants are sessile, highly sensitive organisms that actively compete for environmental resources both above and below the ground. They assess their surroundings, estimate how much energy they need for particular goals, and then realise the optimum variant. They take measures to control certain environmental resources. They perceive themselves and can distinguish between ‘self’ and ‘non-self’. This capability allows them to protect their territory. They process and evaluate information and then modify their behaviour accordingly. These highly diverse competences show us that this is possible owing to parallel communication processes in the plant body (intraorganismic), between the same and different species (interorganismic), and between plants and non-plant organisms (transorganismic). Intraorganismic communication involves sign-mediated interactions in cells (intracellular) and between cells (intercellular). Intercellular communication processes are crucial in coordinating growth and development, shape and dynamics. Such communication must function both on the local level and between widely separated plant parts. This allows plants to react in a differentiated manner to their current developmental status and physiological influences». І далі: «As in all organisms, the evolution, development and growth of plants depends on the success of complex communication processes. These communication processes are primarily sign mediated interactions and not simply an exchange of information. They involve active coordination and active organization - conveyed by signs. A wide range of chemical substances and physical influences serve as signs. Different abiotic or biotic influences require different behaviors. Depending on the behavior, the core set of signs common to species, families, genera and organismic kingdoms is variously produced, combined and transported. This allows entirely different communication processes to be carried out with the same types of chemical molecules. Almost without exception, plant communication are parallel processes on multiple levels,(A) between plants and microorganisms, fungi, insects and other animals, (B) between different plant species as well as between members of the same plant species; (C),between cells and in cells of the plant organism» [Witzany, 2010]. Звісно, йде обмін не інформацією, а сигналами.  

У статті «Plants CanSpeakto Each Other» автори доволі доступною мовою повідомляють про варіанти спілкування рослин між собою: «Plants release VOCs into the air to alert their neighbors to threats, and the neighboring plants respond to these signals by preparing to defend themselves even before they are attacked. For example, within seconds, plants that detect VOCs will start making anti-fungal compounds or anti-insect toxins to protect themselves. In some cases, VOCs can also travel long distances underground, via the root system. This means that plants can stimulate root cells to mount defense responses against invading fungi or bacteria in the soil. Other VOCs are released from root cells to attract beneficial fungi or bacteria. Examples include fungi that help plant roots to absorb soil nutrients more efficiently, or bacteria that convert nitrogen gas from the atmosphere into nutrients that help the plants to grow faster. So, plants use certain VOCs to warn their neighbors about threats, while other VOCs allow them to attract more useful organisms», а також: «The sound signals used by plants tend to be at a frequency that cannot be heard by the human ear, but they can be picked up by other plants and animals ... In the wild, plants might grow well with some neighbors but not with others ... For example, a 2013 study in Australia clearly showed the beneficial effects of basil plants on the growth of chili plants, which confirms what many gardeners had previously observed in their gardens. Chili seedlings grow less well in the presence of fennel plants, however. These authors speculate that tiny vibrations in the cells of each plant might produce “sounds” of frequencies that can be detected by other plants, telling them whether they are growing near a “bad” or a “good” neighbor ...» [Hanano, Murphy C., Murphy D., 2019]. В публікації «How Plants Secretly Talk to Each Other» вказується, що ще у 1983 році було показано, що верби, тополі та цукрові клени можуть попереджати один одного про напади комах: цілі, неушкоджені дерева поблизу дерев, які кишать голодними жуками, починають викачувати хімікати, що відлякують жуків, щоб відбити напад [How Plants Secretly Talk to Each Other, 2013]. Є й більш інтригуючи результати досліджень: Т. Фармер з Університету Лозанни виявив майже невідомий спосіб передачі сигналів рослинами - за допомогою електричних імпульсів і системи сигналізації на основі напруги, яка моторошно нагадує нервову систему тварин [Plants CanSpeakto Each Other, 2013]. А також: «Plants can communicate with insects as well, sending airborne messages that act as distress signals to predatory insects that kill herbivores. Maize attacked by beet armyworms releases a cloud of volatile chemicals that attracts wasps to lay eggs in the caterpillars’ bodies. The emerging picture is that plant-eating bugs, and the insects that feed on them, live in a world we can barely imagine, perfumed by clouds of chemicals rich in information. Ants, microbes, moths, even hummingbirds and tortoises (Farmer checked) all detect and react to these blasts» [How Plants Secretly Talk to Each Other, 2013]. Нарешті: «Plants communicate through their roots by secreting tiny amounts of special chemicals into the soil all through the plant's root zone - what scientists call the rhizosphere. These chemicals, called root exudates, send signals to every other living thing in the root zone. Just like humans with our giant vocabularies, plants are capable of producing more than 100,000 different chemical signals to communicate or accomplish a huge variety of things! Scientists are just beginning to learn about the different types of signals, how they work, and what they do, so we aren't even close to understanding them all. But some of what we do know is fascinating» [Plant Communication, 2022]. І що вкрай важливо – «Roots also read information from the soil itself. If they don't like what they read, they will exude chemicals to try to change it. If the soil is too hard, they will send out chemicals to try to break it up. If there aren't enough nutrients or minerals, they will try to break it up to release the nutrients they need, suck the nutrients up, then send out chemicals to gel the soil back together again - or to repair it, so to speak. They exude chemicals to make the soil perfect for other living things that are helpful to them, or to make it uninhabitable to living things they consider dangerous» [Plant Communication, 2022]. Звісно, йдеться не про інформацію, а про характеристики ґрунтів, але зверніть увагу – через коріння рослини зчитують своєрідний «текст ґрунту»! Цікаві дані стосовно комунікації рослин наведені в роботі «Plant communication. Mediated by individual or blended VOCs?», у якій автори дають рисунок (рис. 1), який демонструє характер зв’язків між рослинами з використанням летючих органічних сполук.    

 

 


Рис. 1. ЛОС, що виділяються пошкодженими рослинами, мають певне співвідношення та концентрацію компонентів. Отримавши повідомлення VOC від своєї родини, рослини реагують, викликаючи певний захисний механізм. Наприклад, рослина може виробляти специфічні вторинні метаболіти для захисту від травоїдних тварин (A). Сигнали про небезпеку, які видає родина, попереджають про те, що неподалік є ворог певного виду (спеціаліст). Навпаки, рослини, які отримують повідомлення ЛОС від інших сімейств, можуть викликати загальну захисну реакцію, щоб запобігти пошкодженню травоїдними тваринами (загальними тваринами), які атакують різні види рослин (B). Обмінюючись загальною інформацією про леткі органічні сполуки в царстві рослин, рослини можуть запобігти нападу з боку широкого кола ряду травоїдних [Ueda, Kikuta, Matsuda, 2012].

 

Взаємодія з комахами також містить яскраві зразки комунікації. Чудовий приклад (і таких сьогодні вже відомо багато): «Caffeine in coffee plants is a very familiar example. It kills or drives away predatory bugs trying to eat any parts of the plant. The coffee plant caffeinates the soil around it, and the caffeine in the soil kills or cripples other non-coffee plants that try to grow in that area. But the nectar of the coffee plant has very low doses of caffeine in it, unlike the rest of the plant, which is attractive to bees and other pollinators, helping coffee plants get pollinated. So caffeine both helps friendly organisms and kills non-friendly ones in the same plant» [Plant Communication, 2022]. В той же час питання комунікації рослин до кінця не вирішене.

Отже «As in all organisms, the evolution, development and growth of plants depends on the success of complex communication processes. These communication processes are primarily sign mediated interactions and not simply an exchange of information. They involve active coordination and active organization—conveyed by signs. A wide range of chemical substances and physical influences serve as signs. Different abiotic or biotic influences require different behaviors. Depending on the behavior, the core set of signs common to species, families, genera and organismic kingdoms is variously produced, combined and transported. This allows entirely different communication processes to be carried out with the same types of chemical molecules.

Almost without exception, plant communication are parallel processes on multiple levels, (A) between plants and microorganisms, fungi, insects and other animals, (B) between different plant species as well as between members of the same plant species; (C), between cells and in cells of the plant organism» [Witzany, 2006].

Комунікація у людському середовищі. Дж. Гербнер так оцінив значення повідомлень для людей: «Messages are the medium in which human beings exist» [Gerbner, 1972]. Важливі думки містяться в роботі Г.Д. Лассвелла [Lasswell, 1971]. На цьому рівні комунікація стає найбільш складною та різноманітною. На сайті [Ways That People Communicate] вказується: «Talking is often seen as the most common method of communication but most communication is silent. Gestures, tone of voice, grins, grimaces, shrugs, nods, moving away or closer, crossing arms and legs tells us far more than words. Learning to take account of these reactions is all part of developing your communication skills to achieve the best outcomes for individuals. Communication can be harder when we can’t see these signs like when we use the phone, texts or email», та наведені варіанти комунікації - verbal, non verbal, sign language, makaton, Braille, body language, gestures, facial expressions, eye contact, position, written communication. Варто додати і хімічну комунікацію, фізичні дії як комунікацію (особливо у спорті, хоча й не тільки), комунікацію із застосуванням зброї ... Можна сказати, що комунікація у людському суспільстві – це все. «We live in a communication age, and the full impact of communication on development is just starting to be seen» [COMMUNICATION a key to human development]. Тут же дається досить повний огляд питання ролі комунікації у розвитку людства. Останнім часом ввели новий термін -  інфодемія, ще один складний виклик, який виник у зв’язку з пандемією COVID-19 - швидке поширення неточної або брехливої інформації, як і засилля незрозумілих наукових чи медичних термінів, які нефахівцям складно зрозуміти.

Комунікація між абіотою, біотою та антропотою. Це найскладніше питання, але саме воно пов’язане з географічним аспектом комунікації, бо вона складає основу так званого геопроцесу – процесу становлення єдиного геосередовища як оригінальної сутності, що має внутрішній потенціал розвитку. Така комунікація почалася зі взаємодії біоти та абіоти, а після виходу рослин на сушу найбільш яскравим її прикладом варто вважати виникнення ґрунтів. Цікаві думки з цього питання містяться у роботі [Allison, Dickson, Fisher, Thrush, 2021]. Нагадаю, що на нашій планеті геосередовище пройшло ряд стадій: абіотичну, біотизовану, антропізовану, причому дві останні також містять кілька стадій. У наш час у зв’язку з появою нових утворень слід очікувати серйозних змін у структурі геосередовища. Хочу звернути увагу географів на важливу розробку міжнародної групи авторів статті «Defining the risk presented by novel entities: How plastic and chemicals affect Earth system integrity» Автори зазначають:

«· Novel entities are created and introduced into the environment by humans, and can have disruptive effects on the earth system. The novel entities boundary is one of nine planetary boundaries, defined to monitor a safe operating space for humanity.

· The planetary boundary of novel entities is exceeded, as annual production and releases are increasing at a pace that exceeds the global capacity for assessment and monitoring

· Along with chemical pollution, plastic pollution is highlighted as a particular aspect of high concern among novel entities

· A set of complimentary control variables measuring trends of production, emission and impacts are suggested to quantify the planetary boundary and establish a safe operating space

· Immediate action aiming to prevent harm before the stage of Earth system effects should be taken even though data collection and parameter definition is still going on» [Persson and other, 2022].

Зрозуміло, що така ситуація є наслідком явно недостатньої комунікації людства з природним середовищем, що може завершитись негативними наслідками для нього. Якщо рослини давно навчилися читати особливості ґрунтів, то людство, на жаль, ще не виросло до того рівня, коли зможе читати те природне середовище, у яке глибоко занурене. Хоча свого часу таке мало місце – йдеться про культуру язичництва (подекуди вона ще присутня). Тому перед людством досі стоїть питання: як інтегруватися у єдиний когерентний глобальний стан?      

 

Межа

Формування своїх меж утвореннями є внутрішнім процесом загального процесу організації. Межа - це не її «побічний продукт», сама організація розвивається, в першу чергу, шляхом встановлення межі, без якої середовище поглине її (організація розповзеться). Є ще один важливий момент: середовище, у якому ми живемо, не є незмінним, одні утворення зникають, інші виникають, знаходячись на різних стадіях становлення, тому далеко не кожна організація, що виникла, досягає стадії зрілості. Це визначає ту увагу, яку треба приділяти цьому процесу. Організація виникає через процеси розрізнення та зберігається шляхом відтворення кордонів, тому увага зміщується з того, що відбувається всередині організації, на її периферію, де межа виробляється та відтворюється: периферія є найбільш складною частиною утворень, саме тут відбувається сприйняття та первинна обробка сигналів, які, у вже зміненому вигляді, передаються всередину.

Межі виникають і відтворюються через взаємодію. Як її виявити? Має існувати область, за межами якої динамічні параметри складових швидко згасають, що саме і свідчить про наявність межі. Перетин межі порядку означає порушення організаційних норм даної організації. Тому слід вивчати, як різні форми організації формуються шляхом диференціації, а далі – як ця диференціація підтримується, коли утворення починають взаємодіяти. Межі є зонами напруги, які випробовуються áкторами, що входять до складу організацій, отже, у цих зонах має спостерігатися особлива динаміка, бо при переході від домену з однією організацією до домену з іншою відбувається щось, подібне до революції, яку варто розглядати як вихід за межі існуючих у кожному з них норм, режимів. У докладній статті Т. Хернес наводить наступні характерні риси меж:

• межі є складними, тобто організації діють у межах кількох наборів співіснуючих кордонів. Ці набори складних кордонів відрізняються від організації до організації як за силою, так і за змістом;

• межі є центральними, а не периферійними для організацій. Процеси змін в організаціях стосуються створення, переміщення або зміцнення меж. Отже, властивості кордонів відображають сутність організації, тобто вони знаходяться у відповідності до переважаючих механізмів координації в організації;

• кордони постійно підлягають побудові та реконструкції, вони не є статичними, а постійно змінюються. Це не заважає деяким кордонам бути відносно стабільними, а іншим змінюватися швидше [Hernes, 2004: 10].

Оскільки організаційні утворення не є ізольованими, їх слід розглядати як взаємодіючі сутності, тому питання меж виходить на перший план. Межі - це не лінії, не поверхні, це зони, де відбуваються певні процеси, формуються відповідні режими. Проблема полягає у тому, що ми не бачимо того, що відбувається у межових зонах. А там відбувається обробка сигналів-впливів, що надходять ззовні. А це означає, що áктори, які діють у межових зонах, не можуть бути високоспеціалізованими: у порівнянні з áкторами, що діють вглибині, вони повинні мати більш широкі «екологічні» ніші.     

Наведу простий і всім відомий приклад – зона межі потоку рідини (рис. 2). Тут векторами показана швидкість потоку на різних глибинах при ламінарній течії (ліворуч) та турбулентній (праворуч), у яких рідина здійснює замкнуті рухи, що зменшує витрати енергії потоку (схоже на дошку з роликами).    

 

 

Рис. 2. Пограничний шар рідини: «Aerodynamic forces depend in a complex way on the viscosity of the fluid. As the fluid moves past the object, the molecules right next to the surface stick to the surface. The molecules just above the surface are slowed down in their collisions with the molecules sticking to the surface. These molecules in turn slow down the flow just above them. The farther one moves away from the surface, the fewer the collisions affected by the object surface. This creates a thin layer of fluid near the surface in which the velocity changes from zero at the surface to the free stream value away from the surface. Engineers call this layer the boundary layer because it occurs on the boundary of the fluid» [Boundary layer, 2021].

 

Біотизований рівень. Значно складніше виглядають межі біогеоценозів. Коласа Я. пише: «Defining ecological boundary as an outer envelope of an ecological entity such as an individual, colony, population, community, an ecosystem, or any other discernible unit provides methodological benefits …» [Kolasa, 2014: 27]. У публікації «Boundaries of Ecosystem» зазначається: «Ecologists have defined a community as a group of organisms living in the same area at the same time. However, where this area (space) begins or ends, is out of the definition. Boundaries of ecosystems always overlap each other. It is quite difficult to define exactly where it starts or ends. A big challenge in tackling boundary-related issues is the overlapping nature of the boundaries of the ecosystem. A boundary may contain other boundaries partially or fully. Such nested overlaps and shared boundaries are universal. This case is more obvious in Lake Ecosystem. Ecologists stopped short of elaborating further on the concept of boundary maybe because they assumed that boundaries of ecosystems are obvious but their selection was arbitrary and random» [Boundaries of Ecosystem, 2022]. Тут же даються функції меж:

«Boundaries govern the transfer of materials, information, and organism from one ecosystem to another.

Transformation: Boundaries can be Oxic-anoxic (with a limited or ample supply of oxygen). Such kind of boundaries transforms material moving entirely into a new form. For example, groundwater containing dissolved ammonia when moved to the top of the surface where there is plenty of oxygen available may transform into nitrate. Similarly, the soil crust transforms nitrogen and carbon dioxide into ammonia and organic carbon respectively.

Permeability: They act as a filter by allowing some factors to enter a particular system while hindering others. For example, wind speed slows down when it crosses the boundary from grassland to forest. Tall and over-story trees reduce the speed of the wind. Similarly, animals are habitat-specific and are reluctant to cross boundaries and leave their habitat.

Absorption: Boundaries always absorb energy and matter approaching them. For example, wave energy is absorbed by the shore. The energy of moving water currents causes the erosion of the banks. All the materials contained within an aquatic ecosystem are deposited along the banks and shores.

Amplification: Sometimes, when materials move across the boundary of ecosystems, they absorb minerals. When water moves from a region containing sandstones to a region that has reserves of limestone, dissolved inorganic carbon (DIC) contents increases increase in water.

Reflection: These boundaries are also known as Hard Boundaries. They reflect any organism or material that approaches the boundary. For example, the sea shore act as a reflector for fish as it moves back to the aquatic ecosystem from the boundary. In nature, biogeochemical cycles also follow this type of reflection and show cyclic movement.

Neutral: Some of the boundaries are neutral and have no effect at all on matter and energy flowing across it» [Boundaries of Ecosystem, 2022].

 Екотони. Краєві ефекти. Відомим прикладом крайового ефекту є екотон.  «In ecology, edge effects are changes in population or community structures that occur at the boundary of two or more habitats… Areas with small habitat fragments exhibit especially pronounced edge effects that may extend throughout the range. As the edge effects increase, the boundary habitat allows for greater biodiversity» [Edge effects, 2022]. Як і будь-які інші кордони, екотони водночас з’єднують та роз’єднують осередки біотизованих геооргів, демонструючи підвищене різноманіття. На цих ділянках відбувається боротьба конкуруючих спільнот. У зонах переходу діапазон умов середовища розширений, відповідно, має місце збільшення екологічних ніш. Більш докладно ці ефекти даються в роботі [Porensky, Young, 2013]. Я. Коласа наводить цікавий рисунок, на якому показані відносини між утвореннями (entities), їх межами та загальний патерн (рис. 3).

 

 

Рис. 3. Зв’язок між утвореннями, їх межами та патерном (у цьому випадку чорним чорнилом). (A) гіпотетична дворівнева організація екологічної системи (кількість сірого кольору символізує внутрішню силу взаємодій; (B) просторова проекція організації вище та трансекта вибірки (ламана лінія); (C) типові екологічні дані (тут дані є густиною чорного пігменту на розрізі, позначеному в (B). Поступова втрата дискретності меж, очікувана в об’єктах вищого рівня, не показана в (C). Суцільна стрілка праворуч вказує напрямок успішного відображення. Ламана лінія вказує напрямок зростаючої складності (суб’єкти стає важче ідентифікувати, якщо почати лише з шаблону). Більш світле затінення лінії вказує на збільшення неоднозначності. Зауважте, що межі виникають на різних рівнях організації, що допускає різні процеси, біологічні чи геоморфологічні, бути вкладеними, перекриватися, перетинатися та взаємодіяти складним і специфічним чином, залежно від системи інтересів [Kolasa, 2014: 27]., 2014: 33].

 

Цілісність, її оцінка.

Це доволі складне завдання, бо цілісність (wholeness) – це, в першу чергу, якість того, що сприймається як ціле, як завершеність (completeness). Від цього слова походить і холізм (Holism) – бачення світу як цілісності, що при виділенні частин втрачає свою якість. Цікаво, що словник «Merriam-Webster» визначає «wholeness» як «the quality or state of being without restriction, exception, or qualification» [wholeness, 2022]. Ф. Хейліген пише: «There are no strictly separated phenomena or categories, such as matter and mind, or space and time: every phenomenon is after all connected to, and arises from other phenomena. These interactions make the whole into more than the sum of its parts. There is an essential continuity between human, animal, plant and mineral» [Heylighen, 2017-2018: 14]. Обговорюючи підхід до класифікації ссавців Шада, С. Робінсон та М.М. Робінсон пишуть: «Schad used his threefold system to classify mammals, and in doing so he provided a convincing argument for having discovered a formative principle, which is why the same motif can be found across diverse mammals whose relationships are not immediately apparent in the earlier form of classification. This principle only becomes intelligible when the relationships among phenomena are understood in their wholeness. This perception of ‘wholeness’ comes from both scientific and artistic consciousness. When perceiving phenomena, the underlying organising principles appear in the imagination, in the authentic ‘belonging together’» [Robinson, Robinson, 2014]. Також термін цілісність походить від слова «integer» – ціле число, повна сутність. «The wordintegrityderives from the Latin integritas or integer, which means intact or whole» [Arambula, 2015]. Бути ціліснім означає бути нерозділеним, тобто цілісність не підлягає розкладенню, вона не містить частин. Ціле – це єдине тіло (body), тому свого часу я ввів термін «геотіло» - будь-яке утворення, що відзначається географічними характеристиками (незалежно від масштабу). Кількісно можна оцінювати тільки порядок - зовнішній прояв організації, але саме він проявляє патерн цілісності. Вияв цілісності конкретного явища як організації є критичним для його збереження та встановлення порогових значень, за якими можна судити про його колапс. Як зазначають А. Кескінен, М. Аалтонен, Е. Мітлтон-Келлі та С. Кауфман, «In general, the robustness of a complex system against errors and failures can be tested by investigating the effect of removing nodes. If the mostconnected nodes are removed then the scale-free network will break at a small fractions. By randomly removing domains from the Internet, we found that more than 80% of the nodes have to fail before the network fragments (green). However, if hackers, targeted the most connected nodes (red), then they could achieve the same effect by removing a small fraction of the nodes» [Keskinen, Aaltonen, Mitleton-Kelly, Kauffman, 2003: 11]. Вони наводять і рисунок з роботи А-Л. Барабасі «The physics of the Web, Physics World» (рис. 4) [Barabási, 2001]. Важливий факт: теорія перколяції передбачає, що випадкова мережа розпадеться на крихітні кластери, коли буде видалено критичну частку вузлів. Географи мають розглядати свої об’єкти дослідження саме у такому ракурсі: треба навчитися виділяти вузли та досліджувати їх сталість у різних умовах.

 

Рис. 4. (a) Видалення обведених вузлів призводить до того, що мережа розбивається на кілька менших кластерів. (b) Найбільший кластер зменшується в розмірі з 22 вузлів до семи, коли ми від’єднуємо три, тобто 14%, вузлів. (c) Теорія перколяції передбачає, що випадкова мережа розпадеться на крихітні кластери, коли буде видалено критичну частку, fc, вузлів. Цей прогноз не виконується для безмасштабованих мереж, як можна показати, побудувавши графік залежності розміру найбільшого кластера від частки видалених вузлів. Розрахунки показують, що розмір кластера падає до нуля лише тоді, коли всі вузли від’єднані (зелений). Однак, якщо вузли з найбільшою кількістю зв’язків будуть видалені, мережа без масштабування порушиться при невеликому fc. (d) Шляхом довільного видалення доменів з Інтернету ми виявили, що понад 80% вузлів мають вийти з ладу, перш ніж мережеві фрагменти (зелений). Однак, якби хакери націлилися на вузли з найбільшою кількістю підключень (червоний), то вони могли б досягти того самого ефекту, видаливши невелику частину вузлів [Barabási, 2001].

 

Знову ми виходимо на питання мереж. Чому такі утворення є важливими? Мережа - це набір вузлів, з’єднаних каналами зв’язку, отже, це основа будь-якого утворення. Вузлами є місця злиття річок, живі організми (у тому числі люди), вузли павутини, населені пункти … - всі áктори, які сприймають, обробляють повідомлення та передають їх далі. А. Нарула наводить наступні характеристики мереж [Narula, 2020]: geographic distribution, error rate, communication link, ownership, communication cost. Це має відношення до мереж, створених людьми. Зауваження викликає «geographic distribution» - такого не існує, треба говорити про територіальне розподілення, як і відсутність таких характеристик, як топологія, доступність, масштабованість, надійність. Але я би додав ще одну характеристику – чутливість: важливо виявляти, на які сигнали та якої потужності ця мережа реагує, які має пороги чутливості та як змінюється під їх впливом, формуючи нові режими поведінки. Треба досліджувати, яким чином мережі, що реагують на різні сигнали, взаємодіють між собою. Ми занурені у середовище, що є комунікативним та мінливим, і самі приймаємо участь у його активності, бо є діючими агентами.   

Треба зауважити, що цілісності не піддаються вимірюванню. Найкраще це питання висвітив Дж. Крішнамурті, який писав, що, вимірюючи цілісність, ми вимірюємо усі точки як одну точку, бо відсутність поділу означає відсутність вимірювання. Коли немає вимірювання, є якість цілісності. Серйозний огляд питання він зробив у роботі «Letters to the Schools» [Krishnamurti, 2001]. Цікаві думки містяться у публікації «A Wholeness Measurement Problem», хоча автори обмежуються людиною і суспільством. Вони пишуть: «With all the ways to experience separateness, my mind is evolving to interpret things in systematic measurements. I have conditioned myself to believe my senses and opinions as accurate forms of measuring my world.

Grouping is a wholeness measurement problem that assigns individual value according to that of a group and visa versa. In this case, my measurement of each individual represents my evaluation of the whole group. I also evaluate the whole group based on an individual in the group. Which I use to compare my value to anyone in the group or to the entire group. “My group” is good and “your group” is not, for example. You must be bad because you belong to a group I don’t like. And, I don’t like anyone in your group because I don’t like you.

This short-circuits any measurement I might make of any individual to that of the group and visa versa. The essence of prejudice – a measurement problem of measuring me» [Joseph & Carol, 2019].    

 

Адаптивно-еволюційний потенціал

Особливістю холоніворгів, з яких складається наш світ, є те, що вони приймають участь в єдиному еволюційному русі, тобто, змінюються, породжуючи нові стани, які важко, або неможливо було передбачити. Це стало підставою для формування так званого еволюційного підходу, в основі якого лежить поняття про еволюційний процес. Процес – це послідовність актів, направлених на досягнення певного, заздалегідь незаданого стану. Але, як зазначає Ф. Хейліген, «Despite its many successes, the Darwinian approach on its own is still too restricted to really generate a new worldview. On the one hand, the theory is too reductionist. Organisms (in Darwin’s original theory), genes (in the more modern, “neo-Darwinian” theory) or memes (the cultural variant) are seen as the primitive elements or “units of selection”, to which everything should be reduced. Consequently, there generally is little attention to the interaction between these units (e.g. the symbiosis between different organisms, or the cooperation between genes), or for the systems (such as societies) that they form together. Instead, the complex influence of a multiplicity of other units is reduced simply to the influence of the “environment”» [Heylighen, 2017-2018: 21]. У тому й питання, що організми, гени або меми розглядаються як примітивні елементи або «одиниці відбору», до яких усе має бути зведено. В той же час всі вони мають розглядатися як áктори процесів адаптації та еволюції, своєрідні агенти змін. А це означає, що вони мають бути наділені адаптивним та еволюційним потенціалом. Еволюційний потенціал визначається для організмів просто: «The property of a biological entity to be able to experience heritable change in some of its components between times t and t + Δt» [Milot, Béchet, Maris, 2020: 1365]. Можна узагальнити визначення, прибравши «biological», але воно більше підходить для адаптації, ніж до еволюції, бо з еволюцією треба пов’язувати якісні зміни утворень, які носять внутрішньо-організаційний характер. Мене зацікавила стаття «Releasing the Arrow of Complexity» К.Б. Корба та А. Доріна, які пишуть: «We prefer to leave aside any questions about progress and consider only complexity and its possible increase» [Korb, Dorin, 2010]. Автори ставлять питання стосовно еволюційного прогресу, замість чого пропонують розглядати збільшення складності. В той же час Ф. Хейліген вважає, що прогрес має місце, однак «There is however no ultimate goal or endpoint to this evolution: everything can always be improved» [Heylighen, 2017-2018: 15]. А також: «Although evolution is unpredictable, it does have a preferred direction: increased fitness ... Fitness is not a goal, but an implicit value of all life and matter. In a sense, this gives “meaning” to life» [Heylighen, 2017-2018: 15]. Ще одна цікаву позицію стосовно еволюції без варіацій та селекції демонструють Л. Габора та М. Стіл [Gabora, Steel, 2021], з якою раджу познайомитись

Важливо розуміти, що еволюційний прогрес має супроводжуватись появою нових, більш складних мов, як це мало місце у минулому: від мови дотику до людської (у загальному сенсі), бо рух до більшої складності означає не кількісні, а якісні зміни. Відмічу, що процес ускладнення є вимушеним: або знайти, зайняти чи сформувати більш складну буттєву нішу, або зникнути під тиском конкурентів! Саме так: перехід до більш складної буттєвої ніші, недосяжної для інших, забезпечує перевагу. Прикладом може бути формування рослинним покривом ґрунтів, що можна розглядати як шлях формування ґрунтового тіла (soil body) від продуктів вивітрювання до сучасних високопродуктивних варіантів: ґрунти формуються і підтримуються завдяки життєдіяльності рослин. Найдавніші ґрунти утворилися приблизно 3,7 млрд. років тому, коли в атмосфері з малим вмістом кисню або без нього, і складалися вони із зелених глин. У тих ґрунтах не було органічної речовини, тому їх можна вважати стерильними. Як зазначає С. Фаулер, «In either case, Earth’s earliest soils would have been simply structured and poor at storing water and nutrients. Many formal definitions of “soil” involve the ability to support plant growth- and because plants would not evolve for billions of years, these early “soils” would indeed have been quite different than soils we know today» [Fowler, 2020]. Розвиток ґрунтів почався тільки в девонський період (близько 400 мільйонів років тому). С. Фаулер зазначає: «As plants with more complex root systems appeared some 415 million years ago, they helped create soil structure and further released essential nutrients from rocks, such as phosphorus and potassium, into the soil. These changes helped shape Earth’s landscapes. Earth’s early landscapes were simple, with unstable banks on wide, shallow channels of water. Root systems stabilized the soil on the banks of rivers and streams by adding support and resistance to external forces. More stable banks meant that rivers were forced in certain directions, allowing for the development of more mature aquatic ecosystems» [Fowler, 2020]. Далі вона відзначає роль мікоризи у формуванні рослинного покриву та ґрунтів, пізніше - наземних безхребетних, що з явилися приблизно 420-400 мільйонів років тому: «As these miniscule colonizers burrow and eat, they mix organic matter, like decaying plants, fungi, and animals, with the minerals from broken down rock, and thus contribute in large part to the formation of many of the modern soils we recognize today» [Fowler, 2020]. Не менш важлива роль належить лишаям, хоча вони з’явилися лише 250 млн. років тому: «Lichens are formed through mutually beneficial relationships between algae, or cyanobacteria, and fungi. Algae use photosynthesis to provide the lichen with energy while the long, thin filaments of the fungi are used to collect water and protect the algae from the environment. When lichens grow on rock, they help break down the rock by secreting acid and penetrating the spaces within the rock with fungal filaments. When you also consider the organic matter left behind when they die, lichens play a key role in the early formation of many soils, earning them the nickname of “pioneer species”» [Fowler, 2020]. Важливі дані містяться у роботі [van der Meij, 2022] та низці інших.

Відкрита (нескінченна) еволюція. Торкнуся і такого питання, як відкрита еволюція (open-ended evolution - OEE). Питання у тому, що земне геосередовище, як ми його сьогодні сприймаємо, є наслідком складного еволюційного процесу. Хороший огляд питання наведений в роботі групи авторів [Open-Ended Evolution: Perspectives from the OEE Workshop in York, 2015]. В іншій роботі автори зазначають: «… open-endedness is a variegated concept; there is not a simple single litmus for the phenomenon, but instead it comes in a variety of forms, and a given system might exhibit one form but not another. This produces many varieties of open-endedness. The different kinds of open-ended evolution listed in the report from York are these:

1. Ongoing generation of adaptive novelty:

(a) Ongoing generation of new adaptations

(b) Ongoing generation of new kinds of entities

(c) Emergence of a dynamical hierarchy and major transitions

(d) Evolution of evolvability

2. Ongoing growth of complexity:

(a) Entity complexity

(b) Interaction complexity» [Packard, Bedau, Channon, Ikegami, Rasmussen, Stanley, Taylor, 2019: 2]

Хоча цей підхід формувався для моделей в біології, для географії він має не менше значення. Суть підходу полягає у тому, що еволюційний процес є нескінченним, бо діє механізм творчої продуктивності. Отже, йдеться про безперервний процес виробництва інформації, що веде до формування нових форм організації.  Це важливо розуміти, бо по-перше, маємо зміни клімату, які не можуть не привести до виникнення нових утворень, по друге, діяльність людини час від часу генерує нові форми взаємодії (це стосується і технологій) як всередині людського суспільства, так і з природним оточенням, що також сприяє виникненню нових утворень. Будь-що нове вступає у конкурентні стосунки з вже існуючим, що викликає посилення напруження та невизначеність, тому не варто розраховувати на якусь стабільність (рівноважний розподіл стратегій áкторів-«гравців»): треба вчитися жити в умовах постійної мінливості, що вимагає гнучкості.         


Завершення

Тепер ми розуміємо, що в географії проявилася нова область дослідження, пов’язана з явищем організації. Вона доволі складна, бо важко собі уявити те, що неможливо безпосередньо побачити, до чого неможливо доторкнутися … Організація є тим фундаментом, що лежить в основі складних явищ, а її головною характеристикою є якість: так, різні прояви організації відрізняються якісно в той же час їх зовнішнім проявом є порядок, який можна оцінювати кількісно. Але для нас найважливішим питанням є те, що будь-яка організація виникає внаслідок комунікації, яку варто розглядати як взаємодію: всі учасники є áкторами, які занурені у середовище, що складається з сигналів самого різного походження, і у такій ситуації треба робити вибір на користь того чи іншого варіанту дії, що є виробництвом інформації. Це здійснюється численними мережами самої різної природи. Тому треба перейти від фізичного погляду на світ до комунікативно-інформаційного. Саме цей аспект має вийти на перший план і у географічних дослідженнях, бо у цій сфері ми стикаємось з найбільш складною ситуацією: áктори різного походження, з різними способами сприйняття сигналів та їх обробки виявляються тісно пов’язаними та формують організаційні згущення у вигляді геохолонівгеооргів. І вся ця надскладна конструкція, яка складається з мереж різної природи та різних масштабів, обмінюючись сигналами та виробляючи інформацію, еволюціонує шляхом породження все нових утворень. Завдання географів – спробувати розібратися у цій важкодоступній для розуміння складності та навчитися передбачати варіанти станів майбутнього. Це важливо, бо ми живемо у доволі мінливому середовищі, стан якого вже давно залежить і від людської діяльності.        

 

Посилання:

Van de Ven A.H., Poole M.S. EXPLAINING DEVELOPMENT  AND CHANGE

IN ORGANIZATION. Academy of Management Review // 1995, Vol. 20, No. 3, 510-540. - https://web.mit.edu/curhan/www/docs/Articles/15341_Readings/Organizational_Learning_and_Change/Ven_de_Ven_Pool_Explaining_Development_and_Change_in_Orgs.pdf

Baum J.A.C., Shipilov A.V. Ecological Approaches to Organizations. In: Clegg S.R., Harde C., Nord W., Lawrence T. (Eds), Handbook of organization studies (2nd ed., pp. 55 - 110). – London: Sage, 2006 –

https://www.academia.edu/35596513/Ecological_Approaches_to_Organizations

Keskinen A. & Aaltonen M. & Mitleton-Kelly E. & Kauffman S. Organisational Complexity Foreword by Stuart Kauffman. Finland Futures Research Centre Turku School of Economics and Business Administration, 2003. –

https://www.utupub.fi/bitstream/handle/10024/147371/Tutu_2003-6.pdf?sequence=1&isAllowed=y

Milner D. What Is an Organization? 2021. -

https://daniel-milner.com/2021/04/05/what-is-an-organization/

Heylighen F. Complexity and Evolution: fundamental concepts of a new scientific worldview. Lecture notes 2017-2018. –

http://pespmc1.vub.ac.be/books/Complexity-Evolution.pdf

Scott W.R., Davis G.F. Organizations and Organizing. Rational, Natural, and Open System Perspectives. - LONDON AND NEW YORK: Routledge, Taylor & Francis Group,  2016. –

https://ipwna.ir/wp-content/uploads/2018/04/Organizations_Organizing-Scott-irpublicpolicy.pdf

Meaning of organization in English. Cambridge Dictionary, 2022 –

https://dictionary.cambridge.org/dictionary/english/organization

organization. Merriam-Webster Dictionary, 2022. –

https://www.merriam-webster.com/dictionary/organization

organization. Collins English Thesaurus, 2022 –

https://www.collinsdictionary.com/dictionary/english/organization

What is Organization. IGI Global, 2022 –

https://www.igi-global.com/dictionary/organizational-sustainability/21436

Lichtenstein B. Generative Emergence: A New Discipline of Organizational, Entrepreneurial, and Social Innovation. CHAPTER 1 Why Emergence? Oxford : Oxford Univ. Press, 2014 – https://www.academia.edu/6869905/Why_Emergence

Communication, Wikipedia®, 2022 – https://en.wikipedia.org/wiki/Communication

Communication. Cambridge Dictionary, Cambridge University Press, 2022. –

https://dictionary.cambridge.org/dictionary/english/communication

What is Communication? Oxford English Dictionary, 2022. -

https://www.skillsyouneed.com/ips/what-is-communication.html

Adams P.C. Geographies of Media and Communication II: Arcs of Communication. Research article, 2017. –

https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/0309132517702992

Padavic-Callaghan K. Quantum Friction Explains Water’s Freaky Flow, 2022. –

https://www.scientificamerican.com/article/quantum-friction-explains-waters-freaky-flow/

Dedic J., Okur H.I., Roke S. Polyelectrolytes induce water-water correlations that result in dramatic viscosity changes and nuclear quantum effects //  Sci. Adv. 2019; 5 : eaay 1443 - https://www.science.org/doi/pdf/10.1126/sciadv.aay1443

Witzany G. Plant Communication. In book: Biocommunication and Natural Genome Editing (pp.27-51). Project: Biocommunication and Natural Genome Editing, 2010. - DOI:10.1007/978-90-481-3319-2_2 -

https://www.researchgate.net/publication/285083045_Plant_Communication

Hanano A., Murphy C., Murphy D.J. Plants Can “Speak” to Each Other. Front. Young Minds, 2022. - 10:658692. doi: 10.3389/frym.2022.658692

https://kids.frontiersin.org/articles/10.3389/frym.2022.658692

How Plants Secretly Talk to Each Other // SCIENCEDEC 20, 2013 9:30 AM. –

https://www.wired.com/2013/12/secret-language-of-plants/

Plant Communication. Hidden Valley Nature Arts, 2022. -

https://www.hiddenvalleyhibiscus.com/botany/communication.htm

Ueda H., Kikuta Y., Matsuda K. Plant communication. Mediated by individual or blended VOCs? // Plant Signaling & Behavior 7:2, 222 – 226; February 2012; G 2012 Landes Bioscience. -

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3405699/pdf/psb-7-222.pdf

Witzany G. Plant communication from biosemiotic perspective: differences in abiotic and biotic signal perception determine content arrangement of response behavior. Context determines meaning of meta-, inter- and intraorganismic plant signaling // Plant Signal Behav. - 2006 Jul;1(4):169-78. doi: 10.4161/psb.1.4.3163.

https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/19521482/

Gerbner G. Communication and Social Environment // Physics . Scientific American 1972. – https://web.asc.upenn.edu/gerbner/Asset.aspx?assetID=303

Lasswell H.D. The structure and function of communication in society. In Schramm W., Roberts D.F. (1971). The Process and Effects of Mass Communication. Urbana: University of Illinois Press, pp. 84-99. Original published in Lyman Bryson (1948) (ed.) The Communication of Ideas. New York: The Institute for Religious and Social Studies. –

file:///D:/ORGANIZATION/ALL/ORGANIZATION%20OF%20NATURAL%20ENTITIES/COMMUNICATION/4CE63D3C04A10B5795F0108EBE6_A7BC17AA_34AAE.pdf

Ways That People Communicate, Registered in England & Wales No 02697556. - https://activesocialcare.com/handbook/communication/ways-that-people-communicate

COMMUNICATION a key to human development. – Rome, 1994. –

https://www.fao.org/3/t1815e/t1815e01.htm

Allison A.E.F., Dickson M.E., Fisher K.T., Thrush S.F. Communicating Drivers of Environmental Change Through Transdisciplinary Human-Environment Modeling.  Earth's Future, 9, 2021. - https://doi.org/10.1029/2020EF001918

Persson L., Carney Almroth B.M., Collins Ch.D., Cornell S., de With C.A., Diamond M.L., Fantke P., Hassellöv M., Mac Leod M., Ryberg M.W., Jørgensen P.S., Villarrubia-Gómez P., Wang Z., Zwicky M. Defining the risk presented by novel entities: How plastic and chemicals affect Earth system integrity, 2022. –

https://translate.google.com.ua/?hl=ru&tab=rT&sl=en&tl=uk&text=Linn%20Persson%2C%20Bethanie%20M.%20Carney%20Almroth%2C%20Christopher%20D.%20Collins%2C%20Sarah%20Cornell%2C%20Cynthia%20A.%20de%20With%2C%20Miriam%20L.%20Diamond%2C%20Peter%20Fantke%2C%20Martin%20Hassell%C3%B6v%2C%20Matthew%20Mac%20Leod%2C%20Morten%20W.%20Ryberg%2C%20Peter%20S%C3%B8rgaard%20J%C3%B8rgensen%2C%20Patricia%20Villarrubia-G%C3%B3mez%2C%20Zhanyun%20Wang%2C%20Michael%20Zwicky.%20Defining%20the%20risk%20presented%20by%20novel%20entities%3A%20How%20plastic%20and%20chemicals%20affect%20Earth%20system%20integrity%2C%202022.%20-%20&op=translate

Hernes T. Studying composite boundaries:A framework of analysis / Human RelationsDOI: 10.1177/0018726704042712Volume 57(1): 9–29 Copyright © 2004 The Tavistock Institute ®SAGE Publications London, Thousand Oaks CA, New Delhi ­

https://journals.sagepub.com/doi/epdf/10.1177/0018726704042712

Boundary layer. Editor: Tom Benson. NASA Official: Tom Benson. Last Updated: May 13 2021 - https://www.grc.nasa.gov/www/k-12/BGP/boundlay.html

Kolasa J. Ecological boundaries: a derivative of ecological entities // Web Ecol., 14, 2014. - 27–37,, doi:10.5194/we-14-27 –

https://biology.mcmaster.ca/fcl/kolasa/www/2014_Kolasa_-Boundaries-.pdf

Boundaries of Ecosystem. By admin in Agricultural Sciences, Biodiversity, Environmental Sciences, Life Sciences, Plant Ecology on May 28, 2022. -

https://botanylive.com/boundaries-of-ecosystem/

Edge effects. Wikipedia®, 2022. - https://en.wikipedia.org/wiki/Edge_effects

         Edge effects. From Wikipedia, the free encyclopedia, 2022. –

https://en.wikipedia.org/wiki/Edge_effects#:~:text=In%20ecology%2C%20edge%20effects%20are,may%20extend%20throughout%20the%20range.

Porensky L., Young T.P. Edge-Effect Interactions in Fragmented and Patchy Landscapes // Conservation Biology · 2013. - DOI: 10.1111/cobi.12042 · Source: PubMed. -

file:///D:/ORGANIZATION/ALL/ORGANIZATION%20OF%20NATURAL%20ENTITIES/boundaries%20of%20integral%20formations/Edge-Effect_Interactions_in_Fragmented_and_Patchy_.pdf

Wholeness. Merriam-Webster Dictionary, 2022. –

https://www.merriam-webster.com/thesaurus/wholeness

Robinson S., Robinson M.M. SEEING AND SENSING WHOLENESS IN NATURE AND ORGANISATIONS. Extract taken from: Holonomics Business Where People and Planet Matter, Floris Books, 2014. –

https://transitionconsciousness.wordpress.com/2018/01/28/seeing-and-sensing-wholeness-in-nature-and-organisations/

Arambula K. Integrity: Wholeness is Essential, 2015. -

https://globalvisioninstitute.org/integrity-wholeness-essential/1241

Barabási A-L. The physics of the Web, Physics World, 2001. -

https://physicsworld.com/a/the-physics-of-the-web/

Narula A. Network Characteristics. Vskills Tutorials. - 2020. –

https://www.vskills.in/certification/tutorial/network-characteristics/

Krishnamurti J. Letters to the Schools, Vol. 1, 1981. –

https://books.google.com.ua/books?id=dP6mZrC5jpkC&pg=PA3&hl=ru&source=gbs_selected_pages&cad=3#v=onepage&q&f=false

Joseph & Carol. A Wholeness Measurement Problem, 2019. -

https://aha.zone/a-wholeness-measurement-problem/

Milot E., Béchet A., Maris V. The dimensions of evolutionary potential in  biological conservation Emmanuel / Evolutionary Applications. 2020;13:1363–1379. –

https://onlinelibrary.wiley.com/doi/epdf/10.1111/eva.12995

Korb K.B., Dorin A. Evolution Unbound: Releasing the Arrow of Complexity. BAYESIAN INTELLIGENCE TECHNICAL REPORT 2010/2. -

file:///D:/ORGANIZATION/ORGANIZATION%20OF%20NATURAL%20ENTITIES/10.1.1.211.8153.pdf

Gabora L., Steel M. An evolutionary process without variation and selection. J. R. Soc. Interface 18: 20210334. -

https://royalsocietypublishing.org/doi/pdf/10.1098/rsif.2021.0334

Fowler S. How did the first soils evolve? Canadian Society of Soil Science - 2020. - https://groundedinsoils.wordpress.com/2020/12/01/how-did-the-first-soils-evolve/

         van der Meij W.M. Evolutionary pathways in soil-landscape evolution models // SOIL, 8, 381 – 389, 2022. - https://doi.org/10.5194/soil-8-381-2022

Open-Ended Evolution: Perspectives from the OEE Workshop in York. This paper was primarily written by the first three co-authors [T.T., M.B., A.C.] based upon material presented and discussed by participants of the First Workshop on Open-Ended Evolution (OEE1) during the European Conference on Artificial Life 2015 at the University of York, UK, 2015. –

https://www.academia.edu/27468365/Open_Ended_Evolution_Perspectives_from_the_OEE_Workshop_in_York?email_work_card=view-paper

Packard N., Bedau M., Channon A., Ikegami T., Rasmussen S., Stanley K., Taylor T. Open-Ended Evolution and Open-Endedness Editorial Introduction to the Open-Ended Evolution I Special Issue. This is a preprint of an article published in Artificial Life 25(1): 1–3 (2019). doi:10.1162/artl_e_00282. –

https://www.researchgate.net/publication/332132174_Open-Ended_Evolution_and_Open-Endedness_Editorial_Introduction_to_the_Open-Ended_Evolution_I_Special_Issue



[1] Слід відмітити, що існує така категорія систем, як адаптивні системи, але вони визначаються як такі, що автоматично змінюють алгоритми свого функціонування і (іноді) свою структуру з метою збереження або досягнення оптимального стану при зміні зовнішніх умов, отже, про еволюцію на основі вироблення інформації не йдеться.

[2] Інтенсивність використовується для опису чогось дуже великого або екстремального за силою чи ступенем.

[3] Це дуже важливо розуміти українським політикам, які намагаються впровадити програму децентралізації. 

[4] Дивіться ролик за адресою - https://www.youtube.com/shorts/1nDVkxuilbQ. А тепер порівняйте це з тим, що відбувається у науковій сфері: наукові концепції передаються від одного до іншого, і за відсутності критичного мислення та дискусії (а хто може протистояти особам з високим формальним рейтингом!), породжується таке саме коло. 

[5] Мурашине місто - https://www.youtube.com/watch?v=VbzL1ntlTiQ 

[6] Автор не претендує на докладний розгляд питання комунікації, йдеться тільки про акцент уваги. 

[7] Приклад: В небі хмарки пропливають, мабуть буде дощ, Мамка курку зарубала, мабуть буде борщ!           

[8] Довідка: «GeoHumanities was launched as a journal of the American Association of Geographers in 2015. It publishes original peer-reviewed articles that span conceptual and methodological debates in geography and the humanities; critical reflections on analog and digital artistic productions; and new scholarly interactions occurring at the intersections of geography and multiple humanities disciplines» - https://www.tandfonline.com/journals/rgeo20

4 коментарі:

  1. Шановний, Олександр Павлович. Дуже рада вас читати ! Бажаю Вам здоров’я та натхнення !
    Ваша учениця за університету , Дзаламізде Софійка .

    ВідповістиВидалити
  2. Доктор Ковалев, у вас дуже дивний спосіб цитування джерел - as is (тобто без перекладу). Це не дозволяє читачу зробити висновок щодо ступеню адекватності вашого розуміння думки авторів робіт, на які ви посилаєтесь. Навіть у цій "статті" є багато прикладів некоректних інтерпретацій цитуємих оригінальних матеріалів. Шкода!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Якщо Ви серйозна людина, то чому пишете анонімно? Це не є коректним. Я не публікую свої розробки у фахових виданнях, тому можу дозволити собі різні варіанти. Якщо Ви бачите невідповідності у моєму розмінні іноземних текстів, то просто варто це показати, у чому вони полягають. Шкода. що Ви йдете таким шляхом!

      Видалити
    2. До речі, українською моє прізвище пишеться Ковальов, а Ваш стиль звернення я не можу оцінити, як коректний.

      Видалити